Колись, далекою весною,
Коли зустрілись ми з тобою,
Співала весело гітара,
Усмішка сяяла, що сонечко ввібрала.
А білі зуби, як вишневий цвіт,
Дивились весело на білий світ.
Роки життя водою часу змило.
Гітара у кутку припала пилом.
Вишнева посмішка друго́ю стала -
Зубів лишилося так мало.
Життя їх вирвало з корінням,
Не помогло й моє уміння.
Не хочуть більше працювати:
Кусати, гризти та жувати.
Ну що сказати, любий друже?
Ти не сумуй від цього дуже,
Бо витримать я це не зможу -
Тобі, коханий, допоможу:
Акордеон тримають руки,
Летять навкруг мажорні звуки:
Зозуля в лісі закувала
І берестянка заспівала.
Вже хлопець дівчину стрічає,
Цілує, ніжно обнімає.
Зосталася їстивна́ тема,
Та й тут не буде в нас проблеми:
Поставим зуби керамічні -
Вони стояти будуть вічно.
Вишнева усмішка засяє
І знов кохання розцвітає!
