28.09.2019 * 13:30
Дача.
06:00.
Навіть вкритий двома ватними ковдрами відчував холод.
Встав.
Нашвидкуруч натягнув на себе светр, теплу безрукавку, теплі шкарпетки та черевики, глянув через вікно на термометр – Ова! Мінус 5. Поміряв тиск, щоб знати що пити – каву, якщо тиск низький, чи зелений чай із ліками, якщо тиск високий. Тиск був майже у моїй віковій нормі.
Надів теплу куртку.
Включив обігрівач для ніг.
І чим зайнятися?
Сублімація? Малювати? Писати вірш? Піти на Контакт? Ніякого бажання це робити і тоді, як кажуть мої молодші сини, почав шарітися у Інтернеті. І наштовхнувся на музику Дідюлі.
Я був причарований його творчістю і тим, що навіть гадки не мав про існування явно видатного композитора та музиканта. А він ще у 2011 році вже прославився! Подібне відчуття захвату я пережив колись, коли вперше почув оркестр Поля Моруа. (Як давно це було!).
Більше години у захваті слухав його творчість і дивився записи різних років в різних місцях і на різних концертах. Та от я наштовхнувся на його виступ у Пітербурзі і пережив новий шок, але абсолютно іншого ґатунку.
Він грав на гітарі, яка співала в його руках, явно на якійсь приватній вечірці, на якомусь приватному збіговиську. Тому оператор ретельно показував обличчя слухачів. Саме вираз їх обличь мене і шокував: в них було стільки презирства до музиканта, зверхності і емоційній байдужості, немов царські особи дивляться, як їх пробує чимсь вразити скоромох, блазень.
В чому справа? Тому що він явно не росіянин? Дідюля. Дідуля. Скільки разів я це чув від своєї онуки Соломії? То що, це прояв великодержавного шовінізму, прояв рашизму?
Втік я із Дачі.
Все – існування в гарних екологічних умовах в цьому році закінчилося. А думки про Дідюлю, його музику і про те, що я побачив та відчув у запису про його концерт у Пітері, не проходило. Невже оті слухачі зрозуміли що означає прізвище музиканта? Але росіяни в більшості своїй не здатні розуміти слов’янське коріння навіть певних своїх прізвищ! Пам’ятаю, як ми з друзями сміялися, коли з’явився видатний російський фігурист Шахрай!
Треба з’ясувати хто ж це такий Дідюля! Вікіпедія: Дзідзюля Валерій Михайлович, 24.01.1969, білорус. От і стало все на свої місця.
Його «Дорога додому» весь час звучить в мені на якомусь ще не проявленому рівні мислення.
Подумав: «А чи є щось подібне у нас, в Україні?» І вийшов на творчість бандуриста Ярослава Джусь. Та зрозумів, що я так багато ще не знаю, так багато разів ще не переживав захвату від торкання до Талантів! Але це у мене ще попереду, тому і радію з цього!
Доброї години доби п.Вікторе.Бачте,як добре що все таки є можливість знову відшторювати вікна невпізнаного нового творчого.Знаєте,радію,бо і в такому віці ще є що відкрити для себе.Ніяк не образливо за вік,Ваша ласка.
