| Сторінки (3/232): | « | 1 2 3 | » |
Рука в руці, далі Страчуючи нашу свідомість невпинно
Під дощем, на лавці, в парку й на підвіконні.
Навпроти очі ці - суцільний вогонь. Час спіймав їх в мить павутинно.
І вони не пручаються. Від пристрасті напів-сонні.
Грóзи лови. Язиком, волоссям, зап’ястям, вустами, чи
Ховайся в обіймах солоду. Безбожно сильно і безмежно довго.
Знаю, так важко викласти всі емоції в такі куці рядки,
Коли кожна клітина мре від холоду серця - в такт безумовно...
Геть рими стандартні. Давай жити тепер. Без початку й кінця!
Повіки тремтять. Невиспані плечі ображено стали вузькими.
Програти в партію сірості, вигравши спільне щасливе життя?
Аби не зрослося навіки ми стали так рідно, далеко-чужими...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2019
Чайки, сусіди, вітер.
Ранок стелиться хмарами.
Вікна давно закриті.
Довго літають маревом
Миті.
Ліжко, сама, сніданок.
Байдуже, так щоранку.
Байдуже - сили танок.
Я виливаю світанку
Дзбанок
На груди, плечі, ночі.
Пил здіймається хвилями.
Колись ми були співочі.
Щоб мріяти поруч милями.
Очі
Навпроти, мої, кволі.
День забігає вперед.
Знайомі пастки для волі.
Я вивчила. Кодове - red -
Для долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2019
Кава на столі, з приємним ароматом.
Квіти і сніданок, ясний новий день..
Всі найбільші миті, я без тебе, тату.
Інколи, не чутно, десь у серці - дзень!....
Виросла, зрослося. Як? Як Бог дасть, знаєш...
Тут я не вгадаю. Жаль, тебе нема.
Вірю, що десь поряд руки ти здіймаєш.
Оберіг. А може все це я дарма?
Кожен свіжий ранок, кожен стиглий вечір
Начерпаю болю ложками, сповна.
Бо не можу знову обійняти плечі,
Взяти за долоню. Мовчки всі слова....
Деколи, буває, снишся наче, тату!
Втрачені хвилини здоганяю там.
На столі пиріг, із «твоїм» ароматом.
Вірю, моїм ангелом ти для мене став.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829756
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 20.03.2019
Ще фрази дві без змісту. Глупа ніч
Шепоче тишу, зорями малює.
Спокійно місто спить - Світ протиріч.
Через віконце місяць очі зацілує.
Ще дві хвилини, пару, з десяти.
Так важко в пам`яті своїй блукати,
Де спокій вдвох з тривогою - катИ.
І час не друг, і пам`ять - нові ґрати.
Ще два життя огорнені ярмом.
Про них думки, за них в вогонь і в воду.
Далекі дні гортають книгу втом.
І втома - я, і сторінки до дону...
Ще фрази дві, два речення, слова...
Шепочеш тишу, пальцями малюєш.
На небі місяць спить. А я - «сова».
Душа мовчить, в ній воля грозова.
Розіб’єш - біль. Тому її цілуєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2019
Хай мости догорять! Дозоріють вогнем!
Полум’яні, червоні і люті!!
Досі губи болять. Під весняним дощем
Нам з тобою і вчора не бути!
Хай горить все гниле! Все нещире - на дно!
Слів відбитки стираю у попіл.
Груди просять води, а в руках лиш вино...
І повітря вологе на дотик.
Я доп’ю цей бокал. Він останній з твоїх!
Розіб’ю і розріжу без жалю,
Лишу знак на руці. Завтра стало сліпим.
Я тепер загартована сталлю.
Хай мости спопелять! Рознесуть вітром в вись
Пил гарячий. Червоний мов кров .
Трохи губи болять. Ми вже стали «колись».
Ми ніколи не стали «любов».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826399
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2019
Треба повертатися з дороги,
Так далеко я вже забрела,
Хустку з снігу, сукню із тривоги -
І ярмо на шию одягла.
Хто ж бо знав, що люди є всілякі,
Ну, звичайно, тут не без підстав.
Думаєш, що друг, а тут - ніякий
Навіть ворог того б не бажав.
Сітку лиць, сновид, пащек і масок,
В каруселі буднів загубив,
Мій компас вже справді, як ледащо -
Чи то збився, може зажурив.
Треба повертатися до себе,
Де комірка в цівочці зерня -
Ще жевріє те, що дар із неба.
Те, чим дихало старе життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826395
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.02.2019
Гортаючи записник пам'яті, насолоджуюсь протягом осені,
ароматом зів'ялих трав, величезним овалом сонця щоранку.
Прокидатися без відчуттів, без головного, ковтати приманку,
йти геть. Там, де немає мене, ще ж золотіші листки і ясени,
вітром віднесені.
Старі під ногами стежки лежать, від туману і щастя досить!
Досить терпко і в грудях знайомі котячі, відверто ще рідні, кігті.
Тут без компаса, в джунглях душі, недитячих, тріпочуть залатані віхті.
І важко в тумані минулих плачів, і солодко ж, спить совість боса.
А пам'ять просить...
Від задухи млосно, всередині старшно. Багато причин повернутися.
Так тихо. Вдихаю опале і стигле відлуння від свого життя.
І більше ніж хочеш, береш із собою. Нові шиєш лати, бо ж начеб-то нове сміття
Пролізе у будні, новим-звичним почерком. Зумій відсахнутись.
Там - я....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701187
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.11.2016
А час іде осінніми стежками
жовтавим листям струшує стеблини.
Якщо не зараз, то коли ж з думками?
Нам день щораз коротший, щохвилини...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698827
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.11.2016
Довгі вії лоскочуть твою шию
Зіниці вишукують нові вигини
Люблю, бо я по-іншому не вмію.
І зараз тільки будь і геть не вижени
Тамую подих, руки заніміли,
куточки губ нестерпно рвуться вгору.
Я знаю, що й твої вуста тремтіли,
і ти сприймав цю ніжність без докору
ЗатИшно плечі обняли і гріли.
Рум"яно, я таки зомліла трошки.
Такий один, хто розгадав сміливо,
і ніжно дарував мені волошки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2016
Я не можу з цього вибратись
Це глухий кут, крапка.
Сірі панелі, шиби - почали кидатись
а в мене сили волі - капка.
І не в тому питання
болить не болить.
Не біда якщо черговий раз наберешся досвіду.
Гірко, що тривалість кожного щастя -мить.
І з торбами воно знову йде по світу.
Страх всередині - слабкість
і друг як не як.
Люди стомлені власним багатством і мізером.
Як це важко дивитись
у кожен свій брак.
Споглядати життя куцим тизером.
Я не можу втекти.
Це безвихідь і млосні думки.
Вони сіткою стали судинною, внутрішньовенною.
Ці панелі старі,
шиби дують у кожні кутки.
Миті вицвіли. Я - лиш минулим і вкотре лиш "енною".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659132
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 12.04.2016
Ти є? Нема.
Й мене нема.
По шкірі грози розійшлись.
Не знаю чи
незнаючи
літа пройшлись.
І степ. Ріка.
Чужа рука.
За плечі міцно - обернись.
Ішла слабка.
Важка вода
а зовні - вись.
Мов птах біда.
Така гнІда.
На коси білим перейшлась.
Мене нема.
Лише вода
в ріці твоїй зійшлась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657861
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.04.2016
Це пройдений етап і час повітрям став.
Прозорими нитками зіткані дороги.
Боятися тебе, що пити чистий сплав,
із крові й кип"ятку. І спилювати роги.
Стурбована весна, болотяні квітки,
Ще гірше є життя - у стінах із собою.
На вікнах і щоках течуть дрібні струмки.
Асфальт світліший був ніж поруч із тобою.
Малесенькі стежки вже поросли, бур"ян!
Виполювати - зась. А треба ж якось жити.
Я не слабка, пройде. До колотих ще ран,
до нових співпадінь і до отих "ожити".
Боятися тебе і спилювати роги.
Це пройдений етап і час повітрям став.
Прозорими нитками зіткані дороги.
Ти з крові і смоли - огидний, чорний сплав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653445
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.03.2016
Ти є, ти поруч. І оберемок квітів
стискаю міцно у своїх руках.
Моє. Ти - знову! Я поглинаю світло,
і ледь тремчу, і це уже не страх.
Бентежна мова. Запалюючи свічі
торкатися до обріїв надій.
Ловлю, казково, тіні й рідні вічі.
Мовчати б в собі те, що ти є - мій.
Та тут є щось мінливе, наче в квітів.
Букет рум"яно дихає в вуста.
Ти поруч, отже біля мене світло,
і ваза більше не буде пуста...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2016
Ненавиджу неглибоке, та я стала такою сама.
Зазубрені склади, фрази, речення, строфи.
Кидаючись в бій із кожного нового вірша
Очі і серце не встигають спочити, хоч трохи.
І знов про одне, невагоме, ненависне - стоп!
Не дарма очі слізно благають:"пора би вже спати"
Але весни рука надважка і блокує все, оп -
знов безглузді рядки, пребанальні слова написати...
Ненавиджу час. Він диктує залізні права.
Очі і серце не встигають спочити, ні трохи.
Звичні фрази пишу, вже набиті рукою слова.
Хоч я стала такою сама.
Я надіюсь на ніч і на нові незнані ще строфи..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649841
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.03.2016
Я гірше ніж книга - всі сторінки прочитані.
Фрази підкреслені, літери мічені.
Було усе. І тепер ми начитані,
Трохи взаємно. І трохи скалічені.
Правда така, що боішся зізнатися.
Тихо шепочеш свідомості - баста!
Боляче, знай! До високого рватися
Й жити земним, що диктує лиш 'hasta.
Кожного дня від світанку до ранку,
сповідь думки витанцьовують босі.
Ловлюсь за груди, а там тільки ранка.
Ловлю тебе й відчуваю, що досить...
Нові рядки вже не змінять майбутнього.
Дотики прісні до тіла паперу.
Прагнули разом до світлого й путнього.
Зараз відраза і нова манера.
Я гірша за всіх, і сторінки понищені.
Ти погортав, зазубрив всі напам'ять.
Для нових долонь не готові, ні-ні, ще ні.
Ще свіжо й гаряче пульсує пам'ять.
Кожного дня зустрічаю й боюсь.
Ми особливі були, ніби мічені.
В серці надія, що наші:"вернусь" -
трохи взаємні, хоч досі скалічені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2016
Кожного ранку я говорю твоє ім'я
Відкриваю душу для нових поранень.
Байдуже, що тепер ділиться не на два,
ми іще разом, з більшим числом огранень...
Безліч нових питань пошепки і собі.
Краще аби чужі вуха оце читали.
Знаєш чому я знов кланяюся добі? -
після нещасних мас ніч на ріплей поставить.
Босими стопами геть, де чужа трава.
Так, як тепер, мене більше вже не поріжуть.
Страшно, що більше вже не ділю на два.
Формули вщерть, і цю, сльози майбутні злижуть.
Весна тепер, радій! Молись любове моя!
Байдуже, що дощі воду болотом зробили.
Кожного ранку я шепочу твоє ім'я,
Кожного разу так, наче мене убили...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2016
Три хвилини до нашої півночі.
що ж, слова знов пишу на папір.
Пера схожі до тряпок і немочі...
І затерлись рядки знов до дір.
До очей залишилось пів-кроку.
Горизонтом лягає межа
затешу із тонкого я боку
до віршів геть тупого ножа.
Щось нове промайне, і банальне
ти шепочеш: "ти геній, молись!"
А я знов поклянусь, що востаннє
мої руки до цього взялись.
Три хвилини до хворого березня,
зимних злив і гламурних дівчат.
Від весни я отримаю вересня,
від натхнення лише саранчат...
Між рядків задубіли геть пальці.
Не стараєшся гріти мене.
Білі лінії на чорній кальці -
жоден горб рука не омине.
Я не чую й тим більше не знаю,
де єдина, що святить папір.
Збоку тихо лиш: "я", і "чекаю".
І затерлись рядки знов до дір...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648274
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2016
І можливо ти радієш своєму жорстокому рішенню,
Хтиво потираєш долоні, натягуєш життя тятиву.
В біле небо дивлюсь, руки тихо радіють звільненню.
Пізно. Знов пульс у скроні, але
крізь стомлені видихи - я живу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648030
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2016
Мені здається, що інколи ти читаєш мої думки...
Ненароком, звісно, навіть не знаючи де я.
Це ж банально й досі стукати у старі замки?
Але ця жага й до знемоги п'янка ідея...
Кожного ранку ми дивимось у одне вікно.
Випиваємо одночасно нашу улюблену каву.
Незважаючи на здоровий глузд я іду на дно
кожного разу, коли пригадую погляд твій лукавий....
Мені здається, що часто ти торкаєшся моєї руки.
Ненароком, звісно, та хвиля щастя покриває шкіру.
І мабуть так банально, але це триває роки,
забирає секунди нудьги і дарує довіру....
Кожного дня ми готуємось до нових ідей ,
для нових побачень, миттєвостей, відкриттів.
Я знаю, що в світі існують лиш справді двоє людей,
незрівнянно споріднених в глибині почуттів.
І мені так здається, що ми лише вдвох диваки,
ненароком сповільнюєм дихання поруч і кроки...
Ти читаєш невпевнено всі невідомі мої думки,
ти рахуєш таємно майбутні споріднені роки ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2016
Я поряд завжди, за спиною
руками розправляю крила.
Нехай спина твоя габою,
та в серці й долі - грає сила!
Страхи зжену в багряні води,
і нові рани залатаю.
Нехай життя нове свободи
завжди в очах твоїх літає!
Закличу світло і хоробрість,
і заховаюсь у кишені.
Ти ідеал, що змусив доблесть
залізти в жил своїх у жмені.
Я поряд завжди і душею,
молитвою шепочу в скроні.
Не зраджуй лиш свою ідею
не відпускай мої долоні!
Заберу втому твою чорну
жорстокі спогади відкину.
Я твої крила розправляю,
і ставлю рівно мужню спину.
Завжди з тобою в полі бою
за нашу, поки що, "руїну" ....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647695
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.02.2016
Це почалось у Січні: білі дні, новий чай з шипшиною.
Переїзд з серця в голову - нові апартаменти.
Бо так часто любила погратись наївно дитиною,
проте рідко вважала, що так не поверну моменти...
Розглядала долоні, кров тривожно несла марафони
в кожну клітку, і в ту, що носила не твоє ім'я
Для нового життя не потрібно тривожити дзвони
для минулого зовсім не варто казати "сім'я".
Це почалось у Січні: меланхолія прагнула влади,
ностальгія замкнула мене безнадійним ключем
у кімнаті з портретом твоєї щасливої Лади,
тільки сніг дряпав шкіру, лишав найвагоміший щем.
Довго, мабуть, я здавалась далекою й плинною,
непокірною, вільною юністю. Де ми тепер?
Для самотності стала сестрою занадто гостинною,
слід візитів її назавжди твої дотики стер.
Це почалось у Січні: білі ночі, глінтвейни із книгами.
Я живу не погано, але поки що так, навмання.
Все життя я боялась назавжди залишитись кригою,
а тепер я боюсь не боятись любити життя.......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643669
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.02.2016
Я згадую міні-зайчики, золоті, солодкі... так близько й досі -
Вони гріють мої бліді плечі щоночі...
І дарма я стараюсь не бачити в цьому мареві любий страх і осінь,
і дарма не шкодую свої юні і змучені очі.
Сталевими літерами грубо карбую слова в кімнаті себе.
Болить. Підсвідомо надіюсь що - мушу.
Я не знаю чи знайоме тобі відчуття, що вмить забирає все,
а натомість ятрить, і не ввічливо ранить душу....
Кожен день - новий шанс амнезії старих помилок - я плачу
Ненавмисно хворію, рятуюсь зимою - відколи?
Згадую важкі руки, не менш важчий погляд - чи ще побачу?
І усвідомлюю гірко правду: майже ніколи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2016
Коли побачу твої очі - подумки посміхнусь.
Ненароком ніжно-ніжно до руки торкнусь.
Знаєш, я усі ці роки вірила таки,
що зненацька серед світу ми знайдем шляхи.
Розлучити і з'єднати може тільки час.
Був він ворогом затятим не лише для нас.
І нехай дорога знову ляже навскоси,
пам'ятатиму до болю, а життя - неси!
Як почую твої кроки - подумки загорюсь,
і, можливо, непомітно, тихо прихилюсь.
Знаєш, я усі буденні дні пережила,
було різне, різні й різно - я усе змогла.
По волоссю тонко пальцем знову проведеш,
безтурботно, обережно, сум весь забереш.
І повернусь, усміхнуся, притулюсь хутчіш.
ненароком наші душі сплелись ще міцніш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2016
Давно забути про поцілунки і теплі зустрічі,
щоразу з болем дивитись у вікна кав'ярень.
Це стало звичкою - давати жорсткої відсічі
мрії і тому, що створює смак нових марень.
Кожного вечора стояти на вогкій бруківці,
вдихати аромат брудного асфальту й неба.
Так роблять нишком всі самотні початківці.
Для більшого просто, насправді ж нічого не треба.
Давно розхотіти сміятись, і жити без щастя
Шукати іскринки радості в інших людях
Самотність важка, відірвати так легко не вдасться,
і жити у ній безумовно нелегко буде.
Давно, від надії втікати далеко і швидко,
хоч знаєш - ти сам собі яму копаєш.
Тобі дають шанс - щиру душу - ти хмуришся бридко
й за звичкою знову її адресату вертаєш.
Давно забути про майбутнє й нові можливості,
любити каву, дивитись на дощ у вікнах -
Так важко - мати манію бережливості,
коли душа пуста, а серце непривітне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2016
Мені здається, ти уже звернув,
пішов туди, де душі не співають.
Нехай період найсвітліший був,
та після цього зорі не вінчають.
Нехай це так, і совість рве мости,
із болем я знайома, знаю й гірше -
вже раз тонув, то більше не плисти,
і не кажи, що так не буде більше.
Далекий край для тих, хто зник з шляху -
поваги, чистих намірів, довіри.
Я не для цього стільки вибухів жаху
пережила. І більш тобі не вірю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2016
Іноді деякі речі повинні статися,
для нових людей, життя, для нас особисто.
Коли на твоїй дорозі долі стає достатньо чисто -
ти розумієш, що варто було зі старим попрощатися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641584
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.02.2016
Рідко, але таке буває...
Коли ти починаєш бачити більше ніж того хотів -
рідних, знайомих, чужих твоє серце знає
та досі їхній світ був для тебе німим.
Розумієш, відкривши для себе жорстоку істину,
що нікому ніхто нічого не зобов'язаний,
і так буде, що нелюбий з нелюбим тістечка не їстиме
і, насправді, ти ні до кого не був прив'язаний...
Так, це правда. Світ німий, а люди достатньо горланисті -
лицемірно щирі, посміхаються хижо під масками.
Нехай всюди по тв крутять фільми і мульти розмашисті,
що життя навколо складається барвистими казками.
Рідко, але й таке буває,
що серед цього безумства знаходяться одиниці,
єдині, неповторні, без цілодобового вай-фаю,
які заставлятимуть тебе одягати щодня рукавиці.
Вони казатимуть, що сильно хвилюються і сумують,
будуть безкінечно довго обіди у сумки класти,
розуміти, слухати. Вони, хочеться вірити, ще існують,
і таки не дадуть решті людей у світі пропасти.
Рідко, але таки буває,
що іноді ти хочеш, але тобі не дадуть впасти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641579
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 05.02.2016
Теплі тапочки, ранок, зима.
У руках кип'ятковий ще чай
Хоч щоранку тепер я сама -
було важко сказати "прощай".
Нові речі, заняття, смаки -
голос серця шепоче "давай!"
Старі звички лишись таки,
було важко сказати "прощай".
Замінила до серця замки,
нова я - покажись, починай!
Ще тримають колишні гаки -
було важко сказати "прощай"...
Сіра я. Прийде світла весна,
І можливо повірю у рай.
Вона була тендітна й ясна,
вона тихо сказала: "прощай" ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2016
Нема почуттів аніскільки.
Висохли води душі
Стіл, чашка, привид домівки
Тінню твоєю пашів.
Подив і сум співчувають.
Пустка - заходь, страх? - сідай.
Мовчки із вами злітаю
В гості минулого край.
Дивно чекати і знати,
Вірити в нові стежки...
Нащо було й не пускати
І дозволяти іти?
Вилились тіні й чорнила
Біле, заляпало, вщент.
Знаю, за що я любила.
Знаю, і пишу лиш "end".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2016
Хочеться загорнутись у найріднішого
Солодко спати в ньому, як кішка
Бачити чисті чуття найпалкішого
в межах кордонів спільного ліжка
Хочеться задихнутись в повітрі свіжішому
змерзнути, щоб відігрів обережно
трохи хворіти, і танути в іншому
світі з тобою, широко-безмежно...
Хочеться закохатись. У найпростішого -
очі це ніжності чиста доріжка
Тихого затишку, і його найтеплішого
в межах мого над-самотнього ліжка .....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2016
Я тобі напишу кілька стислих думок.
Поміркую. Зітру. Знов спочатку.
Дощ за вікнами стих, вітер в скронях замовк.
Поправляє душа свіжу латку.
У мовчанні людей кілька болісних "чи"
безліч "вибач", "прийди", і "благаю".
Це ж так просто, якщо хтось захоче, йдучи,
не сказати пусте "залишаю"...
Часто тиша краде непрозорі слова,
й заважає зробити ще кроки.
Страх пройде, і нехай знов болить голова,
та у шумі ще більше мороки.
Я мовчання люблю, це як сповідь душі -
тиша рідко іде на поблажки.
В ній все різко гучне, в ній сталеві ножі
і залізні слова, наче цвяшки.
За вікном моросить. Знову лютий промок -
вЕсна ставить маленьку печатку.
Нашепочу тобі безліч своїх думок,
і почнемо, без латок - спочатку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2016
Немає значення в чиїх руках зараз твої,
І чиї очі тонуть у твоїх зіницях.
Одне побачення змінило обрії мої,
звільнило і зловило у твою в'язницю
Немає значення вже скільки часу у добі,
І скільки днів цей біль вітрами розвіває.
Надіюсь, рідний, пам'ятаєш досі наші всі
нестерпні мрії. А життя пливе-минає.
Немає значення, що зараз різні за вікном
сплетіння снів і хмар, людських важких історій.
Я створюю картини, що схожі до ікон -
це моє слово, так, моя маленька сповідь.
Немає значення чиє волосся гладиш ти,
і скільки родимок нарахував у неї.
Ти пам'ятаєш все, ту площу Літа, двадцять три,
фіранку синю й ніч, і світло-сірі двері,
Старий диван, крісла, що нили і скрипіли.
Паркет понищений ногами й довгим часом.
Всі квіти, що тоді росли і жовті стіни
і теплі вечори, з незграбним вальсом.
Яка різниця, що життя поставить "шах"
І в кожного своя точка призначення.
Моя душа завжди буде в твоїх сумних очах,
і більш ніщо для них не має значення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2016
Нічого не змінилося. Проходь.
Заварю твій улюблений зелений.
Лиш ближче кроку, прошу, не підходь,
і не мани минулого до мене.
Ми були, може й ближчими колись.
Думками зігрівали босі душі.
Очима цілували синю вись,
Та відстань зараз зберігати мусиш.
Нічого не змінилося. Я тут.
На скільки ближче до твоїх думок -
цього не можу знати, поки кут.
І поки робиш ти сміливий крок.
Закрити очі, хай триває час
На скільки це можливо - безкінечно!
Нехай це буде наш останній раз -
дует зіниць, і дотиків, і речень.
Нічого ж не змінилось. Тільки ми.
Руками зігріваєш свій зелений.
Так, імена ділили між дітьми,
я досі чую всі твої "не йди"...
А ще гостріше всі - "іди до мене" ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2016
я люблю чорний колір
він дарував і горе і щастя
закривав недоліки рідних людей тінню
не дозволяв розрізняти світ на біле і чорне
створював ілюзію сірості і невизначеності
але це не страшно
бо
сірий - дарував шлях пошуку істини,
пошуку білого і чорного
пошуку рідних людей
з тінню і без
пошуку щастя
і втечі від горя
пошуку твоїх світлих очей
у сірому
світі.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639916
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 30.01.2016
Біля мого ліжка десять книг, дві чашки й несказані слова,
тиша голосно стогне, самотність і страх ділять кут.
Трішки втоми, рідне безсоння, логіки зла голова,
тому для твоєї присутності, як сказали мені, нема місця тут.
Мені зручно живеться, бо оточена всім необхідним для божевілля,
шматочок сонця освітлює в люстрі моє життя,
втім, виходячи і розглядаючи щодня нове людське довкілля,
свідомість ховається від неминучого з ним злиття.
Біля мого ліжка нова збірка поезій, стакан рому, цигарка крихка
стара лампа хилить спогади ближче, змішує електричний звук.
Я не стала мудріша від книг. Моя свобода й досі доволі слабка,
особливо, коли я чую у двері твій стук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2016
Зіграй мені мелодію про нас.
Таку, як твої руки, з мозолями.
Хоч кожен тягне зараз свої лями,
Та ще останній спалах не загас.
Зіграй мені мелодію про нас.
Щоб там були бурхливі хвилі моря,
Дарма, що це самотня нотка горя,
Таких зухвалих не карає час.
Зіграй мені мелодію про нас.
Збагни, чому тремчу від клавіш чорних,
Я знаю - так - ніколи не пригорнеш,
Проте надія й не давала шанс.
Зіграй мені мелодію про нас.
Нехай це буде в тишині і з болем.
Лиш руки знають, як же серце зколе,
Коли торкнеш останній, грубий бас,
зігравши ту мелодію про нас....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2015
Останній слід, останній спогад - море...
І на піску давно немає кроків.
Для неї це було солодким болем.
Для нього - неважливе ненароком.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2015
Мені здається, ми були близькі
Настільки п'яно думала душею.
І ноти ніжності були такі дзвінкі,
І темні ночі стали пристрастю моєю.
Мені здавалось ми рідніше всіх.
За теплим шарфом загортала ніжність.
Ти глибоко в мені, на скільки зміг .
А я в тобі знайшла, здавалось, вічність.
І думали, що це таки воно.
Про що лиш пошепки співають душі.
Про що не заговориш за вином,
Це те, до чого ти людей не змусиш.
Здавалося, що завтра буде все.
І руки у волосся запускала.
Над нашими дорогами - кліше -
Останні рими доля надірвала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2015
Я знаю, ти розумієш, вагаєшся - треба, не треба.
Так сумно дивишся в очі, в мої, вони кольору неба.
Нікого це не цікавить.
Тут розігралась трагедія - особистих банальних опер
І, можливо це для когось ода, гімн,
для мене - комедія,
що двоє залишили свій терн
у просторі часу і відстані, суцільних сумнівів.
Матерія
почуттів вже далеко позаду,
всі сказані й ні, слова-речення,
дурні заперечення,
нові аргументи нагадують клоунаду.
А спробуй поясни йому...
Тому, хто не може спокійно жити,
ходити, читати, любити, робити.
Бо,
Любить кровити, мучити, нити....
Тому, що за кожного подиху
кожного разу, без дозволу
кидає мірку образи і ще меншу - спогаду.
і ще меншу зла і ненависті, а мінімум користі,
а максимум болю і заздрості тим,
хто може спокійно й щодня дивитися в очі,
тому, хто заставить битися меншу, вагомішу частку тебе й твого всесвіту....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580649
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.05.2015
Закінчився день, я дивлюся ТБ
Уперше за декілька років.
І вперше мовчу, проводжаю тебе -
ти ближчий, ніж три на-пів-кроки.
Був тут і десь поруч. Відчула весна,
навіяла знов аромати,
такі, наче ти. Я би їх зберегла,
Та не можна кохання впіймати.
Закінчився день. Завершилась зима.
І руки мої геть холодні.
Для кожного сонце у синіх очах.
Та лиш для єдиного в серці ще страх -
ніколи не бути самотнім.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575427
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2015
Можливо, краще було й не знати твоїх дотиків..?
Милих вербових котиків
Падає гілка.
Без необмежених протягів
Вітряних слів, дико босою
Я прошепочу не гірко.
Я прошепочу не лагідно,
Зовсім жорстоко, не медово-нАгідно
Краще очей забудь,
Що повторяли твої страхи,
Ртуть.
Доливали олії в багаття жаги
Ти , не ставши, таким не будь...
Пошепки, досі босоніж я
Знову захочу в небесні літа
Де очі торкались душі
Хай би роками тільки зміта
Нові павутинки-нитки, мов вода
Залишусь в долонях твоїх і життя,
в журбі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2015
Далеко за горизонтом є очі повні надіі в майбутньому разом з тобою в житті одному і в тілі застиглими пальцями ниють між ребрами шовом гострим безмірно хапають шиють з любові нам нову постіль а в стіни тонкі і стелю проб'ються сонливі ноти, так спали між нами скелі і душі ходили босі над хмарами за горизонтом де очі твоі таки мріі застигла між нас тиха осінь минулому дам без надіі на те, що ти серце попросиш і здійсниш ноктюрном на тілі....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561803
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.02.2015
Дотиком небо благословило мене тобою.
Ми були зовсім поруч хоча й не знали.
Я вдячна світу, що багатьох відгородив рукою,
щоб нам було легше, аби ми ще ближчими стали.
А мої руки на твоїх зап'ястях спали...
Ловивши крихітні сонця у твоїй посмішці,
надмірно близько і неодмінно солодко й тепло
я задихалась, я танула просто у миті цій,
а по волоссю знов вітер, і в серці так терпко-терпко,
а зараз ти так далеко...
У моїй квартирі оренду купуєш за слово,
за те, що улюблені квіти - весняні Іриси.
Ти там, де завжди проти мене є невеличка змова -
твої ніжні губи - мої невиліковні віруси,
а без тебе і дні як сни...
Ті, хто був поруч, ніколи не стануть тобою.
Правда жорстока, та люди вже звикли плакати
Дотиком - небо благословило мене на долю,
зараз не страшно вже глибоко й стрімко падати
Ти ж бо завжди зі мною...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2015
Серце болить
була тільки мить
а завтра настане ніколи.
Час не прийшов
коли ти вколов
завмерли усі альвеоли.
Смуток чи стан
за тобою туман
між ребер ворушиться - рада.
І стали ми знов -
"наче справжня любов" -
подібні до сірого стада.
Ноги німі
і руки такі,
що краще би твої не брали.
Дотик як струм
тіло з ребусів-рун
- та просто... тоді ми кохали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549404
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.01.2015
ти висиш непотрібною глибою.
важким спогадом.знову надією.
не торкалась тебе ані вією
пустка болю забілою кригою.
ти живеш надважкими витратами
у агонії серця танців,
десь на кінчиках моїх пальців.
і надалі боюся все втратити.
надто ніжними. надто буквальними.
беззмістовними й алогічними.
твої очі здавалися вічними.
твої руки були не банальними.
ти живеш там, де гину з надією.
огортаєш все білою кригою.
я вважала себе в тобі глибою.
а торкнулась хіба тільки вією...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2014
Навпроти вікно. Там лампа. Там мешкає лиш самотність.
Мережка із світла. Давка. КволІє якась істотність.
Навпроти вікно. Стіни. Їх видно і без бінокля.
ЗатИшно чи пусто. Міни. Там міни, гармати! Все, стоп"ля.
Навпроти вікно. Там зимно. Я знаю. Бо ловлю вітер.
Там осінь завжди лишає. Свої. Не засушені квіти.
Навпроти вікно. Далеке. Це сон. Краще б так. Не знаю.
Бо інколи там я бачу. Волосся. твоє. Згасає.
Навпроти вікно. Там очі. Згубились. Мої. Ще метр..
І тінь твого светра. Ці ночі. Їх вітром і в серце - катетр.
Навпроти вікно. Там світло. Блукають уламки надії.
Там свічка. Моя. На щастя. Щоправда, давно вже не гріє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536797
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 14.11.2014
Ти шукала в інших Його дотики і вуста,
такі далекі і теплі, а тепер боса осінь -
Холодно в білі руки і зачіска уже не та.
Серце горить шалено та розум твердить - досить!
Між мобілками й інтернет ресурсовим світом,
де так мало змісту і так багато відстані,
ти задумуєшся, а чи варто обирати й взагалі навіщо
вимірювати почуття гігабайтами вірності?
Все, що важливе, ти надієшся - він збереже.
І щоразу твоя кімната не така вже й пуста.
Але осінь любовна проходить і коси червоні стриже.
Й ти надалі шукатимеш в інших Його ненаписаного листа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2014
Ти моє натхненне невідоме.
Дивний і далекий неба світ.
Порух серця ледь відчутний, скромний,
погляд думки тихий, як політ.
Затремчу, коли побачу знову.
Задивлюсь і погляд відведу.
Ти - моєї ніжності тревога,
тепла і терпка, як на біду.
Всі моменти радості тримаю,
всі інтимні спалахи душі.
Лиш світанок знає як згоряю,
попелом розсіююсь в добі.
Мабуть це шаленство лиш душевне.
Без примхливих пристрасних поем,
без стрімких, солодких і даремних,
інфантильно-юних, сильних сцен.
Не мені, проте, таке писати.
Я не знаю, що зараз в тобі -
може не судилося чекати,
може я дарма пишу вірші...?
Ти - як спогад - рідний і далекий.
Схожий на останній сонця промінь.
Забрав серце? - забирай всю спеку,
всі слова - важливі й невагомі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2014
я без тебе не сплю
я без тебе не сплю ані жодної ночі
день за днем я чекаю
день за днем не живу
я люблю твої очі...
я без тебе не йду
я без тебе не йду ані в жодні стежки
рік за роком втрачаю
рік за роком горю
я благаю - знайди!
я без тебе лечу
я без тебе лечу стрімголов позаочі
тільки крок відступи
тільки раз відпусти -
я без тебе не хочу . . .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2014
Ти навчив мене спілкуватися не банально,
а так, наче тобі думки перевернули і витрясли на асфальт помирати.
І дарма, що в моїй просторо-пустинній кімнаті ліжко двоспальне
Так мені тісніше в ньому без тебе, і важче набагато у снах відлітати.
Не звертай уваги якщо я писатиму надто щиро.
Я так хотіла відчути на тілі дотики твого теплого літа!
Натомість - вмиваюсь поглядом осені жахливо-сірим
і так невимовно чекаю натхнення, яке потім не знатиму куди діти.
Геть, як нещасні поети нещадно палили свої душі,
як страждали за дамами серця без розбору - кохання чи потяг -
я спалюю спогади з наших минулих, адекватні й не дуже,
купуючи квиток, не до тебе, в одну сторону на останній потяг...
Так, як ніколи досі, не відчувала тиші навколо. Просто
прислухаюсь до кожного фальшивого поштовху всередині кімнати.
Знаєш, ти потрібен постійно, нестерпно буквально, гостро
Ліжко двоспальне достатньо ж втомилось лише мене зігрівати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2014
Вірші - моя єдина панацея.
від того часу як твій образ зблід
життя перетворилось на алею
минулих спогадів, маленьких чорних бід.
Й слова як вірус, щирості траншея,
яку з надією лишУ в тобі....
Вірші, як найніжніша орхідея,
як всі тонкі хвилини, що в добі.
Продовжуються знов шалені темпи,
і перехожі - як звичайні "ми" -
снують життям, не вловлюють моменти,
які захочуть потім віднайти.
Безкарно час намотує реальність
відтоді як твій обрис тихо зник.
Рядки складають нову над-буквальність
і роздирає все душевний крик.
І вже не так опале листя тішить,
дощі не так шепочуть як колись...
Ця осінь у душі безкарно пише:
"Це все". Востаннє очі піднялись
щоб знову не повірити - залишиш......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2014
Мені не слабо назавжди піти
Бо, коли рухатись далі треба
Дарма, якщо протилежно до неба
не чекатиму, навіть якщо це будеш ти....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532714
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2014
Якщо ти не проти
я візьму твій дотик
прикладу до злинялих щік,
пригорну до змарнілих повік
І вколю наркотик
якщо ти не проти
заберу твій подих
посію в своїй кімнаті
він кволий, та буде проростати
йому так личить спротив
якщо ти не проти
якщо не пізно доти
заберу, що належить мені
заколишу заспіваю пісні
поки камінь не вимовить: "досить"
якщо ти навпроти
я ковтаю ротом
останні слова-повітря
залишені самотнім вітром
між руками протяг
серце. мить. дотик...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530740
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2014
я не вмію читати думки
і люблю коли кажуть прямо.
навіть якщо боляче і зухвало,
та завжди краще знати правду
бо так склалося, що не вічні ми таки
нам постійно риють ями
між зітхань і дурних пробачень
коли розминулися вже всі літаки
надзвичайно дорогі квитки, нам дешеві драми
не замінять важливих побачень
у буденні дні летимо
як осіннє листя - зриваємось з дерев
остання зупинка. кава-латте - мчимо
і за вітром, через "важливі" калюжі слів - бар'єр
а до істини ще о-го-го....
бо незакінчені справи, як ми
без ствердних речень і обіцянок
іноді залиті нікчемними прісними слізьми
безпорадні і кволі як повії з автостоянок,
такі завжди встигають втекти.
я ж не вмію писати вірші
недоречно вставляю позичені фрази
так незручно і неохоче переходжу на близьке "ти"
і хотілося б швидше. та не все одразу
а до того часу ти вже встигаєш піти
коли давно забутий авіарейс
дає можливість летіти - як на згадку
взяти квиток в одну сторону,
шукаючи знайомих очей,
буде як найдоречніше їх впізнати в зоні посадки.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530224
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 16.10.2014
Наче чорний вже так не ріже,
звикла бачити в сутінках смак.
Та до тебе я хочу ще більше,
аніж хоче свободи - раб!
Я б спитала: "Ну як на вершині?
Ти зустрів там усіх, як хотів?
Чи заварюєш каву в чашині,
чи ганяєш по небу котів?"
Часто думаю, дивлячись в хмари,
які схожі до твоїх очей -
чи залишиться страх від почвари,
що приходить із плином ночей?
Так банально признатись, гірше -
геть повірити в силу пітьми,
і чекати щоночі все більше
чи прийдеш, а чи ні - ти!
І от чорний все глибше й глибше,
заливає щілини душі
темним морем. До берега - швидше!
Щоби сум назавжди не здушив.
Звикла бачити погляд твій в небі.
Якби знати де ж місце на мапах?
При останній своїй потребі -
я б шукала тебе і на запах....
Наче чорний вже так не болить,
і здається, що все вже позаду.
Та здається всього лиш - на мить!
А душа так жадає розради..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517748
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.08.2014
Я тебе люблю мій сивий тату!
Хоч в словах тобі про це скажу.
Так як ти зробив для всіх багато
то хоч віршем "дякую" впишу.
Я сумую за тобою тату!
Горе в горлі десь застрягло в мить.
Без біди на плачуть так завзято
і під лівим боком не болить...
Я боюсь тебе тепер мій тату...
Але хочу так обняти знов!
Може ти й в землі навіки взятий.
Та душею геть не охолов!
Я тебе люблю мій мудрий тату!
Хочу, щоб почув крізь всі світи.
Ти прости, почала пізно шанувати,
пізно я почала берегти...
Не забуду я тебе, мій тату...
Досі ще не вірю, відійшов?
Хай буду ціле життя картати,
буде нити рідний рваний шов.
Ти б зашив його, та вже навік пішов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506777
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 23.06.2014
Не знаю ні про смерть, ні про життя.
Куди людина дивиться востаннє?
Чим зайняті душа і голова
І чи готове тіло до прощання?
Думки про вічне, чай, газету - як? -
не відчувати холоду спиною.
Не знав і ти, що близько твій "маяк",
що з'єднував єство із головою...
Торкнутися до серця ще не встиг,
як кров завмерла - зимно-зимна сітка.
Ти тілом ліг, навіченьки застиг,
і дух по хаті більше вже не дихав.
Завмерла навіть тиша крижана.
А за вікном зелене, тепле літо.
Полинула в світи твоя душа,
лишивши наші тут одні зоріти.
Промінням був і став після життя,
куди дивився тату, ти востаннє?
Прошу лише тебе - прийди ще раз -
хоч в сні тебе обніму на прощання....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506775
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 23.06.2014
Іноді хочеться спати.
Безпам'ятно і летаргічно.
Заснути, вслухаючись в запах кімнати,
де совість забанена вічно.
Іноді хочеться вчити.
Весь світ десь під свої ноги.
Комусь заливати, комусь ще налити
правди про свої дороги.
Іноді хочеться вбити.
Кров'ю життя захлинутись!
І очі ж благають від волі відпити,
а руки - затертись, забутись...
Іноді й "іноді" часто.
Щодня на подушці вмираю
не вміючи крила зіп'ясти.
Не впасти б в провалля із раєм.
Іноді хочеться й жити -
Блукати осіннім туманом.
На дні відкупатись, в душі відкупитись
від буднів дешевим романом.
Іноді боязко... щастя -
неначе найтонша мережка -
по шрамах-словах з надією,
якщо все здійсниться,
трясця!
Іноді є нова стежка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463019
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.11.2013
Зачіпи хоч одну, хоч останню найтоншу струну,
Доторкнися до неї, мов би вперше мене обіймаєш.
Залунавши вона, видасть тихо тендітно-тремку,
найніжнішу баладу душі, що граничить із раєм.
Подивись хоч на мить, хоч секундно на очі мої!
Без докорів, без сірості, сонних й зачЕрствілих рим.
Бо ж так хочеться вірити в справжні "стосунки", не злі,
що не змиються буднем і доглядом надто сирим.
Та й нехай не зірки ми, не генії цього століття -
пересічні з цинічним світоглядом, жертви реальності.
У житті це ніщо, це на рівні зігнилого смІття -
почуття - та для двох це масштаби крутої глобальності!
Повернись і поглянь на все те, що залишив ти тут:
нерозказані вірші, недочуті слова й обіцянки,
непочуті прохання чи зверхньо-приправлений бруд.
Я й чекала й мовчала і дерла із болю горлянку!
Зупинись! Поки щем, поки руки мої огортаєш,
поки поряд я - завжди: і в воду і в труби і в бій!
Доторкнись до душі тим невинним, як першим, "кохаю".
Не втрачай те, що любиш, те, що маєш цінуй, зрозумій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2013
Легко (й) ти
По-справжньому винувато я чекаю щастя
між осінніх днів, між старих доріг.
Я надіюсь й вірю в те, що вкрасти вдасться
всі твої усмішки, що мені беріг.
Щиро, та й натхненно так бажаю дива -
ззовні лиш банально одітого мужчину.
Та твоя усмішка жАдібна, примхлива
іскрами запалює вогняні картини.
Я таємно хочу, щоб цілував зап'ястя,
і розтанцюватися у осінній млі.
Все-одно чи битися чи довіку гратися,
чи у тиші терпнути б в тебе на плечі.
По-справжньому наївно я ж надіюсь: "Здашся! -
Огорнеш, зігрієш пристрастю безумства."
Хай прояснить осінь: чи щастя, чи пастка,
чи ти мій останній вибрик грішнодумства.
Лише б тихо-тихо скрутитися в клубочок,
зазирнути в очі, повні до відказу
кольору какао, запахом глінтвейну,
доплисти до неба,
десь на грані сказу - видати трофейну,
ту, най-най банальну, та кохану фразу :
"я люблю до смерті!!!"
і ..
.. померти разом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2013
Між іншим вже весна. Та не в душі - в природі -
Нарешті ти прийшов, брудний і спраглий квітень!
Через вікно живу, всміхаюсь при нагоді,
життя не так іде, і ніде правди діти!
За лампами вночі не бачу де ти ходиш,
можливо на подушці, зім'ятім покривалі
лежить твоє єство, та душу так не зловиш.
І як пече сльоза на новорваній рані.
Я тільки посміхнусь. Погладжу сильні плечі.
і весь свій біль напам'ять повторю в кулачок.
Бо мовчки якось легше, і зовсім "недоречно"
отак афішувати - "впіймалась на гачок".
Коли зовсІм до крові царапаєш кордонність,
так неохоче сльози горохом опадають,
нехотячи страждання знимкуються в свідомість,
а ще так страшно мабуть, що в тебе їх немає...
Між нами вже стіна. А у природі квітень -
і небо пахне синьо, вільніше, запашніше!
Життя не так з тобою - аби лиш просто жити -
зів'яли крила, мабуть, від цього ще страшніше....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2013
Між іншим вже весна. Та не в душі - в природі -
Нарешті ти прийшов, брудний і спраглий квітень!
Через вікно живу, всміхаюсь при нагоді,
життя не так іде, і ніде правди діти!
За лампами вночі не бачу де ти ходиш,
можливо на подушці, зім'ятім покривалі
лежить твоє єство, та душу так не зловиш.
І як пече сльоза на новорваній рані.
Я тільки посміхнусь. Погладжу сильні плечі.
і весь свій біль напам'ять повторю в кулачок.
Бо мовчки якось легше, і зовсім "недоречно"
отак афішувати - "впіймалась на гачок".
Коли зовсІм до крові царапаєш кордонність,
так неохоче сльози горохом опадають,
нехотячи страждання знимкуються в свідомість,
а ще так страшно мабуть, що в тебе їх немає...
Між нами вже стіна. А у природі квітень -
і небо пахне синьо, вільніше, запашніше!
Життя не так з тобою - аби лиш просто жити -
зів'яли крила, мабуть, від цього ще страшніше....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2013
Напишу губами больно имена,
и пробитый воздух напряженьем слова.
Зим прикосновеньем, светом фонаря
чувствую так сильно по тебе я холод...
Так неумолимо рук не старит грусть,
и невинно почерк чувствами рисует -
в мире ты один мой, средь ничтожных дум,
и бессилен в мощи штиль собой толкует.
Как алмаз хрустальный катится слеза
вон, на небе, видишь? Это тебе знак
Для мечты желанной упадёт звезда,
чтобы в эту зиму слышать только "Да".
Буквами-словами нарисую сны,
на окошке, точно, в свете фонаря.
Пусть танцуют сонно в облике зимы,
в сердце нарисуют пусть, нашы имена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414711
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.04.2013
Все-таки споганити так просто
щастя, місце час і хід події.
Один погляд прямо, інший - косо -
і ламаються усі можливі мрії.
Розчаруєшся ти вперше, далі - звичка!
Між прекрасним і огидним грані стерті.
Це життя неначе електричка -
ніби зручно, та до сірості затерто...
Кожен слід від болю повернеться
чи в тривозі, в щасті чи в розлуці -
лиш хвилина слабкості спіткнеться -
падаєш в страхи мерзенні й куці.
Важко зупиняти й зупинятись.
Хвилі віроломних слів вбивають!
Легко, один одного боятись...
Страшно, коли час усе стирає.
Тиша на життєвому пероні
зла, як доля. Слабкості не терпить.
Все-таки, як важко тут з тобою
жити, а в душі давно померти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2013
...Вони дихали один в один. Одне в одне. Рівномірно, спокійно, наче слухали тишу навколо. Їхнє дихання було схоже до французької поезії символістів - кожен видих наче останній, кожен вдих наче перший в житті, наче це найрідніший, кого ти вдихаєш, замість матері, замість батька, замість усього... ти і його повітря..ви і поезія ночі..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414015
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.03.2013
Silent hill у Львові кілька днів.
засинаю і встаю немов у фільмі.
Крізь вікно реальність кольорів
стерта гранню, десь так по обіді.
Небо? Ні. Безодня білизни
розпростерта над дахами міста.
Білим шумом гомін гуркотить -
як в тумані орють трактористи.
Якось дивно ввечері самій
задивлятись у серця хмаркові,
домальовувати чудернацьких змій
в вуличках туманних і казкових.
Музика лунає з далини,
саксофон чи грамофон вмирає...?
Голуби безпечні, як завжди,
Підвіконня лиш на них чекають.
Між будинком й небом кілька слів.
Там завмерла вічність, наче в кадрі.
Сонно марить стародавній Львів.
я із ним, завмерла в білій ватрі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407779
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 10.03.2013
Так, затуливши буденністю щастя,
знов не письменною втома стає -
мабуть, вином лікувати не вдасться.
Що ж...на останок ще ти в мене є.
Сумніви десь між рядками затліють.
Так, як, між іншим, згоряють зірки -
тонко-секундно кров - враз! - заніміє!
Допоки словами не зрушиш мости.
Линути з клітки між ребер не зможу..
Грати із кальцію стримують суть.
Вітер в свідомості - справи не гожі...-
дихати важко, мабуть скоро в путь?
Знали би очі і руки безкрилі
ті, що навпроти, що долю тримали!!!
Так, як нікого ніколи донині,
так, як тебе я, - іще не кохали...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407254
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2013
Закрою глаза - страшно...
Дрожь по телу, как моря прибой.
Но песчинки нежности ясной
тронут мира сего покой,
что глазами волн небесных,
развязали кроссворд судьбы -
тот, что мне так с трудом начерчен,
ключевые слова все - ты!
Дай ладонью тебя исчерпать.
Как святую и чистую воду!
Может, даст Бог, и мы опять
обретём лишь вдвоём свободу?
К сердцу мирно катится слеза:
дочь печали и вечного моря...
Всё исчезло опять - мираж -
только слышу волны прибоя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383744
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.12.2012
Ахматова відпочиває...в мене на колінах
сутінки зіп"ялись вже на горизонті
злякано ховається темрява в долині
вітер заглядає під вечірній "зонтик".
В"язи дерев"яні сплелися в картину -
згадую будову пам"ятників сивих
ніжно і знайомо наче об перину
словом ріжу тишу буднів чорно-білих.
Знічено невинно хилюсь до дороги
килим широченний зеленого моря
впився в руки тіло біло-білі ноги
а з очей засиніх диха свіжа хвоя...
Десь цвірінькне пташка над моїм волоссям
фіалки заквітнуть стрічками в зап"ястях
і душа полине в безвість над колоссям
щоб згадати знову що це таке, щастя.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353775
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.07.2012
Хоч в маленькій руці
я тебе заховаю,
сонце спить на лиці
десь між ранком і чаєм.
мабуть пташки вночі
не тебе зустрічали.
очі сплять.дві зорі
в хмарах чемно шукали.
Новий біль на щоці
руки в небі блукали
ноги в моїй росі
вічно босими стали.
за секунди в житті
власні пазли складали
наче море і дні
я була й хвилювалась.
Хоч тепер знов, в кінці,
між початком і раєм
не вагайся. між вибором кави чи чаю,
прошепочу у серці на дні:
"я тебе так кохаю....
-я знаю ..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353715
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 29.07.2012
мабуть вже час писати.
бо в настрій знову сльози.
і довго ще чекати,
на щастя у дорозі.
мабуть вже час прощати.
на штампах і постфактах
не вималюєш правди.
чорнила лиш на крапку.
мабуть вже час на вічне.
на небо, книги й каву.
вдивлятися у ніжність
трагічності заграви...
мабуть вже лист порожній.
паперу більш не буде.
ти - в долі подорожній
а в мене - вірний будень.
мабуть вже час для мене.
чорнилом не писати...
гріхи простять на небі.
мабуть. вже час. прощатись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352659
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2012
Я простуджена тобою і весною.
І сльозами поріднилася із вітром.
Щастям знову в жмені старі рани гою.
У волоссі пелюстковім твоя квітка.
Як нектаром, поливали руки сумом.
Задушевно і тремтливо коливались -
безліч ниток й розірвалися всі струмом,
дві - такі, як ми- незмінними зостались.
Старі вулиці і шарм твого обличчя
загадково сняться десь мені під небом,
там, де сонце знову висушить і знищить,
там, де ниток долі-прив'язі не треба.
Скромно так, і наче розповідь влилася,
як ріка у море, темне і могутнє -
дотиків безумних сповні напилася,
щоб повірити, що буде в нас майбутнє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2012
Ми знов одні моя печальна осінь,
і сірий день розкрився нам в обіймах.
Дощ поцілунком дозволу попросить -
напитись щему з серця, наче трійлом.
І знов пустими вулицями долі
прямуємо з тобою в лабіринті.
Для когось, може клітка, в мене - воля -
коли дороги жовтим листям вкриті.
Ми знов на "тет-а-теті" без вагання:
моя подруго, знов мене попросиш,
закличеш, закурличеш, заморосиш
про синій цвіт, казати, про кохання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313897
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.02.2012
Білосніжним зимовим пером
на зап'ястках малюю кохання.
Руки в холод, а може й у кров,
задля твого тепла й зігрівання.
Зачаровано дивлячись сни
неохоче прокинусь у пустці.
Ще лиш мить, тільки мить...Тільки ти -
заховаєш мене у кожусі.
Нетерпляче чекаюсь в снігу!
Та не холодно майже з вітрами...
Я так вірю в слова: "Я прийду!",
що засиджуюсь в вікнах і рамах.
Так пекуче і солодко мов,
терпне в серці зимове кохання,
душу в холод, а може й у кров -
задля твого тепла і зізнання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2012
Я випишусь для тебе на всі роки,
щоби нікому більше не дістатись.
Ти близько, чую твої тихі кроки,
моїм очах в тіні вже не сховатись.
Я вималюю всі свої вимоги,
щоб гордості ніколи не коритись.
Такі далекі і крихкі дороги,
і все ж вдалося нам якось зустрітись.
Я вилікую всі свої бажання,
нехай ці нові мрії схоплять душу.
На дотик уст я відповім - "кохання",
щаслива, що люблю, і що не "мушу"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2012
Мені би в небо високочоле,
де сині хмари цілують гори,
де твої очі палкі, глибокі,
щоб ти не думав, що одинокий.
Мені би в сосни струнко-зелені,
там сни і мавки прийдуть до мене,
там тихий шелест магічних трав,
і там миттєво ти серце вкрав.
Мені би в море синьо-глибоке,
напитись мрій твоїх темнооких,
і знов ожити з світанком голим.
Мені би в небо високочоле...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306131
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.01.2012
Хворими устами пропишу ім"я,
і в повітря струмом вдарить ніжне слово.
Дотиком зимовим, світлом ліхтаря
відчуваю сильно за тобою холод...
Так благально руки не тривожить сум,
і невинно почерк почуттями пише -
серед інших в світі ти мій однодум,
і безсила в силі вічна миша-тиша.
Наче діамантом котиться сльоза,
там, по небу, бачиш? Це для тебе знак -
для бажання мрії падає зоря...
Щоб в цю зиму чути тільки слово "Так".
Літерами рухів намалюю сни
на вікні буквально, в світлі ліхтаря.
Хай танцюють сонно в дотику зими,
і напишуть в серці, хай, твоє ім"я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2012
Не прозою, а віршем напишу,
у небі проведу зірками слово.
Не вірю, що не десь, а таки тут -
Ти поряд, чую твій таємний голос.
Зніму всі маски з тліючих орбіт
і розмалюю стіни аквареллю!
В очах твоїх затих життя зеніт,
і не стривожу й порухом лілейним.
Окрилю наші сни, нехай летять!
Із мріями під небом обнімуться!
А дні все мчать, і мчать, і мчать, і мчать...
За горизонт біжать, і ані стрепенуться.
Віршами розпишу твоє лице.
Ти - моє найулюбленіше слово!
Та навіть небо ще не знає це -
ти - горизонт моєї життє-мови...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2011
Руки-жито словами омиті...
Очі - не знаю, там душу ховаєш...
Волоссся - ворон, та ніжний і сонний...
Слово - пів-слова - над серцем корона...
Губи - без бою - піду за тобою...
Вголос - і в душу - колос - на руку
дотик пера - я твоя, я твоя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2011
Списана сторінка...
Остання, суха
Листя волоссям грається.
Павутина м'яка
Лягла на очах
В приступах серце кається.
Мокрі дні не прийдуть,
не влізуть в руки і губи
Багряно-осінньо-дивно і,
пахне смертельно-згубно.
Калюжі, як сестри
у венах вода.
В церкві на пагорбі правиться...
Пожовкла сторінка
стара і вогка.
Лягла павутина і...
вітер волоссям грається.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292734
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.11.2011
Обривати
Обірватись...
Схамени '
сь...
Руки - вила
не ховайся
Обернись!
Подивись!
Це смерть -
жива, правдива!
ти зробила...
Подавись
подави '
сь...
Кров тече...
У вись
земля замість очей.
Сходись, померкни, заструпись!
Обривати - не твоє,
божись...
Не поможе.
Не живе,
не дише, Боже!
Схаменись!!!
Обірватись - не
злетіти в вись
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292480
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 12.11.2011
Говори, говори, говори...
Твої губи, як листя опале.
Ми палили далекі мости,
але знов їх самі будували.
Говори, говори, говори...
Осінь в чОла тумани кладе,
і на вікнах дощами склади
з твого імені настрій снує.
Говорив, гворив, гворив!
У горнятку - молочне какао.
Тембр твій - сотні тисяч злив,
що на вії мої випадали!
Говори, говори, говори...
Через міст - я чекаю на тебе!
Будуть нові, надійні мости,
над якими розвидниться небо..
...говори, говори, впусти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2011
Шматочок неба. в тобі.
Усмішка так близько до скронь.
Довірюсь, так добре в імлі
відчути пророчість долонь.
Крізь сонце заплачуть дощі.
На поверсі я і свіча.
Моментами світло і тінь -
миттєвості мого життя...
Засунь у кишені ключі
від моїх шухлядок-кімнат.
Боюсь - чи загубиш, чи ні.
Та люблю ще більше, в сто крат!
Обійму й впаду. Чи розтану.
На денці осінніх ще днів
шурхочуть листки, як омана,
впадуть з неторканних садів.
І небо в квадратик моє
у тебе в блоконоті тремтить.
До рук забереш? Ще твоє...
Ще блимає свічкою мить.
Довірилась. Плачуть дощі.
Розтала і зникла зі скронь.
Не справжні листи і ключі,
і дотик пророчих долонь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284021
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.10.2011
- Моя риба схожа на ТЕБЕ.
Дивлячись крізь стіну - бачу ТВОЄ ліжко.
Сірість матово повзе по душі, і по вікнах, і по вицвілому килимку для сидіння.
- А ТИ так схожий на мою рибу...
І ліжко те вицвіле
і запашне
і на ньому почерком ТВОГО тіла,
з моїм дотиком, - зарисовка,
ескіз чи нарис. Біс його знає, чи Бог...
- Риба запечатана віршем в моїх вільних рамках свободи.
Крізь стіну - ТИ.
Бачиш спиною моє тім'я і мрієш про музику чи гітару...
Бог його зна' чи біс.
...а чи про моє тім'я..?
- Риба чекає ТВОГО почерку в моїй свободі.
І до болю схожа...
..чи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284019
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 03.10.2011
Ти останній
останній
останній
й востаннє...
сльотИть...
Мов рулетка - життя наших ігор й бажань.
Говорив
говорив
говорив
й несказанне...
болить...
І ' Вересень спілих прощань.
Я літала
літала
літала
й влетіла...
в грозу...
Закипають гранатові очі.
Все кричала
благала
вмирала...
світало... на плечі впаду -
в твої ночви
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281042
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.09.2011
На вулиці сонце....проміння палюче,
до моря так хочеться, спрага!!!
А ще б босоніж на камінні колючім,
і тішитись що є засмага...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277747
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.08.2011
Тиша і темінь. Напроти твої губи.
Напроти твоя щетина, і подих підбитого птаха...
Запах крові не сходить з твого серця. Очі миготять в темноті так виразно і бажано.
Мабуть я цього разу не стрималась. Настільки моя уява розігралась моїми почуттями і зігралась з моїми емоціями - що ти - став реальністю.
А реальність доволі зла і жорстока. Та я тебе приручила. Хоча інстинкт звіра в тобі ще дрімає, дозріває і насолоджується моєю безпекою...
Поки... я жива...
Тремтіння наших тіней видає нас самих, захованих один в одному. Так боязко і грубо ти вітаєшся своїми устами з моїми...Так гірко і солодко водночас. Мабуть це мої протиріччя відбились у тобі, загадки самої себе граються зі мною ж, у твоїй особі.
Чекала я давно цього дня, рахувала годинником свою стрічку життя. Відрізала кожен раз більший шматок і викидала у провалля минулого.
А тепер, я зможу загубитися у просторі фантазії та чуттєвості; зможу ніжитися не банальністю з вигаданих ідеалів "тебе", а справжнім, ненормальним шедевром своєї щасливо-хворої природи...
Ніч довга... Я вільна, а ти просто напроти...Просто твої губи напроти... Просто душа, що напроти - кровить, а я йду на здобич по запаху крові...Не бійся, голодна левиця не смакує, а вбиває одразу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275671
рубрика: Проза, Iнтимна лірика
дата поступления 18.08.2011
хочу не стати
хочу не бути
хочу втрачати
хочу забути
хочу не жити
хочу не спати
хочу сховати
хочу літати
хочу до болю
хочу бо треба
хочу на волю
хочу до неба
хочу стояти
хочу на грані
хочу втікати
хочу бажанням
хочу мовчати
хочу сказати
хочу в провалля
хочу благати
хочу до мрії
хочу - як кредо
хочу у море
хочу у тебе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274969
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.08.2011
Болю нема то тільки осад.
На серці заїли все оси
і очі і руки вже босі,
а ти так далеко і досі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274206
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2011
Немає зараз слів. Немає пустки-солі.
За коміром буденним ховається печаль.
Як грали наш дует!!! Тепер лиш тільки соло,
тепер немає музи. Скрипить старий рояль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274203
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2011
Вірші писати не навчить ніхто.
Це серце має відчувати риму!
Душа нехай диктує пілігримом
і аж до неба цим рядком полине,
щоб стати в ряд із іншими давно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2011
Я з тобою зустріну світанок.
Може вперше, а може й востаннє.
У повітрі витає серпанок,
сонце проситься тихо на ганок,
догорає ніч з променем раннім.
Я з тобою зустріну світанок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274049
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.08.2011
Півгодини це тридцять хвилин
На вікні - стигне ще кава.
Гордість ходить в кімнаті як пава,
а твій погляд неначе полин...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2011
Справжніх поетів нема.
Їх все ж придумали люди.
Щоб не змела вщент зима
їх крихіт сердець-етюдів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2011
Не мати слів - це також трохи мудрість.
Коли ж речитативом йде життя -
без лірики зародиться лиш грубість.
І з прози вже не буде вороття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272818
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.07.2011
Я просто від душі пишу і все.
Немає тут зовсІм омани.
Хіба не гріх вважати генієм мене,
поета що зализує лиш рани?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272817
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2011
Під музику линуть думки стоголосими потоками....Як вітер. Як блискавка, вдаряють в голову, б"ють в очі, вбивають пам"ять....і зникають, залишаючи осад. Його не відмити, не віддерти від поверхні душі. Він виріс на стінках мого єства. Кровить, палає, хоч фальшиво але ж гоїться, інколи.... Отак сидиш і вникаєш в суть думок, в суть свого накипу на поверхні душі.Страшно...хоча.
Доторками рук стараюсь приєднати до очей жменю сонячного проміння і клаптик неба. На більше не вистачить сил... Я все розтратила на тих кого любила. А на себе так мало залишається - скалічене життя і невимовна краса трагічності існування... Сухими пучками пальців обіймаю пустоту в чашці зеленого чаю. Жасминовий аромат лоскоче зап"ястя, пробирається в куточки очей і купається у сльозах. Так ніжно і невимушено, і так природньо...
Волосся солом"яної ляльки куйовджу навмисно. Мені здається, що так я струшую з себе лишні проблеми і лишню відповідальність за чиєсь життя... Хоча я завжди була сильною, чи ні...? Немає значення вже. Тут і зараз - сонячний липневий вечір - теплий і безцінний. І ,можливо, нарешті я відкриюсь самій собі, наодинці з своїми страхами буду розпивати улюблений чай та читати на горизонті рядки втрачених казок і дитинства. Я ж маю на це право. Вперше я буду відвертою з небом і совістю. Страх моїх думок мій друг, а сьогодні ворог. І можливо ця єдина мить мужності у власній слабкості - є виходом в реальність. Не знаю. Губи потріскані і не дадуть відповіді, болять. П"ють чай, гіркий і рідний, як горе. Він мій єдиний порятунок в цій кімнаті - три стіни, один вихід...от знайти б ще його! В кутках тінь тишини, лиш музика голосно змагається з моїми потоками думок... Отже і з стихією мене самої...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272627
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 29.07.2011
Небо дивиться очима мені в очі.
Ніч заснула розгубила Зорі всі.
Допоможу з Ранком сонній Ночі...
Зараз - з Небом тет-а-тет. Одні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272624
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2011
Від літа йде дорога в осінь.
І стежка пахне пройденим дощем.
Я так хотіла щастя. Не збулося!
На серці в осінь понесу свій щем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2011
Не пропадай - ти так потрібна.
Од себе серце все віддам.
Моя душа і горда й бідна -
навік з тобою або сам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272466
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2011