Мені наснилась знову осінь,
Кружляє листя увісні,
Чому ти плачеш серце досі,
Зазеленіє навесні.
Та тільки ходить,ходить осінь
Ходою рідною мені,
В кохтині,що вже вийшла з моди,
По листопадовім вогні.
Мережать руки листям вміло
Стерні сорочку променисту.
А літо бабине бриніло
Чарівним золотим намистом.
Безкрайня тиха неба просінь
У синяві заледеніла,
А золотава,щедра осінь,
Як мати,скоро стане біла.
Вірш Олекси Озірного
27.08.2012
вдало 
