Вона сиділа, на сходовій клітині — курила
Тільки прийди та скажи щось — вона піде,
не знаючи дороги,
у ту таку незнану порожнечу,
де дияволи танцють,
де кохання не існує,
де слова “доброта” не знають,
де тільки злість та ворожнеча блукає
шукає місця собі та своїм гріхам.
Вона не знає куди йде,
вона думає там зрозуміють,
та вона не знає,
що її добру душу там змелють і лишуть тільке зле
та того злого і немає,
та вони найдуть, і чуже
не своє, та не рідне в голову запхнуть.
І нехай живе,
з тим таким чужим
віддтінком у очах
дівчина, яка любила сигарети тонкі та з ментолом
тепер тільки кров’ю та плотью насичується,
Вона не знає
скільки добра в собі ще досі має.
