|
Якби я могла прошептати тобі про все, що думаю-мрію-гадаю, про кольорову палітру ідей в своїй голові, про цукрові марення й такі ж десертні райські фантазії. Якби я тільки насмілилась мовити слово про візити у снах, про карбування характеру, руйнування принципів, про краплину емоцій та почуттів, що викликають ознобу, мурашки й тремтіння в колінах. Якби це хоч мало питому вагу у твоєму житті, не займало безцінного часу й уваги, не відволікало на всякі дурниці й ніжності в стилі бейбі-дол. Якби ж мої слова рентгеном проникали в твою серцевину, інтенсивно ганяли кров по мужньому тілі, долітали б до центра свідомості й знаходили сенс та загальне уявлення наших дивних стосунків, поразка яких неминуча, фатальна та рокова. Якби я тільки перестала боятись, що існують обов’язки, сумніви, тиша, що людина вбиває людину і словом, і ділом, що ллється кров із сварками, брудом з пустих обіцянок, що розчарування не омине, як би не ховався під невидимою мантією чи тікав від неї, наче завзятий Форест Гамп. Якби ж ми віддались цим нелюдським почуттям, з головою поринули б у натхненну силу тяжіння, несамовито вимальовували грецький алфавіт на кожному клаптику тіла, азартно, манірно й гаряче захопилися диким спарингом за перемогу над протилежностями. Ми ніби кайф від таблетки екстазі, який ніколи не закінчується, біль в животі, яка раптово зникає, як перший ковток свіжого морського повітря, який вдихаєш на повні легені, винирнув із води, ми – одна відповідь на тисячі безглуздих запитань, думка, яка панує могутньо, пристрасно, сексуально й до біса неповторно. Ми нічому не підвладні, ми ірраціональні, надприродні, абсурдні. Спини цю гру, солодкий, отямся й отям, адже падати в прірву будемо двоє…
ID:
522882
Рубрика: Проза
дата надходження: 11.09.2014 21:49:19
© дата внесення змiн: 11.09.2014 21:53:17
автор: Незайманий займенник
Вкажіть причину вашої скарги
|
