Я не вмію в»язати й шити,
Не ношу дорогі кулони.
Та умію я так любити,
Як не зможуть усі мільйони!
Я б хотіла ростити квіти,
Щоб прикрасити огорожі.
Я щаслива,що наші діти
Так безмежно на тебе схожі…
Коли ніч переходить в ранок,
Наступає нова буденність:
Я готую для нас сніданок—
І для мене це теж приємність…
Не люблю я із цукром чаю,
І багато кажу дурного,
Та тоді, коли ти не знаєш,
Я молюся за тебе Богу…
Хоч і часто долає втома,
І образи ллються,мов злива,
Я щаслива у себе вдома,
Значить,дійсно-таки, щаслива!
Як же хочеться просто жити,
І щодня дарувати щастя,
І тоді,як заснули діти
Цілувати їм тихо зап»ястя…
Щасти вам на довгі роки!
