Сидячи на вершині світу
І вдивляючись у неба блакить
Ти пізнаєш що таке спокій
І те що твій розум п'янить
Ти знаєш що нічого не треба
Й не треба нікуди спішить
Я зупинивсь і оглянувся довкола
Яка прекрасна неба блакить
Минатимуть дні, минатимуть ночі
Та ти не забудеш ті дні хороші
Вони минатимуть знов і знов
І ти збереш всі сили
І на вершину залізеш знов
Та ти не забудь, що дні вже інші
І роки не такі молоді
Та знайдеш в них промінчик щастя
Ти в серці як скарб його збережи!
