|
Світлій пам’яті дружини
Ти як жива. Твоя світлина
У дощ і в сніг. Пливуть хмарки.
В отчім краю уквітчана могила.
Рідні зійшлись всі на гробки.
Дерева в листі, зеленіє скрізь трава,
Весняна тепла сонячна година,
На стелі вдячно світяться слова
Як ти любила і була любима:
«Вона любила і була любима,
І у житті щасливою була,
Чарівна, мила, добра і красива
На радість рідним діяла й жила.
Любима дівчина, дружина
В мамі й бабусі розцвіла,
Кохана, господиня, берегиня,
Джерельце злагоди й тепла.
Земля пухом, Царство Небесне
І душі з Богом - в далечінь.
Світлий образ твій не щезне,
До віку буде жити в нас. Амінь.»
Сира земля, як ти заповідала,
А поруч тут лежать твої батьки,
До смерті руки ти мої тримала,
Два роки вже живу на самоті...
Мене ще сонце гріє, з неба світить,
Повітрям дихаю, молюся з каяттям,
А поруч внуки, правнучка і діти,
Страждаю, мучуся - це плата за життя.
Донькою стривожена колись моя бабуся,
Два рази покидаючи цей світ,
Сказала: « Дивлюсь й не надивлюся,
Хоч тяжко скласти цей останній звіт!»
Так і мені, вже хворому, старому,
Неначе остогид від болю білий світ,
Розумію - з тобою поруч буду вдома,
Та все ж в гостях ще Бог благословить...
5.05. 2019 р., Лозовий Яр – Київ
ID:
834651
Рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата надходження: 06.05.2019 12:53:52
© дата внесення змiн: 06.05.2019 12:53:52
автор: БГІ
Вкажіть причину вашої скарги
|
