| Сторінки (2/126): | « | 1 2 | » |
Наснилися вікну пташки,
мов сніг лапатий, білі-білі.
Вікно проснутися не вміло
і довго у пітьму зотлілу
текло багаттям боязким.
І ніч ішла на ту іскрінь,
аж розступалися замети.
І колихали білі смерті
на небі, навзнак розпростертім,
звізди розкаяної тінь.
І яв, гаряча і жива,
так гірко пахла білизною,
твоїм волоссям і зимою,
де той, хто нас колись роздвоїв, –
тепер назад водно зшивав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403668
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2013
Серед вигаслих хризантем
огніздилися сизі шурхоти.
Серце – яблуко золоте –
стигле слухати, стигле слухати.
Серце – яблуко між трави –
пахне вимерзлими ожинами,
пахне солодом зимовим –
задержи мене, задержи мене.
Через вицвілі та старі
неминучі небесні ірії,
через осені говори –
і почую я, і повірю я…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372830
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2012
Коли слова були водою,
ти вмів ходити по воді,
але прийшли кудлаті ної –
затяті, горді та тверді –
надумали нові молитви,
нараяли нових богів.
Вода не вміла їм служити –
і ти на ранок онімів.
Тоді слова землею стали –
ти вигадав собі леміш
і нагострив, уклав у рало –
вродив на осінь житній вірш.
Але прийшли женці неситі
забрали рало та зерно.
Земля не вміла їм родити –
і німував ти все одно.
Тож розчинилися в повітрі
слова та зникли угорі.
І аж тоді ти в них повірив,
і аж тоді - заговорив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372194
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2012
Це луна здаленілого грому
над артеріями блискавиць…
Підіймають обличчя увись
мокрі верби. Мовчи і молись.
І віддай цій воді свою втому.
Та вода, та прадавня вода,
та вода, каламутна й глибока,
воскресає у жовтих потоках
і бунтує, і бʼється, допоки
не затихне у сонних льодах.
Не спинитись травневим дощам…
І тече хай цей дощ, не втихає,
поки небо від краю до краю,
наче житню хлібину, розкрає
і до крихти роздасть прохачам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371291
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2012
Дотліє відчаю зола. Минуть дощі і катастрофи.
У осені татарський профіль, вона все випалить до тла.
А ти сховай собі у вузлик напам"ять маківку тепла,
коли прийде твоя імла з-над палестинської Голгофи.
Кочують дні. Безцільний ряд: аби добути рік – і досить,
неначе все уже збулося в сухих степах календаря
і все погасло, і змаліло, і вицвіло. Але горять
червоні маки у полях. І ти зриваєш їх, і носиш
у чорному, мов ніч, волоссі,
і ні про що уже не просиш,
а просто дихаєш – як я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2012
Це останні з позичених днів.
Не надихатись, не надивитись.
Сонце спить між кармінових китиць
у відчиненім навстіж вікні.
Це остання така пустота,
за якою ні світу, ні світла,
ані вітру, ні навіть повітря,
тільки даль золота-золота.
Це востаннє спинитись ніким –
та з тобою. І випити натще
те вино у надщербленій чаші –
надто пряне, щоб стати гірким.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370476
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2012
Поза дощами слів моїх не чути.
Поза дощами нитяні дрозди
плетуть зі слів моїх суденце вутле –
нехай пливе собі хтозна-куди.
Як перегіркла груша вродить снами,
як відлетять у вирій зграї верб,
моє суденце вутле і нетямне
розірве павутиння дощове,
ввійде у гирло, невідоме зовсім,
і спиниться, і знайде дно м"яке,
відкривши врешті жовтоводу осінь,
священну річку, осінь-Хуанхе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370201
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2012
Це небо – вицвіла парча,
подвірʼя – сірі та дражливі,
вже тонко пахнуть димом сливи,
і груші, і моя печаль.
Застиг замислений павук
на корбі сонної криниці,
айва схилила жовті лиця
на пізню сонячну жорству.
Цей світ - прозорий та простий,
цей світ – не більший од горіха,
іде собі, малий і тихий,
поміж розхристаних плотів.
І я іду та чую: там,
де зникла стежка здичавіла,
де досі пахнуть димні сливи,
вже сходить у соломі прілій
озимина – густа-густа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2012
Вітер – старий муедзин,
вітер, нагий і солоний,
птаство скликає безсонне,
птаство збирає бездомне
в тиху мечеть із лози.
Знає вербова мечеть
ціну і співам, і схлипам.
Вухо столітньої липи
сторожко ловить молитву,
що понад гіллям тече,
аж понад віттям бринить
голосом пізнього зілля,
пірʼям пахучим і білим,
сходить морозною цвіллю,
ниточками сивини
десь межи пізніх ожин,
доки на ветхім осонні
гріє холодні долоні
вітер, нагий і солоний,
вітер – старий муедзин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370080
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2012
Останні оденки снігів на місто, глибоке і чорне.
І диханням гріти долоні, і довго чекати тепла.
Яким старовинним сувоєм ти серце самотнє розгорнеш,
коли проясніє у ньому гірка бурштинова смола?
Коли долежать ці замети глевким мʼякушем посірілим
і вибухне листям пахучим старий і занедбаний ліс,
ти станеш на південь обличчям і будеш молитись невміло
самими німими вустами, словами, які не збулись.
Останні оденки снігів осиплються з неба так щедро...
Хай сниться засніжена північ вишневим льодам снігурів,
кочують гарячі вітри в далеких вітрильниках кедрів
і талі весняні молитви, мов хмари, колишуть вгорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318958
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2012
У серці оксамитового вітру
заснуть надвечір голоси приземні.
Ножі снігів розкрають синю темінь
і упадуть у землю гострим вістрям.
Затерпла ніч розколотим горіхом
появить золотаву серцевину –
сомнамбули метеликів плистимуть
на той маяк химерний тихо-тихо.
І вже не зможеш зупинити віршем
ні снів, ні слів, шовкових і щербатих,
що їх тобі не можна не спиняти, –
вони прийдуть, терпкі і вузлуваті,
вони від себе не відпустять більше.
Усе навкруг, пізнаване і дивне,
розчинене до талого «не можу»,
гніду лошицю обрію стриножить –
і ти заснеш. А сніг ще довго йтиме.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301084
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.12.2011
Все сказано.
Це мілина, де риба памʼяті німа –
приречена. Це пустота.
Це спокій міста по цунамі,
коли нікого і ніде
і мовчки берегом бреде
один вцілілий із хлібами.
Все сказано.
Це цілина.
Це сповідь рала і вола,
волання чорної землі,
розкраяне кротів ходами.
Це догорає у вогні,
мов око обрію в пітьмі,
слів непотрібне чорне рамʼя.
Все сказано.
Це білизнА.
Це сніг намріяний, досвітній.
Це непомітна, мов повітря,
і неосяжна чистота.
Така незвична і проста,
що проростає крізь міста,
крізь переходи і хайвеї,
крізь супермаркети і хлам
ще не проявлених реклам.
Це тиша.
Розчиняюсь нею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290224
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2011
Ще береже глибінь зірки, ще проявляються комети
на небі, навзнак розпростертім, і їх чекають диваки
з осердям всесвіту палким,і проповідують мирянам
часи любові, що нагряне прозрінням сонним і гірким.
Ще теплиться останній слід. Ще осені у сповідальні
думки сповідують фатальні останні дервіші полів.
Ще яблук сяйво на гіллі гойдає ніч. Поснулий світ
ще очі не відводить від тривожних сірих журавлів,
що вирушають на зорі.
Долоні обрію малі, щоб умістити цей неспокій.
І ти не спиш. Рахуєш кроки.
І підкоряєшся високій
цій прорості, луні луни,
що, всупереч «чому» і «доки»,
імʼям своїм виводить з доків
галактик тесані човни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2011
Коли все закінчиться,
нас не залишиться зовсім,
хіба що ось трішки тебе у котромусь вікні,
відкритим, як завжди, між «разом» і «ні»,
закритим, як завжди, без права на «досі»,
без міри і способу, миру й війни.
Коли все закінчиться,
(тільки якщо доживемо),
сховаємо очі і будемо жити, як всі.
Земля не поверне своєї осі,
і горе моє не зачепить, напевно,
не зрушить на йоту важкі терези.
Коли все почнеться,
можливо, тебе не згадаю.
Наївні індуси ще вірять у точність начал.
Та той, хто з мечем, – не помре від меча,
а той, хто зі словом, – ще точно не знаю.
Така от суцільна і сіра печаль.
Коли все почнеться
(якщо все це врешті почнеться,
і я – таки вірна собі, і той самий ще ти).
Мені не дозволь, промовчавши, піти.
І той, хто із нас не вернеться,
розірве нарешті ці кола-мости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2011
Ця засинена в темінь імла зберігає відбитки долонь,
бурштинові ялинові сльози покотилися яблуком Євиним.
Із якої далекої далі неможливого «вірю» було
із глибокої синьої глини нас зробити такими миттєвими,
щоб крізь вушка мільйона голок…
щоб під голку тремку патефона…
у безмежність чиюсь безборонну,
мов розділене навпіл ребро.
Несходимістю ніжко-глевка, безоглядністю жовто-кленова
край Чумацького білого шляху ця болюча до крові стерня,
бо рознесене на галузки весняним нетерплячим дібровам
і подрібнене донеможливо на фотони зникомі імʼя.
А було ж знавіснілим дощем…
А було ж – наполеглива магма,
що остигнути зовсім не прагне,
а благає вулканіти ще.
Де метелика помах застиг у зіниці блакитним стоп-кадром,
там росте невагомістю снів, розростається, мов омела,
із плаского і звичного «моно» доростає катренно до «квадро»
серце серця, осердя зернини, найдрібніша пірʼїна крила,
що ще знає дорогу назад,
стати тут – і ні кроку, ні слова.
Сльози Євині – ще бурштинові –
всіх оплачуть і всіх воскресять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2011
Він знову лишає таємні сліди
на чорному шовкові ліжкопустелі
в якомусь дешевому простоготелі
і йде коридорами часоводи,
щоб очі – у очі, читати сторінку
такої звичайної сотої жінки...
І хоч ворожи, хоч іди до примови,
але повертаються знову і знову
до нього завмерлі в бажанні плоди
достиглої плоті, палкої офіри.
І він, що ніколи у вірність не вірив,
збирає нектар стегнової ходи,
паломництво болю, німе стигмування,
згорання і зречення, біль і екстаз,
щоб тільки зустрітись секундно – і враз
згоріти дотла у холоднім єднанні
із іменем ангела – Анні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280040
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 11.09.2011
Галера осені у істамбульській бухті.
Пробач мої борги. Роздай мої любові.
Пливуть до моря баржі паперові –
твої слова, тобою ж і забуті.
Галера осені. Жовтогаряче рабство,
себе втрачання в диханні ритмічнім,
аж поки сніг – таким холодним січнем.
А нині даль. І ще на клумбах айстри
гойдають вечір. Засинають бджоли,
тягучий мед віддавши бджолярам.
І сад стоїть, немов недільний храм,
з кадилом груш і яблунь омофором.
Галера осені. Багряна одіссея.
Чекання мрій і нездійсненних див
у товщі непрозорої води,
що пам"ятає сни своїх офелій.
Усе по колу. Вічності човни
пливуть назустріч. Та не наздогнати.
Гінким вербовим гіллям проростати б,
не знаючи ні страху, ні вини.
З уривків слів зробити два весла.
із клаптів днів напнути два вітрила,
і попливти туди, де ми відкрили
в тумані жовтім свій архіпелаг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2011
Ніч виймає до столу запечений житній вечір.
По-осінньому парочки жмуться в під'їзді.
Засинаєш в полоні холодних течій
Лабрадору звичайного передмістя –
на поталу стихії маленька яхта,
на сваволі вітру листком кленовим.
І на все вчорашнє – табу «не варто»,
і на все майбутнє – питальне «Знову?».
Засинаєш мовчки, немов пірнаєш
у густу ряску всіх чужих «сьогодні».
Білий ангел тиші в кулак стискає
нескінченні нитки шляхів господніх
і пускає в безвість старого неба.
Бо любити – треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277459
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2011
Ти говориш, а я не чую:
ці слова – тільки слів обрубки,
ці ненатло-жорстокі звуки
пролітають повз мене всує,
бо без тебе втрачаю смисли,
наче птах непотрібне пір’я.
Тільки віра, ти чуєш, віра
нас врятує. Міцніше стиснеш
у руці довге пасмо волосся.
Все ще буде, ще буде, після…
Я кохаю тебе. Не бійся.
Передихаємо цю осінь
і цю зиму перебредемо
по снігах крижаних і стиглих.
Ми в кохання з тобою встигли
і не зможемо вже окремо.
****
Прокинутись рано, дивитись у даль
твоїми очима. Чекати, чекати
стрімкої появи
червоного сонця-дуката
і всі імена не-твої розбивати,
немов непотрібно-розкішний кришталь.
Все справжнє просте.
Як мости через Тібр,
як мовчки зростатись щоночі тілами,
ділитися навпіл у сонній нестямі,
і разом писати єдиний верлібр
без рими, у ритмі, самими вустами.
Ця ніч вже не перша і ще не остання,
а тишею так проростає світання,
немов під подушку заховано німб.
*****
Оверлок щойно зрізаних днів,
днів з тобою, розламаних навпіл,
на старій допотопній канапі,
що не знає законів війни.
Відпливає в дощі корабель,
розгортає червоні вітрила,
і земля, безнадійно остигла,
чує осінь. Чекати гостей,
чи снігів, чи розкаянь, чи щастя,
в павутиння безпам’ятства впасти
і не чути годинника хід.
Жовкне листя, пустіють городи,
до нової-старої свободи
ще чекати дві тисячі літ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2011
Ці ріки не мріють про море, а просто течуть собі в небо,
де місяць прозорим човном пірнає у шелесті хвиль,
і там, де стриножену тінь гойдають солом’яні стебла,
ще спить у ранковому світлі якийсь ясноокий Василь,
і зовсім не знає, що царський,
птахи повишивані райські
на комірі сірім сорочки,
такі голубі голубочки,
немов нерозбризкані плеса.
І ось: Киріє елейсон!
Ще сонця запечений корж веде білі хмари у даль
і соняшник мовчки-слухняно киває у такт головою,
але обирає з мільйона одного заточена сталь,
молитву свою непросту провадить рукою міцною.
І ось – наполохане птаство
не має землі, щоб упасти,
висить на тонесенькій шворці
і пише на іншому боці
зворотну чиюсь адресу,
а там – Киріє елейсон!
Ще музики повне цеберко розхлюпує хор цвіркунів,
заледве розкришує сутінь зачерствілий денний м’якуш.
І стеляться краплі роси в заглибинах теплих слідів,
щоб ніч розливала поволі цю синю міжзоряну туш
на крейдяні плечі будинків
на площі, майдани і ринки.
І ось – прояснілим ледь краєм
легесенько так ступає,
іде по воді. Воскреснув.
І хор: « Киріє елейсон!»
****Киріє елейсон! - транслітерація з грецької (Κύριε ελέησον) — християнське молитовне звернення, що означає «Господи помилуй»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2011
Дощить.
У цівках води,
що збігає долі,
втрачаюся і поволі
знаходжу себе.
Дощі…
Дощі
пролітають у небі
забутими журавлями
забутися б у нестямі,
любитися б
чи любити
тебе у тобі тобою
шаленим стрімким відмінком.
Як жінка.
Дощі
Дощі шумлять під ногами,
неначе торішнє листя.
Сльота прогортає лиця.
Покинутими містами,
великими автобанами
і просто сільськими вулицями,
де тіні самотньо туляться
до вже не потрібного тину
(кого тут уже хоронити,
а надто – охороняти) –
повсюдно гойдають сумніви
розпачливий ігрек – «Де ти?»
Питань сторожкі багнети
пантрують у ночі глупій
на жертву.
Дощі.
У поснулій сутіні
у сітях рибальських бУхають
громів велетенські риби.
У сірій імлі пливти би,
ловити дрібні краплини
ці зливи, неначе сповідь
моя, –
невпинні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266362
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2011
Цей двірник був мольфаром в одному з життів:
надто рано він досвітки мовчки змітає у баки.
Ще порядні міщани рахують, мов дріб’язок, сни,
і не спиться хіба водіям і собакам,
навіть сонце червневе навшпиньки не пройдеться по
пересохлих од спраги чи хіті ранкової вікон –
тільки він над усім цим – усьому тло,
що ніколи не стане таким собі чоловіком
плото-кровним,
з минулим («було…»),
і майбутнім (окресленим словом «завтра»).
Все мете, віддаляється в горизонт,
і мугикає щось під носа, неначе мантру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264724
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2011
Ти повернешся з мого Непалу,
щойно двері зачинить цей протяг.
Все забудеш (таке ще буває) –
і почнешся буквально з нуля.
Так зустріне розпачливий ранок
збайдужіло, в червоних чоботях
на сточортово драних воротях
амнезійно-пригладжене «я»:
«Що ти їла?» (і далі за текстом)…
«Де читала мої незізнання?»
«Де блукала в моїх неширотах?»
«Де писала мені нелисти?».
І вже скалить беззубого рота
незворушно-стерильна нірвана…
…тільки ж дивиться очі у очі
хтось чужий,
але ж зовсім не-ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262009
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2011
Сум’яття проходить, мов сон.
Навчи мене не шкодувати
і дихати чистим озоном,
і вірити в дивний грааль.
Покинуть сумні археологи
саперні маленькі лопати
і будуть вивчати це сонце,
немов степову пектораль
Карателі каються важко,
їх сльози у десять каратів
на плечах каріатид –
давно знавіснілий тягар.
Бо брешуть розклади таро,
немовби колумбові карти:
ця кров закипає повільно,
неначе різдвяний узвар.
Дороги, яким не на небо,
тектимуть кухонними кранами,
допоки терпіння прорветься,
як рветься ганчірка стара.
Усе передбачено, все
якимись старими генпланами.
Покайся, чужий магомете,
бо йде вже до тебе гора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259424
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2011
Міняю сум’яття вузькі тротуари
на метри квадратні міської юрби.
Вже травень складає свої мемуари
з легенд весняної терпкої води
(читаються легко –
верлібри ще в моді,
зимове бароко сховаймо до скринь).
Хтось знову заручник
чужої погоди,
все знову по колу:
від снів до судин.
А світ,
мов із писанки списана сварга, –
такий неймовірно-прозоро-простий,
бо пахне бузком.
Тільки паркова арка
наївно торкає чолом висоти,
щоб падали зорі –
почуті молитви,
щоб площі під них підставляли хребти,
весняному небу –
ще довго горіти,
галерам –
ще вічність по колу пливти
із вчора у завтра,
із завтра – у вчора…
Як Альфи Центавра тривожний світляк
на сьомому небі
ще знає про мене,
то значить –
забудьмо про nota і bene,
а значить –
усе відбулось саме так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2011
Він жив по два боки старого світу,
в кімнаті із виходом в нікуди,
туди зазирали хіба що діти
і іноді – геть знахабнілі коти.
Занадто високо перехожим,
занадто низько для голубів,
з чотирикутником огорожі
для міліонів чужих світів.
Він слухав Їх. І тонув у спамі.
Він їх читав. І губився весь.
Старанний пастор у божім храмі
вістив прочанам: «Христос воскрес!»,
щоб хтось благав про нові зачаття,
щоб хтось під серцем носив месій…
А він знімав старосвітське плаття
і чай заварював – деревій,
і терпко мружив старечі очі,
і тінь хиталася з-за спини:
на кожного бога мільйон охочих
горлати з натовпу: «Розіпни!».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2011
Пастелі останнього літа
вже ллються на місто безладно.
Твій Київ вечірній, горіхово-шоколадний,
маршрутом кільцевим
виводить свій звичний «о’к».
Вокзали, розкривши пащеки,
впускають потоки сумок.
Ти. Вечір. Неділя.
Я знову тиняюсь без діла,
годую чужих голубів –
і очі мої голубіють, і небо усіх кольорів,
неони пославши до біса,
розводить свою акварель.
І ти посміхаєшся світло: «Я знаю. Конечно, апрель…»
Ти знаєш… І повняться сіллю
долоні німих жебраків,
що щастя збирають по гривні.
Так глибоко в сонному вирі…
Кому і для чого ми винні?
Це серця гойдається човник.
До гирла безпечно тече,
поволі зникає Почайна.
Будуймо нарешті ковчег.
Я. Місто. Ти знаєш. Востаннє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251089
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2011
рівнодення глибоке мов дощ що пронизує наші долоні
коли крапля остання впаде вже ніхто не згадає про спис
у німому безликім триванні у кишені легкої безодні
як пізнаєш чужі таємниці вже не зможеш котитися вниз
намистинами сни обірвались по долівці озвалися дзвінко
кожен погляд твій зрадник голубить кожен подих твій пахне бузком
тільки бурхають дні наче кров у судинах старого будинку
і вертають фільтровану пам’ять немовлятам густим молоком
терезами заміряна тяглість на округлість м’якого коліна
так подвоїться слово і знов половинно розколе горіх
ти подивишся мовчки на мене я забуду про все що повинна
і розтану як тане в долоні безнадійно оземлений сніг
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249813
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2011
Я надламую вечір тобі, як надламують хліб для причастя.
Не дозволь цьому слову упасти, наче гріш, у колодязь блукань:
я не хочу сюди повертатись. Цю нестерпно оголену грань
поміж нас вже ніхто не боронить. Оце є те загадане щастя.
Дріб, дрібніший дрібної ряски, - день, розкришений птахам в долоні.
Я боротись не вмію з безсонням і палити не вмію мости.
Відпускаю безпечно – лети, шлях угору безмежно простий.
Стелить сутінь чорнильні сліди по шовково тонкому осонню.
Там, де тільки відлуння громів, де скрутились доріг ембріони,
пише хтось неминуче-червоні ієрогліфи всіх молитов.
Ти хіба не туди завжди йшов? До цієї основи основ,
до мембрани усіх голосів, що течуть у німі мегафони?
Тож мовчи, причащайся – й мовчи. Просто всотуй це тепле минання,
ці краплини на денці прощальні у горнятку тремкої руки.
Світ давно вже живе навпаки, він такий неминуче стрімкий,
мов прокинувся вранці востаннє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247337
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2011
Останній забутий плацдарм зими, що не хоче згоріти
у сонячнім світлянім шарі, на горло стоїть у війні.
Обмерзлі заснулі дерева блукають мережаним світом,
лишають відбитки гілок на вимитім снігом вікні.
Останні оденки снігів обсиплються з неба так щедро.
Це дріб’язок, не озирайся. В очах промайнулих машин
стоїш на початку весни струнким соломоновим кедром
і дякуєш пристрасно Богу за кілька звичайних хвилин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243144
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2011
Ти мовчиш, і мовчання твого анатомія
не знайома. Цей вид колись знайдуть в льодах.
Ну а поки тремтінням у венах на скронях
видаєш мимоволі нав’язливий страх
бути врешті упізнаним, стати собою,
недолуго-звичайним і сіро-простим.
І у цьому старому, як вічність, двобої
виграєш уже звично і вкотре – не ти.
То мовчи. Всі слова вже належать чужинцям,
на цитати розтягнуто Книгу із Книг.
У рядках погвалтованих стогнуть полиці,
і чекають набіг мародерів нових –
тих, що вміють читати чужі пасторалі,
та не вміють творити звичайне життя.
Нехай слів непромовлених травлені зграї
всі мовчання тобі, як востаннє, простять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241113
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2011
И ты теперь обречен. Побеги от смерти - игры.
Так просто – поверить в чудо: закроешь глаза – и на.
Тут курят давно табак, не помня о трубке мира.
Наверное, вот потому тут вечно идет война.
И ты обречен. Беги. Пусть воют сиреноволки.
Бежать ведь честней, чем ждать и верить в любой исход.
Разбитый в чужом аду на трепетные осколки,
ты вырастешь сон-травой у райских земных ворот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239270
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.02.2011
Мовчи. Душа сьогодні гола. Їй важко бути між людьми.
Це пробивається спроквола в камінній пам"яті юрби
тонка гірчична насінина, посів давно зотлілих рук
тендітним пальчиком дитини ламає твердо впертий брук.
І я, розколота надвоє, плачу гіркий оброк вікам,
щоб залишитися з тобою уперше мовчки, сам на сам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238697
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 03.02.2011
"Жона ж Лотова озирнулась - і стала соляним стовпом"
Буття, гл. 19: 26
Мої содоми і гоморри вкладають спати дитинчат.
Умінню жити не навчать. Уміння вмерти не оскаржать.
І хто тепер тобі розкаже, про що оті старці мовчать?
Одне обернення назад – стояти тут до смерті стражем
чужої плоті, в’язнем тіл, твердої хіті гордим прахом,
старим прокуреним легеням кисневим втомленим ковтком.
Втішайся купленим квитком, немов пігулкою від страху.
Від снів про неминучу мряку довіку бігти чорним псом
по недоторканих снігах, розкритих жменях Водохреща.
Зупинка ця така конечна, мов перехід на вищу ртуть.
Намиста срібного разок. Тебе урешті-решт оплещуть,
мене ж – камінням в сіль заб’ють.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237154
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2011
Кажуть, Данте боявся дантистів і блуду,
а Руссо знав напам’ять «Історію русів».
Може, так і було (я, звичайно ж, не в курсі),
а якщо не було – то напевно ще буде.
***
Зупинити набридливий відеоряд,
рвучко вийти в ефіри,
зірвавши стоп-крани пробачень.
У моїх незізнаннях –
переліки тих, хто мовчать,
у моїх неприходах –
переліки тих, хто не плаче.
* * *
Це серце знову бездомне. І твій діагноз невтішний.
Даремно в грудях судомить учора написаним віршем.
Даремно молиться мовчки у стенокардійнім угарі,
бо твій діагноз короткий: це серце тобі не до пари.
* * *
Є щось таки від сатани у неосудності афіш.
Коли ішов крізь мене в натовп, то не питав, чи ще болиш.
Коли ішов повз мене в будні міняти сонце на ліхтар,
то озирався так ганебно, немов неспійманий картяр
з тузом в кишені. Вправний шулер. Такий надійний мародер.
Безвинний злодій. Тиха кара. У кого вірити тепер?
***
У абсурду тендітні зап’ястя.
Ти приходь. Я уже не чекаю.
Просто вип’ємо м’ятного чаю
і згадаємо: вірили в щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236363
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 22.01.2011
Так добре – учора не вмерти. Найкраще з моїх воскресінь.
На днів надтонку волосінь нанизую спогад про літо.
Твоїм сторожким сателітом збирала би мушлі і рінь
на березі річки, що часу не владна, бо ми в цьому світі
всього лиш чужі сталактити на стелі одної з печер.
Сніг білий, мов чистий четвер, на всіх моніторах зими.
Так добре – не знати про дні, поділені навпіл триванням.
І дихати, наче востаннє. І бачити райдужні сни –
обруччя земні їм тісні. Дороги, такі нездоланні,
мов пуп’янки, в даль розпов’ються. Закриєш від ночі грудьми
цю тайну між навом і явом. Не відає болю струна,
напнута до зойку стегна, бо іншої долі не знає.
Під сподом твого небокраю довічно в долонях човна
шукати б глибокого дна у вічності, що не спитає,
чи довго ще буду твоя. Занадто швидка течія –
крізь пальці в ніщо витікає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236187
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.01.2011
Талим снігом багнючить бруківка.
В магазині "Усе по п"ять гривень"
продаються запрошення в рай.
Тут за склянку глінтвейну чи кави
можна плакати так досхочу,
мов учора лише народився.
І оце та свобода. Тариф без обмежень.
Якщо хочеш – мовчи: ти за все заплатив,
а не хочеш – кричи у ефіри і вище,
адже завтра, о півночі, певно,
всі хвилини безслідно згорять
і тебе вже ніхто не почує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2011
В чужій осклілості зими, льодів холодно-мерзлих латах
обоє рівно винуваті, що бачимо несхожі сни.
P.S.
Не питають про світло в пітьмі.
Ти не бійся: старі ворожбити
не навчили тебе не любити.
Дні зимові нікчемно малі,
так що хочеться множити кроком
ксерокопії утлих хвилин.
Я тебе розлюблю ненароком.
У рядки всюдисущих новин
запишу цю сенсацію мовчки.
Час звертань безнадійно минув.
Тільки серця дурний тамагочі,
негодований, знову без сну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235654
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.01.2011
вместо эпиграфа
Не путать с первооткрывателями!
Капканы. А ты ведь наврал, что знаешь старинные карты.
Мы здесь безнадежно застряли. Стучи свой заученный SOS.
Пусть там, где спокойные дни, о нас не напишут всерьез,
расскажут доверчивым детям о людях с душою атлантов,
наврут о плохих временах и даже о гибнущих нравах,
размажут в ничто между строк. Легенды с недельным душком.
Давай же, стучи чертов SOS. Бессмертие жизни не пара.
А я помолюсь о своем – и дальше пойду босиком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231179
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.12.2010
P.S. Мені є про що не мовчати.
Та хтось формалінить слова.
І ось: препаровано-вічні,
вони не бажають щось значити.
Убоге тяжіння фольги –
порватись на папільйотки,
бо мода на крадені кучері
ніколи не вийде із моди.
Це місто – невротик і блазень,
нав’язливий бранець погоди –
повзе у стонадцяте завтра
сто двадцять дев’ятої пробки.
І тільки обвуглений кратер,
що тиші твоєї не крає, –
залишений на незупинці
прощально-зникаючий погляд –
мені крізь лаштунки контексту
шепоче, що ти завжди поряд,
в мені, мов малесенька кнопка
на дверях старого трамвая.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230935
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.12.2010
Карамелі нині не в моді. Нервово допалюєш день.
Питаєш у когось на сходах дорогою в наномігрень
твоєї важезної втоми, чи довго ще сходити вниз.
У відповідь чуєш банальне: «Недовго - дивись, не зірвись».
Недовго… Яка з того шкода – котитись, летіти чи йти …
На небі строкаті комети висять, розпустивши хвости –
достоту вселенські папуги. От тільки незвично мовчать.
А хтось на поснулі асфальти кладе королівськую рать
непевних, ще кволих сніжинок. Не тануть, чекають своїх.
І я почекаю. Печаті поставлю на кожній з доріг,
щоб мусив вертати додому. А сніг неприкаяно мчить
назустріч земному погрому. І місто, засипане, спить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228239
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 12.12.2010
Дерева намотують ранок на пальці промерзлого гілля.
Так довго чекали зими. І ось – наче все не збулось.
Лишилися марлеві сни з акцентом тяжкого похмілля
і втечі від сонцевороту у мощеній пам’яті площ.
Тікай у хвилинні нірвани, зникай у чужих муракамі,
збирай раритетні слова і просто ховайсь від снігів.
Дороги «тепер в нікуди» бредуть навісними містами,
в чітких квасолинах слідів своїх впізнають пішаків.
І ось – вже не кінні, й не піші, забуті оденки відречень,
на скалочки биті слова, розкидана рінь і ряска…
Не треба питати про час. Вже палить базальтові печі
в оновленім серці землі чиясь войовнича рука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225723
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2010
Холодний блеф не пий згорла. Такі звичайні катастрофи.
У осені татарський профіль, вона все спалює до тла.
Пожежі нищать непомітно останні залишки тепла,
і тільки вперта омела не вірить у чужі плей-офи.
Кочують дні. Безцільний ряд – аби добути рік пошвидше.
А там, за горизонтом тиші, куди не досягне ефір
найбільшої з усіх довір, напевно, вже стає тепліше,
і підставляє хтось обличчя в долоні весняних вітрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225191
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.11.2010
Караваны уходят на запах не засушенных солнцем цветов,
слишком долго мечтали о чуде и забыли меня отключить.
Ты не бойся: здесь тихо-светло, и я буду, наверное, жить,
только можно чуть-чуть, но недолго и, конечно, с ремаркой «без слов».
Ты не бойся, спокойно (на «Ом») уходи в свой небрежный астрал,
разобьем впопыхах зеркала, как сжигают мосты-корабли.
Вытекают минуты-года, как часы на картине Дали,
обретают эфирные формы, отпуская ненужный метал.
Прорастаю дождями в песок, ты не сможешь меня отыскать,
рассчитать до пяти и обратно, называя по имени, но
не надейся меня потерять: все известно, а не решено.
Кто-то, помня о наших надеждах, пишет их в долговую тетрадь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219043
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.10.2010
У раскаянья больны глаза.
Закрывая рукавом глазницы,
я молчу, боюсь не ошибиться
и бегу устало с кем-то за
сожаленья, правила, границы
не открытых нами островов.
Пусть галеры брошенной остов
заселяют церемонно птицы
в самом тихом из твоих миров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215499
рубрика: Поезія, Поэтическая миниатюра
дата поступления 11.10.2010
Знову сонячний глек покотився, але вицвілий сонях чола
повертає уперто на південь, мов не вірить у зими чужі.
Я тобі напишу не вірші. У шухляду старого стола
не сховаєш на пам’ять про весну недотлілу жарину душі.
Я питаю себе кожен день: ти вже був чи ще тільки наснився?
І летить в нікуди колісниця чи то колесо крокове днів –
від тих обертів крутиться світ, як одвіку, напевно, крутився.
Поки хтось про високе молився, день навколо давно обмалів,
тільки рінь від розмов та дощі, що давно оселились у місті.
Грають осінь музики троїсті – листопаду швидкий краков’як.
І давно би не вірити снам, не чекати ні пошти, ні вістей,
але серце, заклякло-безлисте, просить дива хоча б на мідяк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213520
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.09.2010
Бредуть вечірніми містами бездомні коні і хорти,
і не ховає наготи – напіввідкритими устами –
тонка мережка. Можна йти.
Катуй мовчанням похітливим достиглу плоть, не пий вина, –
та безнадійна і хмільна душа твоя вже чує силу,
напнута стогону струна –
напнута древньо, безсоромно, крізь кожен нерв, крізь кожен паз.
Таких коней ти зроду пас, та не наважився скоромно
губами зняти перший «аз»,
що «єсмь» зоветься. Біла злива наповнить днище пустоти,
хоругву першості спусти. В саду колише вітер сливи,
і засинають несміливо
щасливі коні та хорти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211524
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.09.2010
Не питай про майбутнє. За Сциллою – Море Утрат,
за утратами – долі непевні фіорди.
Невагомість життя у акордах аорти
не одразу відчутна. По краплі назад
витікаю у тебе навпіл не тобою,
щоб вертатись по хорді в дотичність ковзку,
по хиткому канату – вузькому шляху,
(що довірений обраним) вже не святою -
безнадійно простою, мов липовий мед,
розігрітий на продаж (на радість прочанам).
Ми старіти колись (всім на зло) перестанем
і народимось знову. Останній поет,
неодмінно запійний, бездарний і хворий,
розповість перехожим про марність надій
і в мовчанці у відповідь – чорній, німій –
він згадає про нас і про нашу «лав сторі»,
щоб «на жалість» (без грошей) купити повій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2010
Забракне контенту, контексту, контрасту, контрА-…
Життя як концепція про контрацепцію смерті.
І пам’ять – кіно – обезсмислений відеоряд –
в зіницях птахів, невимовно відвертих,
віднайде свій спокій, свій хоспіс, до крапки пірне
у себе собою в прасебе по вінця.
Приходжу у дім – не запитуй мене
про зайшлих до мене (і потім) чужинців.
Приходжу у дім – не чіпай павутинь:
обачні тенета чекають поталу.
На дні щонайглибших прабабиних скринь
пророцтва про дні віртуальних порталів,
в криївках найглибших з глибоких печер
сліди ненароджених блазнів і в’язнів.
Повір: ця межа між ТОДІ і ТЕПЕР –
звичайна ілюзія світлобоязні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208535
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.08.2010
Тикаю тихо
адской машиною,
спрятанной в сонный рукав до утра.
Сможешь – найди меня,
сможешь – задуй меня,
останови. Острие топора
тонко наточено –
не промахнуться бы,
целюсь надежно
в дыхания щель
между ударами пульса
в просроченный
или простроченный
сердцем е-мейл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207339
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.08.2010
Вне пространства,
вне времени,
вне
наших снов,
обреченных печалью.
Ах какою далекою далью
мне покажется дом твой из карт
желтых листьев,
обрывков газеты,
где по клеточкам пишут ответы
на забытые кем-то вопросы
молчаливые ангелы дней.
ну давай, отпускай все скорей,
ну давай, раздадим мелочь нищим
и разыщем, я знаю, разыщем
целый мир, сквозь балконную щель,
не увиденный нами беспечно.
Осень наша – циклично-невечна,
все отнимет старик-балаганщик
(наречет его кто-то «Зима»).
ну давай… И ничья тут вина,
и никто тут ни конный, ни пеший,
отправляй восвояси депеши
и люби меня молча, до дна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207053
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.08.2010
Мы растворяемся в воде. Покинув комнату-террариум,
немного ближе по шкале к себе – зародышем тугим, –
я постигаю непрочитанный и нечитабельный сценарий,
написанный, наверно, Богом ( а может, кем-нибудь другим).
Регресс прогресса не правдивей. Зачем идти? Дорожный узел,
завязанный тобой на память, дамоклов меч разрулит в Рим.
И все там будем. Не надейся – хоть горизонта веки сузим,
хоть распахнем столетья-окна. А неуёмный аноним
всё пишет мотыльки-сценарии и отпускает восвояси.
Не долетают самолеты, не доезжают поезда
до точки N, но точно знаю: когда минуты растворятся,
однажды утром ты проснешься, а все вокруг – вода, вода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205402
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.08.2010
Порцелянове місто застигло в ефірі
ненасталих обітниць, ненатлих бажань.
Вже на вагах закінчились гирі вагань
і я міряю час безсоромно, на віру.
Якщо хочеш, приходь - тут в пошані чужинці:
сни віддали в архів, на сторожі луна,
все заклеєно щільно шпалерами дня,
бездоганно бездонного. Повні по вінця,
йдуть вузькими шляхами по руслах долоні
у неміряний простір живої води
всі минулі життя – приміські поїзди -
тільки цокають ходики втрат на пероні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203991
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 02.08.2010
Підносить стривожено голову
досвідчений сонячний бик –
кривава корида світанку.
Коріння дерев із чужих прасвітів
росте у глибини, у глину –
годовану плоттю, тонку пуповину
ще чує у лоні землі,
зійде потерчато у свіжій ріллі
насінням твоїх непорочень.
Не згадуй імен проти ночі,
бо стануть биками сумирні воли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203414
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 29.07.2010
Каления медленный бред.
Попробуй, расставь молча точки.
Расколото в дребезги, в брызги-кусочки,
на тысячу «тьма» и на тысячу «свет»
обычное солнцестояние.
Иди, собирай свои сны-мухоморы.
Проспаться, проститься, взорвать разговоры,
осилить силки-расстояния,
уехать в офф-лайны, забыться, забиться
в случайные трещины-щели.
Молитвы о «завтра» давно устарели.
Могучей титановой птицей
на западо-север и юго-восток
устало летят астронавты.
Не надо мне рук – несите канаты,
не надо речей – и обглоданный слог
почище чужой эпитафии.
Уроки открытий ведут к порнографии:
ты верил, но все же не смог
по вере в ничто раствориться.
Размыты мотивы и смыслы пусты,
но вновь обретает канон высоты
беглец на титановой птице.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203249
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.07.2010
Не забудь допросить
это утро
со вкусом металла.
Намагниченный дождь
начинает этюды с гамбита.
Нам наврали, что всё происходит от малого
и что истина проще простого –
по принципу бритвы
(то ли Оккама, то ли ОккАма).
Всё сложнее. Порядков на пять.
Примитивны причини и следствия
и легенда о миропорядке.
То что было до нас, - до конца не постичь,
что случится, – еще не понять.
Ты спроси, – пусть ответы,
будто дети,
играют в прятки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202858
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.07.2010
Чай со льдом. За окном – тридцать девять.
Долгий день – как расплавленный воск.
Погадаем? Я – дура и стерлядь
(или стерва?), а ты – лишь игрок.
Погадаем на завтра? на годы?
Жизнь доверим фигуркам на дне.
Выльем воск в обалдевшую воду
(врали древние: суть не в вине) –
и узнаем, о чем, словно дети,
мы молчим с каждым часом больней.
Чай со льдом. Нам никто не ответит.
Погадаем? Ведь воску видней?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202454
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.07.2010
Ты скажешь: "Я буду жить". И это останется главным,
а все остальное – осколки ненужных, одолженных слов.
В пустыне грядущих дней не вечен сезон песков,
в пределах земных страстей причины безумия равны.
Какая мне, впрочем, разница, кто прав и кому – по праву.
Когда вытекаешь по капле сквозь тонкий надрыв иглы
и шансы проснуться на утро наивно-ничтожно-малы, –
то самое время послать подальше законоуставы.
Я слишком долго пыталась узнать, где начало усталости.
Не нам расставлять акценты. И даже точки над і.
Забудь о своих обидах. Ты видишь: за окнами старости
качается в кресле-качалке твой сын. Потому и живи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202271
рубрика: Поезія,
дата поступления 22.07.2010
На сітківці твоїх очей – галасливі мурашники міста,
різнобарвно-неоновий ґлей і білбордові кроки реклам.
В лабіринтах відбитків долонь закодовані втрачені смисли,
тут не вірять друкованим книгам і старим паперовим листам
(бо приходять у скриньку на дверях). І ніхто не рахує вже втрати.
Світ втомився, допоки ти ріс. І не ловить без покриття.
Через сотні нелічених днів ти навчишся реально вмирати,
ну а поки що вір в аватари і збирай віртуальні життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202018
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.07.2010
Оставь расписку о нестарости: я слишком медленно взрослею.
Плывет твоей улыбки парусник по знойным городским аллеям.
Я новым дням, как солнцу, радуюсь, и не ропщу, и не скучаю,
и засыпаю неприкаянно под всхлип последнего трамвая.
Оставь расписку о непамяти. Мне уходить лицом на север
(сама себе указ и правила), но сердца ненасытный сервер
качает суток терабайты, тебя в сети, как зверя, чуя.
А я не верю возвращениям и гефсиманским поцелуям
и не делюсь на расстояния. Твои следы давно остыли.
Оставь расписку о нестарости – и уходи на все четыре.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201216
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.07.2010
Дождей кривые зеркала
надежно спрячут нити солнца
и до февральской невесны
нам уходить в цветные сны.
Я знаю, больше не вернется
все то, в что верили не мы.
Забудь. Чужие нерестятся:
уютный дом, надежный тыл.
Так просто – завтракать омлетом
и верить в главные приметы.
А ты как будто и не жил,
и не мечтал пройти полсвета.
В чести другие номера,
и на «зеро» уже не ставят.
Не верь, что завтра все с ноля
и засыпай до февраля.
Вот только мысли гадко давят
как шею галстука петля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199656
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.07.2010
Дощів тенета ловлять нас –
нам навпіл миті не ділити,
що гронами краплин налиті.
Сховаймо відчаю меча –
до скрині, аж на дно, під мотлох,
аби подалі від гріха,
твоя душа, остигла й мокра,
моя душа, німа й суха.
Сховаймо сумнівів багнети,
сховаймо ревнощів ножі.
Дощі розставили тенета,
полюють знов на нас дощі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199579
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.07.2010
Лекалом сомнений раскроенный день.
Ладони по памяти ищут дорогу
в земные объятия неполубога,
и клонится вечера плотная тень
на город забытых последних обид.
И кто-то «не жду» или «вовсе не ранен».
Чужих не разделенных с кем-то страданий
растет до рассвета во тьме сталактит.
А утром – в метро, в подземелье – забыть,
зажмурившись – в слов бесконечные пробки,
все это не боль, а одни тренировки,
все это не страх, а умение жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197816
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 25.06.2010
Опять на диете. Для дней наибольших отличий –
в себе, не в себе или врозь, вне себя –
секунды считать, оторвавшись, – безлично,
как верить, что неба отважный возничий
опять разрулит все легко и шутя.
Опять впопыхах, позабыв о приличных
законах несущихся в даль площадей,
себе примерять в коридорах больничных
и в пробках дорожных, и в пабах столичных
тяжелое тело избитых страстей.
Опять без конца (и, конечно, начала),
презрев все разметки случайных дорог,
в тебя отрядить каравеллы печали,
и ждать новостей с городского причала,
о том, как ты жить без меня бы не смог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196984
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.06.2010
Я закончилась. Вышли приличные сроки.
Не забудь поменять или выбросить прочь.
Истекла вся молчаньем. Мои монологи
препарирует твердо разделочник-ночь.
Я закончилась. Жертвы – богам и науке.
Не ребенок, не лжец, но жестока строка.
И звучит, отдаляясь, в отброшенной трубке
«я была не права…» - «да не парься, пока!».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195887
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.06.2010
Этот дом только с виду надежный такой,
будто в нем даже не умирали.
Мне сказали, что здесь обретают покой,
но, по моему, снова соврали.
Я налью? Не для храбрости, для правоты.
Только глупым моря по колена.
Причащайся со мною. Ответы просты.
Жизнь страшна, если смерть не мгновенна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193128
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 01.06.2010
– А завтра мы снова проснемся?
– Проснемся – среди пустоты
смотреть, как асфальт пробивая,
растут городские цветы.
И девочка – платье и пенье –
раздаст леденцы площадей
дошедшим до точки кипенья,
вскипевшим различных мастей.
Отправив на Марсы маршрутки,
забыв незабудки потерь,
проснемся – незрячи и чутки,
проснемся, я знаю, поверь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192032
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 26.05.2010
Клепсидра дня стікає в мушлю сонця,
в любистку місто викупає дощ,
по розпростертих долі спинах площ
ти йтимеш в ніч. І тишу в кожнім кроці
нестимуть в завтра равлики підошв.
Вже тісно снам у кошику вербовім -
калачиком звернулись біля ніг,
в туман пірнувши, наче в перший сніг, -
як у дитинстві, теплокольорові, -
посходять житом у слідах твоїх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189639
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.05.2010
Слушай, а можешь вино – в воду,
и чтоб по воде
долго идти в горизонт,
не просыпаясь нигде,
лодки свои побросав, сети и прочую чушь?
Если меня позовешь, я не спрошу, чей ты муж,
я потеряю ключи и позабуду слова,
если меня позовешь, вспомню, что снова жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187913
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 05.05.2010
Давай напьемся горьким чаем
и пломбы памяти сорвем,
названья пьяно забывая,
весь мир обратно назовем.
И все пошлем к чертям и лешим,
а может дальше (что нам сто-)
И Так давно уже нездешним
напиться чаем, как вином.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187910
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 05.05.2010
Осталась горстка голубей.
Они не здешние, чужие.
С руки, наверно, не едят.
Учусь любить не всех подряд,
но, видно, бытие другие
имеет планы на меня.
Вновь вены снов на гобеленах
небесной чаши для саке,
еще не выпитой никем,
насечки дней на древних стенах, –
забыты в спешке. По реке
плывет огрызок лунной корки.
Невозвращения жестоки,
но возвращения больней.
Надеясь улететь к востоку
Я приручаю голубей.
Невозвращения жестоки,
но возвращения больней.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187357
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.05.2010
Лас-Вегас раскрытых глаз. Астральное тело моря
легло близ усталых ног и молится о покое.
И шахматы новых дней, и паты воскресших улиц.
В ладонях моих давно все линии перевернулись:
созвездий безумных ряд - небесные сумасводы!
Я в заводях фонарей искала живую воду,
я в сетях твоей игры пыталась казаться смелой.
И вот – я опять Тебя в ладони стираю мелом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187230
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 01.05.2010
Расскажи мне свои молитвы -
о таких не читают в книгах.
Эти ночи - как лезвие бритвы -
не спасут ролевые игры,
дни тоски с ароматом кофе,
ведь не всё проверяет время.
Где-то есть болота и топи
и реки в никуда течение,
и реки в никуда впадение,
и разорванность нервов-мыслей,
бесконечное выпадение
в треугольник ненужных смыслов.
Расскажи мне свои тревоги.
я не внемлю, я просто слышу,
ведь сегодня достать до Бога
можно даже с соседней крыши.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182584
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.04.2010
На белый пергамент нейронов
записывай сны о прошлом.
Забудь о своих вопросах:
ответы обманчиво пошлы.
Китайское чистописание –
уйдем на пустынный берег,
ты будешь разбрасывать камни,
а я, как и прежде, – верить.
Раздам все слова бродягам
и молча войду без стука.
Есть ты и, наверно, море…
а всё остальное – глупо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176216
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.03.2010
Тендітні лещата невторгнень -
ти чуєш: краплини хвилин,
порскі, мов зернини попкорну,
спалахують в рухах летких.
І ось - понад ночі і зливи -
надквантові і надлегкі -
летять, мов птахи несміливі,
щоб дзьобати крихти з руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176215
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.03.2010
Февраль обрывки склеит фраз
в коллаж наивных безразличий
иду по улице столичной,
как сотни тысяч прошлых раз.
И дня назойливый коктейль….
и беспричинность неприходов…
смотрю в тебя, как будто в воду…
и вновь не тронута постель…
и ночь, как птица, – напролет
в желании забыть о главном
(себя - разрежем, переплавим),
условностей ненужный гнет…
и жизнь твоя-моя давно –
как будто временное гетто,
но всё пройдет, пройдет и это,
как черно-белое кино
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173463
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.02.2010
Cумерки скроют привычно
все, что известно не нам.
Ты засыпаешь обычно,
веря назойливым снам.
В сонных пустых коридорах
памяти, общей для всех,
сотни веков безнадежно
тает ноябрьский снег.
Сотни веков я пытаюсь
всуе тобой не дышать
и, в никуда просыпаясь,
двери не открывать,
и, сквозь немытые окна
сея обманчивый свет,
снова твердить, словно мантру:
«Помни: меня больше нет».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171671
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.02.2010
Ты приходишь под утро и видишь: сквозь ночь
прорастают посевы вечерних намазов.
Мир нельзя изменить и нельзя превозмочь.
Его можно убить. И желательно сразу.
Кто-то создал любовь и припрятал в песках
для отдельных дошедших до жажды.
Все спасет красота, если только аллах
не забудет покаяться дважды.
Все спасет не любовь, а простой моджахед,
что запустит отсчет, непременно.
Обрывается нить – начинается свет,
Свет обычной начальной вселенной.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166582
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 17.01.2010
Ночь не жалеет слабых нас.
Обычная борьба по Марксу.
Я разложу пасьянсы фраз
и вышлю в никуда по факсу.
Смешно пытаться убежать
и поделить на ини-яни
свое неровное дыхание.
Нам бесконечно не понять,
не рассказать, о чем за краем
молчит трамвайная петля.
Кондуктор, время продавая,
навар считает по нолям
беспечных фар автомобилей.
И кто-то врет в прямом эфире
о бесконечном тупике.
А я сбегаю. Налегке.
без багажа и возвращения.
Предугадай мое рождение
по знаку ночи на руке.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166206
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 14.01.2010
Застыли дома по дороге в туманы –
им нужно о многом еще рассказать,
о том, как бывает обычным и странным
желанье себя навсегда потерять –
забыть на скамье, под сиденьем трамвая,
раздать с молотка по ничножной цене,
чтоб жить, бесконечно себя возвращая –
в делении вечном, в угаданном сне.
Застыли дома и молчат отрешенно:
зачем им чужие нужны голоса.
они не желают остаться в спасенном
он-лайне, где некого будет спасать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165805
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 12.01.2010
Я не знаю о том, где начало зимы.
Среди улиц пустых, перекутанных в слякоть,
я давно обленилась уверенно стряпать
временнЫе законы ответных прямых.
Ведь, наверно, не зря за обрезками дней
километры ночей, разделенных постелью,
бесконечные сны и чужие похмелья
и рассветы с эффектом дневных фонарей.
Да, наверно, не зря истерический бег
от себя и к себе в мегавекторном мире,
стул пустой у окна в опустевшей квартире
и такой необычный сегодняшний снег…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165355
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.01.2010
Оставить всё ненужным генам:
пусть мир по-новому творят,
века поставить в длинный ряд
никем не пройденных спасений
и отпустить без сожалений,
храни нас Бог иль не храни.
Отправив в небо легионы,
мы в долгой вечности одни,
посадочных полос огни –
галактик бесконечных сонмы –
забытые аэродромы -
не помнят мира и войны.
Туда – в чужие небеса…
(а, может, наши, черт их знает).
Ведь целой жизни не хватает,
чтоб всё понять и описать...
А ночью снег пойдет в лесах
и неземной водой растает.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165137
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.01.2010
(совместно с Иван Субботин)
Ты проснешься внезапно. И в свете заката
вновь посмотришь на мир с высоты января,
чтоб увидеть, как врёт обветшавшая карта
и того, кто Вселенной рубил якоря.
Он бывает похож на бездомных прохожих
и проходит неслышно у нас за спиной.
Мы не видим, не слышим, но чувствуем кожей
как сквозь время идет наконечник стальной,
рассекая привычное вечным паденьем,
создавая миры на пространстве руки.
И опять так внезапно разорваны звенья
в том, что вечно казалось понятно другим.
И не важно уже, что там было в начале,
и зачем впереди разбирают пути.
- Вы, случайно, Спасителя здесь не встречали?
- Человече, он год уже как не в сети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164845
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.01.2010
Основное – на кончик иглы.
Мне б микроны полей – в километры.
Здесь, в пристанище южного ветра
Мы любили других, как могли.
Воскресали? Дробили гранит?
Мир спасали? Рожали титанов?
Врачевали смертельные раны?
Нет, не жили, а делали вид…
Ничего – это минус вдвойне,
что по Цельсию, что Фаренгейту.
Можно слушать пищалку и флейту,
и мечтать о еде и говне,
можно жить и в бреду, и в аду,
и любить впопыхах на сортире,
и в себе, как в наёмной квартире,
просыпаться в холодном поту…
Можно всё… Только, знаешь, во сне
мне под утро мерещился Будда.
Это, верно, сказалась простуда…
Дай таблетку, вон там, на столе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164816
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 07.01.2010
Я, наверное, завтра умру,
рано утром, в твоей постели,
когда солнца усталый скат
завершит основной катун.
Не боятся высоких дат
те, кто вовремя поседели,
им не страшно родиться снова
в полнолуние лунных лун.
Не бояться никчемных дней,
дней, прожитых плашмя, в печали –
не вскрывать обреченных вен,
словно банки из-под сардин –
эту заповедь неубийц
кто-то вычеркнул из Скрижали,
ведь года умножают скорбь
в тонких руслах твоих морщин.
Я, наверное, завтра умру,
просто тихо уйду вне срока.
Не пытайся ответить «Нет»:
не бояться – достойный шаг.
Проведи меня до двери.
Отрекаться себя – жестоко.
Да, я знаю, куда идти:
я всё видела это в снах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154470
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.11.2009
Далекий літак чужого життя.
Чужі одкровення не вмістиш в кишеню.
Виходжу у грудень. І очі болять
від білого щастя у стомленій жмені.
Виходжу у зиму і йду навпростець.
Мені іще довго усьому не вчитись,
трамвайними колами стиглих сердець
неквапно роками в нікуди котитись,
радіти зимі і раптовій весні,
сушити шкарпетки щоденних вокзалів
і, пам’яті диск форматуючи, сни
про щастя з тобою ховати подалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152903
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.11.2009
Осени нежным касанием,
еле заметною дрожью
в самых закраешках глаз,
там, где поводья морщин…
Вот бы забыть обо всём –
вдоль по земным бездорожьям,
гордо минуя рассветы
в листьях продрогших осин.
Вот бы забыть обо всём,
нагло забросив законы.
Что нам вселенские рамки?
Для безнадежных – и день –
роскошь, бесстыжий транжира.
И сквозь дождей легионы
ты возвращаешься к цели,
в устье исколотых вен.
Ты возвращаешь надежду:
мы ведь к долгам не привычны,
молча бросаешь, как будто
нищему в чашу пятак.
Пусть знатоки и невежды
дальшеживуткакобычно.
Ты же – давноневоскресший
должен всёвидетьнетак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152766
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.10.2009
Опусти, словно желтый лист,
сердце в чашу всенощных бдений:
в листопадах и наводненьях
слишком тесно от наших снов.
И в тисках золотых оков
свежевыжатой ойкумены,
словно кровь из прорвавшей вены,
хлынет света благая весть.
Наших ран и молитв не счесть,
наших дней из веков не вычесть.
Претендует на сквозьпроникность
мировой паутины сеть,
чтоб обрывками фраз и грёз,
прикреплёнными к аватарам,
словно жертвенным древним даром
откупиться от тайных слёз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152760
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.10.2009
Останови меня, как Бог
когда-то остановит Время.
Я слишком быстро удаляюсь –
в твоих зрачках иду на дно.
В умноженных на слово днях
среди коротких наваждений
пришла пора забыть о страхе,
вкушать хлеба и пить вино.
Останови меня. Сквозь дым,
нечеткость дней, ночей обманность.
Я точно знаю: не придумал
никто свободы большей, чем
рассыпать легионы звёзд
на неба сонную туманность
и не пытаться задержаться
за бренность ненадежных стен.
Останови меня. Везде,
где только реки могут слиться…
За безразличьем мирозданья
не разглядеть порой любви.
Ведь каждый сон, забытый утром,
лишенный права завтра сбыться,
придет опять и не позволит
все прекратить. Останови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148519
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 05.10.2009
Остистий біль остудить очі.
Я все забула. Все – таки.
і тільки мовчки кровоточать
рубцями пам’яті роки.
І тільки атомом мільярдним
та снігом, впалим уночі,
кохання тінь по довгих мандрах
засне у тебе на плечі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144030
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.09.2009
Сквозь сонный блеф случайных станций
перроном бренная земля,
разбитая во время странствий
до неприличья бытия.
И тот, вернувшийся не скоро…
И тот, забытый, прахом слез
воскресший где-то в синих горах,
сквозь нити солнц и летних гроз,
что через ночи болью тела,
бездонным криком талых вен
превыше своего предела,
растёт сквозь ночь и сотый день…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144029
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.09.2009
Ты слышишь: реки снова вспять
текут к истокам вопреки законам
и добрый Бог, обманутый Ньютоном,
не верит в бытиё опять.
И вот уже среди вершин,
где лишь рукой подать до рая,
себя во времени теряя,
мы быть счастливыми спешим.
А ведь, казалось бы, сквозь дни,
объятые бессильным смехом,
летит в пространство долгим эхом
ковчег потерянной Земли.
И все уже предрешено…
Но кто-то, нам не доверяя,
скрижали вечности сверяет
и верит в чудо всё равно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142306
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.08.2009
Поглядів рінь прорветься
крізь нечіткі цитати.
Ніч відкоркує губи,
вчора не надпочаті.
Ніч не спитає правил
і крізь земні кордони
впише в літопис тіла
руки твої і скроні,
щоб не забув назавтра,
в день, мов метро, пірнувши,
ночі, які назавжди
світлом гаптують душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142305
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.08.2009
Снова вечер. Муссонные ливни
заливают дороги и ночи
и сквозь ставней закрытие веки
вены поздних седых поездов
возвращаются в станцию Небо.
И никто предсказать мне не хочет,
разложить колдовские пасьянсы
утомленных чужих городов.
И никто рассказать мне не в силе,
почему после завтрашней точки
вновь качается на паутинке
мирозданья тугой лепесток.
Я себя вспоминаю по слову,
чтоб найти в непрочитанной почте,
как находят слепые молитвы
между зыбких обманчивых строк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141588
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 15.08.2009
Всё это – первый шаг. За сонными мирами,
в долине ожиданий, в бунгало из дождей,
мы мерно, словно птицы, себя в себе теряли
и воскресали светом. В подборках новостей
искали смысл объятий. В немыслимых экстазах
на мировых каналах, между ползущих строк
мы множили на байты ворованные фразы
и забывали ночи сдавать в аренду в срок.
Всё это – первый шаг. Сквозь время и печали
беспечным взмахом дали в фарватер городов
мы тихо, словно люди, себя в себе читали
и облекали сердце в одежды вещих снов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141468
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 15.08.2009
Долю одуримо, біль, наче гріш,
кинувши в чашу жертв покаянних?
Правда – скрижальний різьблений вірш –
давнє прокляття хворих і гнаних,
в спадок залишене. Поглядів рінь
пам’ять з сарказмом кине під ноги:
завжди від Бога йшли до прозрінь
і від прозрінь утікали – до Бога.
Так було вічно. Страх одкровень
ляже хрестом прижиттєвим на плечі,
щоб проміняти вічність на день –
не скасувати права на втечу,
як не пройти в шість мільярдів цю путь,
щастя у долі не взяти на виплат.
Дні розтікаються з жмені – мов ртуть.
Долю мідяччям не одурити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141450
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.08.2009
Ведь день – как день, но чтоб себя унять,
и чтоб понять всё то, о чем никто не скажет,
идешь по мокрой улице как тень,
а вместо сердца – протокол пропажи.
Идешь себя назавтра оставлять
и множить скорбь, как маятник беспечный,
чтоб только дождь по следу – словно тать –
такой же тощий и такой же вечный.
Сквозь мегабиты длинных поездов
и сквозь контент несоразмерных истин
ты прорастаешь, будто бы зерно,
из плоти дерзкой, черноземно-мглистой.
И вот уже – на тетиве дождей
воздушным шаром сбрендивших иллюзий
бежишь собой из невозможных дней
до горизонта мысли Землю сузив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140760
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.08.2009
Великий дощ прийде надвечір...
Пожадливе прозоре світло
гойдає краплі-передтечі.
Великий дощ прийде надвечір...
І попливуть міста у дельту,
в обійми неспокійних течій,
щоб межі днів навіки стерти,
щоб не боятись більше смерті.
Великий дощ прийде надвечір...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140125
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.08.2009
Бачиш, простір позбувся часу,
бенкетує собі навмання,
щоб над Всесвітом розлилася
світлотіні тремка броня,
щоб народженим крізь століття,
мов крізь ночі, - обличчям в сон
стало легко між днів-магнітів
битись з пам`яттю в унісон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140123
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.08.2009
* * *
Знов сонячно в маленькім місті,
Летять кудись старі таксі.
І ця печаль така речиста,
що я вже не шукаю слів.
Навіщо голос? Плаче скрипка,
Ридають маківки дерев,
І вісь життя гойдає тривко,
Але чомусь усе не те.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139855
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.08.2009