| Сторінки (2/106): | « | 1 2 | » |
Шептала ветру я тогда:
"Ты всё ведь можешь,
Лети и другу передай:
"Мы врозь, но всё же
Есть в мире тысячи дорог-
Пути сойдутся,
Я всё скажу - настанет срок.
Слова найдутся!"
Так верю я - когда -нибудь
Пройдут тревоги
И нас друг к другу приведут
Пути дороги,
И ты подаришь мне цветы
В день нашей встречи,
А в мире есть ещё мосты,
Ещё не вечер!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180691
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.03.2010
Настойчиво, со всех сторон,
Вновь раздаются птичьи трели...
Им вторит карканье ворон...
А воробьи как осмелели:
На ветках собрались гурьбой,
Сидят, всю яблоньку украсив,
Чирикают наперебой:
"Нам не грозит уже ненастье!"
Пусть по утрам ещё мороз
И снег сойдёт ещё не скоро-
Есть у природы свой прогноз,
Он не подвластен уговорам.
Запахло в воздухе весной,
Похоже - дан "Отбой!" метелям,
Мечтая обрести покой,
Зима плетётся еле-еле...
Она не раз проявит нрав,
Но, отступив пред половодьем
И , гордость всё ж свою поправ,
Признает : "Силы на исходе..."
Мы будем по зиме грустить-
Трудилась ведь она так много !
Её придётся отпустить...
Весна идёт! Весне дорогу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180688
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.03.2010
Перевод с украинского:
В ночь вьюга разыгралась за окном
И ветку вишенки сломало ветром...
Я подняла её, забрала в дом -
Вдруг расцветёт среди тепла и света?..
Воды немножко и тепла чуть- чуть -
Так мало нам порою не хватает...
Спешу домой я каждый день – взглянуть
В надежде : моя ветка расцветает?..
И вот однажды прихожу – цветёт!
Вся, как невеста в платье белоснежном!
Пусть вьюга там, за окнами, метёт-
Прекрасна ветка в счастье безмятежном!
Бывает часто в нашей жизни так-
К душе замерзшей кто-то прикоснётся-
Улыбка засияет на устах,
Душа цветеньем вишни отзовётся...
И пусть коротким будет счастья миг,
Ради него я расцвести готова...
Лишь тот, кто это испытал – постиг:
Всему есть воскрешение основой...
==================================
Оригинал: Виктор Гала . Вишнева гілочка
Он ,подивись,як ніжно розцвіла,
Як тішить око гілочка вишнева,
Як небагато треба їй тепла,
Щоб так цвісти,як в квітні,простонеба.
Склянка води і трішечки тепла,
І вже всміхається квітками-зірочками,
І хай хурделиця стежини заміта,
Вона зігріта ласкою й словами.
Цвіте природно у домашньому теплі,
Стоїть,мов наречена серед хати,
І на душі у неї знов весна,
Від щастя хочеться їй пісню заспівати.
Бува в житті трапляється таке,
Замерзлу душу раптом хтось зігріє,
І оживе вона,як вишня розцвіте,
І іншу душу відігріть зуміє.
Заради цього хочеться цвісти ,
Нехай коротке буде те цвітіння,
Та як приємно в серці пронести,
Священний гімн земного воскресіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180667
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.03.2010
За мoтивами лірики Семена Каца:
Покрила землю темна ніч,
Але де й дівся страх,
Коли зустрівся віч-на-віч
Я з зіркою в світах…
І стало видно крізь пітьму:
Давно чекає сад,
Що в руки косу я візьму,
Як двадцять літ назад…
Один малесенький квадрат
У мареві ночі
Світив , напевно, у стократ
Слабкіше від свічі.
Хоч океан нас розділя
І темно поруч з ним,
Та вся осяяна земля
Віконечком одним…
Де сад весною розцвіте,
В далекій стороні,
Все світить, світить, світить те
Віконечко мені…
==============================
Оригінал:
Семен Кац. Деревенская тетрадь. Что есть любовь...
Глаза привыкли к темноте.
Прошёл ребячий страх.
Звезда к звезде, звезда к звезде
Тянулась в облаках.
В саду некошеном мокро,
И в непроглядной мгле
Всего одно, одно окно
Светилось на земле.
И этот маленький квадрат
В безмолвии ночи
Светил, наверное, стократ
Слабей одной свечи.
Но так пустынна тишина,
И так темно кругом,
Что вся земля освещена
Всего одним окном.
И в той далёкой стороне,
Где нас в помине нет,
Всё светит, светит, светит мне
Того окошка свет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2010
Стоїть, стоїть криниченька та й посеред поля...
Біля неї я поплачу, бо лихая доля...
Як колись тут зустрічались - один тільки спомин...
Розлучились...Поміж нами простяглись кордони...
Притомились козаченьки, полягали спати...
Чи не прийдеш до криниці ти води набрати?
Тільки глянув - тії ж очі...А в очах тих - смуток...
Знаю, милий, що й мене ти не зумів забути...
Не журися, мій хороший, я завжди з тобою,
Все минеться, ще розквітне і нАш сад весною...
Зорі згасли. Вже світає. Дай води напитись
І на тебе, серцю любий, дай хоч подивитись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2010
Найкраще місце на Землі-
Ольгопіль рідний! І здалека,
Бува, що на однім крилі,
Ми летимо, немов лелеки,
Сюди. Бо манить запах м"яти,
Бо є у кожного одна -
Ота стежина коло хати,
Матуся сива край вікна...
Ми летимо, немов лелеки...
І повертаємось сюди,
Натерши крила, бо здалека,
Щоб знов напитися води.
Фото мого земляка Володимира Химича. Ольгопіль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180616
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.03.2010