| Сторінки (4/331): | « | 1 2 3 4 | » |
Всі крихти-уривки слів десь далеко
В пам’яті сховані днів і ночей.
Їх не знайти – мов сніжинку у спеку
Темні лиш плями, на кризі єлей.
Може лиш світ потойбічний все знає
Чує мелодії світла крізь сон.
Щось пригадалось німим водограєм,
Щось наче подих лиш вітру між крон.
P.S. Майбутнє все, приходить час – стає минулим.
Між ними є тільки одна різниця – це наші спогади!
15.10.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216412
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.10.2010
Почему в ночи не светит солнце
и грусть приходит по ночам?
Почему вода течёт в ведерце,
что предназначено слезам?
Зачем в ночи сияют звёзды,
когда не видит их никто.
Мы почему теряем слёзы -
когда они, другим, ничто.
Мир сегодня ночью странный
вертится, как колесо, луна.
Миг, он был вчера не главным -
а сейчас тоска одна...
Знаю, почему не светит солнце
Не потому что ночь без сна.
Ответ в душе лишь отзовется -
Со мною рядом нет тебя!
07.04.2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215307
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.10.2010
***
Якщо вже ніч занадто темна,
Думки шукати в ній даремно.
В ній невимовна тиша сну,
В якій не знайдеш ту одну.
***
Вірші не читають вночі,
Їх в більшості випадків пишуть.
І щастя знаходять лиш ті -
Хто музу в ночі лише кличе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2010
Висять сини, могутнього нащадки.
Приходить час – зриваються, летять.
На жаль, політ у жолудів короткий:
Лиш стук об землю – і в траві лежать!
Гуп-гуп. Скрізь чути тихий їхній стукіт –
Летять нестримно у легкий туман.
Стук-стук! Мов кроки, мов по нотах звуки –
Луна, відлуння в тиші, барабан.
Упав один - уже сховавсь під листям,
А інший зник, бо вскочив у траву.
Встеляють землю осені барвисту -
До неї всі спішать на рандеву...
Від дерева убік суцільним мисом,
Що впали вже, лежать його сини.
Стоїть столітній дуб обабіч лісу,
А вітер трусить все його гілки!
09.10.2010, Біла Церква
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215156
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.10.2010
Зелений килим стелиться навколо,
В суцільний простір сплетені рядки.
Безмежні хвилі, як зелене море
Тендітність, сила і краси ростки.
Вона росте, беззахисна та ніжна –
Вирує скрізь вже осінь на полях.
Характер сильний, і зима їй сніжна
Потрібна, як повітря і земля.
Зростає в ній вся сила докорінна
Природи та родючості ланів.
У ній живе могутність України –
В плодах її – майбутньому зерні.
Пшеничне поле, як осіннє диво,
Свята чарівність є у цій красі.
Природа спати прагне вже ревниво,
Вона ж росте, й сніги ідуть усі.
Зелений килим стелиться крізь осінь -
Красою нив захоплює вона.
Суворий час потрібен їй, морози -
Тоді ж зросте зерно із полотна.
8-9.10.2010, Біла Церква
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215119
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.10.2010
Осінній ліс – це королівство
В якому тиша, тільки листя
Зверху вниз летить, летить.
Пора, коли ним вкриті: земля,
трава, пеньки, дерева – в очах рябить!
Все жовте скрізь навколо –
Зелена лиш осика, немов все довкола
Тече, летить, але без неї…
Кроки. Гілля опале клацає, тріщить.
В унісон шарудить опале листя.
Вдалині вмить птаха закричить.
Її не видно, як не видно неба –
Сховалося за кронами дерев.
Під листям заховавсь грибочок –
Ледь видно, непомітний…
виявляється опеньок
А поряд ні дубів, ані пеньків.
Стежина повернула за кущами.
Під ними стелиться рясна ожина –
Червонолиста, а скрізь синіють плями
Перлинки її рясних плодів.
Кисло-солодкі, ледь терпкі…
Павук заліз на руку десь з ожини,
Маленький зелено-сірий павучок…
Злякався мабуть, бо спустивсь по павутинці
і зник він безвісти серед ожинових гілок.
Стежина стелиться, зникає у лісі.
Природа – володіння осінньої краси!
Поміж дерев… мабуть це знов опеньок…
На жаль, лиш пляшка з під води!
Під деревом з під пива банка,
На дереві висить старий розірваний пакет.
Сміття безмежний простір і не ховає листя –
Мабуть тут був якийсь банкет…
Пляшки побиті, цілі, з під пива, з під горілки
Кольорові майорять обгортки,
Відро без дна, поламане, іржаве…
Пейзаж осінній тут попався в клітку
Діянь людських та наслідків врожай.
З відром природа справиться напевно –
Все інше прикрашатиме віки.
Залишиться навіки спомин –
Людська прикраса осінньої пори.
02.10.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214055
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.10.2010
Чи лиш простий закон природи,
Чи є в цім клімату вина?
Коли приходить вкотре осінь,
У барви сповнена вона!
Листки летять, немов з полону
В дерев навколо, стелять шлях.
Багряне, жовте і червоне -
То фарби пензля у гаях.
А небо сизе, хмари темні,
Дощі - осіння дітвора:
Живі, холодні, не даремні -
Пшеницю сіяти пора!
І птахи всі, вже там де південь -
Прощання клич, летять ключі.
Натхнення спів, чарівних здійснень -
Крокує осінь вдень, вночі.
А потім вже зима настане,
Крізь листопад, яка, спішить.
Коли укриється туманом,
Прощання осені - це мить.
24.09.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212764
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.09.2010
Всесвіт – це зірки, планети -
Ми, мурахи на Землі.
Ні! Напевно – є тенета
Де думки живуть у сні.
Суть простою може бути
і в душі живе той міст.
Як ми прагнемо відчути -
Все знаходить власний зміст.
Бій між сутністю у світі
й тим, що буде там – колись!
"Вмій життю цьому радіти -
чуєш вкотре. - Помолись".
Ми безсмертні – може вічні -
Може це лиш старт і мить.
А світи, як цей, не злічні,
і душа дарма болить…
Не знайти початок суті -
Бо вона і є цей світ.
Та канони ці забуті,
Через так багато літ.
19.09.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211725
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.09.2010
Час кришталь - і б'ється швидко -
Не помітиш як звалив!
Втратив мить, хвилини нитку
і розлився часом злив.
А душа завжди нестримно
Вірить в нові береги.
А події тихим плином
Линуть - хочеться жаги!
Що в житті зробити треба
Часу мало – Ні! Повір!
Просто всі життя потреби -
В мрії списаний папір.
Не з'єднати скельця часу,
Десь у закутку своїм.
Бо кришталь живий відразу -
Все до дна допити в нім.
19.09.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211706
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.09.2010
Вже осінь, як руда лисиця
Тихенько лиш краде тепло.
Фарбує в жовте світ і листя –
Неначе літа не було.
Красивий ліс, бо весь барвистий -
Зелений ще, лиш де-не-де
Багряне, жовте стало листя -
Повільно осінь це іде!
18.09.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211694
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.09.2010
Лани, поля, всі барви літа,
Безхмарне небо - сині квіти;
Рясніють всюди серед жита
Волошки – іскорки живі.
Щириця вгору тягне віти,
Мишій посохлий, в цьому світі.
Лише фіалок ціла свита -
Жовтіють крихітки малі.
Спіймав підмаренник за ногу -
Встеляє жито і дорогу.
Гірчить духмяно полинами
У цьому вимірі краси.
Спориш зеленою струною,
Мов річка ллється вглиб водою.
А все безмежжя берегами,
Чекає вечора, роси.
Червоні маки розгубились
І цвіт встеляє ложе ниви.
Лиш швидко бігають мурахи,
Де плед ромашковий цвіте.
Солодким медом обійняла
Бездонна ніжності галява
Марени жовтої , край шляху -
Неначе сонце золоте.
Цикади пісні безтурботні
Лунають з жита, як з безодні.
Тут все здається непомітне,
І все буденне і просте.
Дарунок літа - дні спекотні –
Стомились трави, всі дрімотні.
Та світ цей щохвилини квітне
Бо в цій красі є щось святе.
8.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204908
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.08.2010
Падали слёзы с одинокой ивы,
Падали звёзды золотом где-то,
Кто-то задумался - мы ли счастливы,
или всё время ворожит нам кто-то.
Сыпалось счастье мелким горошком,
Всё это было давно и не здесь.
Мы всё мечтаем, обо всем, о хорошем -
Но всё это проёдет, увы, не сейчас.
Где-то там далеко, на лугу на поляне,
Плакучая ива стоит и рыдает
и плачет за то, что у нас не сбылось -
О том, что сбылось, она ведь не знает.
Она одинока, хоть рядом река,
Просторы бескрайни, зелёны луга -
У нее неспокойна, мятежна душа,
Ведь её не поймет никто никогда.
Зачем же расказни свои распускать,
Наверно уж лучше плакать, рыдать,
Наверно никто не смог бы понять
О том, как нам всем счастливым стать.
11.04.2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194797
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.06.2010
У чому вірною є сутність?
Який наш сенс, яка є ціль.
Потрібна їй наша присутність -
Чи ми для неї просто біль?
Чому планета й ми єдині.
Чи може світ це тільки ми.
Невже дарована людині
Земля колиска на віки.
10.05.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190662
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.05.2010
Мої думки, немов серійний номер –
Безладні букви, числа в голові.
Як ляжу спати – буде їм game over -
Якщо не прийдуть знову уві сні.
Година ночі, а яке там спати;
Вірші б писати в ночі тишині.
Та муза їх не хоче віддавати -
Напевно спить, не спиться лиш мені.
18.05.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2010
Летить у небі біла птиця;
Не спить зі мною в унісон.
В цю мить, комусь давно вже сниться
Чарівний, любий, дивний сон.
Сидить в кутку, мов сіра миша
і точить душу, як зерно,
Дзвенить в вухах одвічна тиша
і пташка зникла вже давно.
Ще мить і згодом буде ранок,
Бо сходить сонце зазвичай.
і десь в душі живе світанок,
Лиш віру в серці не втрачай.
7.05.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2010
В этом мире, что такое счастье?
Богатство, праздники, любовь?
Всё вместе, порознь, в одночасье,
а может суть всего не в том!
Кому-то счастье день грядущий,
Кому-то вечер под луной –
Сидеть, мечтать, а еще лучше –
Когда любимые с тобой!
Когда весна всё оживляет
После зимы природу всю! -
Тогда весь мир приобретает
Свою счастливую красу!
Бывает счастье очень мелким –
Но суть и жизни в мелочах!
Одно лишь слово – станет светлым
Весь целый день, а ночь в свечах…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187127
рубрика: Поезія,
дата поступления 30.04.2010
Бронзовый меч куют тебе боги,
чтоб одолел ты заклятие тьмы.
Хоть ты и пройдешь по краю дороги,
он верой и правдой будет служить.
Закройся кольцом из доброй, ты, силы,
чтобы добро было с тобой.
Ничего не собьет тебя с той дороги –
пусть до конца длится весь бой.
Иди не бойся, но помни одно:
Жизнь вечна – не вечное зло.
Ты, одолеешь проклятия все –
Скоро настанет конец этой тьме.
04.02.1996
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186295
рубрика: Поезія, Баллада
дата поступления 26.04.2010
Где я и ты, но мы ведь вместе!
Мы как во сне, у грёзах, в миражах.
Внизу земля, она за сотни километров.
и мы летим у жизни виражах!
Все наши мысли - суматоха ветра!
Вдали от всех людей, проблем, невзгод;
и мы хотим – остаться светом –
Среди обмана и грехов!
С тобою трудно нам расстаться
Мы будем над землей парить;
и лишь достаточно признаться:
Что мы друг друга можем так любить!
2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185546
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.04.2010
Нет выхода! Всё это не беда!
Нет смысла! Но это не преграда.
Пойду налью бокал вина,
и оживит его прохлада.
В окно я выброшу старье -
Той жизни, что без смысла.
Ту боль, и мелкое вранье...
Да будет жизнь, в котором нету
прошлой жизни.
17.05.2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185543
рубрика: Поезія, Поэтическая миниатюра
дата поступления 22.04.2010
В окно прокрались лучи солнца
И лезут прямо в монитор!
Да так себе, поток фотонов;
Весна, пора любви, фурор.
Зелёна за окном лишь ёлка,
Деревья спят – в них сон, покой.
Тепла им надо много-много:
Пока земля покрыта лишь травой.
Холодный за окном там ветер –
Всё тот же воздух, дует только!
Принес он тучи вот под вечер,
И вскоре скроется за ними солнце.
Возможно с них нагрянет дождик –
Вода всего лишь – но с небес…
Молекулы, оксид несложный
А сколько силы он несет!..
18.04.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184808
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 18.04.2010
Снова о любви пишу стихи!
и как то странно бьется сердце –
Кровь бороздит мои виски,
Как мог, внезапно так влюбится.
Амур – стрелок не меткий!
А может просто он ошибся?
Весь мир стал тесной клеткой-
Как могло, всё так случится.
Любви к тебе, не ждал, не ведал!
Внезапно всё произошло.
Я снова сладкий плод отведал,
как быстро всё ко мне пришло.
20.02.1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184469
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.04.2010
Тебе люблю я - тихо, вічно, ніжно
І біль любові у житті моїм.
Ти близько так, завжди і так далеко -
Ким я залишусь у житті твоїм?
Ти завжди поряд, близько, а чужа,
Але ніхто на світі не рідніший.
Ти раниш серце, маниш душу -
Ти біля мене - та не втішиш.
Хто я для тебе? Так, ніхто.
Але без тебе я не я.
Любов прийшла, й мабуть
так треба,
Щоб біль й неспокій в ній була.
21.08.1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2010
Примарне щастя, що донині
Тримає душу у руці.
Тоді я був, і ти була, щасливі
І доля усміхалася, тобі й мені.
Боролись ми за щастя, може ні!
Але ж любов то не примара?
Вона була, була між нами
Її примарою зробили, ми самі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2010
Я сегодня снова в поле.
На роботе – как всегда.
Здесь таится моя воля –
Такова моя судьба!
Далеко я вижу...птицы
и на небе облака.
Этим счастливым не сниться
Все у них есть у руках.
И холодный ветер гонит
воздух летний в никуда.
Странно... но мороз приносит
и среди лета холода.
Облака лишь брови хмурят
и дождем грозят всегда.
На деревьях мерзнут листья –
Вот такая вот беда!
И земля, как серый камень
заскучала без дождя –
Так когда же будет ливень
и придет тепло, жара!
И скрывают в небе солнце
тучи белые, как снег.
И прогонит ветер вольный,
Унося холодный век.
2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182919
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 10.04.2010
Открыть окно – взглянуть на мир.
Холодный ветер в комнату ворвется.
Забыть в миг всё – чтоб стало всё равно.
Забыть где небо, люди и земля
и улететь в миры, где уже давно
сбежала в вечность хаоса вода.
Там перейти границу бытия –
Карабкаясь по склону в небо.
Там отыскать цель жития:
В мире том, где солнце светит…
В какой то миг, пройти сквозь время.
Холодный морок всех земных эпох.
Найти единственные двери – у свет;
войны и зависти где не ступал сапог.
Потом бежать по полю, где расцветали
Цветы живых чудесных васильков;
и убивать, топтать их под ногами –
а любоваться теми, что не стоптаны еще!
Это бег, что не имеет цели -
Словно корабль стоящий на мели.
В лесу что рядом, все щеглы запели –
Стоять и слушать, что будет впереди.
Закрыв окно - убил тем ветер
и в комнате ожила тишина.
Забыл все то, что там я встретил.
Но в этом есть причина - не вина.
Сесть на кровать, глаза закрыть
и после долгого пути – заснуть…
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182917
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 10.04.2010
Тьма за окном, сильный ветер
Ночь за окном, будет дождь.
Я всё сижу с сигаретой
ловлю огоньки среди грёз.
Там, вдалеке, где-то лает собака,
Кошка под окнами бродит, не спит,
А кто-то сидит у окна всё мечтает
и тополь от ветра листвой шелестит.
Кто-то сейчас уже засыпает,
А кто-то давно уже спит.
Что-то сейчас мне опять всё мешает,
и разум как будто в клубочек весь свит.
Мысли все спутаны, в проблемы окутаны.
Они где-то бродят, там, вдалеке -
Где звёзды за тучами,
Как рыба в реке.
Ветер врывается, окно открывается
Запах дождя принося.
Сны подкрадаются, глаза закрываются -
Пора уже спать, в сон уходя.
Звёзды за тучами, как прежде скрываются,
Ветер листвой шелестит.
Мне сейчас почему-то не верится,
Что в этот час кто-то не спит…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175913
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 07.03.2010
Бежишь вперед - впереди тупик,
Бежишь назад - дороги нет.
И знаешь ты, что путь велик -
Но появляется запрет.
Пространство, время - лабиринт,
А люди мелкие мурашки -
Бегут, спешат, долают спринт
Но вновь тупик, и вновь опасность.
В суматохе непонятной
Не замечая никого.
Мечтают все найти желанный выход,
Но, не понимают одного:
Ведь лабиринт вся наша жизнь,
Её ведь нету за пределом.
Мы в лабиринте родились
И на всю жизнь мы в нем остались.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175870
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 07.03.2010
Залежність від долі, де віра на волі;
Рослина цвіте, а дельфіни у морі;
Хтось плаче нестримно - бо трапилось горе,
Чи тишком сміється – життя неозоре.
Планета кружляє, як атом у тілі;
Сторінками долі чуття полетіли.
Лиш миша голодна, сховалась у нірці,
Коли зникне світло і я піду звідси –
Її малий простір розшириться кратно -
Настільки, щоб мати поживу безплатну.
Це все поєднала, непізнаність світу;
В нім скільки є щастя і скільки же гніту.
Втрачаючи щось, можна долю спіймати -
Або карусель увесь час обертати.
Все просто... відносно, складний механізм.
Дієвість, свобода, або фаталізм...
Коли на даху зеленіє береза,
Єдина залежність - її антитеза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175868
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.03.2010
Сьогодні сонце світить й дощ іде,
Мов тихо по землі журба бреде.
Любов і щастя - дощ повсюди,
Весь змиє смуток, щось здобуде.
Немов усмішка, сонце в руку -
З'єдналось все в любов сполуку.
Щасливий день, в дощі, а може ні,
В сльозах холодних, солодко мені.
Душа горить вогнем у грудях,
Той ллє, розтрушує, розбудить,
і гріє промінь й усмішка твоя.
А я тону, в дощі - немов моря.
Сьогодні дощ іде, але не сам -
із сонцем у танку, і ми десь там.
Казала ти, що це неначе сон,
Та всі слова, потрапили в полон.
Лиш віра в мить і вічності кохання,
Що лиш дощу, краплина то остання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174378
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2010
Знаєш! До тебе вже не повернуся!
З тобою я залишився тоді:
Залишив там я своє серце,
Своє кохання подарив тобі!
Його багато – світ безмежний,
Але погасне світло в самоті.
Йому притулок дав належний –
Вогонь, щоб полум’ям, горів!
Знаєш! Вже не вірю в щастя –
Його й тоді вже не було.
Маю ностальгії каплю –
Та щось в душі не зажило!
Віриш чи не віриш в долю –
Вона не вірила весь час.
Кохання згасне все від болю, -
Нас не було – й не буде Нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2010
Візьми мене у свої мрії;
Воскреси останню ту надію,
Що будемо разом, вічно, ми
і поряд будеш тільки ти.
Наша любов хай буде світлом
і не летить більше за вітром.
Нехай вона буде із нами;
Не згасне навіть із роками.
Нехай все полум'ям горить
і маяком небесним світить, -
Мабуть тоді ніхто і не помітить
яка в нас доля нелегка.
Та в тернах вся наша дорога,
що стелиться по перелогах.
Вічність десь там тікає,
У море, мов ріка.
Я знов прошу тебе, в надії:
"Візьми мене у свої мрії!"
Нехай дорога нелегка!
Мабуть це доля вже така.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2010