Ці очі, повні болю та страждання,
Тремтіння нижньої губи.
І крики, стони і благання,
Не треба! Досить! не роби!
сльоза скотилась по щоці,
І знов ти гучно закричала.
Твоя рука в моїй руці,
Хоча ти сильно виривала.
Здираю шкуру, тече кров,
Повір, мені від цього важче.
Та вістря в рану лізе знов,
І знову ти зітхаєш, трохи тяжче.
Я стиснув твого пальця сильно,
І кров полилась швидше вниз.
Вдивляюсь в рану дуже пильно,
Нарешті показався хмиз.
Яка велика скалка, мила,
І як її, ти загнала сюди?
Потрібна була дивна сила,
І крапельки солоної води.
Нарешті вільним став твій палець,
Від бруду дерев’яних лах,
А я сиджу, мов сивий старець,
Тебе тримаю на руках.
