| Сторінки (6/592): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Вийшло сонце за тини
Та й розказує нам сни.
А Озарчик помагає
Сонцю коси розплітає.
Раз промінчик, два промінчик,
Сіла пташка на камінчик,
Три, чотири - заплелись,
Діти танцювать взялись!
П"ятий шостого нагнав -
Не лови-но , брате, гав!
Сьомий з восьмим забарились
Десь у лісі заблудились.
І дев"ятий - молодець,
Схопив стрічку за кінець.
А десятий каже - спи!
Ой цікаві ж будуть сни...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160411
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.12.2009
1.
Відбуваються метаморфози
Тваринно-людська двуличність
Душа співає морозом
Я встигаю... У Вічність...
2.
Дощ вічного суму
Зі слів моїх витікає
Нервом зимового струму
Дитинство в тридцяте втікає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160406
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.12.2009
Чи ти знаєш, що твої кроки
серцем вистукую я?
Що хвилини для мене, як роки,
поки ще ти не "прийшла"?
Та ніби вже щось відчуваю,
бо душа стає, як струна,
Плаче і, водночас, співає,
Щаслива і одразу ж сумна.
Не витримую останньої миті,
Хочеться двері навстіж розкрить!
Розірвати спутані ниті
І по сходах до тебе злетіть...
Загорнутися в твої очі,
Болі забрати твої...
Нехай Доля мені напророчить,
Щоб усе, що моє, я навіки віддала тобі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160252
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.12.2009
Так швидко спливає
те, що ми назвали Часом.
Миті відлунням ніяк не встигають
за голосом нашим.
Байдужі до того, що ми
то живем, то вмираєм;
у штиль та шторми
невпинно зненацька втікають.
Напротивагу тому, що
ми назвали Часом - бажання,
щоб важчою шалькою стало,
те, що ми назвали Коханням...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160249
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.12.2009
Чи забулось, як туманом
затягалось майбуття?
Де ти зараз, мій коханий?
Не пропадеш в небуття?
Не залишиш мої руки
в самот́ині - не в Раю?
Шепотіння тихі звуки:
"Я ж тебе люблю..."
Не покинеш мої губи
сумувати без твоїх?
Знаю, Сонце, дуже любиш...
Скажеш ще раз це мені?
Не забудеш мої очі,
будучи одним вночі?
Милий мій, тебе так хочу
залишить в своїй душі...
Зачаруй руками серце,
поцілунком витри дощ.
Переможеш сльози в герці?
Я поборюся також...
Обійми, щоб зле минуло,
Щоби жила я, Коханий!
А майбутнє... і минуле...
Хай затягує туманом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160217
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.12.2009
Ран́ені в голову ангели,
Не м́ої, не тв́ої, не ч́иїсь,
Я їх ловлю і перев"язую
Шворќами пор́ізи їхніх обличь.
Бідаки! Об небо шпортаються
І п́адуть у брудний сніг,
Знімілими крилами моляться...
А десь тут і ти пробіг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160214
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.12.2009
Заліплю рота замурзаним льодом
Ні слова не скажу про своє "Щось"
Зшифрую мій мозок чужинським кодом
Можливо, ще раз, я почую когось.
Подроблю надрібно я серця шматочки,
Завию і... Це так нереально...
Закутаюсь щільно у твою сорочку...
І піду... Якась ненормальна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160156
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.12.2009
Босі янголи співають
Вже весняних пісеньок,
То над квітами літають,
То стрибають з пелюсток,
І сміються, як дзвіночки,
Як струмочки жебонять,
Присипляють мою дочку
Й біля неї разом сплять.
На крильцятах, що спочили,
Поприносили краси;
Босі ніжки промочили
В краплях місячних роси.
В мріях різнокольорових
На подушці провели
Весно-літяно-зимових
Надчудесних аж три сни!
Вже росте моє малятко
З янголятами щомить,
Поруч мама разом з татком...
...Серце з радості щемить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160155
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.12.2009
1.
Це трапилось давним-давно. Коли на світі ще не було машин, комп*ютерів та різних сучасностей. А, натомість, було багато магії, див, перевтілень та свободи. Боги жили біля людей, люди жили в злагоді з природою, природа дарувала спокій, затишок, знання, натхнення.
Так от, люди жили тоді невеликими поселеннями – общинами. Кожен мав свою справу та свй обов*язок, навіть дітлахи. Поселяни підтримували одне одного, жили дружно. Всі прокидалися з Вишнім Сонцем, зустрічали та вітали Його. Коли Сонце виїжджало на небесний обрій у своїй золотій колісниці, кожен промінчик одразу ж мчав до певної людини і дарував їй посмішку. Народові жилося легко та щасливо. Працюючи, вони отримували ще більше наснаги до життя. Відпочиваючи, вони отримували неймовірне відчуття свободи.
Також, у селищі жили Волхви – мудреці, знахарі, маги. Волхви мали вплив на сили природи, вміли пророкувати майбутнє і лікувати людей та тварин. Здавалося, що вони знали та вміли усе на світі! І використовували свою силу лише у добрих ділах.
Селища, часами, були розташовані досить далеко одне від одного. Наша історія розпочинається саме в таких двох віддалених общинах. Якщо б це трапилось у наш час, то від одного до другого довелося б їхати майже цілий день машиною. А уявляєте скільки часу довелося б іти пішки?
В одному з цих селищ жив молодий юнак. Звали його – Зореслав. Він розумів мову тварин та птахів, був сильним та спритним, нічого та нікого не боявся. Та найбільш за все, Зореслав любив лягати у траву та спостерігати за зорями. Йому здавалося, що ось-ось і він зрозуміє мову зірок і ті розкажуть щось дуже-дуже важливе. Одного разу, коли він ще був малим, Зоряну довелося залізти у криницю за ковшом, що його впустила молодша сестра. Це було саме в південь. Батько-Сонце щедро дарував тепло маленькому селищу. В колодязі було прохолодно та тихо. Зореслав підійняв очі, аби попросити в Бога наснаги та сили, щоб вилізти. І був дуже здивований, коли замість осяйного жовтогарячого диска на небі побачив розсип зірок! Вони були, як ніколи, близькі та рідні. Малий думав, що міг би залишитися тут назавжди, лише б насолоджуватися дивною красою та відчуттями, що вона народжувала в його нутрі. Та батько покликав хлопця і той, звиклий ніколи не перечити старшим, швидко видерся нагору. А там, о диво, далі спокійно світило Сонце.
Так було в дитинстві. А зараз – все змінилося. Він почав дорослішати. Найближчими днями мав стати в ряди характерників...
Як? Ви не знаєте, хто такі характерники?
Наших характерників багато чим нагадують японські ніндзя, про яких підлітки точно знають. Характерник— назва віщуна, чаклуна , який займався не лише яснобаченням, але й лікуванням поранених, моральною та фізичною підготовкою молоді. Характерник — своєрідний духовний наставник, якого всі шанували і дещо побоювались, хранитель традицій і таємниць бойового мистецтва.
Всі думки юнака крутилися саме над цією подією: «Це ж яка відповідальність! «Характерництво» йшло від сильного характеру, від міцної волі, коли сила її гори могла зрушити. Це магічна сила від народження.» Та ніяк не вдавалося йому відшукати того внутрішнього спокою, про який постійно говорили йому волхви. Не міг зрозуміти, що з ним діється... Тому просто лежав і дивився на зорі, як в дитинстві. Сподіваючись, що відповідь на всі його запитання прийдуть самі собою...
А ще , у давнину, були люди, які у своїх снах перетворювалися у тварин. Думаю, що такі люди існують і зараз. То було, ніби інше життя, але у Країні Снів. І часто такі перевтілення дозволяли людям краще зрозуміти свою суть, суть звірини, суть Життя.
Зорян незчувся, як заснув, лежачи під відкритим небом. Він поринув у сон, немов беркицьнув у батькову криницю, летів голіриць та й дивився на зорі. Аж доки не приземлився... на всі чотири лапи. З відображення у воді невеличкого озерця на нього дивився Вовк. Таке трапилося з ним вперше. Не встиг він злякатися, як його дитячість одразу ж прийняла нову форму і примусила вовче тіло з радістю помчати до лісу. Він плигав між дерев, біг наввипередки з кажанами, тішився кожній миті, бо такого переповнення свободою не відчував ще ніколи. Невідома сила скерувала його в глиб лісу. Він біг доти, поки перед його очима не відкрилася велична картина. Світла галявина з велетенським дубом посередині. Його гілля впиралося в небо, а коріння було живе, стовбур не обхопити і 10 дужим чоловікам! Думка-блискавка вразила Зоряна – «Світове дерево!». Дерево Життя, про яке розповідали йому Волхви - «Воно уособлює в собі єдність усього світу. Це своєрідна модель всесвіту й людини, де для кожної істоти, предмета чи явища є своє місце. Це також посередник між світами — своєрідна дорога, міст, драбина, якими можна перейти до світу Богів або в потойбіччя.»
Невже йому так пощастило? Думки штовхалися і ніяк не могли вишикуватися у якусь чергу, тому у вовчій свідомості дещо потьмарилося. Зорян ліг на шанобливій відстані від Дерева і аж тоді помітив, що з протилежного боку галявини за ним спостерігають...
То була Біла Вовчиця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159960
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.12.2009
Ти один
З небагатьох,
Кого мені хочеться...
Витягнути
Врятувати
Але ти
Маєш
Хотіти...
«-важко вийти з цього мікросвіту...»
Знаю...
Бажання,
Інколи,
Вбиває.
«- нездійсненого не буває...»
Ти один...
З
Небагатьох...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159437
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.12.2009
Пре
Бывание
На
Едине
Что бывает,
когда
Не
Проснёшься?
Что случится,
Когда
В
Вышине
Красным Яблоком
Бога
Коснёшься?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159289
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 04.12.2009
Я чекаю, коли ти прийдеш...
Як правило, о четвертій.
100 мартіні у моїй душі,
Що примушують кров завмерти.
Я чекаю, коли ти поверн́еш
Ключ в замку моєї планети.
Ночі дробами менші стають,
Час перетворюють в мідні монети.
Я чекаю, коли ти прийдеш...
Ти прийдеш, як завжди, в четвертій...
Десять, дев"ять,...,три, два, один...
Серце. Б"ється. Три чверті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159272
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.12.2009
Ти знаєш, як то пити
Сльозу, що зупинилася на мить,
Заплутавшись у твоїх віях?
Ти знаєш, як то жити
Коротко? Поќи вона злетить,
Допоки в твою правду вірю!
Ти знаєш, як то крик
Родити серед сонноночей,
Боюч́ись зтривожити росу?
Ти знаєш, як то. Звик,
Що в своїх снах рятуєш мої очі,
В яких небесну зелень я нес́у.
Ти знаєш, як то є,
Коли розірвана від розпачу душа
Кавалками рушає у мандрівку?
Ти знаєш, як то. Б"є
У дзвони голосні : "Не залишай!"
Шматок душі в конверті, як листівка...
Ти знаєш,як мені
Долонею кохати цей папір,
Що часом є єдиним порятунком?
Ти знаєш... Знову - "Ні!"
І ще раз : "Ти мені не вір!"
Словами зваблюєш і тембротрунком.
Ти знаєш, що це ти
Застряг чомусь посеред себе,
Вкотре в безмежжі щось шукаєш...
Ти знаєш - не знайти!..
В очах збісер́илось герданами небо.
Знов з Початку. Нічого не знаєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158768
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.12.2009
Оперізуй, зашморгуй, примушуй
До зізнання тобі мою душу.
Мовчанням, дорогами, щастям,
Сльозами. Не дай мені впасти.
Перекроюю місячні шати
В дивні крила. Вчуся літати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158645
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.11.2009
Світлина. Спалах. Очі.
А вірити? Втомилась
Ковтати морок ночі,
Що в край душі розбилась...
Кора. Прадавній. Доторк.
А вірити? Несила...
Ти є? Не ти? А хто то?
Невже я знов спізнилась?..
Лечу. Крило. І вітер.
А вірити? Померти...
Твої слова, як діти,
На камені - як "VERDE"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158601
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.11.2009
Росту...Росту в твоїх очах,
Росту у всіх життях і в снах,
Росту, як навесні зерно крізь лід,
Росту, як хвиля, що зникає слід,
Росту щоночі немовлям,
Росту у себе навмання,
Росту у крила і в коріння,
Росту в знання, нав́ички, вміння,
Росту до Сонця і до зір,
Росту крізь море аж до гір,
Росту в печалях і в журбі,
Росту ,кохаючись, в тобі,
Росту в дітей, в повітряного змія,
Росту бажаннями і в мріях,
Росту вогнем, водою і повітрям,
Росту землею і піском бездітним,
Росту камінням і містами,
Росту усіми полюсами,
Росту у часове безмежжя,
Росту у замки і у вежі,
Росту у магію природи,
Росту крізь смерті і крізь роди,
Росту порогами до хати,
Росту , як Жінка і як Мати,
Росту стежиною у росах,
Росту волошкою у косах,
Росту у слабкість і у силу,
Росту у гіркоту полину,
Росту в майбутнє і минуле,
Росту у те, чого не буде і не було,
Росту до Бога, істини, початку,
Росту поставити трикрапку...
Росту не просто, а щоб Жити!
Не дай мені той ріст спинити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158262
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.11.2009
Пусќовий пристрій у душі.
Енергія іде від серця стуку.
Розумно було би подалі відійти.
Ембріональна тиша - замість звуків.
Дотичність Долі у житті.
Читається в очах розлука.
Умови правди полягають в тятиві
Таємно вкраденої з лука.
Тепер лиш вибух! І в життя
Я знов впущу ПЕРЕДЧУТТЯ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158224
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.11.2009
Хилить смуток голову на плечі
Одиночні постуки у серці
Любов загинула в цей вечір
Обірвавши пісню в герці
Думки... Сопілка... Не до речі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158092
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.11.2009
Впускаю вранішнє світло
на лінію свого бедра,
Прокидаюся. -Така непомітна,
Де ти, Лелю, сьогодні була?
-Заплітала в тугенькі коси
Твої сни і цілунки з жаги...
-Не подумала, що задосить?
Що кохатись немає снаги?
- Ну чого ж? Ви сплелися доречно,
саме так, як і треба поночі...
- Таке скажеш! Але дякую гречно!
Сподіваюсь, що ще напророчиш!
Нині Леля в мені ночувала,
Ззеленивши ще більш мої очі.
Знов собою тебе зчарувала
І чекаю наступної ночі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158091
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.11.2009
Буває так, що тобі байдуже,
Коли мені холодно
Буває так, що мені важливо,
Коли зимно тобі
Хотілося би,
Щоб було завжди
Тепло
Нам з тобою
Щоб ти міг
Завше знайти мою руку
Поруч з тобою
Щоби ти завжди відчував моє плече
Поруч з собою
І, щоб я завжди знала,
Що ти є поруч
Поруч зі мною...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157946
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.11.2009
Полиск крил твоїх внутрішніх
примушує мене плакати...
Полиск крил твоїх внутрішніх
примушує мене плакати
хочу в політ з тобою
літати над хмарами
ловити зірки ротом
хапати вітри пальцями
як то бути Драконом?
Як то бути його мамою?
Як то бачити місяць повний
Зблизька, неначе воду в глечику?
Як то вміти літати по справжньому
А не у снах?
Як то вміти плавати
В безмежжі поміж хмар
Як то бути крилатим та вільним?
Як то мати дві пари крил
Ззовні і всередині?
Як то вміти складати вірші
В повітрі?
Вміти не дихати
Вміти любити
Вміти народжувати вогонь
І співати серцем
Як то бути Драконом?
Бути великим та маленьким
Водночас
Бути всім і нічим
Водночас
Бути собою і багатьма
Водночас
Літати, ширяти
Вірити, любити
Візьми мене в політ з собою
Навчи мене бути собою
І не втрачати зв»язку
З тобою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157942
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.11.2009
Моя подруга – депресія.
депресія - це коли безлімітний інет, а нікуди податися...
Тут я не говоритиму про депресію, яка пов»язана, з якимись великими втратами, хоча й втрати даються нам не просто так.
Я сиджу на березі моря і дивлюся, як хвилі перекочують камінці. Це їх весела гра. Я сиджу, дивлюся... Дивлюся, як сходить сонце, наповнюючи землю радістю. І спиною чітко відчуваю чиюсь присутність, хоча, насправді, нікого реального. Але часто важко визначити, що є реальним , а що – вигадкою. Хто ж це? Відчуття таке, ніби хтось є і біля тебе і всередині. Але чомусь від цього зовсім невесело, не радісно і не легко, навпаки, щось важке, в»язке, липке, немов кисіль заповнює думки.
Я впізнаю свою подругу. Давню подругу. Її ім»я – Депресія.
Скажіть, звідки в успішної, нормальної, молодої жінки 30 років, у якої є робота, сім»я, діти, яка в даний час відпочиває на морі, депресія? Думаю, що кожен в своєму житті , хоч раз задавався таким, чи схожим запитанням. Цікаво, які відповіді давали Ви собі... Що чи хто для Вас депресія?
Для мене вона – подруга. Дещо дивна подруга. Незрозуміло, чому вона приходить і , за яким принципом вибирає час зустрічі. Але, напевно можу сказати, що той час зручний лише для неї! )
Зараз я сиджу і посміхаюся своїм думкам,згадуючи наші зустрічі. Я сама психотерапевт. Іноді, коли до мене приходять люди з депресією, мені не хочеться вірити, що вона існує. Мені здається, що люди притворяються, що вони придумують її, бо так зручно, для чогось потрібно, вигідно. Це продовжується навіть після того, як минулого року я досить сильно провідчувала на собі, як то – жити з депресією.
Немає видимих причин для неї, немає ніяких передумов, знаків. Вона просто приходить, заварює собі міцний чай або каву і сідає за стіл.Що ти будеш з нею робити – залежить лише від тебе.
Ми, зазвичай, починаємо втікати від неї, ховатися, шукати різні входи-виходи. З головою занурюватися в роботу, в сім»ю, хтось біжить займатися «шопінгом», хтось жменями ковтає барвисті пігулки, які лише приглушують тупий біль. В кращому випадку, ми починаємо творити, щоправда, лише для себе. Але незмінно, після кількох годин чи 2-3 днів «попуску», депресія впевнено повертається назад.
Ти посміхаєшся через силу, стараєшся якось гарно виглядати і показувати, що у тебе все «ОК», або весь день проводиш в ліжку з компанією телевізора та бутербродів. Але, в самий непідходящий момент, до горла підкочується комок, а до очей – сльози, які нестерпно важко стримати. І , так чи інакше, тобі доведеться сісти з нею за стіл. Швидше всього – поговорити. Про що розмовляти? Про себе любиму, чи нелюбиму. ) Залежатиме від випадку.
Повірте мені, ця розмова приносить плоди – дозрілі великі плоди. І коли я знаю, що наближується день нової зустрічі з цією подругою, я можу сказати, що відчуваю якусь легку дивну радість. Радість передчуття нового, або радість зустрічі зі спогадами.
Мабуть, просто треба пам»ятати, що разом з депресією до нас приходить прорив, внутрішня трансформація. І, рано чи пізно, ми перейдем на наступний духовний рівень. А без неї, здається, - ніяк!)
Аж поки ти не зупинишся і не обдумаєш, що ти зробив, як ти зробив,про що ти мрієш, що тобі заважає, хто ти, взагалі. Чи не загубив в спішці через дні і ночі якусь частинку себе, без якої ти – вже не ти. Депресія примушує задуматися про це все.
«Наступна зупинка – «Депресія»! Хто виходитиме?
-Відчиніть задні двері, будь-ласка! ) »
Ось зараз я дивлюся на велетенський камінь. Над морем видно лише його верхівку. Хвилі не сильні, але достатні для того, щоб, відбиваючись від берега, оголити камінь ціпком. На кілька секунд його видно всього. А якщо це і є депресією цього каменя?! На мить побачити самого себе – голого, беззахисного, можливо, нікому не потрібного. Крім самого себе...
Ось в той момент, коли ти бачиш себе цілком, ти розумієш, як сильно ти себе любмш, що ти , насправді, дуже-дуже сильний, можеш звернути гори, радіти життю і маєш можливість подарувати комусь велике-велике щастя.
Тому, іноді, я навіть чекаю на прихід своєї давньої подруги. Сподіваючись, що за наступні кілька днів перейду на наступний рівень, як в комп»ютерній грі. З часом, рівні стають все коротшими і складнішими. Ця гра затяжна, досить важка та дуже цікава. Називається – Життя. )
«Якщо тобі, коли-небуть, захочеться знайти людину, яка зможе подолати будь-яку, саму неймовірну біду і зробити тебе щасливим, коли цього не може більше ніхто – просто подивись в дзеркало і скажи : «Привіт!»»
Річард Бах
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157773
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.11.2009
Моє Сонце, моя Кицю,
чи зрадієш, як прийду?
Зошит кину на полицю
і до тебе підійду?
Поцілую легко в щічку,
обійму і пригорнусь.
Ніжність моя, наче річка,
навіть, деколи, боюсь.
Ще побавлюся волоссям,
Зазирну у очі - в даль,
Думки мої безголосі,
Навіть, інколи, їх жаль.
Поділюся щастям й болем,
словом, радістю і ще...
в кулачку покажу долю,
щоб не думалось про зле.
Погортаю твою душу
І засну в твоїх обіймах...
Зранку знову бігти мусим...
Ненадовго... Скоро прийдем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157055
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.11.2009
Паду у прірву,
Бавлячись твоїм волоссям,
Паду у прірву-
І зазираю в очі,
Де бачу сум,
Мальований минулим.
Лечу назад
Із твоїм поцілунком,
Лечу назад
І дивним візерунком
Сплелися руки
За межами безодні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157033
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.11.2009
Просто
Скажи мені,
Що острів моєї душі
Загубився
В океані ілюзій.
Я сама тут
Без правди і друзів,
Без населення,
Без журби,
Без «для чого?», «нащо?»,
«куди?».
Без кохання
І без «Люби!»
Я без щастя
і без біди.
Я сама тут.
Навколо вітри
І вітрила уявних
Печалей.
Я бачу світ у деталях –
Особливості слова «Живи!»
Я дивний самотності
Острів…
Саме зараз така.
Просто…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157030
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.11.2009
Слова загубились в безодні,
Падучи, як стиглі куль-баби,
У перейми моїх снів
.
В тіло твоє сьогодні
Вросли дуби й баобаби,
Зчиняючи зоряний спів.
/Дивні очі – зелено-чорні
У горіхів моєї баби…
Під якими мене хотів…/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156985
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.11.2009
Якщо сьогодні знову
не вкину лист у скриньку,
то втрачу краплю крові
І рими намистинку.
Якщо сьогодні знову
ти не приймеш конверта,
то всі листки довкола
Впадуть з дерев – померти.
Якщо сьогодні знову
нічого не напишу,
не зійде Сонця коло
І нас в ночі залишить.
Якщо сьогодні знову
мене не прочитаєш,
посипляться додолу
зірки усі. Ти знаєш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156983
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.11.2009
Так цікаво,
що твориться над моїм плечем,
коли ти мене обіймаєш...
як дивляться твої очі,
як цвітуть твої вуста?
Як?..
Як там, на горі?
Що за думки тоді у твоїй голові?
І хочеться вилетіти з себе
І подивитись на тебе десь з-під стелі...
Розумієш?
А тобі цікаво, що тоді зі мною?
І чому, як ти йдеш,
То ніколи не обернешся
І не побачиш, що
Я
Завжди залишаюсь нерухомою,
Аж поки ти зникнеш
З моїх очей, аж тоді,
Я йду
Постійно озираючись...
23 квітня 2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156926
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.11.2009
Вчора ми ішли назустріч
Один одному
Навколо озера.
Я складала вірші,
Ти набирав джерель-воду.
Я бачила невідані країни.
Ти біг в червоній куртці.
Я кричала в простір.
А ти палив цигарку.
Я пробувала на дотик озеро.
А ти учив літати сірники.
І ми зустрілись...
Поцілувались і знов розійшлися,
Щоб вдруге іти без насолоди
І без життя,
Просто, щоб пошвидше
Зустрітись
І піти додому...
Тиша заплуталась
У наших волоссях...
Цікаво, чи хтось з нас
Думав про те, щоби
Звернути?
15 березня 2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156925
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.11.2009
-Іноді легше померти...
-Я це відчував...
-Без кінця не буває початку...
- це було дуже давно...
- Але повторюється знову і знову,
Як вовче виття і польоти Драконів...
-Так...
- Твоє «Так», як оберт цілої планети...
За нього вартує померти?
-За нього вартує Жити!
-Як за волошку у житі?)
-Як за запах волосся коханої...
-Як за пісню душі незнаної?
-Твоє «Так» неймовірно велике,
Дивовижно спокійне та нестримно Дике...
-Спокій приреченого...
- На те, щоб Жити?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156860
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.11.2009
Сьогодні
день
не той,
в якому
родиться
весна,
І я,
мабуть,
зовс́ім
не та,
то мить -
весела,
а тут -
немов
сумна...
Це Осінь
розкладає
свої
карти
Таро,
не переймаючись
воч́евидь
за результат...
А зранку
знов
бряжчатиме
склотара
від
випитого
сну,
що
впевнено
закінчився
безсонням...
І запахом
вологим
та балконним
Завершить
Осінь
ворожбу.
А на бажання
вийти
з
себе,
промовить
тихо -
Це
Моє
Табу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156859
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.11.2009
моя мала спитала,
чим дорогий мені
отой мобільний,
який не відпускаю я із рук?
Малі так часто підмічають
певні речі!
Я відповіла́
не по дорослому -
"Бо ТАК",
затиснувши мобільний
у долоні.
Бо в ньому - ти живеш,
Бо він - судина пуповини,
що йде від НАС.
Бо часом думаю,
що я - загину,
Як прийде час
Стирати телефонну книгу...
Бо так, малесенька моя.
З усмішкою - бо так...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156789
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.11.2009
Тук-тук,тук-тук,тук-тук...
Ще одне серце під серцем...
Небесної музики звук...
Ще раз тук-тук - терція!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156782
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.11.2009
Prospetti miei pensieri
celeste mare occhi
il canto degli angeli sopra
sussurri di vecchi edifici
colorati pesci che nuotano nelle strade
montagne, che vuole sempre guardare
vulcano, che vede turbato i sogni
Anime che cercano la felicità su questa terra
mamma di un migliaio di miglia
il cuore di qualcun altro che era il vero padre
Questa è l'Italia, che non ho mai visto ..
(Проспекти моїх думок
Небесного моря очі
Спів янголів угорі
Шепіт старих будівель
Кольорові риби, що плавають вулицями
Гори, на які постійно хочеться дивитися
Вулкан, який бачить неспокійні сни
Душі, які шукають щастя на цій землі
Мама за тисячу кілометрів
І чуже серце, яке стало справжнім батьком.
Це Італія, якої я ніколи не бачила)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156643
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.11.2009
Беру
І
розбиваю
на куски
себе,
лишаючи
надтріснутим
душевне люстро.
Сон заж́ивить?
Я зранку
позбираю все
докупи,
забувши
вставити
думки про тебе...
Та,
чи вийде?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156608
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.11.2009
Осінь стає душею
Буває...
Правда стає брехнею
Буває...
Очі нічого не бачать
Буває...
Янголи зорями плачуть
Страждають?
Над безоднею світу
І над твоїм словом
"Буває..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156606
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.11.2009
стихи...внутри...
прочёл - гори!
впусти, прими.
узнал - молчи!
Вот путь - иди!
устал? - люби...
нашёл?-лети...
нам по пути?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156190
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 17.11.2009
Життя моє - трикрапкове,
Ще зовсім не дописане,
Засіяне загадками
І осторонь залишене.
Життя моє - зпокомлене,
здефісене, зокликане!
Розвіяне із коминів
Словами недопитими.
Життя моє - у речення
Уперто не складається.
Життя, як заперечення.
Але, нехай! Читається!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155916
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.11.2009
Сумую? - Ні!
Це просто Осінь на вікні
Поезії свої німі
Вбиває під дощем,
Ховає під брунатним листям
Своє знаряддя вбивства...
Мені стає так тісно!..
Убили, ніби-то, мене...
Вірніше, знищили навмисне
Моє єство, думки мої...
(Віршів моїх намисто
З калини зірване лежить.)
А в погляді моїм - не я.
самотність пише некролог
Свідомості моїм пісням.
І хто тепер мій Бог?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155712
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.11.2009
Ми - люди
З однією особливістю -
Ми - різні.
Живем, шукаючи
шляхи -
Розкритись найсильніше,
Часами закриваючись
Одним лиш тим,
Що ми - ну, нібито, живем,
Об"єднані одним...-
Це - Смертю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155705
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.11.2009
Моє дякую,
як точкова зірка.
Моє дякую,
як маленька душа.
Моє дякую,
На разі, тільки тобі.
Моє дякую -
Досвітні вогні.
Моє дякую -
Речення з книги,
Моє дякую -
зерна півоній.
Моє дякую -
На разі -
Твоє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155669
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.11.2009
Починається знову
мій потяговий синдром.
Музика грає, а вірші
танцюють,
вискакуючи
із голови.
Куди ви, куди?
Я не встигаю вкладати
вас
на папір і у свої думки.
Ви живете в душі...
Ви живете у посмішках
моїх дітей,
у слові "люблю",
слові "хочу"
і слові "кохаю".
Я можу багато
із вами
І майже нічого
без вас.
Я можу багато без
Когось,
А насправді - нічого сама,
Бо народити самій -
несила,
Бо зачати самій -
ніяк...
Бо носити під серцем
можна
лише щось спільне,
Переплетене
Перевишиване
Перев"язане
Змінене
Виняткове
Небесно-зелене
Вогняно-водяне
Щиро-наше
Дитя.
Мої вірші - все ж - Наші.
Мої вірші - напів Твої.
Лови мене нині у Своїм Сні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155667
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.11.2009
Я поруч себе відчуваю пустку
І серце, якому байжуже до мене...
І кров моя, що замість кисню повна смутку,
Переливається з червоного зеленим...
Я відчуваю поруч себе тишу,
Мовчанку душ, немов обідране лахміття.
Мені болить! Тому я плачу й пишу,
Чим перетворюю хвилини у століття...
І власні крила, спутані печаллю відчуваю,
Що без польоту стали непритомні...
А з Душо-Чаші море виливаю,
Все ж сподіваючись, що Хтось її наповнить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155635
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.11.2009
Вуста розплющились зі сну,
Тебе шукають - десь знайдуть,
А , може, знов заснуть?
Вуста приклеїлись до лоба,
Неначе, де яка жалоба,
А потім - втікли... Це свобода?
Вуста припали до щоки,
Шепочуть тихо загадки,
Вже час? Секунди чи роки?
Вуста прискіпли до губи...
Не говори і не губи.
Невже я знов кажу :"Люби"?
1999
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155633
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.11.2009
Щокою тертися об тебе,
Колоти шкіру, як папір,
Язиком впиратись в небо,
Стертись тілом аж до дір.
Плавати рукою в пальцях,
Розчиняти в грудях гріх,
Болем стиснути у п"яльця,
Кинути себе до ніг.
Вп"ятися зубами в спину,
Нігті ввести у живіт...
Жити! Жити до загину!
Так, щоб дихати не міг!
Кров пускати по краплині,
Губи розсікати знов...
Та дивитись, як дитина...
Ось така моя любов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155595
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.11.2009
Я знов боюся,
Бо бачу те, чого не треба,
Бо бачу дощ
В блакиті твого неба.
Бо знову бачу
Твої крила під ногами.
Мені так лячно!
Бо знову Щось тиняється кутами...
Беру за руку
Твій погляд зеленими очима,
Веду з собою -
Мені все-рівно Що там за дверима.
Вплітаю пальці
У твоє обличчя з скелі,
Знов бачу блискавицю!
І тихо знов вмираю на твоїй постелі.
Я відчуваю
Зливу твоїх рук
Та грім обіймів.
Тебе не знаю
Можливо, мозку мого крук
Чогось не сприйняв?
1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155591
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.11.2009
Над городом - небо
А небо, как море,
А в море - буря,
А в буре - тучи,
Тучи, беременные дождём.
А в городе - парки,
А в парках - деревья,
На деревьях - цветы,
Над цветами - тучи,
Тучи, беременные дождём.
А в городе - улицы,
На улицах - листья.
Листья летают с ветром,
Которй любит тучи,
Тучи, беременные дождём.
В городе полно людей,
А люди такие разные,
Но они любят солнце,
Которое ненавидит тучи,
Тучи, беременные дождём.
А в городе, среди людей,
Живут художники,
Которые рисуют всё
И обожают тёмные тучи,
Тучи, беременные дождём.
И в городе - много домов.
В одном, на окне, сидит девочка,
Которая смотрит на небо, думая о море.
И ждёт... Когда же родят тучи,
Тучи, беременные дождём.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155572
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 14.11.2009
Ты куришь сигарету
И молча смотришь на меня,
Я дорожу минутой этой,
Боясь собой спугнуть тебя.
Боюсь сказать, боюсь смолчать,
Боюсь испортить дружбу эту...
Ты рядом снова ляжешь спать,
Как только лишь докуришь сигарету.
1997
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155570
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 14.11.2009
Невтомним летом
перепетійна рибка
плете зеленим
верету щастя.
Снує життєвим морем
Сварог малюючи хвостом,
Сплітаючи в косу і радість й горе,
Народжуючи Сонце на льоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155490
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.11.2009
Впусти мене у кров віршами
Впусти мене в легені снів
Впусти у те, що може бути "Нами"
Впусти у розповідь без слів...
Впусти у мрію доторкання
Впусти в задуманість доріг
Впусти мене в своє кохання
З якого вигнати б не зміг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155487
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.11.2009
Вогонь
Безмежний яскравий
Слухаю мрію впускаю
Просто тебе ще не знаю
Крила
Протяг
Зимний незвичний
Падаю чую злітаю
Просто тебе ще шукаю
Крила
Пісня
Щира наївна
Кличу молю співаю
Просто тебе вже кохаю
Крила
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155467
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.11.2009
Я закохалася у тінь
Твого римованого слова,
У силу сотні поколінь,
Що Тут існують тим-часово.
Я закохалася у хвилі
Твоїх пісень, яких не чула
І молитов, що в Вирій линуть
Крізь часових штормів намули.
Я закохалася у очі,
Яких не бачила ніколи,
З якими подивитись хочу
На Сонця Вишнє Видноколо...
Я закохалася у звіра,
Який на мить в тобі з"явився,
Що викликав в мені довіру -
Коханням по віршах розлився...
Я закохалася у душу,
Що нині в тобі ночувала...
Щоб рівноваги не порушить,
Вогню цього вірша віддала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155466
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.11.2009
Боюсь торкнутися рукою
Волосся кольору пітьми,
Я перетворена тобою
У дзбан джерельної води.
Чекаю - ти напитись схочеш,
Устами спрагло припадеш,
І я Життям до тебе скочусь,
Ти Сонце у мені знайдеш.
Ти будеш пити і радіти,
А я з щасливості плачем,
Дивитимусь, як наші діти
Прийдуть на землю з цим дощем.
І проростуть, неначе зорі.
У скелях, серед Пралісів,
Джерела нові - надпрозорі...
Коханий, ти Цього хотів?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155245
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.11.2009
Стучусь в ворота волчьей стаи,
Боясь поймать в свои глаза
Тот взгляд, что выкован из стали
Отцом Перуновым. Гроза
Стучится в окна сердцем диким,
Когда откроют мне порог
Животно-человечьим ликом
Впущу в себя по 100 дорог.
И ты войдёшь в меня кинжалом,
Чтобы проверить, кто же я.
И смерть моя - опять начало
Сказания, где я - Своя.
Своя всклокоченностью шерсти,
Своя в хвосте, в следах, в клыках,
Своя в уверености смерти,
Своя и в людях, и в волках.
Впусти меня! Пусть каменные вены
Вздуваются под серебристой холкой
И согревают душу вдохновенно
Присутствием то женщины, то волка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155244
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.11.2009
Навіть
Коли сама
мої крила ростуть
неймовірно великі.
Нави
німа полоса
мої вірші пасуть
янгол́и - чолов́іки
Раптом
рветься струна
мої сльози бринять
пересипані щастям
Рампа
на сцені одна
в мене квіти летять
намагаюсь не впасти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155190
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.11.2009
Бруківками тв́ої крила
під ноги мої лягли,
Шляхами дивного Києва
Розправитись вверх не змогли.
Здираються вперто Узвозами
Душ прадавніх м"ятні чаї,
Вмивають думки сво́ї сль́озами
Містом принишклим чомусь нічиї.
Ліхтарі. Звідусіль стоголоссями
Проривається вулиць лижня
Крізь віки. Кр́оками босими
Я знову тво́я княжна.
Вливаюсь в стін́у тв́ою мріями,
Будуючи мур із каз́ок,
Наосліп комусь протидію я,
Народивши з туману стрибок.
Боючись сполохати буденністю
Я торкаю тебе упівсили;
Собою злелію повністю
Вічно-древнє місто Атілли...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155189
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.11.2009
Половинить мозок болем,
Перешіптуються завитки,
Берем шприц і знову колем,
Роблячи все навпаки.
Чужорідне вводим в кров,
Перебираємо кістки,
Хоч і розуміємо ми знов,
Що робимо все навпаки.
Розтинаємо без жалю тіло
І вбиваємо думки.
Робимо ми своє діло,
Та, все-рівно, навпаки.
Ми ховаємось в халати,
В білі маски й ковпаки.
І в бахілах входим в хату,
Навіть мрієм навпаки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154744
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.11.2009
Болить!!!
Болять ті місця, де ти покусав.
Але там же ж я чую
жар поцілунків...
Не хочу, щоб зникнув цей біль,
бо тоді, пропадеш і ти...
Там, де були зневічені плечі
Зараз крила почали рости.
Де була кров -
Розцвіли троянди,
такі, які ти мені колись дарував -
Ядучо-червоні,
як твої уста...
Ти покусав мене,
бо я попросила,
Ти покусав мене
і впустив отруту
в моє тіло,
бо знову я дурію за тобою.
Тільки не знаю,
що саме
було
отрутою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154741
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.11.2009
кохатися, це що?
Це бачити твої очі з відтінком журби
Саме тоді?..
А потім їх же, тільки в юрбі?
Це сумувати від того, що ти
Цілуєш
Мої груди а не вуста?
Це ревнувати одні до других
Руки, подихи, цілунки?
Це дарувати і забирати назад
Свої подарунки?
Це малювати по твоїх плечах,
Спинах, грудях, животах
Саму себе
вустами, пальцями, чолом,
Волоссям, словом і думками
І посплітати руки-ноги
За тотим Нічим, що раптом
Переходить в Щось?
28 березня 2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154694
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.11.2009
Мій перший вірш, написаний в 4 роки після передачі "Очевидное-невероятное", де показували перший комп у Радянському Союзі))))))
Наш комп"ютер - молодець!
Він рішав задачки,
Приклади і писав нам зн́ачки,
і за голкою тепер
Повзає він р́ачки!́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154691
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.11.2009
коліноприклонені,
чому ви молитесь?
Чому молюся я
Серед вас?
Бо хочу спокою?..
Бо свячена вода
Обпікає чоло?
Де ти?..
„Отче наш...” шепочу,
не розуміючи слів,
відпускаю їх на самогубство
від удару об купол,
(не такий золотий, як у Лаврі)
чи згадаю ще щось, крім
„Вірую”?
перехрестилася.
Вийшла.
Ніби спокій, але
Якийсь не такий.
Тричі осінила хрестом.
Пішла і...
Забула...
14 березня 2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154606
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.11.2009
Червона фіранка
Тріпоче на вітрі,
Як червоні Вітрила
Дивного Гріна.
А я , як Асоль
Мрію, що існує
Кохання назавжднє,
Поза нашим розумінням,
Поза тим, що називають розумом тверезого,
Поза часом, поза межею,
Поза тим, що тільки здається коханням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154605
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.11.2009
Перелякана грипами муза
Повернулась нарешті додому,
Пом"яті крила, замурзана,
Думки :"Не потрібна нікому!"
Привіт, моя мила згубо!
Стомилась тебе я шукати,
Без тебе німі мої губи
І рими заховані в шафі.
Ходи, розправ свої крила,
Пора в вільнім світі літати –
Тобі – у серці моїм жити,
Мені – з тобою писати. )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154526
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.11.2009
мысли - вдребезги, счастье - светится,
на пути моем что-то встретится.
Я узнать хочу... Я прогнать боюсь,
Я в себя смотрю... я в тебя - стучусь
Ты стоишь - молчишь, отраженье ты.
Отраженье грез, и моей мечты…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154521
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.11.2009
В долонях моїх
Джерельна вода.
Я хочу вмитися нею,
І хочу напитись...
Та придивляюсь
І бачу, що то
Не вода,
А сльози твої,
Чи одна, велика така,
Сльоза?..
Смішно,
Бо це я
Примусила тебе
Проливати ці сльзи,
А тепер боюсь їх
Просто тримати,
Бо вони пекучі
І чисті...
Просочились між пальці...
Долоні солоні...
Хто це плакав?...
17 грудня 1999
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154476
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.11.2009
Постукує у шибку мертве сонце,
Бліде, мов серце апельсину.
„Як говорила, якось, цьоця Бронця...”-
через шпарину у вікні долинув
чийсь голос, хрипкий і старий,
неначе видушений віск без меду.
...Сушені яблука, горіхи й сон сухий...
а в кишені лиш лушпайки кедру.
17 грудня 1999р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154475
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.11.2009
Я вчора відчула твій запах на собі,
Так дивно і легко стало одразу!
Ховає він в собі доторки добрі
І натяк маленький на давню образу...
Нічого не було.Лиш пальці в волоссі...
І доторк раптовий долонь на мені ...
Наші розмови дитячо-дорослі
Й моя голова на твоєму плечі...
Не було чи було?
Але залишився Твій Запах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154423
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.11.2009
На мості,
що між майбутнім
і минулим,
Я зупинилась
і розмовляла з Богом.
Бог показав, що малював сьогодні:
На хмарах – мальви,
На сході – сонця медальйон,
На ньому – посмішок мільйон...
І я відчула – малював,
Як вперше!
І я відчула – „Чи не перша я?”
І з пам”яті – архітипічний образ,
Що у Раю червоне
яблуко зірвав...
І опустивши очі
побачила у озері себе...Його,
що ставив руку на моє чоло...
І ще раз посмішок незлічно
намалював Він у моїй душі...
І на мості,
що між майбутнім
і минулим
Я вже живу і йду
сьогодні, зараз і тепер
ііз мальвами в очах,
З душею в посмішках
І з Богом в серці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154422
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.11.2009
Наснила я, що у моїм волоссі
Заплели мавки зеленаві коси,
Вквітчали тіло зоряним вінком
І закружляли поруч вогнянним танком.
І я така щаслива в танці з ними!
Розмінюю Життя на ці нічні години.
І своє тіло на чуже не раз міняю,
То бігаю, як Вовк, то як пташа – літаю.
Вдягаю царські шати поверх лат,
Бо точно знаю хто тут ворог, а хто – брат.
Я відаю усе, що в небі й на землі,
Що прийде час і ми залишимось у сні.
І Бог забуде про прихід весни,
Ми перетворимось у божі сни…
Наснила я – співаю світу колискову…
Прокинулась…
Спочатку було Слово…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154387
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.11.2009
Я дихаю...
А ти – неначе збоку,
Я відкриваю очі так широко,
Що серце розривається навпіл
Від пострілу, який
Примушує наповну жити
Вкотре папером й словом ворожити.
Ти знов шукаєш в людях золоту жилу.
А я?
Вмираю, роджуся й Живу!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154385
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.11.2009
Я хочу, щоб Ти народився у мені,
Я мрію про твій перший крок,
Про погляд назустріч блакитно-зелений,
Про дорогу возами з чумацьких зірок.
Я пишу про крила твої за спиною,
Яких не бачить ніхто,
Про серце нестримне з вовчодушою,
Що час у клепсидрі – пісок.
Я бачу, як кров в твоїх жилах
Прямує вперед і уверх
Потоками сонячно-дивної Живи...
Чому Ти у мені помер?..
Я відчуваю, що всі твої діти,
Які посіяні нами,
Розколисані вогнищем – в вітер!
Потуга!!! Знову віршами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154333
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.11.2009
Ти спиш,
Зайнявши ліжка поле битви,
Згубивши стогони у снах,
А я шепчу тобі молитви,
Немов задуманий монах.
Ти спиш.
Напруження спада часами
З обличчя, з серця, з рук та ніг.
І я лягаю по-між нами,
Як ти хвилину тому ліг.
Ти спиш...
Я дивлюся крізь ніч покоєм
На дитинча людське і Вовка,
І лиш на мить торкну рукою,
Зітхну востаннє і замовкну...
Ти спиш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154331
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.11.2009
Манюня! Де ти?
Чого чекаєш, не ідеш до мами?
Так важко молитися-чекати:
Повідчиняти б двері поміж нами!
Вже відчуваю поруч твою душу,
Вже дихаю і вже живу любов”ю,
Живу у світі , де немає „Мушу”,
Прямую в мрію, де не буде болю.
Сльозою зараз розриваю пута,
Щоби у сні : „О, Боже! Ще літаю!”
Ось мої крила, воля – бери, не плутай,
І приходи... Ми так тебе чекаєм...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154316
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.11.2009
Стан втраченого Раю...
Слова чиїсь кидаю.
Серце у мушлю ховаю...
Лише у сні з тобою літаю...
Коли собою буваю,
Коли від себе втікаю.
Щось без меж і без краю...
Себе у листи виливаю.
Майбутнім минуле зшиваю.
Осіннім листям вмираю.
Вірші слізьми поливаю.
Вночі до неба гукаю!
Тебе серед зір шукаю...
Пишу. Живу. Забуваю.
Кохаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154314
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.11.2009
За лінією сутінок
чи є межа інтимності
у провулках моєї душі
завелися гості
кого просила, кого - ні
когось шукала по вулицях
когось стрічала у сні
чи існує межа інтимності?
І чи є вона взагалі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154240
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.11.2009
Ти – як ілюзія
Прекрасна і нестримна,
Придумана не мною
За тоненьку мить,
Що може перерватися,
Як змочений папір,
Сьогодні, завтра, позавчора...
Чи я закохана?
Чи може то лишень міраж?
Що зітканий з мережива
Чужих ілюзій?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154239
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.11.2009
Розбивається об лід сторіч
Серце Відьми...
Хіба це Титанік?..
Це просто
Твоя рука
на шклі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154194
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.11.2009
Полохливо
Зраджую
миті
Що
народилась
від...
збираю
щоднини
по краплі
думок
своїх
мід...
складаю
в слоїк
поезій
у часі
і без...
заглядаю
крізь
шибку
реалій
у глиб
осінніх
небес
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154192
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.11.2009
Тримай мене, неначе птаху
З поламаним крилом,
Тримай, неначе краплю
разом із джерелом,
Тримай, як вітер пір”я лелечине,
Тримай, як янголи дитя.
Тримай грудьми, руками та губами,
Диханням частим, перестукотом сердець,
Тримай дитячими сльозами та думками
Про невимовний у красі своїй невинний герць.
Тримай Так міцно, як лиш можеш!!!!
Обіймами своїми охорони, переплети...
Та не забудь, як тільки лиш попрошу –
Одразу ж –
відпусти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154110
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.11.2009
Ця ніч, що пахне новим снігом
Живе в мені, як сон століть,
Немов вовчиця, диким звіром
Я умостилась біля твоїх ніг.
Сиджу, неначе перед дивним боєм.
Сиджу, немов ось-ось зірвусь.
Боротись з ким? Невже з собою?!
Чи в бою цім я не змилюсь?
Чи зазирну собі у очі?
Чи розпізнаю в них бійця?
Чи мірять силу з ним захочу?..
Чи зможу битись до кінця?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154109
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.11.2009
Я відчуваю кисень твого подиху
У різнотравї своїх снів.
Значна деталь самого подвигу,
Щоб Ти для Мене дихати хотів...
День 1
=Побуть зі мною трохи...
=Пробач, я , мабуть, не мала того писати...
-Щойно дійшли твої смс. Все нормально, не парся)
=Думки. Образи. Видіння. Місяць. Вовк. Тотем. Стихія. Віра. Сум. Надія. Спогад. Доторк. Мить. Погляд. Дитина. Ніч. Подих. Вітер. Дивно... Хто Ти?..
-Дитина)
=Заходь у сни, Зоряна Дитино! )
-Ти кльова) Зайду! Гарних снів*
Поза часом
Непевний тихий перестук коліс
З сердечним ритмом створює косу.
Цей потяг знов мене від тебе віз
І я, вкотре, себе тобі у сни несу...
День 2
=Мене знайшли вовчі ікла )
-Ура!!! Мені 1 буде?
=Звичайно!
-)))
=Сонце. Воля. Вогонь. Любов. Біль. Струна. Відьма. Звук. Секунда. Погляд. Немовля. Молоко.La Loba. Море. Мрія. Потяг. Ти. Дивно. Хто Я?..
-Море емоцій)
=Боюсь втонути...)
-Азовське море, воно мілке)
=Ну-ну! Не применшуй мене!)))
=Гарних тобі снів, Зоряний... Бігаймо нині вовками? Наздоганяй!
-Ги-ги! Це неможливо зробити!)
-Добраніч! Далеко в ліс не тікай!)
=У сні можливо все. Шукай по запаху. Я чекатиму.
-Чекай біля старого дуба...
Поза часом
в мені живе напівБог – Вогонь,
що сумує за хвилями моря,
що стомився від диких погонь...
може тому я ще твоя?...
День 3
=Любиш читати?
-Люблю)
=Коли я народжую Вірші,
Навколо стає тихо-тихо.
І, Хтось, випадково, в цій Тиші,
Народить мене і залишить...
-Надзвичайно гарно...
=Вечір. Музика. Щастя. Посмішка. Я. дитинство. Вірші. Сон. Політ. Дивно. Що це?..
-Танець янгола?
=Твоя рука – драконяче крило.
Прийдеш у сон?
Торкни моє чоло...
-Чоло твоє немов небесні перла,
Торкнув би їх й рука моя відмерла...
= Розсипані зорі в небесному морі.
Шукаєш мене, а знаходиш дорогу...
Знаходиш шляхи, неходжені мною.
Лови мене подихом, а не рукою...
-небесна височінь перехоплює подих...
=я поруч...
=Лови вечірню казку!) чекай мене на вчорашньому місці*
-Добре) дякую!
Поза часом
Мої крила ще складені
Та вже - на межі,
Мої Душа й думки – не продані,
Я полечу!!!
День 4
=Протяг. Хліб. Смуток. Шум. Запах. Очі. Веранда. Лоза. Хмари. Крок... дивно. Де це?
=я так класно потренувалася!) можу вже край боронити!
-а я поплавав круто! Будем боронити разом)
=Залюбки!!!
=Питання. Життя. Коловорот. Дія. Стоп. Крило. Лоскіт. Голос. Жаль. Поспіх. Промінь. Спрага. Дивно. Де Ти?..
-В парку...)
=)))) Я теж!
=Є у мене Птах.
Ім»я тому Птаху – Печаль.
Своїми крильми він створює дах
І тоді, невимовно стає себе жаль...
=Доброї ночі , Вовче... Вибач мені...
-Надобраніч. Щойно додому зайшов) не вибачайся)
=Я так відчуваю...
-Це мені близько... Значить ми живемо!)
=Іноді страшно, що занадто близько...
-Так...
=Плачу у ванні...
-Дурненька) не плач маленька)
=Давно так не було. Надзвичайно добре і невимовно боляче. І щоб ніхто не здогадався.
=Не знаю, що зі мною... Дякую. Ще раз
-Ти живеш...
=Вовкам легше. До зустрічі Там. Ти точно такий самий. Теж дуже сам і ніхто цього не бачить. Але ти правий, ми дійсно Живем, можливо, як ніхто...
«Маленька» - це весело. Ти – перший)
-На тому ж місці...
Поза часом
Останній крок, як пів Життя.
А все Життя – це лиш Сьогодні.
Ця мить – початок майбуття,
Бо Ти – моя безодня!
День 5
-Дякую за книгу та вірша) дуже приємно...
=ти зміг його прочитати?)
-Звичайно зміг)
=То як, ти пересвідчився в силі бажання?
=То не моє, але чітко передає мій стан.
У цьому місті, де панує море,
де всі чужинці і тому – всі вільні,
де час тече поблажливо-повільно,
бо знає, - я до завтра тут, а гори
такі несхожі на мої, шукаю
твоє обличчя в юрбах перехожих,
хоч знаю, що намарно, й не знаходжу.
Відсутня основна ознака Раю...
-Твої кращі...
=Дякую. Але ж ознака відсутня...
-Вона присутня, просто в іншому місті.) Вона є .)
= впевнений?
-Рай та пекло у нас в голові...я спати...
=Добре. Прибігай, бо я вже за день встигла скучити.
-Обов»язково! Солодких снів...
Поза часом.
Твоя усмішка
Живе
У мене в животі,
Як маленький метелик.
Обійми мене міцно...
День 6
=Обірваний політ.
Невидима струна
Тобі крило болить,
Коли мене нема?
-Давно літав...
Та крила поламав...
=я не зроблю боляче...
=Зоряний... Подивись в Небо...
-Дивлюсь...
=Бачиш?.. Відчуй... Це не страшно. Ще раз полетіти. Я знаю, Як Тобі Зараз.
-Легко...
=) Обманути можна любого, крім себе...
-Я теж так думаю!
=Дай руку...
-...
=Ходи...
-Біжімо...
=...................................... стук серця....................
-)))в унісон...
=Ходи в Наш Сон...)
-Вже лягай, зараз буду...
=чекаю...
-Ти хто?
=Нарешті! Зупинись та подумай, куди бігти...
-До млина!
=Дурненький! Цю дорогу я знаю!)
-Я перший! Я в сон. Добраніч)
=серце зараз вискочить! Чекай на мене!)
-Чекаю...
Поза часом
Ти славиш зорі, що у небі,
Я боса ходжу по росі...
Не муч мене, скажи що-небуть,
Коли моя рука в твоїй руці...
День 7
= я застрягла в ліфті!)
-Жах!! Стукай!)
=Та я на роботі. Жаль тільки, що поруч нема «сімпатічного мальчіка».))
Думаю, що зараз витягнуть.
-Дзвони 02)
=Думаєш вони пришлють «мальчіка»?
-Може навіть двох)
=на разі двох не подужаю. Вночі доста набігуюсь в лісі.
-)))
=Ти знаєш, сидіти на підлозі в ліфті, в темряві, це... дивно якось...
-Я теж тут...
=Бог дав мені час і місце подумати...
=Дякую тобі, Вовче. Ти повернув мене до Життя...
-Живи!)
=Допоможеш?.. Мене вже визволили!
-Так)
=Зовнішню свободу починаєш розуміти, коли застряєш в ліфті. А внутрішня... просто має бути...
=Обожнюю, як пахне Осінь... Неймовірний запах! Мій... Запах почуття, яке пришвидшує серце, перевертає все внизу Живота, дозволяє творити... Хочу поділитись з Тобою...
-Дякую, леді Осінь...
=Падолист... Ніде метелику сісти... Полетіли...
Поза часом
Що нині?
Вибирай.
Літати...
Я за
Куди?
Карадаг
Я за
Добраніч...
Добраніч...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154085
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.11.2009
Якби ж то побачити зараз
Тебе із сумним волоссям
Провести по очах пальцем
Вмочивши його в пилок
Цілунком торкнутися неба
Ввімкнути для тебе зорю
Шепіт родити не треба
Чекаючи як догорю
Милуватися в твоїх мріях
Горя зплести в вінок,
І пустити його по хвилях
Аж допоки дзвенить дзвінок
Аж допоки кров в моїх жилах
Струмує, живе й стугонить
Поки мрії мої не безкрилі
Душа за тобою летить
А як зникне не дай Бог ця мить
І відчай збринить стоголоссям
Побачу у відповідь лиш
Тебе
Із сумним волоссям
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154080
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.11.2009
Я – Шлях
На якому сотні слідів
Залишали сотні істот,
Серед яких, напевно, і ти.
Я – шлях, по якому
По різному іти
Доведеться комусь одному...
Швидше всього – мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154048
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.11.2009
Знову потяг...
І ще одна зустріч з собою,
Ще одна спроба двобою.
І дивний протяг
Від помаху твоїх крил,
Від лавини мисленних брил,
Від розритих сердечних могил.
Я знаю, ти віриш в диво,
Ти був, як я народила
Через століття себе...
Вибач,
Тепер ти – мій янгол...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154047
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.11.2009
Сім хвилин
(емоційна подорож у себе)
«Стрілка бігає по колу,
Миті тануть, наче свічі,
Я читав, що в одну річку
Ще ніхто не входив двічі.
Нас таких, які ми зараз,
Вже не буде за хвилину,
Це останній шанс, кохана,
Народи мені дитину.»
Гурт Н-Три
Пісня «Народи мені дитину»
Субота...
Посеред кімнати, що захаращена старими меблями, хаотично розкиданими рукописними листками, кольоровим одягом та антикварними речима лежить мертва Жінка. Протяг щосили гримає то відчиненими дверима, то кватиркою, переміщає по кімнаті папери, ніби грається. Повітря наелектризоване тим, що півмиті тому відбувалося в кімнаті.
Цікаво, чи є злочином, коли ти забуваєш замкнути Двері? Чи це проста невихованість, неуважність, байдужість?..
Ти з’явився у моєму житті надто несподівано, а у цій квартирі ще несподіваніше. Несподіваність полягає в тому, що ми ось вже 10 років ділимо дах на двох...
Сім хвилин тому... Що було сім хвилин тому? Яким пристроєм перенести своє тіло та душу назад у короткі сім хвилин?
Чи потрібна чиясь допомога? Чи проведе Хтось мене у довгу подорож тривалістю у сім хвилин?
Хвилина Перша
Я пишу. Я пишу вірш, прозу, сльози, лист, байдуже що. Основне – дія. Я пишу, слухаючи музику, яка скручує мене в ембріональне перевесло та примушує всіювати папір мілким зерном почерку. Я – суцільна емоція. Мене не існує, як мене. Бо я слухаю, відчуваю, пірнаю у себе і пишу... я хочу все-все викласти назовні, забути, витратити, створити всередині себе Тишу. Тишу, в якій спілкуються з Богом.
Ти є. Як Бог,
Що сотворив цю Яву,
Стрибожими крильми
Перетворив на лаву
Всю мою кров,
Яка, немов Вогонь,
Тепер прямує іскрами єством,
Несучи кисень до вулкану серця.
Ти – сотворив...
Мені лишається померти...
Кому я пишу? Це є таємницею навіть для мене. Хоча, ні! Є конкретний адресат, ім’я якого завізоване на ось цьому теплому конверті, який вважає, що «Життя сильніше смерті» та постійно прагне, щоб йому це довели...)
Ця хвилина добігає кінця і я хочу назвати її своєю власною хвилиною...
Цікаво, чи дійсно Життя сильніше?..
Хвилина Друга
Знайшла старого листа, написаного 7 років тому. Як він тут опинився? Почерк мій, а писала не я. Хто? Хто тоді користувався моїм тілом, хто відчував ним і де в той час була Я? Куди відлітала моя Душа, яка є присутньою на разі в Мені?
Я обурена!!!
Перечитую написане Колись. Незрозуміло скільки Цьому років – чи 7, чи 7 віків...
Гарний склад. Полохливо-настирний, дитячо-жіночий. Здається, що ось-ось і ти впіймаєш Його.) Це все неймовірно щиро і наївно.
Темно...
Дівчинко моя маленька! Яка ж ти! Скільки у тобі сили та беззахисності. Кому то все? Куди? Чи донесеш, не порозхлюпуєш по дорозі?..
Мамо?..
Ма!!!!!
Де Ти? Чи чуєш мене? Чи знаєш, що живеш в мені? Чи можеш зараз пригорнути мене до себе?.. Чи можеш все повернути назад? Чи достатньо Твоєї Любові на цей вчинок? Чи маєш таке бажання? Забери мені волосся з чола, з очей; покажи де Я Є, дай мені розуміння... Дай мені свою руку...просто... Пробач мені, Мамо, бо зараз Я є Ти, бо зараз Я вже теж Мама, бо зараз звертаюся до Тебе, тим самим відкриваючи Себе...
Дякую...
Тобі...
За Життя...
Хвилина Третя
Такий звичний колись рух – рукою по низу живота. Затримка. На секунду. Та вага тої секунди, як вага цілого життя. Цікаво чи відчуватиму щось подібне ще раз? Як то було дивно і давно, коли у моєму лоні взяло і завелося маленьке руде лисенятко, що постійно лоскотало моє серце зсередини. Неймовірні, безсловесні відчуття!
Заколисуючі рухи, плавні, неначе річка. Думки та мрії, які створюють невидиму оболонку навколо твого манюсінького тільця – аби захистити, не пошкодити. Це як стояти, не вміючи, на лижвах перед стрімким спуском і знати – впасти не маєш права! А страшно ж як!!! Хочеться самій Туди – де тепло, темно, м’яко, солодко, затишно. Де – зовсім не страшно, не боляче. Але, видно, коли прокидається Сонце. Чутно, коли мама сміється, а коли – плаче. Смачно, коли Там з’їли цукерку. Дивно, коли є ще чиясь рука, крім маминої... Як передати це все? Коли, ніби ти ззовні і з середини водночас.?
Довга хвилина – у рівних дев’ять місяців. Вона скоро завершиться. Завершиться секундним неймовірним щастям, вибухом, вивеженням, народженням... Відчуття звільнення Свободи з себе, коли мій крикостогін переплітається з першою піснею мого лисеняти...
Боляче. Тепло. Ніжно. Сльози. Щастя...
Життя...
Хвилина Четверта
Нарешті Осінь.
Сонячно… Мереживно… Дзвенить.
Ти щойно торкнула мене поцілунком падаючого листя. Я посміхнулася. Ти заплакала від надлишку емоцій. Я полізла на найвищий дах нашого міста, аби посидіти там з Тобою. Ми сидимо тут, як два дивні янголи, звісивши ноги вниз. Я завше думала, що Ти – поважна пані. Помилялася. Бо зараз, махаючи ногами та крадькома поглядаючи на Тебе, дивуюся, яка Ти ще дитина – весела, у потішному береті, у колготах в смужку, у тоненькому пальтечку, з рудим волоссям…
Ти щойно придумала дощ, бо хотіла показати мені, як розцвітають парасольки. Я такого ще не бачила! Мить – і сіре полотнище вулиці розцяцьковане урбаністичними квітами. Комусь розкажеш – не повірять. Ти питаєш, що я снила нині. Я розповідаю Тобі про свої химери, а Ти по-дитячому зачинаєш малювати їх туманом. Схоже виходить.
Запитую Тебе, чому Ти така маленька і чую у відповідь ; «БО ТАК!»
Я запрошую Осінь в кав’ярню.
Ми сидимо біля великого вікна, їмо медове тістечко (одне на двох) та п’ємо узвар. Ти відчинила вікно, висунула руку і дозволяєш дощу цілувати її. Тобі це подобається.
Я кажу, що вчора написала у листі до Нього :«Смак узвару – це смак того, як я баную за тобою – багатогранний, неоднозначний та природній, щирий…»
Ти посміхаєшся і погоджуєшся, що це правда. Ніяк не можу збагнути, хто переді мною – мудра Жінка, добра Бабця чи маленька Дівчинка.
- яка Ти?
- Така ж, як і Ти!) А, можливо, навіть, що Ти – це Я.
Знову згадую, як писала зовсім недавно; «Обожнюю, як пахне Осінь… Неймовірний запах! МІЙ… запах почуття, яке пришвидшує серце, перевертає все внизу Живота, дозволяє Творити… Хочу поділитись з Тобою…»
- чого ти зараз хочеш?
- Поцілуватися, як вперше – не задумуючись випалюю я.
Що далі? Це наша з Осінню таємниця)
Хвилина П’ята
Двері.
Скільки часу я вже стою перед цими Дверима? Топчуся, як студент перед екзаменом. Вже не раз торкалася ручки, пробувала відімкнути замок ключем зі своєї зв’язки. Та в останню мить,відсмикувала руку, а з нею всю себе від тих Дверей. Вони приховували в собі такий потужний заряд магнетизму, щось таке, що вирізняло їх від сотні інших дверей. Вони з’являлися на моїй дорозі там, де їм заманеться, часами доводячи мене до сказу. Іноді, я сідала на землю та , спираючись до них спиною, говорила у простір, плакала та каялась, як на сповіді. Хоча, ні, я ніколи не сповідалася в церкві, вважаючи, що тайна сповіді на те і тайна, що я маю балакати з Богом на одинці. То ж, можна сказати, що ,деколи, за Дверима сидів Бог. Цілком ймовірно, теж підпираючи їх спиною...
Ох вже ці Двері!
Останні два роки я, здається, майже вросла в них, перетворилася на дерево розмальоване часом. Я теж стала Дверима. Багато хто відкривав мене, заходив досередини, або проходив крізь мене кудись Далі. Мені було добре від того і тому, для всіх, я була Завжди Прочиненими Дверима.)
Бентежило одне, чому я ніяк не можу відчинити «своїх » Дверей?
Тоді я зупинилась.
Було відчуття, що якщо Щось терміново не трапиться, то стане занадто пізно, бо зараз я втрачаю найдорожче та найважливіше, що у мене є – Себе. Я нагадувала собі Дику Птаху, що збожеволіла, що літає-кидається несамовито у різні сторони світу і , ні в якому разі, не дозволить собі сісти на землю, аж допоки не знайде те, що шукає, або... помре в польоті...
Так тривало рік.
Розплющ очі.
Як боляче!
Двері...
Всього лиш штовхнути...
Давай!
«Останній крок, як пів Життя.
А все Життя – це лиш Сьогодні.
Ця мить – початок майбуття,
Бо Ти – моя Безодня.»
ТАК!
Світло. Легко... Життя...
Хвилина Шоста
Сон (Лист до Вовка)
...я зараз поруч з Тобою, біжу до того млина, до якого, точно знаю коротшу дорогу. Але, біжу за тобою, бо хочу, щоб Ти добіг першим і зустрів мене там, іронічно посміхаючись (якщо у тебе вийде зробити так з вовчею пащею))).
Серце моє стукотить і розливає по жилах дивну кров, яка зовсім не схожа на звичну, наповнена якоюсь гримучою підривною сумішшю, речовиною. Відчуваю себе на пороховій бочці!
Моє Життя розділилось блискавкою і я, часами, вже не цілком розумію де я і хто я. Живу зараз цією секундою, що стукає у вилицях, що не дає думати, що стирає межу між сном та реальністю. "Хто Ти?". А хто я? Я - табу. Мабуть... Я знаю ким або чим я хочу бути, але хто я зараз - невідомо.
Відчуваю свої мязи та своє дихання, що з’єднюється з твоїм; своє тіло, що мчить бездумно до "завтра" у простір і світ, де мені ніхто не завадить бути собою і де є Ти...
Я буду кусатися, буду рвати кігтями, борюкатися в грязюці, втікати, наздоганяти, буду дикою, щоб Ти не запідозрив в мені людяність... Бо моя вовча сутність покладена Вовку, що чекає біля старого Дуба, Вовку, який одинокий апріорі, але який має мати ще щось, крім самотності, який вміє мріяти, чекати та...
Ти все ще стоїш там і чекаєш...Сподіваюся, що на мене. А я підкрадуся тихо-тихо, щоб не відлякати тебе... Я зупинилася і просто милуюся тобою... Твоїм поважним сумом та дикою самотністю. Мені щемить... Чи відчуваєш, що я поруч? Чи просто робиш вигляд, що не помічаєш мене, з цікавістю вичікуючи, що буде далі.
Ти так близько... Та вітер дме в мою сторону. Ти не знатимеш про мою присутність, бо я теж вмію чекати... Бо мені важливо, щоб Ти сам відшукав те, що є твоїм. Мене нема... Лише волога поволока на очах вказує на мій біль, чи то пак, щем у грудях.
Іди на запах! Скільки тебе вчити?! Принюхайся і перестань боятися того, що є невідворотнім. Не тримайся за свою гордість та не ховайся за самотність. Твоя пора от-от настане. Не прогав її.
Я буду поруч і встигну, якщо щось, плигнути і перегризти невідомому горло, лиш би Ти дійшов туди, куди тобі треба...
Ти знаєш, Вовче, що Я є, що Ти є і що Ти потрібен мені чи не більше, ніж я тобі, бо перехід треба робити самому та з повадирем, який відчуває, який може бути, може стати тобою, який може жити в самій глибині того місця, що зветься Душею.
Ось і зараз, я стою і думаю, що робити, виходити, чи ні, наперед знаючи, що за якусь хвилю, вистрибну і майну хвостом перед тобою, вишкірюсь і поманю за собою в спільні сни...
Чи Ти підеш туди? Ти в змозі обирати... Бо Ти - Вовк, достатньо мудрий та вишколенний, щоб відповідати за свої вчинки; та все ще, по дитячому, невміло, вогким носом тицяєшся у свою інтуіцію, думаючи перепровірити свої інкстинти.)))
І як? Які на смак сльози?.. Ходи до мене... Я вже була тут... І хочу бути тут з тобою. Цей нічний світ наш. Не забирай його у мене, будь-ласка, бо інакше я можу загинути... Бо саме тут живе моя душа, саме тут легко думається, саме тут є місце для Свободи...
Чи в змозі Ти зрозуміти мене, Вовче? Чи в змозі прийняти?
Насправді, я маленька і потребую твого захисту, бо... так...
Чуєш, Вовче, не стій, побігли! Покажи мені шлях, свою дорогу, всіяну зорями. Мені дійсно цікаво...
Де Ти?
Я зараз поруч з Тобою, біжу до того млина, до якого точно знаю коротшу дорогу...
Але біжу поруч, щоб почути спільний перестук сердець в унісон.))) Щоб Жити... Щоб продовжити Життя...
Бо я теж Вовк, як і Ти...
Хвилина Сьома
Я обертаюся на звук повороту ключа в замку. Ти заходиш і, як завше, розкладаєш свої речі в коридорі, кухні, спальні... Таке враження, що ти не бачиш мене. Не відчуваєш в якому я стані, не помічаєш, що по моїх щоках течуть невидимі сльози, що я стала невимовно старою і ... хочу померти... Мій погляд розбивається об стіну, яку я збудувала власноруч.
Байдужість...
Слова з майбутнього позапозавчора: «відчай від усвідомлення, що все скінчилось»... )
Це так.
Ти виходиш і забуваєш замкнути за собою Двері...
А я мовчки змітаю рукою все зі столу на підлогу, встаю і...
вмираю посеред кімнати...
Вмираю, як абортоване дитя, як одинока гуцулка високо в горах, як вовчиця, що віддала останні крихти малим, як непрочитана книга, як моя Любов до тебе.....
Посеред кімнати, що захаращена старими меблями, хаотично розкиданими рукописними листками, кольоровим одягом та антикварними речима протяг грається паперами та щосили гримає то відчиненими дверима, то кватиркою.
Цікаво, чи є злочином, коли ти забуваєш замкнути Двері?
Я встаю і на очі потрапляє :
«...коли ридання виривалися з моєї сутності, з живота, з плечей, зі спини, з пальців, з думок ,із серця, з душі, Було надзвичайно добре і невимовно боляче... Я народжувала сама себе, чітко відчуваючи поруч чиюсь присутність, чиюсь підтримку ("Не плач, маленька").
Це неймовірно відчувати та пропускати крізь себе ці почуття, коли, здавалося, що таке пройшло давним-давно і Такого більше ніколи не буде...
Потрібен стимул. Хоча... навіщо стимул, щоб Жити, просто Жити?
Я Народилась і Живу. Завтра чекатиму нового Народження та нового Життя.
Я одночасно Дитина, Жінка і Бог...
Дякую Тобі!
За нове народження! За Життя...»
Народи мене ще раз...
Здрастуй, Любове...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153997
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.11.2009
Я...
Я - Відьма.
Я - Вовчиця.
Я - тихо-дика
автентична Жінка.
я - Спокій для чиїхсь очей.
Я - є Життя своїх дітей.
Я - Та, що зорі позбирає в кошик.
Я - Та, що любить,
а інакше, Хто ще?
А-а-а!!!!
Так!
Я - Бог...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151557
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.10.2009
Сон
зелений вологий
бігати жити кусати
я завжди буду собою
Ти
Танець
дикий чуттєвий
рухатись подорожувати літати
не вміла так танцювати
Ти
Розлука
туманна незрима
дихати плакати вмирати
родитися знов після смерті
Ти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151241
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.10.2009
Вперше енергетично ця місцина відкрилася мені саме тоді, коли Ти явив свої Крила. Адже до цього моменту це було лише маленьке вузьке невиразне віконце, крізь яке було видно осінній ліс і шматок сумного Тебе, гарного, але таки сумного. Та відтоді, як з’явилися Крила - з’явився Простір, з’явився Праліс за твоїми плечима і, що найосновніше, - стало спокійно. Спокій оселився на твоєму обличчі , на кожному листочку, що на деревах та землі. Тепер те, що я бачу, розширює рамки моєї свідомості, шокує та примушує задумуватися. Крилатий Простір світлини, що , здається, увібрав у себе увесь запах Осені та минулої ночі, існує, незалежно від всього, дихає гіллям дерев, вмирає барвистим листям і живе, на разі, Тобою… Красиво. А варта було всього лиш придивитися…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151222
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.10.2009
Виринає з нічної безодні
-Я – Острів безлюдний сьогоді.
А ти хто?
-Я єдиний мешканець на острові тому...
-Ти вдома чи тільки прямуєш Додому?
-Тимчасово живу на землі...
-Цікаво, у Яві чи в сні?
-А хіба існує кордон
Між тим, що зветься Ява та сон?
- Сама хотіла у тебе спитати...
- та хіба я можу Все знати?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151102
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2009
***
Коли я народжую Вірші
Навколо стає тихо-тихо.
І Хтось, випадково, в цій тиші,
Народить мене і залишить...
***
Я відчуваю кисень твого подиху
У різнотра»ї своїх снів.
Значна деталь самого подвигу,
Щоб ти для мене дихати хотів...
***
Непевний тихий перестук коліс
З сердечним ритмом створює косу.
Цей потяг знов мене від тебе віз
І я , вкотре, себе тобі у сни несу..
***
Обірваний політ.
Невидима струна.
Тобі Крило болить,
Коли мене нема?...
***
Розсипані зорі в небесному морі,
Шукаєш мене, а знаходиш дорогу...
Знаходиш шляхи неходжені мною.
Лови мене подихом, а не рукою...
***
Ніч і музики зоряні звуки...
Я хвилююсь, а не лякаюсь...
Простягаю тобі свої руки...
Неправда! Я – помиляюсь!
***
Я забуваю, що сама,
Коли вмикаю мрію «ТИ»...
Ти знаєш, зараз я – сумна...
То хоч у сни мене впусти..
***
Не забувай, що я Твоя,
Не забувай, що я з Тобою.
Не забувай, що Ми – Життя!
Життя, що створене Любов»ю...
***
Є у мене Птах.
Ім»я тому Птаху – Печаль.
Своїми крильми Він створює дах.
І тоді невимовно стає себе жаль...
***
в мені живе напівБог – Вогонь,
що сумує за хвилями моря,
що стомився від диких погонь...
може тому я ще твоя?...
***
Ти славиш зорі, що у небі,
Я боса ходжу по росі...
Не муч мене, скажи що-небуть,
Коли моя рука в твоїй руці...
***
Осіннє листя, дощ осінній,
Різке, холодне жовтня небо.
Я перетворююсь у звіра
І знов у сні іду до тебе…
***
Коли у голосі твоїм дзвенить метал-
мелодію співає про байдужість,
Я тихі невидимі сльози ковтаю,
І відчуваю життєнедужість...
***
Я кочую, як плем»я дике і древнє,
Я кочую по країні Тебе,
Ти візьми собі моє плем»я,
Я дарую Тобі Себе...
***
Ти вростаєш в мене корінням,
Я вростаю в тебе гілками.
Щось міняється, але щось – незмінне,
Як усмішка рідної мами…
***
Сидячи на даху,
Слухаючи душу Міста,
Видихаю з легень висоту -
Набуваю дивного змісту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151101
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2009
Я бачу, що ти – Єдиний,
Хто є на моєму Шляху…
Твій погляд, як у дитини,
Я знов в долоні беру.
Чи загроза ти, а чи зваба,
Чи камінь, чи джерело,
Заперечення чи порада,
Ланцюг чи моє крило?
Чи будеш світити як зорі,
Чи, як хмара, затягнеш день?
Чи шукатимеш правди в неволі,
Чи про волю співаєш пісень?
Чи гіркий ти, як кетяг калини,
Чи солодкий, як мед на Узвозі?
Твій погляд, як у дитини…
Хто ти є на моїй Дорозі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151075
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2009
... Бо Ти лежиш
і музика твоя
Непевно входить в світ, де
Ти і Я,
У Космос лиш моїх
Шляхів Чумацьких,
Звізд та сходжених доріг
У світ Вогню,
Що слухає мій спів руки,
Дихання пальців,
Стук перстнів,
Їх дзвін легкий.
Це Рай мечів,
Металу та вітрів,
Час мішковин,
Дитячих босих ніг,
Час моїх снів.
Це мить Води!
Пірнань в моря,
Сторіччя витримки легень,
Мовчанка риб –
Розмова про „Веди!”
Це плоть Землі!
Це запах, смак
І дотик до сльози.
Ці всі світи – мої.
Входи у них в мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151073
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2009