| Сторінки (2/117): | « | 1 2 | » |
Значит так. Слушаем мудрые советы,
Пришедшие на смену квадратным куплетам:
Здесь мудрость народная в рублёвых пакетах
Накладывает строго на действия вето.
Итак, начинаем о контрацептивах:
Кто знает, что чай - это лучше, чем пиво:
От чая не глянеш на девушку криво.
Сейчас я заставлю чесать вашу гриву...
Кто скажет, как предохраняться удобней?
Резина, спирали, колеса... А кроме?
Как действовать будут жених и невеста?
Они пьют чаек! Не до/после, а вместо!
А как геморой наши предки лечили?
Натерли то самое кетчупом чили,
К полуночи в лес, и потом до рассвета
По муравейнику ёрзать, коль лето.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131300
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 25.05.2009
Навіщо - от питання найвлучніше сьгодення,
Псувать нащо папір мені, якщо нема натхнення?
Я не вважаю, що я Магамед, що я прийшов з пустелі,
Та обурююсь я примітивним фразам вельми.
Я пишу тоді, коли вважаю, що потрібно,
Я не намагаюсь довести вам, що я здібний,
Не волаю: РЕПЕР Я! Це зайве. Це неправда.
Але тема чітки зачепила мене здавна.
Я обурююсь, коли, на мою думку, здібні хлопці
Пишуть про життя, але всі рими в них шансонські,
Намагаються із себе корчити блатнушку,
Слухаючи "купола" і Біломор втягнувши.
То є втему водіям, що сивіють з шансоном,
Але хлопцям молодим, що є шансону фоном,
Що в ганделику волають, щоб було гучніше,
Матюкаються брутально, то не до обличчя.
Нащо люди лицемірять, це ж одразу видно,
Це й сліпий помітить, що вони не варті гривні,
Кожен хоче сили в світі, це у ДНК написано,
Хоче грошей, і характер свій псує новими рисами.
Людей приваблює чуже, неначе муху трупи,
Всі поспішають, як гімнасти до своїх батутів,
І зменшуються у очах до росту ліліпута,
І погляд їх до Гулівера назавжди прикутий.
Чекають залишків за ним, але це вже занадто,
Винагороди хочуть, перед всіми хизувати,
І ніби недаремно в них якик є м'якуватий,
І недаремно купували вазелін і вату.
І люди ці вважають, що усе так має бути,
Та одного дня почують: "Не потрібен тут ти!"
І розгублені не знають, які кеди взути,
Язиком навпомацки шукаючи знайому дупу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131259
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.05.2009
Тікаючи, не вірити
Що вкотре не втекти.
Стрибати, йдучи прірвою,
Хай що кажуть брати.
Палати, ніби вперше,
Тримаючи в собі
Вогонь, якому легше
Просто вийти з берегів.
Хвилина як година, а доба, як людський вік,
І думка не покине, не зімкну своїх повік
Шукаючи притулку для своїх рожевих мрій,
Блукаючи провулком, я вірші пишу лиш їй.
Вона - одна-єдина, і шукав саме її:
Лише емо-дитина криє почуття свої,
Я заперечую усе, я не потраплю знову
На цей гачок! Вона іде, і я втрачаю мову.
***
А, може, зараз саме час відкрити своє серце?
А, може, це нагода показати,
як воно б'ється?
***
І плачучи, ховаючись,
Забути про життя.
Ілюзіям вмираючим
Я все його віддав.
Навіщо знову тішитись,
Якщо сміються всі?
Найлегше - кров'ю вишити
Орнамент на руці.
Лише пожартував! Костлява, йди під три чорти!
В мармизу цю достатньо мляву я жбурляв торти!
Мій сміх лунав достатньо гучно, щоб дізналас́́я́́́
Ота, з якої образ Бога я собі узяв,
Що не повірю почуттям я більше ані разу,
І вилікую їх, просто як чергову заразу!
Я твердо вирішив, що серце не відкрию знову!
Та зустрічаючи її, я знов втрачаю мову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131258
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.05.2009
Спрятать глаза под челку,
мозг задурманить нектаром:
Выть уж не хочется волком,
дни прожигаются даром,
Вроде меняется что-то -
в общем останется то же.
Всё надоело до рвоты,
но рвать остается лишь кожу.
Увидев родную улыбку,
в ответ улыбнусь я несмело,
Она отвернулась... Как пытка...
И вновь жадным взглядом не вьелась.
Махну щас нережно рукою,
иль выдавлю слово как вшутку...
Ну глянь мне в глаза: волком вою!..
Не видит она мою руку...
За что мне под ногти иголки,
ведь не напросился ж на это?
Минуты... О, как они колки...
За что мне такой вот монетой?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131247
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 25.05.2009
Південь України. Не пригадую такого міста,
Де б світило Сонце і під ним не було тісно.
Де ніхто не обернеться, якщо ти не свиснув.
Де так гарно взимку на лід висипають тирсу...
Так, це ВознеCity, це культурна столиця Європи!
Влітку тільки тут побачиш найкоротші топи,
Тут збираються зірки і року, і хіп-хопу,
Кожен з нас це знає, бо на фести не раз топав.
Ти ще не второпав? Я кажу про землю рідну!
Як так сталось, що лише один раз на рік видно
Всі її принади, навіть в надлишку. А линдав
Кожен другий "в дюпель" на День міста. Як огидно!
"Я в цьому не винний!" - спершу так подумав кожен,
В кого залишились мізки, і він думати ще може, -
"Чарка - це не гріх, лиш червонію, наче рожа.
Що робив - не пам'ятаю. Зігрішив? О Боже!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131246
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.05.2009
Ти поглянув в очі, а зустрів нечемний погляд,
А сусіди хворі поспішають вже на огляд,
Ти чекав на шапку з козирком за триста баксів,
А побачив пірсинг, пиво, і на шкарах ваксу!
Знаю, що недовподоби реперам мій вигляд,
І що боретесь за чистоту культури ви бля.
Я ще западаю на Лімп Бізкіт, на Парк Лінкін,
На Танок, Тартак, коротше стайл альтернативний.
Та мої вірші шалені - то не стішкі рокерські,
Не метал, та, боронь Боже, примітив шансонівський,
То є нутрощі мої, обурені довкіллям,
Які я втішаю влучно час від часу зіллям.
Всі мені казали, що в житті є позитиву море,
І що захлинуся я, якщо читатиму в мінорі,
Та мене дивують всі ці безтурботні люди,
Не готові бо вони до траблів, які завтра будуть.
Очі й вуха їх відкриті лиш для компліментів.
Ніч без клубу - то найнегативніший з моментів,
Також переймаються через зайві калорії,
Все це дозволяє жити в позитиву морі їм.
Я обрав для себе шлях казати те, що хочеться.
Людям не подобається правда. Ніби збочення
Всі сприймають віршик про любов, і не дивуюсь:
Самі продаються, виправдовуючись "дєло вкуса".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131072
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.05.2009
Я нефиг делать наштампую
Хоть пару строк, хоть длинный стих.
Простую рифму вот такую
Юзать могу от тех до сих.
Но не подлавливай на слове:
Участь поэта не проста.
Рыбак не скажет всё о клёве,
Поэт не выдаст, что устал...
Ведь это тоже труд, увольте!
И за подбором едких слов
Таится тихий выстрел Кольта.
Украсил рифмой - стих готов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131071
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.05.2009
Не варто все життя ловити в небі синю птаху,
Хапати зорі з неба, щоб не видатись невдахою,
Нові вершини підкоряти, втілювати мрії
І захлинатись час від часу в ідейному вирі.
Бо можна жити так, як всі, і менше буде клопоту,
Дивитись серіали і героям їхнім хлопати.
Коли йдеш на побачення - цвєток у целафані,
Коли сидиш удома - з телефоном і у ванні.
Побаченого забагато, щоб його забути.
І замість крові в організмі лише тона ртуті,
Яка тягне мене у землю, як героя міфа.
Чинити опір можна, але це - праця Сізіфа.
Не так давно я бачив руки, що стікали кров'ю,
І бачили це всі, хто був тоді зі мною поряд,
І ледь не божеволіли, коли з'являлись рани,
І знов я йшов змивати кров із рук своїх у ванну.
Недовго залишилось ще по цій землі ходити.
Прокинувшись, радію, як цукеркам малі діти.
І, збільшуючи порцію, я все ж хочу забути,
Що скоро біля мене будуть духи, а не люди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131006
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.05.2009
Людей завжди цікавило: чи є Щось, чого ми не знаємо і не бачимо, але Воно керує нами? Звичайно, мало хто може примиритися з думкою, що він з'являється випадково при народженні і щезає по смерті. Вигадуючи життя у раю чи в пеклі, люди тішаться ілюзією, нав'язаною їм багато віків тому. Нехай тішаться, я не заважатиму.
Життя - стара драбина. Не знаєш, як, коли і де
Ти з неї навернешся, і принесуть цілющий каркаде,
І скажуть: тайм із аут. І знову ти впадеш від слів отих,
І в Бога вмить повіриш, якщо повірити не встиг...
І люди сперечаються, що станеться опісля,
Одні волають, що паромщік попливе по Віслі,
А інші переконують, що є такі ворота,
Крізь них пройти - не можна бути грішним ні на йоту,
А ще багато кажуть про найгірше місце - пекло,
То рай для ескімосів, там навіть узимку тепло,
А ще кажуть про чорта, і великого собаку,
Який вхід охороняє від туристів. Так от.
Можливо це і правда, та я думаю інакше,
Віра - сила над людьми, причому сила та ще,
І служити Богу - то найважча в світі ноша,
То найперший бізнес за гріхи приймати гроші.
На рахунок душ і тіл давно вже я вважаю:
Люди сподіваються потрапити до Раю,
Хоч до пекла, і не припускають таку думку,
Що по смерті дух не зможе нічого відчути,
Створюється тіло, і формується людина,
Та без тіла, як відомо, мозок швидко гине,
Зараз не про фокуси у мікрохірургії,
Давайте міркувати разом, як людина діє.
Кожен - лиш комашка, і кудись постійно квапиться,
Та мурашник враз руйнує невелика палиця,
Люди хочуть вірити, що це комусь потрібно,
Що спостерігають їх, які вони є здібні,
Що вони не щезнуть із останнім стуком серця,
Що є кращий шлях, куди ведуть золоті дверці,
І опісля лиха, що вони завдали, під фанфари
Збудувавши храм, вони у Рай одержать флаєр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131005
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.05.2009
Любителям всего мёртвенького посвящается (готам, маталлистам, эмо...)
Здравствуйте, дети! Всем по конфете,
Чтоб не нарушить пристрастья к диете.
Сказка о маленьком мальчике Пете:
Он - славный малыш, да еще диабетик!
Не знаю, кто был за болячку в ответе:
Ведь Петю покусывал мёртвенький Йетти,
Когда тот отвлекся на миг на балете,
Чтоб дырки проделать в трамвайном билете.
И, кстати, как раз злополучным тем летом
Умер котенок, не зная об этом.
Герой наш нашел его при лунном свете,
Домой животину забрал мальчик Петя.
Всё было прекрасно, пока не узнали
Родители Пети со слов тёти Вали,
Что передавали все телеканалы:
Жить вашему мальчику осталось мало.
Не выдержав новости, сразу упали,
И тут же донесся глухой запах кала.
На кладбище все покрутили педали:
Поели, попили, живьем закопали.
Но вскрыл крышку гроба прибитый гвоздями
И, дохлыми вооружившись котами,
Труп встал на погосте, как боец на татами,
На удивление папе и маме.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130989
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 22.05.2009
Покажіть мені людину, яка полюбить ту країну,
Де вона не може вільно спілкуватись без упину,
Де немає відвовіді на питання типу "де це?",
Де натомість вона ризикує стати враз "бандерівцем"!
Де люди думають, що козаки пішли з Кубані,
А діти лиш із казок знають символи національні,
Та що там казки, в школах прапори - це якось дивно,
Вже вчителі дивуються: навіщо нам вони потрібні?
Завдання шкіл сьогодні - це лікбез провести молоді,
Щоб хлопчик із дитинства користь нести мріяв народові,
Щоб дівчинка семи років не марила повіями,
Щоб їм не соромно було сказати: "Українці ми!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130988
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.05.2009
В ассортименте черный цвет и все аксесуары
Гласят: для Дракулы не сыщешь красивее пары.
Оскалив зубы и взлетев над жертвою своею,
Не тянет на вампира, а напоминает фею.
Отталкиваясь от соображений дальновидных,
К себе не подпускает и не даст себя в обиду,
Рисуя в головах знакомых свой портрет, что в черном тонет,
Скрывает сущность: она - фея, если кто не помнит!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130969
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.05.2009
Шановне товариство, пропоную на порядок денний
Винести любов як тему. Ця проблема є буденна.
Ця проблема актуальна і стосується мільйонів,
Має право кожен покрутити пальцем біля скроні,
Глянувши на мене, як глузую я з кохання:
Глузувати б не почав, як не пізнав це сам я.
Скуштувавши забороненого плоду, пишу вірші,
І не кажу вам: мені мало звуку чи багато тиші.
Так це не залишу! Лицарів немає.
Дам, що їх чекають, відповідно час ховає;
Мрії ще збуваються, але під лівим впливом.
В сутичці з почуттями віддають перевагу вилам!
На персидський килим виміняй звичайне щастя:
За сьогодні збідніла лише чергова Настя.
Можна навіть вибачитись: це був тільки бізнес,
Мрію, що запише мій рекорд до книги дядько Гіннесс.
І якщо якийсь із вас мені нав'язувати буде:
Досі ще не втратили іскру кохання люди,
То мені не шкода, я одразу в око плюну,
І шекспірівські герої перевернуться у трунах.
Я вам розкажу, що зараз і не варте гривні,
Що навколо продають, і кажуть, що невинні,
Що стало товаром, як стілець чи холодильник,
Що ви бачите, як я, і стережетесь пильно,
Що стає причиною підвищення пітливості,
Що допомагає нам на світ цей білий вилізти,
Те, що всіх рятує від звичайних буднів сірості,
Те, опісля чого із дитячих штанців виріс ти,
Через що пісні співають та знімають кліпи,
Через що не сплять ночами та дарують квіти,
Через що в сумну хвилину можеш ти зрадіти,
Через що за дев'ять місяців народжуються діти...
Бо не кожен зразу ладен вдатися до критики,
І страждає потім, що той намір був лихий таки,
Що не він грав партію, а партія - його,
Що замість "О,да!" він мусив видати "Ого?!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130968
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.05.2009
Вранці десь о восьмій прокидається дитина,
Вчора це хлоп'я пило горілку, пиво й вина,
А сьгодні треба в школу, майже не спочивши,
Матом закликає своїх рідних він до тиші.
Дівчина, лиш сьомий клас, а знає забагато,
Знає, як, кому, і де, і скільки треба дати,
По**й те, що люди називатимуть повією.
Ще не розуміє, довподоби те, чого навчили.
Хлопчику зеленому пігулку пропонують,
Щоб йому ще краще було у нічному клубі,
Потім він дізнався, скільки з'їв, і скільки винен, -
Прочитали рідні на папері біля гільйотини.
Хлопця із цигаркою зловили на зупинці,
Відвели до відділку, "спитали" поодинці,
Потім ще "спитали" вчотирьох, і відпустили,
Доповсти в лікарню хлопцеві забракло сили.
Молодик йде переходом десь у своїх справах,
Раптом із-за рогу вилітає чорний ПРАДО,
Висновок експерта: "Пішоход захоплювався маком",
ДАІшник вибачається за кров на державних знаках.
***
Так було і буде, і, мабуть, так має бути,
Для початку кожен вдома ходитиме взутий,
То дрібниця, але з неї ринуть всі підстави
Для перегляду моралі й цінностей усталених.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130915
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.05.2009
Достаточно минуты рядом, чтобы убедиться:
В её присутствии лишь в облаках парить, как птица,
Мне представляется возможным. Стих мой будет кистью,
А сам я буду, как и Айвазовский, маринистом.
Не будь так зла моим деяньям, ведь они невинны,
Не зри рабов твоей красы с нелепой кислой миной.
Вокруг тебя, о идеал, собрались воедино,
И братом враг стал именно благодаря Марине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130914
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 22.05.2009
Де мій спокій, де шанс на моє слово останнє?
Я здіймаю бурю і втішаю себе сам я!
Не зі мною та, яка б зі мною мала бути...
Я лиш мрію, як на вухо дихатимеш тут ти.
Це не варто бачити, я сам цього соромлюсь,
І, тим паче, погляд твій, як той Південний полюс:
Сповнені льодяників і льоду твої мрії,
Крига затамує серце, погляд надто мілко риє.
Ти не відчуваєш те, що я читаю вголос,
Не помітиш, хто штовхнув писати гарну повість,
Не впізниєш риси, які ти з дитинства маєш...
Ось твоя байдужість! Нею ти мене караєш!
Був на краю прірви, і не хочу повертатись:
Там чечіткою лунає тупотіння ратиць.
Ладен запальничкою топити твою кригу,
Сподіваючись на поступову, а проте відлигу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130796
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.05.2009
Уж соловьи выводят трели,
Петух уж дважды прокричал...
А мы сидели и смотрели
На наш загаженный причал.
Романтикой там и не пахло,
И, все же, глядя на него,
По-старчески, и как-то дряхло
Потягивали мы Revo...
Нам просто нравилось быть вместе,
Смотря в глаза, без лишних слов,
Без угрызений и без лести
Каждый из нас был жить готов.
Мои намеренья благие.
И та, с которой я сейчас,
Меня поймет. И пусть другие
Завидуют, глядя на нас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130795
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.05.2009