Я тебе обіймаю,і тануть пломбірами ночі.
Біля тебе надійно, мов у гавані кораблю.
Скільки років ми разом , а я твої очі
Більше й більше, безмежно і щиро люблю.
І нехай усі кажуть : «Життя, мов неорана нива»--
Забагато у ньому образ, тихих сліз і гіркого жалю.
Та я знаю, що дуже з тобою щаслива,
Хоч не так уже й часто ми кажемо слово «люблю».
Підростає синок. І ми в ньому самі розцвітаєм.
Наше щастя у ньому, і радість, тривоги і кров.
Час іде, але ми тільки більше кохаєм.
І вчимось помаленько свою віддавати любов.
Ми в душі ще оті несміливі такі молодята,
Тільки юність уже заглядає з-за наших плечей.
Вчить життя нас усюди й завжди цінувати.
Те тепло найрідніших у Всесвіті рук і очей.
…Хоч не так вже й багато тобі я присвячую віршів,
І чогось грандіозного , може, і не натворю.
Тільки знай, що з роками все більше і більше
Твої очі, коханий, безмежно і щиро люблю…
