| Сторінки (5/444): | « | 1 2 3 4 5 | » |
все по колу - Земфіра мала рацію
я щодня свій реальний світ розтрачую
на стрімких і не дуже коліях
засинає моя монополія
на пільги вартості
і трамвайні пустопорожні блуканння,
як ще один доказ, що не в останнє
тебе наче гуску обпатрають
на мостовиднім трампліннім краю...
за тарифами пільг на вартість
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192434
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.05.2010
я знаю про неї все:
вона рятується сапераві,
викладається перед публікою
і вічно сумна на аві.
вона накладає на нігті лак -
як завжди занадтотемний
і вслухається в квакання жаб,
поводиться наче геній.
дивним способом вона ще жива
і готує на Різдво індичку,
курить, спалюється, а сама - зі скла...
ця дволичність зійшла за звичку..
і нікому не ясно кому
вона дарує свої дивні картини,
може думає, що її саму
намалюють з десяток кретинів.
намагаючись втому нести
у картатій нічній сорочці,
моя подруга наче ти -
не повія і не непорочна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192427
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.05.2010
хтось висмикнув з мене твою увагу
проголосив вето на право володіння
здатність до взаєморозуміння
і взагалі будь-яку взаємність між нами...
і я загинула. такі от справи
та я зігрівалась тим, що ти теж сумуєш
можливо і розбавляючи спогади іншими жінками...
я все ж тримала вірність - але це між нами.
а ти, сонце, як хочеш, чи то пак як вмієш...
але от я бачу тебе такого безсовісно щасливого,
такого як зі мною, тільки з іншою... звичайно ж недолугою!
я подивилась в очі з сумом і напругою,
відкрила парасольку і померла вдруге.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192058
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.05.2010
ранок. і хочеться молока,
спокою і трішки любові,
а зрештою, хто я така,
щоби качати бажання попсові?
ранок. і надто прозорі думки
один міліграм нікотину,
а я все збираю сумки
щоб проводжати рідну людину
ранок і вбіса багато смутку
нагадую ще раз: це - не кінець
накину на плечі коханому куртку,
що погляд відводить, наче вдівець
а може, начхаєш на свої поїздки
й настануть інакші, рожевіші ранки???
я присмаком пальців сльози-бандуристки
зашторю прозорі фіранки...
ранок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192047
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.05.2010
протупи
на сім нещасних днів забий на все і всіх
нехай ці вакси скажуть, що ти "псіх!"
а ти на потяг до Уфи квиток купи нагальний
і протупи, що не в плацкарт взяв, а в загальний
до того ж у якісь глухі кути...далеко від Уфи
втиснисьу вістря потяга, залийся змістом
що соромом смішить весь твій цинізм
пройдися босими ногами темним містом
і протупи, що це нонконформізм
закрий на всі замки квартиру і зміни паролі
накинь на плечі джинсову вітрівку
і наче режисер порозприділюй ролі
вкладаючи у камеру новеньку фотоплівку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191846
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.05.2010
а мне ниииисколечки не жаль тепла
что отдавала, запивая
отрырвки слов - все бла да бла
под "Ганз енд Роузес" подпевая
еще люблю под тихий шум
полифонийных телефонов
искать на дне стакана ум
вливаться в бронзу темных ромов
пусть не тревожит всех медаль
я спрятала ее в почтовый ящик зная
- на свете есть еще одна деталь
я не стучалась в двери рая
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191834
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 26.05.2010
я - робот
наполовину з пластику
а решта - мідь та алюміній.
мені не важко
змінювати фаворитів
і прихильників,
мені не важко бути наче іній:
холодним розрахунком
вашої банальності,
щасливим від цинізму
та безжальності...
панове, я - робот!
це по-вашому - найкраще.
і серед вас я не змогла б інакше.
хіба потрібні вам машинам ці амбіції?
та прошу: лийте краще корпус з літію...
бо мідь нагадує про пам"ятники геніям,
а я ж живу наразі гелієм...
я ж робот!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191652
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.05.2010
Ми знайомі чотири місяці, але півтори року я сплачую йому кредит. Тоді я його ненавиджу, хоча загалом люблю. Аскольд носить бузкові сорочки, стальні костюми та чорні краватки без візерунків. А сьогодні він в мілітарі штанах, чорній майці-боксерці, зі шкіряними браслетами на зап"ястях та ароматом адідас. Сьогодні він в ударі. Його відкрита спина спокушає бронзою і я раз у раз подавлюю спокусу вкусити його за пихатий біцепс або на крайняк хоча б чмокнути. Ми їдемо на роверах в напрямку Прута. Він скоріше за все витріщається на мою задницю в розірваних на німецький хрест денімах. Я дуже тихо слухаю Cris-a Isaak-a. Він проти навушників в тій самій мірі як я за них за. Ми спускаємось травою до води і починаємо хіпувати. В мене вселенський кайф від того моменту, коли ноги позбулись кедів вкупі із шкарпетками. Він лежить прямо на траві і спостерігає, як я втомлено стягую одяг. Мабуть нам час проводити ночі разом, не хочу більше доводити його до отаких от мутних поглядів. Вода порухами шепоче "єххоу,єхххоу"
- Ти - неадекват! - він дуже любить отак от ляпнути і заплющити очі. Потім либитись з моїх вимагань пояснення.
Я мовчу. Розстелюю поряд солом"яний лежак і лягаю на живіт.- Ти - неадекват, - голос явно надірваний розчаруванням від моєї незацікавленості. Проходить пауза в одну хвилину, він не витримує і швидко продовжує, поки не обломився вдруге. - Ти маєш можливість жити в Європі зі своїм сімейством,песиком Бредом Пітом, Хом"ячком Томом Крузом і не знаю, що там у вас із холівудстар ще є... Натомість ти вчиш гуцульських тінейджерів бальним танцям, а ночі просиджуєш на політичних форумах. Кажеш, що гроші - лaйно і стогнеш під кредитами. Ти - унікал. З тих, що в сорок років не помруть від самотності, а в п"ятдесят починають дивитись бразильське мило впереміш з Хічкоком.
- А в шістдесят ставлять собі вставну щелепу і роблять пірсінг пупка... - підхоплюю я.
- Нє, не можна робити пірсінг на целюліт!
- У мене нема целюліту!
- Є, а буде ще більше.
- Хмм.. А що тоді буде в шістдесят???
- Ботекс.
- Ботекс???
- Грудей.
- Фігасє…
- Ну краще підтяжка шкіри!
- На мармизі?
- Ага і на шиї.
- Ого! А в сімдесят?
- Поїздка в Трускавець і курортний роман з пенсіонером Федором.
- Яка закінчиться фіаско через його імпотенцію?
- Ні, він буде молодший.
- То буде секс?
- Ні. Бо то у тебе буде імпотенція.
- В жінок не буває імпотенції!
- Ну то фригідність.
- Мля…
- Отак.
- Тішить одне.
- Шо саме?
- Ти в цей час будеш садити смородину на дачі і вчити своїх крейзанутих внуків етику… прокуреним наніц голосом!
- І жаліти, що моя жінка не фригідна.
- Або, що не скапустилася ще…
- Тю ти. Все опошляєш!
- То імпотенція – норма, а смерть – пошлятина?
- Ну звісно ж, мале.
Ми мовчимо. Я закидаю собі емемдемку у відкритий писок і влучаю в Аскольдовий живіт. Він підхоплює горішок і заштовхує мені його прямо в гортань. Я давлюсь, кашляю до посиніння.
- Зажидив жлобяка! – вичавлюю в перерві.
- Гигигиг... я ж казав, що лежачи їдять тільки інваліди та ідіоти.
- Сам такий кучерявий!
Ми блокуємо ровери тросами на замку і бредемо на середену річки до величезної каменюки. Тут починається справжнє хіпування.
- Ремарк ненавидів війну, а сам марив нею, вона його зачепила. Це як раковохворий після вдалої хіміотерапії – ніяк не заспокоїться рахувати відмерлі клітини.
- Якби не війна, Ремарк не став би Ремарком, - я задумуюсь. – Шіт! Так ми повинні бути вдяцні фріцам і дядечку Гітлеру за «Час жити і час помирати»!!!
- І за «По кому подзвін» Хемінгуея.
- Хемінгуя!
- Не кривляйся.
- Не можу… ти так прикольно тоді це видав.
- Ага. Я ж економіст, а не філолог.
- Ну Хемінгуй – жесть навіть для пияка… та шо там, навіть для Віктора Хведоровича це була б жесть!
- Після благословення по макітрі вінком для нього жестю стане хіба участь у «Фабриці зірок».
- Ахахха! Нє, в «Звьозди на льду»!
- Ну прикольно було б якби він навернувся і втратив пам»ять. Амнезія Президента. І зразу вирок «НЕПРІГОДЄН!».
- Пів-України три дні бухало би. Як на Пасху.
- А потім на нових виборах інавгурували б нового ідіота.
- Або ідіотку.. Гадаю час фемінізувати владу. Від мучачеків ніякого толку. Тому що мужики думають по секс кожних 40 хвилин.
- ???
- Науково підтверджено.
- Я не думаю..
- Отже ти недостатньо амбітний. Або напівробот.
- Нормальний я. Все можна контролювати.
- Шо ж ти не контролював свого всяка, коли я роздягалася?
- Просто прикольнувся, - червоніє.
Я помічаю, як якась бикота тусує під гору з Аскольдовим ровером на плечах.
- Диви, мужик тибрить твій «Азимут». Поможи, бо відкине копита.
Аскольд від несподіванки впустив корок від «Джека Деніелса» у воду і біжить, ковзаючись на намулених каменюках.
- Тільки не пливи, сонце, бо обідреш собі коліна! – я регочу як Ізергіль.
На горбі чувак допетрує, що з великом йому від переслідувача не втекти. Кидає залізяку і дає драпака, підтягуючи спортивки. Така зворушлива картина… Аскольду голосно регоче, я чую аж на каменюці його грудне гигиг і собі підсвічую йому зубами. Потім беру шмотки і йду на берег.
Ми засмагаємо, похмикуючи з інтервалом в три хвилини. Потім цілуємось до подразнення навколо губ і до цього його посолов’ївшого погляду.
- Я таки пацифіст! – авторитетно заявляє переможець над великоманіяками, коли спадає жара. – Міг же йому добре зад надерти.
- Я б таки дала копняка для профілактики геморою. Отже ти таки майже пацифіст.
Додихає недільна спека, комарі вчиняють садо над нашою шкірою,відкритий «Джек Деніелс» осідає останнім ковтком на дно. Ми ліниво одягаємось і скрипимо педалями у відносну цивілізацію Коломиї. Я – під «Сплін», Аскольд – під сюрчання стрибунців. Романтика муха-бляха!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191451
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.05.2010
від заскоку на капітал тошнить
тільки й розмов: шмотки, машини, бабки
рвався, марив, досяг - а воно порожнить
чи то лиш в мене в макітрі подібні кульбабки?
забитися б в селище, подалі від міста
де не ловить айфон, не працюють радари
ти прокидаєшся, а за вікном - твоя альта-віста
море тиші і хриплість твоєї гітари
і прожити б так вбіса весело
цілий рік, а може і два, і три
тільки тіло в реальність вітром віднесено
і ти знов в лотереї соціогри
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191258
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.05.2010
Так минає перших два дні, поки ми не погоджуємось на турпохід в гори. Спеціально для цього купляємо китайські кеди і спортивні штани. Наплічники напихаємо печивом «Марія», яблуками та мінеральною негазованою. Два батніка, пачка «давідоф», i-pod та прокатний спальник. Отож ідем і пихтимо.
- Це вам дівки за смокінг, - затягуючись резюмує Рима на привалі.
Ми б її післали куди треба, але шось сильно в голову кровця прибула і дихалка в паніці. Я опускаю голову вниз, нахиляючись, спираюсь руками на коліна. Чудова поза – в німецькому масмедіа бачила,ахахха! Але це реально легше ніж сісти, а потім не могти піднятись. Інструктор теж курить(фіговий він спортсмен, а м»язи таки нічогенькі). От посміхнувся зараза, може думки читає.. Так, все – думаю про ХІІ з’їзд КПРС – він засміявся. Ото дідько! Таки читає.
- Ідем, бо зараз позасинаєте, - ну це я звісно, куляьол, шо казати.
Через годину ми таки вилізли на поляну. І в прямому значенні вилізли, всі на чотирьох повзли в прямому значенні( кулґьорла, прикиньте, теж). То як виявилось був top. Таке собі видовище. Геть як в Карпатах, тільки більше скель і не так високо.
- Ну звісно ж, адже Кримські гори це фактично продовження Карпатського хребта, - констатує інструктор петрик ( увага геть не Педрик).
- Ага, копчик, - я чогось з гонором тут виступила.
- Гиги, - це Римка.
- Ой, як ноги боляяяяять! – Ліля стогне як маля.
- Обідати будемо??! – ну це ви здогадались хто.
Петрик розкладає ті прибамбаси, які згодом оформляться в нашу хибару, ягризу яблука і витріщаюсь на інших туристів, дівчата нарізають харчі. Лише сонце дивиться на це все зверхньо і хіпує собі.
- Тут є гадюки! – несподівано вкладає Петя свої думки в монолог бідного альпініста Лілі.
- А вночі залізти можуть, - я таки налякалась. – Страх як боюсь!
- Ну так. Можуть.
- А шо робити?
- Продукти треба надворі лишити на ніч, - мовчить втупившись у вогонь хвилинку, вдих-видих. Продовжує:
- Як маєш молоко, то вилий десь подалі, а краще в річку…
- Ага, ми такі западенківські ідіоти, що тягають в гори молоко і морозиво! – я.
- Отож, і торт «Кучерявий хлопчик», - Таня.
Стиснув плечима, посміхнувся. А непогано собі чувак влаштувався. Водить дівок в гори, тусується собі з ними по пару днів, вони його годують, поять, люблять… А ми його не будемо любити. Ми будемо знущатися. От так!
Я оголошую про це дівкам, щойно ми відійшли в туалет( так тут називають кущик ліщини).
- А вночі ми його пастою намастимо! – Ліл в захваті від своєї «вигадки».
- Мала, розслабся і забудь. Це тре було в «Артку» робити. Тут все серйозно, - Таня в глибокій задумі схрещує руки на грудях.
- Баби, ми йому влаштуємо сцену-імпровіз «Ніч в засаді». Я проносне маю! – це Римка, ах ти ж моя зозулька.
- Треба його чаєм споїти…
Щасливі і радісні ми повертаємось до вогню. Петрик втикає на наші задоволені пики з острахом(може про оргії подумав, я ж кажу – негідник). В казанку водичка булька, зараз буде малиновий чай, а тобі сонце – по спецпризначенню.
Відтак ми майже спокійно( під Римчене «хрю-хрю») спимо, поки Петрик мужньо сторожить нашу палатку в кущі ліщини.
На ранок інструктор спить без задніх, а ми варимо гречку. Таня мутить собі канапки, бо їй гречана каша бачте дієту нагадує. Цигарки офф – у всіх. В хід пішов Петриковий Winston, але й того вистачить до обіду максимум. Ми почули від сусіднього кемпінгу про гірське озеро( назва закручена така, що і не запам»ятаєш, грім би його впік). Малому лишаємо короткий меседж: « спи до шостої. Ми купатись. Вари вечерю. Як не звариш, то великий бог Пронос тебе покарає!». І таки злякався бідося. Ми ще сушимо волосся біля вогню, а красунчик вже й зупку замутив, і цигарки десь із дна наплічника дістав. Потім було тепле вино в папірчику, потім сусіди розказували анекдоти і грали на гітарі, а ми волали з своєї стоянки «Голосніше!!! Браво!!!». Пам2ятаю ми танцювали ще з кимось і щось. А потім… стало вбіса холодно і я прокинулась. Сирість всілася краплями ан траві. Хотілось кави і «Підйому», а ще зоб сусід пробемкав у стінку «зро-би ти-хі-ше», а Втольд репетував «Імідж ніщо!». Додому схотілось одним словом. Як там мій маленький червоно-синій друг у батьків Тані? Чи не шкодують вони йому зернят, чи не забувають йому водичку міняти, чи не задовбав він їх лозунгами, чи не вбили вони його за нічні марення?
Рачки з палатки вилазить Петя. Дивиться виключно уважно і виключно лівим оком.
- Кави хочеш? – питаю.
- Ага!
- То тусуй по дрова.
Широка посмішка змінилась на закапущену губу і наморщений ніс. Але таки просовує решта тіла далі по курсу, всідається на дупу і випорпає з-під катранів кроси. Але й гарний Аполончик, цьомала б і дивилась, та дуже кави хочеться просто.
На горизонті з»являються новоприбулі. Отже, вже десь біля дванадцятої. Раніше не дійшли б.
Мучачека веселі і сильні, дівчата мовчать і фальшиво либляться. Проте замість того, щоб одразу ж розкладатися, вони сідають просто на землю і омкають хвилин з десять, до болю у вухах. Але таки знаходжу у голові мудру думку, розбудити подруг на ранкове шоу. Петро порпається в сумках, заварки здається нема, як і кави. Ми посилаємо його за м»ятою і взагалі до дупи, бо тута ці буддисти і зарядку почали робити.
- Вони не буддисти, просто його займаються, - потім розповідає містер всезнайко. – Кожного літа сюди по три рази приїжджають аж із Запоріжжя.
- Ого!
- Ага.
Треба звалювати. А так впадло. З радістю скотилась звідси – пара поламаних ребер і ніс в чорнобильський гарбуз, зате збиратись і топати не треба.
Врешті ми спаковані. На дорогу посиділи тихо п»ять хвилин. Наплічник неприємно тягне назад. Але ми зосереджено чешемо, нахилившись вперед. Я перемигуюсь з дівчатами, мовляв, які ми молодці, що інструктору двокілограмовий камінь в рюкзак поклали. Ми просто ще не знаємо, що він кожній із нас по п»ятикілограмовому закинув.
Петруччо – романтик. Збирає ромашки і дзвіночки там всякі. Ми би теж так вар2ювали, але дуже «кєшко» з такою от бандурою за плечима нагинатися.
На автобусній сидимо, як в німому кадрі «звізда в шокє» - роти повідкривали і вилупились на хату навпроти. Ми дрібку не встигли на останню маршрутку до міста, тож наразі чекаємо на повернення здорового глузду у Петра і доброго гумору ourself.
- Педро, - Римка хляпає йому долонею по коліні, - я придумала. Ти зара пензлюєш по дірєвні і продаєш ромашкі, приносиш баблоси і ми повертаємось на таксі.
- Гигиги, - це ми з Танькою.
- Для таксі в мене гроші є, зрештою я би за вас теж заплатив, бо то таки в більшій мірі моя вина…(нормально сказав «в більшій мірі», сам забув розклад руху.
- Ну і шо ти тоді випендрюєшся?- Ліля не витримує.
- Того шо я не за то з вами два дні морочився і ніч в окопі провів, щоб отак віддати…
- От дибіл! – Римка любить сам процес номіналізації – ви не подумайте.
- Рима, заспокойся. Голова болить, - я хочу скиглити, репетувати, показувати прохожим тріснувший мозіль або на крайня хоч зняти кроси.я хочу залізти втеплу ванну або холодний душ. Хочу попрати просмерджене димом шмаття. А натомість мирно заспокоюю цих двох овець.
На 15 хвилин западає тиша. Але ось петро приносить з кіоска Camel, всім так мило простягає вогник, що і бовдуру стає зрозуміло: трубка миру розкурена, ховай кастет у тапок.
- Тут живе одна бабуля, вона на ніч бере і годує.по тридцять гривень за людину – ну за мій рахунок звісно ж… - він так стиха говорить, що ми аж витягуємо шиї.
Від усіх цих кольорових картинок з домашньою зупкою, з білою білизною на м»ягенькій постелі, зі звуком телевізора – нехай буде навіть серіальний час, нехай рулять новини чи реаліті-шоу, байдуже. І ми всі четверо як ослики синхронно киваємо на знак згоди.Рима толерантно штовхає його буц носком свого кеда – типу,вибач і всі діла. Він посміхається.
Бабця – це уже голосно сказано. Двері відчинила така собі молодичка років 45-50-ти.
Товстенька, пухленька, з бородавкою над губою, з глибоким вирізом картатої сорочки, зате у хустці.
- Патрались, рєбята? - спитала вона якось надто тепло.
- Да нєт, на автобус апаздалі, - відповів Петро, переступаючи поріг.
Жінка розстелила нам ліжка і налила всім окрошки, я таке місиво з дитинства не люблю, тому відмовляюсь від вечері.
- Мілашка, я тєбє тога кашу рісавую сварю, - і полетіла.
Ми сидимо на веранді, палимо і граємо в карти. Кущі обсіли світлячки, а з трави чути сюрчання світлячків. Баба Віра дістала домашнє вино, ми гриземо яблука і програємо всі по черзі крім Петра.
- А я вам погадаю, - дещо не очікувано сказала хазяйка.
- Та нє… - Таня набожна дівчина, боїться цього,як вогню. Але бабця бере її за руку і заглядаючи в очі каже:
- Ты хочешь выехать за границу. Мечтаешь о Европе. А еще у тебя парень был, спортсмен. Он сейчас очень болен. Но все пройдет. Ты к нему вернись. И скоро у тебя в семье пополнение будет – твой брат невесту приведет в положении.
- Хватит! – Таня висмикує руку і відвертається.
- А мне можете? – Римка простяга руку.
- Я тебя, милочка, насквозь вижу. Тебе нечем в жизни заняться и ты решила ,что будеш знаменитым фотографом. Только ничего у тебя не выйдет, пока отец не доверти тебе под. командывание свою фабрику, а это бет не скоро.
- А тебе, родная, уже пора подумать о семье, - наче між іншим кидає Лілі.
- А у тебя , – це до мене, - будут проблемы с легкими. Ты любишь свого женатого боса. Не начинай с ним отношений – он этого не стоит.
Мені стало так соромно, що одразу ж потягнулась до цигарки.
Тьотя віра глянула на Петра і очі її стали великими.
- В этом году ты попадешь в аварию. И скорее всего умрешь. Молись мальчик мой.
«Аррріва!» - почулося з динаміків, а шестеро людей завмерло від страху…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191256
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.05.2010
Твої нездорові інтереси до смерті
– мої постійні клопоти
Чи стану колись для тебе сенсом
Чи буду для внуків варити компоти
Ти боїшся побачити правду
В нічних вітринах відчуваєш все місто
Мені з тобою постійно тривожно,
Так депресивно і тісно
Я завбачливо ховаю на ніч ножі й мотузки
Ти, всміхаючись, просиш заснути
Прикидаючись вічність сплячою,
Намагаюсь тебе збагнути
Мені не можна бути з тобою, я просто гину
Від усвідомлення тебевтрачення
Від морозу окремості ломить спину
Але це вже не має значення
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190887
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.05.2010
ожеледа
і ти розтрощена
йдеш бруківкою
на підборах
і ледве тепла
і ламаєш собі кістки
рвеш капрони
завтра будуть
для друзів звістки
що згоріли твої перепони
тільки серце будує містки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190884
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.05.2010
кроме души
нифига не надо
разве что самбуки бы каплю
все дороги и автострады
и я оббуханый по них пензлюю
ищу остатки жизни
в дорожный мотелях
болезнях кожных
холодный пивах
путанах и ливнях
но ведь кроме души
нифига не надо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190806
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 20.05.2010
глупые люди
елозят правду
а умные ищут повод
бросить все личное в пруд
и не боятся жить
может я и крейзи
и шут
называй как хочешь -
не тебе придумывать имя
просто взгляни на гламурность пут
такого фешен не видела Сфима
поищи софиты глазами
зарисуй глагол в признаний
овладей гадости азами
и войди в поезд ранний
до Рио
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190678
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 20.05.2010
вона носила всюди з собою його фото
казала: ось який він, скоро приїде
й ковтала краплі, зривалась всоте
ввиносила з дому по десять відер
своєї свободи від ілюзій
вона так невтомно вірила в казку
та ось їй тридцять, а все на місці
випрохує віру, як кошеня ласку
блукає ночами в чужому місті
у пошуках свободи від ілюзій
вона накрила плечі синім пледом
курила люлюку з ароматом кави
топтала квіти, як вуглини, кедом
і зневажала всіх, кому зробилась нецікава
своєю несвободою від ілюзій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190463
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.05.2010
рувет
ти пишеш замість привіта
це все, що дозволила тобі освіта
і тільки коми перед що збивають
і дні минають...а дні минають
і ось я вже геть не можу
без тих твоїх дивних руветів
і слів ненав"язливо ніжних
хоч й не сонетів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190458
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.05.2010
щоб ніколи не дізнатись
чи варта чи ні - відмовилась
бо спробувати і зламатись -
це гірше, ніж не спробувати і жити далі..
бо спробувати і захопитись -
це важче ніж відкинути і себе собачити,
бо вже якось маялась, якось-то тліла
а тепер перекаялась...чи перегоріла
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190270
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2010
Ребекка живе у Сірії
у неї тут своя Мекка
хоч згодом і це посіріє
рахує щодня поденні
і прокидається пообід
Ребекка кохає Реммі
ну а від неї божеволіє Сід
нарощені нігтики, вії
розкидане по плечах волосся
в Ребецці є щось від повії
а може мені це здалося
розтрощені тишею мрії
і день наче танучий лід
Реммі її не зігріє
можливо зігріє Сід
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189765
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.05.2010
я сьогодні ехо
хто гукне - почує сотні відголосків
можна і до ранку, єххоу
напиватись в темряві нічних кіосків
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189621
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.05.2010
мне бы твои правила
оторвать из заметок и - нафиг
я же не зря тебя одного оставила
и сожгла фотографии
я же не зря себя долго мучила:
как там он, жив, не болен???
проносилась свинцовыми тучами
над твоим мирно спящим домом
а в окно улыбалась женщина
как и я: с любовью и нежно
и заснула тревога снежная
я тоже улыбнулась и тихо исчезла
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189474
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 14.05.2010
що тобі до моєї самотності
до вчинків занадто крайніх
до тупиків, безповоротності
до останніх новин в онлайні
що тобі до моїх вечорів
занехаяних ситим тобою
я все тліла, а ти горів
відвернувши мій сум рукою
що тобі до моїх заздрощів
всім, хто більше тебе не любить
я поїду, коли сезон дощів
в тобі вірність мені розбудить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189389
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.05.2010
алкоголь
дивним способом
впливає на ізотерику речей
та істерику жінок
але тобі геть нічого не коштує
прийняти на вечір 5нок
закрити штори
розстелити ліжко
набрати її номер
і пити сапераві
споглядаючи на вишки
за вікном
перемикати ченел
змінювати пози
розкладати коми
курити кемел
чекати на сп"яніння
й сповідатись...кому?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189295
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.05.2010
На десять днів почуття вийшли з ладу
І я відміряла тижні серіями мила по ТБ
Як ставку все лайно душі на кон покладу
І як найбільше – звісно ж тебе
Десять днів тільки кава і смак перемоги
Кілька спроб самогубства і стільки ж поразок
Ти втікаючи, як дурень, плутав дороги
А я як примари боялася твоїх кАзок
Потім зібрала речі й поїхала в Київ
Як кожна банальна стражденна дурепа
Ти мені серце, як звичайну начинку виїв
А я так чекала на твоє "вибач"… халепа
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188797
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.05.2010
як добре, що вже літо
і я твоєю брехнею зігріта
сховаю сумніви за окуляри
а ти підеш до лярви
як добре, що вже літо
і може досхочу боліти
моє запродане для тебе серце
де ти залишив штамп "моє"...
і стер це
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188677
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.05.2010
у двох словах
іди ти
не спокусилась, ах
і забери ці квіти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188482
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.05.2010
мій штата - Дакота
вірите чи ні
і ми там всі в багні
бо ми - сволота
каптурі з хакі
мілітарі штани
димить цигарка з рота
і у коханні наче на війні
а віра - тільки секс й робота
застрягли у понтах немовби і тліємо німі
слова - як неозвучена блювота
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188263
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.05.2010
я відмічу межі довіри
від моєї мрії до твоєї мрії
і хоч світ навкруги просто сірий
ми на піристі хмари сіли
я відзначу ареали турботи
від мого " Я за!" до твого "Я проти!"
але зрештою взую боти
й побіжу на щоденну роботу
я окреслю рамки страху
за якими початки краху
я прийму твою зраду як сваху
поклонюсь в реверансі й дам маху
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188076
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.05.2010
давай складати факти в саркофаги
а у руках нести лиш білі прапори
давай на дурнів не звернем уваги
і на плітки подивимось згори
давай на зло усім одягнем чорне
ввімкнемо дум і пересядемо на байк
на все погане спокою нагорнем
і всім проблемам оголосим страйк
а завтра просто скинемо підбори
жбурнемо ділові костюми у смітник
візьмем палатки і чкурнемо в гори
де ти не учень і не робітник
ми будемо курити й грати на гітарі
співати Боба Барлі та "Бітлів"
і сонні твої очі, темнокарі
захоплені, бо все як ти того хотів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187930
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.05.2010
коли осінь кінчиком носа
по якосму стікає сльоза
запряже скрипучого воза
я для тебе зроблюся чужа
і не винні тут стовпчики ртуті
і слова хоч банальні та щирі
що від тебе чекати по-суті?
між тобою і мною не метри, а милі
коли сонце почне прокидатись о сьомій
а на мовчання розцвіте алергія
я тобі простягну мізинчик - осьо мій
а ти свій простягнеш, але це тільки мрія...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187880
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.05.2010
включи "супертремп" і вимкни світло
знайди несподівано сили на завтра
щось загоряється як гірська ватра
це харизма кличе, хоч жити набридло
підкоти рукави і спробуй мені написати два слова
щось у стилі "Привіт. Ти вже вдома? Як справи?"
ми ніби поряд, хоч ти громадянин чужої держави
я відпишу: "Повернулась нещасна, але жива і здорова"
ну а ти: "Включи "супертремп" і вимкни світло
знайди несподівано сили на завтра. потрібно
мене називай у минулому часі і принагідно
та не люби мене так вірно-прісно... набридло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187730
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.05.2010
всі мінуси відштовхуються
як і всі плюси
а ми як пси
звемо усіх на с
і тільки вірні заклопотано
усім по вищій мірі
наче жебракам по лірі
хоч справа у довірі
всі сни є віщими
як і погода
така порода
злість і згода
рапаві руки стомнлені
нерви надломлені
але любов"ю сповнені
хоч і знекровлені
дограй цю партію і кода
хтось любить Моне Клода
та нова колода
шкода
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187413
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2010
подаруй мені різдво сьогодні
не християнське, а тільки моє
скажи:"мала, мої амбіції згодні
що від нині нас буде двоє!"
пообіцяй сотні випадків
у яких ми залишимось разом
і що шрами холодних виродків
загояться сердечним екстазом
подаруй мені свято, ріднесенький
виздоровлюй і приходи до себе
просто торкнися руки легесенько
а геройства мені не треба
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187411
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2010
його звати мішель
і він любить армані та прадо
вечорами смакує мартель
а мовчання тримає за кредо
мішель знає ціну відвертості
і мовчання ягнат на світанку
просто дивується жіночій впертості
і вмінню все нищити до останку
на правиці в ного тоненька смужечка
як оберіг від піраній та інших сучок
смайл - це просто графічна дужечка
і уміння пластичних ручок
мішель впевнений - все уже скінчено
тільки не тут, а в реалі
в соцмережах - все вірт, вдало підмічено
нереальна любов до віртуальної кралі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187319
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.05.2010
моя книга шепоче англійською
як абсолютно усі листи до тебе
але тональність міксолідійською
наче заангажований Вебер
в моїх рухах бажання і пластика
ти клопочешся про партії та теракти
на твоєму плечі плаче свастика
а на письмовому - судові акти
ти завдячуєш друзям шрамами
на занадто смаглявій шкірі з оливок
я заспокоюю тебе скрипковими гамами
міксолідійськими, та це неважливо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187153
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.05.2010
я не пишу жіночу прозу
ну можливо просто не настільки феміністичну, як вірші
так, люблю соняхи і мімозу
так для мене прислужуватись чоловікам - найгірше
ну буває, що трохи знічуюсь
від занадто перчених і сильних вчинків
іноді грубим словом засмічуюсь
та не загублюсь в полицях соціоринків
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187151
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.05.2010
Ми сидимо в «Трініті» вже другу годину. Графіки наших відпусток ніяк не співпадають. Виходить так, що Ліля зможе приєднатись до нас аж через тиждень. Це трохи по-свинськи було би. Ми вирішуємо зробити їй лікарняний – хвала анархії України, де все продається і могоричиться.
Отож 14 липня чотири кікімори з торбами об’ємом, як на піврічний вояж, сідають на потяг до Сімферополя. Клеять дурня в купе, умудряються наклюкатись дрінку в 30 дігріз білоу зеро і спати цілий день. Прокинутись о 23:00 і шукати пригод з ароматичними сигаретами і небритими (пардон недоглянута іспанська борідка) бахурами і тамбурі. В 3 ночі(ранку?) ми таки вляглись, щиро переконані. Що «то всьо мудаки»(ну подумаєш викинули у вікно його sonyericsson – не тре було з ним постійно носитись!!!).
Вранці ми випхались на перон і з будуна ще довго рахували, чи справді аж вісім торбочок має бути, якщо нас лише четверо. В автобусі до Партеніта таки второпали, що забули парасолю від cонця і Canon(мій до речі) нещодавно забуті на верхній полиці купе - найкращий подаруночок ґіточкам на Николая.
Поселились з горем по полам в кімнатці два на п’ять з вдома розкладними канапами і довго тягнули сірники, хто з ким буде спати. Поки таки не Лілю(бідна дівчинка) покласти разом з Римкою, яка хропить і чмакає всю ніч. Згодом з’ясувалось, що метр – це не є безпечна відстань для спокійного і мирного сну без муз супроводу.
Наступного дні ми прокинулись рано(якраз час до обіду валив) і пошльопали (реально такий звук від від резинових в’єтнамок) на пляж.
- Дівчата дівіться паруснік! – це Рима репетує.
- Не радуйся, тебе не візьмуть покататись на ньому, - Таня відрубує.
- Це тебе не візьмуть. Затопиш… сваімі крикамі, - зараз буде буря думають всі.
- Позакривайте роти і думайте про тишу. Хто зараз вякне – готує вечерю і миє посуд! – це я вже. Псевдонім «народна самооборона», от тільки карта вити ніяк не навчусь – ганьба і «ужозз».
Ви коли-небудь пробували заснути під хлюпіт хвиль, який нещадно перебивають крики «пах лава, сємєчкі!!!» (тонко із скигленням), «холодноє піво, рибка» ( басом із наголосом на останній склад), «бананипєрсікі»( зрештою наймиліше для мене по звуку. Дівчата раз у раз бігають по морозиво і сік в кіоск( «там такий мальчік!»), а я читаю Карпу, здерту з нету і факаюсь, що помилок капєц як багато! Іноді просто прусь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186965
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.04.2010
Нас було четверо. Четверо напівбожевільних невдах. Четвер – заповітний день. По краплі «De Kuper» чи «Molinary». Слайси відключені. Напівшепотом про основне.
Нас четверо: Римка, Ліля, Таня і я( Катя якби хто питав).
Римка з нас найматьоріша. Точніше найбільша пофігістка. Втомлена надмірною увагою татка-фабриканта і його чимраз молодшими коханками. Післала Литву-батьківщину у дупу і повернулася в Україну-батьківщину, де ще три роки тому жила мам. Матуся померла від раку лімфи, залишивши двокімнатну і море проблем. Матуся любила чоловіків і шик, але все ж таки рідна, отже закриваємо тему. Римка періодично відвідує все можливі гуртки(крій та шиття,сальса, масаж, бісероплетіння, мовні курси, клуб парашутистів… далі просто міфові радіо гуртки, клуб юних хіміків, аквадизайн) і жодного з них звісно ж не закінчила.
Єдиний її диплом – посвідчення водія. 300 у.о. і маєш(якби хто питав). Єдиний її досвід – гроші закінчуються швидко. Але як фігура досить самостійна, від батьківських грошей відмовилась, натомість із радістю прийняла «подаруночок» - приміщення у центрі міста, за оренду якого отримувала щомісяця близько 3000 євро – це вже як «чемна доня» звісно ж, нічого не подумайте!
Римка говорить ламаною українською або плутаною російською, чим усіх веселить. Але хлопці з розуму сходять від її прибалтійського акценту( а можливо від глибоких вирізів і довгих ніжох). Але вона то все на право і на ліво, бо «Хлопці – собацюри невдячні. Виляють хвостом поки ти годуєш. А як пригріє ше хтось то ясен пень ю а велкам!». Римка не любить рокерів, але любить Курта( «бо він мертвий!!!»),не терпить матюків, не вживає таблеток і не цілується у перший вечір знайомства( тільки після 24:00. Отаке.
Об’єкт під номером два – Таня. Мила, спокійна дівчинка з довгим волоссям і бірюзовими айсами. Ніжний і тихий голос,підкреслено коректні звертання. Проте не без запар – ясна річ. Таня має маніфест і вирок – «Я груба» - говорить зі слізьми на очах. Трохи є, але ж файна вбіса! Просто не в маму пішла( татечко Анатолій відзначився схожістю з бегемотиком і не відзначився ростом). Раз на місяць наша дівчинка (до речі, наймолодша серед нас) оголошує боротьбу з цилюлітом. Минулого року це мало не коштувало їй життя. В один вечір мала прийняла таблетки для схуднення, зверху фігню для «очищення організму», потім ліки від зобу і в решті снодійне( 2 шт.), бо «дуже кортіло ригати». Так от, о 10 ранку наступного дня я сиділа під реанімацією, матюкаючи всі засоби для стрункості і молячи Бога зберегти це маленьке – ще геть дурнувате життя. Меседжі ішли в різних напрямках. Так що Бозя не образився і дівчинка Тетянка залишилася в цьому грішному світі, проте з виразкою.
Ліля – геть інша тема. Ніхто і ніяк не второпає, що робить ця мишка серед таких відмочок. Ходило собі створіння в бібліотеку щодня і щонеділі на ранішню, а тут на маєш тобі: розмово про фатуми і психодиліку, 40 оборотів(мама: «фу, слава Богу, почулося 40 абортів…»), «ACDC”, “Led Zepplin”, кальяни і Карпати не рідше разу на сезон. Ліля читає Шопенгауера. Я знаю її 5 років і всі п'ять вона читає Шопенгауера. Може на пам»ять вчить і не признається?! Цитує іноді грецьких філософів. А в дорозі слухає аудіокниги французькою. «кум тель а вів син таля пас» - от все, що сказано нам нібито французькою, хоча маю підозру: все вона зараза знає.
Ну і я. нереалізований юрист, невдалий комерсант і врешті решт шустрий агент з продажу нерухомості. Живу з папугою – він феноменально дублює моє мовчання та фразу з реклами «Імідж ніщо!». Любить серіал «Секс і місто», можливо тому, що після нього я годую його яблуками. У мене нема родичів, тому кожного літа я тарабаню клітку з Вітольдом у село – на фазенду. Хатка залишилась від бабусі. Її матеріальна цінність геть не йде у порівняння з оточуючою природою та тишею, що зцілює краще «Новопаситів». Отож Вітольд і пару подруг – ось всі,хто міг би подати до розшуку у разу мого зникнення. Хоча ні, Вітольд би просто здох від нестачі яблук і «Сексу і міста»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186845
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.04.2010
ретекси
усі компліменти
просто автореверси
від тебе і до тебе
карітаси
як ще одне
не останнє підтвердження
що всі твої екси
підлі гандураси
стоки
у значенні переоцінені
неоціненні жертви
твоїх нездійснених і нездійсненних
те, що випиває з віри
останні соки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186577
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.04.2010
служба спасения гениев слушает и внимает.
но я не уверенна что это кого-то е*ет или занимает...
все слова просто требуха для чебурашек и прочих лузеров...
сегодня вернулась бухая десять минут до утра...
кто-то меня любит, другой обнимает..так бывает
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186571
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.04.2010
ця посмішка
наче маска
а насправді
гримаса
агонія
у кожній
зморщечці
а ти -
табула раса
і я ноль
на твоїй
чистій дощечці!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186178
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.04.2010
мене моя мрія не чекає в онлайні
все я її - навпаки і наперекір доказам
мене моя мрія штовхає на крайні,
хворі та аномальні спротиви
я виглядаю його під "депеш"
під "дольче віта" "океану ельзи"
під сотнями цементованих веж
а в нього - робота і рейси
мене моя мрія не згадує вранці
коли присмак сну зігріває уяву
ми не друзі, і не коханці
він - вільнодумець, я просто раззява...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186175
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.04.2010
мрії розбиваються у Роттердамі,
як і кожна занадто банальна вигадка
для всіх, хто ще вірить піковій дамі
політ завершено, оголошена висадка
засмічені мізки чужими проблемами
уславлення - тільки бюсти, і ті посмертно
обмін псевдоввічливістю - насправді дилемами
хто, з ким і як... - це ж просто нестерпно!
на смітниках засинають останні генії
ідейні агресори і сумні відчайдухи
давай в Роттердам, а не до Кенії
ти ж знаєш - я не виношу посухи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186046
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.04.2010
я курила вишневі ароматичні
а поряд емо танцювали брейкданс
сповідались по храмах гидкі і дволичні
а в маршрутках включали не шансон, а транс
повії з геями займалися віртом
в чужому айподі матюкався джез
смороди драпу приносило вітром
а панки прилизуали свій ірокез
шляхували бабтисти, діти грались кастетами
пішоходи сумлінно шукали зебру
акціонери мінялись старими касетами
ну а таксисти читали "Федру"
так починався кінець світу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185715
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.04.2010
форматування серця закінчено!
і тепер там вітри-суховії
хай повідомленнями пошту засмічено,
твої мрії - лиш твої мрії...
і нікому не набридатиму
розповідями про тебе найкращого.
когось іншого собі трохи кохатиму
нехай і білявого, нехай і пропащого
затамую на півхвилини спогади
і забуду, як робиться видих
але ти не ревнуєш, бо маєш здогади,
що кохаю тебе, а не вірних і ситих
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185465
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.04.2010
твої картини напоєні мегазмістом
все паранормальні, усе космогенні
будь ти хоч сто раз ісламістом
тільки не геній, тілький не геній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185083
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.04.2010
а може просто мотузкою для білизни
комусь, як в підземелля щастям
а може, як єдина у світі поразка
по разу - на кожного з найдорожчих
а може на свято у темній кімнаті
як кішка зі своїми мріями на дотик
загострені кігтики - майже ножі
і ти на межі, як передсмертний подих
а може, як повінь осінньо і звично
що краплями по бруківці все стук і стук
найменші бажання - десь на долівці
а ти наче хвойда у руки із рук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184644
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.04.2010
вокруг стало слишком темно, правда милый?
я как-то неслышно сошла с ума
не надо засовывать в вены иглы!!!
я выживу, вылезу из ямы сама
тут слишком больно орет акустика
и даже мобильный молчит, пустышка
мы просто прощались у мерзлого кустика
и вся эта ссора надумана слишком....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184475
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 17.04.2010
руді та біляві кішечки
посміхаються вдавано весело
та всі оплати вже внесено
можна вгадати хто з ким у ліжечко
красиві гламурні кігтики
іноді відпадають в оргазмах
папікам трохи лячно-таки
коли дівчатка кривляться в спазмах
потім все зашибісь і окі
кілька коктелів, дві сотні баксів
співи Білана під караоке
і нафіга аромати AXE-ів?!
дівчатка на ранок тусують з готелів
говорять по mobil в немитих таксі
скільки ж папіків і скільки борделів
замовчують чесні news BBC
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183953
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.04.2010
у мене ж куди не тикнеш - аномалія
у мне ж куди не заглянеш - скелет
у мене ж на всіх двооксид калія
у мене ж що не подія - секрет
у мене ж нема його ран
у мене ж не вистачить сорому
у мене ж що не кохання - саван
у мене ж все справжнє - на сторону...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183845
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.04.2010
я втратила усі миттєвості весни
і сни на стелі діафільмами навішала
закрила діалоги, потовстішала
у значенні блатної новизни
я вирішила всі потребності засміченням
закривши вдома свою втому як кота
та не дозволить вийти далі сліпота
що у суді мене засудить своїм світченням
я не просила, просто була втрачена
для будь-яких ударів долі й випадку
віддала своє серце звісно ж виродку
а потім легковажно вами страчена
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183259
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.04.2010
сливці
в образі так багато образи
та хтось тріпоче тебе за щічку
не плач, малеча, на разі
перетерпи ще коротку нічку
і я терплю, зігріта словом
і якось надто рано прокидаюсь
а щастя знову п"яне за засовом
хтось знову утішає, а я каюсь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183228
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.04.2010
Пальці пахли хвоєю
А я твоїми віями
Холодними обіймами
А ти жінками й зброєю
Руки вражено й стомлено
Лежали на твоїх плечах
Знаходила щастя знекровлене
У тобі як у предтечах
і все говорило про зраду
А я про любов і манію
А потім три куба магнію
Щоб не дізнатись правду
Від коми відходила блідо
А ти все тримав за руку
Тремтіла від кожного звуку
Яким ти запрошував в літо
На кожному слові акценти
Що варто жити й без тебе
Я витрясу тебе з себе
Як бідному пенні та центи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183034
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.04.2010
акценти розкладаються не нами
і годі цих протестів - просто тестів
складай мої слова завбачливо у гами
і не шукай у них нових контекстів
жбурляй подалі і топчи ногами
давай солодкий, прикипи губами
і кинь у мене правдою, як камнем
засмійся з того, що творилось з нами
минуле було шовковим - не тканим
жбурляй подалі і топчи ногами!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182648
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.04.2010
хмариться
чи так минає?
а може ну його
мій чай завариться
а нас немає
і вранці розвидниться
і сонце в стриптизах
а ми замальовуємо
власні спогади
і розвішуємо їх
на карнизах
а далі втрачаємось
у значенні кохаємось
і розпилюжуєм
і розпаплюжуєм
і тільки очі
невимовно сумні
прості і пророчі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182635
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.04.2010
До кабінету заходять люди і вмощуються на ньому. Дехто по-панськи розсідається, є такі, що всупереч будь-яким правилам етики закидають ногу на ногу, інші ж сидять причаяно, з відчаєм у очах, скромно склавши колінця докупки, тереблять пожмакану хусточку в руках.
Сьогодні в ньому сидить ангел. Він не вміє себе поводити у подібних закладах, невпевнено відповідає на запитання, плутається в поясненнях, зненацька замовкає, хмуриться.
-Ти справді хочеш стати людиною? – наче «удари молота і серця» гримить голос Посла.
- Я не впевнений, - стискає плечима знічено, - але хотів би спробувати.
- Цивілізація змінює. Ти більше не зможеш у водяній гладі роздивлятися своє обличчя, для цього тобі знадобиться дзеркало, ти втратиш відчуття часу і будеш прив'язаний до годинника, ти більше не посмієш зустрічати сонце на даху хрущовки - ти почнеш боятись висоти, ти більше не захочеш проводити ночі в горах, ти шукатимеш абсолютної тиші в двокімнатній із вимненим телевізором, телефоном, холодильником та світлами. Але не знайдеш її. Ти перестанеш дивитись в очі і говоритимеш банальні речі – стандартні слова ввічливості. Твої дні будуть складатися із потреб: мушу і варто. А слово "хочу" залишиться в минулому. І врешті – тобі дадуть чудне ім'я як мінімум з двох слів. Так ти станеш одним із тисяч та мільйонів – наближатимешся до життя, віддалятимешся від гармонії. Ти хочеш цього?
Ангел плакав. На його нижній губі яскравіла цятка крові – від надто стиснутих щелеп.
-Я тепер знаю, чому вони такі жорстокі один з одним і такі вразливі на самоті… мені шкода їх.
-Вони не мають спокою… встановлюють власні правила, самі ж від них страждають, один одного нищать і карають, а потім відвідують могили і тримають скорботу.
-Вони такі нераціональні…
-Вони – люди.
-Тоді я краще залишись міфічною істотою без громадянства та імені.
Ангел встав і пішов. Тільки начорному кріслі, як докір, залишилась біла пір'їнка з його крил…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182465
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.04.2010
Приблизно так починається весна
Всі зимові шкари ні до чого
І не тішать картаті шалики
Ти стоїш на проспекті довго
А навколо не люди, а равлики
Не спішать вже чимдуж до хати
І на пхаються в жовті пижики
Просто хочуть трішки кохати
Всі блондини, шатени і рижики
На роботі все по цимбалах
А вдома скукотінь та задуха
І ти тягаєш по клубах і барах
Свого вірного кращого друга
І вриваючись пізнім вечором
До сусіда на каву з корицею
Десь о п’ятій ранку дудлиш ром
Той що вранці вернеться сторицею
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182356
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.04.2010
зима хвора
невиліковно
на твої мінори
дези й хардкори
наче підпора
скрипить церковно
зима в комі
затяжній та глибокій
ти її живиш мною
й ароматами хвої
у старому домі
а сам одинокий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182353
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.04.2010
Осінь дивилася з острахом
А я все питала: шо сталось?
Змішала Вівальді з Ойстрахом
Зав’язла й сама змішалась
Дивилась замисленно-завидно
На ще не зовсім померле листя
А в горлі спогади надривно тисли
Як її звали?...
... Здається Христя
Проста непоказна дівчинка
У надто короткій міні
Сказала так мало, а в серці тріщинка
І десь в діафрагмі іній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181835
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.04.2010
У слово тіло влито слово літо
А лати - тільки золото і літій
А стеля стелить сталлю злито
І летимо літами слати плити
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181819
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.04.2010
***
тільки розумні прагнуть більшого, а грішні очима вишукують гіршого
***
веселі імпотенти, можливо просто просять, а виходять гарні компліменти
***
деміург? - ні демо версія. - а чому вся у чорному? - просто професія
***
доскіпуйся до кожного слова, в них думка і грам проносного
***
міняти важче ніж змінювати, хоча різниця у літерах і літрах
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181472
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.04.2010
в мене надто худі руки
і надміру похмурий вигляд
я не ділю мову на звуки
лиш під евансенс тихо скиглю
я звичайна міська рокоманка
здичавіла від вражень і тиші
скільки часу лишилось до ранку
скітільки будуть плодитись миші
кожен день наче екскурс в минуле
забагато сміття і гранджу
прокидаеться тихе й заснуле
я його ніяк не спроваджу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181299
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.04.2010
Похмурий день. Постдощовий, сирий і безнадійний. Проте таки почався і таки заставив усіх прокинутись, одягнутись, пити каву (чай, какао, молоко), тягнутись на роботу (справді тягтись).
Вона влетіла в тролейбус, звісно ж в останню мить. Передала дрібні і втупилась у вікно. Просто набридло спостерігати, як люди витріщаються. Відверто і неприховано. Ну можна ще зрозуміти того, хто за чорними окулярами ховає зацікавлення і думає, що це і справді непомітно. Але ж тут вона в окулярах, а оглядають її. Що за біс? Ну так, погода не сонячна, ну то й що?
Аж тут на наступній зупинці входить він. І уявіть лишень – в антифарах. Це ж взагалі прикол року: їхати у вересні в тролейбусі в дощ у антифарах! Тепер усі лупляться на нього. Він піднімає голову вище – вона розуміє, що він дивиться на неї( так що ви там говорили про ховання погляду за скельцями?!) Кутики його уст рухаються у напрямку вух. І ось вони вже по-змовницьки регочуть, ніби спільники чи друзі. І ніхто не дізнається, що їхня спільність викликана геть різними обставинами. Бо її кілька днів тому побив «коханий», а він… просто наркоман
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181092
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.04.2010
"закрой за мной дверь - я ухожу"ЦОЙ
виходячи - замкни і кинь ключі у прірву
не в ту, в яку потрапиш сам - знайдуть
тебе із себе, як сторінку стрімко вирву
і байдуже, що в Букіністі не візьмуть
виходячи - як завжди вимкни світло
встроми цигарку, фільтром припали
від тріпотіння пальців охолоне срібло
ми мали трохи щастя - пропили
виходячи - поглянь зимоводовго
закрий на два оберти, смикни за клямку
забудь на постелі айфона свого
вернись і знову залишись до ранку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180165
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.03.2010
ти не співаєш
просто стогнеш
і в кожній ноті
правда, правда, правда
тобі огидні
хибні крики плоті
а зрештою це теж відвогне
якщо в минулому-
крапки і коми
і без абзаців все
і все без змін
то з ким ділитись
і творити кому?
наклали будні муляжів із мін
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180152
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.03.2010
коли всі кричать: стій, ти попався
я невтомно біжу вперед
накиваю п"ятами
а ви вар"яти
запарюйте м"яту
і залишайтесь вар"ятами
коли час притискає, я тану
й починаю хотіти жити
намалюйте серця і нирки
і залазьте у свої нірки
якщо щось ніяк не вдається
це минеться
гахне і досить
тільки розум
благально просить
нехай в тілі душа зостається
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180085
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.03.2010
Подзвони мені, коли попустить алкоголь
І бруд душі проллється з блювотинням
Волосся умочи в їдучий пергідроль
Й опутай знову мізки алкопавутинням
Так, я врятую і накреслю схему
Для втечі з місця злочину - убивства фобій
Ми просто куримо: я слімси, а ти – «Кемел»
Дрімаючи на кедровім затишнім гробі
Ти подзвони мені, коли геть потемніє
І у весняних сутінках ми закопаєм тіло
Ніхто нас не осудить, просто не посміє
Ти так не хочеш??! Але я так захотіла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180042
рубрика: Поезія,
дата поступления 26.03.2010
я принагідно озвучу думки,
що загартовують пам"ять пом"яту
спинятися вчасно й видаляти шматки
де сором пресує на п'яти
натягую джинси, опів на другу
ше вбіса часу до світанку
блукаю без тями - виходить по кругу
незаймана тиша, як в танку
награлась вдосталь другорядних ролей...
наїлась нездорових фільмів й пустощів
наплакаласяд о відкладень солей
в біленькій мереженій хусточці
спогад - найгірше, що створює совість
і ніч, як топовий нудний епізод
стягнені рухи, думок почерговість
і цигарки - здається декілька сот
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179512
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.03.2010
Хтось запхав ніж у місяць
І тепер ночами кроваво темно
Вранці всі прямують до цирку
І тільки деякі в церкву
Вони стоять навколішки тихо
І тільки губи виказують шепіт
В цю мить акробат не гине
А глядачі не лякаються змій
І тільки самотній блазень
На виході нервово курить
Картає себе за тупість
І невдалі жарти
Так в дріб'язках все проходить
А ввечері трупа дивиться на місяць
В червоних софітах без спалахів
І тільки церква стоїть не зігріта
Гарячим теплом напівмертвого
Небесного ліхтарика
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179453
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.03.2010
Крізь жалюзі жалість жалиться
Зимовими звістками зради
Жахає мене і сама жахається
Звичайнами звабами збочень
Жоржини життям жінок ніжать
А злісні зіваки завчасно зляться
Женіть їхні жарти й прожерливі жести
Залізниці й застуди не просльозяться
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179423
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.03.2010
А знаешь:
Во мне твои сплетни
Пролежали
Посердили
Исчезли
И соседские бредни
Не болят
Не кусают
Вышли
Остались закаты и молнии
На вечерних
Атласных
Платьях
Только я и твое безмолвие
Нависает
Ранит
хватит!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179421
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.03.2010
Ти зцілував мій увесь макіяж
Тепер залишилась зовсім без зброї
Брав без дозволу – на абордаж
А потім заснув на руїнах Трої
Ти cпокійно курив і дивився в очі
Хотіла втриматись, не відводила погляд
І думки сновигали лякливо-пророчі
Що ми все таки не будемо поряд
Тож тримай свої руки позаду тіла
І не треба цих спроб без продовження
Так, я так хочу!!! Ще мить тому хотіла…
Вирішу в міру проблем надходження
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179072
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.03.2010
весни не буде
її віддали за борги
і розпач роздирає груди
і зловтішають вороги
весни не буде
варто б було знати
що їй набридли люди
їх дріб"язковість й шати
весни не буде
і нам прощально плаче
немите сонце Будди
з дощами на додачу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178706
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.03.2010
Ми все робили надміру:
Невтомно рили правду
Постійно втрачали віру
І вкотре вбивали емоції
Під звуки хіп-хопу і дансу
Чекали жалю нові порції
Цілувались крізь маску
Губили ритми і рими
Молили богів про ласку
Ми занадто зухвалі й щирі
Для розмірених вчинків
Потрібні не кроки а милі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178483
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.03.2010
десь за скельцями палароїдів
затремтіли твої оченята
це так спокусливо, ти б хотів
їх у цю мить просто зняти
струсити мене і побачити
як наростає біль і тремтять пальці
як я зневірююсь та хочу пробачити
як ходжу боса по гострій гальці
ти б хотів у мені втілити
сотні своїх незвичних фантазії
якщо моє духовне тіло – ти
то до чого смерть та інші оказії?
якщо кілька безсонних ночей
я шукала зміст в кетаміні
а знаходила каріть твоїх очей
і ці очі були незмінні
якщо вдома за темною ширмою
я ховаю колишніх коханців
а ти просто кохаєш біль мою
і тремтіння замерлих пальців
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178478
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.03.2010
Вриватись і падати на порозі
Засинати сидячи над листами
Розкидати спогади по підлозі
Блукати чужими містами
Роздягатись на вулиці спекою
Натягати на пальці каблучки
Все бродити з великою текою
Й потрапляти словами влучно
Захворіти на здогад і скрикнути
Від занадто потужних істин
Це не правда, що дні можуть виснути
Зазвичай все занадто пізно
І тоді задихнутись від заздрощів
До бажання стати німою
Бо лиш ритми самотніх дощів
Мають право бути собою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178441
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.03.2010
кретини носять Ґуччі
це їх кретиняча форма
і тільки очі беззвучні,
а матюки - то норма
кретини грають у владу
і носять чорні портфелі
кретини не знають правду
для них дім - це готелі
кретини купляють дівчаток
на ніч, або й на півночі
для них п"ятдесят - це початок
й байдуже хто кого хоче
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178433
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.03.2010
Якщо заповнити тишу крапками
І на ранок всю суть пропити
Волоктися домашніми тапками
По бруківках й цементних плитах
Залишаючи по одній банкноті
На холодних автозупинках
З дивним присмаком істини в роті
Продавати банальність на ринках
Якщо так випадково ранитись
Об занадто гостру нещирість
То це Всесвіт кошмар, а не ти
Це його хвороблива сирість
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177796
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.03.2010
Взимку так хочеться
Курити й кутатись
Ховатись з чаєм
Від проблем
Занурюватись у спогади
Кохатись
Втрачати контроль
Ховати у морозильну сніжку
Як нагадування про тяжкі часи
Підбивати підсумки
Купляти подарунки
Організовувати ньюєр-паті
А ще слухати Scorpions
Взимку мені так хочеться до тебе
Я витягаю відкритки і фото
Чому ми там такі щасливі?
І чому це минулий час?
І чому ти, а не хтось інший?
І для чого це і від чого так?
Краще йду покурю і вип’ю чаю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177663
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.03.2010
Ніхто не дозволить знати достеменно
Дати смерті та інші дрібнички
Нас викликають на суд поіменно
Ми мовчимо – це вже входить у звичку
Ніхто не збагне дивні підтексти
У сполученнях слів на позначення сором
Ми витримуєм погляди, наче тести
На спроможність істот помирати хором
Ніхто не врятує звичайних студентів
Від недоречних зізнань і шкідливих звичок
Й тільки лейбли футболок від псевдо брендів
Нас не цікавлять, як сотні інших дрібничок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177662
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.03.2010
наполеглевіть має два значення
і якщо совість свідчить про зраду
ніякі слова не зароблять пробачення
не сховаються від сліз і граду
незбагненність цікава простором
для збочених думок і хворих фантазій
не погрожуй коханню розстрілом
воно варто Америк й Євразій
нагорни трохи більше грунту
на мої непрості інтереси
не завдячуй англійському фунту
просторові дефолти і прогреси
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177484
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.03.2010
так гостро відчуваєш реальність
а розуміння тяжкий дефіцит
на зради сумну безжальність
як ідея-фікс прийшов суїцид
не обпікають більше краплі крові
бо думки десь там. де засинає біль
сумління чисте, рішення здорові
лиш зліва в грудях нависає гриль
повільно плавиться на сонці Куби
червневий день. що переходить в вечір
і тільки надміру стиснені губи
стримують крик, що лягає на плечі
ще п"ятнадцять хвилин і не стане пульсу
щось загоряється як гірський антрацит
це бажання залишитись . але ти вже в курсі
своє таки зробить дядько-суїцид
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177336
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.03.2010
коли прокидатися
рано-вранці
і гріти горнятком
чорної кави
тремкі від спогадів,
змерзлі пальці
і біль шукати
на дні канави
коли прокидатись
зандто рано
й вмикти голосно
(щоб усі знали)
своє улюблене,
що дробить рани
і розкидає їх
на міські вокзали
якщо прокинутись,
але запізно
для спішних рішень
та інших збочень
то серце просить
не надто слізно
можливо вже
і не дуже хоче...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177254
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.03.2010
всі рішення прийняті
а ти нічого не вартий
сидиш осторонь криків
втикаєш на біль дітей
всі речі спаковані
а комусь так складно
зібрати всю волю
і просто піти
всі смутки обсміяні
а сни нездійсненні
і тільки рожеві колготи
як спогад колишніх "ні"
пробач мені рідний
я трохи самотня
а ти мені надто тісний
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177241
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.03.2010
гертруда плаче про бідність
і про останні шовкові сукні
її прикрашає блідність
хоч ззовні - звичайна сука
напудрений ніс, напомаджені губи
затягує м"ятну цигарку
міняє коханців на норкові шуби
і "ремі мартіна" чарку
гертруда просто дешева повія
і кому про це писати?
але вона теж десь під ранок мріє
про дім і високі посади
звичайні бажання принижують радість
від наднормових емоцій
і тільки час не розтрачує вартість
гальмує весь шик промоцій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177076
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.03.2010
ми сміялися
з диско й попси
звивались руками
ховались в софітах
і тільки дикі дворові пси
це забирали в нас разом з роками
не відзначивши рок в заповітах
ми були відверті
неформальні підлітки
на пострадянських лавках
спальних брудних районів
і тільки час відсортовував відліки
ховаючи запал в фанерних шафках
розбивав нашу дружбу на сотні іонів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176813
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.03.2010
Двадцять четверта нуль нуль
І кілометри
І автостопи
Розчинна кава
І знову вперед
Десь лиш під ранок
Натягуєш гетри
На ледве теплі
Ноги та стопи
Двадцять четверта нуль нуль
Ще дві доби поспіль
В сидінні-фотелі
Від Талліна двісті
До Праги шістсот
Розстелюєш постіль
В брудному мотелі
І прокидаєшся знову…
У рідному місті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176804
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.03.2010
Так народжуються звуки
Ти просто надто багато мовчиш і куриш
Потім у вікні темніє повітря
А очі хочуть на кіносеанси
Але ще один день не потрібний
Він втрачений у зачатті
І завтра ти зробиш аборт
Можливо, якщо вистачить сили
А поки ще один слімс
І кілька сумних пісень
Зауваж: навпроти жодного світла
Лиш вище дев ’ ятого шось сліпить
І тьмяніє і втрачає геть сили
Так народжується ще один день
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176697
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.03.2010
я верба,
що не зацвіла навесні,
бо восени почались посухи,
а взимку надмірні зливи.
я дике і ніжне "не хочу",
що доноситься десь з-за рогу
твого зламаного "прошу"
а ти так боявся почути "ні"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176696
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.03.2010
торішній сніг стікав ринвами двічі
і хтось казав, що то повії плачуть
а перехожі заглядали в вічі
хоча й не розуміли, що мій погляд значить
крамольні треки в МР3 - лиш мої
і лиш для мене місто це гидке й безлике
ти щось сказав – ні, то мовчать сувої
та я вбиваю їх шаленим криком
ми не змінимось в бажанні жити
й продавати себе за три пенні
хоч так хочеться іноді вити
запиваючи сльози щоденні
ми лиш вибл*дки старих будинків
антиквар з порцеляни й міді
так втомились від сильних вчинків
тільки гроші й ніякий Овідій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176688
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2010
мені не потрібні чоловіки
я втомилась від їхніх комплексів
ми несемо їх біль крізь віки
на мільйонах поселень і полюсів
ким ти станеш для мене у вічності?
знову стомлений працею меном
будеш плакатись у безличності
я сушитиму сльози феном
досить милий, я теж не гранітова
і не можу тебе зрозуміти
важко жити, коли сила вітрова
не дає мені навіть взлетіти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176073
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.03.2010
У вас бувало таке, що в один день закінчувалось все життєво необхідне? Зубна паста, сіль, гроші в гаманці, на мобільному, в неті, туалетний папір, підживлення для вазонів, мило, сливове варення, шампунь, зарядка в плеєрі, пральний порошок, чисті шкарпетки і теде?
Одного дня в мене закінчилось те, що звикли називати «жіночим щастям»(яка нудьга!).
Хтось зверху із сарказмом сконстатував: ти вичерпала свій ліміт на вдачу. Іди гуляй, мала!
Діалоги:
- знаєш, мені іноді шалено жаль, що ти в мене перша жінка…
- ???, - здивований погляд.
- Я серйозно. Зрадити ж тобі не можу. А так кортить знати чи ти гарна коханка.
- А ти маєш сумніви?
- Ні. Просто насправді нема з ким порівняти.
- Якщо в тебе виникла така думка, то це означає, що ти чимось невдоволений…
- Гамм…
- хммммм…
- в мене є ідея.
- Яка?
- Давай ти переспиш з Деном. Він відомий бабій, знає в цьому толк. І потім скаже мені що до чого.
- Ти глузуєш? Отже ти зраджувати не хочеш, то траба дружину підкласти під френда?
- Ну я ж заради нас. Буду впевнений, що нічого в житті не втратив…
- А так все буде на ліво тягнути?
- Нєєєєє…
- Може б ти прямо сказав: рідна, я гульну разок – в розвідку . Вернусь і все буде по-старому…
- Ти жахлива
- Я???
- І жорстока!
- Слів нема!
- І не треба!
- Іди під три чорти!
Якщо хтось колись сумнівався у цнотливості українського вечора, то раджу заткнути свій маінд "садком вишневим коло хати" під звуки «Плач Єремії». Не знаю як там у вас далеко, а тут гуцули ввечері схожі на ангелів – стиха балакають, мало шляхують, курять люльки і бамбук, варять кулешу, «дочка вечерять подає» і зірочка встає… для кожного своя.
Гуляти серед усієї цієї ідилії ввечері із гімняним настроєм – нестерпима мука. І звідкілясь у липні ти набираєш повні капці болота, і лавки у парку всі зайняті, і цигарок твоїх улюблених в кіоску вже нема… і ні одна скотина не відповідає на дзвінки – очевидно сама доля рятує їх від твого скиглення. І ти бредеш запилюженими вулицями, заглядаючи у вікна першого поверху із такими прозорими фіраночками. Ловиш ритм постукування ложками-виделками, погукування дітей додому з вулиці, поскрипування качель, посвистування ровера «Україна», погримування немитих «дев»яток»… Ти нанизуєш всі ці звуки на пам'ять і стає бляха-муха так млосно і тяжко, шо вити хочеться. А з мінідинаміків МР3 лунає « Don`t Cry» Guns N’Roses і вже ніхто не питає, котитись чи ні з очей сльозам і чи боліти спогадам.
Діалог:
- Сьогодні на роботі ми говорили про феміністок. Такий діалог вийшов… ну просто дебати!
- Ага. «Єк будуть дебати, то мене першу…»
- Та не кажи. Дівки зразу почали волати про посуд та куховарство…
- А ти як завжди згадав Мішеля Ульбека?
- Ні, я їм Карпу зацитував.
- Ахахах!
- Сказали,що тобі треба пам'яник покласти.
- Ну це всі давно узгодили.
- Хіба я такий поганий?
- Ні. Просто я така добра.
- Гиии
- Геее.
- Мале, я тебе люблю.
- Ну а я звісно ж тебе.
Застуда б'є по здоров’ю і нервах. Сидиш вдома як розпатлана курка, волосся сторчма, очі заслимачені, з носа гидотна, під носоv уже червоний мозіль від хустинок. Саталітарка показує фак – на тобі, дурне стерво, "Перший національний" та "Інтер" з маразматичними серіалами. За вікном хтось сильно трусить волоссям з лупою(снігопад йоли-пали!) і ніяких грьобаний хеденшолдренс не поможе. Гречка як завжди пригоріла до дна, а ти вже заманалась їсти задимлене. В холодильнику банка маринованих огірків, але з чим їх зараза їсти, коли з їстівного в хаті ще цибуля і чорнослив(не рахуючи соди). Іноді навідується сусідка – кайфує від твоєї потворної мармизи і задоволено топає до свого алкоголіка.
«Моє серце перетворилось на презерватив і тепер я весь серце» - щось таке далеке згадалось. Закриваю повіки і бачу сни. В них нема місця зимі і пригорілим банякам, тупим реаліті та душевним шмарклям. А що там є – хтось спитає. Не знаю. Я не зустрічала цього в реальності, треба вигадати нове слово.
Діалог.
- Мама питає чому у нас немає дітей.
- Скажи, що в нас по графіку купівля пральної.
- Ага, ще скажи відправлення її на пенсію і вона приб'є нас обох.
- Ну тебе як сина звісно ж в останню чергу.
- А тебе як невістку звісно ж сковорідкою.
- Ядом
- Нііііііі, це надто підступно.
- Ну так, гепнути бляхою по чолі значно гуманніше.
- Ну це принаймні по-українськи.
Хтось не вміє плести макраме, хтось не в'яже шкарпетки, дехто не вміє грати на скрипці, інші – не знають, що таке «delphy», а я не вмію знайомитись. Тобто кажу оте все, що має бути: типу ФИО і все таке, але от зберігати таємничість, корчити міни, вести очима вправо-ліво, переходити на півшепіт… ох яке це все банальне. Єдине, що я нормально вмію робити з незнайомцями – мовчати. Безкінечно слухати змістовну тишу, дивитись прамо в очі і читати там правду, знаходити у видихах відповідь на свої запитання, відчувати втому серця битись 63 рази на хвилину. Я б змогла б здобути золоту медаль у змаганнях, якби це визнали спортом.
Діалог:
- помер Покальчук.
- Давно?
- Сьогодні.
- …
- Жаль.
- Ти ж не любила його творчість.
- Я не любила як сусідський котик мітив на наших дверях територію, але плакала, коли його пси розірвали.
- Порівняла кота з людиною.
- А ти не розрізнив творчість і особистість.
- А хіба людина творить не те, що вона є?
- Ні. Іноді це те, чим вона хоче бути, або чим вона звикла бути. А найчастіше це те, чим вона вміє бути…
- То що ж такого в Покальчуку було?
- Він був.
- Він був і продовження?
- Ні. Він був. І нема і більше такого не буде.
- Мале. Пішли спати.
Я переглядаю наше листування. Маразм двох підлітків із синдромом передозу щастям. Погано звісно ж, що ми від цього впали в кому, але я помираю від думки, що могла тебе не зустріти. Що би мені тоді боліло, чим би я тоді захоплювалась, кого би тоді залишила на пам'ять???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176053
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.03.2010
посміхнися: ти мертвий
я прасую для тебе фраки
не потратиш тепер і монети
не кричатимеш услід людям факи
я все зважую твої останні погрози
і ким ти тільки тоді уявляв себе?
думав я знов розчулюсь на болівудські сльози?
ти помилився: більше не гребе
ранить спогад нестерпний
ти мовчав про мою параною
але вітер на давнім гобою
все співає: всміхнися. ти мертвий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176014
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.03.2010
Вслухаючись в свою свідомість
Сівілла свердлить світ на вісім свай
Всім все одно – всміхаються у сиві вуса
Сваволю відсилають десь за Віслу
І весело висять в саванах святості
Васали вселяють свинство свиті
А свідки висипляються на Альта Вісті
Всихає світу цього світло, всмоктуючи вісті
Свояк свічадо всмоктує про всяк
А совість сяявши освіжає проствіти
«беліф»
Блаженний біль
Блокує балагани й бали
Жбурляє блазням булаву
Блатним білети обламавши на «Бітлів»
А блюз прибульцям блиском баластує
Біліє близькість блювотинням білок
Балет благословляє блідість і блядує
Рибалки бюлетенями обліпили бляху балок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175995
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.03.2010
Давай слухати море
І більше не битись
Дві мушлі –
твоє і моє вухо
І ми вже десь в липні
Ти посміхаєшся.
Згадав вечірні розмови
Я посміхаюсь –
як мило що ти згадав це
Давай слухати море
Воно трьохстатеве
Ти так казав
І найсексуальніше -
так люди говорять
Хоча мені байдуже
Основне – воно моє…
Ще трошки і ми почуємо чайок
Ти їм кидав наші фрукти
А вони лякалась
«Так і ти, - це вже до мене
я подаю тобі руку,
А ти втікаєш,
Боїшся неволі, а це просто так.
Давай слухати море, мала
Там щось більше
Ідилія сильних людей
Що звикли боліти
Ти була нестерпно проста
А я ненав'язливо хворий
На твої невмілі прости
На твоє захоплення горем
Пацьорка, давай намалюєм картину
На ній буде все – дві мушлі та море
Я все пробачив, і вітер у спину
Лиш серце лишилось ненав'язливо хворе…"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175873
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.03.2010
крім тебе
нікого
не бачила
летіла
останнім
похмільним
потягом
у сумку
кидала
валюту
і гроші
на переходах
співала
за сотню
боялась
востаннє
тебе
не побачити
прокинулась
темно
а ти- навпроти
я піду вранці
а ти залшишся
я зникну
якщо звісно ж
ти не проти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175867
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.03.2010
Я напилась твоїм невдоволенням
До нудоти. До втрати свідомості
І горить нездоровим полум’ям
Дика розкіш св-нерухомості
Я наїлася твого простору
До п'янких передсмертних спазмів
Ми ж складали свій дім дещо осторонь
З паперових яскравих пазлів
Я наслухалась твоїх байочок
До бажання стати німою
Скільки балів та скільки галочок
Ти віддаш за відвертість мою?
Я наситилась твоїм золотом
Нагулялась у твоїх клубах
Ти розбив наші мрії молотом
Тож шукай мій е-мейл в застудах
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175683
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.03.2010
Мій пес любить кіті-кет
Йому байдуже, що це для кішки
Я ж втискаюсь в тісний корсет
І багато гуляю пішки
Мій пес засинає під «Дорс»
І самотньо блукає кутами
Коли я вдосконалюю торс
Діафрагми і діаграми
Мій пес помирає від втоми
Він всю ніч тихо тратив сили
Щоб здолати горіння саркоми
Але та його все ж скосила
Мій пес полюбляв кіті-кет
Я це буду завжди пам’ятати
Спи спокійно рудий Сомерсет
Я запарю на вечір м’яти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175659
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.03.2010
Коли роздуми розбивають звуки
Сивий сніг зверхньо глипає з вікон
Ми благально складаємо руки
Це приходить як старість – з віком
« Поможи. Це так важко, – шепочемо, -
Не для себе прошу. Послухай!»
Але серце у п‘яти скочило
Хоч там також пекло й посуха
Ми не вміємо ранитись правдою
Все ховаємо щирість в серванти
Здатність чути вважаємо вадою
Почуття одягаємо в банти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175484
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.03.2010
Who switch off spring?
And why I cried in day this?
Read oldest Maeterlinck
And whisper ‘sun, come back please'
I smoke this loser snow
All right, let winter smile
When start this faking show
I felt like camomile
My little mind was buried
In dark, expensive hotel
‘cause this day was so tired
And flu laid on the myself notes
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175176
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.03.2010
"дощ"
дощ плаче про світло
що розсипається на мільярди тіней
зустрівши твою вічну втому
він не сміє кохати звичайних людей
хоча звісно ж причина не в тому
і скільки ще смутку він зможе знести
ніхто не задасться питанням
а дощ злим потоком завадить звісти
моїм недоречним бажанням
"вогонь"
Вогонь заворожував зверхністю
Ковтав мої погрози, вдавав безсилу
Зникав на перекур у попелищах пилу
Вбивав раціональною тверезістю
Звабливе тепло обіймало мій смуток
І кралась невпевненість чи варто жити
А може краплинку отрути вжити
і кинути в щастя останній жмуток
"вітер"
Не треба, рідний гратися з вітром
Він не змінний, а ти просто мен
Кому ти доводиш силу імен
Він же не чує як тобі прикро
Вітер ламає дахи і дерева
Та чомусь пестить моє волосся
Ти що ревнуєш? – ні, то здалося
Між нами назавжди стіна сталева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175135
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.03.2010