| Сторінки (2/113): | « | 1 2 | » |
Розірваний світе, ну чим залатати тебе?
Надією?Вірою?Сном-сподіванням на краще?
ось бачиш-червоний дракон роззявля свою пащу
і полум`ям диха, і пазуром землю шкребе...
А ти ж із , роси, павутиння і трохи з добра.
Дихне той дракон--тільки попіл підніметься в хмари.
В тобі оксамиту зеленого цілі гектари,
та нічим зашити--і шириться чорна діра,
в котру заповзають і відчай, і кривда, і страх,
мов зграя комах із настирливим шумом надкрилець...
Не видно облич. Тільки довга шеренга потилиць
на фоні стіни у зловісних червоних крапках.
Мій порваний світе, зшиваю докупи твій біль.
Ачей, з відвороту--яскравий узір вишиванки.
Ця ніч, як всі інші, закінчиться чистим світанком--
немов нагорода і ще одна латка тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599529
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.08.2015
До опівночі зорі ладкали
Я чекала чогось хорошого
За моїми всіма початками
Я так довго шукала істину
Що з реальністю розминулася
Пароплав мій гудів на пристані
А я думала так ...почулося
Ранок землю вкриває листячком
А мені вже сніги ввижалися
Доки крові у венах вистачить
Буду вірити що б не сталося
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596722
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.07.2015
небесні жорна розмелюють мливо
надто повільно неквапно зовсім
якщо перестанемо вірити в диво
то остаточно станем дорослими
світ вилущив нас із рожевої мушлі
грізно націливсь гранатометами
якщо ми зуміли не втратити душу
то безсумнівно зостались поетами
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596720
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.07.2015
О яка тонка межа,
О яка чутлива грань-
Співпадіння двох бажань
Йди по лезу... Не порань...
Дисбаланс -то вже лежу
Під канатом на піску.
Нащо перейшов межу,
І без того завузьку?
А так близько, далебі,
Рішення було просте:
Руку дай мені, й тоді
Вже ніхто з нас не впаде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2015
Вона знову плаче, бо дощ. А він зачиняє вікно,
Приносить їй теплий светр і вже наливає чай...
І як ти йому поясниш солодку свою печаль,
На шибці з крапель води красиве німе кіно.
Що так співзвучні тобі потоки води на склі,
Коли в сивих бородах хмар ховається крик далини
Здається, зникнуть за мить і рама, і півстіни-
І вийдеш собі у дощ, розчинившись в його теплі
Та ти просто кажеш: \\\"Дощ. Так сумно мені чогось \\\"
А він тебе пригортає і в скроню цілує:\\\"дурна\\\"
І так і не зрозумівши, у чому його вина,
Спокійно засне, мов справді нічого не відбулось
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2015
Ось той юнак перед Господом стане
Й скаже: «Всевишній, а чом же так рано?
Ще ж не усі я світанки побачив,
Ще ж моє серце ще зовсім юначе,
Тільки любов’ю і правдою повне,
Рветься з грудей, хоча тіло й безмовне.
В чім же провина моя перед небом?»
Скаже Господь: «То народу потреба.
Мушу смертями будити сумління.
Ви ж мені, хлопці, нічого не винні.
Та нагадають комусь обеліски:
Людство від прірви стояло заблизько».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593434
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.07.2015
За звичкою, встанеш рано,
Неначе зібрався в дорогу.
Мовчить телефон затято.
Зрадливо мовчить телефон.
Вода з золотого крана
не годна вже змити тривогу:
ці руки у плямах крові—
це сон, це ж був тільки сон?
Хапаєш рушник блакитний
За скільки там сотень євро,
Втираєш її гарячково,
А руки червоні й край.
Та ну його, то наснилось.
Це просто ти весь на нервах.
Та раптом у серце штрикне:
Господи, не покарай!
А в дзеркалі—очі, очі,
Дитячі, юначі, дівочі,
Відкриті уже навіки,
Вдивляються в небуття
І бачать, що ти не можеш
Цей гріх на собі носити.
Мов каменем придавило,
І це вже на все життя.
Отрутою тобі стане
Вода із річок Вкраїни.
Геть зникне з повітря кисень,
І згіркне вкраїнський хліб.
Безсмертні Небесні Сотні,
Бо пам'ять про них—нетлінна.
Що ж скажуть твої нащадки?
Хіба що плюнуть на гріб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589635
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.06.2015
/ДИПТИХ/
І
Великдень святкує не вся Україна,
Хоч паска на кожнім столі.
Бо десь не діждалися батька чи сина —
Лежить у холодній землі.
Христос вже Воскрес, а в душі іще Страсті,
Цілунок від Юди пече.
Вражаючі, весно, у тебе контрасти :
Там квіти, тут куля в плече.
Там дзвін Великодній, тут дзвін похоронний —
І що голосніше луна?
Та вірю: вже скоро в сяйливій короні
Гряде Перемоги весна.
ІІ
Вже й бузьки прилетіли, а дощ — немов осінній.
Холодна сіра мжичка, і вітер до кісток…
Вкраїна, як ніколи, чекає Воскресіння,
Чекають навіть квіти, не тулять пелюсток.
А на поля упала голодна воронія
Та й землю розгрібає, вискубує шафран…
Вкраїна, як ніколи, потребує Месії,--
Їх тисяча в шпиталях карається від ран.
Вже сталося, Вкраїно. Вкотре тебе розп’ято
І зраджено в твоїх же вишневеньких садках.
О Боже, скільки можна і падати, й вставати,
І тугою за Сином спливати у віках?
Та знов у небі чути блакитні передзвони,
І навіть залпи «Градів» стихають на той час.
Йде по землі Великдень з бриндушкою в долоні—
Вкраїна воскресає у кожному із нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587885
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.06.2015
***
Я бачила зиму по телевізору
Вона розносила на Майдані
Чай в термосах
І пакувала сніг у мішки для барикад
А потім стікала кров’ю
На Інститутській
Але все ж посміхалася
Бо встигла розтопити серця
***
Ми пили на ґанку імбирний чай
Я і весна
Весна була в синій сукенці
І важких черевиках
Чай був гарячий
Ми пили мовчки
Я довго вагалась і врешті спитала
А війна буде?
Та весни вже не було поруч
Недалеко від ґанку
Синіла бриндушка
А над нею мирно гуділа бджола
***
Літо сиділо у скошених полуницях
І плакало
Сльози стікали по камуфляжі
На останню гранату
Я пішла запарити йому чаю з м’яти
А коли повернулася
На полуничній грядці чорніла вирва
А в повітрі витав обірваний схлип
***
Обвітрений серпень приїхав на бетеері
Каже одного брата чужі вбили
Другого свої кинули напризволяще
Та то нічого я їм помщуся
І своїм і чужим
Тільки дайте мені автомат зарядити
А калина на коліна
Не йди сину бо вб′ють
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ
Відповідає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587884
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2015
єдиний
шукаєш
в мені
сонце
пелюстками
очей
потім
будеш
пестити його
в долонях
заплітати
свої жалі
у проміннях
хмеліти
від ясного
запаху
ласки
малювати
днину
білим кольором
та знаєш
марно
тонеш
в мені
неспокійним
поглядом
бо
сонце
спинилось
на твоїх вустах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2013
м. с.
Тулю до серця кожну мить життя,
Котра твоїми вишита словами,
Як неспокійне, сплакане дитя
До личка тулить ніжну руку мами.
І відлітають спогади від скронь
Про все, що надто гостро душу коле,
І теплі голоси твоїх долонь
Ведуть мене в магічно рідне коло.
Цей світ, напевне, вибреде зі зла,
Адже мені побачити вдалося:
Любов упала з Божого крила
Барвистим німбом на твоє волосся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2013
БЕЗ ТЕБЕ
Всі дні тепер доточені дощами.
Стікає сум краплинами по склі.
Сторіночку з промоклими віршами
Залишило безсоння на столі.
Вікно ховає погляд винуватий.
Від нього вкотре мовчки відійшла.
Ідуть по стрілках щохвилинні втрати
Ясних надій у сутінках чола.
Думки спливли, мов літери з афіші,
По білій одинокості стіни,
А на вустах гірке насіння тиші
Достигло словом докору й вини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2013
ЧЕРВОНА ШАПОЧКА
Дійові особи:
Червона Шапочка
Вовк
Песик
Зайчик
Ворона
Бабуся
Акт І
Узлісся
Песик: Добрий день, лорослі й діти!
Радий вас усіх зустріти.
Наша казка вам відома,
Героїня всім знайома.
Тільки вмощуйтесь зручніше—
Ми покажемо вам більше.
Чи давно, а чи недавно
Дівчинка жила в селі.
Всі любили її дуже:
І дорослі, і малі.
А найбільш—її бабуся,
Що неподалік жила
Й шапочку подарувала,
Щоб щасливою була
Песик ховається, виходить Червона Шапочка
Червона Шапочка (співає):
Буду довго-довго-довго,
Буду довго по узліссі,
Буду довго по стежинці
До бабусі швидко йти,
Щоб устигнути до ночі,
Поки сонце не сховалось,
Щоб провідати бабусю,
Пиріжків їй принести.
А-а-а в цьому лісі багато звірят,
А-а-а-а в цьому лісі багато птахів,
А-а-а-а, є вовки, зайці, лисиці,
А-а-а-а, є ведмеді і куниці,
А-а-а-а, але я їх не боюсь(Двічі)
Виходить на авансцену
Червона Шапочка: Я Шапочка Червоненька,
Я слухняна і чемненька.
Мама пиріжків спекла,
Щоб бабусі віднесла,
Бо бабуся захворіла,
То хоча б одненький з’їла—
Й видужає вона вмить…
Хто ж назустріч там спішить?
Зайчик: Ой! Ти хто? Тебе боюся!
Червона Шапочка: Я Шапочка Червоненька,
Маю кошичок новенький.
А ти, зайчику, куди?
Чи не сталося біди?
Зайчик: Хоч біди іще немає,
Вовк неподалік блукає.
Ти, дівчинко, утікай,
Злого Вовка обминай
Червона Шапочка: Вовк мені не зробить зла—
Я ж бо Песика взяла.
Песик: Гав-гав-гав!
Ти смілива, а я ні.
Вовка бачу і вві сні.
Я сховаюся від нього…
Ну, щасливої дороги!
Акт ІІ
Вовк: Ой, який же я голодний,
бо не снідав ще сьогодні.
Пахне пиріжком смачним…
Може, зараз попоїм?
Червона Шапочка: Пиріжки несу бабусі
І тебе я не боюся!
Вовк: Та я дуже добрий звір.
Якщо хочеш, перевір:
Кошик бабці віднесу
Ще й водиці наношу,
Чи не важко тобі йти?
Може, треба провести?
Червона Шапочка: Ні, не треба проводжати,
Недалеко вже до хати,
Я сама туди дійду.
Вовк: Все одно скоріш прийду.
Акт ІІІ
Бабусине подвір'я
Червона Шапочка: А-а-а в цьому лісі багато звірят,
А-а-а-а в цьому лісі багато птахів,
А-а-а-а, є вовки, зайці, лисиці,
А-а-а-а, є ведмеді і куниці,
А-а-а-а, але я їх не боюсь(Двічі)
Ворона: Шапочко, біжи скоріше—
Вовк бабусю хоче з’їсти!
Бабуся (Вибігає з хати, за нею вовк і песик):Ой рятуйте, люди добрі,
Чи знайдеться хтось хоробрий,
Щоб мене порятував
І вовчиська геть прогнав!?
Песик:Гав-гав-гав!
Іди, вовче, геть від хати—
Нічого бабусь лякати!
Вовк: Та я зла вам не бажаю—
Хочу їсти—помираю,
Тільки –но в горшки заліз,
Крик зчинили на весь ліс.
Схрумав там зо дві картоплі—
Назбігались «люди добрі»
А як вовк зайців жаліє,
хай із голоду зімліє?
Бабуся: Що ж ти зразу не повідав,
Що сьогодні без обіду?
Червона Шапочка: Пригощайся пиріжками,
Що принесла я від мами.
Тут на всіх їх вистача,
Роздамо і глядачам
Дівчинка-Червона Шапочка роздає пиріжки. Актори кланяються
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406554
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2013
Шлагбауми днів перекрили дорогу
До тебе, коханий, до тебе, єдиний.
Шлагбауми днів перекрили дорогу
До тебе, коханий, до тебе, єдиний
Тривожна самотність чатує за рогом...
Печальна терплячість розхилить гардини,
Зайде до кімнати і сяде на ліжко,
Обніме подушку, сховає обличчя,
І тихо та м'яко, як пещені кішки,
Мені на коліна стрибнуть протиріччя.
Пограються серцем моїм неприкритим,
А потім заснуть до наступного суму.
...Я знаю: за шляхом отим перекритим
В цю хвилю ти також про мене подумав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2013
А мудрість приходить не із сивиною—із втратами,
і хрестик печальний ще вишиє доля не раз.
ще вічність прискіпно у душу мені зазиратиме
Очима лелек, що давно відлетіли від нас.
«Та скільки ж іще?—запитаю, до краю стривожена.
Ще скільки хрестів на своєму шляху промину?
Чому ж ти до друзів так швидко приходиш, не-про-ше-на,
Що вкотре плече підставляю під чорну труну?.."
Злітають лелеки , туман розганяючи крилами,
Зливаються з сонцем, проміння сплітають в пісні.
За ними ще довго тужитиме дощ над могилами,
Та пам'ять на скроні порошею ляже мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406197
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.03.2013
а я ж тебе--нізащо і ніколи,
А я ж тобі--нізащо і ні з ким,
А я ж тебе--іще давно, зі школи.
А я ж з тобою--до останніх рим.
Уся твоя. І ти мені єдиний.
А я тобі--зоря чи первоцвіт,
моя найближча на землі Людино,
мій мною в Бога вимолений світ!?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405883
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2013
Ніч розпалась на чорне й блакитне,
Поділилась між думкою й снами.
І рукою подати до квітня,
І два кроки лежать поміж нами.
Але ми - по два боки мовчання
Перехрещуєм поглядом Простір,
І сказати слова на прощання
Нам так складно і в той час - так просто.
Відвернусь і піду без упину,
Звуком кроків дорогу покраю. ...
Тільки ніч засміється у спину,
Що між нами нічого немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2012
ФАНТАЗІЯ
Я прийшла до твоїх долонь
І просила тебе: обніми!
І ловила із вуст вогонь,
Та кохання змахнуло крильми.
На чужий відізвалось зирк
І вселилось не в ті серця.
Народився знімілий крик
До небесного Бога-отця.
Народився, побув і щез,
Тільки бився чийсь звук до скронь...
І тоді вже з чужих небес
Ти вернувсь до моїх долонь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388452
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2012
Ти йдеш, вдягнувши у небо плечі,
Узявши сонця лимон в долоню,
І світлі думи - твої предтечі -
Летять до мене, як білі коні.
Ти йдеш... ти близько... ти майже поруч,
Вбираєш в очі моє чекання,
Мене, щасливу із мене твориш
І залишаєш таку до рання.
І знає тільки вишневий вечір,
Як неймовірне тобі вдається:
Піти, вдягнувши у небо плечі,
а на долоні тримати серце
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388215
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2012
Свище час арканом понад нами
і когось охоплює кільцем.
Ходять люди блудними стежками
Десь поміж початком і кінцем.
Розминувшись з щирістю й любов'ю,
Загубивши Предковічну Віть,
Гаснуть у душевнім нездоров'ї
На залізних протягах століть.
Та у цій невпевненій отарі
Мовчки, під опікою Творця,
Дві душі усе ітимуть в парі.
Не спочатку, але - до кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388213
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2012
БІЛА ДУША
На білому полі,
на білих вітрах
Стоїш одиноко,
обліплена білим.
І виє десь поруч,
мов віхола, страх,
І біла печаль
розстеляє свій килим.
А щастя немає,
замерзло в снігу,
Хоча виглядала
від ранку до ранку.
Та з білого болю
черпаєш снагу
Й під свист завірюхи
співаєш веснянку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387820
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2012
Вона не докличе із ночі кохання,
Засне, опустивши нечитані шпальти,
І змиють дощі предковічне признання,
Розмажеться крейда на мокрім асфальті.
Вже порвані струни ніхто не замінить,
І скрипка зніміє, розсохнеться з часом.
У вікна загляне світанок осінній,
Розбудить останню надію на щастя.
А їй вже не двадцять. І сумно, і гірко
Сідати до столу з єдиним прибором,
Дивитись, як вітер розхитує гілку
І хрест височіє над темним собором.
Чи ж довго свій біль затискати в долоні,
Щось тихо шептати до мокрого скельця?.
Зітхають на стінах старенькі ікони.
Ніхто не почує самотнього серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387819
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2012
Подивись на небо через келих
Білого прозорого вина ~
Бачиш в ньому золотавий берег
І весло червоного човна?
Бачиш, як танцюють наші долі
По тонкій Амура тятиві,
Як у вічнім нерозривнім колі
Водять танець мертві і живі?
Бачиш очі і чиєсь волосся,
Вимите у зоряній журбі?
Ти не п'яний... Все це не здалося.
Це поет прокинувся в тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387745
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.12.2012
В час, коли відійде в далечінь перехлипана ніч
І розхиляться сутінки, наче шовкові фіранки,
Спозирне із ікони одне з найсвятіших облич,
Подивоване тим, що і ти непричетний до ранку.
Та цього ти уже не завважиш. Суддя тобі - дощ,
Та не цей, опівнічний, а той, що гряде, як невіста,
І умиє лице. Та душі не обмиє... Ну, що ж -
Все зосталося там, на проспектах похмурого міста.
Розумієш: ніколи, ніколи тобі не знайти
Те, над чим проридала гроза проминулої ночі.
Тільки пам'ять твоя перечитує дні, як листи,
І підбите крило за собою надія волочить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2012
ДРУГОВІ
Опустилась на плечі свинцева буденність,
Захлинулись години з терпкого жалю.
Ти пробач мені, друже, мою невзаємність -
Я мости для надії навіки палю.
Душу світ ще не раз потрясе, ніби в ситі,
ще не раз ти пройдеш по сльозах на вітрах.
не зуміла в Амура тебе відпросити.
Ти правий: наша доля - не в наших руках.
Опустилась на плечі тяжка незбагненність,
Бо не знаю, як стерти себе з твоїх снів.
Ти прости мені, друже, мою невзаємність -
Мимовільну причину гірких твоїх днів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387349
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2012
Невже можливо, що тебе я втрачу
І світле небо обернеться дном?
За кожен сміх віддам сльозу гарячу
І кожен день почну примарним сном.
Невже можливо, що без тебе буду
Вся наодинці з мукою вірша?
У темнім морі суєти і бруду
Потоне обезсонцена душа.
Ні, я не вірю у примхливість долі,
Інакше - зло пробралося і в рай.
Моя любове, у земній юдолі
Не покидай мене, не покидай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387346
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2012
ПОВЕРНЕННЯ
(триптих)
1
Знову залишаться мокрі сліди на бетоні,
Змовклі ворота й задивлений в небо горіх,
Знову тебе виглядатимуть шибки віконні,
Поки дорога втікатиме в тебе з-під ніг.
Поки втікатиме сон у заплаканий ранок,
Кава схолоне, забута заради рядків,
Я помолюсь за кожнісінький твій полустанок,
В стуку коліс все рахуючи цокіт підків.
Сентиментально? Можливо. Банально? Не знаю.
Все це було ще давно, на путивльськім валу.
Я - тільки жінка з далекого рідного краю,
Кличу крізь ночі: "Вернися...чекаю... люблю!"
Я - тільки жінка, що має у спадок терпіння
І генетично переданий погляд у даль.
Ти повертайся. Чекатимуть зорі й каміння,
Поки прийдеш і заміниш собою печаль.
2
Іду до Вас, а серце - наче сторож,
Калатає у дошку сподівань,
І ця хода, яку вже не повториш,
Поволі віддаляє від страждань.
Іду, іду крізь слово і крізь спогад,
"Quo vadis, homo?" - нікому спинить.
Іду до Вас... зостався тільки подих,
Єдина мить... непереможна мить...
Іду... Ховаю сумніви в замети,
Прогірклу ніжність горну до грудей -
І раптом відчай душу пробагнетить,
Що Вас нема...що Вас нема ніде...
Що я навіки з шляхом повінчаюсь,
Із тим, що ні привіту, ні сліду...
Паду в печаль і знову піднімаюсь,
Аби іти. Чекайте - я прийду!
З
На твоє повертання сідають слова
І блукають по нім, наче погляд по тілу,
А чекання із мене тихенько сплива,
Запускаючи спокій у душу зболілу.
Повертання, повернення... Знову цей час,
Коли подих із щастям - одне відголосся.
Знову вперше, хоча обіймав вже не раз,
Ти обнімеш мене, і все буде, як досі...
І запрагла земля знов нап'ється дощу,
І до сонця потягнеться листя зелене...
Якщо схочеш піти, я тебе відпущу,
Але тільки завжди повертайся до мене.
2003 Р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386976
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2012
Учора під вікном заплакав клен.
Тремтіло листя і здригались віти.
По кому був той безнадійний трен ,
Я марно намагалась зрозуміти.
Блукав туман по думці і словах,
Стікали краплі, як завжди, спокійно...
Той клен... Той трен... Той безпричинний страх,
Що все в житті занадто пародійне.
Що люди не зійдуть із вічних сцен,
Не змінять хід засмиканої драми.
Учора під вікном заплакав клен -
Він плаче наді мною і над вами
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2012
Не зігріло - тільки освітило,
Не згоріло - попелом взялось.
Ми з тобою не ділили крила
І злетіти нам не довелось.
Кілька слів, чужих і випадкових,
трохи думки, кільканотний спів...
Ми з тобою ділимо окови
заблукалих в сумнівах життів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2012
Я- голос того, хто кличе:
В пустелі рівняйте дорогу.
Євангеліє від Івана. 1,23.
Куди іти по бездоріжжі снів?
Про що питати у очей печальних?
Укотре хтось мене не зрозумів,
Поглибивши розлукою мовчання.
Так і живу - в передчутті турбот,
Так і люблю - в передбажанні втечі,
А серце вибирає поворот
І йде у світ дорогою Предтечі.
Та ти мій голос знову не почув -
Він потонув у безмірі глухому.
Так і живу - в передчеканні чуд
І змоги повернутися додому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2012
Півонії так пахнуть, аж дурманять.
весна із літом у прощальнім танго.
Твої слова неначе вже й не ранять,
та не дають заснути до світанку.
Мій сон словами звично грає в карти
чи то ворожить на валета й даму,
яким за мить судилося зіграти
таку сумну щоденну мелодраму.
Півонія в руцці Валета в,яне,
хоча й схилив з пошаною коліно.
На нього гордовито Дама гляне--
й піде собі, хитнувши криноліном.
там жде її Король чи Туз чирвовий.
А у Валета що? Лиш спис та мрія...
Лежить він збоку, з люті аж червоний,
та Короля тіснити не посміє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385701
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2012
НОВІ ПРИГОДИ КУРОЧКИ РЯБИ
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Дід
Баба
Курка Ряба
Котик
Мишка
Гуска
Качка
Лис
Півник
Півник: Жили собі Дід і Баба,
І була в них курка ряба…
Знаєте цю казку, дітки?
Справді знаєте? А звідки7
Втім, часи давно не ті,
Все змінилося в житті.
Казка також змін зазнала,
А яких—дивіться далі.
Акт І
Дід, баба, курка, потім півник, котик, качка, гуска, мишка.
Дід: День новий, хвалити Бога,
А я ще не їв нічого.
Бабо, ти ще спиш? Вже ранок.
Смаж яєчню на сніданок.
Баба: Та не сплю я, діду вражий.
З чого ж я її посмажу?-
Яйце Курка, як на те,
Знесла знову золоте.
Дід: Що? Знов золотом несеться?
(махнув рукою)Не щастить, то й не ведеться.
Баба: А крім того, кудкудака,
Що мала їй за те дяка.
Сідало, мовляв, тісненьке,
До водиці - далеченько,
Не заметене подвір’я,
Не почищене їй пір’я…
Вже у мене в’януть вуха.
Та ти сам її послухай!
Входить Курка Ряба з гітарою і співає:
Жила я в діда й баби у господі,
Знесла я їм яєчко золоте.
І дід, і баба раді тій нагоді,
Але мені не дякують за те.
Курка Ряба: Куд-куда-куда-куда,
А я курка молода.
Хочу я гуляти
І пісні співати.
А тут мене сприймають, я дивлюсь,
Неначе яйцефабрику якусь.
Нема умов належних в мене тут,
Щоб був високоякісний продукт.
Де душ у курнику? Де тепла піч?
Лишень кричать «несися!!» день і ніч.
Не буду! Все! От більше—ні яйця.
Дід: Чи ж така мова курці до лиця?
Баба: Ой лишенько! То що ж робити нам?
Ти ж золота нанесла кілограм.
Його ж не вкусить ані дід, ні я—
Тепер сидить голодна вся сімʼя. (плаче)
Дід: Чекай, бабуню, вихід є завжди.
Гей, Півнику, ану ходи сюди.
Заходить Півник
Дід: Прокукурікай щось своїй жоні,
Може, знесе одне яйце мені.
Півник: Які б ви не казали тут слова,
Моя кохана в усьому права!
Дід: Ага, то ти із нею заодно?
А хто там зазирає у вікно?
Гей, Коте, Качко, Гуско, заходіть,
Нам Курку вгамувати поможіть.
Котик: Якщо вже нам не бачити яйця,
Не проти я свіженького м’ясця.
Качка: Ну, це занадто радикальний хід,
Та і м’ясце не прожує вже дід.
Котик: То не біда(облизується)
Гуска: Та мова не про те!
Вза-ґа-га лі питання це просте:
Або веди себе так, як усі,
Або шукай продюсера красі.
А щоб потенціал розвити твій,
Тобі агент потрібен тут, як стій.
Миша(вибігає): Добридень, пані! Вдалий це момент,
Бо я—найкращий в цім дворі агент.
Я зірку з вас зроблю в єдину мить.
Про вас почують! Будуть вам служить!
Аж бачу оголошення вже це:
«На сцені Ряба Золоте Яйце»!
Курка Ряба:О, я у захваті! Ходім, ходім мерщій
Туди, до слави, до здійсненних мрій!
(виходять)
Півник: Куд-куди ж ти, мила?
Котик: Няв! Нема!
Усі: Вернися, Ряба!
Баба: Вернеться сама!
Акт ІІ
Курка і мишка в полі, недалеко видніється ліс.
Курка співає: Дивлюсь я на небо і думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, дав долю таку…
Як хороше жити було в курнику!
Мишка: Та годі скиглити! Вже близько місто,
А там—і сцена, успіх, море дива..
Курка Ряба:Але я змерзла, дуже хочу їсти,
А ти те саме й вчора говорила..
З’являється Лис
Лис: Кого я бачу! Що за райська птиця!
Чи наяву ви, чи це ,може, сниться?
Напевне, в гості ви ішли до мене?
У мене є печене і варене.
Я буду радий пригостити вас.
Ми пречудово проведемо час.
Не оминайте ви мою оселю,
А я вам сіна свіжого постелю
І навіть казку на ніч розповім…
Мишка: (до Курки): І ще до ранку преспокійно з’їм.
(до Лиса):Ні, пане Лисе, нам вже не до того.
У нас із вами розійшлись дороги:
Вам—у лісок, а нам—до міста йти…
Лис: То ви до міста? Можу провести.
У мене там знайомих є чимало.
Мишка: Чи то не ті, що хутро вам порвали?
Бо там є і мої знайомі пси.
Лис: (з жахом): Пси? Де?
Мишка: Вже чути їхні голоси.
Лис: Я змушений покинути вас, дами.
Було приємно бачитись із вами.(тікає)
Мишка: Ху, ледве здихались.
Курка: А де ж оті собаки?
Мишка: Та то я так йому, для переляку.
Я і сама злякалась, щоб не з’їв.
Гірка ціна його солодких слів!
Курка Ряба: Ти знаєш, Мишко, досить з нас пригод!
Вертаймося назад, на свій город.
Там ждуть мене старі і Півник кличе…
От тільки як погляну їм у вічі?
Я ж щастя проміняла на журбу.
Чи хто пробачить курочку рябу?
Мишка: Якщо так кажеш, що ж, ходім додому,
А то ще втрапимо у борщ рудому.
Акт ІІІ
Дідів двір, Півник сидить на ґанку, Курка і Мишка непомітно заходять
Півник: Ой де ж ти, де ж ти, моя Ряба,
На кого кинула мене?
Мені зерно не йде на гадку,
Мені усе навкруг сумне.
Я перестав співати зранку,
І Баба з Дідом досі сплять.
Я день у день сиджу на ґанку,
Тебе стомився виглядать.(плаче)
Курка Ряба:Мій Півнику! Ти не сумуй за мною.
Дивися-но: я тут, перед тобою!
Півник: Ку-ку-рі-ку! В житті з’явився зміст —
Вернулася Ряба з великих міст!
Виходять Дід, Баба, за ними всі мешканці двору
Дід: Що, уже ранок? Чи то вже обід?
Курка Ряба:То я, дідуню! Ви мене простіть,
Пробачте мене всі, рідня і друзі,
Бо я вже настраждалась по заслузі.
Баба: Ти зрозуміла помилку свою?
Курка Ряба:Ніколи не покину вже сім’ю!
Я захотіла слави і подяк,
А виявилось — все в житті не так.
Я всі свої пригоди розкажу,
Та зараз я на сідало спішу.(вибігає)
Дід: Ось так частенько і з людьми бува,
Хто про своє коріння забува.
Курка виносить яйця
Курка Ряба: Ось прошу, пригощайтесь на здоров’я,
Хоча й не золоті, зате—з любов’ю!
Мишка: А я сніданок можу зготувати,
Бо добре яйця вмію розбивати.
Усі актори співають фінальну пісню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383486
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 09.12.2012
хто тобі я питаєш поглядом
поки небо світанком міниться
будь мені тим дитинним подивом
з яким завтра мій день прокинеться
будь ласкавим вербовим котиком
що приходить весни провісником
будь моїм найніжнішим доторком
і дзвінкою мов сонце піснею
будь корінням моїм і кроною
музою на скарби багатою
будь надією будь опорою
та ніколи не будь утратою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2012
приміряю на себе минуле:
в грудях вузько і муляє спину.
не збулось, а ще більше забули.
в результаті--зостались чужими.
І тепер вже нічого не важить
ні твій погляд, ні навіть обійми...
Кілька слів і оманливих вражень
в потаємну кишеню зашиймо.
Рветься нитка...і колеться голка...
що ти там говорив на прощання?..
Я сховаю до шафи футболку
з фотопринтом твого здивування.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2012
Хваливсь синиці горобець,
що він--великий молодець:
-Я не боюсь котів і сов,
з орлом на герць якось ішов,
а яструб--то моя рідня,
я з ним вітаюся щодня...
Майнув у небі половик-
-і наш хвалько відразу зник.
Синиця те ж сховалась вмить
і так до себе гомонить:
-ніякий він не молодець,
а хвалькуватий горобець!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337478
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.05.2012
Тягнусь до слів твоїх думкою я,
Слухом поринувши в теплі їх звуки.
Все так важливо: робота, сім'я,
Спогади, друзі, кохання, розлука...
Два голоси у повітрі нічнім
Линуть назустріч по різних маршрутах.
Переплелися у слові твоїм
Ніжності струни й образи отрута.
Скільки вже ми загубили думок
На кривулястій i довгій стежині!..
Добре ось так говорити удвох,
Словом ріднитись у кожній хвилині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324018
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2012
Чорні дерева у білих вуалях
Тягнуться гіллям в полон висоти.
Хтось мене кликав з-за мрійної далі.
Може, це ти?
Biтep гарячий цілує дорогу.
День відкриває блакитні світи.
Хтось мені витер iз серця тривогу.
Знаю, це ти.
Небо при заході - дивним опалом,
Тим, що ніколи ніде не знайти.
Може, то зірка у серце упала?..
Hi, це був ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323768
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2012
В холодній кризі стомлене вікно.
Бездонна ніч. I серце просить ласки.
Це все було не вчора, а давно,
На пepexpecтi дійсності і казки.
А скільки снів, i прагнення, i мрій
Списали весни на свої скрижалі!
Люблю... пробач... не треба... зрозумій –
Вже серце й не здригалось від ужалень.
Бездонна ніч. Чи ж спогад має дно,
Як крають пам'ять промені шпичасті?...
Це все було не вчора, а давно,
Коли моя душа чекала щастя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323574
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2012
Bіщує зоря мені кроки твої,
Знайомі i рідні у шелесті ночі.
Чекають їx oчi тривожні мої,
I серце палке з нетерпіння стукоче.
Ці кроки ідуть по місточку хвилин,
По стежці вузенькій, що з'єднує душі.
І тиші нічної вповільнений плин
Хай тільки вони, твої кроки, порушать.
Послухаю ще, як іде почуття,
Бо серце моє в цій ході загубилось.
До мене ти йдеш, як життя до життя,
Щоб зоряне небо на нас подивилось.
Не знаємо, що нам готує воно,
Та навіть як душу стривожать пророки,
Удариться спогад, як птах у вікно,
I серце схвилюють коханого кроки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322547
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2012
Охрип смичок і розгубився пензель,
В німотній тузі розлилась душа,
І тільки пам"ять свій скорботний вензель
На вечорах самотніх залиша.
Блукаю я по розсипищах літер,
Шукаю Слово, як розрив-траву,
Ловлю в долоні непокірний вітер,
Щоб сколихнути тишу грозову.
Та із дзеркал зорять терпким контрастом
Глибінь очей і мука на чолі.
Напевне, творчість - це найважче щастя
Із тих, що люди мають на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322545
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2012
(Героям Крут)
Нас тут триста, як скло,
Товариства лягло.
Тарас Шевченко
Тихо падає сніг. Гулко капає кров
Десь з-під серця, що в холод закуте.
Не жалію я, мамо, що вчора пішов
В бій смертельний під станцію Крути.
Я лежу на снігy, що червоним стає,
Наче маки у нас на городі.
Пам'ятаєте, мамо, дитинство моє?..
Ви співали мені про свободу!
Перед смертю я згадував рідне село.
В «Кобзарі» Ви узимку читали:
"Нас тут триста, як скло, товариства лягло..." -
Так, мов долю мою віщували.
Я хотів нагадати чи Вам, чи coбi —
Україна не втратила сили.
Ми, віддавши себе у тяжкій 6opoтьбi,
Порятуєм її від могили.
Вибачайте мені. Я інакше не міг.
Краще вмерти - та волю здобути..
На могилу мою тихо падає сніг.
Мамо, мамо, не плачте, це – Крути!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321952
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 14.03.2012
Ви поезія, вірші?
Чи тільки слова?
Ліна Костенко
Це не віршi, це тільки слова,
Спрограмовані втеклими днями,
Та чорнило, що з серця сплива,
I перо - не із віяла дами.
I рука те перо не лиша.
Тільки вічність - найкращий арбітр.
Це не вірші мої, це душа,
Що згоряє у спалахах літер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321949
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2012
танці такі кайфові
в цьому диму-тумані.
Руки твої лілові.
плечі твої багряні.
зліва діджей патлатий
крутить шось заграничне
будемо танцювати
ми молоді не вічно
ти мені щось торочиш
я посміхаюсь мило
гуркіт музичних збочень
слухати вже несила
та відриватись будем
впевнено і запекло
ви не лякайтесь, люди,
диско це, а не пекло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321357
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 12.03.2012
зайчик:Привiт,ïжаче!
ÏЖАЧОК:Привiт,зайчику.
зайчик:Чом по лiсi ти блукаєш,
чом iз нами не гуляєш?
ÏЖАЧОК:Та менi тут не до смiху-
зникла мама-.ïжачиха.
Був нечемний,неслухняний,
i пiшла вiд мене мама.
Засмутилась,зажурилась,
в лiс пiшла- i заблудилась.
Брате зайчику,а може,
ти знайти ïï поможеш?
зайчик:Я би радий,любий друже,
тiльки боязкий я дуже:
щось у лiсi тiльки трiсне-
а менi вже серце стисне.
Ти звернися,раджу мудро,
у гурток лiтературний.
Дiти вiршi там складають,
ними маму привiтають,
ïжачиха ïх побачить-
зразу все тобi пробачить.
ïжачок:Любi дiти,помагайте,
гарно маму привiтайте.
Хай вона не ображається,
хай додому повертається.
Швидше вiршi декламуйте,
нашу зустрiч пiдготуйте.
Дiти читають власнi вiршi,
з'являється ïжачиха.
ïжачиха:Хто це гарно так читає,
хто тут маму викликає?
ïжачок: Мамо, рiдна моя мамо,
вибачай-був неслухняний,
був нечемний дуже часто,
засмутив тебе невчасно.
Та без тебе дуже важко,
повертайся,ну будь-ласка!
ïжачиха:Я пробачила,маленький,
ну, ходiм в нору швиденько.
А вам, дiточки, за вiршi
хай ведеться якнайлiпше,
хай вас Бог оберiгає,
хай натхнення посилає!
зайчик:Бачите,що бути може,
коли маму хтось тривожить,
як нечемний i ледачий,
тодi часто мама плаче.
Бережiть же маму,прошу:
мама в свiтi--найдорожче!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321354
рубрика: Інше, Казки, дитячі вірші
дата поступления 12.03.2012
Дійові особи:
Дід
Баба
Колобок
Песик Бровко
Заєць
Вовк
Ведмідь
Свинка
Акт1
Дід і баба
Дід:Здрастуйте,мої малятка,
любі хлопчики й дівчатка!
Розкажу я казку давню,
та героїв переставлю,
бо вже пам'ять підупала.
Може,баба б щось згадала?
Де ж це баба?..Гей,бабусю!
Баба(за сценою):Зараз,зараз,хай зберуся!
Чом мене гукаєш,діду?
Дід:Час вже братись до обіду.
Баба:Я нічого не варила,
Я нічого не пекла-
дуже зайнята була.
Дід:Що ж робила до цих пір?
Баба:Підмітала хату,двір,
шила,мила,прибирала...
Дід:І дивилась серіали.
Баба:Дорікаєш ти дарма-
у нас борошна нема.
Дід:А в коморі ти дивилась?
Баба:Тільки трішки залишилось.
Дід:То змети його,старенька,
і спечи хоча б маленький,
та смачненький колобок.
Баба:Та іду.Де ж фартушок?..
Акт 2
Дід,Баба,Колобок,потім Песик
Баба:Колобок на славу вдався!
Дід:Ось обіду й дочекався.
Розрізай мерщій,старенька.
Баба:Колобок ще гаряченький,
хай простигне на вікні.
виходять
Колобок:Що ж робити тут мені?
Ви подумали:із тіста,
то відразу можна з'їсти.
А я хочу погуляти,
хочу світа повидати.
Добре,що вікно відкрите,
тільки б носа не розбити.
втікає через вікно
Дід:Де ж обід наш подівався?
Баба:А утік,мабуть,злякався.
животи ж порожні наші.
Дід:То звари,бабусю,каші.
Та попросимо Бровка
пошукати Колобка.
Песик:Гав!Уже спішу в дорогу!
Баба:Тільки ж принеси цілого!
Акт 3.
Колобок і Зайчик
Заєць:Ой,хто це там?Чи не вовк?
Ні,неначе...Колобок!
Із пшеничного він тіста,
значить,можна його їсти.
Колобок:Що це за вухате чудо!
Хто це їсти мене буде?
Краще нашорошуй вуха
й гарну пісеньку послухай.
Заєць:Та cпівай вже...
Колобок: Я по засіку метений,
я на яйцях спечений,
я від діда утік,
я від баби утік
і від тебе утечу!
(тікає)
Заєць:Оце так!Вже й покотився.
Без обіду я лишився.
Прибігає Песик
Песик:Ти тут Колобка не бачив?
Заєць:Бачив.Він утік,одначе.
Акт 4
Колобок,вовк,потім песик
Вовк: Ой який же я голодний-
не обідав я сьогодні.
Колобок:Гей,посторонись з дороги-
бач,пройти немає змоги.
Вовк:А ти хто?Ти що за фрукт?
(обнюхує)А,хлібобулочний продукт.
Колобок:Я-артист,пісні співаю.
Славу в світі здобуваю.
Вовк:Будь хоч десять раз артистом,
та я дуже хочу їсти.
І тебе я з'їм...
Колобок:А хочеш
пісеньку почути,Вовче?
Вовк:Та співай,лиш не попсу,
а я кістку погризу.
Колобок:Я по засіку метений,
я на яйцях спечений,
я від діда утік,
я від баби утік,
я від зайця утік
і від тебе утечу!
втікає
Вовк:Щоб тебе Ведмідь зустрів!
Чом же я його не з'їв?!
Песик:Ти не бачив Колобка?
Вовк:Щоб він сів на їжака!
Обманув мене і втік.
Песик:Ну,спасибі,я побіг!
Акт 5
Колобок,Ведмідь,потім Песик
Ведмідь:О,сама прибігла їжа!
Колобок(до глядачів):Ось і пісенька є свіжа!
(до Ведмедя):Я-маестро Колобчіні,
пощастило тобі нині:
як я пісню заспіваю-
зразу голод проганяю.
Ведмідь:Ну співай уже,співай-
їсти хочеться украй.
Колобок:Я по засіку метений,
я на яйцях спечений,
я від діда утік,
я від баби утік,
я від зайця утік ,
я від вовка утік
і від тебе утечу!
втікає
Ведмідь:Ой дурний я клишоногий!
Песик(задихано):Колобок?..
Ведмідь(показує):Туди дорога!
Акт 6
Колобок,Свиня,Песик,Дід,Баба
Колобок(співає):
Я артист уже відомий,
з кожним звіром я знайомий.
Хоч з пшеничного я тіста,
та ніхто не може з'їсти.
Ось який я молодець-
Колобок,а не млинець!
Свиня:Хрю-хрю-хрю!Що за пісні?
Наяву це чи вві сні
йде сама вечеря в рило?
Колобок:Краще б рило ти закрила,
пісеньку мою почула-
всю красу її відчула.
Свиня:Ні,не хочу я пісень-
я не їла цілий день,
і тебе мені ще й мало...
Колобок:Голова моя пропала...
З'являється Песик
Песик:Гав!Іди в свою калюжу!
Свиня тікає
Колобок:Дякую тобі я,друже!
Песик:Дякувати будеш вдома-
я вже падаю з утоми.
Колобок:Ні,додому я не піду,
щоби з'їли Баба з Дідом!
виходять Баба з Дідом
Дід:Ми тебе не будем їсти,
станеш справжнім ти артистом.
Баба:Будеш у театрі грати,
нашу казку розвивати.
Колобок:Буду грати,буду грати,
і співати, й танцювати.
(До залу):Діти, ви скажіть,будь ласка,
Вам сподобалася казка?
Діти:Так!
То давайте під завісу
заспіваєм разом пісню:
співають всі герої
Я артист уже відомий,з кожним звіром я знайомий.
Хоч з пшеничного я тіста,та ніхто не може з'їсти.
Ось який я молодець- Колобок,а не млинець!
Нашій казочці кінець!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320755
рубрика: Інше, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.03.2012
Її будували так весело, дзвінко:
Дзвеніла сокира, сміялася пилка
І пестила щітка стіну.
Тепер у ній тихо і в свято, і в будень.
У хату цю так і не в’їхали люди.
Так сталося—хтозна, чому.
Стоїть при дорозі, мов жінка неплідна,
Крізь вибиті вікна нічого не видно,
Луною вертається звук.
Розсипались східці, і хвіртки немає.
Ту хату і привид, мабуть, обминає.
Живе тут лиш цвіль та павук.
А через дорогу—також хата-пустка.
О, як же їй заздрить сусідка—до туску,
До тріску-судоми в стіні:
Там мешкав п’яничка, пропаща людина,
Та все ж, коли вмер, то зійшлася родина
Й горіла свіча на вікні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318270
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 01.03.2012
Вийшла моя друга поетична збірка "Народження Фенікса"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301429
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2011
Ти зачекай. Наша ніч ненародженим птахом
Вперто розкльовує сонця шкарлупку тверду.
Ти помовчи. Дай мені навтішатися страхом—
тим пізнанням, що нарешті до тебе прийду.
Голову мовчки тобі покладу на коліна,
Пальці твої у волосся собі заплету…
Тут же народиться птах. Спалахне-і загине,
Попелом срібним засипле мою самоту.
Ти не спіши. Ти візьми того попелу в жмені,
Чуєш: хтось дихає там, мов дитя уві сні?
Вгору підкинь—в небі сонцем народиться Фенікс,
Щоб проспівати тобі всі найкращі пісні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236331
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.01.2011
Розбився світ на тисячі образ.
Відчужено насупились дзеркала.
Чи хвору душу вилікує Час,
яка біда б ту душу не спіткала?
..Горить свіча.Похилий чоловік
допалює листи в глухім каміні.
Усе життя звикав, але не звик
до вечорів в холодній самотині.
І гіркоти набралося ущерть--
налито нею серце аж по вінця.
А може, все це вилікує Смерть,
що вже у грубку підкида полінця?
Безмежний світе, скільки в тобі нас--
ображених, самотніх, без надії,-
нас не врятують відстані і час,
нас навіть смерть не завжди розуміє!
...Постукали.Сусідські дітлахи.
Щось принесли. "То ,дядю, вам від мами".
Пощебетали в хаті, мов птахи,
знялись і полетіли з ластівками.
А у каміні дотліває біль,
Струмочок під вікном співає соло.
Коли нема рятунку нізвідкіль,
лікує душу тільки Добре слово.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231243
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 26.12.2010
Не коханий і не кохання,
просто в душу закрався жаль,
просто в сон увірвалось давнє,
розкрутило думок спіраль.
Не коханий і не єдиний
небайдужий мені, однак.
На подушці--хіба не дивно?-
мокрий слід, як питальний знак
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2010
Короткий постріл вимикача.
Пірнаю в ніч, мов у теплу воду.
Зеленоока моя печаль
кривого танця із серцем водить.
Думки в тональності ля-мінор
співають щось про минулий вечір...
Причиниш двері у коридор
й накинеш ковдру мені на плечі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2010
Хіба може кохання бути досконалим, коли щоночі,
тільки-но засну, я втрачаю тебе?!
Еріх Марія Ремарк
Така журавлина печаль
Пройшла й огорнула неждано…
Читаємо книгу мовчань,
Іще недописану нами.
Безмовне стискання руки,
дві склянки схололого чаю,
І осад на серці гіркий:
Я в снах тебе, милий, втрачаю.
Ти тут, а свідомість твоя
Далеко, мов ключ в піднебессі.
Я кличу тебе на ім’я,
Лякаюсь—нерідним проснешся.
Та снів непрозора вуаль
Розділить нас, хочеш-не хочеш.
Така незбагненна печаль:
Ми разом й окремо водночас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228564
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2010
Я тебе вишепчу, я тебе вимрію,
я тебе викличу долі трембітою.
з того далекого синього вирію
ти появляйся--я щиро радітиму.
Я тебе витворю з пісні тремтливої,
сяйва блакитного, вітру південного--
підемо разом під світлими зливами
в пошуках щастя свого небуденного.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2010
Ранок безжальний, неначе раптовий удар
сонця в свідомість:тебе біля мене немає.
Мрія злітає, щоб впасти, як юний Ікар,
десь поза гранню душі і за спогадів краєм.
Ковдра сховає від дійсності кілька хвилин,
Чашка розхлюпає сіру якусь порожнечу.
Час невблаганно сповільнює впевнений плин,
з мене витворює постать самотньо-лелечу.
Що ж..Постою у вікні, як в порожнім гнізді,
з тугою дивлячись у незаповнений простір,
поки мене на крило не піднімеш. Тоді
будемо разом летіти до сонця у гості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2010
Усе могло бути інакше. Усе могло бути просто чудово.Але зараз він стояв і дивився їй вслід.
щось стогнало, плакало, розпадалося громами і захлиналося слізьми...Він аж оглянувся: може, де дитина плаче? Але нікого поблизу не було, нікого було втішати, бо це плакала його душа.
Він думав, що душа померла. Вже багато років вона, обвуглена і стерта, лежала під старим порохом спогадів і не подавала жодного натяку на своє існування. І тільки-но почала оживати, як її власник сам, не замислюючись, смертельно її поранив. Тому тепер змушений слухати цю агонію, лютуючи на власне безсилля.
Стогони поволі проникали в мозок, шарпали його і гризли. Побитим псом скавуліла душа біля дверей сумління, і в цьому скімленні вчувалося: чому? Чому? ЧОМУ? Чому помирати доводиться саме тепер, після воскресіння?
…Вона ішла прямо на сонце, неначе воно було тепер її кінцевою метою, тендітний силует врізався в пам'ять—навічно, назавжди, незгладимо, як древні письмена у камінь. А з самого краєчку свідомості хтось проникливо нашіптував про те, що цей клинопис так і залишиться нерозшифрованим.»Твоє серце відкидатиме усі закони логіки, аж поки не знайде єдиного виходу—забуття. А зараз ти ні над чим не владний. Тож і живи так, якщо можеш, товаришу».
--Товаришу!—почулося десь зовсім близько, але поза його спробами самокопання.—Таваріщ ілі гражданін!—хтось у подертому піджаку маятниково похитувався, марно намагаючись ухопити за плече свого здивованого адресата.—Што, упустіл мілашку?—прослідкував п’яним поглядом.—А? А т-ти не журісь.Не журісь, браток!Всє оні такіє…Мнє один тилігент базарив:був, мол, такий китаянський хлопака—Кунфузій. Всьо понімав, одно, брат, не поняв—женщину. Так ти не напрягайся, браток, дай краще двадцять п’ять копійок…
…Теплі сутінки безшумно підійшли до входу у скверик і прикрили своїм плащем абсолютно щасливого на вигляд чоловіка, який мирно спав на лавочці. А коли на небо висипали перші зорі, вони стрінулися з неспокійно-допитливим поглядом іншого чоловіка, що ненастанно вдивлявся у небесну книгу, наче там хотів побачити розгадку тієї таємниці, яку не зміг зрозуміти навіть великий китайський мудрець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223139
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.11.2010
цей дощ не плакав а співав
знайому пісню
а ярмарок все не стихав
було завізно
між светрів апельсинів круп
цукерок солі
чиясь душа блукала тут
без парасолі
її питали торгаші
що вас цікавить
самотньо так було душі
і страшно навіть
що серед тисячі людей
в тісних провулках
вона ні в кого не знайде
собі притулку
невже такий сумний прирік
її недолі
що так блукати їй повік
без парасолі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208980
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2010
Місяць серпом розрізає темінь,
Вітер дерева до танцю просить.
Я—не Тамара, а ти—не Демон,
І умовляти мене вже досить.
Перегоріли злоба і пристрасть,
Перетекли у спокійний спогад.
Мов на роялі, в душі натисне
Клавіш печалі забутий погляд,--
І пролунає мінорна тема
В журнім акорді прощання-втрати.
Я—не Тамара, і ти—не Демон,
Нас і у віршах не поєднати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2010
Я зустрів тебе в чужому місті
І застиг, не в силі підійти:
Стільки літ ні чутки ані вісті,
А тепер—невигадана ти.
Ти…не ти…чи то мені здалося…
Ніби та—і все-таки не та.
Вже не те—фарбоване—волосся
І не ті—мальовані—вуста.
Вже й усмішка не така калинна.
І в очах—розпука, а чи лють…
Я би молитовно—на коліна,
Але побоявся: засміють.
І отак залишився стояти,
І дивився пам’яті услід,
Бо любов, засаджена за ґрати,
І тепер не вирвалась на світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2010
****
«Бистрінцям»
Якщо поет, то ночі не доспиш,
А ранок твій червоними очима
Перечитає вимучений вірш,
Порве і кине у вогонь злочинно.
Ти кавою спокутуєш не-сон.
Хай по душі, як потяг, день просвище.
А прийде ніч—і вимкнеш телефон,
Й до столу свій стілець підсунеш ближче…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207625
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.08.2010
Заграй мені, дударику, на дуду,
Хай я своє горенько забуду
З народної пісні
Мій зморений день, власним вечором зраджений,
Заснув, притулившись в кутку календарика.
У ніч неспокійну всі мислі споряджені,
А перша, пісенна, --про того дударика,
Що грає та й грає дівчатам за селезня…
І біль відступає, красою впокорений:
Мов пташка найперша співа серед березня.
Посопує день, не такий уже й зморений.
А теплі долоні простої мелодії
Вколисують серце так ніжно, так стишено…
По морю прадавньому лину на лодії
Й сліди на піску залишаю я віршами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207624
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2010
Мордує пам'ять час скорботний:
в селі—ні хліба, ні муки,
і чорним птахом рік голодний
збира останні колоски.
Болить уже не шлунок—серце,
бо ж найрідніші мруть і мруть.
Зосталося крупи на денці,
та й ту, напевне, відберуть.
Всесильний Боже! Чи ти бачиш?
Звіріють люди на очах.
Учора брат зарізав брата
і доїдає десь в кущах.
Якби могла я через роки
хоч крихту хліба пронести...
Та час—немов ріка широка,
Лиш пам'ять зводить ще мости.
Нехай ніколи не погасне
жертовна спогадів свіча,
хай смерть голодна передчасна
нас обминає повсякчас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207186
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 22.08.2010
Вродливий юнак щось виплакував струнно.
Гітари, як птиці, злітали в крещендо,
Манили з собою, п’янили, мов трунок,
І всі негаразди стирали дощенту.
Ті звуки серця ніжно брали в долоньки,
Несли на крилі заколисаний спогад,
Як місяць, порізаний кимось на дольки,
До мене у гості з тобою приходив.
…Втомилися крила. Овації й квіти.
Світили у вікна зірки, як медалі.
Я йшла, щоб з тобою на двох розділити
Мелодію тиші й мотиви печалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2010
Ти прокидаєшся—вперше за кілька століть
Без відчуття незворотної втрати безсмертя.
Небо над сутністю висне, та вже не болить,
Як монумент, на якому всі літери стерті.
Щось народилось в твоїх непригаданих снах,
Щось розітнуло, розбило, розбризкало спокій:
Глянула в вікна чомусь небанальна весна
І заховались у жовтих сторінках пророки.
Ранок як звільнення і довгождана мета
Входить у тебе, розхитану довгим ваганням.
Вічність омріяна понад життям проліта
І запевняє: прокинулась так не востаннє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206856
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.08.2010
Долоні в крапельках дощу
Н.Чир
Мелодія крапель звучить так космічно уранці,
Шо вкотре душа оновиться до самих основ,
А дощ затягнувся, неначе прощання коханців,
Які ще не знають, чи скоро зустрінуться знов.
Стою під дощем, вся у струменях срібного світла,
Вростаю у вічність, у пісню води і небес.
Така в мені спрага живої вологи розквітла,
Такий в мені поклик живої поезії скрес…
Коли ж захлинуся від надміру простору й часу,
Поєднаних міцно одвічними струнами злив,--
Візьму у долоні краплину, як срібну прикрасу,
І в рими закутаю це найпростіше із див.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206461
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2010
Поклади ти мене, як печать, на рамено своє, як печать, на серце своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, як той шеол, стріли його—стріли вогню
Пісня Пісень, 8:6
Вічність розпечатана. Печать
На руці у тебе. В мене—в серці.
Два світи спинились і мовчать
Перед тим,як шаленіти в герці.
На світанку злісно крикнув Див.
Ми не чули—персні приміряли.
Ти в мені мій Всесвіт розбудив
І дивився, як зірки згоряли.
Розлетілись стріли вогняні
Мимо цілі—попалили межі.
Ти обличчя цілував мені
В відблисках далекої пожежі.
Два світи по довгій боротьбі
Поєднались, щоб новий зачати.
Ляжу на рамено я тобі
Й смерть замкну на тисячу печатей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2010
Про щo тобі сказав Еклезіаст,
Що ти знайшов свій час посумувати?
На стінах міст—зелені знаки «раст»,
Їх єрихонським трубам не здолати.
Нема нічого, що б вже не було.
Душа стомилась від повторень смерті.
Ми—непримітні, наче темне тло
На полотні художника потертім.
Блукаємо в пустелі, мов раби,
не виноград, не хліб—каміння сієм,
та в переддень грядущої доби
іще жива легенда про Месію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206240
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.08.2010
Повiтря повне шурхотом молитв-
я всi перешептала до iкони.
Карай мене,мiй Господи, законно,
як воїна,який боїться битв,
караєш Ти презирством з вуcт людських-
i вiн, нещасний, не виходить з дому,
бо вибрести з душевного содому
вже не пiд силу по стежках вузьких.
Я знаю: бiль мiй i Тобi болить.
Суди мене, хоч грiшну, хоч безвинну.
Та, може, тiнь сумної Магдалини
мене утiшить ув останню мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206107
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 15.08.2010
Стукоче дощ свою сумну чечiтку.
П л и в е у с i р i б е з в i с т i н у д ь г а.
Двi сливи за вiкном- понурi свiдки
твого зусилля вiрити богам,
твого безумства i твого прозрiння,
твоïх недорозказаних жалiв.
Iз в т р а ч е н о г о вiком п о к о л i н н я
ти наче з битви, виповз- i зомлiв.
Вдихнув повiтря врештi,думав- свiже,-
i задихнувся,аж у горлi- крик.
А ти ж читав:у с е н а в к о л о - х и ж е,
та вiрити цьому якось не звик.
Вдягає сливи гайвороння в хустки,
чомусь вдовинi, сивi бiля скронь.
Єдиний слiд немiряного туску-
короткий вiрш, гiркий кiнець безсонь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206106
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.08.2010
vitrovi07
вечір пастелями небо розпише
небо призахідне небо черлене
а я перечитую всі ваші вірші
раптом якийсь написали для мене
вечір-художник всміхнеться у вуса
що ти надумала жінко статечна
а я перечитую наче молюся
слово шукаю для мене речене
вечоре сивий побудь зі мною
вірші про тебе тобі прочитаю
поетам замало краси земної
поети шукають ключі від раю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205024
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.08.2010
Оце тобi тиша, наповнена згуслим чеканням.
Спивай по краплинi, аби не струїти свiй подих.
Бо так вже виходить, тримай чи втiкай, а виходить,
Оце тобi тиша,розплата за довгi вагання.
Оце тобi скрик, вiд якого нiхто не прокинувсь,
i навiть подушка не стерпла вiд гострого болю.
Кому яке дiло до злого прощання з собою,
до зради-тремтiння рiшуче напружених вилиць?
Оце тобi нiч, що iз ранком давно незнайома,
розлита по обрiй душi i колишнього свiту.
Оце тобi свiтло, що iншим так приязно свiтить,
тебе залишаючи в мороцi злiсно-глухому...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2010
Ця літня ніч і зорі, як сережки,
і ти танцюєш в парі з молодим.
Ох, біле плаття, золоті мережки...
Спинився Час- одвічний пілігрим.
Всміхайся, а радіти будеш потім,
щоб не на людях, щоб ніхто не знав
про те, що вас вінчав не Той, в кивоті,
а Той, що в небі, запахом отав.
Горіли зорі, як весільні свічі,
Спливав з вікон туману білий шовк.
Так ніжно Доля глянула у вічі,
що сумнів твій затнувся і замовк.
Заручена, повінчана, заміжня,
словами щастя виповнена вщерть…
О, він тебе зігріє, жінко сніжна,
втягнувши у нестримну круговерть
пaлкого танцю на старім помості.
Коли над ранок випаде роса,
ти двері навстіж-йдуть до тебе гості:
Кохання, Розуміння і Краса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203267
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 29.07.2010
Чи ж то вперше—лягти о першій,
Розгубивши до решти сни,
Чи ж то вперше—сльозу обтерши,
Підпалити свої човни.
Чи ж то вперше о пів на третю
Записати якісь рядки,
Чи ж то вперше—твоїм портретом
Притиснути свої гадки
Вже б, здається, пора звикати
І до слів таких, і до снів,
Та чекає моя кімната
Повних злагоди вечорів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2010
При заході сонця у небі ширяли птахи,
і так захотілося з ними, у далі незвідані,
від чогось жорстокого знов рятуватися віддаллю,
в рожевому мареві танути довгі роки.
Хай хтось мені вслід озирнеться і важко зітхне,
і руки розкрилить, і скаже благально-здивовано:
"Чому ж бо, єдина, у небі цьому пурпуровому
на танець пташиний не ти запросила мене?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2010
І в кохання сивіють скроні,
а вуста безнадійно гіркнуть.
Інша дівчина на пероні
погляд кине, як з неба зірку.
Інший хлопець слова прошепче,
хоч банальні, та все ж єдині.
Руки ляжуть на мужні плечі,
як лілеї на мур твердині.
Розіб'ється на щастя келих,
а у скалках заграє світло,
і укотре у свій перелік
впише доля знайоме титло.
Тож як радості і бажання
розцвітуть на могильних плитах,
ми побачимо, що кохання
молодіє у наших дітях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2010
Цілують зорі ту троянду дивну,
Що не для мене завтра зріжеш ти.
Свою любов, високу, аж надривну,
Судилося крізь сльози пронести.
Судилося…А де ж суддя і слідчий,
Що написали цей гіркий вердикт?
Пряду вночі свою журбу одвічну,
Намотую на місяць-молодик.
Тоненька нитка, як моя надія,
Порветься раптом якось уночі,
Та хтось мене неждано зрозуміє
І дасть притулок на своїм плечі.
А поки що—на листі краплі крові
І сколені долоні самоти…
Цілують зорі квітку пурпурову,
Що не для мене завтра зріжеш ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2010
Не перший день, не перший рік знайомі,
вже за плечима юність гомінка,
та є у нас надійна пристань вдома,
розмова ніжна і любов палка.
Нехай хоч скільки раз птахи у вирій
летіли й поверталися назад,
та наші душі обнімались щиро,
щоб пережити грози й снігопад.
Не перший день, не перший рік ми разом.
Здається, все вже сказано було.
Та я в молитві дякую щоразу
за погляд твій, за ласку і тепло,
за наші ночі і за наші ранки,
за тихий плин подружніх наших днів,
за те, що всі мої сердечні ранки
ти, як ніхто, загоїти зумів.
Не перше й не останнє в тебе свято,
та хочеться вітати знов і знов.
Нехай Господь зішле тобі багато
здоров'я. Решту дасть моя любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2010
Невже усі слова ти вже сказав,
Невже про все ми вже поговорили?
Чомусь на серце налягли, мов брили,
Важкі громаддя повсякденних справ.
Чи справді звичка—щастя сурогат,
І від добра добра не слід шукати,
Немов у зливу вибігла із хати
І жду, що ти позвеш мене назад
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2010
1.Перший грiм.
Перший грiм на околицi мiста
веселково мене наздогнав.
Перший грiм обiцяв менi листя
i зелену мелодiю трав
Першi краплi розмили дощенту
пересушену зболену нiч,
шепотiли ласкаву легенду
про минущiсть усiх протирiч.
Краплi мають властивicть стiкати,
Сльози мають властивicть пекти.
Я не вмiю тебе не кохати,
я не смiю вiд тебе втекти.
Я не можу в тобi продзвенiти,
як струна, найнiжнiша з усiх.
Перший грiм обiцяв менi лiто,
а тебе обiцяти не змiг.
2.Перший цвiт.
Твоє iм'я пiд заголовком витру,
вiдсуну зошит, вигляну надвiр:
он вишня одягає срiбну митру,
i перший цвiт спадає на папiр.
Пелюстками покриє кожне слово-
i завеснiють крила у рядка.
То несвiдомо, певне, випадково
присвяту знову вивела рука.
3.Перше кохання.
щоразу
коли зустрiчаю тебе навеснi
трохи вище пiднiмаю голову
трохи самовпевненiше дивлюся вперед
не помiчаю
а коли ми врештi розмовляємо
в моїх очах
немає й слiду тiєї бiлої хуртовини
яка пiдхопила мене
однiєї весни минулого тисячолiття
i змусила цiлувати снiжинки
замiсть бiлих пелюсток
немає й слiду
тiльки увечерi
припавши до сухої подушки
згадую
що давно розучилася
плакати через тебе
i засинаю в очiкуваннi
що знову побачу ввi снi
маленьку розгублену дiвчинку
яка пiдходить до тебе
iз єдиним запитанням
"Чому?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2010
*****
Самото моя неприкаяна,
де подіти тебе мені?
Самото моя нерозкаяна,
із тобою удвох блукаємо,
мов танцюємо на струні.
Самото моя неодружена,
обнімаю тебе вночі.
Сивокоса моя подруженько,
до знемоги душа напружена,--
хоч ридай, хоч кричи, хоч мовчи.
Самото моя недолюблена,
ти в безсмертя така ідеш.
Із тобою навік пошлюблена,
на порозі стою, розгублена:
чи мені-із тобою-теж?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2010
Квітам холодно на бетоні,
Квітам холодно під дощем.
Хтось за вікнами на тромбоні
Виливає душевний щем,
Аж здається—для щастя вузько
В цьому світі прощань й розлук.
…Так повільно паде пелюстка
З мокрих рук на осінній брук.
Задихається у болоті,
Не побачена вже не раз..
Ти стоїш за вікном навпроти
І не знаєш моїх образ.
І здається безглуздим жартом
Цей букет, як в старім кіно.
Квіти гріти уже не варто.
Їх продали. Їм все одно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2010
М.К.
Ти часом озираєшся в юрбі,
Хоча тебе давно ніхто не кличе.
Русявий серпень грає на трубі,
Як музика, пливе чиєсь обличчя.
Воно тобі чуже, мов ті ключі,
Що відлетіли в далі веселкові.
На мить простягнеш руки до свічі -
Вона погасне, ніби вітру повів
Її задмухав. І присниться міф, -
Давно забутий, а проте бентежний, -
Ти, наче гордий молодий Сізіф,
Свою під гору котиш незалежність.
І ось, нарешті, викотив. Зумів.
Добрався до манливої вершини.
А озирнувся—друзів розгубив,
І замість щастя—камінь самотини.
Униз біжиш. В безплідній боротьбі
Свою скорботу гордістю косичиш,
Та прагнеш озирнутися в юрбі,
Хоча тебе давно ніхто не кличе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201563
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 18.07.2010
Душа у творця-то покинутий острів
в житейському вимірі вічних утрат,
бо першим зречеться найближчий апостол,
І викопа яму улюблений брат.
Товчеться чомусь по душі повно люду:
То задум непевний, то рими нема.
Чому ви звалили гріхи на Іуду?
Христа не Іуда продав, а юрма.
Оті, що кричали спочатку "Осанна",
а потім "Розпни!" у трагічний момент,
тебе возвеличать й розіпнуть так само,
якщо ти Месія, тим більше-Поет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201413
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2010
Стара верба нашіптує слова,
які лиш вічність зможе прочитати.
...Вони ішли-станичний й зв'язкова,
ішли на смерть за волю, як на свято.
І тут він їй востаннє проказав...
ні, не слова кохання, а паролі.
І дві зорі упало в темінь трав,
і згасло дві невиспівані долі.
І два світи зійшлися в боротьбі,
і врешті-решт перемогла свобода.
Вони повисли на старій вербі
з табличками на грудях "ВРАГ НАРОДА"
Народу вороги? Невже свого,
того, що в душу перелив піснями
їм-кожному-усім до одного:
"Борітесь, діти. Україна-з нами!"?
Нема імен. Станичний й Зв'язкова.
Не двоє їх повішено й розп'ято.
...Стара верба нашіптує слова,
які лиш вічність здатна пригадати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201412
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 17.07.2010
Опираюсь тобі, наче осені—літо.
Я, така невгамовна, пірнаю в константи.
Під замисленим небом душа розповита
Все ще грає в любов між терцинами Данте.
Я в тобі розчинюся, заледве зустріну,
Розпливуся, розтану—і вибухне гейзер!
Мені тісно в тобі, як у правильних стінах,
У спресованих днях із відтінком берези.
На корі залишаю рядочки непевні
І ховаю за ними безмежну утому,
Але ти поцілунком, немислимо древнім,
Уже вкотре мене повертаєш додому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2010
**********
Грію пам'ять оманливим спогадом,
текст пишу на сторіночці-веб.
Це життя—аплікація поглядів,
атрибутика вічних потреб.
Ілюзорне здавалося істинним,
Тож не раз –головою об скло,
І збирала , неначе намистини,
Все, що правдою зватись могло.
Назбирала. Чи справжнє—побачимо.
Може, зовсім усе навпаки.
За чекання давно вже заплачено
Навіть більше, ніж скажуть рядки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201246
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.07.2010
Сiре намисто днiв
снiв кольорових порцiї
в пляшцi лише на днi
i не вина а вiдчаю
i не спита нiхто
що ж це за диспропорцiя
тихi вмирання мрiй
стали для мене звичними
День пiдганяє день
знову звичайнi клопоти
колом життя iде
наче той кiнь ареною
та по душi живiй
потоптом знову потоптом
бо проростає в нiй
щось iз породи генiїв
Корчуся вiд бажань
кинутись в крутiж безуму
переступити грань
що роздiляє хаоси
та потрапляю враз
пiд водоспад поезiї
тихо пiд ним стою
i стомлено посмiхаюся
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2010
Вiдлiтає синiй вечiр в чарiвнi палати.
Появляються на небi зорi де-не-де.
А маленький мiй синочок дуже хоче спати,
перший сон його за руку в казку вiдведе.
Там танцюють дивнi звiрi, сонцем свiтить сонях
i дiвчину-полонянку визволя козак...
Спить солодке янголятко у моїх долонях,
на малих вустах усмiшка—щастя тихий знак.
Хай вона на твоїм личку завжди збережеться,
хай тебе оберiгає вiд земних негод.
Спи, моє мале майбутнє, в мене бiля серця,
поки мамину молитву вислуха Господь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201062
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 15.07.2010
******
Буває так, що падає земля
у темну прiрву вiдчаю i муки,
а душу точить зради чорна тля,
прийшовши iз неспокоєм без стуку.
В гiрких питаннях губиться снага.
Зi всiх бокiв накочується морок,
i виповзає iз кутка нудьга--
такий близький, такий знайомий ворог.
I нiкуди подiтися менi
в розхристанiй кiмнатi, як в трунi,
де свiт втрачає всi свої принади,
та тихий доторк до мого плеча
поволi розганяє всю печаль,
i грiє щирiсть дружньої поради
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200917
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 14.07.2010
реагує на лагiдний дотик
свiтлом м'яким неслiпучим
в темних глибинах зiниць
вона прицiловує тишу
на сонних твоїх повiках
пригублює мiсячний промiнь
i засинає поряд
коли ввi снi стає страшно
сполохано водиш рукою
аби увiмкнути як лампу
сонце твого життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2010
******
Життя бiжить,як на екранi титри,
та прiзвища усе не тi й не тi.
Полинути б за музикою вiтру--
сьогоднi в нього крила золотi.
Позичити б намисто в горобини,
порфiру кленiв одягти на мить--
спокутувати осiнню провину
перед усiм, що у душi болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200728
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.07.2010
На кожну радiсть—своя бiда.
На кожну зорю—свiй крук.
На кожну землю—чужа орда.
На кожну свободу—дрюк.
На кожне небо—своя гроза.
На кожнi сто лiт—вiйна.
На кожну квiтку—змiя гюрза.
На кожну любов—вина.
На кожну пару—по сто розлук.
На кожного Ти—сто Я.
На кожну душу—по сто наруг,
i жодна з них—не своя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200727
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.07.2010
Лебедi, мов сльози, падають в туман.
Хто ж на їхнє небо змайстрував капкан?
Лебедi мов казка,мов дiвочi сни...
Хто ж їм перекреслив стежку до весни?
Ой летить лебiдка,тужить i ячить:
"Де ж це мiй коханий,чом же вiн мовчить?
Помирає в травах вiд жорстоких ран-
лебединi сльози падають в туман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200546
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 12.07.2010
якiсь обличчя-фрески пам'ятi
очищаєш вiд пороху буднiв
i зазираєш в їхнi очi
чомусь усi вони зеленого кольору
вiд часу а чи такими й були
зеленi очi люблять наймiцнiше
зеленi очi не прощають зради
вони-твої суддi у сивих мантiях спогадiв
вони-твої сни що не забуваються вранцi
вони-частина твоєї вини перед свiтом
чи то свiту перед тобою
з тих пiр як вперше побачила
зелену зiрку
з тих пiр як вперше побачила її
у чиїхось очах
i звологла стiна душi
малюй
малюй свої фрески
з очима зеленої барви
та прикривай їх папером
списаним вiршами й прозою
щоби бiльше нiхто
не побачив зелених очей
бо тiльки для тебе вони
оживають ночами
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200545
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2010
Входить вечір-антидепресант,
Приміряє тінь мою до столу
І сідає поруч. Душу голу
Пригортає, наче рідний брат.
Так важливо знати і знайти,
Як ці ліки зберегти для інших,
Хто там ще розплакався у тиші
Від гіркої втоми-самоти.
Світло стереже дитячий сон.
Тихе світло заспокоїть нерви.
Ще не зовсім поточили черви
Рідні лики з пам’ятних ікон.
Тож утрьох: я, вечір і свіча
Непомітно дочекаєм ранку.
Час поволі зарубцює ранку
Від твого жорстокого меча
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2010
1.
У всякого своя доля
і своя епоха.
Прочитала "Кобзаря" я,
задрімала трохи-
і приснилось мені диво:
ніби пролітаю
над рікою, над горою,
над зеленим плаєм,
відлітаю у минуле,
маю з того втіху-
але враз антени зникли,
показались стріхи.
А далі гай, далі поле,
пасуться ягнята,
а пастушок під вербою
щось пише завзято
на сіренькому папері
олівцем маленьким...
"Невже це ти, Тарасику,
в свитині благенькій?"
"Я- Тарасик, а тебе як,
дівчинонько, звати?"
"Я Оксанка, з майбутнього,
хочу розпитати,
як живеться, Тарасику,
тобі в Кирилівці?"
"Та бачиш,як,Оксаночко,
пасу чужі вівці.
Мама вмерли, а сестрички
у наймах бідують,
а мачуха усе лає,
а батько слабують.
Напевне, вмруть,а я тоді
піду сиротою:
буду горем обідати,
снідати бідою.
А ти чия?У покої
найнялась до ката?"
"Ні,у школі я ще вчуся"
"Ти,мабуть, багата.
А я до дяка наймуся,
щоб до школи вскочить".
"В нас усі до школи ходять,
хоч не кожен хоче.
Кабінети такі світлі,
і книжки новенькі..."
"Щаслива ти,Оксаночко,.."
Та раптом швиденько
полетіла я в Росію,
в Петербург холодний,
де тримав свою майстерню
Брюллов благородний.
2.
Ось потрапляю я у ту майстерню:
картини мріють про останній штрих,
а за столом, над аркушем паперу
юнак натхненно-втомлено притих.
Та раптом відгорнув з чола волосся,
з-за столу рвійно підхопився враз--
безсмертне слово в тишу роздалося:
читає вірші молодий Тарас.
"Наша дума,наша пісня
Не вмре, не загине...
От де,люде,наша слава,
Слава України!
Без золота,без каменю,
Без хитрої мови,
А голосна та правдива,
Як Господа слово".
Я у кутку завмерла,як в молитві,
пророчим словом малювався сон.
"Якби ж ти знав, Тарасе, про ті битви
із сотнями валуєвських персон,
що доведеться витримати мові
за ці майбутні майже двісті літ,
щоб у сім'ї великій,вольній, новій
читали твій без страху "Заповіт".
Якби ти знав, що українська молодь
зростати буде на чужій попсі
і пережити цей духовний голод
із гідністю спроможуться не всі.
Якби ти лиш знав..."
3.
Не сказала нічого,
бо знову текла
піді мною дорога
в степи Косаралу,
де висох і вітер,
де заспані хвилі
і небо невмите,
у Орську фортецю,
в солдатську казарму,
де вірші таємно
мережив сльозами,
у темнеє царство-
далеку чужину,
де снилась ночами
йому Україна.
"Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть.
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть".
Я не змогла удень з ним говорити,
в своєму сні в Шевченків сон прийшла,
шептала:"Україна буде жити,
бо ти-пір'їна із її крила.
Народ розіб'є пута віковії,
прокинеться і встане із колін.
Пройдуть над ним і грози, й буревії,
та на Майдан рішуче вийде він,
щоб незалежність власну відстояти,
щоб довести, що ми-то не раби.
Твої слова там будуть промовляти
як грізний клич грядущої доби:
"Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Борітеся- поборете,
Вам Бог помагає,
За вас правда, за вас слава
І воля святая".
4.
Зоря вечірня небо цілувала,
а я на Україну відлітала.
Минала я поля, ліси та ріки,
та враз зустріла похорон великий.
Вишневий цвіт спадав на домовину-
Шевченко повертався в Україну.
І люди йшли, заможні та убогі,
щоб проводити Батька у дорогу,
уже останню,та на ту могилу,
в степу широкім, в Україну милу.
І плакали тоді Дніпро і гори,
лунали вірші, маяли прапори.
Ішли,ішли упівці й дисиденти,
прості селяни та інтелігенти,
повстанці, січові стрільці, поети,
студенти,ті, що рвались на багнети;
йшла за труною Наймичка,Причинна,
Марія, Неофіти,Катерина,
ішло козацьке військо з гетьманами,
йшли кобзарі-сліпці з поводирями,
йшли гайдамаки, чумаки, цигани...
Виднілася могила, наче рана.
Живий ланцюг тягнувся за труною
через століття й замикався...мною.
Не треба і сідати на Пегаса -
у всіх одна дорога до Тараса,
одна дорога,як до України...
І голос мені в серденько прилинув:
"Воскресну нині!Ради їх,
Людей закованих моїх,
Убогих,нищих...Возвеличу
Малих отих рабів німих!
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово" - і затих.
***
Підняла втомлені повіки -
я вдома, з книгою в руках,
а в серці поселивсь навіки
Шевченкового слова птах.
2008 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200122
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 09.07.2010
*******
А ти був таким нетутешнiм,
мiй воїне, родом iз Марса.
Ти цвiтом гіркої черешнi
розсипанi коси прикрасив.
Потримав обличчя в долонях—
слова розгубились прощальнi,
в очах, передчасно солоних,
вiдбились вогнi чужедальнi.
Мов зламана вiтром галузка,
надiєю дива зiгрiта,
де йду—розсипаю пелюстки
гiркого весняного цвiту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2010
Ще очi,мамо, кольору весни,
а руки нiжнi, наче iз туману,
та сивий iнiй випав восени
i на волоссi Вашiм не розтанув.
Ще погляд,тату, лине до зiрок
i грiє нас в часи непевнi й сталi,
от тiльки уповiльнюється крок,
а в голосi вiдлунюють печалi.
Роки втiкають у щоденний пил:
робота, кухня, гаразди i втрати,
а Вам ще стiльки мудрости i сил
потрiбно Вашим дiтям передати.
Спасибi Вам за джерело снаги,
якому не судилося змiлiти.
Так бистрi рiки живлять береги,
аби на них буяли травнецвiти.
I то нiчого,що срiблиться день,
а серце в грудях бiльшає на внукiв.
Iснує гарний звичай у людей-
батькам подячно цiлувати руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199913
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.07.2010
Так тихо серце плаче,
як дощ шумить над мiстом
Поль Верлен
На годиннику—пів на другу,
як безмовний докiр менi.
А загострений профiль туги
проектується на стiнi.
Ну чому?..У чужому мiстi
нi сльоти тобi, анi злив—
тихий дощ шурхотить по листi
двох старих ворожбиток-слив.
У чужому мiстi—безлюдно,
мокнуть тiнi в кутках дворiв.
Тiльки туга моя приблудна
сновигає мiж лiхтарiв.
Це вона зупиня годинник,
затуляє вiкно крильми,
i тому так неждано виник
профiль твiй на стiнi пiтьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2010
Друзiв тодi не кликав,
був-бо один, як перст.
З серця останнiм криком
вирвався в небо хрест.
Чеку зiрвав з гранати,
"Я не здаюсь!"--кричав...
Вiн не хотiв вмирати:
вдома ждало дiвча.
Чи не її хустину
видно бiля хреста?
"Вмер вiн за Україну",--
шепчуть її вуста.
Має над ним в блакитi
сонячна хоругов,
та червонiють квiти,
як незасохла кров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2010
МОЇМ ГУРТКІВЦЯМ
ридатимеш до ранку над щоденником
малюватимеш першi жалi на полях
а виходитиме й о г о профiль
писатимеш повнi вiдчаю вiршi
а вранцi твердо вирiшиш
забуду
заїдатимеш думку бабусиним печивом
топитимеш у кавi з молоком
заховаєш вiршi до шухляди
так i не наважившись спалити
читатимеш книгу не про кохання
дивитимешся мультик "Ну постривай"
зателефонуєш до однокласницi
i говоритимеш про нове плаття
повнiстю себе опануєш
вийдеш на вулицю пiд сонце весняне
i побачиш й о г о на зупинцi--
ударить поглядом в серце
забракне повiтря
куди й подiнеться твоя непохитнiсть
знову побiжиш додому
плакати над щоденником
Дiвчинко, як же я заздрю
твоїм першим солодким сльозам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2010