Темрява плечей торкнулась,
Пропустивши кілька вольт.
Ненароком я спіткнулась,
Промінявши кисень на азот.
Дозволь подихати тобою,
Ти-мій кисень. Ти -моє життя.
Награвшись стрілкой часовою,
В степу почулося виття.
Як самотній звір кричати хочу,
Випустивши з себе всі пари.
По долоні тихо напророчу,
Для себе загадкові кольори.
Та насправді Їх не видно,
Брешуть всі долоні світу.
Від цього стало так огидно,
Що зіпсували стільки цвіту..
Так багато слів існує,
Та всі вони ніби чужі.
Доля щось старанно так малює,
Болючими струнами душі.
