Strannic

Сторінки (2/126):  « 1 2»

Тепер уже точно еротичне

*      *      *
Так  розкошує  плоть,  
що  де  уже  до  тиші…
Суцільний  танець  рук,
і  ти  –  мов  давній  сон.
Тендітні  і  палкі,  
дощем  спадають  вірші
на  манускрипти  долі  
з  твоїх  твердих  долонь.

Так  розкошує  плоть…
Не  йди  –  хай  буде  свято  –
на  мить,  на  день,  на  рік  –  
на  десять  чи  на  два.
Не  йди:  я  вже  давно  
не  можу  розібрати
у  цій  толоці  днів,  
що  проклято,  що  свято.
Не  йди  –  хай  буде  ніч,  
немов  ковток  вина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139852
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.08.2009


Езотерикам і не снилось

*    *    *

Піраміди  осяяних  сонцем  каштанів
і  хеопсівський  профіль  зненацька  в  юрбі.
Між  тобою  і  вічністю,  мною  й  пісками
простелилися  довгі  поля  забуттів.
Я  не  прошу  повернення  –  надто  ще  рано,  
поки  камінь  останній  тримає  ім’я,
між  тобою  і  вічністю,  мною  й  пісками
безборонна,  безмежна,  смішна  нічия.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139828
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.08.2009


Майже еротичне

*    *    *
Замовкли  забуті  клавіші,  
бруківка-акордеон
записує  марно  правила  
на  білі  сувої  долонь.
А  нам  так  безмежно  весело,
а  нам  так  прадавньо  вдвох,
неначе  крізь  сонні  чересла
таки  поєднав  нас  Бог,
неначе  крізь  непотрібними
зоставлені  наші  дні
рентгенить  засиллям  ладану
твоє  проростання  в  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139827
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.08.2009


запізніла рефлексія обрію

*      *      *
Валами,  великими  хвилями  котиться    пінява  тиша.
Мовчки  міняю  вітрила  –  чорно-червоний  бриз.
Вбивши  в  собі  мінотавра,    їду  додому  вища,  
та  не  прогнати  тугу,  гостру,  неначе  спис.
Знаю:  стече  безслідно    час  у  старих  клепсидрах,
як    відрахує  Мойра    двісті  моїх  клубків.
Я  повернусь  додому,  наче  смеркання,  сива,
у  нетривку  оселю  білих,  мов  лунь,  дідів.
Я  повернуся  знову…  І  сизоока  віла
тихо  всміхнеться  й  скаже  напівзабуті  слова,
що  заблукають  в  часі.  І  долетить  осклілий,
стомлений,  тисячолітній  погляд  в  усіх  дзеркалах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139746
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.08.2009


"Все стало раптом головним..."

*    *    *

Все  стало  раптом  головним.
Віньєткою  на  фоні  неба
стара  тополя  різьбить  простір,
гойдає  вечір  перші  брості
і  десь  туркочуть  голуби.
І  там,  у  світі  несвоїх,
ти  забуваєш,  як  уміла
я  неповторно  повертатись,
з  дороги  стомлено  всміхатись
і  знов  лишатися  на  ніч.
Ти  забуваєш…  Дні  течуть
у  воду  часу  теплим  воском,
за  право  жити    тихо  й  просто
подвійну  ціну  я  плачу.
За  цю  тополю,  що  пробила
весняне  небо  надвечірнє,
за  голубине  туркотіння
і  запах  першого  дощу.
За  те,  що  стало  головним,
про  що    ми  вперто  не  говорим,
за  те,  що  я  для  когось  –  доля,
для  тебе  ж  –  вічний  пілігрим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139699
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.08.2009


Медитація

Сіро  у  сірому  місті
міряти  кроками  площу.
В  себе  -  немов  на  прощу,
в  Лавру,  але  без  бога,
в  себе  -  немов  на  плац  -
марші  до  півживого,
в  себе  -  мов  у  дорогу
з  вічним  вузлом  кінця.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139696
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.08.2009


"Трояндово-щасливий сад..."

*    *    *
Трояндово-щасливий  сад
нікому  не  наврочить  крові,
терпке  осердя  у  любові,  
чужа  їй  відчаю  душа.
Липким  від  проростання  листям  
запахне  крізь  відталля  місто,
І  ти  прийдеш,  аби  відчути  –  
неспокій  твій  –  звичайна  я.
Невипадково  білий  сніг  
летить  тобі  в  шорсткі  долоні,
в  дзеркалах  буднів,  на  віддонні  
вже  світло  нечітких  слідів,  
моїх,  залишених  квапливо,  
краплини  щастя,  наче  сливи,  
ще  не  достиглі,  в  теплім  воску,  
висять  майбутньо  у  саду.
І  ти,  в  своїх  твердих  роках,  
мов  лицар  у  сріблястих  латах,  
увесь  у  прочуванні  свята  
живеш  –  хода  твоя  легка,  
мов  білий  сніг,  що  так  безпечно  
летить  мені  на  теплі  плечі  
й  не  відчуває,  як  стікає
вже  по  щоках  морська  вода.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139636
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.08.2009


"Забутий візантійський берег..."

Забутий  візантійський  берег,
зимовий  вечір.  Тиша.  Штиль.
Будинок  снів  і  герб  на  дверях,
тінь  звершень,  павутиння  слів.
І  там,  у  фотелі,  край  столу,
де  влади  німб,  крізь  сивий  пил
ще  чути  стомлену  розмову
й  прощальний  шелест  білих  крил.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139635
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.08.2009


без назви

Ти  підеш,  як  наповнять  дощі
теплу  чашу  вселенського  літа,
по  долонях  осіннього  світла
з  жовтим  птахом  на  лівім  плечі.
І  тоді  -  крізь  тенета  розмов,  
крізь  пожадливо  крадені  ночі
напророчить  мені,  напророчить
доля  вічну,  як  небо  любов,
щоб  довіку,  крізь  спрагу  облич
покаяння  отрути  не  знати
і  ніколи  тебе  не  шукати
коридорами  стрітенських  свіч.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139620
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.08.2009


Зупинитись…

Зупинитись  на  мить,  щоб  сказати  про  вічне
у  польоті  пташинім  під  білим  крилом  –
це  краса  витікає  крізь  шкіру  магічно,
і  торкається  ока,  слова  їй  не  личать,
і  ця  мука,  напевно,    безмежно-довічна,
мов  німий  і  прекрасно-величний  псалом.

Зупинитись  на  мить  у  юрбі  кольоровій,
подивитись  навколо  –  крізь  тиші  сліди
проростають  пагінням    майбутні  розмови,
гублять  коні  сріблясті  важезні  підкови
і  тікають  –  у  дикі  глибокі  степи  
–  у  безмежжя,  де  ніч  наступає  на  п’яти,
прокидається  ранок  у  сонній  імлі…
Білі  коні,  –  народжені,    щоб  утікати,
Білі  коні,  –  народжені,    щоб  витікати,
в  краплях  світла  сочитись  крізь  млисті  шляхи.

Ти  прокинешся  з  сонцем    –  і  світ  протриває,
Знов  манитиме  в  далеч  нездійсненим  сном
Це  краса  крізь  полотна  дощів  витікає
І  гірчичним  зерном  до  небес  проростає,
мов  німий  і  безмежно  величний  псалом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139619
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.08.2009


"Ще не випитий келих ночі...."

*      *      *
Ще  не  випитий  келих  ночі
палить  душу  вогнем  свічі.
Талих  слів  я  твоїх  не  хочу  -
не  скажи  мені,  промовчи.

Ми  пройдемо  по  цьому  колу  –
двадцять  кроків  –
в  полон  юрби
отакі  –  первозданно  голі,
отакі  –  наче  сніг,  легкі.
Бо  тепер  всі  скарби  –
                                                             мідяччя.
Бо  тепер  усі  клятви  –  хула:
те,  що  станеться  з  нами  завтра,
не  вмістить  у  вузькі  слова

Те,  що  станеться  з  нами  завтра  …
Відчуваю  рубцем  душі
як  тріпоче  метелик  рани
на  жорстокім  вогні  свічі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139597
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.07.2009


"Тінь птаха на землі..."

*      *      *
Тінь  птаха  на  землі.  
Морозом    у  повітрі  
зима  приходить  в  дім,  сідає  край  стола.
І  кожне  слово  –    камінь.  І  кожне  слово  –  бритва,
така  незграбна  тиша  –  холодна  і  важка;
така  стара  і  сива.  
Вже  забагато  років
на  цій  землі  остиглій    скрізь  табуни  вітрів.
Несе  у  вічність  голий,  розп’ятий  часом  простір
свій  вирок  про  безсмертя  на  хворому  хребті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139594
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.07.2009


"Неначе в нікуди… "

*      *      *

Неначе  в  нікуди…  Опало  жовте  листя.
І  сонця  світлий  птах,  несе  проміння  в  вись.
І  я  уже  ніяк…  І  все  уже  збулося
перегортанням  днів,  імен,  часів,  облич,
перегортанням  літ  на  сторінках  альбомних…
Куди?  Куди?  Куди?  –  Мовчить  кімнати  круг.
Перегортанням  снів  і  віршів  невідомих,
що,  наче  голуби,  не  йдуть  ніяк  до  рук.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139419
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.07.2009


"...вузол тисяч доріг..."

*      *      *
Спокій  –  відстояне  біле  вино.
Знову  дорога  в  обрій  полине,
зірвано  з  серця  герб  старовинний  –
і  горизонт  –  
                             журавлиним  ключем.
Де  нам,  
                   народженим  в  гирлі  шляхів,
знати  осідлість  теплого  дому?!
Світле  і  спіле  яблуко  втоми  –
                                       від  повсякдення  –
                                                                                                       надкушено  вже.
Як  не  тікай  –  
                       спрага  доріг  
                                               в  кожній  клітині  
                                                                           вперто  пульсує,
кожна  хвилина,  втрачена  всує  –
мов  божевілля  від  пустоти.

Вперто  росте  крізь  віки  горизонт  
в  кожнім  найменшім  зрадженім  гені.
Ти  –  вже  не  раб,  
ти  –  ще  не  геній,
ти  –  тільки  вузол  тисяч  доріг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139418
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.07.2009


Без назви

*    *    *
Вітер.
Вітер  у  місті.
Мовчки  блукає  дворами.
Горне  опале  листя.
Не  опошли  словами
Нашу  майбутню  зустріч.
Встану  –  перед  світанком.
Вийду  у  сонну  тишу,
Де  за  трамвайним  колом
Вечір  печаль  залишив.
Вклонюся  до  світання  –  
тричі  для  ворожіння
І,  мов  солоний  камінь,
Буду  тебе  чекати  –
Зустрічі-воскресіння.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139384
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.07.2009


"Синя прорість світанку..."

*      *      *
Синя  прорість  світанку
На  замковій  вежі
Крізь  долання  себе-
Проживання-життя
Проростанням  у  вогнику
Світла  пожежі,
Прогортанням  крізь  значимі  ледве  слова.
Вмить  забути  про  одяг  із  дерну  та  листя
Не  торкатись  –  оденками  втрачених  снів
Прокотитись  світами
У  тіняве  місто,
Недоторкане  місто  забутих  богів…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139383
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.07.2009


"Сонні стодоли світла..."

Сонні  стодоли  світла.  
Ніч  висіває  зерно.
Росяні  обереги.  
Китиці  білих  снів
ледве  хитає  вітер.  
По  крапелині  небо
Легко,  
неповоротньо  
стелиться  нам  до  ніг.
Стелиться,  наче  руно,  
наче  весільна  постіль.
Не  поспішай  словами  
креслити  міф  долонь
Я  постою  ще  трохи  
й  мовчки  піду  у  повінь
Сивих  очей  
гарячим  
сяйвом  навколо  скронь.
Я  постою  ще  трохи,  
щоб  у  тобі  тривати.
Терном  архіпелаги  
світла  в  обруччях  тьми
знов  воскрешають  диво,  
щоб  на  забутій  карті
долі,  
воскресли  ми.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139360
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.07.2009


без назви

*    *    *
Спливе  печаль  і  день  –  мов  крик  –
У  спраглім  горлі  твого  міста
знов  розпочне  свій  променад.
І  буде  знову  все,  як  вічно.
У  зачарованому  колі:
дерева,  люди  і  авто,
реклама,  шопи,  кока-кола,
бомжі  на  станції  метро.
І  тільки  ти  один  незвичний,
розхристаний,  палкий  –  один  –
сидиш  на  сходах  в  сиву  вічність
із  торбою  Сковороди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139359
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.07.2009


"Обік дороги забута криниця..."

*      *      *
Обік  дороги  забута  криниця,  
глибша,  як  пам’ять.  
В  мріях  про  зорі  
їй  вже  не  сниться  тупіт  комонний,
брязкіт  шабель  об  камінну  цямрину,
вічне  гойдання  тіней  і  світла,
довгих  цепів  нерозбризкані  луни.
Дихає  важко  висохла  глина,
що  безнадійно  чекає  на  воду,
бо  вже  давно  не  скипали  джерела,  
не  наливали  щедро  по  вінця.
Тихо  рахує  роки,  мов  відра,
більше  і  більше  підвласна  глибинам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139342
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.07.2009


"...дабл’ю, дабл’ю, дабл’ю –"

*    *    *
Стомлено-загнані  клавіші,
Сірі  оденки  сну,
Серцю  уже  відталіше
Думати  про  весну,
Серцю  уже  доречніше
Битися  в  унісон,
Бігти  забутим  річищем
В  море  чужих  долонь,
Щоб  не  вертатись  пам’яттю,
Вірити,  що  знайшлось
дабл’ю,  дабл’ю,  дабл’ю  –
в  пошті  –  неначе  SOS.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139340
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.07.2009


"Неминуче і незворотньо..."

*    *    *
Неминуче  і  незворотньо,
З  кожним  кроком  –  все  вище  в  небо,
У  глибоку  печаль  господню,
У  прабабине  плаття  Єви.
З  кожним  подихом  –  легше  вітру  –
Неторканою  у  обійми.
З  кожним  жестом  –  назустріч  світлу,
Навісному  вогню-промінню.
Щоб  нетлінно  –  в  століття  шуму  –
У  легкій,  невагомій  тиші
Ти  прийшов  електричним  струмом,
А  пішов  –  стародавнім  віршем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139277
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.07.2009


без назви

*    *    *
Вісь
навпіл  розламана,
навпіл  розбита
біле  і  чорне,
мінус  і  плюс
тихо  і  гучно  –
і  не    відчути
поділку  нуль,
вододілом  для  уст.
Тепле  тремтіння  
болю-любові,
тиші-звучання,
світла  –пітьми  –
перетікання  з  себе  собою
в  себе-прийдешнє
в  колі  зими.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139276
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.07.2009


"Тінню імені в двері постукай..."

*      *      *
Мені  сумно  –  та  я  не  чекаю
Тінь  твою  біля  променя  світла.
Досихає  забута  палітра  
на  зупинці  старого  трамваю.
І  не  знаю,  чи  все  це  наснилось,
чи  намріялось,  чи  наверзлося,
але  тонко,  на  нерві  волосся
моє  серце  кудись  покотилось.
І  не  назвиськ  засушеним  листям,
гіпермаркетів  пресом  рекламним,
а  тим  першим,  ще  недоторканним
спіднім  поглядом  в  душу  пролийся,
на  шляху  в  нікуди  зупинися
І  згадай:  божим  перстом  відмічені,
хоч  у  церкві  ніколи  не  вінчані,
але  зведені  долі  фарватером.
І  нікуди  уже  не  звернути,
не  змінити  усе  й  не  збагнути.
І  якщо  ти  навчишся  любити  –
тінню  імені  в  двері  постукай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139190
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.07.2009


"Вже день почато..."

*      *      *

Вже  день  почато.  
В  сивий  ранок  
прокинешся  чужим  стерном.
Душа,  мов  віск,  
ночами  тане    
і  б’ється  у  сліпе  вікно,
як  день,  три  дні,  як  вічність  тому.

Здолає  день  нові  мости.
Час  витікає  по  краплині  
крізь  білі  пальці  пустоти.
І  хтось  між  списаним  папером,
на  загадки  твоїх  нестям  
побачить  відповідь  банальну
в  німих  очах  чорнильних  плям.
А  поки  –  ти    гориш  від  болю,  
від  пошлості  та  простоти
того,  яке  було  тобою,
того,  що  вже  тепер  –  не  ти.
Крізь  ґрати  і  залізні  рами  
непевних  ранішніх  прозрінь
 ти  дивишся  у  ніч  печально  –  
такий  самотній  і  чужий,
 і  молишся  –    не  віриш  Богу  –
і  все  ж  ти  молишся  до  сліз́
про  довшу  за  життя  дорогу,
щоб  не  звернути,  не  зректись,
щоб,  гублячись  в  пустелях  буднів,
світ  знов  шукав  твоє  плече  –
Душа,  мов  віск,  ночами  тане  –
і  вперто    в  глибину  росте.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139189
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.07.2009


Ледь торкнуся ....

Ледь  торкнуся  –
і  ночі  не  видно
теплим  стогоном
землі  пливуть
це  відходять  у  сни  каравели,
це  гондоли  на  захід  пливуть,
це  гойдається  мить-перевесло
мов  коромисло  древнє
в  світах.
Ти  проходиш  крізь  мене.
В  чересла  
я  вростаю  твої,
наче  птах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139102
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.07.2009


Обручі вогнів...

Обручі  вогнів
в  пам’яті  півстертій.
Наче  до  богів
Враз  забракло  смерті,
 наче  до  землі
Сотим  проминанням
Впадеш  горілиць
Мовби  на  прощання
І  ущерть  в  ріллі
Посохом  вербовим
Пустиш  корінь  в  сни  
Сіро-кольорові,
Пустиш  подих  в  ніч
Розпростертим  долі
Між  розп’ять  –  твердим
Посохом  вербовим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139101
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.07.2009