| Сторінки (5/407): | « | 1 2 3 4 5 | » |
«Двоє людей
дивилися крізь тюремні ґрати. Один бачив бруд, інший бачив зірки »
без автора
Навіщо в страхах тонути,
у темряві знемагати,
вдягати на душу пута,
садити її за ґрати?
Чому не радіти днині,
що випита до останку,
не тішитись з того дива,
що лине новим світанком?
Чому не всміхатись сонцю
чи краплі дощу прозорій,
і Янголу-охоронцю,
що сипле у ноги зорі?
Чи вірити їм не можеш,
бо серце до них байдуже?
Плюндруєш, ногами топчеш,
і... бачиш лише калюжі.
...Минулого не вернути -
майбутнього не вгадати.
Не дай же собі втонути.
Глянь - світлого так багато!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226045
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2010
Снігом під ногами
перший крок у зиму...
Подихом колючого повітря
срібно-сизе мливо,
мов завіса диму,
осідає інеєм на віття.
Кроками м'якими
стелиться стежина,
І сліди зникають між слідами...
Гріє голі ніжки
пір'ячком пташина
між морозно-білими гілками.
Перший крок у зиму...
Вдих на повні груди
дива кришталевого світанку,
де розквітле небо
ще гойдає човник
місяця, в прозорому серпанку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2010
Як ступив за поріг -
ніж у душу...
Мій живий оберіг...
Не порушу
плину тиші вночі
я словами,
серце тільки ячить
молитвами.
Янгол хай у путі
допоможе,
милуй і бережи
його, Боже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2010
А він у Осінь закохався сонцелику,
у злото кіс її, туман сумних очей
у вдачу непросту, і трохи дику,
тендітний трем оголених плечей.
“Ти змерзла... дай зігрію ноги босі,
до серця пригорнись, ти геть тремтиш...”
“О, легіню, - сказала тихо Осінь, -
залиш мене - себе занапастиш...
Мене кохати, то кохати тугу,
то приректи себе на вічний сум -
сьогодні я така, а завтра — друга...
Розтану наче дим, як вітру шум.
Проллюсь дощем у почуття гарячі -
схолонеш ти, і серце розіб'єш...
Ти п'єш кохання, а воно незряче,
доп'єш до дна — отрути відіп'єш...
Бо зникну я, мов сонце поміж хмари,
як паморозь із трав у день ясний,
не я тобі, мій легіню, до пари,
забудь мене, журавоньку сумний.
Я змушена піти... тебе покину -
Срібноволоса дівчина-зима,
сестра моя, прийде мені на зміну...
Укриє кригою тебе вона..."
А він стояв, закоханий у осінь,
очима пив сумні її вуста,
бажав зігріти ніжки її босі...
“О, Осінь сонцелика, золота...”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2010
Кольорово,
ще кольорово
сонце в осінь
проміння ллє.
Пустотливо
і загадково
вітер вітами
виграє.
Мелодійно,
не безнадійно
пісня в серці
звучить моїм -
молитовно,
благоговійно
тиха радість
росте у нім.
Божевільно
жагуче, сильно
ще вирує
в душі любов
безумовно
і нероздільно,
як основа
усіх основ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220736
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2010
В таку погоду можна тільки пити
солоних сліз цілющу простоту...
І день, що знов настав, благословити, -
дощем укрив душевну наготу...
Забрав у неї біль, розвіяв вітром,
згубив його, як губить падолист.
Із серця струн видобуває світло,
немов з бандури звуки бандурист.
Любовно вичакловуючи пісню,
що лине до небес, у далечінь,
дрібним дощем вмиває осінь пізню,
змиваючи журби холодну тінь.
В таку погоду можна тільки пити
цілющих сліз солону чистоту.
І кожен день новий благословити,
хвилину кожну, долю непросту...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220499
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2010
Павутиною,
диво-дниною,
осінь в даль
проводжає
туманом-хустиною
днів печаль.
Все розписано...
Сум вколисано -
хай поспить.
Суть приховано,
віру даровано
в кращу мить.
Кожним порухом,
кожним подихом
п'ю життя -
тане день і рік,
а за ним, і во вік,
каяття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2010
Доле моя, купана в любистку,
зоре моя, згублена в світах,
звідки в тебе полиновий присмак,
що гірчить золою на вустах,
що піском у очі серед поля,
де ромашки буйні, через край,
де гуляє вітром бранка-воля
де убраний в паморозь розмай,
чом до мене ти така зрадлива,
в кухоль з медом частку дьогтю ллєш?
Там де вчора я була щаслива,
нині чорне згарище пожеж...
Доле моя, гіркото безмовна,
дай же причаститися вином,
у якого міра щастя повна
життєдайно-радісним теплом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218639
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2010
Був ніс Гапчіх, а в носі дірка,
пішла про ніс такая поговірка.
Що ніс Гапчіх,
немов на сміх,
заліз під лаву,
та пчихнув у Халяву...
А Халява-молодиця
не стЕрпівши такі дурниці
на суд подала... *
Автор невідомий
Зійшлися судді,
стали суд чинити,
що носові отому присудити...
Халява руки в боки
та й у крики:
Чи бачите, яке цабе велике,
оцей Гапчіх?
Мене, Халяву, та на сміх?
Та де це видано?!
Щоб пишну молодицю
отак зневажити!
Негайно у в”язницю!
Негайно покарайте
цього носа,
аби не пхався
до чужого проса!
Щоб знав,
що зась йому
такую кралю
немаючи поваги, ані жАлю
отак безчестити!
Похнюпився Гапчіх:
Я не навмисне, пані,
зачекайте,
вас ображати не хотів,
сумління майте -
не мої гріхи,
що в мить,
як вирвалось оте “апчхи”,
ласкава пані,
ви під лавою стояли...
Чи місця іншого
уже не мали?
О, горе і ганьба!
Чи хто б посмів
іще отак знущатись?
Ти, Гапчіху,
геть знахабнів!
Ви чули, людоньки?!
Довкола зашуміли,
перечити Халяві не посміли...
Отож, порадившись,
Гапчіха засудили,
і винесли ухвалу про таке:
Ув”язненням негайно покарати,
укинувши нахабного за ґрати,
із забороною довіку чхати!
*Те, що послужило епіграфом до байки, колись чула в дитинстві від свого дядька, котрий полюбляв нам, дітям, її розповідати. На превеликий жаль, у пам"яті залишилась лиш частина... Я давно доросла, а дядька вже немає серед нас, тому не маю у кого спитати, що ж там далі було з тим носом... Тому вирішила байку дописати самостійно. Але не трачу надії, що знайдеться людина, котра цю байку колись чула, а може й добре знає. Буду вдячна, якщо хтось допоможе мені знайти ориґінал.
Прошу строго не судити мою першу, а може й останню спробу себе в такому жанрі.:)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2010
Мокне листя на сірім асфальті,
зимна сирість залазить під куртки,
поза коміри, светри і пальта,
з перехожими грає у жмурки.
Під ногами сльота і болото -
затягнулась негода осіння,
як обридла платівка, достоту...
Плед і кава - від неї спасіння,
Плитка чорного в ніч шоколаду
настрій здиблений вміло гамує...
Дощ по склі барабанить ламбаду,
мокрим пензлем узори малює.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217440
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.10.2010
Шкарубне біль,
нанизаний на нитку
намистом сліз,
стискає горло,
і німим відбитком
в душі навскіс.
Кривавить серце,
тишить біг на кроки -
зажди, спинись...
Душа із Небом
ділить свій неспокій -
злетіла б ввись.
Шепоче ангел,
за плече торкає:
- Це долі перст...
Хто щиро вірить,
той не знемагає
нести свій хрест.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217091
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.10.2010
А я чіпляюся за цей минущий світ,
рву кігті за "своє", мов кішка дика,
так ніби є в нім цінність превелика...
А що в нім є мого? Неясний слід
життя стежини...
Хто ж у тому винен,
що я собі намріяла сама,
як, народившись, віру вспадкувала,
що маю щось.
І з тих часів - пропала...
Життя моє, мов зіткане з тривог,
боязні втрат... І бачить Бог,
як душу біль пекучий обіймає,
і рве, і сіпає, і кров"ю обмиває
нещасне серце.
Правда ж в тім -
ніщо й ніколи не було твоїм,
ніщо й ніхто нікому не належить...
У кожного призначення своє,
і треба вміти дякувати Богу
за довгий шлях,
чи незначну дорогу,
що йдеш пліч-о-пліч з тими,
хто й по розлуці
в серці, наче стигми
живою пам"яттю для тебе є...
Зізнатись в цьому -
справа нелегка.
Прийняти - важче, важче у стократ,
бо вперто серце не бажає втрат -
а дорожить, і любить, і страждає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2010
Золотокоса
та кароока
гуляла осінь
червнонощока.
Гуляла осінь,
та у намисті,
будила ранки
росами чисті.
Росами чисті
ранки сріблисті
слали доріжку
з жовтого листя.
Осінь нечутно,
м”яко ступала,
золотом-медом
сад фарбувала.
Там легінь-вітер
вітами грався,
В кралечку-осінь
він закохався.
Кружляло листя,
з дерев опале
осінь та вітер
вальс танцювали...
*ЩИРО ВДЯЧНА АВТОРУ КЛУБУ ПОЕЗІЇ,
ЩО ПЕРЕБУВАЄ НА САЙТІ ПІД ЛОГІНОМ
ВІКТОР ОХ ЗА НАПИСАНУ МУЗИКУ НА СЛОВА ЦЬОГО ВІРША.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215967
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.10.2010
Пригорни мою душу до серця.
Бачиш? Змерзла від злої негоди...
Зойком дикої пташки озветься,
що в неволі шукає свободи.
Пригорни мою душу до серця.
Відігрій її в теплих долонях,
як любові твоєї нап'ється -
калататиме пульсом у скронях.
Як веселий струмочок весною
зануртує снагою джерельця,
стане крига водою живою...
Пригорни мою душу до серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2010
Птахи у вирій, і легка печаль
торкає серце... Хто ж її не знає?..
Вдягає осінь паморозь-вуаль
пожовклим травам, щедро огортає
багрянцем-злотом. Вітер, брат її,
розхитує пониклі верховіття
і сипле листом-медом до землі,
що стелиться-складається в суцвіття
із вишукано-стиглих ікебан,
що панна Осінь вміло виплітає,
вбирає ними свій тендітний стан,
коралі калинові зодягає,
і зазирає в дзеркало-ставок,
питаючи у зимної водиці,
чи личить їй намисто, поясок,
що ниттю-павутиною сріблиться?
Чи личить їй розплетена коса,
що буйним рудо-мідним водоспадом
спадає з пліч, і шпильками роса,
точена холодом, перлинно-звабно сяє?
Милується, бо це її пора...
Пташиний вирій сумно відлітає,
печаль хлюпоче хвилею, жура
торкає серце... Хто ж її не знає?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214487
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.10.2010
Я спатиму з відкритими очима,
вивчаючи зі стелі ту науку,
як несучи зміюку за плечима,
від болю жала не терпіти муку.
Складну науку, як п"ючи отруту,
із рук свого усміхненого ката
відкрити серце на поругу люту
і жити, бо не час іще вмирати.
Всміхатися також... Сльоза зрадлива
занадто цінний, щедрий подарунок,
для тих хто їх чекає цілу зливу,
вона для них, що Юдин поцілунок.
Не дай, сльозо, же свідчення такого.
Сховайся, сестро, стрінемось таємно,
коли вклякатиму молитись Богу,
а все довкола вкриє нічка темна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214262
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.10.2010
У осені дивна вдача...
Ця пані така вразлива,
Так часто надривно плаче
Нестримано і примхливо.
Насуплено хмурить брови,
Жбурляє вітрами в груди,
І суму тяжкі окови
Навішує всім і всюди…
А інколи посміхнеться,
Їй сонце тоді до пари,
День щирим теплом наллється,
А небо розгубить хмари.
Немає чітких означень,
Якого чекати дива –
Всміхнеться, а чи заплаче
ця пані… така зрадлива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213773
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.10.2010
За нами місяць підглядав
у шибу опівночі,
і соромливо затуляв,
ховав у хмарах очі.
Кохання баглося йому
солодкого напою,
шаленства, пристрасті вогню,
що ми пили з тобою.
Мов барабана серця стук,
мелодія кохання -
сплетіння душ, сплетіння рук
і тіл палке єднання.
Під ангельський Амура спів
кохання танцювало,
а місяць щире срібло лив,
і ночі було мало...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2010
Не треба слів,
не хочу порятунку
від болю ран
тривожної душі...
Малює спогад
нечіткі малюнки
схололих мрій,
уплетених в вірші.
Не треба слів,
вони такі гарячі,
що кожен їхній дотик
аж пече,
хай буде тиша,
з нею ми поплачем,
схилившись
одна одній на плече.
Не треба слів,
хіба вони рятують?
В цю мить вони
безжалісні кати.
Час не повернеш,
уперед крокують
німі хвилини,
спалюють мости...
Забудусь сном,
пірну в його обійми,
бо ген у вікнах
ранок забілів,
сон - добрий знахар,
з серця скалку вийме,
загоїть рани...
Тсс...не треба слів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212072
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.09.2010
Колише вітер долю журавлину,
Наспівує загублені пісні,
І хилиться зажурено калина,
убравши в осінь кетяги рясні.
Колише вітер сум під зимним небом,
Затулену негодою блакить,
Сплітається з дощем і липне медом
до шибок на вікні, шумить, шумить.
Колише вітер думи невеселі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210169
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.09.2010
Відзвеніло вже літо піснями -
десь між хмарами
відкружляли вже зорі у вальсі
любо, парами...
Тай полúшило літо трави,
бо минулась любов.
Лиш зосталась вагітна осінь,
ним покинута знов...
Сиротою заплакала осінь
сліз краплинами,
що тремтіли росою на травах
ой, невинними,
Обернулася скрипкою осінь -
Вітер, той скрипаль,
перешіптував струни печалі
сіяв дощик-жаль...
Ошаліла від суму, у вітах
ген заплуталась,
у гаптовану золотом листя
шаль закуталась...
-----------------
То осіння мелодія вітру
чи наснилось мені?.. -
Сірим ранком розсúпала осінь
хмари сліз вдалині...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2010
Догорає вже день,
лине птахою ніч чорнокоса,
тихим смутком озветься
розбуджена болем струна,
тінь гіркої сльози
пурхне з вій і загубиться в росах,
і поглине мій сум
стоголоса нічна тишина.
Я позичу в печалі
дрібних кришталевих сльозин,
попрошу у любові
міцної прозорої нитки,
а у радості - жменю
джерельних дзвінких намистин,
нанижу у коралі
ці скромні нехитрі пожитки.
А у неба позичу
хмаринок пір”їни легкі,
стану птахою я,
а вони мені будуть за крила,
заберу у політ
сподівання невинно-крихкі,
віднесу в зоресад
те, що вірою ніжно зростила.
Заколю собі в коси
надію букетом перлин,
Замилуюся ними,
вплітаючи стрічку серпанку,
загорнуся в тендітний
мережива зір палантин,
загублюся у снах
і блукатиму ними до ранку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193226
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.06.2010
Цвіте акація, і пухом тополиним
у вікна червень теплий залітає,
а понад ставом білий цвіт калини,
і співи соловейкові у гаї.
Солодко-терпким сюркотливим дивом
царівна-ніч здіймає чорні крила,
а понад нею, срібла зір відливом
ген, човен-місяць знов напнув вітрила.
Колише ніжно вітер сон тополі,
казки шепоче, бавить вербам коси,
дрімають трави, похилившись долі,
голублені і купані у росах.
Коханій пісню палко і завзято
між вітами витьохкує пташина,
цвіте акація і дивним ароматом,
немов туманом, стелиться долина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192900
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.05.2010
З яких джерел народжуються сльози,
коли душа задухою страждає,
з яких вітрів розгулюються грози,
як думка напівлеті застигає?
З яких глибин зростає біль пекучий,
як серце висихає помарніле,
чим ріже скроні дивний звук скрипучий,
як сліпо гляне око збайдужіле?
Де поспішає серце у тривозі,
коли свідомість топить одкровення,
звідкіль приходять сили у знемозі,
як родиться із відчаю смирення?
----------------
Лиш час крокує тихо, невагомо,
що тулить до небес серця незрячі,
і подихом таємним, невідомим,
з очей стирає краплі сліз гарячі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191517
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.05.2010
Дощ
грім
крапель
рясних
злива
ми
в нім
мокрі
хмільні
щасливі
жар
тіл
душ
дощовий
студить
шал
свій
дощ
поміж нас
губить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190153
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2010
Спіткнулась тиша об розлогий гуркіт грому,
розтяли небо візерунки бискавиць -
вертались води краплями дощу додому
і цілували землю, впавши долілиць.
Під зливою дощу тремтіло дрібно листя,
пили вологу вдячно трави польові,
а хмари рясно розсипали те намисто,
що дарували щедро ночі майові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189976
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.05.2010
Не питай навіщо
я ховаю душу,
не питай чом очі
зимні, наче лід,
спокій твого серця
марно не порушу,
по собі залишу
ледь помітний слід.
Ледь помітний спомин
в закамарках світу,
що тобі дарує
знову день новий,
де багато сонця,
де багато світла,
де нове віконце
до звабливих мрій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188236
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.05.2010
"Ум - замечательный слуга, но ужасный владелец"
Робин Шарма
Я - не я.
Оболонка...
І життя - не життя ...
Міражі.
Розум - пан,
Крижана ополонка,
Душ студений,
для серця й душі...
Я - не я.
Павутина...
Донька вітру,
Німа сирота,
Тінь, заблуда,
що прагне родини...
Вбрід по річці -
немає моста.
Вбрід у темінь.
В глибини...
Через морок -
до центру буття,
Через холод,
колючі тернини...
А допоки ще...
Я - це не я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184268
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.04.2010
Світло з'їдає тіні,
знов мене будить нині
кАвовий аромат.
Я доторкнусь рукою
звареної тобою
чашки гірких принад.
Сонно примружу очі -
губи твої лоскочуть
голе моє плече...
Кава і поцілунок,
ласки хмільний дарунок
пристрастю потече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180656
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.03.2010
Весняна ніч -
солодка ніч
з тендітних і
тремтливих пліч
злітає шаль....
не біль
не стогін
і не плач -
вуаль
із павутини почуття
кришталь
сльозинок радості в очах -
грааль
святий і грішний водночас
єднає нас...
Спіраль, виток
і ще виток
і вже до неба
до зірок -
єдиний крок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179796
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.03.2010
Прийшла весна в самій сорочці, боса,
Пахучого чар-зілля принесла,
і ворожила, розпустивши коси,
аж поки у кохання проросла...
Кохались трави у густих туманах,
І мліла ніч у співах солов'я,
І легінь-дощ хмільними почуттями
шалів, і шал його пила земля.
А вітер-шельма так запанібрата
облесно обіймав гнучку вербу
і поцілунками дурив завзято,
немов любив лише її одну.
Весна в розлогім буйнім дивоцвіті
запалювала вогники життя,
Стояли дні теплом густим налиті,
Кохання дні до самозабуття.
*ЩИРО ВДЯЧНА АВТОРУ КЛУБУ ПОЕЗІЇ,
ЩО ПЕРЕБУВАЄ НА САЙТІ ПІД ЛОГІНОМ
ВІКТОР ОХ ЗА НАПИСАНУ МУЗИКУ НА СЛОВА ЦЬОГО ВІРША.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179680
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.03.2010
Срібними краплинами
зоре-намистинами
озеро блищить.
Клубів пари сивими,
жаб'ячими співами
очерет тремтить.
Тінями розписані,
вітром заколисані
сутінки нічні.
Місяцем підсвічені,
пахощами вінчані
трави росяні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179558
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.03.2010
Гортаю спогади у книзі літ своїх,
Стираю букви з гіркоти сторінок,
Снагу черпаю із листків хмільних,
щоб був солодким кожен мій починок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179546
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.03.2010
Горить свіча,
сльозиться віск,
стікає.
Стоїть Душа,
гостей своїх
вітає...
Уже без сліз -
у серці жаль
розлито.
Сухі вуста...
злітає з них
молитва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177042
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.03.2010
Скрадався вечір тихою ходою,
Зникали ним загублені сліди,
А сонце, лігши спати за горою,
Згортало жовті пасма бороди.
Сплітались тіні у густім смерканні,
Під голосне сюрчання стрибунців,
Бриніли комарі на полюванні,
У мандри вийшла пара їжаків...
Тепло влягалось поміж трав росою,
Дрімали днем натомлені пташки,
Погідне літнє небо наді мною
Запалювало вогники-зірки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176457
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.03.2010
Поцілуй, приголуб, пригорни,
Закружляй мене ніжністю вальсу,
Пристрасть ночі в мені розбуди,
Доторкнувшись губами до пальців...
Захлинувшись шаленством твоїм,
Від знемоги в обіймах розтану, -
Розіллюся туманом густим,
Солов'їною піснею стану.
Серед зір, серед ночі - твоя,
Засоромлена, тиха, невинна...
Прошепочу кохане ім'я,
І над обрієм пташкою злину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175012
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.03.2010
Не квапся, не біжи, не поспішай.
Дорога у життя така далека...
Ще трапляться у ній і дощ, і спека,
і грім, і грози, пахощі й розмай...
Не квапся, не біжи, не поспішай.
Ще будуть радості, печалі і тривоги,
стежки неходжені, поразки, перемоги,
любов і сльози - віри не втрачай.
Усе в житті з подякою приймай.
Хай буде добрим щире твоє серце,
а очі - ласки повнії озерця.
Не квапся, не біжи, не поспішай...
* Моїм дітям
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173325
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.02.2010
Жорстокі люди,
що допускають
жорстокі миті...
Кохання чисте,
його шукають
усі на світі.
Кохання вабить,
кохання гріє,
серця голубить.
Сліпа жорстокість
з брехнею вкупі
кохання губить.
Жорстоке серце
жорстоко прагне
святе убити.
Брехлива черствість
не може в парі
з коханням жити...
* Виникло, як реакція на популярну думку про жорстокість кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173089
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2010
Зібрала докупи
Зі спогадів хмари,
Почорніло небо,
Запахло дощем,
Минулого в гості
зійшлися примари...
Збудився в душі
і у серденьку щем...
Не гнатиму вас,
Мої дивнії гості,
Хай вже догорить,
Спопеліє мій сум.
Я вийду під дощ,
І нехай з високості
Святая вода
Змиє залишки дум.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172722
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.02.2010
Як часто Небо ми картаєм,
За всі невдачі, долю злу,
Любов у душах спопеляєм,
Ковтаючи гірку золу...
За що? – шлемо Творцю питання
Чому? – а відповідь - німа...
І гинуть наші сподівання,
І застилає світ пітьма…
І хрест стає тяжким без міри,
І в серці закипа злобА,
І не стає у ньому віри,
І не стає у нім тепла…
Хіба ж не дав достатньо сили?
Чи розуму, чи почуття,
Щоби хреста свого носили,
Котрий майструєм за життя?
Думки, слова, ба, навіть вчинки
собі обрали ми самі,
А що гіркими є пожинки...
Лелієм докори сумні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170142
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.02.2010
Небо ясніє зорями,
Сутінками прозорими
стигне нічна імла.
Місяця стигле яблуко
променів срібну патоку
в трави густі злива.
Стану ногами босими
в зілля умите росами,
садом нічним пройдусь,
Там де танцюють колами
запахи матіолові, -
в пахощах розчинюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169276
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.02.2010
Вечір
Пара
Вино
Свіча
Очі
Погляд
Подих
Вуста
Дотик
Ніжність
Блаженство
Рай
Нічка
Зорі
Весна
Розмай
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168523
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.01.2010
Мереживо душі -
тонке прозоре,
Мереживо душі...
Лиш знають зорі
тремтливий звук
сріблястих струн,
мов легіт вітру
щемний сум
таємних мрій,
надій, бажань,
забутих прагнень,
сподівань,
політ між зір
в простори ночі,
в небесний вир,
у сни пророчі...
Мереживо душі
згорну в сувої,
Мереживо душі -
блищить сльозою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167488
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.01.2010
Зустрілись очі,
палкий вогонь
Пройняв до краю
усеньке тіло -
Ударом струму
дОтик долонь...
Налите спрагою
воно тремтіло.
В шаленім танці
зійшлись тіла -
Сплелись, мов змії,
і ноги й руки,
Нас огортала
нічна імла
Солодким медом
п’янкої муки.
Світанок черпав
ранкову млу
Прялись на трави
нитки зорі
Ми стрепенувшись,
немов від сну
Лише прощались
о цій порі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167316
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.01.2010
В сльозу перетворилася душа,
У горлі лунко серденько забилось,
Зросила черствість світу у очах,
Коли щокою стрімко прокотилась...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166290
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.01.2010
Я не звинувачую нікого,
Бо сама обрала цю дорогу,
І сама ножа встромила в серце
Поселивши біль там і тривогу.
Я нікого скривдить не хотіла.
Ви ж мене тоді не зрозуміли...
До моєї щирої любові
Лютою ненавистю скипіли.
Я для вас бездушна і нахабна,
Ница безсоромниця проклята,
Що сім’ю розбила, поламала
В бідної дитини вкрала тата...
Легше осудить , ніж зрозуміти.
Проклясти – простіше, ніж простити.
Легше розіп’яти винну душу,
Ніж її потому воскресити...
Що ж, таке життя, його не зміниш.
Всі ми є частинками цілого.
Кожен з нас хоч раз в житті своєму
Вирушає з болем у дорогу.
Побратим цей вірний і безжальний –
Він карає серце, ранить душу.
Він торкнувся вас – я з ним пліч-о-пліч
Скільки мого віку жити мушу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166259
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.01.2010
Життя, життя... яке ж ти загадкове...
Таке заплутане, цікаве і складне...
Сумне, веселе, радісне, суворе –
Облич у тебе безліч, не одне.
Для кожного ти різне. Різна доля...
Весела чи сумна, - не в тому суть.
На все свій час, година, Божа воля...
Бо кожному свій хрест, єдиний путь.
Знайти у собі сили все стерпіти,
О, Боже, як не легко! Суєта –
„Живи, як знаєш... І роби, що хочеш,
Бо скільки є у нас того життя?!.”
І ми живемо так, як заманеться,
Не дбаючи про душу... „Що душа?!
Яка духовність? Що ви, про що йдеться,
Коли за нею, за душею, ні гроша...”
А інші крикуни? – „Я благодійник!
Хіба не бачите? Я милостиню дав!
Чого ж іще?! Не лізьте. Я спокійний!
Бо все своїм трудом надбав...”
Як страшно жити... О, мій милий Боже!
Як тяжко нам знайти Святе Ім’я.
Подай нам руку, освіти дорогу!
Щоб ми забули горде власне Я.
Щоб витримали всі удари долі.
Щоб радість наповняла нам серця,
Коли відчує кожен силу волі
Терпіти біль тернового вінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165996
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.01.2010
Я безмежно була щаслива,
В ті далекі-далекі дні,
Коли юність була смілива,
Коли серце було вразливе,
Коли мрії були яснІ.
Коли радість в душі співала
соловейком в травневу ніч,
Коли смутку-журби не знала,
Коли дива в житті чекала,
Коли гра вартувала свіч.
Так, безмежно була щаслива.
Я співала тоді пісні...
Час минув, а від мого дива
Залишилась зола... Квапливо
пролітають за днями дні.
Я щаслива, таки щаслива.
Хоч уже й не безмежно, ні...
Я уже не чекаю дива,
Давні мрії, живі, звабливі
Часом линуть до мене в сні...́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165452
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.01.2010
Я ненавиджу світ,
у якому багато брехні.
Я ненавиджу світ,
але мушу у ньому я жити.
І здається мені,
що горю у пекельнім вогні.
Що покуту несу...
бо хотіла його я любити.
Покаяння нема.
І не знаю чи прийде воно.
І нема відчуття,
що у чомусь комусь завинила.
Я простила себе.
І простила себе вже давно –
Ще тоді,
коли в Бога прощення просила...
Я проситиму ще.
Я проситиму ціле життя.
Я знайду
те розірване з Богом єднання.
Він не може карати за справжні,
живі почуття –
Бо покараний той,
хто живе без кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165392
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2010
Тиша нічна, лише тихо гойдає
Стомлена мати своє немовля.
Ніжно цілує його, пригортає,
Пестить, голубить кохане дитя.
„Спи, моя пташко, маленька людино,
Спи, біля тебе матуся твоя...
Спи, засинай і тоді я спочину...” –
Тихо схилившись у сон порина.
Ніч огорнула усе: ліс і поле,
Дерева, будинки, - усе засина.
Тільки блукає по вулицях Доля,
В кожне віконце вона загляда.
Прийшла і до того щасливого дому,
Де тихо заснули і мати й дитя.
Нечутно ввійшла, усміхнувшись, й потому
погладила міцно заснуле маля.
Вхопила на руки, почала гойдати,
Цілує і пестить, і гладить дитя:
„Ти щастям сповите, щаслива і мати,
і батько щасливий, я – доля твоя!”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164235
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.01.2010
В душі моїй отрута. Я не знаю,
Чи зможе серце довго її пити.
Cобою бути хочу, та не можу...
Мій Боже, як я далі маю жити?
В душі моїй зламалось щось навіки
Таке, чого ніколи не вернути...
Чи зможу, чи зумію жити з тим,
Що вже не можу більш собою бути?
О, світе божий, ти такий сліпий!
Як тяжко ти подібних собі судиш...
То правда – важко ближнього любить
Тоді, як зовсім ти його не любиш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164007
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.01.2010
Народе мій,
ти плачеш лиш над тими,
хто помер.
А над живими
лиш збиткуєшся, смієшся.
Грабуєш брата свого,
що й тебе обдер,
як липку.
Ти в екстазі б’єшся,
як брата душить прикрая нужда,
радіючи,
що осторонь від болю.
Ти втіху з того матимеш…
Біда
тебе лише опам’ятає, відчай…
Долю
свою клястимеш,
Бога приплетеш
туди,
де Він не сміє вже ступати, -
бо там пануєш ти...
А ти вклякнеш,
руками будеш гнівно потрясати,
грозити Небу –
ти «невинна» кров,
«душа ягняти»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164006
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.01.2010
Колише зорі ніч,
Лиш ти, лиш я і тиша,
Усе довкола нас,
Забулось тихим сном,
Сріблиться білий сніг
Зима морозом дише,
Студений вітер стих -
заснув десь під вікном...
З тобою ми удвох,
Вином горять бокали,
Шовкову терпкість губ
дарує щастя мить...
Ми п'єм свою любов -
вуста до вуст припали,
бентежиться душа,
бурлить шалено кров...
Колише зорі ніч,
Дрімає сонна тиша,
Шепоче місяць сни,
Гойдаючи серпом,
Іскриться сріблом сніг
Мороз по шибах пише,
Ховаючи від зір
Картину за вікном...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163605
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.12.2009
Хто винен у тому, що я постраждала?
Хто винен, що винною стала і я?
Що я від життя стільки зла не чекала,
Що ранить воно, як змія?
Хто винен тоді, коли ти помічаєш,
Що спиш на яву, і що сон цей страшний?
Що світ, по якому ти німо блукаєш
Стає враз чужий?
Хто винен, що з часом тягар не спливає,
Мов плине у річечці бистра вода?
Хто винен у всьому? Хто винен, питаю?!
...Я (!) винна була, що була молода.
Я винна була, що тебе не зустріла,
Тоді коли вільні обоє були.
Що душі обох нас любов полонила,
А ми опиратися їй не змогли...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163354
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.12.2009
Серце мами – криниця бездонна,
Повноводна любові ріка,
Серце мами, то нічка безсонна,
На чолі тепла, ніжна рука…
Серце мами – увага й турбота
Нескінченна тривоги печаль
Серце мами, то сум і скорбота
Радість щира і сльози, і жаль…
Час спливає, а мамине серце
поки сила в нім є для биття -
приголубить, любов'ю озветься…
Ця одвічна святиня життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163250
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.12.2009
За вікном вже сніг, зима,
Вже Різдво не за горами,
Люба, мила ця пора...
Знов зберемось всі у мами
В батьковій просторій хаті
За святковий стіл сідати,
Й як колись, ще дітлахами
Весело колядувати,
І своїми колядками
Будем Господа вітати.
В ніч Святого Рождества
Із небес зоря засяє.
Благу вість явивши людям
До вечері поскликає.
Затріпоче в грудях серце,
Радість в ньому запалає,
Бо із рук святої Діви
Нам Ісусик ся всміхає
І своїм серденьком щирим
Всіх людей благословляє.
На зорі нового дня
Дзвони в церкву всіх скликають
Співом своїм голосним
Радість світу сповіщають.
Янголи на небесах
Славу Господу складають.
Веселімся всі, співаймо,
Слово-Бога прославляймо.
Із небес явилось чудо –
Радуйтеся Божі люди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163196
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.12.2009
Не знала я, що казка може жити.
Колись хотілось вірити у це.
Як не судилось того пережити –
Жорстоко правда вдарила в лице.
І била боляче. Ударів не жаліла.
Прокляття сипала, сміялась кленучи.
А я на волю вирватись хотіла,
Мов дика птаха, в клітці живучи.
І ти – о, диво! Наче ясне сонце,
Тюрму душі моєї освітив.
Постукав радістю в моє віконце,
І давню добру казку оживив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163060
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.12.2009
За минулим не маю жалЮ,
Бо не була щаслива у ньому.
Я нічого уже не верну,
І уже не зараджу нічому.
Все полинуло в даль забуття.
Все згоріло у снах сподівання.
І зів’янула юність моя
На опалених крилах кохання.
А за юністю зрілість прийшла.
І дивуються їй всі довкола.
І стіна недовіри зросла –
Бо душі не збагнути ніколи...
Всі спішать придушити її
Поламати, обрізати крила.
Їм не сила збагнути душі,
А мені їх збагнути несила.
Хай ламається все, хай згора!
Я не стану цьому на заваді.
Я не в силах вернути того,
Що купалось й потонуло в зраді.
Та надії жаринка мала
ще проміниться світлом, ще тліє,
Що прийде в світ нудний новизна
І змордовані душі зігріє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162999
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.12.2009
Роки минають швидко день за днем,
І швидко так усе життя минає.
Від недугу багато ліку є,
Лише від старості його немає.
Роки минули, і змінилась я
Не постаріла, просто зрозуміла,
Минає юність швидко, мов весна,
Спинити час ніхто не в силах.
А погляд тих закоханих очей,
Примусив раптом душу стрепенутись.
І мов у казці на коротку мить.
У юність, що минула, повернутись.
Я дякую тобі за почуття.
Я дякую тобі за твої очі.
Бо час летить невпинно, а душа
і серце з тим миритися не хочуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162903
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.12.2009
Україно, моє Прикарпаття.
Моє рідне до болю село.
Я люблю вас душею, всім серцем
В ньому зроду чужин не було.
Я не можу покинути землю,
На якій народилась й зросла.
Я не можу покинути неньку,
Що зродила мене й сповила.
Я не можу покинути батька,
Його добрий і лагідний тон.
Я не можу покинуть хатину,
Де ніхто не тривожив мій сон.
Моє серце не хоче ділитись
На свою і чужу сторону.
Де уперше на світ подивилась,
В тому краї спокійно умру.
Та, якщо не судилася доля...
І далеко батьківська земля –
Я вернусь попрощатись з тобою,
Україно, кохана моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162902
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.12.2009
Ти п’єш моє кохання,
наче воду,
Цілющу воду
з мого джерела
Та тільки в ній
немає прохолоди –
Згорають,
пристрастю розпечені,тіла.
Лиш ти і я,
Лише безмежна ніжність,
Лиш зорепад любові
з твоїх віч …
Спливає час,
Закований у вічність –
Кохання час,
Розтягнений у ніч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162625
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.12.2009
Пече у грудях... пече, конаю...
Моя любов - мене вбиває.
Моя залежність, моя розпука...
О, Боже милий! Яка це мука.
Яка це мука - конати з болю!
Сама задарма віддала волю.
Зв’язала руки, скувала душу.
Тепер від болю, конати мушу...
Любов... О, Боже, любов вбиває!
Чи сон це, Господи? Чи ж так буває?
Чи може я себе сама катую?..
Чому я, Господи, Тебе не чую?
Відтяла розум, як косу русу.
Шукала Бога – знайшла спокусу...
Любове моя, живу тобою...чи помираю?
А ти зі мною?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162546
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.12.2009
Не треба прикидатися хорошим,
Коли у тебе підлі злі думки.
Коли заради слави, ради грошей
Простій людині не подаш руки.
Не треба по зміїному любити.
І наче кобра все чекати час,
Коли болюче можна ужалити
І виставити рану на показ.
Тебе не буде рана та боліти.
Веселості твоїй не буде меж.
Що любиш будеш ти мені твердити,
А поза очі – в душу наплюєш.
Не треба так робити. Ти не знаєш,
Як моє серце плаче і кричить!
Та болю ти мого не помічаєш,
Бо твоє серце кам’яне – мовчить...
Мою наївність просто ненавидиш!
У думці розпинаєш простоту!
Все ж гідності моєї не принизиш,
Не опорочиш мою чистоту!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162524
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.12.2009
Я вдячна долі, що тебе подарувала.
Я вдячна Богу, що таким ласкавим був,
Докупи звівши нас. Хоч я страждала,
І ти страждав – а Він нас поєднав.
Він дарував нам щастя бути разом.
Він дарував нам хрест тяжкий нести...
І хоч яка б недоля нас спіткала –
Ми будем завжди разом – я і ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162456
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.12.2009
Завтра день настане...
Ніби сніг розтане
слід від цеї ночі.
Я заплющу очі.
Нічка темна-темна,
Ти вже спиш напевне...
Кажуть сон лікує...
Тільки серце чує,
Тільки серце знає,
що душа страждає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162454
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.12.2009
Я тебе не за щось покохала.
Не причина ні врода, ні сила.
Я в очах твоїх душу шукала
І всім серцем її полюбила.
Для кохання не треба причини,
Коли щире – дарунок від Бога.
Не вдягаєш гидкої личини,
Бо приємна тобі ця дорога.
У душі живе справжня людина.
І не тіло її прикрашає,
Це лише камуфляж, одежина...
Вбогий той, хто в нім втіху шукає.
У душі твоє справжнє єство.
Тож дозволь його щиро кохати.
Дарувати душевне тепло
І любов’ю його зігрівати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162394
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.12.2009
Я знаю, що це правда. Справді вірю.
Але давно посіяна тривога
ще тужить в моїм серці, ще сумує
За всім, чого позбавить ця дорога.
Іще лякає... Може згодом звикну.
Але, як можна звикнути до болю!
Пекучого, їдкого, що стискає
нещасне серце сильною рукою?!
Рука страждань... Усіх вона торкнеться.
Не обминає чаша ця нікого.
Це шлях тернистий, майже непомітний -
Це шлях, що нас веде до Бога...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162380
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.12.2009
Як птаха в клітці.
Як білка в колесі.
Вулкан у мозку і -
тиша голосу...
У грудях розпач
стікає свічкою.
Блука примарою
клубок із відчаю.
Кипіла лавою,
Крутилась дзиґою…
Душа втомилася
і вкрилась кригою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162248
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.12.2009
Ранковий промінь сонця пестив роси,
Купався в травах лагідній красі.
Чесав вербі-красуні довгі коси,
Виблискував красою у росі.
Він лоскотом будив троянду пишну,
Цілуючи її п'янкі вуста.
Звабливо обіймав налиту вишню
Шептав слова кохання і тепла.
Здіймалось сонце, обрій покидало
Зникала щастям спалена роса,
Троянда сонцю личко відкривала,
Із вітром загравала вже верба…
Трава дощу чекала, спрагла знову
Зігріта променем зміцнілим і жарким
А може ранку… Де його кохання
Знов буде ніжним, лагідно п'янким.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162211
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.12.2009
Я дякую Богу, за кожен урок у моєму житті.
За ласку,що Він проливає так щедро на мене.
За всю ту любов, що дарує щодня Він мені.
За кожен той біль, що ним серце моє покроєне.
Збагнула не зразу, який то великий є дар.
Збагнула тоді, коли серцем ту радість відчула...
Бо тільки поклавши його на священний вівтар,
знайшла ту любов, що у муках народжена була.
Любити не просто. Любити – це з болем іти.
Шукати себе, але разом усе знаходити.
Любити – це значить у жертву себе принести
Во ім’я любові. І тільки во ім’я її треба жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162205
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.12.2009
Коли ти спиш – все наче помирає.
Надовго замовкають солов’ї.
Печаль у білу одіж зодягає,
В обійми забира тебе свої.
І так довкола стане тихо-тихо,
Що серце затріпоче від жалю...
Зима суворо холодом в нім дише.
Та я її Любов’ю розтоплю.
Я поглядом своїм тебе зігрію,
Коханням пробуджу тебе від сну.
Твоїм обіймам серце я відкрию
І разом ми зустрінемо весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162166
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.12.2009
Як могла я без тебе жити?
Як мені бракувало тебе!
Як хотіла тебе я любити,
Відчувати, що любиш мене.
Та тебе не було у мене.
Було тяжко без тебе йти.
Я шукала тебе роками –
І не знала, що це будеш ти.
Ми були вже тоді знайомі,
І хоч серце ще було сліпе –
Як торкнувся мене вустами,
Я впізнала тоді тебе.
Я щаслива, що ти знайшовся,
Бо нещасною була б я.
І хоч світ мій з тих пір розколовся –
Я щаслива, Любове моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162165
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.12.2009
Текла сльоза солона і гірка
Така ж сама, як літ шістнадцять тому
А в грудях билась істина німа –
Не можна вже зарадити нічому.
Минули весни, юний цвіт зів'яв
Розбились мрії серця молодого
Студений вітер на шматочки рвав
і ранив душу - свідок жалю мого…
Чи ти щасливий, хочу я спитать
І що відчув, як юність ти побачив?
Чи був хоч щем у серці, чи печаль?
…Ти мабуть все давно собі пробачив…
Ти мабуть вже давно усе забув,
Та й справді ж бо, навіщо пам'ятати?
Усе минуло, відлетіло в даль.
І щастя із нещастям не зрівняти.
Що втрачено, ніколи не вернеш.
Що пройдено, не перейти те знову.
Лиш не забудеш… Пам'ять не зітреш.
Картинку юності звабливу й кольорову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162129
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.12.2009
Глибокий смутку, не лийся в душу,
Не бий в віконце гірким дощем.
Болючим щемом не рви серденько,
Не обвивайсь довкола їдким плющем.
Душі доволі вже того трунку,
Що злая доля давала пить,
Наливши щедро по самі вінця...
Вона ще й досі мене болить.
Я хочу світла, що гріє душу,
Тепла і літа, троянд краси…
Бо серце – птаха, що прагне неба,
Мов квітка сонця, трава роси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162128
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.12.2009
Ключі від мого серця десь у Небі,
Їх Янгол там у скриньку заховав,
Ти пам'ятаєш, він узяв їх в тебе,
Як ти своє кохання замикав…
Моє єство наповнене любов'ю –
Тебе люблю… І хоч пройшли роки
Тебе я прагну, дихаю тобою,
З тобою поруч всі мої думки.
Час полишає на обличчі зміни,
Хоч й на твоєму вже його сліди –
Ти той самий усміхнений хлопчина,
Ним лишишся для мене назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2009
Ось і літо пройшло.
Осінь йде золота.
Мов у вирій птахи
Відлітають літа.
Гасне день за вікном.
День – короткий, як мить.
Все життя, мов той день
Промайне, відшумить.
Злинуть швидко роки
І незчуєшся, враз –
аж додому душі
Повертатися час...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162094
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.12.2009
Спізнавши забороненого плоду
упала і піднялась водночас,
Враз втратила і здобула свободу,
Відкривши світ без масок і прикрас...
І сльози капали від щастя і від болю,
Як луснув навпіл мій колишній світ,
Здивовано в руках тримала долю,
де рай і пекло полишили слід...
І падав дощ в сльотаву сіру днину,
І квітнув у душі блаженства сад,
Малюючи життя свого картину,
Вмирала і родилась знов стократ...
Тепер я знаю - рай і пекло поряд.
Та ні, не поряд - сплетені в одно.
Є чорне і є біле - всі говорять...
Насправді - чорнобіле полотно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161991
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.12.2009
Відштовхнута, й ніким не зрозуміла,
Будуючи скалічене життя,
Крізь терня йшла, підводячи несміло
на світ лукавий очі. Забуття...
Яке воно жадане, коли душу,
чи винну? – розривають на шматки.
Коли крізь сльози я сміятись мушу,
Лишаючи цей біль на всі роки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161957
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.12.2009
Він казав, що кохає її.
Що без неї і дня не прожити.
Що не може собі уявити
Свою милу в обіймах чужих.
Та напевно він трохи не встиг,
Бо вона вже другого кохала,
А його лиш жаліла, й не знала
Скільки болю йому завдавала...
ЇЇ також боліла душа.
А образа пекла і душила,
Що так сильно другого любила,
Як її інший той зневажав...
Що цей перший – і справді кохав,
а вона... не могла навіть чути.
І благала лиш друзями бути.
Та її не бажав він забути.
Все скінчилось раптово, як сон.
Вона раптом знайшла свою долю.
Він звивався від нового болю...
І зубами від люті скрипів.
І з любові - в ненависть скипів.
І, мабуть, в нім вогню не згасити.
І стіну, що зросла – не розбити.
Бо не може її він простити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161955
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.12.2009
Він сидів непорушно, і спостерігав, як вітер грається купкою багряного опалого листя. Тут, на міському цвинтарі, було тихо і затишно, а саме спокійно. Так, ніби душа прийшла до рідного дому, де ніхто не потривожить намарне, не одірве од незбагненного і неповторного відчуття Вічності. Бо тільки тут, так, тільки тут воно приходить. І тоді, на її межі, він відчував себе вільним, мов птаха. Тут кожен знаходить спочинок від земних турбот, негараздів, нещасть...
"Ось вона, моя маленька дівчинка, така спокійна і безтурботна, усміхнена і щаслива... Їй тут добре, набагато краще, ніж за життя."
З надмогильної плити на нього дивилася чарівна молода жінка. Пишне, густе, чорне волосся обрамляло по-дитячому ніжне, привітно усміхнене личко, а очі світилися непідкупною добротою і ласкою. Це була його Віра. Вірочка, кохана, єдина і неповторна, його маленька і ніжна дружина.
Він відчув, як очі повільно наповнилися непроханими слізьми, до горла підкотився гіркий, пекучий клубок, дрібно затремтіли руки. Долаючи хвилювання, квапливо припалив цигарку, глибоко затягнувся, звівши погляд до похмурого осіннього неба і, тільки тоді відчув, як біль тяжкої втрати повільно покидає його. Три роки... Господи, майже три роки не міг отямитися від цього жахливого тяжкого горя. Не нарікав. Навіщо картати долю, коли однаково нічого не вдієш, не зміниш, не зарадиш?
Денис, так звали ще молодого, але з помітною сивиною на скронях чоловіка, знав про все з самого початку. У Віри була складна форма серцевої хвороби. Але, незважаючи на різного роду справедливі відмовки, вважав, що кожна людина має право на крихту щастя у цьому дивному, непостійному і, часто, несправедливому світі.
- Я кохаю тебе, - говорив він своїй коханій, - ми будемо жити довго-довго і щасливо-щасливо! Ось побачиш!
Віра плакала, а він з болем у серці, цілував зажурені кохані очі, і з щирою вірою переконував себе, що так воно і справді буде. Йому було відомо, що Віра поклялась ніколи не виходити заміж, щоб не калічити нічийого життя, знаючи, що приречена.
Та вона здалася. Бо що було вдіяти, коли серця обох молодих людей переповнювала жага нестримного, палкого кохання? А Денис, знаючи про все, не бажав відступати. Вони відіграли скромне весілля і поселилися у Денисової мами, старенької лагідної жіночки, яка часто журно дивилася на своїх закоханих голуб'ят, і з мукою в серці здригалася від думки, що непоправне горе може щохвилини завітати у їхню маленьку затишну оселю.
Дітей у них не було. Віра не хотіла навіть чути. Не за себе боялася - жаль було залишати сирітку на білому світі. Денис не наполягав. А біда не забарилася.
В той день коли це сталося, Денис враз відчув себе найнещаснішим, найсамотнішим у цілому світі. В грудях пекла нестерпна мука, обличчя обпікали нестримні сльози, а тіло здригалося від беззвучних ридань, коли він впав на її бездиханне тіло, таке маленьке, на цьому великому лікарняному ліжку, востаннє притиснувшись до її грудей. Так, ніби хотів заховатись від цілого світу...
Як спокійно і затишно ставало йому тоді, коли він робив так, розповідаючи їй про свої проблеми чи невдачі. А вона ніжно пестила його густе непокірне волосся, час від часу притискаючи його до грудей, де серденько стурбовано поспішало - стук-стук, стук-стук...
Три роки... Денис підвівся. Поправив букетик квітів у вазі і, тяжко зітхнувши, погасив недогарок свічки. Потім, ще раз глянувши на рідне обличчя, повільно рушив додому.
З сусіднього ряду на алейку вибігла дівчинка, пустунка років п'яти-шести. Вона усміхнулася до Дениса, а її виразні чорні оченята пустотливо заблищали:
- А я вас знаю. - Просто сказала вона.
Денис зупинився. Ця непідкупна дитяча простота враз заспокоїла і розвеселила його. "Життя продовжується, - сказав він собі, - і свідченням цьому є оця маленька дивна квіточка."
- Справді? - Серйозно спитав він, ховаючи посмішку.
- Справді. Ви тут часто буваєте. І завжди тоді, коли й ми з мамою. А ви до кого приходите? - поцікавилась мала.
- Тут моя дружина... А до кого приходиш ти? - В свою чергу поцікавився Денис. Йому почало подобатись це несподіване знайомство.
- До тата. Він помер коли мені було три рочки. Я його не дуже добре пам'ятаю, - серйозно відповіла вона. - Бачите? Он моя мама. - Вказала вона маленьким пальчиком на схилену у молитві жінку.
- Бачу. То ти кажеш, що знаєш мене... А я не пригадую, щоб бачив тебе раніше.
- Ви завжди такий задумливий, - махнуло ручкою дівча, імітуючи когось з дорослих.
Це знов розвеселило Дениса. " Яка кумедна!" - Подумав він.
- Аліно. - Пролунало зовсім поруч. - Яка ж ти непосида, дитино. Навіщо ти чіпляєш на розмову незнайомих людей? Усі думатимуть, що ти нечемно вихована, - жінка підвела очі на Дениса, - вибачте, будь-ласка, вона така неслухняна...
Це була молода вродлива жінка. Великі сірі очі дивились уважно і збентежено. На обличчі відбилася несмілива винувата усмішка.
- Ну що ви! Це ж дитина. - Заспокоїв її Денис. - Вона у вас жвава і весела, та ще й спостережлива. Каже, що я їй знайомий, бо часто мене тут бачить. А я, на жаль, ніколи її не помічав...
- О, вона завжди про все знає, - засміялася жінка. - Така цікава, що, мабуть, аж надто.
Вони повільно рушили до воріт цвинтаря, розмовляючи і сміючись. А мала бігала довкола них, підстрибуючи і зацікавлено зазираючи дорослим у вічі.
Пройшовши кілька кроків, Денис озирнувся. З фотографії йому усміхалася Віра, немов раділа: "Будь щасливий, коханий!"
2004р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161908
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.12.2009
Ти належиш мені. Це кохання велике і щире.
Ти належиш мені. Та чому це так пізно, мій милий?
Ти належиш мені, а їдка невгамовна отрута
В серце гострим ножем – лиш моїм ти міг бути!
Ти кохаєш мене. Цю любов на собі відчуваю.
Ти кохаєш мене. І тебе я так щиро кохаю!
Ти кохаєш мене, але часом сумним ти буваєш:
„Ти не зрадиш мене?” – „Ні, не зраджу. Чому ти питаєш?”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161906
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.12.2009
Нема дорожчого у світі ніж рідна мама.
Мамо, мамо... Голубко сивая моя,
Привітна, ніжна та ласкава,
Моя ти страднице свята.
Так, так – свята. Я не боюся
назвати іменем таким
мою коханую матусю.
Бо стільки весен, літ і зим
Мене від бід охороняєш,
і молишся й недосипаєш
у Божі ночі... Мамо, ти
мені, як зірка з висоти
тепло даруєш рік від року,
хоч я вже й виросла нівроку.
А ти продовжуєш невтомно
мене голубити. А я... О, Боже милий,
Чи достатньо тобі належне віддаю?
Але повір мені, що я люблю
Тебе всім серцем і душею
любов’ю ніжною своєю.
Твоєю ніжністю живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161838
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.12.2009
Ти приходиш не часто, я звикла...
І радію, як знову почую,
Бо без тебе так гірко, так прикро...
Смутком своїм тебе я частую.
Рідко-рідко тобі усміхнеться
Хвиля лагідна настрою мого.
Та в тобі усе горе минеться,
Смакуватиму я перемогу.
Може зустріч сьогодні не звична ,
мала б бути вона не такою,
Але думка горить блискавично
І згорає все разом з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161837
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.12.2009
Коли зима з небесного склепіння
розтрушує пухнастий білий сніг -
проймає душу радісне тремтіння
в Різдва чеканні... Стелиться до ніг
пухнаста ковдра, срібною імлою
повиті ранки, дні та вечори,
Далекі зорі в небі неозорім
для місяця прядуть сріблясті сни.
Дрімають заколисані вітрами
дерева, вбрані в шапки снігові,
Хрустять сніжинки рипко під ногами,
Мороз малює квіти на вікні...
Коли зима з небесного склепіння
розтрушує пухнастий білий сніг,
Заб'ється серце радісним тремтінням -
Різдво ось-ось вже ступить на поріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161641
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.12.2009
Приснись мені, прийди до мене.
Вкажи мені мою дорогу.
Посій у серці моїм спокій
І забери з нього тривогу.
Вкажи мені правдивий шлях,
Щоб я завжди з Тобою була.
Щоби у всіх своїх ділах
Тверду Твою підтримку чула.
Благаю, Боже, не покинь,
Я хочу з світом в згоді жити.
В душі своїй знайти спокій.
І все життя Тобі служити.
Не спокушатися на зло.
Радіти кожній божій миті.
Творити завше лиш добро,
Щоб не порвать святої ниті...
Святої ниті, що мене
єднає з Богом. Я – людина.
Я хочу нею зоставатись,
Коли прийде моя година.
О, Сину Божий, Христе Спасе.
До Тебе буду я молиться.
Прийми мене у Царство своє,
Коли земне життя скінчиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161602
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.12.2009
Не кидАйте, матері, своїх дітей.
Не кидайте їх – вони ж бо діти…
Не калічте черствістю своєю
Ці невинні душі – Божі квіти.
Не кидайте, матері, своїх дітей.
Не губіть маленьке, щире серце,
Очі спраглі маминих очей –
Ці любові повнії озерця.
Щоб не лився сумом щирий біль
На сирітську подушку щоночі,
Коли сняться крихітці малій
Мамині ласкаві, добрі очі.
Хай не лЕгка материнська доля,
вЕрвичка недоспаних ночей,
Пригорніть до серця сина, доню
Не кидайте, матері, своїх дітей…́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161584
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.12.2009
Я пам’ятаю – і серце болить.
Боже, чому так буває?
Щастя краплина, одна лише мить, -
А потім згорає...
Роки минають, а пам’ять жива.
Є каяття – не вернути.
Болю завдала тобі, не свята.
Та не забути...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161576
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.12.2009
Облітало листя,
І лилася пісня,
Ми в старій кав'ярні -
Кава на столі...
Наставала осінь
і своїм волоссям
нахилялись верби
низько до землі.
Ти мені всміхалась,
А душа лякалась
щастя, що прилине
через кілька днів.
Ти дивилась журно,
а твоє майбутнє
мирно колисалось
у колисці снів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161518
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.12.2009
Поп'ємо кави, друже мій, поп'ємо кави,
По філіжанці з гіркотинкою тепла,
Хай недомовок не буде між нами,
Лише довіра - тиха і сліпа...
Щоб зимна заметіль торкалась неба,
А нас з тобою гріли почуття.
Посидьмо мовчки, слів пустих не треба,
Попиймо кави... Ох, яка ж гірка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161475
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.12.2009
Знову мороз і сніг.
Знову зима і вітер.
Тільки в душі весна,
В ній розквітають квіти.
Хтось дивувавсь з душі,
Інший стискав плечима,
Квіти ж весь час цвіли –
Там, за моїми очима.
Хтось же і їх кохав,
Ніжну любов леліяв...
Інший же розтоптав.
Казку мов сон розвіяв.
Квітка – душа моя.
Не потопчи, будь-ласка,
Не поламай цю мить –
Хай не зів’яне казка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161442
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.12.2009
Серце материнське. Скільки в ньому муки...
Ти не знаєш, рідна, як воно болить.
Спи, моя кохана. Хай Пречиста Мати
І Господь із неба тя благословить.
Моє серце, рідна, завжди із тобою.
В нім знайдеш ти щире, ніжне почуття.
Я за тебе, доню, в долю і недолю
Пронесу молитву через все життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161441
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.12.2009
Щастя там, де всміхаються зорі.
Де серпанком повитий туман...
Щастя там, у блакитнім простОрі –
Тільки там... тільки там.
Злинути б. Та чи виростуть крила?
Жити б там. Та чи стане снаги
Пережити, знайти в собі сили
Все знести?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161389
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.12.2009
Мій хрест тяжкий…Не знала я колись,
Що доведеться стільки пережити.
Кохати, плакати, любити,
Терпіти біль образ і жити...не так,
як мріялось у юності колись.
В німі страждання спогади злились...
Життя пливе, вирує і спішить.
Мій біль – лиш мій, ношу його з собою.
Зливаючись із сірою юрбою,
Блукаю в лабіринтах днів...
Мовчу і жду...бо вже немає слів,
Щоб передати, вилити, відкрити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161387
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.12.2009
Мої мрії мене колисали,
Як малу нерозумну дитину.
Сни казкові мені навівали,
Хвилювали, як вітер калину.
І дитина росла і міцніла.
І кохання у мрій своїх вчилась.
І кохала лиш так, як уміла.
Своїм щастям із ними ділилась...
А реальність – сліпа і жорстока –
Мої мрії рожеві убила...
Моє щастя забрала. А в серці...
Тільки осад гіркий залишила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161367
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.12.2009
Що думаєш ти, коли дивляться в даль
Розумні твої оченята,
Коли простягаєш до мене свої
Маленькі пухкі рученята?
Любов твоя щира, велика й проста.
Ні користі в ній ні обману.
Як прикро, мій сину, такою як ти
Я мабуть вже більше не стану.
Я теж колись вміла любити, як ти –
Ой, як би ж усе повернути!
В дитинства рожеві і радісні сни
На кілька хвилин хоч майнути.
Як треба багато навчитись мені
Від тебе, коханий мій сину,
Дитячої щирості і простоти,
прощаючи всяку провину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161366
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.12.2009
Квилила чайка зранена журбою.
Несла свій біль, тріпочучи крильми.
І ринув жаль із хвилями прибою
На мокрий берег білими грудьми.
Стогнало море, слухаючи тугу.
І срібний місяць лив свою печаль.
Втрачала чайка зраненого друга....
Тремтіла пісня про чаїний жаль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161334
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.12.2009
Був звичний осінній вечір.
І звична нічна глибінь.
Ти глянув мені у вічі –
А їх полонила тінь.
І капали сльози гірко –
Ти втішить мене не міг.
А мука пекла у грудях,
Мов зимний цей перший сніг.
Зима увірвалась люто.
І люто ввірвався біль.
Я знала, з що терпіла
Холодну цю заметіль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161333
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.12.2009
Я зрадила Тебе…
прости, мій Боже.
У натовпі між зрадників була...
І хоч колись здавалось, що не зможу –
Твій дар згубила...
чи не зберегла?
Навіщо так?
Де ділась щира святість,
Що в моїх чистих помислах жила?
Навіщо серце окриляла радість,
щоб потім
його мука пройняла?
Чи прийде спокій,
чи довіку душу
тривожитиме цей пекучий гріх?
Я зрадила Тебе...
З цим жити мушу.
Нащо мене Ти Боже не вберіг?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161289
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.12.2009
У чому сенс життя?
Не знаю...
Про це себе
весь час питаю.
Шукаю правди,
тільки... мабуть марно.
Приходить біль.
Руйнує все безкарно.
Усе ламає,
і пече, і нудить...
О, Боже правий,
что ж нас тут розсудить?!
Твоя бо кара
близько – і далеко...
А жити з болем,
Боже, як не легко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161288
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.12.2009
На зорі, коли ти міцно спиш,
До грудей твоїх притулю вухо.
Хай воно там нищечком послуха
Стукіт твого серця. Ти лежиш,
Краєм вуст всміхаєшся видінню,
Усмішка твоя легкою тінню
Пробігає і зникає десь...
Раптом ти потягуєшся весь
І мене до себе пригортаєш,
Лагідно і міцно притискаєш,
Мов боїшся, що кудись піду -
Ні, коханий, я ось тут лежу...
Лагідно крізь сон мене цілуєш.
Ти цього не знаєш і не чуєш,
Ти собі спокійно мирно спиш,
Але твій легенький поцілунок –
Це найкращий ранішній дарунок.
Задрімаю біля тебе й я.
Голову вмощу тобі на груди –
Хай собі моє дрімливе вухо
Стукіт серця рідного послуха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161252
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.12.2009