Снують думки безмежну павутину,
Летять кудись, не знають перепон,
Гаптують мрії та й саму людину,
Поставити не вдасться на припон.
Летять, як час… Звідкіль? Чому далеко?
Чому не зупинити ні на мить?
Під владою сформованого его,
То пестить їх політ, або болить…
Мандрівка дивна в просторі і часі,
Не зна пояснень дивна данина,
До кожного, у власній іпостасі,
Здіймається із потайного дна.
13.04.2025