| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Я так тебе ненавиджу, ти прекрасно знаєш й сам. Але мені так важко забути “нас”…
…Я й досі пам’ятаю той літній день, коли ми стояли під деревом, ховаючись від дощу. Ти обіймав мене, щоб зігріти, огорнув своїм теплом моє тендітне тіло. Пам’ятаю як твоя рука поволі сповзала з мого плеча далі аж на спину. Ти пригорнув мене до себе так близько, що я відчула твій гарячий подих на моєму чолі. Потім ти кинув на мене свій закоханий погляд, від якого мені стало навіть морозно. Тоді ти вперше сказав, що кохаєш мене. Тоді ти вперше мене поцілував. Тоді я вперше відчула солодкий присмак кохання на своїх вустах. Тоді вперше моє серце прискорило своє биття. Тоді і я вперше тобі прошептала: «Кохаю. Я тебе кохаю!». І солона сльоза скотилася по моїй щоці, і зупинилася біля вуст. Ти витер її гарячою рукою і поцілував знову, щоб забрати той солоний присмак сльози, і замінити його солодким, наче шоколад…
… Пам’ятаю той зловісний вечір, коли ми були удвох, у тебе, на одинці. Ти налив у мій бокал вина і, встигнувши лише відчути його смак на вустах, ти знову мене поцілував, не давши зробити навіть ковток. Ти вимкнув світло і ми у темряві танцювали під таку спокійну, наче колискову, музику. Ти знову мене пригорнув до себе, що я відчула ритм твого серцебиття. Він усе частішав. Ти знову почав мене цілувати і поцілунки я відчувала не лише на вустах, а й на шиї, на плечах… Коли я прокинулася, ти ще спав. Твоя рука лежала на атласній червоногарячій, наче від крові подушці. Я одягла твою футболку і вийшла на балкон. На небі був повний місяць і маленькі зірочки навколо нього. Ти прокинувся і підійшов до мене. Ти знову обійняв мене і поцілував у шию. Ти був таким ніжним тоді. Ти взяв мене на руки і відніс до ліжка. Скинув з мене футболку і почав покривати моє тіло своїми гарячими поцілунками…
… Пам’ятаю той жахливий ранок, коли мене постійно нудило. Мені здавалося, що я захворіла, але насправді… я була вагітна. У мені жило таке маленьке створіння схоже на тебе і на мене. Я його навіть уже полюбила. Це були найщасливіші хвилини у моєму житті. Пам’ятаю як розповіла тобі про це. Але ти дуже обурився, ти вдарив мене по щоці, яку колись цілував. Ти був не радий це почути, ти не хотів цієї крихітки. Ти сказав мені зробити аборт або ти підеш від мене. Але… але я тебе так кохаю і цю дитину теж…
…Пам’ятаю той, найжахливіший день у моєму житті. Ти відвіз мене до лікарні. Холодні інструменти торкалися мого гарячого тіла… Пам’ятаю як прокинулася, а ти був поряд. Мій коханий. Але щось так нестерпно боліло у серці. Що це було? Тоді я ще не знала…
…Пам’ятаю той зимовий день, коли ти сказав, що йдеш від мене. Ти сказав, що більше не кохаєш мене. Ти був дуже злий на мене. Ти накричав на мене, але… чому? Я ж робила усе, що ти хотів, усе що ти казав мені. Я заради тебе вбила нашу дитину. Ти навіть мене не пожалів тоді…
…Пам’ятаю, в той день падав біленький пухнастий сніг. Він так ніжно лягав на мої щоки, вуста, на чоло, яке колись, там під деревом, відчувало твоє гаряче дихання. Я була у короткій курточці з оранжевою емблемою, яка тобі дуже подобалася; на шиї висів шарф, той якого подарував ти мені на день народження. Я йшла по залізничним коліям, виглядаючи потяга. Про що я тоді думала? Напевно про смерть. Навіщо жити, якщо немає заради кого жити. Я думала кинутися під поїзд, як знаменита Анна Кареніна. Але… з’явився він, мій ангел-охоронець. Він врятував мене від мене самої ж. Він сказав, що ти не вартий таких жертв, що ти не вартий навіть мого мізинчика. Це… правда? В ту мить я ніби прозріла, але було вже пізно. Я зробила найстрашніше – я вбила дитину, мою. Яка я була закохана тоді у тебе, що пішла на таке…
…Тепер згадую тебе лише тоді, коли дивлюся на плюшевого білого ведмедика з гарненьким червоним бантиком, якого ти подарував мені на день Свято Валентина. Так, лише він. У мене не залишилося жодної фотокартки з тобою, жодної листівки, тільки… тільки цей ведмедик. Він буде моїм нестерпним спогадом про «нас» і про… про те маленьке, якого убило моє кохання до тебе…
…Тепер у мене є ще одне ведмежатко. Але воно справжнє. Так я лагідно називаю свою доню, точніше, мою і його. Бачиш, він по-справжньому мене кохає і нашу донечку. Він не наказав її убити, як це зробив ти. Хоча я зараз разом з ним, але пам’ятай, що ти був моїм першим коханням, та на жаль не найбільшим. Знай – ти сам у всьому винен, а не я, я просто була одурманена твоїми чарами, які зробили з мене зомбі, що підкорялося кожному твоєму слову…
… Знай, тепер у мене нове життя і в ньому немає для тебе місця, воно зайняте ним і моєю крихіткою, і… тим білим ведмежам з гарним червоним бантиком, який нагадує, що не варто повторювати старі помилки у новому, щасливому житті!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166843
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.01.2010
Чому так важко до купи скласти слова?
Не знаю, неначе це не моя голова.
У пам’яті зринають дивні сюжети,
А він сказав, що збирає монети.
Слова заплутались в лабіринті думок.
Не хочу, не буду, закину їх під замок.
Ці всі слова, неначе мурахи в моїй голові.
«Геть, геть! – кричу їм, - Усі!»
Я навіть заснути не можу без слів,
Вони – частина тих кольорових снів.
Та як же нам жити у світі без них?
Питаю я вас, я вас питаю усіх?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166841
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.01.2010
Кожен день ти граєш ролі,
Мені набридли ці паролі.
Кажеш, що мені робити,
А коли ж тебе любити?
Я не можу більш так жити,
Цей брудний посуд мити,
Прати сорочки твої,
А в мене справи є свої.
Любий, прошу тебе, благаю,
Більше сили я не маю.
Дай розлучення мені
І котись під три чорти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166517
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.01.2010
Ти пообіцяв навчить мене літати
Я вірила, надіялась на це.
А в серці щось так сильно защеміло
Я так злякалась, сльози потекли.
Я так чекала поки виростуть ті крила.
Та ледь прорізавшись - вони опали.
І знов ця біль у серці заколола,
Впавши на коліна, заридала.
Ти знов пообіцяв навчить мене літати.
Пройшли роки, я так цього й не дочекалась.
Та й ти забув, що пообіцяв давно.
Я так вірила, надіялась, кохала.
Ти все забув, вчиш літати іншу.
А серце вже стихати почало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166516
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.01.2010
Пробач мені, я не хотіла
Губити так твоє життя.
Моя мрія в вирій полетіла
Забувши тут моє буття.
Забила цвях собі у груди
Без тебе жить я не могла.
На цьому світі більш не бути
Душу Богу віддала б.
Я домалюю собі крила
За мрією у вирій полечу.
Якщо тобі я мила
Не доводь мене ти до плачу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166110
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.01.2010
Ти будеш моїм маленьким рудим кошеням. Уночі, коли всі спатимуть, крім нас, я візьму тебе на руки і понесу на небо, туди, де сяють зорі. Ти бавитимешся із зірками, наче із клубками ниток, а я сплету із зірок гойдалку й гойдатимусь, поки світанок не розірве зіркові ланцюги гойдалки. Ти не бійся, я не впаду і тобі не дам упасти. Я перетворю тебе на сонячне проміння і на твоїх сонячних руках спущусь на землю. Але я не сумуватиму удень. Ти станеш сонячним зайчиком і будеш стрибати по стінах моєї кімнати, а я, неначе те мале, оте руде, кошеня, бігатиму за ним, за тобою.
Коли буде зима й падатиме сніг, ти будеш білим ведмежам, а я білою м’якою сніжинкою і падатиму на твій носик, щічки, щоб ніжно цілувати. Але настане мить, коли ми перестанемо бавитись у ці дитячі ігри і станемо дорослими. Тоді ми зможемо гуляти з тобою де завгодно, коли завгодно, тримаючись за руки і цілуючись по-справжньому.
Можливо це лише витвір моєї яскравої уяви, лише безглузді картинки в моїй голові, а, можливо, я хочу, щоб ти назвав мене «своїм кошеням», а я тебе назву «сонячним зайчиком». І ми удвох полетимо туди, де на зоряній гойдалці ти гойдатимеш мене, доки вистачить уяви, доки усе це не стане реальним, доки я не зустріну тебе насправді у цьому реальному світі, де все сіре й буденне, але з тобою буде по-іншому – усе кольорове, наче веселка, усе блискуче, наче зірки, усе закохане, як ми з тобою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166107
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.01.2010
Вся наша жизнь как тот театр,
Мы в нем лишь жалкие актеры.
Так сказал один, всеми известен,
Жаль, но только лишь не мне.
Как в театре, так и в жизни
Играем роли все подряд.
Играем мы святых и грешных,
Добрых, злых и лицемерных.
Играем всех, нам не привыкать,
Ведь жизнь – театр,
Судьба, как режиссер, дает нам роли,
А мы – глупцы, играем их.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165698
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 12.01.2010
Знаєш, я чомусь відчуваю пустоту у душі.
Знаєш, там ніби нічого немає:
Немає ні тебе, ні твого образу.
Жодних спогадів про тебе, про нас.
Знаєш, це дуже дивно.
Знаєш, я навіть трохи боюсь,
Можливо я втратила тебе?
Знаєш, я давно не відчувала твій дотик.
Знаєш, я сумую за тобою.
Чому ти не відповідаєш?
Чому не б’єшся,
Моє серце?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165697
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2010