| Сторінки (1/11): | « | 1 | » |
Знову сниться той весняний дощ, який змивав останки болю і розпачу з обличчя…
Знову в темряві бачу світло фар і чую сміх тієї… як би то цензурно сказати… гм… іншої, чужої, не мене… Як шкода…
Знову чомусь хочеться хоч на хвилинку повернутися у той далекий травень, коли уже новий наступає на п’яти…
Знову відчуваю ТОЙ біль і ТОЙ сум… Ностальжи…
Знову кричу від безсилля… Про себе кричу, а це гучніше від будь-якого несамовитого крику…
Знову сумую за тобою… Так часто сумую за тобою… Щороку на початку травня…. Шістнадцятий травень поспіль…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2014
Я сожгу все мосты – и сюда возвращаться не буду…
В этот город отравленных дней и несбывшихся снов…
Мне пророчили счастье ясновидицы, колдуны вуду,
А взамен получила я кипу несбыточных грёз…
Я сожгу все мосты – кровоточить душа перестанет…
Я так много просила взаймы и так счастья ждала…
Я на плаху раскаянья так чисто и искренно стану,
Хотя душу и сердце от отчаянья изодрала…
Я сожгу все мосты – я устала скрываться от боли…
Я молю о пощаде, я прошу лишь мгновенье тепла…
Я в кулак собираю последние капельки воли –
И запомнить пытаюсь те чувства, что сгорают дотла…
10.05.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2012
Я вчилася науки розставань.
О.Забужко
Лукавий день упав на срібні скроні.
Уже не чути втомлених зітхань.
Твоє ім’я лелію у долонях –
Сьогодні вчуся я науки розставань.
І раптом подих застрягає в горлі,
І чорна птаха сповістить про біль.
Без тебе зорі мої зовсім чорні –
Без тебе душу засипає чорний сніг.
Сьогодні вчуся я науки розставань...
А серце розпачем кричить і плаче.
Ні зайвих слів не треба, ні прощань,
Лиш чорний ворон про розлуку кряче.
09-10.09.2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333648
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2012
Пролітають роки легкокрилими білими птахами,
Забувається все й висихає вчорашня сльоза.
Ти тут близько стоїш і водночас ти дуже далекий,
Вже не вирветься крик й не заплаче ніколи душа.
Пролітають роки і в минуле відходять всі спомини,
І назустріч летять лише радісні й сонячні дні,
Часом ти виринаєш у пам'яті ніби-то схований –
Це триває недовго. А часом ти навіть у сні
Знов приходиш назад і так хочеться знову сказати:
– Вже минула весна, тихо осінь вступає в свій сад.
Я уже не прийду, і вже марно на мене чекати.
Я уже не прийду. І нема вже дороги назад.
02.05.2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2012
Сльоза ніколи не розтопить криги.
З тобою ми два різні полюси.
Олександр Богачук
Сльоза ніколи не розтопить криги, –
З тобою ми два різні полюси.
Сьогодні я скажу, що я щаслива!
Це щастя принесли мені роки.
І вже по-трішечки сивіють скроні,
Життя ввійшло у свій природний ритм.
Краплину сонця я сховаю у долоні,
Щоб не зурочить поглядом чужим.
Сліпа розлука спиниться в порозі,
І сива паморозь засіює сліди.
Я буду йти, лиш не спини в дорозі,
Лиш не давай чарівної води.
Лиш не вбивай живу ще досі мрію,
Не каламуть прозорої душі.
Сльоза ніколи не розтопить кригу,
З тобою ми два різні полюси.
18.10.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332910
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2012
Я у твоїх долонях стану небом –
Таким же чистим і прекрасним, як сльоза...
В ту мить я тихим шепотом піду від тебе,
І білим птахом полечу у небуття.
Я буду бачить безліч чужих доль,
Можливо, там блукатиме й моя,
Її нещастя не торкнеться твоїх скронь,
Бо небом стала я в твоїх долонях.
Ти станеш лялькою в моїх руках облудних.
Хтось співчувати буде, хтось сміятись...
Що ж скажеш тут? Це просто люди...
Я ж у твоїх долонях стала небом.
19.03.2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2012
Хризантеми свічечка самотня
Н.А.
Осінь. Дощ. І самотою в’ється
Тихий спомин про щасливий час.
Тиша блискавкою враз озветься
І поллються сльози. Не про нас
Виграває дощ самотню пісню,
Не про нас гримить осінній грім...
Я почую пісеньку торішню
І колишній осіннєвий спів.
Осінь. Дощ. І непроглядна темінь.
Холодно. І мовчки ніч горить.
Лише одинока хризантема
Тихо мокне й на вітру тремтить.
Так любов згоряє й помирає
У осінньому холодному саду...
Ти дарма її квітки збираєш,
Бо збереш ти там лише журбу.
06.01.2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228031
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2010
А ти іще хоч краплею лишись
На моїх жовтих, вицвілих долонях.
Душа, мов пташка, вже летить у вись –
Жорсткі слова вже сріблять русі скроні.
А ти іще хоч доторком лишись –
Відчую губ приємну прохолоду.
Ще мить ми разом. Але ти спинись
Й за нас молися щиро й вірно Богу.
А ти іще хоч порухом лишись –
У сивих вітях осоки, що біля хати.
Осіннім вечором до мене пригорнись,
Коли душа вже буде відлітати.
А ти іще хоч спогадом лишись –
У серцевині пам'яті – засмученої й кволої.
Ти вітром сивим зрання помолись
За тогорічною душею голою.
07.08.2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2010
Тихим і майже непомітним кроком прийшла ВОНА... Прийшла тоді, коли не чекаєш її, і ранила серце і душу німим стражданням і тугою. ВОНА ПРИЙШЛА... Усе про це сповіщало: і погляд, кинутий таємно і несміло, і випадкове слово, і легкий порух руки. ВОНА ПРИЙШЛА...В той день, коли її зовсім не чекаєш і змусила впасти у той невимовно важкий стан, коли ти уже не помічаєш краси оточуючого світу, не слухаєш оточуючих тебе людей... ВОНА ПРИЙШЛА...
Несміливою тихою ходою ВОНА підійшла до порогу мого будинку і натиснула на кнопку дверного дзвінка. Його гучне відлуння пронизало тишу дому, і слабкий дзвін донісся і до моєї душі. Щось стукнуло в голову і заболіло у серці. ВОНА ПРИЙШЛА... А я просто не змогла не відчинити двері, і я відчинила їх і побачила на порозі свого дому... стареньку бабусю, одягнену у лахміття. Лице у неї все було покрите зморшками, але на цьому старечому обличчі сяяли великі зелені очі. У руках у неї була стріла із золотим наконечником. ВОНА ПРИЙШЛА... Я зовсім не сподівалася побачити цю примару. Вона ніби розгадала мої думки і тихенько хриплим голосом сказала: „Не лякайся це – ти. Після довгих років страждання і розпачу такою будеш ти”.
Я не хотіла слухати її, але і не могла навіть поворухнутись, щось не пускало мене, тримало тут, біля цієї мари. Щось у її погляді прикувало мене до неї. Щось у її голосі манило і відносило у далекі незвідані краї. Важко сказати, що це було, але щось незвичайне, неземне і таємниче, яке вражало і підносило. Я зачаровано слухала її розповідь і бачила себе у цьому безладному світі її оповіді.
ВОНА ПРИЙШЛА... А коли я прокинулася від цього видіння, то не побачила уже цієї маленької гості, і засумнівалася, що вона взагалі була, чи це не плід моєї уяви. Але її очі не могли обманювати і нести смерть...
І тут до слуху долетіли слова: – Кохаю! Вони виринули з темноти і хаосу. Я кохаю! Знайомий і до болю рідний голос шепотів їх. До болю рідний… Я кохаю! Втретє пронеслось по пустому дому і я зрозуміла, що це твоя тінь, твій привид тривожить тишу. І я побачила тебе, твої очі, вуста, руки, які протягав до мене. І я повірила, що це ти. І я пішла за тобою.
І раптом зникає пітьма і все проясняється. Тебе уже немає. Немає нічого. Навіть і пам'ять зникає, а лишається лише спомин.
… А на порозі лежить СТРІЛА З ЗОЛОТИМ НАКОНЕЧНИКОМ… ВОНА ПРИЙШЛА… ВОНА ПРИЙШЛА…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172929
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2010
Ще один день в цьому світі
прожито без тебе...
Олександр Ірванець.
Ще один день в цьому світі прожито без тебе...
Капає болем несказане слово прощань.
Я затамую свій гнів і на мокрім пероні
Виплачу в розпачі щастя останню печаль.
Ще один день в цьому світі прожито без тебе...
Я залишаю це місто отруєних мрій.
Я не прийду. Не вернусь. Я далеко.
Чорне вороння закаркає спогадів слід.
Ще один день в цьому світі прожито без тебе...
Сіра нудьга каламутить затаєне дно.
Потяг рушає. Он постаті бачу знайомі...
Ні, це не ти. Тебе вже давно не було.
Ще один день в цьому світі прожито без тебе...
На столику плаче торік догорівша свіча...
Цигарки недокурені. Вино недопите. Так треба.
У блокноті самотньо лежить фотокартка твоя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172901
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2010
Зустрілись двоє на пустім пероні...
Минули роки, станули сніги...
Й звучать слова, немов сумні бемолі:
– Ти вибачай.
– І ти за все прости.
Зустрілись двоє після довгих років.
Вона заміжня, й він вже не один.
Лиш у відгомоні знайомих кроків:
– Ти вибачай.
– І ти за все прости.
Зустрілись двоє на пустім пероні.
У різні сторони йшли їхні поїзди.
Зустрілися дві зовсім інші долі:
– Ти вибачай.
– І ти за все прости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172900
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2010