Господарює осінь за вікном,
ЗолотолИстом застеляє трави,
Смакує молодим іще вином,
Коли останні викосить отави.
Вітрів спинити так і не змогла,
Забула, мабуть, що вони крилаті.
Схолола після літечка земля.
Птахи не хочуть вечір звеселяти.
Охрипли солов’ї довкруж давно,
Частіше «кар» вороняче лякає.
Удень ще гілля ходить ходуном –
До клімату осіннього звикає.
У помарач вдяглась горобина,
До сонця руки радо простягає.
Навіть узимку сонячна вона.
З калиною вони окраса гаю.
Там особливим полум’ям горять
Поміж дерев дуби, берези, клени…
Вони серця уміють підкорять
І восени, і влітку, як зелені.
22.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
