Крок за кроком? Ні, краще біжи, стрибай у річку, ніби востаннє. Своєрідний затишок. Холодно. Ще зарано плавати, але тобі так подобається відчувати воду на тілі. Хочеться втопитися, піти з головою, але ж задоволення приносить сам процес поглинання того, що вона дає. Хочеться стати рибою, бути максимально залежним і ніколи не покидати ці простори.
Стає ще холодніше, синіють губи. Розумієш - мусиш піти. Крок за кроком, камінь за камнем, йдеш спиною до річки, не спішиш. Раптом, повертаєш голову, довго дивишся, думаєш, змінюєш напрямок руху знову в її сторону, підходиш, а вона не пускає. Біжиш за течією, вже сили не маєш, просиш, благаєш, а вона всеодно не пускає, навіть напитись не дає.
Безсилий падеш, каміння приймають і ледь чутно шепочуть: "тішся озером, тішся озером".
