- Привіт!
- Ну, привіт!..
- Як діло?
- Все файно: любима й щаслива.
Як ти і хотів… А ти як?
- Все мило. Працюю невпинно.
Спокійний.
Замучився.
Вдома осів.
А ти така ж вільна?
- Оооо, так. Я та ж, вільна.
Ніхто не спроможний мене «запрягти»…
- Та, ладно /сміючись/, хто ж згадає минуле…
Скучала, хоч трішки?
- Та, ні. А навіщо?
- І я не скучав. Все крутився, як дзиґа…
Згадай, ми ж проблем не хотіли…
- Як думаєш, правильно ми поступили?
- Звісно ж. На краще все…
- Ну, і- УРА!
- А…. Може побабачимось?
- А може… Ні, краще не треба.
- І правда, не варто.
Гаразд, вже пора………
На вечір він питиме, наче востаннє,
Вона задихнеться в перину… від сліз,
От так і буває, що стрічаються мигцем,
Всі ті, хто любов не дістав всупереч.