На честь і славу воїнам Іловайської битви, та присвята воїнам української добровольчої армії, добровольчим батальонам, що приймають участь у визвольній війні на сході України…Пролог.
Уночі бачив сни-віщуни.
Зле жахіття примарне наснилося:
Ми стояли у вирві війни
Й заповзято, сміливо билися.
Напророчив недобре мольфар.
Під стурбоване ремство народу
Ми приймали свій перший удар
За твою і мою свободу.
Я не вірив пророцтву війни,
В попередження чи передбачення.
І у те, що загинуть вкраїнські сини,
в темнім вирі покинуті, зраджені.
Ми вмирали під вражим вогнем
І безстрашно, з піднесенням билися.
І каральним рубали мечем
супостата – йому не корилися…
Я не вірив словам віщунів,
В те, що всі ми, війною гартовані,
Нагородим посмертно синів
під врочисто-скорботними дзвонами.
*****
І знову тривожні новини про втрати на фронті.
У серці відлунює плач матерів і вдовиць.
Агов, кабінетні сліпці-генерали, дозвольте
Накрити вогнем зловорожі «укріпи» з бійниць…
Безсонні три ночі від обстрілів з танків і САУ.
Поранене, стогне беззахисне тіло землі.
Мій Боже, які ще для нас уготовлено чвари?
Чи вистоїм, чи переможем в кривавій імлі…
Скажи мені ,Боже, повірити як в справедливість,
Коли тебе зраджують ті, хто божились, клялись,
Коли їх підступність, цинічність, зрадливість, брехливість,
Як леза катівські, в самісіньке серце вп’ялись,
Коли, не потрібний країні, у лапах розлуки,
Свій вік доживаєш в неволі, самотнім і злим?
Над нашим нескореним духом, як ніч, – чорні круки
Все звужують коло, над світом, що став замалим…
Тут хижі потвори, безжалісні, дикі, відлюдні,
жадають в бою нас у вирву пекельну штовхнуть.
Розпечені кулі свистять біля скроні підступно,
А стрільна ворожі до самого Бога дійдуть.
І ти Прометеєм, сміливим і гордим, упертим,
Без остраху смерті, з полону пітьми і тривог,
Вогнем обнадійливим темряву здатен роздерти,
Невтомно, брутально, на вістрі стрімких перемог.
Коли заряджав кулемет, спохмурнілий, безсонний, –
Голодним і злим сіроманцем з оскалом, Донбас
На тебе торочився нічкою, люттю бездонною.
Ще й іклами клацав і зжерти грозивсь водночас.
Зрадів, одягнувши старенький свій в’язаний светр.
Тебе привітає міцна побратимська рука.
Є танк уцілілий, й побитий «ВОГами» «БТР»,
І друг твій єдиний – пристріляний, мудрий «АК».
Зустрінуть тебе непривітно високі смереки.
Тут гнізда давно вже не мостять весняні птахи.
В розстріляних селах не чутно ячання лелеки.
Мости зруйнували, у вогнищах тонуть дахи…
Зрадів що живий і що любляче серце невпинно,
Підживлює кров’ю твою безтілесність душі.
Ти Богові молишся, мов безневинна дитина,
Один із мільйонів, що в рідному краї – чужі.
Війну охрестив ти людською принадою злою.
А віра міцніла у всесвіті доль-перехресть.
Своїх побратимів ти кличеш до зброї, за волю,
Тому що тримає обов’язок, Слава і Честь.
І, вийшовши з бою, нескорений дух переможця
Потужно лунає над простором рідним мов дзвін.
Нащадки – сини і онуки – тебе, ратоборцю,
вшанують салютом, віддавши доземний уклін…
З глибин вікових долинають пісні прадідівські.
Отаманів славних походи, на вістрі звитяг,
До нас долітають у спогадах краю-колиски.
Над збуреним морем вкраїнський виблискує стяг.
В жупанах уславлених, чорних, як ніч, запорожців
Євген Коновалець в атаки без лементу вів…
Петра Болбочана міцні козаки-добровольці
Нащадкам суворий залишили свій заповіт…
Ти знов захопився своєю свободою ревно.
Ти знову повстав проти темряви й демонів зла.
Ти віриш, ти знаєш, що битва твоя не даремна.
У жертву приносиш себе, щоб земля розцвіла.
Він мріяв про тебе, моя українська колиско.
Ти матінко Божа, ти спів солов’їний гаїв.
Ти знову свобідна! І зірка осяяла блиском
Круті небосхили твоїх і моїх вечорів…
Шляхами життя, в усамітненні, ми розбрідались
У пошуках власної долі на рідній землі.
Чужинець привчав до покори, а ми гуртувались
І опір чинили в криївках, у кожнім селі.
А я відхилю, відштовхну маячню філософій.
Софокли – вигнанці в краю візантійських вождів.
Там всі – фарисеї, там всі – ксенофоби, що сохнуть
У догмах містичних та несповідимих шляхів.
Гортаю історію – дику, жорстоку, криваву.
Розстріляне в серце відродження. Крути – мов грім.
Лунають гучніше ворожі гармати лукаві.
Їх посмішки й регіт струїли збезчещений Крим.
Повірити важко в жахливу, оманливу дійсність:
скидається більш на диявольський план мізансцен,.
Мої побратими летять у Вальгаллу, у вічність,
немов гладіатори серед кривавих арен…
Регоче юрба безсоромна гучніш, веселіше.
З вимогою хліба й видовищ рясніє хула.
А жерла гармат зловорожі лунають гучніше.
Звідтіль, де пекельна орда, де імперія зла…
Зруйновані села ущент ледь жаріють на мапах,
А танки ворожі, мов падаль, шматують кордон.
Над аеропортом – вкраїнський розстріляний прапор.
І котяться сльози з блідих, старовинних ікон…
В легендах і спогадах нас ще згадають нащадки,
Увічнять у співах полеглих дочок і синів.
Ще будуть на небі зірки, будуть сонячні ранки
В трикутнім сузір’ї: Донецьк, Сімферополь і Львів.
Війну розпочали манкурти, зловісні, безбожні,
Чотириста літ безневинна вже точиться кров.
Затьмарений розум зрабілий і душі порожні.
І зганьблена, зраджена справжня братерська любов…
А ми повставали супроти насилля, за волю.
Збирали майдани сваволі, в душі – бунтарі.
Тікали на січ, там шукаючи кращої долі.
Не буде свободи – не зійде наш хліб на землі…
Хто з нас жалкував за життям, що поклав за свободу?
Стогнав у безвиході, геть утікав окупант.
Звільню від заброд і очищу свій край від сволоти.
Тобі присягав. Бо я – твій, Україно, десант!
Не так зовсім, чи зовсім не так...На превеликий жаль, багато хто з українців і досі перебувають під впливом доважків брехні і контрпропаганди, під впливом чуток, домислів, не намагаючись дослідити справжню картину подій і дій керівництва того часу...Дуже прошу прочитайте хоча б це::: https://www.yakaboo.ua/ua/vijna-jakoi-ne-bulo-hronika-ilovajs-koi-tragedii-chastina-1-7-24-serpnja-2014-roku-1853139.html Щоб у Вас не залишилось тіні сумніву, хто винуватий, а хто робив все можливе і хто не робив, щоби не було трагедії під назвою Іловайськ...Звісно що всю операцію, хтось злив, злив зрадник, який працював у генштабі на той час...Нещодавно він втік у росію, ( зараз не можу надати ім’я), де дав покази і прес-конференцію, де зізнався що зливав важливу секретну інформацію про наше військо зокрема в Іловайську...
Добре, логіка логікою, а істина є істиною...прочитайте книжку...можна придбати електронну версію...І від себе додам, операція в Іловайську була розроблена ГШУ, блискавично, дані розвідки теж підтверджували про невеличкі загони терористів, які сидять в обороні, але ніхто, ніхто з керівництва до останнього не вірив, що вісім БТРГ РФ, перетнуть кордон, вдарять у спину, оточать військо і розстріляють у "коридорі"...От і вся логіка...і їх особиста війна…
Іловайська битва - наше сучасне Берестечко...Є історичні відомості що під Берестечком не було тої нищівної поразки про яку нам розповідали радянські а потім і українські історики, багато хто з них підігрували радянським історичним міфам...Іловайська битва, а саме так треба її називати, хоч і була страшною звісткою по кількісті загиблих та зниклих без вісті, та полонених, хоча і була тимчасовою тактично перевагою ворога, але стратегічно не зміг переломити хід визвольної війни українців за власну незалежність...Ми перегрупувалися, зализали рани і почали героїку захисту ДАПу, Дебальцево, Світлодарської дуги, Промзони, Новоазовського напрямку, Павлополя тощо...Про що це свідчить, дух українського воїна, нашого славного війська, добровольчого руху набагато переважає не тільки ворога, який був гарно підготовлений до цієї війни, але і зводить нанівець зусилля нашої зрадливої та боягузливої влади і бісівської 5-ї колони на чолі мертвечука, здатися, капітулювати, зрадити, піти на поступки кремлю...Слава Україні паневе...Тримайте порох сухим.... Дякую друже...
Нажаль, швидкої перемоги, остаточної, не буде, того не хоче росія... тому що веде війну на знищення Української ідентичності, державності та незалежності...Ми знаходимось у тяжкому стані політичної та громадянської турбулентності...кремль щедро спонсорує своїх найманців таких як ОПЗЖ…
"Відійдуть гіркі дні,
Утамується біль,
Заспіває народ
І напише вірші!
Про звитяжні роки
Перемог і наснаг
Буде пам'ять жива
Навіки! Навіки!
Про воєнні роки
Перемог і звитяг
Буде пам' ять жива
Навіки! Навіки! "
(пісня)
Глибоко, розлого написали поему!
Дякую Вам...Праця ще та...Доречи, це мій переклад з російськомовного варіанту вірша, геть вийшло інакше, трішки збереглись деякі нариси...але головне донести до людей подвиг наших вояків, та правду в те ЩО МИ ПЕРЕМОГЛИ ворога, який теж поніс від нас таких невиправних втрат, що аж зупинився там де і понині...