| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
Скажена ніч ламається в фіранку,
Щоб спокоєм розмити голоси,
І кожна тріщина висловлює мовчанку,
Щоб кілька крапель випити світанку,
Бо кожна з них - фортеця темноти.
Вони, як тінь від блискавок на стінах,
Лишилися в гостях у пустоти,
Висять прибитими стократно у колінах,
З матерії звільнитися не в силах
Утворюють загострені кути.
І шрамом кожна тріщина чорніє,
Абстракцією вкривши полотно,
І оживають у малюнках людські мрії,
Що ними душу темінь ще зігріє,
Хоч голим стінам буде всеодно.
Впущу напевно гостю у фіранку,
Хоч без її замовкла суєта,
Суворо час біжить по тріщинах до ранку,
Співаючи безмовну колиханку
Ніч поглинає спокоєм міста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176373
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.03.2010
У декого мрії над серцем відкритим знущаються:
"У себе повір, ну ще трохи пройди, ну ще крок!"
У ньому, як в термосі чаєм вони зігріваються,
Когось, як сірник зачиняють у свій коробок.
Он, з ними спянілі під руку ідучи фліртують,
Для них же цей світ не являє собою ціни,
А ось фанатично вершину скажені форсують,
Бо знизу розпука, і присмак холодний вини.
Я мрії із термоса в чашки чиїсь розливаю,
Хай з ними в руках зустрічають світанки свої -
Тверезо роздумувать ліпше за чашкою чаю,
І мріять в задумі про світлі міражні краї!́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176372
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.03.2010
Чому так серце в'яне від образ,
В судомах корчачись від болі,
Воно повільно стримуючи час,
Безсильно б'ється у неволі.
Чому так мало місця у мені,
Бо для душі так хочеться спокою,
І так втопитися бажаю у вині,
Сп'янивши внутрішню покору.
Так важко у вікно дивитися вночі,
Бо в мороці думки перегорають,
Я наче хрест тримаю у руці,
То почуття мене вже розпинають.
Можливо, каюсь часто у житті,
Можливо, часто вибачаюсь,
Однак душа покинута в смітті,
І серце вирване - вмирають.
Повільно серце в'яне від образ,
Від крові вивільняючи судини,
Гарячим поцілунком вилікує час,
Печальний образ щирої людини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172791
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.02.2010
Нема надії на ненависть небуденну,
Незнайдену незнаними ночами,
Невбитою нірваною нужденно,
Невичерпно навіяність настане.
Незмушеність незручністю нагріє,
Належану наладивши незмогу ,
Нескорених нестямністю накриє,
Невпевнено натрапить на нічого.
Накрадене негаданно накисне,
Нетямно накричавши на недолю ,
Не натовпом нерадісним нависне,
Напружено налізши на неволю.
Нездугами неволити надмірно,
Неспокоєм накривши невідоме,
Напористо невпевненість настирно,
Нездолано надміряє надломи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172790
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.02.2010
У паcмах туманів осіннього ранку
Блукають бурштинові сни,
На білих полотнах нову вишиванку
Янтарно "гаптують вони.
У небі блакитнім на струнах міркує
Холодна дзвінка тишина,
Так дивно сьогодні невтомно віршує
Далека небес глибина.
На землю вже дивиться сонце з-за лісу,
Скидаючи шар золотий,
Розвіяло ночі туманну завісу,
Влилося в кришталь голубий.
Повільно плететься у просторі ранок,
На мить зупиняючи час,
Немов урочиста подія світанок ,
Чарує одвіку всіх нас.
І кожного дня він по-іншому грає,
На арфі бурштинових снів,
І кожного тепло дивує й вітає
Хто нього чекав і зустрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156852
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.11.2009
Пишу листа без лицемірства іронічного
Без натяків прихованих в брехні,
Без слова скутого цинічного,
Та чи напишуть так мені?
Душею щирою пишу у кожній літері,
Без образів даремних бідних мрій,
Без паразитів -слів - своїх гнобителів,
І видуманих совістю подій.
Можливо, хтось єхидно натяками пише,
Комусь туманячи солодко почуття,
Примарно марно сумом смішить,
Фальшує світ свого життя.
Бувають ті, хто в тексті відкриваються
Але листи для них - це ремесло,
Зате, проте приємніше сприймаються,
Та згадуєш як штамп, чи добре зло.
Так чесно я писать стараюся завжди,
Без сталі у словах, байдужої брехні,
I в цьому сенс життєвої ходи –
Та чи напишуть так мені?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156269
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.11.2009
У суєті суспільство пропадає,
Не маючи часу для співчуття,
В амбіціях закуті почуття,
Для себе в муках відкриває,
Порушивши душевні сприйняття,
Без жалю сором свій програє.
У гордощах людина нахабніє,
Тримаючись за поручень віків,
Відлитий з безлічі життів,
Де молодість до старості зітліє,
В постійних подихах бунтів
Людська свідомість не прозріє.
В реальності минуле байдикує,
Ховаючи у книгах помилки,
Заплутані розмови і плітки
Не кожен сам собі змалює,
І в марності відкриються думки,
Бо працю лінь не загартує.
У темноті розбіжностей немає,
Зівянуть у пасивності світи,
Де в королях людські кати,
Бо в памяті життя триває.
Тож не заходь в глухі кути,
Що людство вічно в них блукає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156268
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.11.2009
Моє фізичне Існування,
Обмежене безмежним часом,
І епізод його згасання
Не перерве майбуть безмежжя,
Яке відкриється відразу,
Мого таємного пізнання,
Космічного, простого безбережжя.
Моє душевне поривання,
Веде, мене кудись подалі,
Чім за звичайні намагання,
Що мають значно меншу силу,
А ніж глибоких роздумів, спіралі,
На рівні підсвідомості зізнання,
Мов реальність покорили.
Моє свідоме підіймання,
Не означає тої втоми,
Що епізодом, дарування.
Несе потіху тій частині,
Що є безсмертна – невідоме,
І епізод душевного зітхання,
Свідомість пам'ятає й нині.
́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156189
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.11.2009
У кожного душа - це мікро всесвіт,
В який ховаємося часто ми,
Але не хочем ж туди провести,
Своєї совісті шторми,
Що бруд душі повинні змести.
У кожного душа, немов сталевий,
На ключ закритий дивний сейф,
І навіть крик свідомості миттєвий,
Немов розлючений крилатий ельф,
Не може ключ знайти життєвий.
Та будь-хто може віднайти дорогу,
Яка веде в закритий: сейф душі,
Ти тільки не давай собі самому змогу,
В собі десь загубить ключі,
Тоді відкриються світи усесвіту нового.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156187
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.11.2009