|
– Уяви, Еллі, що ти, нарешті, добралась до бажаної точки стояння, вершини дитячих фантазій, у центрі сплетіння спокою й тиші, свіжості й ейфорії, до райського куточка планети… Мила Еллі, я ж знаю, як палко хочеш відвідати Західне узбережжя, мрієш пестити стопами грайливий пісок, ніжитись на сонечку, вдихати запах чистого тихоокеанського простору й відчувати себе вільною та незалежною... Ти цього прагнеш, еге ж?
– Так, це ж дитячий фетиш, який переріс у фанатичну думку, що переслідує, наче Ганнібал Лектер своїх ягнят…
– Закрий очі, дівчинко, і побач це море!
– Бачу, Ханна, бачу!
– Ти стоїш на березі й хвилі забавляються із твоїми ніжками? А вітер нахабно й впевнено лізе обійматись, зачіпляється до волосся, лоскоче тіло? Чуєш шум прибою, відчуваєш блаженний спокій, солодку тишу, едемський аромат?
– Так, Ханна, так! Я в захваті!
– Поглянь по сторонам, ти зовсім одна… Ти самотня?
– Ні, я вільна, лікарю. Я ж як море! Я нікому не підвладна, я – незалежна, вольова, суперсильна!
– А тепер забери руки з очей, люба. Щось змінилось із поверненням реальності?
– Ви, служителі панацеї, такі кумедні… Я лежу з психологічним розладом в найдорожчій клініці міста, не маю родини, роботи, дому, не відвідую вечірки, концерти, музеї, парки й культурні пам’ятки, за хобі у мене голосисті театральні монологи, за друзів – душевнохворі із сусідніх палат, за їжу – пігулки від підвищеної активності, за сон – галюцинаційні марення та параноїдальні балади. А тепер скажіть, лікарю, щось змінилось?
ID:
525911
Рубрика: Проза
дата надходження: 26.09.2014 00:15:48
© дата внесення змiн: 26.09.2014 01:17:17
автор: Незайманий займенник
Вкажіть причину вашої скарги
|
