Здається, тілом гремлін володіє,
Руки до сонця піднести не в змозі,
Дієслова замінюють частіше дії,
Розчісують твоє сумне волосся.
Слова обмежують багатство лексикону,
Я мовлю те, що знаєш ти на дотик,
І часом це найбільша перепона,
Замало слів для виразу турботи.
Між нами множаться ці барикади тексту,
Слова, яким відбутись не вдалося,
Серед можливих варіацій пекла
Моє: не розчесать твого волосся.
Нездатність бути біля тебе ближче,
Завжди ці відстані від тіла і до слова,
Тебе так втомлює моє затишшя,
Я знаю це і до прощань готовий.
Слова нічого зрештою не значать,
Вся справа в інтонаціях, вимові,
Тобі потрібно йти за чимось кращим,
А я шукатиму синоніми любові
Гремлін - вигадана істота, яка виводить з ладу механізми.
