| Сторінки (2/118): | « | 1 2 | » |
і котяться яблука...
в променях спікся туман...
німує дор́ога,
і черви вже точать хвилини...
спіткаються л́уни,
і стиснувши світ обома
втискаєш у мозок
безмежність щербатого плину...
і кліпає злива
на сльози зчиїхось очей
і щирість прозоріє,
в яблуках - з́ернята-дзвони...
а жити смачніше,
коли воно дійсно ПЕЧЕ
й коли на межі
опускається небо в долоню...
17.11.09 (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156431
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.11.2009
Ота буденність
Вона – найдорожча
Де Ти
Крізь черги
Проблеми
Гроші
І серцю милі
Оті калюжі
Де Твої
Очі
Крізь цю
Байдужість
Нехай і прісно
Нехай
порожньо
І Ти - наскрізно
Лиш По-
дорожній
Мовчання грудня
Не так
лякає
Коли крізь будні
Для мене
сяєш…
18.07.09
(с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154320
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.11.2009
Коли болиш,
Як зірвана струна,
Коли спалахуєш,
Мов нафтова цистерна,
Здається, світ
Крізь тебе промина,
Лишаючи в душі
Руйнацій зерна…
Коли кричиш,
А тиша-бумеранг
Весь білодень
Стискає лиш до крику:
Він нищить все,
Роздерши аж до ран
Цю безпорадність
Марну, горе-лику…
Силкуєшся поглянути
Крізь час,
Та застує Пророцтва
Розпач впертий…
Вмирала в слові
Вже мільйони раз,
Чого ж за когось
Неможливо вмерти?..
08.08.09 (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154317
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.11.2009
сіріє ранок
ще просить дотику
до серця-рани
тебе, наркотику
а ти полину
лишив під скронями
зробив краплини
дощів солоними
спотворив грані
словами бавився
на серці-рані
вже схід
скривавився...
20.07.09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153187
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.11.2009
Дощ... чу́тно - стигне імла
В скронях приблудного ранку.
Сонця вже тьмяну бляшанку
Осінь на щит піднесла́...
Дощ... порожнечі віко́н,
пластик сліпий, безголосий.
Ро́зклад - обов'язків стоси,
марних надій терикон...
Дощ... промовляння епох
в митей пожовклі громади,
гасне свіча - як на зраду,
плаче незримий Ено́х...
Дощ... обриваю зв'язок,
щирості просять долоні,
небо слізьми в них холоне,
втративши хист до казок...
31.10.09 (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153174
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.11.2009
…
і хочеться дихати співом...
ця осінь з думок вичакловує музику
мовчання вичерпано
пригорщами взаємної радості
й народжується тільки під твій голос,
що огортає й тішить, наче злива...
…
пролітаєш луною,
відбиваєшся в зіницях,
лунаєш між листя
під стукіт коліс...
збуваєшся в снах,
геть такий неможливий,
невловимий,
немислимий,
ввесь мій
і не мій
...
неначе ця осінь
з рудим оберемком
римованих китиць
і жаль, і не зовсім
бо вмієш так тремко,
так справжньо наснитись
...
так хочеться дихати співом…
08.10.09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152892
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.10.2009
Спалюю
фото
ескізи
пагіння
звіююсь
вітром
до межі
падіння
схоже на Долю
...
лиються весни
нечуваним
простором
приходять
листами
у сон звідусіль
…
тихо збираюсь
на здибанку
кросами
з вітром
у хованки
в спогадах - сіль
...
шукаю
щасливий
листок конюшини
перепустку в рай
потаємні
стежини
…
скидається віра
на давню хворобу
а скрипка вмирає
і серцю вже добре
любов його крає
любов – його вирок
віршами стікає
на ніжність підробну
удавано щиру
втікає
впікає
мовчазно зникає…
звикає…
25.10.09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152891
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.10.2009
Бракує лише фотографій одного польоту (В. Терещук)
Полегкість думок
виринає нізвідки
здається минає
усяка потреба
присутності тіла
у якості свідка
мандрівки у небо…
Прочитані ночі
сполохані круки
тумани омани
насіяли в воду
заплющені очі
розхристані руки
лишились на фото…
18.07.09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152732
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.10.2009
Назбираю повнісінькі жмені
Ледь теплого літа
Вплетуться в них спогади
дощами налиті
яскравих – катма…
простелю дорогу
в Закоханих Місто,
якого насправді
не було й нема…
ця обитель романтиків –
дзеркало серця
кардіограма синкопами
двері таємні,
дивно, та все ж відчиняє усе це
любов подарована
пекучо-взаємно
очима навпроти…
шукаєш на дотик
наслухуєш ноти
а Місто минає…
й мене вже немає
нема… розчинилась
забулась спинилась
у дверях ночей
намистиною ранку
скотилась з долоні
на зім'яті трави
на кволе плече
сльоза не пече
залишаючи шрами…
сльоза не пече...
не шукай уже більше
мене ж бо насправді
не існувало…
послухай цю осінь, що вже розпочалась
вона не втече…
27.09.09 (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152678
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.10.2009
Ми з тобою – як дітлахи в пісочниці…
Маленькі дітлахи. Зовсім.
Мати-Доля і тато-Фатум не випускають нас за межі цієї площини, в якій ми граємо в свої чудернацькі ігри,
а притулитися одне до одного – зась – через нездоланні пісочні мури та наші персональні зАмки, яких ми набудували і живемо там з уявними друзями, цілковито наївно і щиро вважаючи все за Правду:
і те, що поза пісочницею – таке страхітливо небезпечне Ніщо,
(і Доля – добра мама, і Фатум – грізний татко)…
і те, що мури високі та неприступні,
і те, що замки – найкраща схованка…
і те – що друзі уявні – найкращі.
Лише в те ніяк не повіримо, що може існувати інша Правда, де ми давно не діти, де легко переступити які завгодно мури, де зАмки – лише дзвін прозорого осіннього повітря, і друзі – явище рідкісне та унікальне…
і тільки ми з тобою – справжні… ти і я
і немає жодної пісочниці, правил та істин,
дня, ночі, проминання часу, ані обов'язку попрощатись…
тільки ти. тільки я.
…
у світі без меж, по якому блукає любов…
…
та годі вже підкидати пісок угору!
просто обійми мене нарешті…
26.10.09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152670
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.10.2009
тепер ти є у мене на губах.
я майже відчуваю все на дотик:
цю осінь - в об"єктивах, хмарах, нотах,
твою́ ходу́ - в ще не прожитих днях...
і можна вік промріяти про це,
не дочекавшичь ОДНОГО́ цілунку,
ще дотику, ще вдалого трафунку,
щоб знов в твоє́ поглянути лице...
хай вересня барвисте шапіто
затопить сіра злива самотою...
про таємницю нашу із тобою
в прийдешніх днях не знатиме ніхто...
(08.10.09, © )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149148
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.10.2009
Не прощайся зі мною...
Не хочу з тобою прощатись.
Брак повітря вчинила
Жалоба твого́ "Прощавай",
Розтеклася луною -
Від пальців - у скроні, у п"яти...
І згорає під серцем,
Аж в за́ході стлів небокрай.
Намалюю я осінь
Останнім теплом від пожежі,
Позасмічую попіл
Барвистими жму́тками снів.
Біль - на вітер. Назо́всім -
За двері, за рамки, за межі...
Не прощаюсь - ти перший
Цей міст підпалити посмів. ©
04.10.09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149103
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.10.2009
Шшш...............
Чуєш тишу?...
Я довго не хотіла цього, я так довго про це мріяла...
І нарешті ця тиша, підперезана годинником, без початку, і, здається, без кінця... Ця спека, від якої хочеш утекти світ за очі, яку хочеш не відпускати довіку. Тримай мене міцніше, обома руками, бо не уявляю, що ще може мене зараз втримати........
Сон стривожено сидить на карнизі, він вперто не йде до нас. Задушлива спека......просто зсередини...... – нею повниться все. А холодні стопи шукають тепла... у тебе. Від остраху заплющуються очі. Мені лячно... відчуваю, що врешті зірвуся з цього леза, неминуче зірвуся... та от в який бік? Зіпсую все чи все врятую... (допоки лезо не поранило обох)
Тримай мене міцніше, тули до себе, насолоджуйся забороненими за денного сяйва дотиками, стискай долоні... поки я ще тут, поки ніхто не помітив наших секретів, які бережемо навіть одне від одного. Давай дихати одним подихом, це так добре...
Мовчатиму. Знаю – не спиш, та мовчу, скоряюсь, уникаю і пригортаюся водночас.
Цей міраж, ця темна непроглядна тиша... в'язкі миті, хвилини, години... О ні, не треба! Не йди! – Волає услід мені серце, залишене в його долонях. Чи лиш воно? Не йди!
Тиша розступається, опадає, як море, холодною дійсністю за зачиненими дверима. Це все, що маю я... Зелена футболка..... з відбитками мрії-прокляття.......... слідами твоїх обіймів.... ... скроплена сльозами наодинці...... залишиться тобі... гірко-зеленим спогадом...... одкровенням чи помилкою.......... вона залишиться мною в твоїх обіймах.
P.S. І досі не знаю, що гірше: шкодувати про те, що сталось, чи про те, чого так і не було......
А ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144104
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.09.2009
Півслова, півдумки, півпо́руху -
Все в тебе. І сни недобачені...
Одначе, забракло нам пороху.
Такі відчайдухи, одначе, ми...
Лишилось нам, в себе закованим,
Чекання це, наче наркотики,
На погляди довгі, приховані,
На зірвані митями дотики...
Йде серце сліпими стежинами
Тих слів, що не були промовлені
І всохли за нашими спинами,
обставин тенетами зловлені...
Дві долі - завжди паралельними,
А погляди - все перехресними,
І вічність - в чеканні пекельному,
В погоні за спільними веснами...
(С) РенІ, 2008.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144098
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.09.2009
здається, за декілька снів я загублю
цей дивний спогад
поза межами вчорашньості
кілька слів відділили його від нас
назавжди
до наступного розриву дійсності
змоклі прогулянки
проминулі усмішки
змучені прикидання
сидимо поряд
у чужому мокро–холодно–смерклому просторі
з іншими людьми
я – з тобою, ти – зі мною
і самі не знаємо, хто ми
ти і я, я і ти
не бачу тільки, що в твоїх очах
можу лише сподіватись
бо в моїх – темні візерунки
нерозпущених бруньок з краплями на носиках
одиноких у цьому просторі
як і наші погляди, що не знають,
чого хочуть...
я не з’явлюся тут більше,
щоб не втручатись у плин реальності
жаль тільки, що віддаляючись від неї,
ми так і не змогли
наблизитися...
25.04.07(c) Reni
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144063
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.09.2009
замикаючи літо на ключ,
залишаю емоції, речі...
я вбираю цю мить голіруч -
і від гір вивільняються плечі...
впертий день, що іти не хотів,
засинає у листя в долонях:
він у них зеленів, він їх грів,
та прокинеться золотом в скронях,
Першовереснем, трунком п'янким,
постарі́лим на ще одне літо...
в скронях-зо́лоті - діти-дзвінки,
і не знаєш - тужи́ть чи радіти...
(в ніч на 1 вересня 2009р.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144062
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.09.2009
Впадуть вуалі - знов прийде пітьма.
Хтось свічки трем для нас запалить знову.
Чужі одягнем маски. Й крадькома
Із ті́нями ввійдем в таємну змову.
Уклонимось, штовхнем... й промовчимо.
Слова́ й клинки устромимо у спини.
Припа́дем пилом... стлієм... Згоримо!
Вже краще смерть, аніж глумливі кпини!
Згорить свіча. І наш абсурдний бал
У темряву порине вслід за часом...
Застигне віск. На тлі кривих дзеркал
Зіятимуть пусті очиці масок...
07.12.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141568
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.08.2009
...
Тихо
послухай дощ навшпиньки
крізь шепіт вечірнього неба
крізь теплу куртку твого голосу
тихо
хоч ні говори
мені подобається
відчувати як дощ западає в мене
крізь усе це майбутнє листя
тінню на зважнілому
думками небі
в теплій волозі голосів і відлунь
не слухаючи змісту
суть відбивається і відбувається
у віддзеркаленнях глибин
важкої синьої глибини дощів
чорної глибини завтра
туманної невагомості мене
тебе і нас із дощем
у цьому лабіринті чиїхось відлунь
Дощ
він заступає холоднечу
вливається в очі
дивно коли сльози до очей а не назовні
сповнює вщерть шукаючи дно моєї душі
короткими боязкими
холодними дотиками
напевно це добре повнитися хоч чимось
Дощ
я чую тебе говори
тоді тепліше ніч опускає небо
змішує з чорним завтра
не мою туманність
...але лиш цей голос
Дощ
тихцем крізь шибку споглядає мій сон
добраніч
не вірю ні
завтра не зійде сонце
Дощ... дощ... дощ...
25.04.07 (c) Rení
(Авторська збірка "Дощі у лабіринтах відлунь", 2009)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141531
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.08.2009