swetlaya

Сторінки (1/14):  « 1»

З Днем народження , волошкові очі

Як  волошки  очі  твої  сині
Всі  з  тобою  надії  мої,  сину,
Материнські  тривоги  мої  -  з  тобою
Із  людиною  дорогою.

Вже  минуло  чимало  літ,  милий,
Як  матуся  тебе  на  світ  народила.
Пам'ятаю  недільний  сонячний  ранок
Як  ступило  щастя  моє  на  ганок.

Як  раділо  тобі  ясне  небо-
Це  від  нього  колір  очей  у  тебе.
У  волоссі  ж  від  світлого  сонця  краплинки.
Не  заступлять  долю  твою  хмаринки.

Хоч  дорослим  себе  цілком  вважаєш,
Та  поради  у  мами  знову  питаєш.
І  не  знаєш,  моє  ти  щастя  маленьке,
Що  бува  безпорадною  часто  і  ненька.

Промайнуть  дитячі  літа  швидко.
Вже  дорогу  твою  у  світ  видко.
Хай  широким  і  світлим  шлях  буде.
За  добро  і  щирість  дякують  люди.

І  живу  і  дихаю  я  -з  тобою,
А  печалі  нехай  пливуть  за  водою.
Ти  промінчик  в  житті  моїм  світлий.
Найдорожчий  для  мене-  ти  в  світі!

Материнським  серцем  до  тебе  лину.
Найрідніший  для  мене-  ти,  сину.
Я  бажаю  щастя  тобі  і  любові.
Не  засмутяться  очі  хай  волошкові!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179994
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.03.2010


Маленькій чарівниці-2

Ой  у  кого  голос  ніжний,  як  струмочок?
Хто  в  колисці  люля  неслухняних  дочок?
Це  вже  наша  доня  виросла  велика.
Може  навіть  взути  тата  черевика!

Ось  летить  до  мами-  неслухняна,  боса.
Буду  помагати-  тягне  пилососа.
Трошки  притомилась,  сіла  відпочити.
Просить  взяти  книжку  і  її  учити.

Татуся  за  шийку  любить  обнімати.
Бери  мене,  татку,  та  неси  купати.
Поцілуй  швиденько,  та  клади  спатуні.
Бо  солодкі  соньки  ждуть  твою  доцюню.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178078
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.03.2010


Село, сум, безнадія…

Чи  то  було,  чи  не  було?
Заможне  батьківське  село.
Реве  худоба  у  хлівах
І  зріє  колос  на  полях.
Комбайни  весело  гудуть,
Машини  урожай  везуть.

Чи  то  було,  чи  не  було?
Щасливе  батьківське  село,
Де  ми  з  сестрою  підростали,
Щодня  щось  нове  пізнавали.
Жили  з  надією  в  серцях,
Що  перед  нами  світлий  шлях.

Чи  то  було,  чи  не  було?
Обдерте  батьківське  село.
Садок  дитячий  без  дітей,
Навіть  без  вікон,  без  дверей.
Де  сміх  лунав-  живе  печаль.
Дивлюсь:  і  серце  тисне  жаль.

Чи  то  було,  чи  не  було?
Забуте  батьківське  село.
Понурі  люди  тут  живуть.
Хворіють  та  горілку  п"ють.
А  молодь  в  місто  утіка.
Мабуть,  вже  доля  в  них  така.

Чи  то  було,  чи  не  було?
Вже  кримінальне  те  село-
Тут  дивні  люди  приїжджають,
Ліси  безкарно  вирубають.
Далеко  в  місто  їх  везуть,
Заможним  людям  продають.

Як  би  на  світі  не  було,
Та  наймиліше  те  село!
Найкраща  там  небес  блакить,
Туди  душа  моя  летить
На  рідний  батьківський  поріг,
Бо  це-  дорога  із  доріг!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176519
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.03.2010


Маленькій чарівниці

Моя  маленька  чарівниця,  що  не  змовкає  ні  на  мить.
І  по  землі  неначе  птиця-  ні  не  біжить  вона,  летить.
І  губки-  пуп'янки  троянди,  а  очі-  стиглі  вишеньки.
Волосся  з  запахом  лаванди,  і  погляд  ніжний  та  ясний.

І  сміх  твій  сонячний,  ласкавий,  і  ручки  лагідні  такі.
І  ніжки  тупають  так  жваво,  а  щічки  повні  та  м'які.
Ти  наша  люба  доня-  квітка,  що  щастя  нам  дала  сповна.
Хай  буде  в  тебе  доля  світла,  хай  береже  тебе  вона!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176347
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.03.2010


А у мене…

А  у  мене  мамині  руки.
Я  дивлюся  на  них  і  мрію
Як  зустріну  свою  рідненьку,  
Обніму  я  її  за  шию.

Поцілую  любі  долоні,
Пригорнусь  до  грудей  коханих.
У  життєвих  турбот  полоні
Я  лечу  до  тебе  думками.

Пролітають  роки  за  роками,
Вслід  за  днями  приходять  ночі.
Я  так  хочу  зустріти  маму...
Тільки  долі  її  не  хочу.

А  у  мене  татові  очі.
Є  між  нами  зв'язок  незримий.
Я  його  запитати  хочу,
Нащо  він  у  душі  ранимій,

У  душі  маленькій,  дитячій,
Що  у  тата  шукала  сили
Океану  сліз  не  побачив!
Я  питаю,  таточку  милий?

Знав,  що  плакали  схожі  очі,
Що  чекали  його  терпляче...
Не  побачив  ти  їх  охоче,  
Чи  то  вигляд  робив,  що  не  бачив.

Кажуть:  мудрість  приходить  пізніше.
Може,  й  ти,  татусю  рідненький,
Зрозумієш,  що  важливіше
У  людськім  житті  коротенькім.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176339
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.03.2010


Коханому

Мій  коханий,  вже  весна  розсипається  квітками.
П"ята  є  для  нас  вона.  Так,  роки  летять  птахами.
Мій  коханий!  Щастя  є,  і  в  серцях,  і  у  долонях.
Стиха  носиком  сопе,  спить  в  колисці  наша  доня.

Мій  коханий!  Зупинись,  бо  у  справах  і  турботах
Ми  втрачаємо:  дивись,  бджілка  мед  несе  у  сотах.
Мій  коханий!  Посміхнись,  є  у  тебе  рідна  хата,
Де  з  надією  в  душі  свого  тата  ждуть  дівчата.

Мій  коханий!  Час  летить,  літо  ластівкою  в'ється.
Що  життя?  Одна  лиш  мить.Жаль,  лиш  раз  воно  дається...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175603
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.03.2010


Тій, що дала життя

Дитинства  дні  -багато  сонця  і  тепла,
Тоді  матуся  молода  була.
А  те  тепло  і  досі  ще  зі  мною,
Хоч  час  пливе  нестримною  рікою.

Тепер  у  мами  в  косах  сивина,
Та  з  кожним  днем  дорожча  для  мене  вона.
Готова  на  руках  її  носити,
Щоб  легше  ненечці  жилось  на  світі.

На  рученьки  натруджені  дивлюсь,
В  душі  сльозами  гірко  обіллюсь.
Така  маленька,  беззахисна  і  безвинна,
Коли  ти  їх  кладеш,  втомившись  на  коліна.

Сільська  робота-  тяжка,  нескінченна
Спочити  ні  на  хвильку  не  дає.
Засни,  рідненька,  і  нехай  Вселенна
Зупинить  рух,  дихання  береже  твоє.

Давно  вже  доня  від  батьківського  порога
Майнула  у  життя  дорослеє  своє.
Та  поверта  щораз  туди  дорога,
Де  мила  матінка  свою  дитину  жде.

Всім  серцем  і  душею  я  жадаю,
Щоб  Бог  послав  тобі  багато  літ.
Щоб  ясне  сонце  зголубого  небокраю
Несло  тепло  і  ласку,  і  привіт.

Від  негараздів  хочу  захистити,
Зцілити  душу  зранену  твою.
Бо  ж  для  дітей  ти-  наймиліша  в  світі.
Уклін  доземний  я  матусі  шлю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175596
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.03.2010


Матусям

Материнське  серце-  океан  любові
Ти  до  діток  хочеш  небо  прихилить.
Лиш  раділи  б  очі-  карі,  волошкові,
Тільки  б  посміхалась  їм  небес  блакить.

Материнські  руки-  ніжні  і  ласкаві
Для  дітей  готові  хмари  розвести.
Пестять  косенята  світлі  і  чорняві,
Відпускать  не  хочуть  рідних  у  світи.

Материнські  очі-  чуйні  та  уважні.
Проводжають  милих  діток  за  поріг.
Виростете  пташки,  станете  поважні,  
Прилетіть,  вклоніться  до  матусі  ніг.

А  душа  у  неньки-  чиста  і  вразлива.
З  джерела  любові  діток  напува.
Бережіть  цю  душу,  хай  вона  красива
Розквіта.  як  сонце  і  творить  дива!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174805
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.03.2010


Ностальгія

Йде  маленька  дівчинка-  очі  промінці.
І  рожевий  зошиток  стисла  у  руці.
Щось  бентежить  серденько,  чи  небес  блакить?
Та  воно  у  дівчинки  ниє  і  болить.

Ось  знайома  гойдалка  поміж  двох  беріз.
Й  хата,  де  лелеченька  дівчинку  приніс.
Зошит  розгортається,  олівець  в  руках.
І  душа  збентежена  розквіта  в  віршах.

Все  життя  попереду-  щастя  і  жалі.
Ще  не  раз  вітатимеш  в  небі  журавлі...
Де  тепер  та  дівчинка,  зошиток  той  де?
По  доріжці  крихітку  донечку  веде.

За  маленьку  рученьку  міцненько  трима.
Закінчилось  літечко-  скоро  і  зима.
А  життя,  як  річенька,  стрімко  так  летить.
Що  ж  бентежить  серденько,  чи  небес  блакить?

Зошит  розгортається,  олівець  в  руках.
І  душа  окрилена  розквіта  в  віршах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174430
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.02.2010


Ти прийшов…

Ти  прийшов  у  життя  моє  в  лютому,
Коли  в  сері  в  кайдани  закутому
Не  було  на  кохання  надії,
Дотлівали  і  думи,  і  мрії.
Розбудив  мою  душу  змучену,
Подивився  у  очі  засмучені
І  залишив  проміння  лагідне,
Розбудив  зі  сну  серце  крижане.
Не  відразу  тобі  повірила,
Своє  щастя  чужим  я  міряла.
Відродилися  думи  і  мрії
Разом  з  ними  воскресли  надії.
Роз"єднати  нас  намагалися,
Та  даремне  вони  старалися.
Почуття  лиш  сильнішими  стали.
Ми  на  крилах  кохання  літали.
Заглядаю  у  очі  кохання.
Вірю,  що  не  спричиниш  страждання.
Буде  довгим  шлях  наш  спільний.
Не  влетить  в  наш  дім  вітер  свавільний.
Оточу  і  турботою,  й  ласкою.
Сірі  будні  зроблю  казкою.
Не  зруйнуй  сподівань  райдужних,
Бо  затьмариться  білий  світ  без  них.
Лиш  тебе  все  життя  чекала.
Із  усіх  доріг  виглядала.
Ти  прийшов  і  змінився  навколо  світ.
Залишайся  зі  мною  багато  літ.
Бережімо  любов,  бо  це  Божий  дар
У  серцях  і  душах  гарячий  жар.
У  кохання  широкії  крила,
Тож  розкриймо  йому  вітрила.
Хочу  бути  дружиною  вірною.
Сонцем  ясним,  місяцем,  зіркою.
Збережи  в  мені  це  бажання
Хай  міцніє  щодень  кохання!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174394
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.02.2010


Місто

Сучасне  місто-  це  суцільний  стрес-
До  пекла  близько,  далі  до  небес.
Ніколи  вгору  очей  підвести
В  галактик  безодню,  в  безкраї  світи.
     Вранці-  на  службу-  очі  ще  сплять,
     А  ноги  нестримно  кудись  вже  біжать.
     Люди,  що  поряд  такі  самі  сонні.
     Трохи  ліниві,  трохи  голодні.
В  кожного  доля  і  думка  своя.
Молодий  чоловіче,  звертаюся  я,
Звільніть  місце  для  жінки,  благаю  я  вас!
Справжні  жінки  іще  сплять  в  такий  час...
     Так,  я  не  жінка,  а  робот,  машина.
     Тільки  у  цьому,  мабуть  не  винна.
Рано  встаю,  пізно  лягаю.
В  дзеркало  гляну-  себе  зневажаю.
   Справжні  жінки  в  магазинах,  салонах.
   Несправжні-  трясуться  в  трамвайних  вагонах.
Додому  летять,  на  стіл  накривають.
Дітей,  чоловіка  обігрівають.
Про  себе  коханих  лиш  забувають.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173991
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.02.2010


Мої вірші

Мене  переслідують  вірші,
Летять  вони  вслід  стрілою.
Є  кращі  із  них,  є  гірші...
Душі  не  дають  спокою.
     Життя-то  є  дивна  штука-
     То  чорна  смуга,  то  біла.
     Та  серце  у  грудях  стука,
     Й  душа  іще  не  зотліла.
Зорею  горить  надія  
і  згасне  наступної  миті.
Як  хвиля  котиться  мрія  
Про  щастя  єдине  в  світі.
     Про  очі  твої  кохані,
     Надійнії  дужі  руки.
     Про  сонце,  що  на  світанні
     Зігріє  і  звільнить  від  муки.
Вірші,  то  разок  намиста,
Життя  мого  певні  віхи.
Їх  пише  душа  промениста
Для  серця  солодкої  втіхи.
     Одні  на  папір  лягають
     З  продовженням  ніби  повість.
     А  інші  уже  чекають
     Своєї  черги  натомість.
Вірші  мене  будять  вранці
Вночі  не  дають  заснути.
І  думки  мої  їх  бранці,
І  погляд  до  них  прикутий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173793
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2010


Запізніле привітання

Ти  подзвонив,  щоб  привітати  з  ювілеєм,
Хоча  вважав  його  для  себе  чорним  днем.
Казав,  жалкуєш,  що  була  твоєю,
Чому  ж  тепер  на  серці  гіркий  щем?
           На  світ  дивилася  твоїми  я  очима,
           Зрадливим  виявився  й  він,  і  ти.
           Та  обірвалась  ниточка  незрима,
           Коли  байдуже    кинув  ти:  лети.
І  я  злетіла:  серце  обірвалось:
Де  буду  будувать  своє  житло?
Та  вибору  у  мене  не  лишалось,
А  серцю  невимовно  боляче  було.
           Даремне  схаменувся  ти:  вже  пізно.
           Рішучий  крок  зробила  я  сама
           Щодень  наказую  собі  залізно:
           Дороги  для  мене  назад  тепер  нема.
Хіба  було  тобі  знущань  замало?
Чому  жорстоко  серце  рвеш  моє?
Я  мрію  лиш,  щоб  сонце  засіяло.
І  знаю,  що  для  мене  щастя  є.
         Навіщо  знову  сиплеш  сіль  на  рану,
         Яка  вже  гоїтись  потроху  почала?
         Ти  вільний  і  знайдеш  свою  кохану,
         І  кращу,  й  розумнішу,  аніж  я.
Життя  іде,  минуть  печалі  днини,  будуй  з  нуля  нове  життя  своє.
Не  витрачай  коштовнії  хвилини,  бо  лише  раз  Всевишній  їх  дає!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170480
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.02.2010


Печаль

Прилетіла  печаль,  на  плече  тихо  сіла.
Довго-довго  зі  мною  вона  говорила.
Запевняла:  кохання  на  світі  немає,
Бо  воно  тільки  попіл  в  душі  залишає.
         Лиш  з"явилось  на  мить  і  усе  запалило,
         А  піднятись  з  руїни  у  тебе  є  сила?
         Лиш  довірилась  ти  і  чатує  вже  зрада.
         Шепотіла:  кохання  душі  не  відрада.
Бо  воно  нібі  хмари  в  небесній  блакиті,
Що  за  вітром  мандрують  у  білому  світі.
Бо  воно  ніби  річка  мінлива  і  вільна,
Що  у  вир  свій  затягне  тебе  божевільно.
         Бо  воно  ніби  літо,  що  сонцем  зігріє,
         І  майне  за  зимою  в  холодну  завію.
         З  ним  як  лебідь  на  крилах  летиш  в  небесах,
         Та  мисливець  підступний  чекає  в  кущах.
Я  не  вірила  їй,  я  її  проганяла,
Бо  душа  моя  чиста  кохання  жадала.
І  прийшло,  і  зігріло,  й  мене  відродило,
І  надію  на  щастя  ізнов  запалило.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170095
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.02.2010