АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)

Жаба кваче, ворон кряче.

Жаба  кваче,  ворон  кряче.

А  матуся  в  хаті  плаче.

-Сину...  сину..  гей,  дитино,

Я  в  країні  рідній  гину.

Бо  усюди  лиш  іуди.

Бо  керують  там  паскуди...

Зрада  серце  спопелила.

Мати  сину  говорила...

А  той  син  не  чує  неньку.

Спить,  герой,  ой  спи,  серденько..

Спи...  бо  мати  породила  на  нещастя.

І  могилу  сама  тобі  застеляла

А  тепер  от..  горювала...

Як  та  чайка...

Не  плач  ,  мати...

Бо  тобі  ж...час  воювати...  за  синів.

Та  ту  могилу  розірвати

А  ту  милу,  ту  дитину  відкопати.

А  в  могилі  поховати  оту  зраду

Ті  іуди,  ті  паскуди  ...

Так-то  мамо,.  сльози  сушать

Твою  душу,  вільну  душу.

А  ти  встань  та  усміхнися  та

і  від  зрадоньки  звільнися.

Розірви  її  руками

Та  розвій  отам,  степами.

затопчи,  спали  зрадливе..

Владне,  підле  та  брехливе.

А  потому  змий  сльозами

І  розвій  в  віках  вітрами.  Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020

ВАТРА ПАЛАЄ

ВАТРА  ПАЛАЄ
Де  ватра  палає  у  Чорному  лісі.
Гортає  туманами  мару  нічну
Там  чутна  сопілка,  душею  іскриста
Вона  будить  гори  від  давнього  сну.

І  мовить  до  неба,  зірки  закликає
Забарвлює  казку  у  сяйво  зорі
І  шляхом  Чумацьким  додому  вертає
Вкраїнськії  душі  -  священні  вогні

Підемо  тим  шляхом.  Вертаємо  в  казку
Де  лісу  навкруги  дзвенить  таїна.
Де  ватра  горить,  промовляє  сопілка:
У  гори,  у  гори,
там  воля  ясна!

Знайдемо  ту  ватру,  що  нас  поєднала,
Знайдемо  сопілку,  оту,  чарівну.
Зустрінемо  душу,  що  вірно  кохає
Яка  закликає  на  землю  весну.

А  ватра  палає,  осяює  душі
І  гори  зітхають  у  сяйві  зорі.
Вертайся  до  себе  скоріше  мій  друже,
В  серцях  пробуди  українські  вогні!

Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020

Знов меч хазарів буде бити

НАЩАДКАМ  КОЗАКІВ.
Знов  меч  хазарів  буде  бити
і  правду  до  душі  шукать
І  вітер  з  степом  гомоніти
Та  волю  в  серце  закликать
Бо  ота  воля  -  незборима,
Її  оспівують  віки,
І  запануть  на  Вкраїні
Не  кляті  свині  -  КОЗАКИ!
А.  букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2020

Янголи вміють літати (ЯБЛУНЕВИЙ ГРІХ)

ЯБЛУНЕВИЙ  ГРІХ
Янголи  вміють  літати
Але  ти  про  це  не  знала
Забралася  в  Райський  сад
Ще  й  нахабно  яблука  крала

Янголи  вміють  літати,
Але  ти  про  це  не  знала
Бо  на  яблуні  сиділа
Та  до  Змія  все  моргала.

А  той  Змій  -  Козак  бувалий:
Чорні  вуса  шапка-бирка,
Запалив  він  носогрійку
Яблуневу  пив  горілку

Ніч  зірками  вкрила  небо
В  вирій  думка  закликає
А  тобі  того  і  треба  -
Серце  зустрічі  чекає

Янголи  вміють  літати,
Але  ти  про  це  не  знала
Віта  яблуні  зламала
Та  й  під  ноги  Богу  впала

Темна  ніч  зірки  гойдає
В  таємничому  серпанку
Де  дівчина  молоденька
Була  в  Раї  та  й  до  ранку
авт  -Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2020

Сліпий музика

Сліпий  музика
музика,  виконує  -  Олександр  Соколов
слова  -  Анфіси  Букреєвої-Стефко

Мелодія  заграє  й  раптом,  мов  заплаче.

У  ній  душа  живе,  якій  болить.

Ти  чуєш  сміх,  але  дівча  не  бачиш

Сліпий  музика  -  одинока  мить.

Стоїш  в  вітрах  замислений  про  долю.

Хоча  тій  долі  ти  є  поводир.

Ти  маєш  в  серці  музику  і  волю

Із  скрипкою  у  Світі  не  один!

Стихає  голос  вулиць,  одиноко

Вдаряє  дзвін  до  серця  ідучи.

Не  дивишся  ти  на  нічну  дорогу

Летиш  над  нею,  крилами  душі.

Мелодія  заграє  й  раптом,  знов  заплаче.

Душа  твоя  в  зажурі,  молода.

Якби  ж  почути  сміх  її,  якби  ж,  побачить.

Дівча,  в  якої  є  дзвінка  хода

Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2020

Бузковеє намисто

Бузковеє  намисто

Бузковеє  намисто

Розсипалось  на  місто

То  дощ  гуляв  уночі,  

Мов  лив  на  землю  очі.

А  те  ніжне  намисто

Квітками  вкрило  місто

І  ти  ідеш  між  квіти

З  весни  у  ясне  літо

І  те  намисто  біле,

Тебе  немов  зігріло

Здавалося  що  нині,

Ти  десь  на  полонині.

Ідеш  поміж  квітками

Зеленими  стежками

І  вирами  гірськими  

І  мріями  ясними.

Бузковеє  намисто

Розсипалось  на  місто

То  дощ  чекав  уночі,

Побачить  рідні  очі.

Ті  очі,  що  ясніють,  

Як  про  Карпати  мріють,

Ті  очі:  мрійні,  сині,

Мов  небо  в  полонині
А.  Бук-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2020

Чуєш, янголи шепочуть,

Чуєш,  янголи  шепочуть,

Соловейком  Гай  співа?

Бо  в  травневих  барвах  ночі,

Хтось  розлив  зірок  дива

Їх  Русалонька  зібрала,

Душу  й  серце  обпекла

Щиро  хлопця  покохала,

І  забути  не  змогла

А  як  хлопець  гаєм  ходив

На  сопілці  вигравав.

На  серденьку  русалоньки

Наче  соловей  співав.

То  співай  же,  Соловейко,

Ще  й  сопілочка  заграй,

Як  луна  та  й  височенько  -

Вийди,  серце,  в  Зелен  гай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2020

Сумні Верби над водою

Сумні  верби

Сумні  Верби  над  водою

Голови  схилили,

Бо,  душа  моя,  з  тобою

Ми  не  говорили

Певно  то  старая  відьма,

Місяць  заховала

Бо  стежкою  чужою

Кохання  блукало

Як  останній  сніг  зійшов,

Роки  проминули

Ми  на  стежечку  одну

Разом  повернули.

Там  де  верби  над  водою,

Вітер  обіймають

Задивились  двоє  в  очі.

Що  сказать  не  знають

А  ті  верби  над  водою,

Дві  долі  питають

Чому  стільки  довгих  років

Зустрічі  не  мають

Нащо  сумно  над  водою

Голови  схилили,

Бо,  кохання  справжнє  своє

Пізно  ми  зустріли

Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2020

Стояла Баба, на Могилі

Стояла  Баба,  на  Могилі,  когось  виглядала.
Закам’яніла..  та,  здавалося,  сонечку  всміхалася
А  як  вмивалася,  під  грозою,  чистою  водою,  
Наче…-ридала  Баба,  Кам’яна,  живою  душою.
- Ой  плач,  серце  моє,  ридай  вольна  душе..  
Та…
Дивися  на  долину!
А  чи  не  бачиш,  а  чи  не  чуєш:
Вертають,  Сини  в  Україну?
Ой,  чи  вертають,  додому,  
Бо  вже  плаче  стара  ненька  
Що  дітей,  молоденьких,
Ховає  раненько!
Що  панує  всюди  бидло  та  
Брехливі  ради..
Ой  не  бачиш?  
Ой  не  чуєш?
-Бачу,  -  мовить  …
Кам’яна  Мати…
Ой,  не  птаха  била  крилами,  -  
то
Могила  хиталася…
То  не  камінь  ридав  грозами  -
Мати  побивалася…
А  як  стихла  та  й  гроза,  -
Веселка  заграла.
Заясніла  Баба  кам’яна,  -
Соколів  вітала!
Сідай  соколе  на  могилу,  
Та  й  на  Камінь-Роду.
Вертай  Мати,  синам  -  крила,
Воленьку  -  народу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020

бУДУЮТЬ У КРАЇНІ НОВІЇ ХОРОМИ

бУДУЮТЬ  У  КРАЇНІ  НОВІЇ  ХОРОМИ.
дЛЯ  КОГО  ЛИШ  БУДУЮТЬ,
не  про  теє  мова...
одне  лише  я  бачу,
ЩО  народ  на  страту
веде  якеся  бидло,
За  чималу  плату...
А  я  оце  сиджу  в  степу
та  й  на  могилі,.
і  чую  як  шепочать  іздалека  Хвилі..
Як  першій  вже  поріг  зриває  тяжкі  пута..
Ой...  буде  Вам  за  все..
Від  українців  скурута!
нащадок  гетьмана  Б.  ,Ан  .  бук-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020

У ПОШУКАХ МОГИЛИ, ЗІНОВІЯ-БОГДАНА

[img]У  ПОШУКАХ  МОГИЛИ,  ЗІНОВІЯ-БОГДАНА
Де  саме  знайшов  останній  спочинок  гетьман  Богдан  Хмельницький?  На  це  запитання  досі  немає  однозначної  відповіді  у  науковців.  Тож  для  пошуку  істини  запрошую    у  мандри  на  Черкащину,  звідкіля  родом  славетний  гетьман.

ЯК  ГРИМАВ  —  УСІ  ХОВАЛИСЯ

Зазвичай  історики  зазначають,  що  Богдана  Хмельницького  було  поховано  в  його  родинній  церкві  в  Суботові.  Тож  першим  місцем  нашого  маршруту  став  саме  Суботів.  Їхати  з  Дніпра  до  колишнього  маєтку  гетьмана  Богдана  —  не  так  уже  й  далеко,  та  через  розбиту  дорогу  ми  долали  шлях  неспішно.  Час  даремно  не  марнували:  ви­вчали  матеріали,  що  пов’язані  з  життям  та  діяльністю  гетьмана  Богдана-Зиновія.  То  яким  же  він  був,  отой  «Хмель»,  що  й  через  століття  з  повагою  згадується  народом?

поховання  Богдана  Хмельницького

Про  це  багато  знає  краєзнавець,  із  яким  нам  пощастило  поспілкуватися  під  час  подорожі  —  пан  Іван  Кулик.  Чимало  цікавого  ми  довідалися.

Виявляється,  гетьман  мав  перемінливий  характер:  був  поважним  до  добрих  людей,  веселим,  завзятим,  любив  дітей.  Але  виявляв  Богдан-Зиновій  і  запальні  риси,  тож  міг  за  хвилину  мов  вулкан  вибухнути:  нагримати  —  й  під  час  його  гніву  краще  було  десь  заховатися.

От  і  свого  старшого  сина  Тимоша  неодноразово  жорстоко  карав  —  за  провину  прив’язував  хлопця  до  гармати  й  міцно  бив,  поки  той  не  присягав,  що  буде  слухняним.  «Але  Тиміш  —  іще  той  великий  розбишака.  Було  за  що  батькові  бити  його!»  —  посміхається  Іван  Кулик.

Траплялося,  що  Хмельницький  і  за  шаблю  хапався  —  тоді  Тиміш  та  інші  домашні  буквально  ховалися  від  гніву  «батькового».  Бувало,  і  на  козаків  гримав  нестримний  Богдан.  Та  навіть  послів  іноземних  лякав  своєю  поведінкою.  Колись  дуже  розлютився  через  те,  що  один  з  іноземців  зіпсував  кришталевого  келиха  (тоді  кришталь  особливо  цінувався).  Але  загалом  Хмельницький  довго  злості  не  тримав.  А  коли  був  винний  сам  —  завжди  вибачався.  Отакий  характер  мав  той,  чию  могилу  шукають  не  одне  століття.

ГЕТЬМАН  І  ГОЛУБИ

Цікаве  й  те  в  особис­тості  Богдана  Хмельницького,  що  він  мав  хобі,  якому  приділяв  чимало  часу  у  вільну  від  військових  дій  годину.  То  були  голуби!

Гетьман  розумівся  на  їхніх  породах  і  сам  розводив  поштових  голубів,  та  ще  й  дуже  хизувався  з  того,  які  вони  у  нього  гарні  та  як  літають…  «Однак,  —  розповідає  пан  Іван,  —  через  велику  любов  до  голубів  гетьман  Богдан-Зиновій  Хмельницький  якось  мало  не  втратив  молодшого  сина!  У  Суботові  була  велика  шпиляста  голуб’ятня.  Одного  разу  молодший  син  Юрась  забрався  на  неї,  на  самий  дах.  Та  хлопець  невдало  ступив  —  посунувся,  покотився  дахом  по  дерев’яних  плашках.  Гуркоту  було!  Дитині  пощастило  —  внизу  підхопив  на  руки  хлопця  козацький  писар  Іван  Виговський.  То  якраз  було  на  очах  Богдана,  що  вийшов  стрічати  гостя  (Виговського)  на  ганок.  Люди  потім  почали  казати,  що  Виговський  якось  «підхопить  Хмельниченка,  носитиме  Юрася  на  руках.  Хтозна,  можливо,  то  був  знак,  бо  згодом  так  і  сталося»,  —  розмірковує  краєзнавець.

ТАЄМНИЙ  ЛЬОХ

За  розмовами  ми  й  не  помітили,  як  дісталися  Суботова  —  колишнього  родинного  маєтка  Богдана  Хмельницького.  Нагадаємо,  що,  за  офіційною  версією,  Богдан  Хмельницький  помер  27  липня  (6  серпня  за  новим  стилем)  у  1657  р.  у  Чигирині  і  25  серпня  був  похований  у  Суботові,  в  Іллінській  церкві,  яку  сам  збудував.  Та  зараз  точне  місце  поховання  невідомо.

За  однією  з  версій,  тіло  гетьмана  було  сплюнд­роване  і  знищене  після  взяття  Суботова  в  1664  році  військами  польської  шляхти.  За  іншою  думкою  —  тіло  Богдана  завчасно  перепоховано  в  іншому  місці  козаками.  Та  де  ж  воно?  Де  ж  був  похований  цей  нестримний  і  емоційний  чоловік,  чи  йому  є  спокій  після  смерті?

У  СУБОТОВІ  ЧИ  НА  КУРГАНІ?

Перебуваючи  у  Суботові,  уважно  оглядаємо  музей  під  відкритим  небом.  Територія  не  така  й  велика,  але  має  кілька  частин:  обгороджену  частоколом  резиденцію  Богдана  і,  власне,  церкву  й  дзвіницю  та  невеличкий  цвинтар  навколо.

А  поруч  —  хатки  жителів  селища  (час­тина  вже  покинуті)  й  невеличке  заліснене  вивищення,  як  ніби  то  гора.  Цікаво,  що,  за  старими  піснями  кобзарів,  відомо:  після  смерті  гетьман  Богдан  був  похований  «у  Штомином  дворі,  на  високій  горі»,  причому  у  тексті  зазначається,  що  «козаки  шликами  носили  землю,  насипаючи  нею  курган».  Це  зафіксовано  і  в  деяких  інших  тогочасних  джерелах.  Так,  білоруський  мемуарист  Василь  Рудович  стверджував,  що  Богдана  Хмельницького  було  поховано  «не  біля  церкви.  І  це  згідно  з  його  волею,  висловленою  у  заповіті,  поховано  у  степу,  де  він  звелів  насипати  курган  такий  високий,  який  можуть  зробити  1000  козаків  протягом  року,  насипаючи  землю  на  одному  місці».

Виникає  запитання:  чи  не  тому  тіло  Богдана  Хмельницького  не  ховали  упродовж  місяця  після  смерті,  бо  курган  готували?  Цікаво,  що  тіло  Богдана  Хмельницького  (і  це  історичний  факт)  охороняв  увесь  місяць  підрозділ  найманих  турків-яничарів.  Вони  аж  до  дня  поховання  охороняли  Суботів.

Ще  в  одній  кобзарській  пісні  згадується,  що  церкву,  де  була  могила  Богдана,  —  спалили…  Тож  за  яку  церкву  народна  згадка?  За  який  курган?

поховання  Богдана  Хмельницького

Відомо,  що  поруч  з  Іллінською  у  Суботові  стояла  ще  й  церква  Михайлівська,  й  саме  вона  згоріла…  Та  про  археологічні  розкопки  під  її  фундаментом  нічого  невідомо.  Чи  були  вони  взагалі?

Слід  зазначити,  що  Черкаський  край  дуже  красивий:  багатий  лісами  та  мальовничими  озерами,  річищами,  та  й  кургани  тут  зустрічаються.  Є  поблизу  села  Івківці  й  так  звана  Семидубова  гора.  За  місцевими  легендами,  саме  на  ній  знаходиться  поховання  великого  козацького  воєначальника.  Ми  побували  на  цій  горі  й  були  вражені  передусім  навколишньою  красою  місцевості.  Спадає  на  думку:  хто  тут  похований  —  був  великою  людиною!

Розмірковуючи  над  долею  гетьмана  та  місцем  його  останнього  спочинку,  манд­руємо  далі  шляхами  Черкащини  та  сусідньої  Кіровоградської  області.  Відвідуємо  село  Бірки,  з  яким  теж  пов’язано  ім’я  гетьмана.  Місцеві  оповідають:  саме  тут  і  похований  гетьман  Богдан!

Загалом  Бірки  —  мальовниче  село,  що  горнеться  до  лісу.  Колись  воно  умовно  поділялося  на  «Бірки  перші»  та  «Бірки  другі»  (межею  була  річка).  Вважається,  що  засновником  села  є  Богдан  Хмельни­цький.  Чому?  От  тут  виникає  багато  запитань.  Дехто  з  дослідників  історії  вважає,  що  тут  у  гетьмана  була  канцелярія,  також,  можливо,  саме  тут  і  поховано  Хмельницького.  А  козаки,  що  мали  охороняти  спокій  могили  Богданової,  й  утворили  село,  яке  розрослося  й,  зрештою,  стало  таким,  як  є  нині.  Історичних  же  пам’яток  у  Бірках  не  так  багато,  але  є.  Тут  збереглася  дерев’яна  Миколаїв­ська  церква,  збудована,  ймовірно,  у  XVIII  ст.  і  перенесена  на  нинішнє  місце  близько  1820  року.

поховання  Богдана  Хмельницького

Церква  в  Бірках  —  дуже  красива.  Вона  розташована  неподалік  лісу,  в  оточенні  дерев.  Із  західного  боку  до  споруди  прилягає  триярусна  дзвіниця.  Склепіння  виконане  з  металевого  каркасу,  «зашитого»  дошками.  У  храмі  збереглися  первісні  лаштунки  козацького  українського  церковного  інтер’єру,  окрасою  якого  є  дерев’яний  триярусний  різьблений  іконостас.

Через  тутешні  піщані  дюни  церкву  довелося  переносити  —  тож  чи  не  був  похований  Богдан  там,  де  вона  стояла  раніше?  А  може,  під  нинішньою  спорудою?

Тому  пошуки  могили  Хмельницького  тривають…  Торік  архе­ологи  під  Іллінською  церквою  знайшли  підземний  склеп,  який  теж,  на  думку  науковців,  може  виявитися  місцем  поховання  гетьмана  Богдана  Хмельницького  та  його  сина.  А,  можливо,  це  лише  інше  поховання  чи  то  частина  якоїсь  будівлі,  а  місце,  де  спочив  Богдан  Хмельницький,  ще  й  нині  під  міцною  охороною  душ  козаків-характерників.  Вони  ж  бо  поважали  славетного  борця  за  свободу  народу  —  за  його  життя,  от  і  нині  стоять  сторожею  на  охороні  душі  і  тіла  «Хмеля».  Стоять  до  часу,  коли  треба  буде  відкрити  «Великий  льох»  —  як  називав  Тарас  Шевченко  могилу  Богданову.

АНФІСА  БУКРЕЄВА-СТЕФКО,
ФОТО  АВТОРА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020

ЧОРТО-МЛИКНУЛО біля СІЧІ

ЧОРТО-МЛИКНУЛО  біля  СІЧІ  (передбачення  #1205  )  -щодо  того,  як  на  ЗЕ  річницю  біля  поховання  Івана  Сірка  щось  обвалилося,  на  Всю  Країну...

Ой,  було..загуло,  гепнуло,  провалилося

Мликнуло  у  Чортомлик.  Веретеном  закрутилося

Так  закрутилося,  що  бидлоті  «Труба  повна»  стала

А  Марко  на  те  дивився,  вибив  вогню  з  кресала  .

Так.  Вибив,  що  в  Києві  всі  жаби  -  замичали.

А  на  те  не  один  день  чайки  реготали.

Зеленючі  болота,  з  ляку  розійшлися.

Козаченьки  бо  на  Раду  Велику  зібралися.

Як  же  кляли  на  отій  Раді  кнурячі  рила.

Ще  й  плювалися  як  на  бісів..

А  ота  могила,

Де  лежав  Іван  Сірко:

Ходором  ходила.

Танцювала,  реготала

Ще  й  вовками  вила.

Сіромахи  зібралися  навкруги,

Луна  стала  сходить.

А  з  могили  -  отаман  пісню  заводить

Під  бандуру,  ще  й  танцює

-  яка  то  розрада!

Заспівати  українську!

Ой,  буде,  буде  Рада,

Величезна,  Славна  -

На  усю  країну!

Розривайте,  крила  вільні

Кляту  домовину,

Що  засипала  нам  душі,

Що  клала  в  могилу.

Мликне  нечесть...

А  де  не  втопне  -  в  Ж  встромим  вила!

Отака  от  ...  від  козацтва  перша  була  рада...

А  потому..

сіли  козаки  -  Лист  Пекельний  Дурням  писати.

А  за  Писаря  взяли  Темника,  Приблуду.

Ой  ,  що  виведе  -  то  зразу  на  Вкраїні  буде!

А.Бук-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020

Сплела дівча вінок із квіток і зірок

ВІНОЧОК

Сплела  дівча  вінок  Із  квіток  і  зірок  

І  подрузі  Луні  наспівує  пісні

Сльозиною  жива  у  росоньках  трава

Мов  казкою  зі  сну  Ліс  пробудив  Весну

В  задумі  річки  плин,  старий  гойдає  Млин

Ой  Котику  …  ясний…  -  то  Гай  шепоче  з  вій.

Дитинонько  засни.  

І  серце,  і  душа  торкнеться  таїни.

Най  сплетений  вінок  –  полине  до  зірок.

А  звідти  над  ярами,  над  білими  хатами.

Впаде  тобі  до  рук,  мій  давній,  щирий  друг.

Щоб  серце  розцвіло,  Чумацький  шлях  знайшло.

Ти  зранку  пробудилось,  росиною  зросилось.

Ще  й  сонечком  засяй  і  щастя  зустрічай!

Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020

КАТОВІ ДІТИ Сплюндрували Україну,

КАТОВІ  ДІТИ
Сплюндрували  Україну,
катовії  діти
Забрали  і  славу,  й  волю,
Та  й  пустили  світом:
Серця  слабкі  та  душі  древні.

-Йдіте,  люди…  -  в  люди.
Добре  гроші  заробляйте.
Може  згодом  буде
й  Вам
Якеє  щастя:  рабське,
у  чужій  країні.

А  тим  часом  білу  хату
Розривають  свині.
Для  чого  їм  тая  хата?
Що  отут  стояла…
Біла  хата..  то  як  янгол..
Й  хати  запалали
Стали  вже  й  отую  землю.
Знизу  вигрібати.
Йди  до  цвинтаря,  ридай,
Чужа,  сива  мати..
Там  твій  син  лежить,  герой.
І  ти  край  могили,  ляж  та  й  вмри!

А  може...  Бог,
Захистить  ту…  милу..
Оту  мати,
Що  дала  сина  за  країну.
Ой…  не  знаю,
бо  той  Бог  має  й  сам  провину!

Боже..  Боже,  ти  -  за  нас?
А  чи  за  ті  свині!*?

Лежить  син
та  не  один,
Юнь  у  домовині..
України!
полягала
і  тепер  -  вмирає.
Де  ж  та  й  правди  нам  надбати?
Немає,  немає..!
Всюди  віруси  брехні,
Ляканії  люди.
А  оті  що  там...  верхах,
Мріють:  "нас  -не  буде...  "
Ой  так  мріють,  що  завчасно  продали  Вкраїну.
Гроші  вже  рахують  нині.
Стругай,  домовину.
України,  ***  сину...
Вірусів  лякайся..
Та  забудь  що  українець.
До  свиней  згинайся!
Така  доля,  така  доля..
Буде  поки  люди,
Не  візьмуть  за  горло  тих,
Що  душей  іуди.
Ан.  Букр-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873192
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2020

Щоб Воля нас збудила! (СТАРИЙ САД)

Старий  сад  (Щоб  Воля  нас  збудила!)
Немов  задума  сповила
Тебе,  Дитинства  друже.
Мій  сад,  як  дід,  старий,  старий!
Чом  з  вітром  тяжко  тужиш?

Як  те  давно  отут  було,
А  ти  все  пам’ятаєш!
І  головами  яблунь,  в  квіті,
Ізнов  усе  хитаєш,

Торкаєшся  зірок,  Світів
Вони  дітьми  нас  знали!
Мов  в  казці  дивній  на  руках,
Піснями  сповивали

Заснеш,  в  колисці,  між  гілля
Минуле  пригадаєш:
Землі  рідної…  Козаків,
Степами  уявляєш.

А  то  й  -  опришків,  що  ідуть
Тим  садом,  мов  горами
І  їм,  здається,  а  не  нам
Все  заклика  піснями!

А  може  ми  ото  були?
Із  Довбушом  гуляли.
І  десь  там  воленьку...  свою,
У  горах  закували?

Ой  воля,  воле…подаруй,
Нові  Весняні  крила,
Аби  садам  в  квітках  буяти,
Щоб  Воля  нас  збудила!
автор  -  Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2020

Мати Січ вертає - України крила!

Мати  Січ  вертає  -  України  крила!

Ой  ти  душе,  душе,  птахою  злети,  
Там  де  степ  широкий,  хлопців  сповісти.
Ой  де  за  порогом,  вільна  течія,  
Відшукай  баського,  сокола-коня!
 
А  той  кінь  копитом,    іскру  висіка.
Бо  вже  шлях  до  Січі  на  мене  чека.
Ой  курився  шлях  той,  в  трави  поринав.
Ще  й  могилам  груди  вітер  обіймав

Ой  одна  могила  сповідь  берегла,  
А  друга  могила  правдою  була.
А  третя  могила  -  братів  хоронила.
Там  колишня  воля,  славонька  спочила.

Ой  забив  копитом,  кінь  та  й  попід  нею.
То  вставайте  ж,  браття,  ті,  що  під  землею…
Ой  вставйте  ж,  браття,  досить  спочивати!
Буде  Вам  робота,  -  рятувати  мати!

Буде  Вам  робота  ще  й  душі  розрада
Ой  збирайте,  діти,  та  й  козацьку  Раду.
Ой  збирайте  Раду,    як  колись  робили
Мати  Січ  вертає  -  України  крила!
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2020

Мені здається, все брехня. Оббрехані тим блудом люди.

Мені  здається,  все  брехня.
Оббрехані  тим  блудом  люди.
Схиляють  голови  чумі,
Яку  готують  нам  іуди.
Таке  неначе  вже  й  нема,
Нема  моєї  України.
Пітьма  в  душі,  в  житті  пітьма.
І  стіни,  стіни…  стіни…стіни…
Отої  страшної  тюрми.
В  яку  вмирати  посадили.
Сади  неначе  десь  вродили,
чи  зацвіли.Та  не  мені!
Ні  не  мені.
Бо  знов  кадило  кидають  в  очі..
Як  пече!
Аж  серце  від  його  палає.
Мовчить  народ.
та  на  плече
Недоля  руки  простягає.
За  горло  душить  німота.
Бо  знов  зігнута  на  коліно
Ота  проклята  і  свята  ,
Могила  моя,  Україна.
Чи  тобі  стане  сил  повстать?
Бо  час  прийшов  -  брехні  година!
Вже  кодло  те...  час  розкидають
І  розтоптати,
Україно...!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2020

Пішов вірус та й по світу. .

НУЛЬОВІЙ  ВЛАДІ
Пішов  вірус  та  й  по  світу..
Та  зайшов  раз  у  село.
Там  жили  колися  люди,
Але  нині  не  було.
Усі  хати  вітер  хилить.
Дахом  весело  співа.
де  ж  тут  жертву  та  й  шукати?
Кіт  ще  жив,  й  того  нема.
Ой  тужив  без  жертви  вірус.
При  партійному  вбранні.
Нікому  він  не  потрібний,
навіть  щуру  чи  свині.
Затужив,  як  той  невдаха,
Та  й  повісивсь  на  гіллі.
Бо  як  вірус  -  та  й  при  владі)
Без  народу  -  він  в  нулі)
нащадок  гетьмана  Богдана,  Анфіса  Букреєва-Стефко👌

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870741
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2020

А я оце сиджу в степу та й на могилі, .

бУДУЮТЬ  У  КРАЇНІ  НОВІЇ  ХОРОМИ.
дЛЯ  КОГО  ЛИШ  БУДУЮТЬ,
не  про  теє  мова...
одне  лише  я  бачу,
ЩО  народ  на  страту
веде  якеся  бидло,
За  чималу  плату...
А  я  оце  сиджу  в  степу
та  й  на  могилі,.
і  чую  як  шепочать  іздалека  Хвилі..
Як  першій  вже  поріг  зриває  тяжкі  пута..
Ой...  буде  Вам  за  все..
Від  українців  скурута!
нащадок  гетьмана  Б.  ,Ан  .  бук-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2020

У грішен день, спокута злая, Прийде у душу мов змія.

У  грішен  день,  спокута  злая,  
Прийде  у  душу  мов  змія.  
Та  за  козацького  Звичая,  
Не  буду  плазувати  я  ...  
Вже  досить  нам  хрестів,  Розп’ятих..
Могили  знову  он…  гудуть!  
Для  чого  Богу  білі  хати?  
Які  на  страту,  продаж  йдуть...?  
Щось  Бог  здалека,  із  пустелі,  
вівці  надумав  знов  мудрить.!
Та  ми  ж  не  вівці!  Ми  -веселі.  
Нащадки  Скіфів.  Меч  –  наш  путь!
Те  безталання,  
хрест  на  душу,
Вічним  розп’яттям  пролягло!
Краде  хтось,  бреше,  та  за  гроші,
Спокутує  гріхи..  
Давно,  
давно  це,  браття,  почалося!
Брехня:
оті  хрести,  гріхи..  
БО  в  Мами  сивіє  волосся…
І  в  зморшках,  сивіють  віки…  
Віки  у  рабстві!
У  могилах…
Де  заховали  честь  свою,  
Де  ми  зрубали  вільні  крила…?
Там  тужить:  Воля  ,  Слава,  Сила..
Її  в  степу  я  досі  пю..  !
в  вітрах.!
Почуйте,  посмакуйте!
Та  Вам  нема  на  це  часу..  
Будуйте..  паркани!
..  будуйте…
Ще  й  хмарочоси..  Щоб  красу  забуть.
До  Бога  лізте  знову!
Як  здичавілії  кнурі.
Та  вічний  шлях  до  Бога  знали  
Не  ви..  святі  степів  вогні..  
Сліпці  старі.!
Як  вони  чисто  грали..  !  
немов  на  душу  світ  лили!
І  волі  в  пісні  обпилися  козацькі  душі.
Ой  .  були..  були  часи!

Молитвою  хрести  палають…
Пече..  розпяття.
На  крові…  
У  нас  же  є  своє  багаття..
Яке  палили  кобзарі!
З  пісень  і  слова,  
Душ  сміливих..
Воно  над  степом  пролягло!
І  те  багаття  стало  дивом..
Чумацьким  шляхом  розцвіло!
І  квітом  в  вільну  душу  впало..
Для  чого  нам  тепер  хрести?  
Достатньо!  Брате,  дай  кресало!
Та  Ватру  Слави  Засвіти!
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867579
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2020

СОБОРНІСТЬ ДУШ - ТО НАША ЗБРОЯ!

СОБОРНІСТЬ  ДУШ  -  ТО  НАША  ЗБРОЯ!
ВОНА  ПАЛКІША  ВІД  ВОГНЮ!
НЕ  ДАЙ  ЗГУБИТИ  СВОЮ  ВОЛЮ,  
ЯКОМУСЬ  ЩУРУ  ЧИ  КНУРЮ!
ВІН  МРІЄ  -  ЗЕМЛЮ  РОЗТОПТАТИ  
У  ЗЛИДНЯХ  ЗНИЩИТИ  БАТЬКІВ…
СТАВАЙ  НА  ЗАХИСТ  УКРАЇНЦІВ,
КОЗАЧЕ  -  СОКІЛ  ЗІ  СТЕПІВ!
ТО  ЗНАК  ВЕЛИКИЙ...  СОТНЯ  РОКІВ.
ЧАС  ОЖИВАТИ  БОРОТЬБІ
ОН,  ЧУЄШ:  ЗНОВ  РЕВУТЬ  ПОРОГИ
СКУЧАЮТЬ,  БРАТЕ,  ПО  ТОБІ!
А  ЯК  СУМУЄ  УКРАЇНА!
ВЖЕ  Й  СІЧ  ВТОМИЛАСЯ  ЧЕКАТИ.

КЕРУЮТЬ  НАМИ  КАЗНА_КРАДИ..
ЩО  НИЩАТЬ  ВОЛЮ,  БІЛІ  ХАТИ..
ТОЖ  ЧАС  -  БРАТІВ  В  ПОХІД  ЗБИРАТЬ!
І  ПРАВДУ,  ВОЛЮ  ВИЗВОЛЯТЬ.
А  З  КОЗАКАМИ  -  БУДЕ  МАТИ.
А  З  КОЗАКАМИ  БУДЕ  БОГ.
ЯК  СВИНІ  БУДУТЬ  ПОГИБАТИ  -
ТО  ЗНАК  ПОЧАТКУ  ПЕРЕМОГ!
Ан.  Бук-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862015
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2020

Світи , Зіронько ясно!

Світи  ,  Зіронько  ясно,  на  долину,  
На  отую,  Святу  Україну,
Душу  вільну  збуди,  
заведи,  
У  травневі,  квітучі  сади!
Світи,  щедро,  щоб  серце  пізнало,
Шлях  додому.  
І  доля  -  зєднала  незрадливі,  
Ріднії  серця!
Світи.  Сестро!
Тобі  до  лиця..
Сяйвом  душі  ясні  зігрівати!  
Ті,  
які  мені  радо  ВІТАТИ!
З  Колядою.  
Най  Сонце  Весни,
Їх  осяє,  
Чарівнії  сни  
подарує  у  Ніч  ту,  
Казкову.
А  ще:  рідную,  щиру  розмову!
А  ще  мрію,  зорей  молоду,
Та  Надію  і  світлу  мету!  А.  Букреєва-Стефко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2020

ЧАРІВНА КОРЧМА

ЧАРІВНА  КОРЧМА
Білий  сніг,  Вкраїнська  ніч.  
У  зірках.
Шляху  нема.
Ой  якби  ж  знайти  де  піч!
Теплу  піч..  Де  ти,  Корчма?

Що  стояла  сотні  літ,
На  дорозі,  край  села
Молодому  козаку  
Завжди  приязна  була..

Ой  Морозе,  не  лютуй,
І  коня  не  обпікай,
Ти,  Корчмарко,  почастуй,
Медом,  серце  зігрівай!

Тільки  щось  корчми,  нема,
Лиш  степи  в  снігах  стоять
Вже  й  хвилина  до  Різдва..
Де  душі  спокій  шукать?

Чи  то  казка,  чи  то  сон,  
Розступилася  пітьма..
Чую,  серцем,  лине  дзвін..
Козаків  склика  корчма!

Мов  серця,  палає  піч..
Теплим  духом  обпіка
Полишай,  скоріш  коня!
Корчма  вабить  козака.

Бо  козацькая  душа,  -
Нема  спокою  ніде.
На  Різдво,  та  раз  на  рік,
До  корчми  на  сповідь  йде.

Тут  спокутує  гріхи,
І  гріхи  нові  прийма.
Вип’єм,  браття  козаки,
Щоби  згинула  пітьма!

Як  піднімем  чари  знов.
Повтікають  вороги…  
За  Вкраїну  та  любов.
Та  за  волі  береги!

Ще  піднімем  чари  вкруг  
Задзвеніли  щоб  в  віках..
Закипає,  вільна  кров,
Ворогів  обійме  жах..

Ой  чарівна  та  корчма..
У  степу  всю  ніч  гуде.
Ранок
Вже  корми  нема.
Де  ти  коню,  брате,  де?
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859727
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2019

ТАРГЕТАЙ

ТАРГЕТАЙ
Пий,  Таргетай,  зрадливі  душі.
Візьми  ще  й  волю  -  за  коня.
Щоб  мужні  руки  -  мали  сили
І  заяснів  початок  дня!
Пий  мужній  воїн,  Таргетаю!
Нащадків  скіфів  пробуди
Аби  грифон  не  розривав:
Нам  душі,
Білії  сади..
Вівці  дай  волю  -  їжей  стати.
Вовків  із  псами  не  єднай.
У  Герах  душі  підіймати  
Спіши,  мій  брате,,  Таргетай..
Ще,  хочу  Тебе  я  молити,
Щоб  коли..  прийде  кари  час,
Ти  міг  й  мені  меча  вручити
Того,.  що  об’єднає  НАС
А.  букреєва-Стефко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857365
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2019

ЗАПЛАКАВ ДОЩ

ЗАПЛАКАВ  ДОЩ

Заплакав  Дощ,  постукав  у  віконце.  
Душі  рідної  ніби  він  шукав.  
Здавалося  Дощу:  там  світить  сонце.
Але  ніхто  йому  не  відкривав!

Лиш  музика  краплинами  дзвеніла
Вона  дощу,  немов  Весна,  була.
Та  серце  -  туга  знову  полонила  
Як  задивилась  у  вікно  Луна.

Дощ  не  вщухав,  знов  у  віконце,  стукав.
Сестрі-Калині  грона  обривав  
Неначе  в  кров  розбив  свої  він  руки
І  ніби  серцем  під  вікном  вмирав.

Та  зранку  змовк,  посивілий  в  задумі
Спочити  ліг  під  ріднеє  вікно
Тримав  в  руках  Калини  крила-руки
Які  вже  снігом  першим  замело.

автор  Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856577
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2019

Ой та якби ж тих ворогів - бджоли покусали.

ой  та  якби  ж  тих  ворогів  -  бджоли  покусали.
Щоби  їх  нікчемні  душі  в  пеклі  позгинали!
Щоб  чини  -  лякала  згадка,
Про  свинячу  долю
То  за  це  -  й  піднімем,  келихи,
ЩЕ:  За  ЩАСТЯ  Й  ВОЛЮ!
Ой  піднімемо,  як  піднімали,
Коли  високо  літали
Як  співало  наше  серце,
Як  ще  правду  МИ  мали
Ой  та  й  злітайте,  додому,
Душі  вільні  соколині!
Бо  вже  час  настав
Меди  попивати:  козакам,
Ненці  Україні!
АН.  Бук-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2019

З ВЕЛЕСОВОЮ НІЧЧЮ!

З  ВЕЛЕСОВОЮ  НІЧЧЮ!  

За  старовинним  Звичаєм,у  ніч  Велесову,  на  Україні  дівчата  та  жінки  (й  чоловіки)  співали  пісні  про  зірки  та  про  Велеса.
Йшли  гуртом  до  перехрестя  доріг  й  закликали  щастя  та  волю.  Хода  складалися  з  окремих  груп  (  зазвичай  трьох)  ,  що  йшли  окремо  й  сходилися  у  перехресті  села  чи  то  на  розі  доріг.  Мали  зійтися  разом  ,у  один  час!  Бо  то  означало  Єднання  людей  та  стихій!  По-переду  кожного  з  переважно  жіночих  гуртів  йшов  переодягнений  у  Велеса  чоловік(  у  кожуху,  з  рогами),  що  ніс  символ  Велеса:  його  роги,  булаву,  топірець,  посох  тощо.  Коли  ж  три  групи,  співаючи  ,  сходилися  разом  на  перехресті  чи  то  на  майдані  у  селі,  то  вони  піднімали  на  високому  гаку(до  зірок)  атрибути  Велеса  й  неподалік  розпалювали  багаття.  танцювали  та  розважалися  усю  ніч.  Не  можна  було  аби  вогнище  те  затухало  а  веселість  вщухала!  Тож  вогонь  тримали  до  ранку  .  А  від  нього  брали  й  собі  вогню  -    запалювали  печі  та  свічки  у  хатах  люди.  Той  вогонь  вважався  особливим,  таким,  що  зігріватиме  усю  зиму  до  весни.  Цікаво,  що  у  цих  святах  та  у  ході  зі  піснями  брали  участь  й  домашні  та  навіть  дикі  тварини,  яких  приручили  господарі.  Вважалося,  що  оці  всі  дійства(  три  групи  людей,  що  єднаються  на  перехресті)  є  символом  трьох  стихій.  То  символізувало  єднання  людини  й  природи,  та  Землі  й  Всесвіту.  (Під  час  співу  використовувалися  дзвоники  -  аби  Добро  панувало)
Бути  жорстоким  на  Велеса  не  дозволялося.  Бо  тоді  людина  була  б  покарана  Долею.  Також  насилля  та  агресія  були  неприпустимі.  «На  Велеса  визначалося:  чи    ти  людина  чи  ти  тварина  ..."
МОЛОДА,  ЗІРОНЬКА,  ЯСНА.
Та  й  НАД  УКРАЇНОЮ  ЗІЙШЛА,
РАДІСТЬ,  ЩАСТЯ  Й  ВОЛЮ  
 ПРИНЕСЛА!"

Le  Demon  du  Bien
ДЕМОН  ДОБРА.
підготувала  Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2019

Цвіла Лілея в чарах ночі, (пісня)

ЛІЛЕЯ  
музика,  виконання  -  ОЛЕКСАНДРА  СОКОЛОВА  
Sascha  Sokolov
слова  -  Анфіси  Букреєвої-Стефко  Анфіса  Букреєва-Стефко.
Цвіла  Лілея  в  чарах  ночі,
Росу  збирала  до  рання,
Мов  ті  дівочі  чисті  очі  ,
Заплакала  у  сяйві  дня

А  ти  ті  роси  позбирала
Дівочі  сльози  зберегла
Коли  Лілею  ту  зривала  -
Тим  душу  Клену  обпікала.

Ой  та  лілея,  та  Лілея!  
Для  Клена  сонечком  була
Як  ти  дивилася  на  неї
В  тобі  Лілея  ожила.

І  ліс  яснів  у  барвах  ранку,
І  клен  зчарований  стояв
Немов  би  вітер  на  сопілці
Лише  твоєму  серцю  грав!

Цвіла  лілея  в  чарах  ночі,
Надію  в  серці  берегла
Щоб  ти  душею  усміхнулась
І  квітом  кленові  була.

Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852201
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2019

ПІД КОЗАЦЬКИМИ ВІТРИЛАМИ

ПІД  КОЗАЦЬКИМИ  ВІТРИЛАМИ

За  легендою,  душа  козака,  що  віддав  життя  за  рідну  землю,  -  втілювалася  у  чайку.  Цих  птах  шанували  запорожці,  вважали  їх  своїми  янголами-захисниками  під  час  річкових  та  морських  походів.  Ці  битви,  без  сумніву,  належать  до  найславніших  сторінок  історії  українського  військового  мистецтва!  Тактикою  ведення  бою  на  морі  та  на  річках,  сміливістю  та  професійною  вправністю  у  морському  бої,  дотепністю  під  час  штурмів  ворожих  фортець,  козаки  викликали  неабияке  захоплення  навіть  у  опонентів.  Турецькі  військові  діячі  деколи  з  захопленням  згадували,  як  відчайдушно  та  тактично  вивірено  діяли  запорожці!  От  і  французький  посол  у  Стамбулі  Філіп  де  Арле  де  Сезі  називав  у  1625  р.  козаків  не  аби  як  –  «господарями  Чорного  моря».  Але  ж,  якими  судами  користувалися  під  час  річкових  та  морських  походів  січовики?
А  Душа  –  Чайкою  Літає
У  козаків  існувало  кілька  видів  човнів  та  суден.  Одне  з  найбільш  розповсюджених  –  Чайка,  що  вдало  підходила  до  морських  походів  бо  відрізнялася  гарною  стійкістю  у  буревії,  була  легким  судном  на  ходу  та  швидким  й  не  дуже  помітним  на  воді.  Останнє  ставало  справжнім  дарунком  у  військових  операціях:  при  буревіях,  кілька  таких  суден,  непоміченими,  могли  максимально  близько  наблизитись  до  великих  неповоротких  галер  супротивника!  Тож  на  власних  вертких  чайках  козаки  здобували  перемогу  і  над  добре  озброєними  турецькими  галерами.
На  Чайці  зазвичай  встановлювалося  12-15  пар  весел  і  знімна  щогла,  висотою  4  м  з  прямим  вітрилом(ставили  при  попутному  вітрі).  Рульові  весла  на  носі  й  кормі,  були  загострені  й  дозволяли  судну  легко  маневрувати.  Зовні  чайку  смолили,  уздовж  бортів  додаючи  в’язанки  очерету  для  стійкості  і  непотоплюваності  судна.  Таке  судно  могло  вистояти  у  будь-яку  негоду,  оті  пороги  Дніпрові  легко  долало!
Та  не  тільки  «Чайки»  використовували  під  час  походів  січовики.  Задіювали  й  менші  за  розмірами  судна  –  ті  ж  струги..  Козацький  струг  теж  відрізнявся  легкістю,  повороткістю  й  швидкохідністю.  Однодеревий  корпус  його  оковувався  залізом,  по  бортах  для  збільшення  остійкості  і  непотоплюваності  кріпили  пояс  з  очерету.  Ніс  і  корма  були  гострими,  палуби  не  існувало,  на  носі  й  у  кормі  розташовувалися  горища.  Струг  мав  пряме  вітрило,  від  16  до  40  весел(в  залежності  від  дожени  стругу).  На  кормі,  іноді  в  носі  розташовувалися  загребні  (рульові)  весла.  Озброювалися  такі  суда  деколи  й  декількома  фальконетами,  й  могли  вміщувати  від  50-100  чоловік  (деякі  човни  були  довжиною  15-21,  шириною  5,5-6  м.    Стург  був  зовні  дещо  схожий  на  чайку,  але  часто  використовувався  як  додаткове  судно,  на  якому  перевозили  або  людей,  або  вантаж.  Та  й  до  битви  його  використовували,  за  потреби.
Як  Старосамарці  струг  звели
Звісно,  читати  про  козацькі  човни-  то  доволі  цікаво,  але,  як  Ви  відноситеся  до  того  аби  власноруч  побудувати  якийсь  з  них?  Замислилися,  зацікавлені  але  не  впевнені  у  власних  силах?
А  от  у  хлопців  з  Старосамарської  козацької  сотні  м.  Дніпра  на  це  питання  лише  одна  відповідь  була  –  «Нічого  важкого!  Збудуймо.  Бо  ми  ж  –  справжні  козаки.»  Й  у  наших  сучасників  усе  вдалося!  Хоч  і  не  у  робочий  час  працювали,  не  кожен  день,  -  а  коли  були  вільні:  чи  то  вечорами  після  роботи,  чи  то  у  вихідні.  Та  кілько  місяців  копіткої  праці  –  й  нині  маємо  унікальну  родзинку  старовинного  судобудівництва  –  козацький  струг.  Чи  ж  кожен  музей  такий  має?  А  тут  –  ще  й  на  ходу,  вже  з  весни  долатиме  Дніпрові  та  Самарські  вири  й  радуватиме  очі  українців  згадкою  про  величне  минуле!
Ініціаторами  зведення  подібного  дива  стали  двоє  наших  земляків-патріотів,  видатних  сучасних  козарлюг  -  Микола  Шапа  та  Олег  Черненко.  Ідея  ж  прийшла  з  побудовою  струга  не  випадково.
«  У  нас  на  прапорі  зображено  човен  козацький,  та  й  Старосамарська  сотня  знаходиться  на  річці  Самарі,  багато  років  Ми  проводили  фестиваль  «Самарська  Покрова»,  а  от  човна  свого  –  не  мали.
Тож  вирішили,  що  настав  час  мати  своє.  Ідея  прийшла  від  Миколи  Шапи.  Але  він  думав  спершу  зробити  «довбанку»(різновид  невеликого  козацького  судна,  що  зроблений  з  цільної  деревини).  Та  згодом  ми  вирішили  самі  вже  побудувати  плоскодонний  струг.  Порахували,  що  буде  дешевше,  власноруч,  от  і  цікаво  було,  чи  зможемо  зробити  так,  як  пращури.
Для  мене  ж  робота  з  деревом  не  нова,  тож  був  упевнений  в  тому  що  у  нас  усе  вийде.  Радилися  з  майстрами,  що  вже  робили  подібні  човни,  вивчали  старий  човен  у  Підгородньому,  креслення  козацьких  суден.  Є  певні  вимоги  технічні,  особливості  для  будівництва  таких  суден:  аби  днище  було  вигнуте  від  носа  й  до  носа.  Тож,  по-особливому  треба  було  збирати  струг  -  Вверх  днищем.  Ми  до  цього  дійшли  вже  протягом  роботи.  Спершу  не  знали..  Коли  ж  я  вигадав  потрібний  стапель  (платформа  для  будівництва),  за  допомогою  якого  можна  збирати  човен,  -  на  наступний  же  день  робота  зрушилася.  Згодом  лише  дізналися,  що  саме  так  човни  плоскодонні  й  збирали  раніше(вверх  днищем).»  -  згадує  козак  Олег  Черненко.
Олег  Черненко,  удвох  з  Миколою  Шапою  та  за  підтримки  інших  патріотів(в  основному  працювали  4  козаки,  допомагали  деколи  й  інші  козаки,  зокрема  воїни  –захисники  України  на  Сході),  почали  власноруч  на  Дніпропетровщині  відновлювати  бувалу  славу  козацького  флоту.
Намагалися  суднобудівельники  дотрималися  у  побудові  усіх  технологій,  які  використали  козарлюги  ще  кількасот  років  тому.  Стики  шпаклювали  промасленими  канатами,  як  то  колись  було!  Й  створили  врешті  доволі  міцне  судно.  «Тон  п’ять  перевезе!»-  хитрувато  усміхається  Олег  Черенко.
Нині  струг  Старосамарців  має  довжину  майже  9  метрів  та  висоту  90  сантиметрів  борта(буде  ще  й  обв’язка  човна  з  тростини  –задля  його  стійкості  на  воді),  струг  розрахований  на  шість  веслувальників  та  двох  стернових.
Ціна  ж  у  яке  обійшлося  унікальне  судно  нині  не  така  вже  й  велика  –  12  тисяч  гривень.  За  ці  гроші  придбали  дерево,  в  основному  сосну.  «Хотіли  виготовити  весла  з  ясеня,  але  зрозуміли  що  то  дуже  буде  дорого  й  відмовилися  від  цієї  ідеї»  -  розповідає  Олег  Черненко.
Загалом  козаки  лишилися  задоволені  своєю  роботою.  Могли  б  зробити  й  більший  корабель,  але  усе  упирається  в  кошти  та  вільне  місце  під  забудову  –  судно  розмістив  на  своїй  невеликій  господі,  Підгороднянин,  Анатолій  Рак.  «Дуже  вдячні  йому  за  це!»
На  усю  роботу  козаки  загалом  витратили  десь  2  місяці,  але  через  те  що  працювали  лише  по  вихідним  та  у  вільний  час,  -  будівля  стругу  розтяглася  аж  на  рік.
Та  врешті  мають  чим  пишатися!  До  Покрови  сторили  унікальний  козацький  струг.  Чекаємо  на  весну,  аби  побачити  його  на  ходу!
Анфіса  Букреєва-Сетфко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851713
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2019

Цвіла Лілея в чарах ночі,

ЛІЛЕЯ
Цвіла  Лілея  в  чарах  ночі,
Росу  збирала  до  рання,
Мов  ті  дівочі  чисті  очі  ,
Заплакала  у  сяйві  дня

А  ти  ті  роси  позбирала
Дівочі  сльози  зберегла
Коли  Лілею  ту  зривала  -
Тим  душу  Клену  обпікала.

Ой  та  лілея,  та  Лілея!  
Для  Клена  сонечком  була
Як  ти  дивилася  на  неї
В  тобі  Лілея  ожила.

І  ліс  яснів  у  барвах  ранку,
І  клен  зчарований  стояв
Немов  би  вітер  на  сопілці
Лише  твоєму  серцю  грав!

Цвіла  лілея  в  чарах  ночі,
Надію  в  серці  берегла
Щоб  ти  душею  усміхнулась
І  квітом  кленові  була.

Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851483
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2019

Ой у ярі, там криниця,

КРИНИЦЯ

Ой  у  ярі,  там  криниця,  
З  вітром  розмовляє,
Ще  й  джерельная  водиця,  
Швидко  поспішає.

Там  нам  хороше  було,  
Серцю  ясно,  мило
Там  тебе  моя  душа  
На  шляху  зустріла

А  тепер  у  серці  сум  -
Стежки  замітає,
І  криниці  в  заметіль  
Ніби  вже  й  немає.

Та  мене  ота  криниця  
Знову  заманила,
Ой  криниця,  ой  красуне,  
Чарівниця  мила!

Чи  сховалася  ти  де
У  ярах,  долинах?
Може,  ходжу  та  шукаю,  
Не  по  тих  стежинах?

Ой  кринице,  ворожила  
Нам  квітками  м’яти,  
Що  все  забудеться  
Але,  скільки  ж  ще  чекати?

Шляхи  снігом  замело,
Серце  розгубилось  
А  якби  ж  ота  криниця,
Мені  знов  зустрілась!

Ходить  можна  поруч  неї,  
Та  її  не  взнати,  
Жити  можна  все  життя.
Щастя  лиш  не  мати.

Де  криниця  чарівна  ,  
Журчить,  промовляє?
Де  рідна  мені  душа,
На  мене  чекає?

А  як  весна  знов  прийде  
У  ліси,  долини,
То  знайду  оту  криницю,  
До  душі  єдину.

Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2019

тернів вінець.

Чи  кара  те,  межі  Світами
Мов  несемо  з  тернів  вінець...
Чом  сліпі  дурні  правлять  нами?  
Чи..  прагне  того  сам  Творець?  А

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2019

То так треба!?

Ой  вмирає  Україна..  мати  помирає.
А  отам,  отам  високо  -  ворон  виїдає
Сину  очі.  То  так  треба!  Бо  боги  рішили.
Боги,  що  отут  керують!  ЩО  оті  могили
Нагортають.  Що  героїв  роблять  із  дитини.  
Ой…  які  ж  вони  великі,  боги..  
а  могили..
На  могилах–  вітер  хилить  трави  посивілі.
А  могили,  а  могили?  Матусі  змарнілі.
Ой  ..  недоля..  ой  недоля..  кодло  усе,  кляте..
За  що  ти  мою  матусю  виганяєш  з  хати?
За  що  ти  оту  дитину  марнуєш  в  недолі?
Нищиш,  давню  нашу  славу,  нашу  вольну  долю?  
Козаки,  та  де  ж  Ви,  діти…  
Дайте  мені  раду.  
Як  зробити  народною,  людяною  владу?
анфіса  Стефко-  Букреєва  "Тарасів  Заповіт"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851322
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2019

О мово, пісня вечорова!

О  мово,  пісня  вечорова!
Ти  наче  мамина  сльоза.
Як  чую  де  Вкраїнську  мову,  -
То  у  душі  гримить  гроза.
Так!  Не  пташки  мені  співають!
У  тій  грозі  є  сила  мук.  
Бо  там  є  вирій,  що  у  раї.
Мов  сплетений  із  тисяч  рук.
Братів..  що  мову  ту  любили.
Що  її  до  небес  несли.
Тож  тая  мова  нам  співала  
І  дарувала  квіт  весни.

О  мово,  пісня  вечорова,
Ти  наче  мамина  сльоза.  
Як  чую  де  Вкраїнську  мову,  -
В  душі  ізнов  гуде  гроза
Бо  очищає  грішну  душу,  
У  вирій  раю  закликає,
Та  не  злечу,  
Бо  -  маю,  маю..!
На  цій  землі  тяжінь  гріха  ,я.
Бо  мова  та  іще  -  гірка  
для  друзів.
Бо..
у  боротьбі  –  вона  омилася  
в  крові  -  
синів,
Але  ж...
як  сонячно  світилась  
Вона,  
серед  отих  степів!
І  гір  отих,  
у  гуркоті  річковім,  
У  веселковім  сяйві  
як  співала!
Якби  ж  її  над  Світом
у  любові  
Якая  птаха  вільна  
підняла
То  мова  б  -та  
Й  над  Світом,  на  Покрову,
покрів  з  любові  й  мира  простягла!

Бо  щастя  з  тим,  -
Чий  шлях  додому  повертає.
І  доля  з  тим,  
хто  мати  пам’ятає,
І  хто  шанує  спів  рідних  степів,
І  чує  голос  батьківський  з  віків.
Он..  слухайте:  Він  нам  гукає:
Бандурою,  сопілкою,  трембітою,
Благає..  
аби  дитини  душу  вберегли!
Аби  ту  мову  нашу,  
сяйвом  звиту,
Колись  і  ми  
Синам  й  донькам  в  дарунок  принесли.
Бо  мова  та  –  найбільшая  молитва.
Яку  на  захист  нам  батьки  дали.

Бо  вири  й  сльози  в  мові  оживають
І  кров  братів  й  весна,  і  усмішка  дитини.
Бо  мова  -  то  душа  то  сонце  в  зелен  гаї,
То  теплі  руки  мами,  -  то  душа  родини.

Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851320
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2019

СОН УКРАЇНИ

СОН  УКРАЇНИ(автор  -АН.  букреєва-Стефко)
Вітер  віє  ще  й  ридає,
А  душа  -  у  Рай  злітатє
-Гей,  куди..  не  поспішай!
Зачекай  отут,  хвилину.
Лиш  постукай  в  ту  хатину,
Що  отам,  де  яр  крутий,
Де  ночами  ходить  Вій,
Пісні  весело  співає
Морок  ночі  розриває,
Де  вогонь.  Де  чари  є,
Де  живе  ще  щось  своє,
І  тебе  ..  тебе  чекає!
Де  Отаман  спочиває,  
Та  де  Чорт  старий  заплаче.
Ти  іди  туди,  Юначе!
І  твоя  душа  там  є.
Щедро  чари  роздає
Їй  стара  Вкраїнська  ніч.
Біля  дома  ти  покличь
Свою  долю..
В  тім  яру,  погукай  її,  стару!
Оту,  зраджену  усюди!
Але  ж..
коли  кличуть  люди,
Долю  свою..
то  вона  -  молодіє,
Мов  від  сна  
будиться
Оживить  душу
От  і  я.  летіти  мушу  
не  у  рай,
-  Під  ту  хатину.
Поливатиму  Калину:
Чарівним  дощем,  росою
Ще  й  піснями,  і  сльозою.
-  Рости,  рости,  біля  хати.
Сестро  моя!
Встане  мати,  та  й  зрадіє:
Який  квіт  ..  яка  краса..

Ой  зрадіє,  -
змолодіє,
Отой  квіт  вплете  в  волосся,
Золотисте  ще  колосся  
Додасть  трохи,  
щоб  родило

І  занило  і  завило..
серце  
В  Дуба,  біля  хати.
-  Ой..  яка  ж  красива  мати..  
В  нас..!

Та
..дуб  той  козаку
сон  беріг!

Й  збудив  серденько  
Й  його  душу.

-Вже  й  вставати  певно  мушу..
-  Мовив  Козак  ,  потягнувсь..
Та  під  дубом  ворухнувсь.:.
Захиталося  гілля,  
Затріщала  вся  земля..
Вдарив  грім  немов  усюди.
І  прокинулися  люде.

Вітер  віє  ще  й  ридає,
Бо  душа  рідне  шукає.
Бо  душа  болить..  болить
Хоче  правду  розбудить.

Ой  вставай,  прокинься  всюди..
Правда!  Бо  чекають  люди
Оте  слово  хоч  одне.
Знаю,  пекло  не  мине  
Тих,  хто  волю  задушили.
Згадай  вітре,  як  любили
Як  боролися  оті,  
Душі  янголів,  святі!
За  одну  оту  хвилину,
За  стару,  просту  хатину.
Все  згадай.  Та  йти  у  рай.
Лиш  на  мене  не  чекай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2019

Іще, вернуться наші весни,

Іще,  вернуться  наші  весни,
Не  зможуть  навіки  заснуть!
І  зашумлять  веселі  плеса,
Пороги  вільно  загудуть
І  сад  наповниться  птахами
Душа  співатиме  пісні  
І  ми  зустрінемося  знову  
В  травневі  дні,  у  дні  ясні.
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2019

Осокоре, Батько, Здраствуй, Волі брате!

ОСОКОРЕ,  БАТЬКО!
Осокоре,  Батько,
Здрастуй,  Волі  брате!  
Чом,  старий  Козче,  
Стоїш  біля  хати?
Чим  ота  хатина
Стала  тобі  мила,  
Бо  твоє  серденько,  
Дівча  підкорила?

Та  ...дівчина,  люба  -
Мешкала  в  хатині,
Ще  й  така  була,  
мов
Рідня  Калині,

Заяснів  на  сонці  
Осокоре,  брате,
Сипав  жовте  листя,  
Щедро  біля  хати

Зазирав  у  вікна:  
Чи  не  там  дівчина…?
А  ота  хатина  -
Дихала  полином.

А  ота  хатина,  -
В  травах  спочивала,  
А  ота  дівчина  -
Птахою  літала

Та  й  літала  вільно  ...
Сіла  спочивати
Поруч  Осокору  
У  віконці  хати.
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850398
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2019

ПРОКИНЬСЯ, БОЖЕ НЕПУТЯЩИЙ!

ПРОКИНЬСЯ,  БОЖЕ                              НЕПУТЯЩИЙ!                                
ДАРУЙ  НАРОДУ  ЗЕМНИЙ  РАЙ!
А  ТИХ,ХТО  МУТИТЬ,ХТО  ПРОПАЩИЙ  -
СВЯТОЮ  ПРАВДОЮ  КАРАЙ!
ВЖЕ  ЧАС  КАРАТИ  ,  ЧАС  ЛЮБИТИ
ЧАС  ІСТИНУ  В  СОБІ  ШУКАТЬ!
БО  ЯК  ЖЕ  ,  БАТЬКО,  ДАЛІ  ЖИТИ...
ЧОМУ  ДІТЕЙ  МАЛИХ  НАВЧАТЬ?
ГЕЙ,ТА  ВИЛАЗЬ  ЖЕ,  НЕБОРАЧЕ...
ДОСТАТНЬО  ВІВЦІВ  МУШТРУВАТЬ!
ДОСТАТНЬО  ХРАМИ  З  ПИЛУ  ЗГАРИЩ
НА  СЛАВУ  ДУРНЯМ  БУДВАТЬ!
ДИВИСЬ..СВЯТЕСЕНЬКИЙ  ПАСКУДО:
ТВІЙ  РАЙ  ВЖЕ  СТАЛИ  РОЗДИРАТЬ!
ПИХУ  В  ГАРМАТИ  ЗАРЯДЖАТИ...
СИННАМ  -  МОГИЛИ  ДАРУВАТЬ
А  ПОТІМ  -  ДОБРЕ  ЗАРОБЛЯТИ!
МРІЮТЬ:-  ПРОПИТЬ...
                                                   ПРОДАТЬ,  
                                                                                 ЧИ  ПРОГУЛЯТЬ
ЗА  РУБ,  ЗА  ДОЛЯР
                                                                                             УКРАЇНУ...


І  ТИ  ,  ПРИМУДРИЙ,  ПРОДАЙ!

ТА  ХОЧ  БИ  ТРОХИ  ЗИСКУ  МАЙ!
ХОЧ  ЗАЛАТАЙ  СВОЇ  ШТАНИ...
СТРАЖДАЛЬНИЙ  ДІДУ..!
ДУХ  ВІЙНИ  ВЖЕ  ВЗЯВСЬ  ЗА  МЕЧЬ
А  ТИ  -  ДРІМАЄШ...
ТО  СПИНУ  ЧЕШЕШ,ТО  ЗІВАЄШ...
ЯКІ  Ж  ТОБІ  НАСНЯТЬСЯ  СНИ,
ЯК  ЗНОВ  ВМИРАТИМУТЬ  СИНИ  ?                                                                              
А.  Букреєва-Стефко
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2019

та висока могила Знову в квітках розцвіла.

МОГИЛА
Осінь,  степами  вже  осінь!
Ніби  на  душу  лягла.
І  та  висока  могила
Знову  в  квітках  розцвіла.

Нате  крилами  хитає.
Вітер  квітки  степові
Чи  то  там  сокіл  злітає
Чи  то  здається  мені?

Стоїть  в  задумі  могила  
Мовби  кого  вигляда
Маревом  тануть  повз  неї
Сиві  старезні  літа

Вже  колискова  зіркова
Ніжно  її  сповива
-Ой,  Заридала  могила.
Де  ж  ті  соколи  ..  нема.
Анфіса  Букреєва-Стефко  2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2019

ТРОЯНДИ У СНІГУ

ТРОЯНДИ  У  СНІГУ
Троянди  снігом  засипає,  
І  ніби  сонця  вже  немає,  
І  ніби  весна  не  вернеться.  
Але  ж  троянда  -то  як  серце!

Як  неньки  серце  .  Й  під  снігами...  –  
Воно  завжди,  завжди  із  нами!  
Весни  нової  знов  чекає.  
А  поки  -засинає  в  Раї.

Не  засинай,  скоріш  збудися,  
До  сонця  щиро  прихилися  
Квітками  ясно  уквітчайся
Веселкою  мені  всміхайся!

Сніг  перший  стане,  мов  не  було,
Невже  весну  зима  вернула?
Ще  й  піснею  душі  горталась
І  молодість  їй  усміхалась..

Чи  серце  знову  -  змолоділо.  
Чи  то  троянда  заясніла:
Матуся  моя,  молодая..
Із  батьком  йде  зеленим  гаєм

Весною  в  гай  пташки  вернуться
Троянді  маминій  всміхнуться
Троянді  ,що  садила  ненька,
Як  були  ми  іще  маленькі.
(анфіса  Букреєва-стефко)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849507
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2019

Як їх багато , тих ляльок. .

Як  їх  багато  ,  тих  ляльок..
В  політику  вони  все  грають.
Чи  мають  душі?  Та  яке  там..
А  гроші  добре  загрібають!

Нескорена,  буяй  же  ,  ВОЛЕ!
Не  дай  себе  в  багні  стоптати.
Бо  вороги  гризуть  Нам  душі  ,  
І  палять  стиха  наші  хати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848873
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2019

ВОРОГАМ УКРАЇНИ, УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ, ЗАГАРБНИКАМ ЗЕМЛІ, ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

ВОРОГАМ  УКРАЇНИ,  УКРАЇНСЬКОЇ  НАЦІЇ,  ЗАГАРБНИКАМ  ЗЕМЛІ,  ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

Здихав  Лапко  бо  переїв....,
чужої  курки  ,  
бо  Пір'їна  
застрягла  в  горлі…
Так  і  Вас...  
задушить  Мати  –Україна!

 А.  бук

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2019

Тих слів і пісню ти не зрозуміла.

Пісня  до  України
Тих  слів  і  пісню  ти  не  зрозуміла.
І  смутком  в  серці,  тягарем  лягла:
Стежина,  що  додому  так  манила,
Але  травою  й  терном  поросла.

Нехай  же  пісня  та  тобі  насниться!
Зігріє  ніжно  душу  від  болю
І  тоді  квіт  чарівний  пробудиться,
І  ти  згадаєм  молодість  свою

І  все  згадаєш:  слово  що  давала
Коли  сади  цвіли  у  дні  сумні.
Як  ти  одна  перед  хрестом  стояла
У  ті  тяжкі,  холодні  серцю  дні.

Твій  син  в  крові,  а  ти  в  злиденній  тузі.
БО  вороженьки  душу  роздягали
Якби  ж  згадати  пісню,  що  у  лузі.
Дівчата  у  віночки  заплели!

А,  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848580
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2019

Вирує у душі Червона Рута!

Ой  Україно,  Мамо,  пробудись!
Окрадена  панами,  злиднем  скута!
Бо  ж  чуєш:  знов  лунає  у  серцях.
Вирує  у  душі  -  Червона  Рута!

Незраджена  любов,  прийди  у  дім,
Вернися  воля  у  серця  і  сила!
Боріться,  хлопці,  за  матусин  спів,
За  правду,  за  дівчину  що  любила!


А.  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848569
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2019

ЧАКЛУВАННЯ ЙОСИПА ІІ ТА ПАНЧОХИ КАТЕРИНИ

ЧАКЛУВАННЯ  ЙОСИПА  ІІ  ТА  ПАНЧОХИ  КАТЕРИНИ
Анфіса  Букреєва-Стефко

Заснування  Катеринославу  багате  на  цікаві  факти,  овіяне  легендами  й  навіть  —  пройняте  чималою  містикою.  Та,  деякі  з  моїх  читачів  зауважать:  «До  чого  нам  якісь  легенди,  містика?  Нині  домінує  технологічний  прогрес,  інноваційні  технології!»  І  Ви  безперечно  праві…  тим  більше,  схоже  у  свій  час  міркувала  й  Катерина  ІІ,  —  коли  вирішила  звести  неабияке  новітнє  місто  серед  так  званих  «диких  степів»,  над  Дніпром.  Одначе,  якщо  вже  бути  до  кінця  чесними:  не  усе,  що  робила  ця  пані  та  її  хитрий  фаворит  –  треба  на  віру  сприймати.

Десь  тут  була  Половиця!

Перш  ніж  закладати  камінь  у  підмурок  історії  нашого  міста,  зазначимо:  Катеринослав  з’явився  не  на  порожньому  місці,  не  серед  диких  степів,  -  а  на  території  доволі  розвинутої  козацької  слободи  з  назвою  Половиця.  Ота  слобода  тяглася  уздовж  однойменної  ріки,  що  мала  два  рукави  й  зливалася  у  єдине  русло  неподалік  сьогоднішнього  центру  Дніпра.  У  районі  ж  Нового  моста,  ріка  Половиця,  -  єдналася  з  Дніпром.  Так,  ми  маємо  на  увазі  саме  ту  річку,  яку  згодом  наші  занадто  технологічно  помірковані  земляки  «закріпачили»,  у  міський  не  дуже  чистий  колектор!
Загалом,  багато  що  змінилося  на  цій  місцевості  з  часів  козацтва.  З  початком  будівництва  Катеринослава,  жителі  Половиці  вимушені  були  з  своїх  земель  на  Сухочівку  та  Мандриківку  переселитися,  у  село  Нові  Кодаки  їхати.  Усе  лише  для  того  аби  догодити  Катерині  ІІ  та  її  фавориту,  щоби  ті  мали  змогу  «заснувати  нове  місто»  серед  так  званого  «дикого  степу»…  А  чи  нове  те  місто  було  чи  не  зовсім  –то  вже  питання  до  істориків.  Хоча..  ось  цікавий  факт,  що  підтверджує:  означена  місцина  була  доволі  розвинута  ще  до  часів  Катерини...  За  даними  1779  року,  в  слободі  Половиця(себто  в  центрі  Дніпра)  -  нараховувалось  аж  125  дворів(це  ще  за  10  років  від  приїзду  Катерини  ІІ)  Відомо  також,  що  на  карті  Де-Боскета  (1751  року)  Половиця  вже  значиться  слободою  –чи  не  означає  це  що  вона  мала:  церкву,  млини,  якісь  казну…тощо!

Шалена  імператриця

Та  вернемося  до  Катерини  ІІ,  до  дня  заснування  Катеринославу.  Не  дивуйтеся,  що  це  відбулося  зовсім  не  восени!  А  саме  на  день  9  травня,  прохолодної  весни,1787  року.  Так-так!  Того  року  видалася  дуже  щедра  на  квіти  й  дощі  та  прохолодні  вітри  весна.  Дніпром,  повільно  з  Києва  рухалися  галери  Катерини  ІІ.  Причому,  імператриця  пересувалася  на  галері  з  назвою  «Дніпро»(наче  передчувала  що  згодом  місто  назвуть  саме  Дніпро,  а  не  Катеринослав).  Та,  велика  українська  ріка  не  дуже  гарно  стрічала  Катерину  ІІ,  тож  імператриця  вимушена  була  тепло  одягатися,  дотримувалася  ж  цариця  слов’янського  стилю,  тож  виглядала  як  ті  заможні  козачки:  у  кунтуші,  довгій  сорочці,  тощо.  Весь  час  мандрів,  галерам  царським  заважали:  чималі  хвилі,  буревії.  Одна  страхітлива  негода  навіть  мало  не  звела  мандри  царські  на  трагедію:  галера,  на  якій  пливла  імператриця,  була  «прижата  до  берега  бурею..»  -  згадує  Дмитро  Яворницький  у  книзі  «  Історія  міста  Катеринославу».
І  все  ж,  доля  тоді  виявилася  прихильною  до  Катерини  ІІ.  Врешті,  6  травня,  галери  цариці  наблизилися  до  Верхньодніпровська(тоді  село  Григоріївка)  й  рушила  далі.
7  травня,  Катерина  ІІ  вимушена  була  полишити  галеру,  сіла  в  карету  й  поспішила  на  зустріч  до  імператора  Йосипа  ІІ,  який  теж  мав  взяти  участь  у  закладанні  нового  міста.  Шалена  імператриця  мов  те  дівча–мажор  мчала  степами…  Вже  й  не  знати  з  якою  швидкістю,  та  так,  що  врешті  мало  не  сталося  лобового  зіткнення  з  каретою  Йосипа  ІІ,  який  теж  неабияк  поспішав  на  зустріч.  Карети  врешті  стрілися  ніс  до  носа  саме  біля  селище  Новий  Кодаку,  -  за  легендою,  біля  шинку  козака  Галайди(коло  села  Ромакове  -  у  30  верствах  біля  Нового  Кодаку).
Треба  сказати,  що  Йосип  ІІ,  що  за  час  подорожі  добре  зголоднів,  чекав  на  щедрий  прийом  та  гарні  частування.  Та  того  не  відбулося.  Загалом  день  видався  дуже  прохолодний  .  «Навіть  шуби  вимушені  були  одягти»-  згадував  з  певною  гіркотою  імператор  у  особистому  листуванні.  Не  знайшов  доброго  слова  він  й  щодо  частування.
Певним  чином  був  винний  фаворит  Катерини,  Потьомкін.  Князь  так  поспішав  з  підготовкою  місця  до  закладання  майбутнього  міста,  що  зовсім  забув  про  обід(чи  то  не  забажав  про  це  згадувати),  але  пояснював  усе  з  усмішкою  «Постом»..  Тож,  імператор  Йосип  вимушений  був  вже  у  Новому  Кодаку  довгенько  чекати  на  обід(чи  то  вже  вечерю).  Причому,  готував  їсти  (певно  куліш)  сам  Потьомкін  та  за  допомогою  польського  генерала  Браницького  й  ще  кількох  поважних  осіб.  Цікавий  факт  –  від  допомоги  повара  Йосипа  ІІ  вони  відмовилися!
Імператриця  лише  всміхалася  впертості  свого  коханого  князя.  Йому  Катерина  ІІ  пробачала  усе,  тож,  і  звичайну  козацькі  юшку  –  проковтнула  як  най  вишукану  страву.  А  Йосифу  ІІ  їжа  задалася  най  несмачнішою  у  житті.
Та…як  кажуть  «не  хлібом  єдиним..»,  імператоре!

Не  будемо  згадувати  усієї  помпезності  входу  галер  Катерини  ІІ  у  селище  Нові  Кодакі(дорече,  дуже  велике  за  розмірами  на  ті  часи  поселення),  уявімо:  як  весело  галери  зустрічала  дзвоном  місцева  церква,  як  з  кораблів  гучно  відповідали  їй  гармати.  Але  вже  9  травня  Катерина  ІІ  зі  свитою,  з  Нового  Кодаку,  каретами,  помандрувала  «закладати  Катеринослав»  та  його  собор.
Разом  з  нею  у  кареті  на  шість  місць  їхав  трохи  насуплений  і  не  дуже  задоволений  за  увесь  час  прийому,  Йосип  ІІ.

Крім  них  у  кареті  були:  князь  Потьомкін,  графиня  Браницька,  граф  Кобенцель  та  «Червоний  Каптан»  –  себто  новий  фаворит  Катерини,  Дмитрієв-  Мамонов.

Цією  компанією,  шановні  гості  дісталися  Гори  над  Половицею(нині  у  Дніпрі  -Соборна  площа),  яка  більше  ніж  нині  вивищувалася  над  слободою  Половиця.
Дорече,  слобода  Половиця  -  входила  до  Кодацької  паланки  Війська  Запорізького.  А  високий  Пагорб,  під  яким  було  село,  місцеві  та  й  взагалі  козаки  запорізькі  -  вважали  особливим  місцем,  святим.  Він  нагадував  їм:  Київські  гори,  лавру.
Тож  не  дивно,  чому  саме  на  цій  горі  Потьомкін  та  Катерина  й  вирішили  звести  Катеринослав.

Коли  ж  Катерина  ІІ  піднялася  на  гору,  то  була  зчарована  місцевими  пейзажами:  широко  розливався  Дніпро,  багатий  залісненими  островами,  здалека  видніли  зелені  степи,  густо  покриті  квітками,  а  унизу  –  вилося  вздовж  річечки  чимале  поселення.
Та  чи  думала  у  цю  хвилину  цариця  про  те,  як  за  її  рішенням  усе  тут  вже  скоро  зміниться,  зруйнується,  як  за  якесь  сторіччя:  загуде,  завирує,  на  цій,  святій,  тихій  горі  уся  та  маса  технологічного  прогресу  й  врешті  підкорить  тут  усе,  не  лишивши  й  згадки  про  Половицю  та  її  легенди  нащадкам?

Панчохи  з  …  Половиці

Як  власне  відбувалося  закладання  першого  каменю,  другого  у  підмури  майбутнього  Преображенського  собору?…  Що  при  цьому  сказав  Йосипа  ІІ?  Певно,  Ви  вже  чули  цю  містичну,  напівчаклунську  історію!
А  як  ні  –  то  дослухайтеся:  подейкують,  й  нині  ще  лине  неподалік  собору,  незадоволений  голос  імператора  Йосипа  ІІ  «Кладу  камінь  другий  –  і  останній».  Чому  такий  вередливий  був  той  Йосип,  цього  дня?  То  певно  тому  що  Карина  ІІ  з  Потьомкіним  міряли  звести  більший  у  Світі  собор,  чи  то  мріяли  про  місто,  яке  керуватиме  світом?  Проекти  були  масштабні,  але..  але..  чи  то  через  чаклунства  Йосипа  ІІ,  -  не  усе  намріяне  справилося.
Та  хто  знає,  що  буде  далі!  Як  би  не  бажав  завадити  дійству  імператор,  але..  на  означеній  горі,  9  травня  Катерина  ІІ  у  присутності  12  фрейлін  та  обмеженої  кількості  близьких  до  неї  церковних  та  сановитих  осіб,  разом  з  Йосипа  ІІ,  взяла  участь  у  освяченні  майбутнього  храму  та  закладанні  нашого  міста.  Також  свій  камінь  поклали  у  його  підмурки:  князь  Потьомкін,  генерал  Синельников,  та  архієрей  Амвросій.  Усе  сталося!
А  що  ж  на  честь  про  цю  подію  отримала  шалена  Імператриця?  Як  кожна  жінка  вона  любила  дарунки  на  День  міста.  При  виїзді  з  Катеринославу,  Катерині  ІІ  піднесли  витончені  шкарпетки!  Такі  тоненькі,  що  вкладалися  у  шкарлупу  горіха!  Сказали  –  «з  місцевої  фабрики».
Яка  була  враджена  та  задоволена  Катерина  цим  дарунком!
А  тим  часом,  князь  Потьомкін,  ледь  не  танцював  від  радощів:  «Хитрощі  вдалися:  з  Франції  встигли  дійти  оті  кляті  шкарпетки..  Встигли!...  Хто  там  зна,  що  їх  не  у  Катеринославі  зроблено!  Та  й  ми  таке  навчимося  робити!».
Але  ж,  чи  можна  у  які  європейські  шкарпетки  вмістити  усе  те,  що  мають  у  душі,  що  вміють,  що  опанують  згодом  вмілі  українські  серця  й  душі,  -  жителі  Дніпра  на  Дніпрі?
Та  певно  цього  Катерина  ІІ  й  Потьомкін  так  і  не  зрозуміли.  Лишили  у  спадок  нам.  Згадайте  про  це,  на  День  Міста!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848144
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2019

ТРОЯНДА

ТРОЯНДА

В  твоїм  саду  трояни  розцвітають,
Хоча  вже  осінь  стала  на  поріг.
Та  квіти  ті  в  тумані  сонцем  сяють
І  на  душі  -  розтане  перший  сніг.

Скоріш  виходь  у  сад  з  пустелі  хати!
Чекають  тебе  квіти  чарівні!
Ти  зможеш  пелюстки  порахувати
І  повернути  мрії  і  пісні

Троянда  серце  зігріває  квітом,
А  Ти...  задумлива  стоїш,  сама.
Я  хочу  щоб  могла  ти  ще  любити
Радіти  саду,  як  прийде  зима.

Розтане  сніг,  знов  розцвіте  троянда
Така  як  Ти,  душею  молода,
І  заворожить  серце  музиканта,
Твоя  весела,  гомінка  хода!

Зустріне  Світ  тебе,  нову,  привітну,
Вогненну  і  надією  ясну,
Бо  у  душі  -  троянда  знов  розквітла,
Під  спів  птахів,  під  чарівну  весну.

Ан.  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2019

ОСІННЯ МАВКА (НОВА ПІСНЯ) .

ОСІННЯ  МАВКА

слова  -  Анфіси  Букреєвої-Стефко
муз,вик-  Олександра  Соколова,  

Ліс  на  тебе  задивився,
Зачарований  красою,
Бо,  ти  -  мавка  -  чарівниця
Душу  маниш  за  собою!

Заколисана  туманом..
Вальсом  золотим  сповита
Ти  уводиш  із  собою,
Наше  тепле,  щедре  літо..

І  я  кричу  тобі:  «Спинися…
Не  забирай  не  забирай..
Кохання  золоте  намисто
Той  теплий  наш,
Щасливий  рай!»

У  тузі  серце  задощило
Вже  ліс  і  гори  звіддаля  
Немов  негода  полонила
Та  літа  ще  чекаю  я!

Знов  ліс  на  тебе  задивився..
Осіння  пані  йде  сама!
-Не  поспішай,  -прошу  ,-
Спинися...
Для  чого  нам  ота  зима!

автор  -  Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848114
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2019

У Думах серце, думах клятих!

У  Думах  серце,  думах  клятих!
Якби  ж  розвіять,  гнати  з  хати
Ті  думи,  тяжкі  і  сумні,
Бо  не  дають  вже  спать  мені.
Чи  мариться..  Не  той  вже  сон.
Я  чую..  тяжкий  лине  дзвон
А  що  ж  то,  люди?  Де  вони?
Які  їм  нині  сняться  сни..
Чи  дзвін  той  чують?  Чом  мовчать?
Як  ті  сичі  старі  сидять
Подалі..  щоб  не  зачіпали
Чи  Волю  Ми  колися  мали?
А  може  її…не  було?
Ледь  дихає,  старе  село
Ледь  дихає  ота  країна..
Чекає  на  дітей  чужина.
А  діти  ті  ,немов  теля.
Яка  то  Ваша  тут  земля?
Які  то  Ви..  –  ідіть  по  світу,
Безкрилі  соколині  діти
Вам  українське  –  сором  знати
Англійська  мова..  ой,  ягнята..
Стрибаєте,  чуже  їсте.
А  поруч  -  кров  святу  п’єте,
Дітей  своїх,  отих  героїв.

А  чи  про  всіх  героїв  знають,
всіх  пам’ятають:
Пикі  ті..  великі  пики,  -  не  святі.
Ой..  спиться  тяжко.
Дзвін  дзвенить.
Час  волю  в  серці  розбудить!
Час  себе  знову  поважати
За  Україну  не  вмирати,
А  жити  і  перемогти
Ярмо  на  душу  не  тягти

Тоді  відчуєш  щастя  ти..

А.  бук-стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848113
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2019

ОСІННЯ МАВКА

ОСІННЯ  МАВКА

Ліс  на  тебе  задивився,
Зачарований  красою,
Бо,  ти  -  мавка  -  чарівниця
Душу  маниш  за  собою!

Заколисана  туманом..
Вальсом  золотим  сповита
Ти  уводиш  із  собою,
Наше  тепле,  щедре  літо..

І  я  кричу  тобі:  «Спинися…
Не  забирай  не  забирай..
Кохання  золоте  намисто
Той  теплий  наш,
Щасливий  рай!»

У  тузі  серце  задощило
Вже  ліс  і  гори  звіддаля  
Немов  негода  полонила
Та  літа  ще  чекаю  я!

Знов  ліс  на  тебе  задивився..
Осіння  пані  йде  сама!
-Не  поспішай,  -прошу  ,-
Спинися...
Для  чого  нам  ота  зима!

автор  -  Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846930
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2019

МОРІНА

МОРІНА

Хоч  осінь  на  порозі  стала.
Тобі  не  чутна  золота  хода
Бо  вже  морська  веселка  зчарувала
Така  як  ти,  весняна,  молода!

Торкнутися  рукою  її  хочеш  
Мов  чайкою  над  морем  пролетіть
Щоб  серце  виру,  ясну  білу  хвилю.
І  горду  душу,  навіки  скорить.

І  море  схвилювалось  з  того  лету
Завирували  хвилі,  загули.
-  Ой,  бережи,  дівчино  серця  крила
Осінні  тіні  морем  пролягли!

Вони  пташок  весняних  налякали
Не  одне  серце  згубою  взяли
Але  по  хвилях  ти  немов  літала
В  очах  веселки  весняні  цвіли.

Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846154
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2019

Я знаю¸ що душа твоя співає

СВЯТА

Я  знаю¸  що  душа  твоя  співає
Бо  має  чисті,  рідні  береги.
Вже  гай  зелений  крилами  торкає
Твоєї  рідної  і  ніжної  руки.
І  з  неба  дзвін  озвався  і  заплакав
Пізнали  Янголи  ту  жінку,  ту  святу!
Аби  очистить  душу  у  негоду
До  тебе  я  на  сповідь  знов  іду.
Іду,  щоби  молитись  і  каратись
Щоби  розмови  серцю  попрохають.
В  тобі  живе  батьківське  щире  слово,
Ти  зможеш    душі    спомин  дарувать.
Рідні  сади  -  казками  розцвітають
Розсип  їх  квіт,  і  яблука  в  траві
Хай  діти  яблука  чарівні  ті  збирають
В  них  спомини  живуть,  святі,  живі.
А.  Бук-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2019

БІЙ У СПАС

БІЙ  У  СПАС
Спека  страшна..  
Степом:
Ледь  воли  плетуться,  
Десь  далеко,  на  току,  
Дівчата  сміються.  
Ще  й  співають,  як  птахи,
Мов  спеки  немає.
І  від  співу  серце  з  ними  
В  спомин  поринає.
Та  могила,  ті  степи
Мов  всміхнуться  стиха
Яке  ж  тут  могло  та  й  бути
Коли,  люди  лихо?
Ніякого,  все  мов  спить!
Чи  сопе,  зіває.  
Яке  лихо  тут  було?
Немає,  немає!
Кажуть,-  «  битва»  .  
«Ой,  була»  –  Вітер  промовляє.
Та  й  орлом  на  могилу,  високу,  сідає.
Так,  було…
степи  гули,  вири  гомоніли.
Стріли  гострі  над  ярами  мов  хмари  летіли.
А  ті  шаблі  –  ой  дзвінка  була  їхня  криця!
Ще  й..
текла  з  під  Шапки  –бирки,  
Кров,  немов  водиця.
Ще  й  курилася  земля,  
Дихала  полином,  
І  кричала  мов  та  чайка,
Матуся  над  сином.
Відгуло,  ой  відгуло..
Інша  вже  ридає..  Десь  на  Сході  ..
Ой  та  мати..
Нема  сльозам  краю!
Там,  на  землю  полягали,  козаки  на  Спаса,
А  дітей  їх  …  проковтнула  чужини  проказа.
Вільні  душі  -у  кайданах,  у  чужу  науку.
Усе  -гроші,  усе  -гроші,  
Ой  тії  онуки..!

А-  Було..  
степи  замовкли
Спека,  над  ярами,  
Ще  хитають,  мов  годинник,  воли  головами.
У  вогні  зорі  палає  старая  могила.
Дай  же  Боже  ще  й  мені
Соколині  крила  .

(автор  -Анфіса  Букреєва-Стефко)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845651
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2019

Ніч на віта опустилась

Ніч  на  віта  опустилась
Зірки,  морок  обіймають
А  вербі  -  знов  сонце  снилось,
І  квітки,  що  душу  мають
Загойдали,  залюбили,  
під  Дніпром,
Русалі,  хмари
Дуб  -  Калині  юній  снився,
Ще  й  -  закоханії  пари
У  віконце  руки  рвуться..
Наче  крила  ті,  яснії.
А  мені  -  душей  сміються.
Твої  давні,  чисті  мрії.
Не  кажу,  що  я  сумую,  
Не  сумую,  не  молюся!
Лише  шлях  в  зірках  торую
До  Троянди  -  прихилюся.
Отя  Ніч  –  казкова  Панна,
Оця  Ніч  -  мені  рідня.
Погуляла,  погойдалась
А  серденько  -  не  пізнає
Верба  віта  опустила,
Довгі  коси  над  водою.  
Там,  де  спокій  загубила
Як  була  Ти  молодою
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2019

Ой ти мудрий та й, Котку. .

Ой  ти  мудрий  та  й,  Котку..  
(Колискова.  автор  А.  Букреєва-стефко)
Ой  ти  мудрий  та  й,  Котку..  
Бо  верткий  ти  на  віку.  
А  із  себе  ще  -  гладенький.  
Ой,  пухнастику,  рябенький.
То  підемо  ж  ми  у  хату.
Ковбаси  посмакувати.
Ще  -  підемо  до  хатини
Колихать  малу  дитину
Колихати,  аби  спала  
Смутку  щоби  та  й  не  знала
Поки  спатиме  дитина,  
Можна  винести  з  хатини,
Ковбаси  кружальце  й  сало
Аби  ж  тільки  дитя  спало!
Ой  ..  засни.  Скоріше,  сину.
Кіт  іде  вже  у  хатину!
Із  зірок  зробив  торбину
Аби  ще  схопить  хлібину.
Аби  сиру  ще  узяти
Та  й  у  степ  йти  мандрувати.

Танцювати  там  ярами
Пугачів  лякать  піснями
Щурам  волі  не  давати
Кіт-козак  йде...

Час  вже  спати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841806
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2019

Пішла та й старая мати, Хату побілити. . (ОЙ ЛЕЛЕКИ, ЛЕЧЕНЬКИ!)

Пішла  та  й  старая  мати,
Хату  побілити..
Сил  нема,  душа  болить
Сіла  відпочити

Чи  білити,  а  чи  ні..?
Для  кого?  -  не  знає..
Про  синочка  із  війни.
Вісточки  немає!

-Ой  ти  нене,  не  горюй..-
Чує,  гай  шепоче
-Ой  ти,  мамо,  не  тужи.
Бачить  –  сина  очі..

-Я  вернуся  додому
Як  роса  повстане,
Як  з  дощем  на  білу  хату  
Опадуть  тумани.

Ота  хата  білена
Здалека  видная
Ота  хата  мов  мені  
Життя  повертає

Не  забудь  же  побілить
Хату  ту,  єдину
Бо  з  лелеками  додому
Вернусь  на  годину.

Ой  лелекі,  лелеченьки
Хмари  розривайте
Та  й  до  хати  до  рідної,
Душу  повертайте!

Від  пекельного  вогню
Захищайте  сина.
Бо  чекає  на  дітей
Мати  Україна!
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2019

Рида душа музиками

Рида  душа  музиками,
Ще  й  співами  птахів.
І  мов  зоря  осипалась
На  крила  лебедів.

Ой  музика,  сестра  моя,
Яснієш  ти  здаля.
Постукай  в  рідну  хату,
Де  Батьківська  земля!

І  я  туди,  всім  серденьком,
Лечу,  мов  білий  птах.
Щоб  розбудить  з  музиками.
Всі  душі  по  хатах.

Ой  музико,  чарівная,
Вкраїнська  дивина,
Якби  ж  почула  пісню  ,
Та  молода  весна.

Бо  хочеться  весну  оту
Віддати  всю  тобі
Щоби  як  птахи  піснею
Були  ми  молоді  

Ой  музика,  сестра  моя,
Яснієш  ти  здаля.
Постукай  в  рідну  хату,
Бо  щастя    кличу  я.
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2019

Чумацький шлях! Чи ти ведеш додому?

Чумацький  шлях!  
Чи  ти  ведеш  додому?  
А  чи  у  мандри  звеш,
В  зірковий  сон?
Ковил  гойдає  вітер,
Тяжка  втома…
І  десь  здалека..
В  церкву…  
кличе  дзвон
Немов  то  давній  дзвін  
Забутих  років.
І  тягнеться  возами  
Час  ..здаля.
І  віл  неспішно  йде,
рахує  кроки
І  півень  спить,
Бо  засина  земля.
Анфіса  Букреєва-Стефко
м.  Січеслав

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2019

ДЗВЕНИТЬ ЗЕМЛЯ!

ДЗВЕНИТЬ  ЗЕМЛЯ!

Дзвенить  ...  дзвенить  земля.
Чи  чуєш,  Вітре  -  брате?
Спочили  хмари-крила  у  траві.
То  Бог  розлив  на  душу  ніжні  чари,
Ранкові  чари,  очі  голубі..

Ой,  очі  ті  !  Їх  п’ю,  мов  чисту  воду.
За  вроду  їм  усі  квітки  дарю.  
В  них  сяйво  є,  душа  мого  народу,  
І  вольне  серце  -  все  що  я  люблю!

Тобою  я  живу,  тебе  чекаю
Дзвенить  земля,  колисана  в  піснях
Як  та  рука  матусина,  легкая
Ковил  злітає  в  небо,  -  дивний  птах.

Дарує  літо:  зустрічі  дарунки,  
Земля  ясніє,  вічно  молода,  
Дзвенить  земля  квітками,  поцілунком
І  вітер  трави  в  коси  запліта

Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2019

БЕРЕСТЕЧКО НАШЕ Нове… Вороги готують… А тим часом… Вже над ними- круки кричать, Щось своє мудрують.

БЕРЕСТЕЧКО  НАШЕ  Нове…
Вороги  готують…  
А  тим  часом…  Вже  над  ними-  круки  кричать,
Щось  своє  мудрують.
Вам  в  нещастя,  вороженьки,  упирі  трикляті!  
Аби  вже  кров’ю,  вдосталь  упилися!  У  своїй  Ви  хаті!
Не  у  нас…!!!
Бо  Луг  Великий,
Ще  побачать  люди,
І  почують    
Ревучого  мову…
Й  СЛОВО  ПРАВДУ  Збудить!
Скоро  ,  скоро!
 Кібець  зі  степу
Волю  подарує!
Тільки  день  той
Ворог  клятий    вже  не  почує.
Із  грошима  та  й  у  пекло
Гулькне  на  віки.
Бо  до  влади  на  Вкраїні
Стануть  козаки!
Нема  в  них  брехні  у  серці,
До  свиней  жалю.
Тож,  теє  поле  ,  Берестечка  -
СЛАВІ  віддаю!
Аби  зрада  в  Україні-ненці  не  жила.
Щоби  правда  над  всім  світом
Сонця  меч  несла!
Наша    ненька-Україна  
Міцну  Руку  мала.
Не  брехливу,  
Не  з  риночку,
Щоб  не  пропивали  у  «верхах»:  
Синів  ВЕЛИЧНУ  долю!
Не  ганьбили  Рід  наш  славний,
Та  Всевишню  волю!
Бо  хто  волю  народу  Божого
Як  п’яний  вепр,  зневажає,  -
Той  плазує  по  чужій  землі,  
Бо  своєї  –  не  має!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838062
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2019

ЗАКОХАВСЯ ВІТЕР

ЗАКОХАВСЯ  ВІТЕР

Закохалася  зоря  в  роси  вечорові,
І  шепоче  ніжно  Вітру  пісні  колискові.
А  той  Вітер  –  розбишака:  не  вщухає,  не  чує,  
То  танцює  гопака,  то  в  клунях  ночує.

То  на  кобзі,  мов  сліпий,  страждальне,  заграє,  
Ще  й  дощами  сльози  ллє,  
Й  верби  в  зедлен  гаї,  -  до  землі  все  пригинає,  
Та  про  щось  своє,  стиха  в  них  питає.

-Ой  ти  ,  Вітре  -  небораче,  чом  спокою  не  знаєш,
Певно  когось  від  душі  давно  ти  кохаєш?
То  іди  за  край  землі,  з  нашої  країни  
Може  там  кохану  свою  знайдеш...та  й  серед  чужини?

Задумався  Вітер,  
 тополю  хитає:
-  На  чужиночці  коханої  моєї  немає!
Живе  десь  у  цьому  краї  ...милая  дівчина,  
Люба  мені  від  душі  тілько  Україна!

Ще  здавна  так  повелося:
Як  Дніпро  ревіло,  
Як  порогами  та  й  Воля  козацька,  
З  виром,  гомоніла.
Як  степами  та  й  до  сонця  -  
сокіл  літав.  височенько
Покохав  тоді  Вкраїноньки,  
Рідне  я  серденько!

За  душу  її  добру  та  веселу,  
За  таланти  від  Бога,
Та  за  те,  що  у  Світі  
Стоїть:  гордо  та  одиноко,
Усі  на  неї  із  заздрістю,  
Палко  зазирають.
Не  кохаючи,
До  шлюбу,
силою  закликають.

Утомилася  від  зради  та  в  селі  сховалась.
Та  дівчина-Україна  й  в  мене  закохалась.  
Волю  мою  й  силу  духу  відчула  душею.
І  за  те  я  Україну  підніму  над  Землею!

Анфіса  Букреєва-Стефко

Світлина  від  Анфіси  Букреєвої-Стефко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2019

В травах прокинулась неба блакить,

В  травах  прокинулась  неба  блакить,
Травами  дихає  сонце  ясне,  
Річечка  бистра  у  бескид  біжить
Згадуй  мене,  згадуй  мене!

Я  тебе  теж  пригадаю,  в  ці  дні,
Коли  в  травневому  квіті  зоря,
Знову  всміхається  ясно  весні
Тоді  згадаю  тебе  серцем  я!

Ранком  зчаровані  ліс  і  блакить
Мовби  приходиш  у  спогадах  сна,
Казкою  з  гір  у  очах  чарівних,  
Серця  торкнеться  квіткова  весняна.

Папороть  лісом  у  мандри  спішить.
Може  живу  у  чарівному  сні?
Тільки  чому  знову  вітер  мовчить
Ще  заспівай..  і  заграй  ти  мені!

Заколисую  я  мрію  між  хмар
Ще  й  зачаклую  неба  блакить
Тільки  б  зустрілося  серце  рідне
Тільки  б  вернулася  зустрічі  мить.

Чується  серцю,  як  серце  болить.
Вільна  душа,  знов  у  бескиди  зве
Хочу  у  мандрах  вернути  ту  мить,
Де  твоє  серце  зігріло  мене.
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2019

ПІД СТАРІ ЗНАМЕНА!

ПІД  СТАРІ  ЗНАМЕНА!
Ой  був  у  мене  кінь  Ясик  ,
Красень  вороний,
Був  степ  широкий,  вільний
Ще  й  Дніпро  швидкий,
Був  Курган  високий
Та  поріг  Гучний

Нічого  з  того  не  лишилось.
Коня  ворог  пристрелив,  давно
Де  степи  травами  колосились-
Там  асфальтів  сумне  полотно
І  пороги  -  вже  втратили  голос,
І  курган  похилив  голову  .
Тільки  я  ..  мов  прокляття  якесь
На  цім  світі  ,чужім  знов  живу.
Та  чи  я  отой  вершник  далекий?
Ні,  
то  мрія,  таємна  в  віках!
Повернути,  під  старі  знамена
Під  малинові  стяги  ..-  на  шлях.
І  коня  вороного  вернути
Та  ще  й  шаблю  собі  нагострить
Тільки  сон  то!  Який  не  забути
Бо  і  душу  і  серце  ятрить.

Ой  той  сон,..  я  в  нім  -  сокіл  на  злету.
Бо  душа  крила  чує  в  віках!
Тож,  вертай,  кінь,  додому.
Де  правда,  де  до  волі  прямує  наш  шлях.
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836157
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2019

СТРАШНИЙ СОН

СТРАШНИЙ  СОН

Немов  розстріляно  дитину  .
Ще  й  серце  розіп’ято.
Стоїть  одна  серед  села  
Похиленая  хата..
Стоїть,  з  зірками  гомонить.
Їй  очі  заливає,
Сльоза  гірка,
Ще  й  вітер  дахом
-мов  на  сопілці  грає..
Послухайте,  прошепотіть,
Тій  хаті  добре  слово,
Щоби  цвіла  отут  весна
Й  почулась  колискова..
Ой  леле..  леле…  лебідка..
За  що  ти  нас  караєш?
Бо  у  очах  тремтить  сльоза
Ще  й  душу  -  мов  виймаєш
А  ті  що  хату  продали..
Де  вони?  Не  вбачали?
А  ті  що  мати  пропили...
І  долю  прогуляли?
Ой  хато,  зраджене  село..
Реформи  та  могили..
За  що  тебе,  душа  моя,  
Завчасно  загубили?
Ой  загубили  ,  розстріляли,
У  шлеях  і  ярмі,
Знов  впав  вкраїнець  
Чорна  свитка..
У  пеклі,  у  вогні..
І  вимирає  Україна,
І  їде  Закордон.
Чи  то  все  сниться,  
Все  це  -мара,
Страшний,  брехливий  сон?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2019

Знов додому повертаюсь (аудіо)

Знов  додому  повертаюсь,  
Де  мене  вже  не  чекають,
Хоч  пройдуся  ріднім  гаєм,
У  якому  не  пізнають.
Ще  душею  прихилюся,  
Де  ота,  моя  земля,  
І  заплаче,  засміється
Серце..
серце  щире,  скрипаля.
Той  скрипаль  -  ізнову  грає,
Там,  на  вулиці  рідній,  
Де  в  травневому  розмаї,  
Залишилось  стільки  мрій.  
Має  він  чарівні  ноти,
Має  скрипку  чарівну.
Як  заграє  –  враз  поверне  
Сад  батьківський  і  весну.  
Зазивай  у  рідну    хату,  
Знов  скрипалику,  гостей.
Щоби  додому  вернути
Українських,  Всіх  ,  дітей.

Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2019

Тобі й мені наснилася блакить.

Тобі  й  мені  наснилася  блакить.
Дніпрова.  В  Світі  ...-чарівна,  єдина.
В  ній  казкою,  озвалася  на  мить,
І  задзвеніла  птахами,  країна.

Те  диво  я  не  знаю  як  назвать  -
Немов  розмова  серця  з  серцем  в  Раю,
І  я  блакить  очей  іду  шукать
В  яких  мов  сонце  хвилі  зігріває.

Тобі  й  мені  наснилася  блакить.
І  чайка  що  над  хвилями  літає
Мов  пароплав  рікою  все  спішить.
Веселкою  у  мандри  закликає.

Ті  мандри,  наче  стежка  у  Раю,
Та  згадка  серцю  –  мов  стара  билина.
Бо  очі  ті,  мов  води  чисті  п’ю,
В  часи  коли  гірчить  душа  полином.

Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2019

Знов додому повертаюсь,

ВЕРТАЄМОСЯ!
Знов  додому  повертаюсь,  
Де  мене  вже  не  чекають,
Хоч  пройдуся  ріднім  гаєм,
У  якому  не  пізнають.
Ще  душею  прихилюся,  
Де  ота,  моя  земля,  
І  заплаче,  засміється
Серце..
серце  щире,  скрипаля.
Той  скрипаль  -  ізнову  грає,
Там,  на  вулиці  рідній,  
Де  в  травневому  розмаї,  
Залишилось  стільки  мрій.  
Має  він  чарівні  ноти,
Має  скрипку  чарівну.
Як  заграє  –  враз  поверне  
Сад  батьківський  і  весну.  
Зазивай  у  рідну    хату,  
Знов  скрипалику,  гостей.
Щоби  додому  вернути
Українських,  Всіх  ,  дітей.

Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834596
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2019

ЗАСУРМИЛА СУРМОНЬКА СТАРА

ЗАСУРМИЛА  СУРМОНЬКА  СТАРА
музика  -  Олександра  Соколова  
слова  -  Анфіси  Стефко-  Букреєвої
виконує  Олександр  Соколов

Засурмила  сурмонька  стара,  
Та  й  збудила  голоси  пташині.
Чи  віщують  щастя  на  віку
А  чи  долю  нашій  Україні?

Ясна  доля  й  щастя  -  ще  буде!
Відповідь  лунає  нам  від  Бога
Чуєш,  вже  додому  Січ  іде
Летить  сокіл  вільно  і  високо.

Ой  Соколе,  Братику  рідний,  
Мати-Січ  давно  тебе  чекає..
Тож,  звивай  скоріш  собі  гнізда
У  Зеленім,  у  Великім  гаї.

Бо  сурма  до  серденька  сурмить,  
Бо  сурма  від  серця  серцю  лине
Уквітчай  нам,  Веснонька,  рушник,  
Чарівний  рушник  для  України.

Розстели  та  правду  подаруй.
Яка  серцю  волю  повертає
І  словами  діток  зачаруй.  
Ще  й  вклонись  тому  хто  душу  має.

Як  та  чайка  виру  не  корись,
До  мети  йди  воленьки  шляхами.
І  всміхнеться  нам  ще  нова  вись!
Правда  й  воля  стануть  поруч  з  нами!
Анфіса  Букреєва  -Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834280
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2019

Дубочку

Дубочку
І  ось  нарешті  у  душі  
Знов  скрипка  заспівала.
Весна  шляхи  в  зелених  травах
Квітками  прокладала
Ще  раз  заграй  ще  задзвени,  
Мов  пісня,  над  рікою
Старий  наш  гай,  дідівський  гай,  
Омолодись  весною!
Мов  серед  хмар,  як  місяць  той  ,
Ти  голову  схиляєш
Що  там  весна  в  душі  цвіте  
Того  не  відчуваєш
Що  у  гаю,  тебе  чека
Русалка  степовичка,  
А  може  ще  й  чарівна  квітка
До  тебе  горне  личко.
Диви,  нарешті  зацвіли  сади  
У  нашім  гаї!
А  ти  сумуєш,  бо  весни,
У  серці  ще  немає.
Та  не  горюй,  та  не  хились
Над  плесом  вечорами.
Диви,  дівчата  вже  ідуть
До  тебе  із  піснями!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833529
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2019

НАРОДЕ мІЙ, У брехні геть закутий.

НАРОДЕ  мІЙ,  У  брехні  геть  закутий.  
З  останніх  сил  кричиш  Ти:  "  БУТИ  чи  НЕ  БУТИ?"
Одне  б  ,  оті  кого  ти  обиреш:
були  тобі  душею  й  тілом  -  УКРАЇНЦІ.  
А  не  чужинці..  не  зрадливії  чужинці.
Яким  аби  погратися  й  продати  
Отую  хату  й  твою  старую  Мати.
А.  Бук-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833451
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2019

ОЙ СНИТЬСЯ ЧАСТО ТЕ МЕНІ. .

ОЙ  СНИТЬСЯ  ЧАСТО  ТЕ  МЕНІ.
як  на  могилі  кобзарі  
Ізнову  грають  на  Дніпром
Тим  хочу  я  забутись  сном  
Іще  хоча  би  на  годину.
Відвівати  стару  Вкраїну
Там  десь  на  Хортиці  була  
Білява  хата..
Де  жили  дід  з  бабою.
Старі-старі..
До  них  йшли  здавна  кобзарі.
А  ще  раніше  козаки  ,  
Та  нащо  нам  оті  роки?
І  згадка  та  нащо  брехлива?
Коли  навкруги  стільки  "дива."..
Будується,  гарчить,  рипить..
І  тільки  хата  в  сні  все  спить,  
Тихесенько,  під  осокором  отим  старим
І  я  прощаюся  знов  з  ним.
Немов  навіки..  
"Прощавай,  мій  тихий,  український  Рай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833237
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2019

СУД ПРАВДИ ЙДЕ

СУД  ПРАВДИ  ЙДЕ  
Придивись!  Ти  Схожий  на  тупу,  тварину!
Бо  продав,  пропив  матір  -Україну!
Обраний,  зраливий,  будь  проклятий  Богом
на  руках  твоїх  –  кров  дітей,  
їх  кроки..
Чуєш?  
Прислухайся…  
Йдуть  вже  в  твою  хату!
Дзвонять  дужо  в  дзвони  суд  страшний  скликати.
То  жахливий  суд,  Бо  не  має  плину.  
Спалить  душі  підлі,  звільнить  Україну!(А.  Бук)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2019

Ой тії очі, милі, ясні,

Ой  тії  очі,  милі,  ясні,  
Бачу  я  часто  вас  у  вісні
Ой  тії  очі  –    дивні,  ясні,
Нащо  зірками  сяють  мені?
Якби  ж  ті  очі  були  сумні,
Так  не  ятрили  б  в  серце  мені.
Але  сміються,  але  горять  
Волю  навіки  хочуть  забрать.

Мряку  у  душу  дощ  заклика  
Грай  же  сопілка,там  де  ріка
Грай  же  сопілка,  та  заведи  
Очі  веселі  в  дивні  сади.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2019

ЧИ ЛИЧИТЬ ТАК. . СХИЛЯТИСЬ УКРАЇНІ?

ЧИ  ЛИЧИТЬ  ТАК..  СХИЛЯТИСЬ  УКРАЇНІ?

Он..  бачите:  вже  землю  українську..  
Завчасно…  продали,
Вже  села  нищать  і  дітей  зганяють
У  Світ  Чужий..
Отих  доньок,  отих  слабких  синів!
В  Світах,  
Мов  ті  безхатченки,  вони  блукають  ..
Як  тії  діти,  вигнані  із  хати.
А  де  ж  їх  мати,  
Та  ..
злиденна  мати?  
Невже  ж..
сказилася  вона?  
Чи  то:  осліпла  ,  оніміла
А  чи  п’яна  лежить,
Чи  з  жаху  зціпеніла?
Бо  ж  всеодно:  куди  ідуть  ті  діти..
В  якії  ярма  потрапляють  Світом...!
Ой..  Мамо,  Мамо..
Прокидайся  нині!
Чи  личить  так  
Схилятись  Україні?"!!
Ти  ж  маєш  сили,  
Ти  ж  дітей  ще  маєш
Чому  додому  їх  не  завертаєш?
Чоту  отут  не  зводиш  ту  країну,
В  якій  щаслива  би  була  твоя  дитина?
А  не  чужа.

Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2019

Ой що ж то править нами люди?

БРЕХНЯ  УСЮДИ  
Ой  що  ж  то  править  нами  люди?  
Ой  хто  ж  нам  правду  задушив?  
Ой  хто  ж  то?  Що  із  нами  буде?  
Хто  нас  брехать  ізнов  навчив?  
На  біле  -  чорнеє  казати,  
Дітей  невинних  розпинати
А  мамам  -кістки  роздавать.
І  щастя  й  волю  пропивать.  
Гой  ..  гой..  
яка  то  ж  влада  клята.
таке  робити.  
Ні..  не  свято!  
В  неправді  жити,  в  тім  "Раю",  
Бо  я  ж..як  воду,  -  кров  не  п’ю..

Нехай  засяє  душа  знову,  
як  сокіл  в  небі  заяснить!
І  Ви  почуєте  ще  слово,  
Що  в  Бога  серденько  ятрить.  
Те  слово  стане  вам  як  криця.  
Що  в  серце  вдарить  
Без  жалю.  
Любить  вкраїнців  Ви  навчіться...
Та  я  Вас  -  більше  не  люблю.
А.  бук-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2019

ВОЛОХАТИЙ КАНДИДАТ (Гумореска)

#ГОЛОСУЮЗАБРОВКА!

ВОЛОХАТИЙ  КАНДИДАТ  (Гумореска)

Багацько  слів  та  мало  діла  
Слина  летить  проміж  зубів,
В  Бровка  таланти  є  великі  
Стать  депутатом  він  схотів.

А  я  кажу  йому:  «Ти  ,  Бровче,  
Запам’ятай,  що  депутат  ..
Повинен  мати  не  що  небудь  –  
А  свій  рідний  ,  та  й  "лекторат".

Як  не  надибав  ,  він  -  невдаха.
А  ти  ж  не  маєш,  бачу  я  ..
Бровко  від  злості  так  загавкав,  
Що  вже  й  Сірко  підняв  виття.

А  за  Сірком  –  село  собаче.  
О..  Бачу,  -  є  електорат!
Та  це  .  Бровко,  усе  ж  не  значить,  
Що  ти  –  народний  депутат..

А  от,  чи  маєш  ти  проекти?  
На  обіцянки  –  є  талант?  
Бо  з  цього  треба  починати.
Який  без  цього  кандидат!

Бровко,  бідака,  занедужав.
Ковбаси  жер  -  що  й  пухнуть  став...
"Якби  ж  він  був  тим  депутатом...
Кістки  б  народу  роздавав!

І  кожен  день  скавчав  завзято,
Тягав  котів  би  за  хвости.."

Що  вже  не  зробиш  за  мандатати..
Час  певно  й  в  президенти  йти!

Анфіса  Букреєва-Стефко  
(написано  2002  року  ,  дороблено  -  2019  ._)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832526
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2019

ЖІНЦІ, ЩО ВЕСНА

ЖІНЦІ,  ЩО  ВЕСНА
Мереживо  розкидала  недоля,  
Як  павутиння  впало  на  поріг,
Але  весна  тобі  шепоче:  сонце
Оживить  душу  і  розтане  сніг!

Повстане  квіт  і  молодості  сила,
Бо  в  тому  квіті  –  душенька  ясна
Я  хочу  щоб  надію  повернула  тобі
Та  квітка,  що  в  піснях  жила

Бо  здавна  ти  її  зачарувала  
Душей  рідною,серденьком  своїм,
Милується  вона  лише  тобою,  
Птахів  чарує  –  твого  серця  спів.

Ще  не  забуто  те  як  ти  любила,
Ще  силу  має  те,  що  берегла
І  серце  рідне,  ніжністю  і  крила.
Які  душі  у  дар  навік  дала.

Тож  не  сумуй,  бо  жінка  ти  і  мати,
І  не  корися  долі  ...бо  віки,
Чарівну  квітку  в  серці  оживили
Їй  не  страшні  недолі  і  сніги

Повстань  нова  й  осяяна  весною,  
Заплач,  як  серцю  сумно  в  тяжкі  дні,
Але..  живи  і  квіти,  -  
бо  тобою  живу  і  я,
В  веселі  дні  й  сумні.
А.  Бук-стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832199
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2019

На дебатах в НСК

готуюся  до  ДЕ_ДІ_батів).  
На  дебатах  в  НСК  головне  -  виглядати  гарно)
та  щоби  ще  не  було  дощано  і  хмарно)  .
А  ще  щоби  не  вгатили  у  свої  ворота)  
Щоб  був  мозок  в  голові  )
Й  тікати  -  не  охота)
Ой  ДІ-  бати..  який  біс  
Вас  надумав  нині?  
Хоча..
буде  з  ізчого
Реготать  Вкраїні)
Хоча  буде  ще  з  чого  
Щоки  роздувати…
Аби  бабця  Маня  
Зранку  
йшла  голосувати
Ледь  ішла..  бо  стара  й  хвора,
Бо  в  її  хатині  нема  світла(відключили),
Газ  -  як  в  домовині.
та  нічого..  головне  
Аби  вже  обрати.
Бодай  когось.  Не  важливо..
Бабі  й  так  -вмирати(.
та  коту  не  все  одно..
Він  бо  думку  має.
Що  є  правда  .  Кіт  її  лишень  обирає!
Ой  дебати..  ді-бати..  дибаємо  дуже..
А  народ  -  то  сирота  
В  панській  тій  калюжі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831704
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2019

ОЙ, ЗАГРАЙТЕ, ЦИМБАЛОЧКИ! #НОВАПІСНЯ

ОЙ,  ЗАГРАЙТЕ,  ЦИМБАЛОЧКИ!  #НОВАПІСНЯ  Олександр  Соколов  композитор  та  виконавець  пісні  -  Олександр  Соколов,  слова  -  Анфіси  Стефко-Букреєвої

Ой  цимбали,  цимбалочки,
Струни  чарівнії,  
Так  заграйте,  щоб  збулися
Українські  мрії

Ой  цимбали,  цимбалочки,  
Душі  променисті,
Знов  заграйте  нам  веселу,  
Щоб  почули  й  в  місті

Так  заграйте,  Щоби  воля
Шлях  до  серця  взнала
А  матуся  за  синочком  
Вже  не  горювала

Ой  заграйте  щоби  дух
Птахою  полинув  
В  вир  безмежний  
І  пролився  сонцем
На  Вкраїну.

Ой  цимбали,  з  Вами  правда,
В  вас  -  народна  сила.
Тож,  заграйте  щоб  повстала  
Ненька  -Україна

Пробудіте  край  зелений,
Високу  могилу,
Щоб  в  Карпатах,  над  Дніпром  
Мали  люди  крила

Ой  збудися,  пісня  вільна  
Ще  й  злети  над  Світом,  
Щоб  заграли  ще,  цимбали.
Щоб  всміхнулись  діти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2019

ШЛЯХ ДО СИНА

ШЛЯХ  ДО  СИНА
Де  Терен  проростає  у  ярочку,
Де  вітер  заколисує  сади,  
Де  мати  сповиває  сина  й  доньку,
Туди,  о  Боже  праведний  іди!

У  ту  простую  і  хорошу  хату,  
Де  у  душі  мелодія  жива,
До  того  сина,  і  до  того  брата,
Який  від  куль  матусю  закрива.

Іди  туди,  де  єдная  родина,
Де  хати  візерунком  розцвітають,
Іди  туди,  де  вільную  дитину
Квітки  чарівні  й  птахи  захищають

Отам  тебе  зустріне  твоя  Ненька
Отам  тебе  обійме  син  й  донька
Той  син,  що  був  не  один  раз  розп’ятий.
Хоча  крім  волі  він  не  мав  гріха.
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831149
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2019

ОЙ СНИТЬСЯ ЧАСТО ТЕ МЕНІ… (аудіо)

https://www.youtube.com/watch?v=dfe_Kv7lDFo&feature=youtu.be
ОЙ  СНИТЬСЯ  ЧАСТО  ТЕ  МЕНІ...#СТУДІЯZzАПОВІТ
як  на  могилі  кобзарі  
Ізнову  грають  на  Дніпром
Тим  хочу  я  забутись  сном  
Іще  хоча  би  на  годину.
Відвівати  стару  Вкраїну
Там  десь  на  Хортиці  була  
Білява  хата..
Де  жили  дід  з  бабою.
Старі-старі..
До  них  йшли  здавна  кобзарі.
А  ще  раніше  козаки  ,  
Та  нащо  нам  оті  роки?
І  згадка  та  нащо  брехлива?
Коли  навкруги  стільки  "дива."..
Будується,  гарчить,  рипить..
І  тільки  хата  в  сні  все  спить,  
Тихесенько,  під  осокором  отим  старим
І  я  прощаюся  знов  з  ним.
Немов  навіки..  
"Прощавай,  мій  тихий,  український  Рай!
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831130
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2019

день ТИШІ

ЗАТИХЛИ  й  СВИНІ..
у  День  тиші...  
Лише  гризуть  
Державу  -  МИШІ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2019

ДЕРЖАВА, ПРО ЯКУ МРІЯВ ГЕТЬМАН БОГДАН (допис )

ДЕРЖАВА,  ПРО  ЯКУ  МРІЯВ  ГЕТЬМАН  БОГДАН

Богдан  Хмельницький  хотів  відродити  древню  до-київську  ще  Державу,  на  чолі  якої  мав  стояти  обраний  князь.  Таку  державу  колись  називали  Сарматією.  Рід  Хмельницьких  мав  на  це  право,  бо  з  діда  по  матусі  (  Ружинські  –  дід  по  матусі  гетьман  Богдан  Ружинський  )  він  мав  відношення  до  старовинних  родів  (Данила  Галицького,  Гедиміна),  от  і  по  батькові  ,  що  був  з  роду  гетьмана  Венжика  Хмельницького,  він  мав  право  на  це.  Тож,  ніякому  царю  князь  український  не  міг  й  не  бажав  присягати(  угода,  якщо  й  була  -лише  тактична)  .  БО  він  був  з  роду,  який  вищий  над  царем  Московським.  А  ота  брехлива  рада  й  так  звана  Переяславська  угода  –  то  історичний  фейк.
В  1677  році  гетьман  Юрій  Хмельницький  підписувався  на  документах  «  Юрій  Хмельницький  Венжик,  ксіонже  сарматійський  і  гетьман  усього  війська  запорозького.»  
тож,  навіть  Юрій  Хмельницький  знав  про  задум  батька,  -Створити  незалежну  вільну  та  демократичну  військову  Країну..
Хмельницький  же  був  отруєний,  хитро  й  підло  .  Тому  мали  відношення  як  Росіяни,  так  і  Західні  "сюзерени"  ..  яким  не  вигідна  була  вільна  козацька  Держава  з  людиною  на  чолі  ,  яка  мала  відношення  до  перших  родів.
Нині  Україна  має  пройти  ізнову  шлях,  який  ми  не  допрацювали.  (  понад  300  років  маємо  здолати  за  кілька  років.  І  не  помилитися  і  не  схибити  .  Маємо  здійснити  мрію  пращурів.  
А.  Бук-стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830777
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2019

"ДУМА ТАРАСОВА"

"ДУМА  ТАРАСОВА".
Нема  гірше,  коли  правда  є  «наполовину».  
Коли  батько  любить  «трохи»  донечку  єдину
Як  шинками  гроші  щедро  панство  розкидає,  
В  час  як  мати,  у  хатині  -  в  нужді  помирає.  
Ворог  злий,  -  тоді  й  не  горе,  
Не  біда  тяжкая..
Бо  у  душу  з  України  -  брехня  заповзає
Чорна  кров  тече..  тече..  з  Києва  мов  плаче..  
На  Чорненій  -  душа  моя  владне  бидо  баче.
Ой…  не  часто,  слава  Богу,  раз  на  рік  «до  свята».
Та  й  мені  душа  болить.  -
Розривають  мати!!!!
А  хрести?  Та  віра,  церква?
Добре  що  все  маєм.  
Тільки  чому  собі  ярма  
Інші  одягаєм?
Аби  ж  воля  в  нас  була  
Бо  на  хрест  розп’ята  
Ще  і  досі  «шинкарями»  
Україна  мати…
Ой  ви  діти..  
Ой  ви  діти..  
Шинкарі  чи  Вас  споїли?
За  що  кров  оту  святую  наче  воду  пили?
На  майдані…
За  що  мати  ще  й  сьогодні  сина  
Викликає  із  могили?  
За  що  оті  крила  обрізаєш..
Владо-зрадо  патріотам  всюди?  
Отака  от  …  отака  
Правда  нині  люде.
Люде  люде..  прокидайтесь!  
Досить..  досить!  Досить!
Бо  душа  вже  меч  Арея
В  Бога  собі  просить  
Час  настав  козацьку  
волю  й  силу  розбудити!  
Діточок  -  учіте  правді  
А  не  лоб  хрестити!
Бо  хрести  є..  й  так  -  уюди.
Тілько  -  Бог  не  всюди.
Де  є  гроші  -  немає  волі,  
Пам’ятайте  люде!
вірш  Анфіси  Букреєвої-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2019

ПРОКЛЯТТЯ ХАРАКТЕРНИКА УПИРЯМ (фантазія)

ПРОКЛЯТТЯ  ХАРАКТЕРНИКА  УПИРЯМ  (фантазія)-

Ой  я  козацького  роду,  
Ще  й  вільного  народу.
Ой  я  -душа  простая,  
Над  ворогами  -
Соколом  літаю
Ще  літаю  вольно  
Де  моя  родина,
Ой  ,  де  сонце  сходить,  
Де  рідна  Вкраїна.
А  Ви  ж  -  свині  кляті,  
Прийшли  та  й  не  туди.
Ой  не  ваша  тут  Мати,-
Чужії  ви  люди.
Йдіть  геть  звідси,  
Щоб  і  сліду  не  стало!
та  щоби  вам  та  отая  дорога  -
Камінням  зростала
А  щоби  на  долі  вашій
Була  лише  втрата
Ще  й  гроші  криваві-  
Пекли  душі  й  хати
Щоб  горілка  горлянку  
Вилами  пекельними
З  ранку  й  до  вечора  драла
А  наша,  козацька  пісня  -
Серце  лякала
Щоби  ваша  мати  
Та  й  Зріклася  сина  
А  ота  брехня  й  зрада  -
Гірчила  полином.  
А  як  вас  вестимуть  
на  суд  Божий  нашії  діти,
То  жінки  щоби  плювали  
Вам,  бидлоті,  слідом.
Ой  не  дай  же  Боже  
Вами  народитись.
Ой  не  дай  же  Боже  ,
Кров’ю  дітей  як  ви,  умитись
Ой  не  дай  Боже  
Вбачати  ваші  пики
Я  –  козацького  роду  
Характерник  великий.)
Вас  ,брехливі  собаки,
Сим  днем  -
Кляну  й  закликаю.  
Слід  добрих  у  торбині  
не  шукайте  -  не  маю.  
А.  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830496
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2019

ЗАГРАЙТЕ, ЦИМБАЛИ! Ой цимбали, цимбалочки,

ЗАГРАЙТЕ,  ЦИМБАЛИ!
Ой  цимбали,  цимбалочки,
Струни  чарівнії,  
Так  заграйте,  щоб  збулися
Українські  мрії

Ой  цимбали,  цимбалочки,  
Душі  променисті,
Знов  заграйте  нам  веселу,  
Щоб  почули  й  в  місті

Так  заграйте,  Щоби  воля
Шлях  до  серця  взнала
А  матуся  за  синочком  
Вже  не  горювала

Ой  заграйте  щоби  дух
Птахою  полинув  
В  вир  безмежний  
І  пролився  сонцем
На  Вкраїну.

Ой  цимбали,  з  Вами  правда,
В  вас  -  народна  сила.
Тож,  заграйте  щоб  повстала  
Ненька  -Україна

Пробудіте  край  зелений,
Високу  могилу,
Щоб  в  Карпатах,  над  Дніпром  
Мали  люди  крила

Ой  збудися,  пісня  вільна  
Ще  й  злети  над  Світом,  
Щоб  заграли  ще,  цимбали.
Щоб  всміхнулись  діти!
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830495
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2019

ДИВИНА В любові є незнана дивина.

ДИВИНА  
В  любові(  у  долі)  є  незнана  дивина.
В  любові(  у  долі)  є  дорога  чарівная.
Як  серце  серцю  промовля  «весна»
Коли  душа  кохає  і  чекає.

І  я  шляхом  отим  до  тебе  йду,
Там  кожная  хвилина  -  мов  дарунок.
Бо  відкриває  нам  весна  сади
Квітковий  шлях  і  сонця  поцілунок.

Над  містом  заясніла  вже  блакить,  
Ранкова  птаха  весело  співає,
І  серце  серця  хоче  пробудить  
Рука  руки  мов  крилами  тримає.

Туди  йдемо,  де  є  шляхи  ясні
Де  зустрічає  чарівна  веснянка
Туди  йдемо,  де  тобі  і  мені  
Наворожила  доленьку  циганка

Наворожила,  чари  розлила,
В  пустелі  міста  душі  поєднала
І  в  ліс  чарівний,  що  прийшов  із  снів
Весняним  сяйвом  й  квітом  закликала

Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830458
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2019

ОЙ КІНЬ ЛЕТИТЬ. .

ОЙ  КІНЬ  ЛЕТИТЬ..
Ой  кінь  летить,  байраками,
Летить  долиною.  
А  де  ж  той  козак,  брате,
Що  був  над  тобою?
А  той  козак  -  вільний,
Додому  вернувся,  
Та  й  біля  дівчини  
На  роки  забувся
Ой  заснув,  заснув,  
Там,  де  та  дівчина,  
Та  й  де  хилить  віта  
Білая  калина.
Прокидайся  друже,
Побратим  гукає.
Прокидайся,  серце,  
Мати  бо  благає
Як  козак  піднявся,  -
Роки  проминули.
Вітри  кості  білі  
Коня  зворухнули
-Ой  вставай  мій,  брате,  
Коню,  вороненький,
Підемо  у  степ  гулять  веселенько
Гуляти  та  й  вільно
На  усю  Вкраїну,  
Щоби  розлилася  
Воля  соколина!

Ой  гуляли  днів  два  
Ще  й  третій  до  ночі.  
Вже  той  гордий  кінь  їхати  не  хоче.
Скам’янів  під  дубом,  
Де  біла  хатина.
Де  збирає  раду  
Нову,  Україна
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830451
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2019

куди сало поділося?

ОЙ,ще  більше  "кандидатів"
В  Україні  стало!
Тільки  де  ж  усе  поділось  
із  комори  сало?):

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830080
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2019

ЯК ЛИСА ОБИРАЛИ (гумореска)

ЯК  ЛИСА  ОБИРАЛИ(гумореска)

Курка  й  Гуска,  ще  й  індичка
Пішли  обирати,
пана  Лиса  ...
Щоби  він  -  боронив  їх  хати.
В  пана  Лиса  -  добре  хутро,  
Пика  немаленька!
Може  ,
й  не  усіх  подавить
З  доброго  серденька..!
Каже  ж  він  усе  солодко
"Меди"  розливає
-Буде  МИР  Вам,  буде  щастя..
Лис  слів  вдосталь  має!
Тож,  Індичка  й  пані  Гуска  
Аж  ним  зчарувались
Лише  Курка  трохи  Лиса
У  серці  лякалась.
Та  що  зробиш..  
ота  курка  вибору  не  має
Бо  на  Лиса,  Півень
вже  давно  чекає!
Хоче  радитися  з  ним,
Як  жити  родинам,
Куди  дітися  отим,  
Птахам  сиротинам..
Добру  раду  Лис  провадить
Ласо  йому  й  сито
А  ще  хоче  він  ввести
Птаству  "щедре  Мито"
Як  ідуть  додому  
Курки  -  щоб  йому  платили.
А  до  лісу  -  безкоштовно  
Щоб  щодня  ходили.  Ан  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830079
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2019

СПІВОЧА ДУША

СПІВОЧА  ДУША

Кіт,  Васько  ходив  степами,
Ще  й  байраком  -  танцював.
А  якими  ж  він  піснями
Душу  людям  звеселяв!
Як  весна  -  корить  співати,
Ще  й  дівчатам  підморгнуть
Як  козацька  в  Вас  душа,  -
Завжди  кличе  серце  в  путь!
Ой,  козацькая  душа,
У  кота  мого,  Васька!!!
Кожну  ніч  іде  парканами,
До  дівчатк,  повз  Лапка.
А  Лапко  дрімає  міцно,
То  й  хропе  -  аж  гай  гуде.
Але  як  Васько  співає  –
То  і  пес  -  спать  не  буде.
Все  собі  баси  виводить,  
А  ще  тенором  бува.
Теж  співочая  душа!!!
Інших  душ  у  нас  нема!
Анфіса  Букреєва-Стефко
картина  -  Українского  художника,  Олександра  Антонюка

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829725
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2019

Гроза минула, Маків цвіт росою сяє

ГРОЗА  МИНУЛА,  
Маків  цвіт  
Росою  сяє  Між  колосся,
Немов  Вкраїнський  Оберіг,
Що  дівчина  вплела  в  волосся.
Вже  довгі  коси  простягла
І  заясніла  Верба  в  свято,
І  на  зорі  в  степи  пішла,
Весна  знов  зіллячко  збирати
А  теє  зілля  –  чарівне,
А  теє  зілля  -  має  сили,
Воно  нам  воленьку  дало,
Орлинії  міцінії  крила  
Вже  тяжка  хмара,  дощ  рясний
Грозою  душу  не  злякає!
Бо  серед  степу  маків  цвіт
Нам  щастя  й  долю  закликає
Мине  гроза,  і  сонця  світ
Веселкою  нам  шлях  осяєяє,
Туди,  де  стільки  довгих  літ
Вкраїна-мати  нас  чекає.
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829498
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2019

Я ПРОСТО ГУК Та я ніхто. Я просто гук. .

Я  ПРОСТО  ГУК
Та  я  ніхто.  Я  просто  гук..  
Син  степу,  волі  та  порогу.  
На  Крилах  вітру  пролечу  
Над  Україною  до  Бога
З-під  хмар  дивитимусь  собі  
На  шлях  яким  ведуть  Вкраїну
Шляхом  тим  мати  боса  йде  .  
Несе  малу  іще  дитину.
-О  Боже,  глянь..  Нога  в  крові..  
Синочка  ледь  вона  тримає!
А  он  попереду  -  брехня  
Їй  шлях  до  пекла  розмітає.
Тягне  замурзану,  Святую..
Страждальну  тую  нашу  мати!
Та  й  як  же  весело  регочать
Із  цього  владні  казнокради...
Ой..  смішно  як..  -аж  дурно  їм.  
Свята  ж  бо  сила  не  карає!
Ледь  помолилися  –  й  гріхів,  
Крові  дітей  немов  немає.
Такі  святі  у  нас  мужі!  
У  райських  землях  відпочинить...
Ну  А  матусі?  Діточки?  
Чужі  що  діти?  Хай  загинуть!
Але  й  мені  це  не  болить?  
Я  ж  просто  Гук!.
Як  пощастить  –  ще  погуляю  та  й,
степами
Як  пощастить...
Медові  вина  
Та  й  потечуть  !
Та  я  ніхто.  То  й  не  болить  
Ніщо  у  серці  не
сумує
Лише  душа:  летить  летить..
Над  тим  шляхом,
ЩО  правди  меч  завжди  торує
Я  гук  я  гук..  я  мов  би  сон  
Чи  я  живу?  А  може  я  отам,  отам,
Дивлюсь  на  небо  поз  траву..
Як  та  дитина,  що  в  бою,  
Не  знаючи  як  ще  любити,
Навік  упала.
Ні..  то  не  я.  
Мені  ж  бо  треба  ще  пожити..
Щоб  задушити  у  руках…
Оте…свиняче  сите  рило.
Щоб  та  дитина  піднялася  ще:
доньку,  синочка,  народила.
Тоді  вже  ГУК  -  зірветься  з  рук.  
Та  й  полетить  у  гори,  зранку.
Бо  десь  отам  він  й  народився!
Як  Батько  нам  співав  веснянку.
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829466
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2019

Засвітило ясно сонце, ( (пісня музика, вик. - Олександр Соколов, слова - Анфіса Букреєва-Стефко)

СОНЦЕ  ВЕСНЯНЕ

Засвітило  ясно  сонце,  
Зранку  над  горами
Зчарувала  серце  пісня  
Рідними  словами

Зчарувала  та  й  згубилась  
У  бескидах,  схилах,  
Виру  квітка  усміхнулась
А  я  -  мов  на  крилах.

Ой  танцюй  ще  ясна  весна,
В  травах,  полонинах,
Ще  всміхнися  знов  мені
Душенька  єдина

Най  зігріє  край  рідний
Воленька  чарівна
І  розбудить  горде  серце
Лісова  царівна  !

Сходить  сонце,  ніби  вперше  
Наче  так  не  було,
А  моя  стежина  швидко  до
Тебе  звернула  

Ой  звернула,  щоб  схилитись
До  душі  рідної
За  якою  ллє  давно  сльози  
Дощ  весною

Марно  сльози  ти  не  лий,-
Бо  потік  вирує
Ще  на  тому  боці,  серце,  
рідне,  не  почує!

Знов  веди  мене  у  гори
Весняна  дорога!
Щоб  всміхнулася  піснями  
Душа  одинока

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2019

То вставайте, щоби була в Україні воля!

То  вставайте,  щоби  була  в  Україні  воля!  
Щоби  мали  наш  діти  і  онуки  долю.  
БО  вже  підлії  кнурі  -  затоптали  Мати
Вони  її  душу  й  серце  прагнуть  розпродати
Нашу  душу  ,  наше  серце,  Нашу  Україну..  !!
Ой  вставите  ж  діти  вільні,  не  йдіть  на  чужину!  
На  чужині  де  і  добре,  -  та  не  Ваша  хата  ,
Бо  не  ваша  там  чекає  у  віконце  мати.  
Ой  вставайте,  та  беріте  в  руки  добрі  вила.  
Добувайте  дітям  волю,  з  нею  будуть  й  крила  !
З  нею  прийде  всім  наука,  хто  серце  виймає.
Хто  народ  у  ярма  тягне,  хто  у  божім  Раї
Душам  вільним  суд  провадить.
Хто  в  оту  могилу  ...  заховати  хоче  нашу
Україну  милу  .  
Ой...
Забулися  вони  ,  хоч  і  славлять  бога..
Що  до  Чортова  корита  йде  брехні  дорога.
Ой  забулися  вони,  що  судити  буде.
Їх  не  божая  рука  -  українські  люди.
І  на  поміч  в  тім  прийде  мати  нам  Покрова,
А  ще  Спас  та  гостра  шабля  ,  пісня  колискова.
Ой,  тікайте,  поки  можна.  Поки  час  ще  буде..
З  України  упирі…  Ви  –  пропащі  люди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2019

Для чого я сюди вертаюся ізнову

ЗУСТРІЧ(  зі  сповіді  знайомої  людини)

Для  чого  я  сюди  вертаюся  ізнову
Не  можу  зрозуміти  до  кінця.  
Та  ніби  Янгол  крилами  підняв  
І  доторкнувся  сонечком  лиця..
Рідне  побачилось  в  тобі  у  ту  хвилину,
Коли  додому  йшла,  
Здалося  –молода.
Але  усе  минуло  й  думка  засмутила:
Для  чого  весну  гублять  ті  літа?  
Літа,  в  яких  розрада  і  омана  ,
В  яких  прощення  й  радості  печать.
Яка  ж  тяжка  ота  років  могила  
Де  одиноко,  одиноко  сплять  
Загублені  літа..  
І  хоч  весна  згубила  білі  квіти...
Мені  ти  ще  рідна,
Немов  ота…ота…  якою  ти  була  
Коли  прощалися  давно…
Давно  оте  було..
Забулося,  пройшло.
Життя  немов  би  квіт,  
Розірваний  вітрами  –  
Землею  рознесло.
Та  знов  оттут  зустрілися  
Раптово.
Мов  зустріч  та  –то  Всесвіту  рука.
Яке  то  щастя,  що  ти  нині  є
Що  ти  кохана,
Що  доля  твоя  зовсім  не  гірка.
ЩО  в  тебе  діти  і  онуки,  
ЩО  ти  щаслива  в  хаті  
й  у  вікні  
Нікого  не  чекаєш.
Бо  то  муки.  
Щасливі  будуть  хай  
Твої  всі  ночі  й  дні.!

Іде  додому  інша,  вже  не  та
За  що  карає  час  ,  зриваючи  квітки
Весняніії?
але  ж  душа  жива..  Вона  є  вічно  молода…
До  тебе  Бог  вернув  на  хвильку  ,  за  гріхи.
Ту  душу  .  
Та  згадать  нема  чого  їй.
Бо  минули  роки.  
Тож  буду  я  і  далі  рахувати  
Хвилини  
щоб  почути  
Твої  кроки.
І  добре  щось  тобі  здалеку  побажати.
А  більш  нічого.  
Бо  все  інше  то  ніщо.
А  Бук-стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828169
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2019

СОНЦЕ ВЕСНЯНЕ

 
СОНЦЕ  ВЕСНЯНЕ

Засвітило  ясно  сонце,  
Зранку  над  горами
Зчарувала  серце  пісня  
Рідними  словами

Зчарувала  та  й  згубилась  
У  бескидах,  схилах,  
Виру  квітка  усміхнулась
А  я  -  мов  на  крилах.

Ой  танцюй  ще  ясна  весна,
В  травах,  полонинах,
Ще  всміхнися  знов  мені
Душенька  єдина

Най  зігріє  край  рідний
Воленька  чарівна
І  розбудить  горде  серце
Лісова  царівна  !

Сходить  сонце,  ніби  вперше  
Наче  так  не  було,
А  моя  стежина  швидко  до
Тебе  звернула  

Ой  звернула,  щоб  схилитись
До  душі  рідної
За  якою  ллє  давно  сльози  
Дощ  весною

Марно  сльози  ти  не  лий,-
Бо  потік  вирує
Ще  на  тому  боці,  серце,  
рідне,  не  почує!

Знов  веди  мене  у  гори
Весняна  дорога!
Щоб  всміхнулася  піснями  
Душа  одинока

Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827917
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2019

СОБОРНІСТЬ ДУШ - ТО НАША ЗБРОЯ!

СОБОРНІСТЬ  ДУШ  -  ТО  НАША  ЗБРОЯ!
ВОНА  ПАЛКІША  ВІД  ВОГНЮ!
НЕ  ДАЙ  ЗГУБИТИ  СВОЮ  ВОЛЮ,  
ЯКОМУСЬ  ЩУРУ  ЧИ  КНУРЮ!
ВІН  МРІЄ  -  ЗЕМЛЮ  РОЗТОПТАТИ  
У  ЗЛИДНЯХ  ЗНИЩИТИ  БАТЬКІВ…
СТАВАЙ  НА  ЗАХИСТ  УКРАЇНЦІВ,
КОЗАЧЕ  -  СОКІЛ  ЗІ  СТЕПІВ!
ТО  ЗНАК  ВЕЛИКИЙ...  СОТНЯ  РОКІВ.
ЧАС  ОЖИВАТИ  БОРОТЬБІ
ОН,  ЧУЄШ:  ЗНОВ  РЕВУТЬ  ПОРОГИ
СКУЧАЮТЬ,  БРАТЕ,  ПО  ТОБІ!
А  ЯК  СУМУЄ  УКРАЇНА!
ВЖЕ  Й  СІЧ  ВТОМИЛАСЯ  ЧЕКАТИ.

КЕРУЮТЬ  НАМИ  КАЗНА_КРАДИ..
ЩО  НИЩАТЬ  ВОЛЮ,  БІЛІ  ХАТИ..
ТОЖ  ЧАС  -  БРАТІВ  В  ПОХІД  ЗБИРАТЬ!
І  ПРАВДУ,  ВОЛЮ  ВИЗВОЛЯТЬ.
А  З  КОЗАКАМИ  -  БУДЕ  МАТИ.
А  З  КОЗАКАМИ  БУДЕ  БОГ.
ЯК  СВИНІ  БУДУТЬ  ПОГИБАТИ  -
ТО  ЗНАК  ПОЧАТКУ  ПЕРЕМОГ!
Ан.  Бук-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2019

ПРОКИДАЙТЕСЬ, УКРАЇНЦІ!

ПРОКИДАЙТЕСЬ,  УКРАЇНЦІ!

«Радійте,  більше,  усміхайтесь».  -
Порадив  мені  один  брат.
А  я  ж  …не  можу  там  радіти,
Де  нищать  Батьків  рідний  сад!
Не  зможу  рабськи  усміхатись
І  «Рай»,  «Рай  Божий»  -  голосить.
Та  Богу  свічки  за  гріхи..  гріхи  страшні  
Щодня  носить
Ні,  я..  не  можу..
Не  такая  ,  душа  прокята,  -
Навпаки:
Вона  всміхнеться,  -  мов  ридає
І  ті  вірші  -  чогось  гіркі,  
До  душ  звертаюся  у  слові,  
Вкраїнських  душ,  щоб  ожили.  
Не  в  тузі  –  у  Великій  змові
І  в  Силі  Правди  обрали  
Той  шлях,  яким  ішли  «святії»,
Не  на  хрести  -  до  Перемог..
Тож,  прокидайтесь,  Українці,
ІЗ  ВАМИ  –  ПРАВДА!  З  ВАМИ  –  БОГ!  
вірш  А.  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827497
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2019

СОНЦЕ УКРАЇНИ

СОНЦЕ  УКРАЇНИ
Вже  сад  отой  за  крок  від  квіту,
І  стежка  травами  ясна
І  бігають  в  садочку  діти
Як  ми  давно,  прийшла  весна

Я  хочу  знов  в  сади  прийти
І  мрію  тебе  там  зустріти.
Мости  містичні  осягти
І  зірку  в  небі  засвітити

Як  Ти  побачиш  її  світ  -
Торкнуться  серця  ніжно  руки
І  пропадуть,  розтануть  враз
Часи  прощання  і  розлуки

Знов  хочу  я  сюди  прийти,  
В  сади,  де  квіти  чарівнії
Де  поєднала  нас  одна,
Ясна  співоча,  отча  мрія.

Невже  забавою  була  ,
Ота  весна.  І  квіт  той  білий?
Бо  яблуня  так  відцвіла,
Мов  сивина  весь  квіт  згубила

Нова  прийшла  не  нам  весна,
Та  вабить  зустрічі  хвилина.
Шляхом  батьківським  за  село
Знов  кличе  дівична-  стежина

Якби  ж  вернути  отой  квіт  ,
І  сад  отой  і  спів  пташиний,
І  те  дитинство,  наше  що,
Душі  -  мов  сонце  України  
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827494
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2019

Серед степу широкого на горі - могила,

СТАРА  МОГИЛА
 Серед  степу  широкого  на  горі  -  могила,  
Не  така  вже  і  висока,  доля  підкорила.  
Тая  Доля,  що  віками  воленьку  ламає.
Вже  не  встане  той  козак,  що  там  спочиває.  

Ой,  не  встане,  та  й  не  гляне,  на  степ,  на  долину
На  те  сонце,  та  на  любу,  рідну  Україну  
А  якби  ж  він  встав,  чи  радий  був  та  й  отой  козаче,
Подивитись,  як  старенька,  у  хатині  плаче?

Глянув  в  небо,  на  ті  хмари,  що  пливуть  високо,  
Та  здригнувся  козаченко:  щось  Дніпро  широкий,  
Як  раніше  не  гуде,  до  степів  здалека.  
Тихо  плинуть  його  води,  десь  пропав  лелека…

Канув,  наче  все  минуло,  все  пішло  за  хмари.  
-Ой,  де  ж  Ви  мої...брати  -  козаченьки,  пани-  отамани...!  
Чи  не  кличе  вас  матуся,  що  в  тяжкую  днину,  
 У  сучасній  Україні  -  помина  дитину!?  

Замерзає,  голодує,  у  рідній  країні...  
Лише  місяць  їй  цілує  руки  лебедині,  
Скільки  зморшок  на  «отих»,  що  світ  годували!  
Що  у  молоді  літа  зерна  піднімали!
 
Усе  поле  почорніло,  як  Дніпро  вирує…
 Іде  мати,  та  без  стежки,  бо  правди  не  чує...  
А  той  вітер  край  могили  дуби  вириває  
Немов  доля,  що  віками  воленьку  ламає
 
Непорушна  серед  степу  висока  могила  ,
Наче  чайка  серед  виру,  розправляє  крила
Розправляє,  озирається:  де  ж  душа  рідная?  
Де  ж  та  доля,  де  ж  те  серце,  що  правди  чекає.
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827260
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2019