Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Прощавай, школо!
Останній раз зайдеш у клас,
Не повернути більше час!
І друзі всі твої навколо,
Дивись у клас: уже тут голо.
І більш не сядеш вже за парту,
В очах не матимеш азарту.
І пролунав дзвінок останній –
В очах – лиш тільки сум прощальний.
Залиш хоч спогади собі,
Хай пригадають все вони тобі:
Усмішку, першу вчительку твою,
Немовби знов у школі я стою.
І шибка та вже не розбита,
Підлога знову не помита,
І більше навіть не питай:
«Скільки разів ходив в їдальню я на чай?»
Але не буду сумувати я,
Бо вже відкритий шлях в нове життя.
І скоро стану я студентом,
А школа – радісним моментом.
І кажу школі: «Прощавай!»
На мене зла ти не тримай!
І всі роки шкільні оті
Залишаться зі мною у житті!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192123
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.05.2010
Присвячується всім любителям історії!
Історія
Історія – це штука вперта,
Не маючи й одного документа,
Щось можна бовкнути таке,
Що хтось сприйме це як лихе.
Історія – це річ неоціненна,
І суть у неї незбагненна.
Для розуміння є вона важка,
Та для сприймання все-таки легка.
Історія – це перемоги і поразки,
Але немає місця тут для казки.
То кожен прагнув залишитися в віках,
Коли тримав він зброю у своїх руках.
Було в історії і благородне,
Але для нас це зараз вже не модне.
Проте історію нам треба вчити,
Тоді й будемо ми її любити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182633
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.04.2010
I LOVE YOU,
GET STAR FOR YOU,
PRESENT WITH ROSE
AND KISS IN NOSE!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181283
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.04.2010
Об’єднаймось, браття!
Я дивлюсь на Україну,
Плаче: «Озирнися, сину!
Нащо ж мене порубали,
Скорбну душу розірвали?
Це є західні, то – східні,
Та ви ж діти мої рідні!
Я страждала не роками,
А століттями й віками.
Схаменіться – ще не пізно,
Бо люблю я вас так ніжно.
Ну, а що ж, аякже ти?
Хочеш досягнуть мети?»
Дуже хочу цього я,
Чує це душа моя.
Поки є ясне проміння,
Не забудеться бриніння:
«Україна – мати золота,
Така вічна, горда і проста.
Будеш жити Ти повіки,
Де тектимуть срібні ріки».
Хочу ще від себе я додати,
Україну будем прославляти.
Не забракне нам завзяття,
Тож об’єднуймося, браття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177942
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.03.2010
Про Україну
Я люблю Україну,
Мою неньку єдину.
Буду Тебе прославляти,
З колін підіймати.
Степами широкими,
Горами високими
Дивлюсь і милуюся,
Та чомусь дивуюся:
Як це можна не любити,
Українською не говорити,
Мови рідної цуратись
І за гроші продаватись.
Та надія не вмирає,
Дух Шевченка тут ширяє,
А Петлюра нам киває,
На шлях правди наставляє.
Ну, а Леся й Симоненко,
І Франко, і Винниченко,
Всі вони просили,
Щоб Вкраїну ми любили.
Що тут можна ще сказати,
Ліпше буде заридати,
Бо країну відродили,
А повчання загубили!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175588
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.03.2010
Певно, кожен коли-небудь чув це слово – націоналізм. Одні ставляться до нього позитивно, а другі – негативно. Вважають, що націоналісти – це ті самі нацисти, називають їх “нациками”. Але це зовсім не так. Націоналісти - іншим словом патріоти. А патріот – це той, хто любить свою Батьківщину, в даному разі Україну, а не ті, хто ненавидить інші народи і країни.
На мою думку, потрібно розвивати свою культуру, поширювати українську мову, вивчати “білі плями” і гордитися своєю власною історією. Сьогодні хочуть переписати історію, але чи це потрібно. Ми повинні знати історію такою як вона є, а потім робити висновки кому віддавати перевагу. Українська мова, за даними дослідників, через сто років може вимерти. Це станеться тоді, коли ми перестанемо нею спілкуватися, але я вірю, що завдяки патріотам вона буде жити вічно. Не потрібно нікому нічого доводити, особливо зброєю, а треба прощати, хоча це нелегко, адже скільки молодих українців загинуло, а вони могли брати участь у розбудові Батьківщини. Не потрібно повторювати помилок минулого. Говоримо на наших сусідів – москалі, ляхи лише через те, що їхні предки ганьбили Україну, а вони, напевно, деякі точно, вважають нас своїми братами-слов’янами. Образливі назви не змінять історії, а зараз треба будувати з ними в добросусідських відносинах (звісно, якщо сусіди ставляться до нас нормально і не зазіхають на незалежність України). Кожного дня чуєш: як погано жити. А що сам робиш для того, щоб краще жити, чесно працюєш на благо України? І лише, коли кожен буде приносити користь державі, життя покращиться.
“Здоровий” націоналізм, тобто любов до Батьківщини, повинен мати кожен українець. Тільки тоді наш народ стане єдиним цілим, єдиною нацією. А Україна буде сильною державою. Тож будьмо УКРАЇНЦЯМИ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174030
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.02.2010
ПОВСТАНЕЦЬ
Ішов сорок четвертий,
А по полю повстанець обдертий.
Він боровся за Україну,
Втративши при цьому, всю свою родину.
Він не знав, куди іде,
Може, більше нікого не знайде.
І міцно в руках стискав автомат,
Коли ішов назустріч більшовицький кат.
Із-за лісу побачив енкаведиста,
Чоловік було їх десь триста.
Як за Україну він помирав,
Такими словами до нас промовляв:
“Україна буде вільною,
Незалежною, сильною,
Може, мене не будуть пам’ятати,
Але головне – незалежними стати”.
Очі його заплющились навіки,
Не допоможуть тут ніякі ліки,
Лише пам’ять наша
Для нього більш за все миліша.
Бо ми – українці,
Не поляки, росіяни чи австрійці.
Як будемо історію свою пам’ятати,
То щастя тоді ми будемо мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172748
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.02.2010
́
КРУТИ
Там небагато їх було,
А за плечима щось гуло,
У лісі смерть ходила,
Але надію в серці ще не вбила.
Мріяли, що будуть жити,
На славу України служити.
Бо ж були зовсім молодими,
Синами рідними, одними.
Вороги на це лиш не дивились,
А молоді хлопці до землі хилились.
Назавжди лишились молодими,
Щирими й простими.
Скільки тоді їх за Україну полягло?
Чи варто це тоді було?
Чи знали юні патріоти,
Як ворога страшного побороти?
Може, не треба було їх під Крути відправляти,
Тоді б не знали ми страшної тої дати.
Помилки треба виправляти,
Щоб більш ніколи їх не допускати.
Ми – майбутнє України,
Що над Дніпром блакитним лине,
Країну рідну будем будувати,
І про героїв юних пам’ятати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172541
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.02.2010