Розкутий грім пронісся над ланами,
Жайвір з колосся стрімко злетів,
Земля у бій пішла з ворогами,
Говір у неї – мелодійний спів.
Зійшла із крові полеглих воїнів,
Красуня з обличчям чистої води,
Під супровід церковних дзвонів,
Ступила крок вільної ходи.
Народ без знаті й простолюдів,
Що спів у серці своїм зберіг,
Звільнивши звичаї із прутів,
З красунею повстати зміг.
І кожний з них українцем назвався,
Звільнивши із серця предків дух,
У любові красуні щиро зізналися,
Взявши до свободи впевнено рух.
Вона молодою для всіх здавалася,
Без будь-якого досвіду цвісти,
Але тисячоліттям гартувалася,
В промінні безмежної краси…
Тож злюбіть Україну, ви діти її
Не дайте загинути в полоні забуття,
Відродіть Україну у своїй сім’ї,
І настане тоді безтурботне життя.
24.08.11
