Я відчуваю тебе на відстані. Незважаючи на тисячі образливих слів, сотні кілометрів, десятки переписок, я відчуваю тебе щодня. Відчуваю, як в мені б’ється твоє серце, як тихо шумить рубінова кров, як глухо вдаряє у скроні пульс. Я відчуваю про що ти думаєш, як граційно, вільно й розмріяно рухаються ідеї в твоїй голові, як спокійно, ледь чутно дихаєш, відчуваю весь твій біль, все твоє щастя. Відчуваю, як посміхаєшся незнайомкам на вузьких вуличках Львова, як сумуєш за колишніми часами, енергією та запалом, як чекаєш нашої зустрічі. Я відчуваю тебе всім нутром, кожною клітиною тіла, яке бажає підживитися теплом рідних рук, винюхувати запах нового парфуму, кайфувати від гарячого подиху на рожевому плечі.
Знаєш, це дивно, лячно та дико відчувати те, чого так яро боїшся… Але, навіть мене, людину із хронічним синдромом свободи, залежність від тебе робить щасливою.
як чуттєво відчуваєте
