божевільні зграї пилинок
пряні спалахи вітру в листі
мов сльозинки намить завислі
у пухнастих снігах пірїнок
такий час приходить рідко
захлинається у озерах
меланхолії темних сферах
і дороги назад закрито
а буває що дощ у вікнах
тихо плаче вчорашнім літом
чи сніги лебединим цвітом
все потоплять в молочних ріках
в такі миті лезом по шкірі
розумієш хто ти насправді
і відкриєш всі свої карти
меланхолії згадок сірих
