Коли життя тебе знесилить
і обезкрилить,
крило візьми тоді моє
воно міцне.
Полетимо туди, де хвилі
веселі, милі,
де пестить сонце виноград
під хор цикад.
Коли дощі навіють скуку,
дай мені руку
й летім в незвідані світи,
лиш я і - ти.
Туди, де дощ у барабани,
б'є бездоганно,
де вранішня зі сну зоря
встає нага.
Така прекрасна і невинна,
немов дитина
дає надію й звеселя,
ота зоря.
Коли життя тебе знесилить
і обезкрилить,
віддать своє крило - тобі
дозволь мені.
Оксана Максимишин-Корабель
29 березня 2017
Portugal
