| Сторінки (1/13): | « | 1 | » |
Непереобтяжені буденням,
Незачовгані домашніми капцями,
Всі, хто хоче,
Приходьте до мене –
Посміятися.
Засновую нові традиції –
Без паперів і декларації.
Просто прийдіть подивіться,
Як інші будуть
Сміятися.
Не буде розмов про політику,
Про невдалі польотики-плавання.
Обіцяю прикольних критиків
І відсутність етичного правила.
А все інше –
За вами й за іншими,
(ще нема сексуальної секції)…
І ще – захопіть по віршику –
Для податкової інспекції
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.03.2004
До схожості подихів явлена близькість –
Як входження в сон без потреби,
І всоте –
тринадцяте небо.
То зовсім занизько
Для вільних польотів.
Зима промайне божевільним факіром,
І шкіра взуття задихнеться без солі…
Це зовсім дурні не втрачатимуть віри,
А трохи дурні – не втрачатимуть волі…
Ми ще серед тих, хто ширяє непевно,
Напевно, не нам вибирати висоти.
Тринадцяте небо.
- Та, Господи, де воно?.. –
Чується всоте…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.03.2004
Це не кохання.
Це порхання в полум’ї.
Перевдягання для зміни ролей.
Це небажання втрачати
І втручатися в чиєсь існування,
І пити з келиха чиєїсь долі…
Але життя таке невічне,
Як мій дурненький метелик
Осені,
Як жіноче і чоловіче,
Вплетене в спільну просивінь…
Іноді хочеться зникнути.
Без вороття.
Як усі.
Назовсім.
Тоді забуваєш про мрію,
Тоді розбиваєш келихи,
Тоді розумієш,
Що лінія життя
На руці
Занадто довга для того,
Щоб бути осіннім метеликом…
І, невтішно-розгублена, у пітьмі,
Наче кинута кимось донечка,
Разом з іншими недолюбленими дітьми
Вирушаєш на пошуки сонечка.
А коли, після довгих блукань,
Нарешті знаходиш світіння
І світ, де тобі вже не холодно,
Як метелик осінній,
Летиш без вагань,
Бо не знаєш,
Що світло – від полум’я…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.03.2004
* * *
Ніками, знімками, знаками…
Знаєш, мені однаково:
Хочеш ти,
чи не хочеш
Ставити просто прочерк
В наших перипетіях –
Це не моя стихія.
Втілено, втішено, стишено…
Не вийшло вийти раніше,
Ніж обіцяла вчора…
Вибач, я, певно, хвора.
Не зачіпай цю тему
І не роби проблему
З того, чого немає.
Я ж тебе не тримаю.
Можеш піти під вечір,
Може, так і доречно.
Тільки облиш ілюзії,
Що ми залишимось друзями.
Всьому вина – вино.
Знову сюжет для кіно:
Хід конем, де на кін –
Королівство і кінь,
Королева і вірш…
Коли важко, облиш.
Ніяк не мине обурення,
Хочеться в когось пожбурити
Клаптиком латаних тіней.
Тільки коні невинні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.03.2004
* * *
Створюю видимість творення,
Без вороття і повторення,
Коли між чаєм
і книгами
Вивчаємо
лінії-вигини
На душах і на обличчах.
Порушую протиріччя
Між “его” і “антиего”.
Приєднуйтеся, колего.
Якісь ми сьогодні п’яні,
До “іня” тулимо “яня”.
А осінь, така непізня,
Скидає з мене білизну.
І вечір тисне на скроні.
Давайте свою долоню,
Приборкайте моє “его”…
Врятуй мене, мій колего…
Примружено мене міряй
Поглядом, повним довіри.
Можна в осінь помріяти.
Краще просто погрій мене.
Давай долоні стиснемо
І долі ще,
Щоб не боляче…
Подивися на мене натхненно –
Хіба на мені не написано
Чорним по зеленому
І зеленим по чорному
В пору гарячої пристрасті,
Відсутності непокори,
Місяця срібно-рідного:
“Ти мені так потрібен…”?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.03.2004
Напрочуд чудовий ранок
Для Вашої толерантності
І для моєї радості –
Бути для Вас
коханкою.
Холодна вода не кінчиться
На кінчиках Ваших митей.
Кажу ж бо,
Вам дуже личить це –
Вічно мене любити.
Може,
двері зачините,
Чинно прогнавши протяг?
Потім ще стану причиною
Вашого антипотягу…
…Іще раз… і, певно,
досить…
Роси, покоси, блискавки…
Кажете, хтось голосить?..
Не бійтеся – хмари високо.
Проводите? Добре, дякую.
До зустрічі.
Чи – до річі.
Але умова:
не плакати.
Бо я Вам – не Беатріче.
До ранку – “до неба раком”.
От так Вам і треба,
впевнений!
Проводите?
Добре, дякую.
До зустрічі.
Так, напевно?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.03.2004
Перехреститься тричі минулість,
Стрінуть в місті дощі жагучі
Перехрестя – злягання вулиць,
Безсоромні і неминучі.
Не посвячення, не погрішення
В спазматично-вологих подихах –
Просто трохи стають ріднішими
З ритуальним зриванням одягу…
Попід часом ячать безсилі,
Поза простором розпростерті,
Що, їй-богу, незрозуміло,
Чи живі ще, чи вже безсмертні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.03.2004
Заночую в цю ніч невдома,
Не почую дзвінків навмисне.
Я лечу! –
Це таке знайоме
Відчуття відсутності висі.
Почекай, не засни до мене!
Потім спокій розтрощать німби.
Ніби вперше… мої зелені…
Закохатись у тебе їм би!
Кволе місто – жебрак на милицях,
Потомилися навіть вулиці
І, зневірені вірою в милості,
На колінах в мене поснули.
Почекай! Не запалюй свічку!
Збережи трохи воску й пороху.
Я до тебе – лише на нічку –
Розбиваюсь об стіну мороку…
Ще три метри – і мертві сходження
Перетворяться в хтиві “хочу”…
Моє чергове народження
Чекає цієї ночі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.03.2004
Не поспішай. Посиди біля мене.
Може, я завтра піду в інший вимір.
Вимрій мене,
легкокрило-зелену,
Вимрій мене,
зорецвітно-незриму.
Хочеш, я буду до тебе мовчати,
Ніжно вустами торкатися тіла –
Так, як купальські
русалки-дівчата
Чоловіків лоскотати учили?..
Не поспішай.
Я сьогодні - спокійна.
Мрійно мене пронеси через повінь.
Вимрій мене,
неземну,
ненадійну,
Вимрій мене –
для своєї любові…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.03.2004
Свято Купала – ніч не для іноків,
Іноді хочеться трішки несвятості,
Багаття багатого,
вінків та віників,
А ще – якоїсь первісної радості,
Смикання кетягів стиглої ночі,
Жару жертовного, що попід полум’ям,
Голими п’ятами першого “хочу”
Бігти щодуху
з Його ім’ям…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.03.2004
В безнадійно-сумнім зітханні
Посміхається нам Стрибог.
Моє найпалкіше кохання –
Твій останній в гречку стрибок.
Може, завтра мене не стане,
І життя – тільки мотлох днів…
Ти – безглузде моє кохання
В лабіринті бузкових снів.
Всі дивуються: чом зітхає?
Звідки в юності біль жури?
Бо не вірять, що я вмираю
З усвідомленням просто гри.
І в Стрибога ніхто не вірить,
Щоб не зрадити мук Христа!..
Я – остання тужлива ліра
З поцілунком в чужі вуста.
Але, може, колись воскресну,
І покличе Стрибог мене
Із моїм коханням небесним
У твоє кохання земне…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.03.2004
Де небо зливається з простором,
Де магніти тримають світ,
Твоя закохана гостя
У чертогах душі стоїть.
Покличеш – не озирається.
Замість голосу – голий бог.
То, напевно, отак збувається
Бажання
Одне на двох…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.03.2004
Шостий день як сонце недужає.
В сонця звужуються мізки,
В сонця пальці такі напружені,
Як одружені чоловіки…
І немає кого покликати,
Справжнє пекло – тепер вгорі…
А вгорі - ні “швидких”, ні лікаря…
Повмирали всі лікарі,
Погоріли у кашлі сонячнім,
Попеклися його вогнем…
Сонцю боязко… сонцю боляче…
Сонце плаче… воно – одне…
І тікають боги налякані
(Кожен шкуру свою трима)
До землі, де самі з чортяками
Родичаються крадькома.
І ніким з людей не засуджені,
Вони інших шукають коренів…
Сьомий день як сонце недужає,
Світ чекає свого сотворення…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.03.2004