Видумує неологізми
моя колега по перу
і деякі її трюїзми
я на заміточку беру.
Вона існує паралельно.
Пересікається із тим,
кому – що риба, що пательня,
аби пускати в очі дим.
Дивуюся, які таланти,
яке насичене перо,
а видають мої атланти
не одиниці, а зеро.
Буває, незнайоме слово
у вірші Янусом стає,
а перевіяна полова
нічого серцю не дає.
І хай би інше, та не гірше,
ніж те, що я собі хотів,
коли читати не умів,
але і нині, як раніше,
люблю нові слова у вірші,
а не шаради, ради слів.
