Безмежний простір дивних почуттів,
І речення тривалістю в хвилину,
Обмеження думок між сірих стін,
І щира посмішка дитини.
Думок багато,всі не на вагу,
Між тисяч слів шукати тиші?
Бо у житті то не в раю,
Не раз іще тебе залишать...
Відчуєш як це по землі,
Із брудом змішувати душу,
Коли давно забуті сни,
В реальності тебе задушать...
