Спи, солодка… Дозволь снам наводнити твою свідомість, неконтролюючим процесом управляти новими польотами, позволь почуттям нахлинути й понести тебе в наступний ранок. Спи, солодка, спи. Твої очі видають біль – залікуй її... Змайструй власне небо, розгорни крила й впади. Повітря підхопить тебе, наче тендітну пір’їнку. Не бійся, люба, падай, сьогодні ти всевладна! Море повне акул, які чують брудний запах крові, прагнуть вчепитися об тебе своїми гидкими, гострими зубами за найніжніші ділянки шкіри, вистрілити в серце своїми зрадливими, лазерними поглядами, що наскрізь проїдають гордість та самооцінку. Вони намагаються втиснути тебе в рамки й щоразу почуття незахищеності лякає та мучить самопочуття. Вони змальовують з тебе ню-картини, де підрізають тобі янгольські крила, розрізають навпіл, катуючи, мов жалюгідну рабиню. Спи, солодка… Ти ж прийшла перемагати, боротися, завойовувати, процвітати. Вимкни небо й землю, вимкни все довкола. Цієї особливої ночі відчувай себе карколомною, подумки розчинися в ажурній мрії та смачно позіхаючи спи, солодка, спи…
Прозаїкам тут важко, але гарні твори не мають жанрових обмежень! Молодець 
