Мої руки торкнулись роси,
Що по щоці стікала сльозою.
Я дико боялась грози,
Коли була не з тобою.
Я розуміла шепіт гаю.
Я розуміла крик пташок.
Та для чого все це знаю,
Коли не ти сюжет казок.
Я подолаю всі вершини
Я поставлю свій закон.
Пробач за вчинки, як в дитини,
За мій, мабуть високий тон.
Я давно вже не писала,
Чому? Напевно, не скажу.
Я тебе завжди шукала.
Про тебе зараз я пишу.
Цей вірш не вартий обговорень,
Для себе осуд весь лишу.
Не вартий голосних повторень.
Цей вірш про тебе я пишу.
