| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Чи пам’ятаєш, Ти, нашу першу зустріч? Перше побачення, подих та загадковість думок?!
…а я пам’ятаю все з того моменту.Все до останньої секунди… Ти лише послухай мене, и неодмінно пригадаєш той день. Який я тобі зараз намалюю …
Ти зустрічав мене прохолодним ранком серпня. Вулиці.Люди. Машини. Бруківка…
Тибувмоєю далекою та майже забутою мрією.Але дехто мав змогу нагадати про Тебе.Такого далекого, невідомого і майже недосяжного.
В ту ніч, в ніж подорожі до Тебе - я навіть не уявляла, що саме ця зустріч стане коханням. Справжнім коханням з першого погляду….з першого подиху. Саме того єдиного і неповторного, якого запам’ятаю на все життя.Лише Ти маєш такий смак. Смак мрії… Здійсненної мрії.
Потім ми з тобою знайомилися. Так, часу було обмаль. Лише 36 годин… 2160 хвилин я була в Твоїх обіймах… Ти розумів мене,по особливому, -тишею. Променями серпневої спеки та старих вулиць. Ти розумів мене, як ніхто інший.
А ще ,ти дарував захід сонця. Твого сонця. Той захід був особливий, тому, що ми вперше були разом…
Неусвідомлюючи,що відбувається насправді, але на моїх вустах вже тремтіли слова
« …кохаю. Кохаю Тебе. Назавжди…»
« Я кохаю тебе…» - як часом важко вимовити ці слова, головні слова… Чому?!Тому, що насправді цінуєш… Тому, що знаєш, що на тебе чекають і цінують без певного відвертя душі.Але все одно, вимовити ці слова іноді важко.Особливо у той, найважливіший момент життя…
Тільки зараз розумію, що хотіла давно тобі про це розповісти, а все ж таки, чомусь стримала свою душу…. Можливо Ти і без зайвих слів зрозумів все те, про що я мовчала в ті хвилини. Можливо зрозумів всі мої думки… Саме ті найпотаємніші, найсильніші від усіх інших. Тому. Що вони є особливі. Тому, що в них є Ти (…)
Після подарованого західу сонця, ти продовжував дарувати частинки щастя.Наступним твоїм подарунком стала – ніч… Найособливіша ніч в моєму житті.Не спокійна і не тиха. Вона була одна-єдина і зовсім не схожа на звичайну серпневу ніч…І тим самим не схожа на твою полудневу спеку. В тій ночі були лише Ти і Я. Вітер. Літня злива. Гроза. Несподіване відвертя душ і тендітна щирість мовчання…
В той час я ще не розуміла,ким Ти станеш в моєму житті. Яке саме місце посядеш в ньому.А також, я не замислювалась над тим, чи справжній Ти…Коли я була поруч з тобою,я ще не розуміла , що це саме справжнє і істинне…Що ці відчуття залишаться назавжди. Назавжди в Тобі.Назавжди Твоя,а Ти – Мій.Лише згодом, я зрозуміла… Такий, як Ти – буває один раз на все життя… Але чомусь не розуміла саме в той ранок. Ранок який зустрічав нас прохолодною ніжністю міста.
…бути разом, нам залишалося лише десять годин – а потім все мало зникнути . Так само, як і ми в житті один одного; ніжно… на заході сонця… Того самого, що дарував мені Ти (…) На заході останнього дня, де існуємо лише Ти і Я.
Старі будинки і бруківка навіть і не нагадували про нічну зливу. В ньому, так як і у вчорашньому дні було спекотно і тісно, але по своємузатишно і спокійно… Йдучи старими вулицями, я замислилась над тим, чи повернусь до тебе ще одного разу… Чи може,мені тільки здається, що це саме кохання с першого… першого подиху ?..... В ті моменти, Ти став для мене усім найголовнішим в житті. Тоді я мріяла лише про одне, щоб через десять годин за будьяких обставин Ти не відпустив мене зі своїх обійм і цих старих вулиць...Я бажала залишитися. Залишитися і розчинитисяв Тобі, ніби повітря …. В той день Ти став для мене як жива вода, як лікувальний бальзам і зараз…
Хоча внас було обмаль часу, але Ти все таки встиг мене почути і зрозуміти. Ти встиг доторкнутися до моєї душі своєю ніжністю та обіймами.
Ти ставав водночас таким близьким, і таким безмежно-далеким… Але ти залишився поруч… В моїх думках і серці…
Я кохаю,Тебе….
А чи пам’ятаєш, Ти, мій від’їзд? В ті хвилини, коли ми крокували вулицями,- нас веселив дощ… Він був всюди. На всіх будинках, зупинках, накожному із нас…В усьому Тобі. А Ми с Тобою посміхалися.Сподівалися, що це не кохання. Сподівалися що не запам’ятаємось на цих сторінках пам’яті…Потім був вокзал. Те саме місце-яке я ненавиджу,лише за те,що саме там залишаються і розлітаються всі надії на майбутнє багатьох з нас… Таких як Ти і Я…
На годиннику було о пів на восьму і мені було час залишати Тебе…. Вокзал.Сірий перон.Рельси.Люди. Сподівання… Мовчання. Вагон. Сльози і потяг рушає… Рушає у невідомість…Все головне та щире залишаю Тобі. Почуття.Посмішки. Слова. Сонце. Дощ. Нічну зливу і ті сльози. Свої сльози щастя.Сльози любові на згадку про себе у Твоєму довгому житті.
Я розуміла, що такий як ТИ-один. Один на все моє життя…А така, як Я- лише одна з твого мільйона..Але будь певний, що буду кохати Тебе, навіть, якщо ми ніколи не побачимося.Я залишусь Твоєю.Мої тінь та голос збережуть старі вулиці, бруківка і Твої кам’яні леви. Назавжди(…)
Япоїхала від тебе…Ти не тримав. А подорозі, той рожевий захід сонця продовжував нагадувати лише про Тебе. Рідного і в одночас, далекого. Щирого і загадково-мовчазного. .. Він грався у полі з вітром, з моїми думками та сумом…А я продовжувала мріяти про Тебе. Про те, яким Ти будеш коли я знову захочу зустрітися с Тобою. Чи залишишся тим самим, яким я вперше Тебе відчула?! … Чи буде місце для мене в Тобі?!...Також я думала, чи повториться така ніжна зустріч? Мріяла, про те, щоб ти зустрів мене і ми знову крокували містом. Вузькими вулицями, тими самими-мої улюбленими зі смаком кави та кав’ярень.Відвідали Твої храми та костьоли.Мріяла, щоб знову зачарував своєю знайомістю та затишком…
Я кохаю,Тебе… Ти незабутній…Люди кажуть,якщо дуже часто повторювати ці слова, то згодом вони втрачають свою якусь «магічну силу ». Але я впевнена, що це не так.В нас все інакше.Тому, що я мрію про Тебе. Про зустріч. Бажаю нашу прогулянку. Саме таку мовчазну і тиху, але таку відверту і справжню.
Я певна! Я обов’язково повернусь до Тебе. Можливо лише на декілька годин… Можливо назавжди. Але я повернусь, і Ми залишимося на одинці - така Я і такий Ти… Той самий, що не має повторних у світі. Той самий, що дарує себе не вимагаючи нічого взамін. Той, який чекає. Завжди когось чекає. Як чекають і його леви та костьоли.Старі трамваї, бруківка та Замкова Гора…
В нього лише одне ім’я. Назавжди. Навіки. Ім’я ніколи незабутнє . Ім’я, яке я згадую і повторюю коли невимовно болісно. Коли виникає необхідність когось відчувати поруч. Саме коли посміхаюсь вітру і відчуваю наближення літньої зливи. А особливо коли спостерігаю за рожевим заходом сонця. Саме таким,який Він подарував мені в той день… А ще, тоді коли розумію,що такий Він-залишиться для мене єдиним. На все життя. Хоча це буде кохання,можливо яке і не відповідає взаємністю,все одно для мене Він особливий. І ім’я його, запевняю вас, особливе. Його ім’я- Львів… Місто кам’яних левів та посмішки вітру зі смаком кави …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255866
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 24.04.2011
Дякую тобі за все що з нами сталося
Хоч нічого зовсім ще не відбувалося
Просто так живемо , ходимо ми поруч
Я піду на право ти звернеш ліворуч
Дякую тобі за віск свічок розтавших
Дякую тобі, за птах на землю впавших
Дякую тобі за погляд, за розмову
Може чує Бог, побачимось ми знову
Дякую за морок, дякую за світло
Дякую за лист, який тремтить від вітру
Дякую за серце, дякую за душу, але прощавай
Прощатися я мушу....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132896
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.06.2009
Закрытыми глазами… О Боже, как же можно?
Открытыми слезами, играть неосторожно.
Играться без причины, не думать о хорошем
Под крыльями лавины погибнуть, разве можно?
О, да! Они считают :»Все просто в этом мире»
Но как не понимают, как холодно в лавине
Как холодно и мерзко, больно, неприятно
И без причины веской, обидеть, вероятно…
Но вот как только вечер, придёт, да и не спросит
Повесит груз на плечи, не скажет о хорошем.
Попросит не прощенья, не извиненья даже
А спросят разрешенья, души моей продажи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132852
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 06.06.2009
Я на небо дивлюсь і на серце своє
Я питаю в себе, не питаю в тебе
І колись я бувала такою ,як ніч
Я з собою розмовляла віч-на-віч
Я на небо дивлюсь і рахую зірки
Я не бачу нічого, чого бачиш ти
В мене кров замирає, як вічна печаль
Але все відбулося, нічого не жаль...
Тільки тісно за стінами, бачиш чи ні
Я сказилась вже мабуть в безглуздій війні
В мене очі палають, як сорок зірок
Та не зрушити з місця, не зробиш і крок
Я на клавіші тисну, та сили нема
Не летить більше звук, всі старання дарма
Я не буду так жити,не буду,пробач...
Я втомилась,втомилась,від всіх цих невдач...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132831
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.06.2009
Я...Знайшла тебе вже довгих два життя тому
Я...Гадала,що не дивлюсь в очі-а тону
У першому житті убили,мене твої пекучі стріли в серце-ні...
У другому житті надії спалив безжалісно ти на вогні
Залишилось життя ще трете...
У ньому є ти теж,у ньому теж є ти....
І лиш одна дається дія,мовчати,але я не вірю...
Кричи..І як молитву я повторю собі знов...
Кричи...Коли не болить тіло,а болить любов...
Кричи...І не дивись на натовп крізь без меж
Кричи...Ти криком цим всі сили набереш..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132817
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.06.2009
Наче за великою стіною ми живем
Один одного ніколи не знайдем
Будемо мовчати,Будемо кричати
Але час іде,час іде....
Кожен день я наче прокидаюся від сну
Кожен день завіса цього марива зникає
Кожен день я починаю жити заново,але
Я так саме зневажаю і кохаю
Боляче,просто дуже боляче
Не від того поруч ти чи ні
Я не знаю...
Боляче,знаєш,дуже боляче
Але все ж не поруч ти
А я втікаю....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132814
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.06.2009
Багровый,осенний парк раскинулся на берегу тихой,почти заснувшей,реки....Мужественные и гордые деревья в руки им опускали свои пожелтевшие листья и оставляли в них кусочек рая....Рая вдвоём....Они жили....Они любили....Они таяли друг в друге без остатка,и ни один человек на их пути не тревожил их тихое забвенье....Они шли,и она крепко прижималась к его мужественному и любимому плечу,будто боялась проснуться от чудного сна...А он бережно держал её в своих нежных объятиях и украдкой целовал волосы,которые ярким отблеском луны,спадали ей на плечи...Он легко выпускал сигаретный дым,и казалось,что в нём утопала реальность...Они вступали по мраморным плитам и накланялись к воде,которая таила в себе чуть-чуть печали...Они просто шутили,разговаривали и было ощущение,что вечности без них не существует...Казалось,что мир лежит у их ног,а время дышит только для них двоих...Её мечта...Он,и этот чудесный парк,который не сравниться для неё со всеми земными красотами...Нежность растопила блуждающий,холодный взгляд,сердце согрела чистота и любовь...И они обрели ценность...ДРУГ В ДРУГЕ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132770
рубрика: Інше, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 05.06.2009
«Холодный октябрь цепью окутывает тело, и руки терпнут от ели заметной отметки «+» на моём градуснике…Теплое дыханье вырисовывает облачко в пространстве ледяного воздуха, и на руках появляется голубые полосы…Течение жизни…Ну а в сердце живет любовь… Он тот, кто закрывает своей спиной от холодного ветра, тот, кто согревает кровь сиянием своих глаз, тот, кто освещает ночной путь своей ясной улыбкой.. Он тот, с кем не надо быть лучше, чем ты есть, с ним не надо говорить и томно вздыхать, он тот ,с кем надо чувствовать…А ведь зачем же говорить, он ведь и так все знает…Он видит всё в моих глазах, чувствует в моё пульсе, ощущает в каждом стуке моего сердца…Ведь оно бьется в унисон.. С ним хорошо молчать и любить…Плакать и смеяться…Он, частичка моего дня и ночи….Он кусочек моего сердца…Тот, кто посвящает себя мне, не отдавая… С ним я научилась жить в сказке.. Где бы он не был, согревает меня своим сияющим светом, который заменяет дневной, меркнущий подле него свет…Мы -это нарушение земных стереотипов и расширенье бытовых рамок сознания…Мы так чувствуем и так любим, и нам не важно как и для кого это выглядит…Мы -это дыхание времени….»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132768
рубрика: Інше, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 05.06.2009