27
Росія – то чужа країна.
Іще німкеня Катерина
тій чужині додала меду:
жидам дозволила оренду
«слов’ян до бидла» напувати,
і в Україні відкривати
шинки жидівські замість шкіл.
«Так легше правити народом»*,
коли – сп’янілий –
преться бродом,
і пре чужий тягар тяжкий.
*Точний вислів Катерини Другої: «Пьяным народом легче править». Саме при ній була створена розгалужена мережа торгівлі «водкою».
28
Не спи Пророк,
щоб сон не снився
(хоч перед тим і помолився),
щоб з того віршів не писати:
у москалі запруть, за грати.
Не спи і ти, моя родина,
яке життя – такий і сон,
де самодержець і масон,
і кріпаків лиха година.
«Кругом неправда і неволя.
Народ замучений мовчить.
І на апостольським престолі
Чернець годований сидить.
Людською кровію шинкує
І рай у найми оддає!
Небесний царю! Суд Твій всує,
І всує царствіє Твоє»
з отими мертвими тілами
з отими мертвими ділами
і мертвими земними душами…
29
Чи не тобою був засушений
опеньок той, ота небога –
цариця хлопів довгонога,
що кров людську в молитві п’є?
Та краще б впилась
без молитви
і ти там, Боже, не сидів,
отим невіглаством налитий
сліпих невігласів жидів.
"пророку, пророче" кличний відмінок; "тобою засушений" – сучасний канцеляризм, абсурд
mavlail відповів на коментар grower, 05.12.2016 - 12:14
«кличний відмінок» ми вже з’ясували з Вами… не будемо повторюватись. Щодо «"тобою засушений" – сучасний канцеляризм, абсурд». Так воно і є. В поемі «Сон» Тарас Григорович в цей момент летів над Петербургом, і побачивши царя та царицю, ось що написав:
«…аж ось і сам,
Високий, сердитий,
Виступає; обок його
Цариця-небога,
Мов опеньок засушений,
Тонка, довгонога,
Та ще, на лихо, сердешне
Хита головою».
Тарас Григорович застосував канцеляризм навмисно, щоб підкреслити, де він перебуває. Гровере, Ви розумна і непогана людина, тому Ви зрозумієте мою пораду: будь ласка уважно прочитайте Тараса Григоровича Шевченка… без знання віршів нашого Пророка неможливо зрозуміти велич української поезії.
grower відповів на коментар mavlail, 05.12.2016 - 12:21
ні, то я недосить деталізував. мова про звороти ( їх можна назвати псевдопасивними ), в яких сам діяч ( об'єкт, підмет по суті, якщо казати в категоріях граматики ) виступає ніби знаряддям чужої волі: "тобою". звичайне в живій мові "ти засушив". а "зроблено чимось" кажуть, наприклад, про знаряддя праці: "скопано лопатою", "написано пером", "заметене віником". не "заметено мною", а "заметено віником, а замітав я сам"