АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)

Україно, Україно

Україно..Україно..
Хто  там  над  тобою?
Хто  вважа  велику  націю  
Вівцями,  юрбою?
Нищить  хто  бібліотеки,
Медицину,  культуру?
Чому  бачиш  над  собою
Знову...знову  кнура?
Матюками  твої  діти
Як  мхом  поростають
Від  смартфонів  зомбі  наче,
Душі  пропадають!
Воля  гине!  А  земля..
В  продаж,  на  Риночку
Полонини..Ліси..кручі..
Отак
.Козачі..синочки..
З  одним  бємося,  а  таке  ж!!!
Керує  над  нами!
Придивіться!    Свині  стали  
Ізнову  панами!
Щодня  мову  до  народу
Ведуть  ,  ..та  в  могилу
Кладуть  стиха  ,  підло  ,
Хитро,    Україну    Милу!
Але..ж  Буде!
Скоро  Буде  Знамення
.  Всім,  Всюди!
ЯК    РЕВУЧИЙ  ПРОБУДИТЬСЯ  
 З  НИМ  УСІЇ  ЛЮДИ!

Ан.  БУК-  Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2022

Начорта оті молитви

Начорта  оті  молитви,  коли  боги  вже  глухі?
Коли  сита,  жирна  пика  нищить  
Душі  молоді?

Коли  мами  замерзають,  а  Свині  на  це  плювать!
І  Боги  на  зраді  сяють  золотом..  
На  крові  так  міцно  сплять.
Що  їм  до  тебе,  Іване,  що  їм  до  тебе,  Павло?

Їм  потрібні  наші  рани,  кров  святу  віддаємо
Отим  ідолам  чужинським  ,  що  поставили  рабам!
Українцю..-Українське!  
Де  наш  дійсно  отчий  храм?!

Де  та  Воля,  що  проспали?  
Тисячу  років  тому?
Де  та  міць,  яка  буяла  в  душах  наших,
У    корчмі,  в  шинку  лишили?
По  церквах  в  свічках  злили?

Оселедці  поголили  та  під  паперть  залягли,
Під    чужії  важкі  пута,  під  чужинськії  хрести?

І  тепер  ..нова  отрута.  Але  та  ж..
Бо  ті  ж..Кати!
Під  Стіною  Плачу  тихо
.Так  же  тихо  й  у  Кремлі.
Грім  не  вдарить..!

Але    Час  здолати  Лихо
.  Ми  ще  Є,  
Ми  Всі  Живі!

Що  надумали  ті  скнари,
 світовії  пацюки
Та  немитії  бояри..  
Знище  Дух  та  міць,  Руки!
Ан.  Бук-  Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2022

Вже осінь скоро нас зустріне,

Вже  осінь  скоро  нас  зустріне,  
В  зажурі  верба  у  саду  ,
І  дихають  сухим  полином,  
Шляхи  якими  в  степ  я  йду.
Там  дика  груша  осипає,  
Свої  терпкі  лісні  дари,
І  вітер  пісню  нам  співає  
І  гомонять  стиха  яри.
Здається,    тиша    вже  усюди
І  казки  ,  мрійна  таїна.  
Але  я  вірю,  ще  зустріне  
Тебе  й  мене  нова  весна!
А.  бук

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2022

Знов загубилася серед лісів дорога

Шлях  у  гори
Знов  загубилася  серед  лісів  дорога  
Що  в  сонці  світла  осявала  нас
На  мить  життя  спинилось  й  сумно  трохи,
Невже  розлуки  зустрічає  час?

Та  не  забути  вже  той  ліс,  ті  гори
Те  серце  рідне,  весняну  блакить!
Тож  кожен  рік  немов  вогнем  розлуки
Моя  Душа  на  сповіді  горить.

Тече  вода  між  лісові  коріння
Здається,  велетні  сміються  вікові
Що  в  річці  часу  миють  свої  ноги
І  витирають  їх  в  густій  траві

Агов..  чи  чуєте!  Я  сюди  повернуся!
Пройду  між  Вами  у  ясній  весні
Душі  рідній  ізнову  поклонюся
Послухаю  нові  птахів  пісні!

Навіки,  як  колися,  покохаю
Того,  хто  поруч  йде  у  таїну
Лісів  і  гір,  хто  слухає  в  розмаї
Як  пробудився  водограй  від  сну

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2022

Слава з Вами, Вої Світла! Українські козаки!

Під  знаком  Слави
Місяць  світить  на  курган,  
Де  спить  Батько  отаман.
Наверху  сидить  старий,  
Козарлюга  дідуган.  
У  волоссі  сивину,  
Місяць  лагідно  гортає,
Вдарить  струни  кобзи  дід,    ̶
Душа  хмелем  проростає!
Заспівай  та  розкажи,  
Про  величні  ті  літа
Чому  молодість  твоя
Сивим  орлом  відліта?
Чому  правда  заховалась,  
Рідна  ненька  плаче  знов?
Нащо  землю  нашу  любу
Омиває  юна  кров?
У  зірках  небесне  коло,  
Молоко  -  чумацький  шлях,  
Ніби  все  так,  як  колися,  
Та  душа  -  немов  в  вітрах.
Залили  холодні  води,  
І  могилу  й  козака,  
Бліда  мати,  від  негоди,
Вогонь  серце  висіка
Стугонять  вітри  ярами,
Від  могли  на  Пороги
Прокидайтесь,  Вільні  Браття!
Бо  поснули  неначе  й  Боги
Нам  прадавні  заповіти
Час!  Вернути  на  Віки!
Слава  з  Вами,  Вої  Світла!  
Українські  козаки!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2022

Ой у полі, попід дубом,

Ой  у  полі,  попід  дубом,
Ой  у  том  полі,
Стояла  козацька  Воля,
Плакала  козацька  Доля.
Чом  ти  плачеш,  за  чим  тужиш,
Воленька  козацька?
Чом  ти,  мати,  похилилась,
Чом  тобі  так  тяжко?
-Ой,  не  знаю,  -  промовляє
Воленька  до  Дуба.
Ой  не  знаю,  серцю  -  тяжко,
Своя  нищить  згуба!
Дубе,  дубе,  Батько  рідний!
Старий  козаченько!
Розповім  тобі  про  горе,
Чом  болить  серденько
Тяжко  мені,  ой  як  тяжко!
На  Світ  цей  дивитись,
Сліпить  очі  людська  заздрість,
Хочеться  схилитись.
Свої  свого  ж  обдирають!
Де  ж  та  Божа  кара?
Україно,  Україно!
Ой,  Чорна  ти  Хмаро!

Нищать  мати,  нищать  діти,
Аби  не  бувало
Вже  на  землі  козаків…
Ой,  клята  навала!
Отака  війна  іде  -
Зрада  захопила  нашу  душу.
І  Розрита!  Знов  стара  могила!
Не  одна!  Мінялів  плем’я
Нищить  все  і  всюди.
А  Ви  вірите  у  правду,  -
Дурні,  бідні  люди?
Мрійте,  вірте!  Поки  діти
Ваші  помирають
Вірте  в  добру  «вакцину».
Дуріть  себе!  Бо  вже  знають
Ті  що  колють,  хто  тут  жити
Має  й  панувати:
Плем’я  рабів!
Горде  ж,  вільне
-  Мусить  вимирати!
Забувайте  рідну  мову
Та  йдіть  знову  Світом!
А  китаєць  та  барига
Буде  вашим  житом
Умиватися,  радіти,
Сором,  стара  мати!
Що  таких  дітей  на  землю
Стала  ти  роджати!
Продали,  як  дуб  на  Хортиці,
Волю,  небораки
Та  й  у  рабство  поспішаєте?
Нещасні  бідаки!
Зазомбовані  в  імперіях,-
Рабів  породили
Ой,  схитнулися  б  пороги,
Великі  могили!
Ті  могили,  що  розрили
Й  досі  розривають
Копачі  провладні,  підлі
Що  ж  вони  шукають,
У  могилах  тих?
Може  свою  Долю?
Не  по  них  Кобзар  співав,
На  могилі  в  полі!
Не  по  них!  Вони  ж  бо  й  раді,
Що  не  буде  де  співати,
Кобзарям  українським!

Гірко  стогне  мати  Січа.
Дуб  старий  схилився.
Як  у  думах  козаченько
Міцно  зажурився.
І  я  ляжу  на  могилі,  поруч..
Та  й  заплачу?  Ні!  Не  буду!

-Вставай,  Байда,  ледачий  козаче!

А  може  серденько,  заспокоїться?
Та  й  будеш  ти  багатіти,
Та  усе  навкруги  як  оті  упирі,  красти
Ще  й  -  правду  душити?
Спокійно  буде  серцю,  немов  і  не  має.
Ані  серця,  ані  душі.
Мов  барига  гроші  пхає  у  кишеню.
Ой,  як  то  добре.  Йти  собі  світом!
Та  й  душею  торгувати,
Та  жити  -  мов  не  жити.
А  боротися  —  то  погано.
-Мовчіть,  схиліть  спини!
Вимога  того  «система».
-А  крила?  
-Для  чого  рабам  крила!
Обрізають.
Така  от  наша  доля!
Але,  є  ще  в  нас  і  сила,
І  вітцівська  воля!
Є,  козаче!  Пробудися!
Серце  запали!  Діти  ж  твої
То  не  вівці,  -  то  гірські  орли!
Степові  соколи!
Серце  їх  -  Дніпро!
Ще  порогами  озветься,
Вернем,  що  було!
Час  вставати,  Рід  Будити!
Досить  гнути  спину!
Святослава  Діти  славні  -
Єднайтесь  в  ДРУЖИНУ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2022

Пророцтво На могилі трави плачуть,

Пророцтво
На  могилі  трави  плачуть,
В  козака  душа  болить.
Плем’я  клятеє,  собаче,
Україну  полонить!
Знов  вогню  прохає  серце
І  душа  чека  вогню.
Ой  засмажить  би,  із  перцем,
На  нім  жабу  і  свиню!
Дайте  ж  браття,  меч  у  руки,
Як  не  сила  Вам  тримати!
Я  не  можу  жити  в  рабстві  ‒
Мушу  правдоньку  шукати!
Бо  вже  правдонька  закута,
Бо  вже  воля  ‒  у  ярмі,
Та  розчавить  нашу  Долю
Не  дамо  гидкій  свині!
Кує  Бог  нам  нову  крицю
Стане  шабля  до  руки!
Будуть  в  пеклі  довго  сниться
Свиням,  наші  береги!
Кров  ота  ж  бо  -  не  водиця,
Сльози  неньки  –  не  моря!
Най  пече  ворожі  душі
Українська  земля!
Тут  народжена  Свобода,  
Розіллється  на  весь  Світ!
Збудить  Всі  Святі  народи,
Що  дрімають  сотні  літ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2022

Волохатий кандидат (Гумореска)

Волохатий  кандидат  (Гумореска)
Багацько  слів  та  мало  діла
Слина  летить  проміж  зубів,
В  Бровка  таланти  є  великі
Стать  депутатом  він  схотів.
А  я  кажу  йому:  «Ти  ,  Бровче,
Запам’ятай,  що  депутат  ..
Повинен  мати  не  що  небудь  –
А  свій  рідний  електорат".
Як  не  надибав  ,  він  -  невдаха.
А  ти  ж  не  маєш,  бачу  я  ..
Бровко  від  злості  так  загавкав,
Що  вже  й  Сірко  підняв  виття.
А  за  Сірком  –  село  собаче.
О,  Бачу,  -  є  електорат!
Та  це  .  Бровко,  усе  ж  не  значить,
Що  ти  –  народний  депутат
А  от,  чи  маєш  ти  проекти?
На  обіцянки  –  є  талант?
Бо  з  цього  треба  починати.
Який  без  цього  кандидат!
Бровко,  бідака,  занедужав.
Ковбаси  жер  -  що  й  пухнуть  став...
"Якби  ж  він  був  тим  депутатом!
Кістки  б  народу  роздавав!
І  кожен  день  скавчав  завзято,
Тягав  котів  би  за  хвости.."
Що  вже  не  зробиш  за  мандатати..Час  певно  й  в  президенти  йти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2022

Ворогам Народу Зичимо:

Промова  до  ворогів
Ворогам  Народу  Зичимо:  
Аби  добре  їм  гикнулося,  та  так:
Щоби  їхня  пика,  свиняча
Тричі  до  власної  Ду-*  повернулася!
Най  горло  ненажерливе  –  пір’ям  поростає.  
Саму  ж  горлянку  -  гаряча  смола  обпікає!
Смажені  цвяхи  –  язика  брехливого  прибивають
А  як  хто  тілько  упирів  отих  побачить  –  
Плюються  та  ще  й  каміннями  кидають!
Щоби  їх  на  золоту  сковороду,  
Та  голою  сракою,  Братове  Козаки  посадили!
Ще  й  так,  аби  очі  рогульками  на  лоба  покотили!

На  кінець  –  зичимо,  аби  ж  Вам  було  так  добре,  
Як  тій  рапусі  у  гарячій  пустелі,  
Щоб  Вас  блохи  й  гниди  зжирали  у  власній  оселі
Щоби  волочили  свою  долю,  як  блазень  порожню  торбину
Щоби  мати  рідна  кляла  на  смерть,  щодня  й  щохвилини!
А  щоб  било  об  землю  як  щурів,  не  менше  як  тричі!

Бо  ще  позавчора  поставили  Ми  вам  поминальні  свічі!
В  церквах  замовили  останню  промову.  Та  таку,  
Аби  не  було  жодного  доброго  слова!

Най  ворогам  буде  погано,  
А  українцям  -  вільно  й  ладенько.  
Щоби  козаків    -  доля  любила,  
Навік  звільнилася  від  упирів  народних,
Славна  Мати,  мати  горда,  -  Україна-Ненька!

(ДО  100  річниці  Вільного  козацтва  в  Холодному  Яру)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022

Україно

Україно
Як  смеркалося  на  весні,  на  весні,  
То  наснилася  дівчинонька  мені.
Ой  наснилась,  чорноброва,  молода:  
Сидить  біля  річки  косу  запліта.
-Ти  скажи,  дівчино,  скільки  років  є?
Та  чи  вільне  серце,  співоче  твоє?
Ой,  чи  маєш  батька,  мати  не  лиха?
А  чи  твоя  доленька:  щедра,  не  тяжка?
Озирнулась  дівчина  -  нікого  немає.
Тільки  вітер  вербоньку  над  Дніпром  хитає.
Озирнулася  ще  раз,  серденько-дівчино.
І  розквітла  у  гаю  білява  Калина.
Ой  розквітла  ще  й  її  -  вітерець  гойдає
Мов  козак  то!  Дівчиноньку  міцно  обіймає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022

Як одиноко тут, Богуне! Де ти, мій друже бойовий?

Де  ти,  мій  друже  бойовий?
Згадай,  коли  оті  драгуни,
Казали  нам:  «Ми,  брате  -  гній»
Тепер  свої  ж  бува,  так  мовлять!
Не  сумно,  ні!  Лише  болить,
Душа,  бо  отче,  рідне  слово
Навчила  мати  нас  любить.
Для  чого  це  було?  Не  знаю.
Мандруємо  в  чужі  світи.
Німі  ж  брати,  у  отчім  раї,
Який  спиячили  кати:
Одні  вакциною  сповиті
Другі  -  в  канабісі  немов
А  мати:  стогне,  мати  -  плаче
І  ллє  дитина  чисту  кров.
Мені  сказав  один  бідака:
Що  я  багно.  Так!  Я  -  багно!
Землі  байстрюк.  Як  той  собака,
Чи  ми  по  волі  живемо?
Не  віриться  вже  щось  у  сили!
Від  молитов  –  нудить,  немов:
Могили,  точаться  могили!
І  сняться  маки,  -  ніби  кров,
З  землі  із  ними  проростає!
І  вже  новий  Богдан  сідає
На  свого  білого  коня.
Та  це  не  ти,  Богун  й  не  я!
Ми  вже  потрухли  навіки
Нас  вітром  брехнів  загубили
Брати,  простіте!  У  ці  дні,
Ридають  наші  знов  могили.
Що  розкопали  ви  колись,
Що  знов  розкопують  іуди
Візьміть  же  з  нас  хоча  б  кунтуш.
Порвіть  його,  вільнії  люди!
На  частини.
Бо  вже  забрали  булаву,
І  шаблю  деся  загубили
І  лист  отой,  що  зберігав  для  вас!
Та  й  душу  мою,  підпалили.
Горить,  мов  грамота,  свята.
На  волю  дана!  Діти.  Діти!
Знов  з  рук  зійшли  важкі  літа
І  проросло  з  них  нове  жито!
Задумливо  сидить  козак
Чи  привид  козака?  Здається?
На  тій  могилі,  що  в  недолі,
І  плаче  мов  би  і  сміється!
Кінь  кістяком  вітрам  тріщить
І  вороння  чорне  літає
Який  старий  ти  друже  став!
Ніхто  тебе  не  привітає.
Та  я,  як  друга  обійму.
Ще  пам’ятаю  що  бувало
Повстанем,  брате,  на  коні!
Ще  викрешем  вогню  з  кресала!
Ще  викрешемо,  Друже  мій!
Яке  то  щастя  мати  сили
І  жити!
Але  ми,  Богуне,  Для  тих  синів,  -
Лише  козацькая  могила!  
Остання!
Стиха  гомонить  із  нею
Соловейко  з  Гаю
Де  та  могила  не  кажи,
Співочий  друже,  Розкопають!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2022

Тільки б Україна заясніла сонцем Тільки б мала вдачу, силу Булави!

Заблукала  воля  та  й  далеко  в  полі  .
Заховалась  правда  в  чужині-  неволі,  
Ой,  де  ж  славні  діти,  хто  ж  буде  будити,  
Тебе  Україно  від  тяжкого  сну?
Прийшла  нова  зрада,  запалала  хата,
Заплакала  мати  у  ясну  весну,  
Розпинають  душу,  закликати  мушу:
Отамане,  Йване,  пробудись  від  сну!
Візьмем  вірні  коні,  нагостримо  шаблі
Наведем  де  зрада,  гарного  ладу!
Крила  волі  горді,  Ненці  повернемо,
Душу  України,  звільнем,  молоду!
А  потому  ляжем,  Батько,  відпочинем.
На  отій  могилі,  між  квіток,  трави
Тільки  б  Україна  заясніла  сонцем
Тільки  б  мала  вдачу,  силу  Булави!
ан  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2022

Збудися, плем'я Святослава!

Великий  суд

Наснився  мені  якось  сон,
Що  раптом  вмерли  всі  іуди
От  ..уявіть..  такеє  буде!
Такі  от  стануться  дива!
Були  іуди  -  і  нема!

Тому  прийшла  страшна  подія  -
Явивсь  до  всіх  іуд  Месія.
Та  й  їх  у  свиней  перетворив.
Ще  й  добре  спини  підшмалив.

А  українські  добрі  люди
Свинину  продали  усюди.
Нагодували  нею  Світ,
Що  зголоднів  за  стільки  літ
Тої  брехливої  війни
Де  гинули  твої  сини..
Твої  доньки,  Матусе,  Україно!
Поки  ховала  щедро..  сина,
Той  СВИН..  привладний,  заробляв.
І  землю  рідную  здавав  і  пропивав.
І  мості  ради..  ділили  твої  білі  хати
Та  бач,  урвалося!
Спинитись..  свиня,  бо  вчасно  не  зуміла
Здорова  стала  й  те  корито
на  себе  ж  гучно  завалила!

Збудися,  плем'я  Святослава!
Є  меч  в  руці,
З  НИМ  ВОЛЯ  ПРИЙДЕ
Й  -  ДІТЯМ  СЛАВА!
Сіки  отих  катів  й  свиней,  що
Нас  не  бачать  як  людей!

Недарма  ж  їх  всі  звуть  -  іуди
Бо  то  гидота,  а  не  люди!
Та  все  завершиться  ураз.
ВЖЕ  СВЯТОСЛАВ  НАМ  МОВИТЬ:

"НАСТАВ,  БРАТОВЕ  -  ЧАС!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2022

Зізнаюсь тобі, друже милий,

Що  палять  нам  ізнову  крила
Ті  ж  що  палили  їх  завжди.
Як  звати  їх,  -  те  знаєш  ти!
Але  вони  тепер  усюди:
В  чинах  і  наче  зовні  люди,
 Лише  обличчя  -  прикриття
Нема  душі!  Одне  дрантя!
Зупиниться  таке  абищо
Десь  біля  бідної  хатини
Та  хтиво  гляне  на  дівчину  -
Бажає  знищить  Україну
Почне  із  хати,  а  потому
Піде  все  далі  руйнувать:
Оту  страждальну  нашу  неньку.
Так  от  діється,  серденько!
Де  правда  в  брехнях  і  душа.
Війна..  війна.  Та  правда  -  спить.
Що  діється?  Ким  продається?
За  що  матуся  в  сльозах  гнеться.
Як  та  вербиця  над  могилою
За  що  тебе,  мій  брате  вбили:
Аби  землею  торгувати,
Та  Українців  розпорошить  ізнову  світом?
Хтось  спитає:
 -  Чи  де  є  правда  в  Божім  раї?
Та  я  скажу:  
-Нема,  нема!
І  Бога,  брате,  все  пітьма.
Бо  ті  Боги  з  отих  же  йдуть
Хто  меч  кривавий  нам  несуть!


Але  відродиться  ще  Сила!
І  Правда  Божая  і  крила,
Нові,  отримає  дитя!
І  буде  ВЕСНА  І  ЖИТТЯ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2022

Чарівна криниця

Стара  криниця

Села  старого,  чарівна  криниця,
В  задумі  степовій  одна  стоїть,
Колись  джерельна,  чистая  водиця
Її  співала,  а  тепер  мовчить

Розносить  вітер  спомин  про  минулі
Величні  і  вируючі  літа
Коли  козацький  кіш  стояв  тут  літом,
Коли  була  душа  ще  молода

І  хочеться  Криниці  ще  дівчат  усмішок
Козацьких  жартів,  гомін  чумаків,
Травневих  злив  і  калинових  квітів
І  мариться  їй  далечінь  віків.

Тож  стиха  засумує  ще  й  заплаче,
З  душі  злітають  кригою  слова
Криниця  нам  душею  не  пробачить,  гріха,
Що  правда  в  серці,  воля  не  жива.

Немов  учора  тут  кобзар  будив  піснями
Народну  душу  від  ганьби  і  сну
Колися  в  спеку  сивий  характерник
Дощ  закликав  і  правду,  і  весну

А  нині  геть  розбита,  мов  в  неволі,
Дітьми  покинута,  між  згарища,  одна
Криниця  мріє,  що  здалека  в  полі
Ізнов  побачте  козака-орла.

О  Боже,  нам  верни  оту  криницю!
Яка  текла  з  старого  джерела
Знов  хочеться  її  води  напитись,
Щоб  в  серці  воля  й  правда  ожила.

І  хочеться  присісти  біля  хати,
Яка,  мов  мара,  видиться  у  сні
Згадати,  як  пісень  співала  мати
І  щастя  дарувала  в  дні  ясні.

В  дитячі  дні,  не  сповнені  тривоги,
Вогненні  дні,  як  душу  берегла!
А  нині  —  мов  криниця  біля  хати
У  забуття  столітнє  знов  лягла.

Збудися,  Січнева,  жива  Кринице!
І  пробуди  окрадене  село,
Щоб  не  один  раз  тут  ще  нам  родиться,
Щоб  душі  знов  додому  привело.

Села  старого  чарівна  криниця
Одним  одна  серед  степів  стоїть,
Так  хочеться  їй  Волі  ще  напитись
І  мариться  їй  далечінь  віків.


Анфіса  Букрєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2022

І знову мені сниться дім рідний І батько й мама і чарівна птиця.

І  знову  мені  сниться  дім  рідний
І  батько  й  мама  і  чарівна  птиця.
Що  прилетіла  мов  з  дитячих  мрій
І  хоче  з  рук  рідних  води  напиться
А  може  то  й  не  роси,  не  вода..
А  сльози  неньки,  батькова  сльозина..
Все  випий,  пташе,  душе  золота!
Аби  не  плакала  вже  більше  Україна!
І  випив  птах  і  запалав  умить
І  попелом  осипався  в  долоні
Та  теплий  дощ  грозою  оживив
Злетіла  птаха,  тільки  сиві  скроні.
В  батьків..
Тримайся,  мамо,  буде  знов  весна
Не  поспішай  сивіти,  крила  не  згорають!
Дивись,  у  вирії  над  нашим  отчим  раєм
Знов    душі,  вольні,  праводою    живі,        
Соколи  з  вирію,  додому  повертають!
Несуть  на  крилах  Силу  Булові!
Всміхнися,  мамо  діти  всі  живі!
Живі  всі  ті,    хто  правду  в  серці  мають!
Ан  Буреєва-Сетфко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2022

Зруйнує Вас народне слово І воля душ і міць сердець!

(У  пам'ять  синам,  загиблим  за  Україну)  
Знов  прокидаюсь  серед  ночі
І  бачу  батьковії  очі
В  вікні,  де  все  свіча  горить
Кричу,  стучу,  а  він  мовчить.
Не  чує!  Ніби  у  задумі,
Чи  уві  сні,  у  мареві  доріг.
Років,  дощів,  
А  може,  у  пустелі  душ  людських?
У  безвісті  пустих  сердець?
-  О  тато,  тато,  я  вернувсь!
До  тебе  вітром  доторкнувсь,
Дощем  грози,  сльозу  пролив,
На  руки  твої.  
Як  ти  вчив,  до  серця  серцем  притулюсь.
Я  птах!  Та  скоро  повернусь,  людною.
Аби  діждався.  Того,
Хто  сподівався  тобі,  матусі  дарувати
Чарівну  квітку  в  Божім  раї.
На  Україні.  
Та  немає!
Нема  тут  раю!
Бачу  я,  як  і  тепер  ота  змія
На  серці  тих,  кого  кохаю.
Чи  Бог  є  там  ?  А  чи  немає,  
Його  у  Раї,  на  землі?
А  може  Бог,  як  ми,  малі,  ‒  
Малий,  заляканий  в  неволі?
О  тату,  тато!  Я  ще  тут.
Перед  тобою  на  колінах!
Та  час  ізнов  летіти  в  путь.
Піднять  на  крилах  Україну!
Дивацький  сон.  Бо  він  не  мій.
Він  того  сина,  що  загинув!
Ота,  скривавлена  дитина
У  нім  озвалась  до  батьків.
До  душ  людських,  почуте  спів!
Відчуйте  душу,  щире  слово.
А  то  загралися  у  змову.  Та  зраду
Й  думаєте  знов,  що  то  вода,  тече,
Не  кров!
Дітей  святих,  
Що  віддали,  
Життя  своє  за  Україну!
Яку  ви  з  Світом  пропили..
Та  з  Путіном,  яку  в  Руїну
Своєю  підлістю  звели
Та  хоч  велика  ота  змова
Та  прийде  більший  їй  кінець
Зруйнує  Вас  народне  слово
І  воля  душ  і  міць  сердець!
Ан.  Бук-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2022

Сплела дівча вінок Із квіток і зірок

ВІНОЧОК
Сплела  дівча  вінок  Із  квіток  і  зірок  
І  подрузі  Луні  наспівує  пісні
Сльозиною  жива  у  росоньках  трава
Мов  казкою  зі  сну  Ліс  пробудив  Весну
В  задумі  річки  плин,  старий  гойдає  Млин
Ой  Котику  …  ясний…  -  то  Гай  шепоче  з  вій.
Дитинонько  засни.  
І  серце,  і  душа  торкнеться  таїни.
Най  сплетений  вінок  –  полине  до  зірок.
А  звідти  над  ярами,  над  білими  хатами.
Впаде  тобі  до  рук,  мій  давній,  щирий  друг.
Щоб  серце  розцвіло,  Чумацький  шлях  знайшло.
Ти  зранку  пробудилось,  росиною  зросилось.
Ще  й  сонечком  засяй  і  щастя  зустрічай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2022

Ой чини, ой добрі люди,

Ой  чини,  ой  добрі  люди,
Де  ж  таке  іще  існує:
Наче  –  зовні  патріоти,
Та  в  думках  і  діях  –  грошівя  панує!
Земля  народу  буде,-  кажете  ?
Вмієте  брехати!
–  Якби  могли  би,
У  цю  ж  хвилю,  розірвали,
Україну  –мати!
Поки,  щедро,  на  землю  Святу,
Вино  молоде,  гаряче  виливаєте
Народ  –  пошили  у  дурні  ,
На  обіцянки  чхаєте..
Так  от,  зрадники  ..привладні...
Чи  вас  матуся  на  горе  нам  родила?
Що    вирили  нову  та  свідому  Україні  могилу?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2022

Чому у нас тоді не вийшло , брате. . Були б тепер над нами не …кати

І  Січеслав,  І  Україну-Мати,  
Позбавили  від  брехнів  і    орди

НЕ  ручкалися  б  з  вбивцями  дитини
НЕ  продавали    честь  і  воленьку    свою
І  Січеслав  би  мав  козацьку  Душу
І  син  не  впав  від  зради  у  Бою

І  хати  білі  наші  б  не  палали,  
І  ВОРОГ  Би  Аес  не  захопив.
Якби  козацьку  душу  владні  мали
То  не  було  б  отих  ...живих  могил

АЛЕ  розірвемо  Велику  Змову!
Вакцину  вколемо  баригам  ми  нову
Розбудить  Україну  Віще  слово
І  Сокіл  Подарує  Булаву!
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2022

Остання битва в цілім світі! Безправ’я й Воля в герц зійшлись!

ОСТАННІЙ  БІЙ
Таємно  стука  в  душу    вечір.
І    вабить  мрія  :  мир,  трава
Верби  дівочі,  ніжні  плечі,
Чумацький  шлях  знов  обійма
Здоров,  Братове  гайдамаки!
Серед  смеркання  запалю  
Я  люльку  нову  разом  з  Вами
І  шаблю    й  серце  закалю
Вогнем  ,  чарівним  що  палає
Вночі  у  лісі  Чорнім  тім
Душа  де  моя  все  блукає,
Шука  братів  ,  рідних  братів.
Шука  та  де  вони,  чи  чують?
 Горить  земля,  рідні  хати
І  роздуває  вітер  дуже  
старий  барига
Ще  й  чорти.  Всесвітні  
На  вогні  танцюють!
І  по  церквах  щури  готують  
Нове  розп’яття  для  Хреста  .
Але  яка  ж  його  мета?  
Бува  згадаєш  оту  плаху  
І  плачеш  серцем  як  дитя
Бо  над  Голгофою  собаки  
Вже  підняли  нове  виття
Горять  ізнов  батьківські  хати
Бо  кодло  блазнів  та  Іуд
Все  в  Раї  нашім  захопило.
Аби  все  знищить  там  і  тут!
Остання  битва  в  цілім  світі!
Безправ’я  й  Воля    в  герц  зійшлись!
А  кволі  люди,  душі  биті
Щось  там  шукають  у  кориті,
Чужому  й,  в  мандри  подались
Світами…  з  дітками  малими
І  все  б  нічого  та  святими  
Криваво  палаче  та  земля,  
Яку  люблю  так  гірко  я.
Колись  в  козацькую  колиску  
Клали  матусі  квіт  земний,
Мак  й  чорнобривці
Ще  й  любисток..
Кладіть  ще  й  шаблі
ЙДЕ  ОСТАННІЙ  БІЙ!
Родиться  птаха  в  ньому,  Слава
Зміцніє  криця  у  вогні
Нова,  козацькая  Держава
Засяє  Сонцем  в  Новім  Дні!
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2022

Вмер за Україну , було двадцять років. Гарний був хлопчина ще й блакитноокий

Вмер  за  Україну,  було  двадцять  років.
Гарний  був  хлопчина  ще  й  блакитноокий
Любив  він  дівчину  та  не  цілував
Навесні  в  калини  квіт  не  обривав
Вмер...  бо  ворог  клятий,  калину  спалив
Ту,  яку  ще  батько  на  щастя,  садив
Жив  би  син  Вкраїнський,  на  рідній  землі
Та  бидло  ординське  десь  отам,  у  Кремлі,
Здичавіло  й  душу  вогнем  обпекло
І  ота  дитина…  що  в  неї  було!!!  Лише  бідна  мати,
Хата  край  села..  Батьківська  калина,
Мрія  ще  була!
Дівча  цілувати.  І  міцно  любить.
Та  ні  ..  нині  ..той  соколе  На  землі  лежить..
В  боротьбі  за  хату  та  за  рідний  край,
За  руки  матусі,  за  зелений  гай…
Вмер,  в  бою  кривавім,  не  встиг  все  сказати
Що  хотів  дівчині..
Не  встиг  маму  обійняти..
Мами  теплі  руки  могли  б  врятувати!
А  сльози  оживити,  з  землі  підняти...
Та  ненька  -  далеко,  в  хатині  одна,
Не  плач  так  рідна.  Ще  буде  весна!
Синок  повернеться  у  квітках,  додому
Ординська  ж  держава  загине  в  диму.
Той..  упир  триклятий,  хозарин  тупий..
Ще  буде  благати  –  убий..  хоч  убий..
Та  ні..буде  кара  йому  більш  страшна...
Вічне  прокляття,  пекельна  тьма
Душі  його  й  серцю  -  російська  зима.
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2022

Заплуталися вівці у старому житі

Заплуталися  вівці  у  старому  житі
Некошене  воно,  на  землю  опада.
Але  ж  зерно,  копитами  прибите,
Ще  краще  навесні,  міцніше  пророста!
Бажають,  розпорошити  Рід  Великий  -УКРАЇНЦІ,
Частину  розстріляти,  іншую  -  погнать
В  поневіряння  тим  великим  Світом,
Де  вчать  і  волю,  й  правду  -  все  продать
Та  попри  забаганки  світових  бандитів
Загарбницькі  змагання  чергових  братків
Прокинуться  сини  Сварожі...  на  Велике  свято
Засмажать  внутрішніх  і  зовнішніх  катів..!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2022

А вже весна, мій друже, Вже Весна!

А  вже  весна,  мій  друже,  Вже  Весна!
А  вже  весна,  мій  друже,  Вже  Весна!
Ніхто  її  забрати  в  нас  не  сила!
Хоч,  Україна-Мати  у  Вогні
Але  над  згарищем  -
Парять  пташині  крила!
То  знов  вертають  додому  птахи,
Щоб  пробудити  піснею  країну
І  закликають  в  ріднії  степи
Козацьку  Славу  -  Берегиню  Миру!
Вона  весною  ясно  розцвіте
Серед  могил,  на  згарищах  тих,  лютих
Весна  іде!  Най  згинуть  вороги!
Бо  Україна  є  і  завжди  буде!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2022

ТАРАСОВА МОГИЛА

ТАРАСОВА  МОГИЛА
Могила  моя,  світле,  душе..
Побачити  тебе  я  мушу
Заплакать  й  думами  блукать
І  мріями  вночі  не  спать
Ти  ж  нині  ,  спи,  ще  весна  буде
Прокинуться  з  тобою  й  люди!
Їх  душить  нинішня  неволя!
Бо  Українська
 наша  доля,
Розтоптана..
 у  час  біди!!!
Іуди  знов  прийшли  сюди  
І  розпинають  нашу  мати
А  діти  її    мов  ягнята
Вже  і  не  знаю,  як  назвати
Оту  юрбу,  що  свою  неньку  
Бажають  за  безцінь  продавати
Та  й  все  пропити  пораненьку
Чи  серденько  їх  не  болить?
А  чи  душа  не  пламенить,  
Коли  усе  орда  руйнує,
Собі  ж...  хороми  знов  будує.
На  нашій,  на  святій  землі
О  Боги..  Боги  ..  чи  малі  
Ви  ще,  не  виросли  і  сили  
Не  маєте,  бо  вже  б  спалили  усе  оте  
Прокляте  рило,  
Та  й,  потім  попел  той...в  могилу  
Одну  засипати  й  забули
Де  місце  те.  Де  сплять  ті  мули.
З  душею  з  попелу  й  брехні
Бо  віслюки  не  королі...
А.  бук-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2022

До тебе на весні вернуся квіткою

До  тебе
До  тебе  на  весні  вернуся  квіткою,
Зеленим  гаєм  стиха  усміхнусь
Ще  й  піснею  пташок  і  теплим  вітром  
До  серця  рідного,  крилами  прихилюсь
До  тебе  я  вернусь  дощем  весняним
Постукаю  в  віконечко  стиха,
Та  це  усе  омана,  все  омана!
Бо  в  далину  тече  років  ріка.
Повз  те  вікно  і  руки  оті  милі,
Тече  ріка  у  хвилях  таїни
Якби  ж  нам  повернули  оті  хвилі  
Бодай  краплину  нашої  весни!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2022

До тебе на весні вернуся квіткою

До  тебе
До  тебе  на  весні  вернуся  квіткою,
Зеленим  гаєм  стиха  усміхнусь
Ще  й  піснею  пташок  і  теплим  вітром  
До  серця  рідного,  крилами  прихилюсь
До  тебе  я  вернусь  дощем  весняним
Постукаю  в  віконечко  стиха,
Та  це  усе  омана,  все  омана!
Бо  в  далину  тече  років  ріка.
Повз  те  вікно  і  руки  оті  милі,
Тече  ріка  у  хвилях  таїни
Якби  ж  нам  повернули  оті  хвилі  
Бодай  краплину  нашої  весни!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2022

Благослови

Благослови,  свій  рай  любить,  
Не  обмінять  за  злата  ..
Крові  народної  не  пить,  
Не  зраджувати  брата
Благослови,  день  Перемоги  ,  
 І  нашу  Україну,  
Аби  синів  вона  своїх  
Не  гнала  на  чужину

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2021

Чумацькая дорога між зірками,

Чумацькая  дорога  між  зірками,
Чумацькая  дорога  між  зірками,  
І  ясний  місяць  в  очі  задививсь
Та  знов  дзвенить  душа  степів  піснями
Дубочок  до  хатини  прихиливсь.
Ти  міцно  спиш,  в  казковому  полоні
Під  хатою  схилилася  блакить
І  сняться  тобі  степовії,  дикі  коні,  
Страшна  й  велична  і  чаклунська  мить
А  може  ми  жили  колись,  мій  друже?
І  все  оце  що  бачим  вже  було?
Бо  ж  над  селом  так  сяє  місяць  ясно,  -
Мов  сотні  років  він  світив  в  рідне  вікно.
У  те  вікно,  що  світом  незборимим
Вертає  душі  наші  в  рідний  гай
У  те  вікно,  де  теплі  були  зими,
Серця  чисті  ,  де  наш  дитячий  рай.
Не  знаю,  чи  постукаю  я  знову,
Бо  там  вже  не  чекають  як  колись
Але  ще  чую,  чую  колискову,
У  ній  пісні  чумацькії  сплелись
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2021

Тепер нема й Божої сили, Над всим лише Владна брехня

Тепер  нема  й  Божої  сили,  
Над  всим  лише  Владна  брехня.
Медичну  реформу  зробили?  -
Медичная  яма  з  дрантя!
І  колять  шмурдяк  і  отруту..
Щоб  менше  вкраїнців  жило.
Щоб  стали  порожніми  Душі  
Ріднеє  ,  батьківське  село  .
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2021

Заблукала Осінь у очах блакитних

Заблукала  Осінь  у  очах  блакитних
Смутком  таємниче  думи  сповила
Та  всміхнулась  тобі,  серед  листя,  квітка.
Що  у  осінь  з  весни,  мов  любов  прийшла  

І  від  того  очі  твої  заясніли,
Чарівнеє  сонце  в  травах  ожило
Мов  гірська  цариця,  квітку  ти  зігріла
І  надію  серцю  на  весну  дала  .

Я  ту  дивну  осінь,    загойдаю  вітром,  
Я  ту  ніжну  квітку  в  серці  віднайду
Подивись  на  мене,  як  весна,    привітно  ,
Та  й  верни  мені,  Весну  молоду!
Ан.Букреєва-Стефко
-ЗАБЛУКАЛА  ОСIНЬ-
 Музика,  виконання  -  Олександра  Соколова
 слова  -  Анфiси  Букреєвоi-Cтефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2021

«МВФ» - усе горлають. . Гроші . . гроші. . знов чекають

«МВФ»  -  усе  горлають..
Гроші  ..  гроші..  знов  чекають
Україну  продають,  
Ще  й  свободу  всю  проп’ють
В  ресторанах  та  з  бабами..
Бо  керують  свині  нами..
Ой  керують..  пан  на  чині,  
Але  ж    гляньте  –  то  ж  все  свині..
Хоч  і  всі  у  піджаках,
Але  ж  хвіст  –  у  реп’яхах!
Бідна  мати  Україна,  
Що  родила  свина  сина,  
Ще  й  до  влади  обрала  
Право  керувать  дала..
Він  тепер  –  іде  й  горлає:
-Нічого  народ  не  має…
Все  нам  з  Заходу  дадуть..!
Так..  за  це  ще  й  обдируть!  
Не  один  а  тричі,  Мати
З  ким  отут  нам  воювати?  
Вже  й  не  знаю..  
Із  собою..  
Бо  їмо  ж  -себе  гурбою..
Душу  собі  затовкли!
Совість  свою  пропили.
А  рідная  наша  мати  ..?
На  хресті  з  брехні  розп’ята..
Розпинайте,  подавайте..
Все  в  офшори  заганяйте…
В  рестартах  пропивайте..
Тільки  от  що:  добре  знайте,  
Існував  завжди  закон:  
Дзвонарю  вернеться  дзвон!
Ан  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2021

Бузковеє намисто

Бузковеє  намисто
Розсипалось  на  місто
То  дощ  гуляв  уночі,  
Мов  лив  на  землю  очі.
А  те  ніжне  намисто
Квітками  вкрило  місто
І  ти  ідеш  між  квіти
З  весни  у  ясне  літо
І  те  намисто  біле,
Тебе  немов  зігріло
Здавалося  що  нині,
Ти  десь  на  полонині.
Ідеш  поміж  квітками
Зеленими  стежками
І  вирами  гірськими  
І  мріями  ясними.
Бузковеє  намисто
Розсипалось  на  місто
То  дощ  чекав  уночі,
Побачить  рідні  очі.
Ті  очі,  що  ясніють,  
Як  про  Карпати  мріють,
Ті  очі:  мрійні,  сині,
Мов  небо  в  полонині
А.  Бук-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2021

"УКРАЇНСЬКИЙ РЕ-П…" КОЛИ УКРАЇНСЬКУ ЗЕМЛЮ ПРОДАЛИ, - У Рабство ми попали

"УКРАЇНСЬКИЙ  РЕ-П..."
КОЛИ  УКРАЇНСЬКУ  ЗЕМЛЮ  ПРОДАЛИ,  -
У  Рабство  ми  попали
Не  наші  вже  степи  були!
Й  Могили  –  розікрали…!
Оті  могили,  де  співав  кобзар  
Ще  за  Тараса,  
Байраки  й  душі  -  розпахала..
Провладна  та  Зараза!
Що  нас  з  землею  продали,  -
Про  це  нам  не  сказали
Що  українців  по  Світах  
«За  Планом»  розганяли...
Ідіть,  ідіть!  -  Великий  світ!
Раби  бо  Ви,  безликі!
Нащадки  Скіфів,  козаків?
–  Зомбовані  каліки!
Смартфони  швидко  роздали,
І  керувати  стали,  
Щоб  бидлом  діти,  -  бездуховним
Безроднім  виростали!
Ідіть.  Ідіть  в  «Великий  Світ»!
Ідіть,  -  немає  Неньки!
А  ми  на  Вашій  ще  …землі
Донищимо  стареньких!
Всіх  вакцинуємо  аби,
Жиріть    не  заважали.
Вертають  воїни..  сини..-
А  землю  вже  продали!
За  що  ж..  скажіте,  Полягли,
Оті  святії  діти,  -
Аби  чуже  отут  жило?
Щоб  ворогів  -  родити?
У  нацменшинах  утопає  
Моя  рідна  країна.
А  українців  -  мов  немає.
Та  й  «Мова  соколина»…  -
Забита  досі,  пропада  
Наш  квіт  у  Чорнім  гаї
Та  й  Гай  той  –  нищать
Лободу..  усюди  тільки  маєм!
Мистецька  нива  …-    в  забутті
Де  ти,  Червона  Рута?
Де  солов'ї  нові,  оті?
Пісні  вкраїнські  в  путах!
Ричать..  риплять  та  без  душі!
Чуже,  бездушне  -  миле!
Ой…  Шоу  бізнес  України  -
Мистецька  ти  могила!
Куди  йдемо…
Нащо  йдемо?
Хто  нас  веде  на  страту?
Коли  прокинемось,  Брати?
Побілимо  хоч  Хату,
Вона  давно  на  нас  чека,
На  доньку  і  на  сина!
Чом  відцвіта,  у  забутті
Червоная  Калина?
Вставайте,  Браття..
До  Борні,
За  Славу  й  Нашу  Волю!
Най  Вершник  на  баськім  коні
Оживить  душі,  кволі!
 Копитом  зіб’є  ворогів  
Ще  й  стопче  в  пил  всесвітній
Щоб  вже  ніколи  не  зустріти
Щириці  в  ЧИСТІМ  ЖИТІ
автор  -  Анфіса  Букреєва-Стефко,
нащадок  гетьмана  Б-З  Х.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2021

ЗОРЯНЕ ВІКНО музика - Олександра Соколоваслова - Анфіси Букреєвої - Стефковиконує - О. Соколов

Там  зоряне  вікно!
Крилом  торкнеться  вись
І  ніби  прочиняю  його  я
Здається,  увійде  туди  зоря,  
Здається  ми  літали  тут  колись.
Знов  сонцем  рідне  серце  озвалось,
Торкнулося,  всміхнулося  здаля
Невже  збулось,  таємне  щось  збулось?
Оте,  про  що    так  довго  мрію  я  .  
Зігріло  ніжно  душу,  обняло
Покликало  з  собою  у  Світи
Чарівними  шляхами  привело
Додому,  де  давно  чекаєш  ти
Знов  ніжну  квітку  тобі  я  зірву,
І  покладу  в  зірковому  вікні
Ти  знаєш  для  кого  вона  й  чому
Так  солодко  І  гірко  так  мені.
Анфіса  Букреєва-СТЕФКО
ЗОРЯНЕ  ВІКНО  музика  -  Олександра  Соколоваслова  -  Анфіси  Букреєвої  -  Стефковиконує  -  О.  Соколов

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2021

Немов ти мавка лісова

Немов  ти  Мавка  лісова  
В  ясну  весняну  днину,  
Ідеш  лісами  й  ожива  
З  тобою  Україна.  
Втекли  із  серця  назавжди
Дощі  і  хуртовини.  
Веди  скоріш,  в  щасливі  дні,  
Квітучу  Україну!  
Іди  шляхами,  де  пісні  
Між  вітами,  буяють,  
Де  у  кохання  солов'ї
Серцями  закликають!  
Де  є  чарівна  дивина,
 Де  буки  і  долини,  
І  чутно  голос  віддаля  
Веселий,  полонини.
І  ніжно  серце  защемить  
Обіймеш  як  калину,
Роса  зірками  упаде,
Із  гір,  на  Україну

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2021

Там зоряне вікно! Крилом торкнеться вись

Там  зоряне  вікно!
Крилом  торкнеться  вись
І  ніби  прочиняю  його  я
Здається,  увійде  туди  зоря,  
Здається  ми  літали  тут  колись.
Знов  сонцем  рідне  серце  озвалось,
Торкнулося,  всміхнулося  здаля
Невже  збулось,  таємне  щось  збулось?
Оте,  про  що    так  довго  мрію  я  .  
Зігріло  ніжно  душу,  обняло
Покликало  з  собою  у  Світи
Чарівними  шляхами  привело
Додому,  де  давно  чекаєш  ти
Знов  ніжну  квітку  тобі  я  зірву,
І  покладу  в  зірковому  вікні
Ти  знаєш  для  кого  вона  й  чому
Так  солодко  І  гірко  так  мені.
Анфіса  Букреєва-СТЕФКО

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2021

ВЕЛИКА ЗМОВА

ВЕЛИКА  ЗМОВА
Чи  що  накинув  Біс  тяжке  на  очі...
Не  бачу  я  вже  правдоньки  ніде.
Гуде  й  рипить  церквами  ще  й  регоче,
Колись  святе,  та  нині  не  святе
Тепер  це  все  у  згубі  та  задумі
За  гроші  правду  й  віру  продають
За  золото  й  маєтками,  не  видно,
Як  сина  розпинають,  мати  -  б’ють..
Отак  ..  отак..  живуть  розумні  люди!
Намордники  рабські  вже  одягли
Та  це  не  все!  Душити  ще  нас  будуть!
Бо  землю  України  пропили
Оті,  що  біля  храмів  у  молитві  ,
За  гроші  знов...  замолюють  гріхи
І  піп  благословля,  і  руки  чисті
А  під  ногами  -  кров  тече  з  ріки.
Та  юна  кров,  яку  вони  сточили.
У  жерла  ,  мов  ті  упирі  пили
Юнь  знов  кричить,  ворушаться  могили
І  стогнуть  над  могилами  батьки
той  Гріх..не  можна  відмолити  знову!
Та  Ви  плювали  на  усе  святе.
Не  Ваша  кров..  не  Ваші  діти  гинуть
Не  жаль  й  землі,  бо  душі  Ви  їсте..
І  золотом  засипалися  добре,
Криваві  та  бездушні  ще  й  німі
Всесвітня  гадюча  нині  змова.
А  Ви  немов  живі,  вже  не  живі.
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2021

Влада нині у дилемі: Як народ знищіть системі?

Влада  нині  у  дилемі:
Як  народ  знищіть  системі?  
Від  вакцини  не  вдається!
Тож,    на  війні  тоді  хай    б’ється..!
Україна  вимирає,  а  земличку  заселяє,  інший  хтось...
Такі  в  Вас  мрії...  Дуруватії  Месії...?
Та  хоч  мрія    розумненька,  
Тільки,  владнії  опеньки,  
Вам  навряд  чи  вдасться  справа.
Бо  вже
 повстала  тая  лава,  
Що  ще  має  Міцні  сили
Вас  дістать,  хоч  і  з  могили.
Тож,  не  варто  трусить  пір’я,
Та  горлати  на  подвір’ї.
Наче  Ви  ще  із  народом
Даємо  ми  Вам  свободу  
Далебі  йти,  під  три  Чорти.
Хреста  на  пупі  протягти  
Та  й  у  пісках  
Пустельних..  там,
Грать  дурня  хвойдам,  шинкарям
А.  бук-  Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2021

ВАКЦИНАЦІЯ На щоці росте пір’їна,

ВАКЦИНАЦІЯ
На  щоці  росте  пір’їна,
З  язика  сочиться    слина
Навіжені  очі  стали
Вчасно  нас  вакцинували!
Але  це  ще  -  Перша  доза,
Бо  існує  знов  погроза
У  повернення  людини,  -
Можуть  випасти  пір’їни,
Перестане  бігти  слина,
Та..  для  чого  їм    людина?
Бач,  простіше  керувати  
Де  тупі  лише  телята.
Де  немає  волі  й  сили,
Де  політика  -  могили...


БАТЬКО

Вівці  щастя  тепер  мають
Вовка  "Батьком"  називають!
Любить  їх  він  як  тварину.
І    готує  їм  вакцину.
Щоб  здоров’я  добре  мали
В  темнім  лісі  заблукали
Як  у  "Батька"  -  гладка  спина  -
Добра  вовчая  вакцина!
Вівці  вчасно  похворіли,-  
Аби..  їх  Вовки  поїли?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2021

Блазні дурнями керують,

СИСТЕМА  КЕРУВАННЯ
Блазні  дурнями  керують,
Барани  вовків  годують
Свині  знов  закон  складають
Вівці  вівців  убивають
А  гадюки  -  всіх  лікують
Ще  й  отруту  пропонують.
А  в  зірки  ...  поки  всі  спали,
Блазні  бочку  запускали
Не  в    чужі  світи  літати  -
Баранами  керувати!
Та  керуйте,    хай  поможе,
Вам  у  тому  З  Пекла,  Боже!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2021

Дуже прошу при найменших ознаках хвороби, а саме: неповага до влади, любов до українського фольклору

В  Україні  виявили  новий,  український  штам  COVID!  Він  особливо  небезпечний:  викликає  стійку  нудоту

В  Україні  виявили  новий,  український  штам  COVID!  Він  особливо  небезпечний:  викликає  стійку  нудоту  при  перегляді  новин,  активне  блювання,  перемішане  з  щедрою  українською  лайкою  та  гострими  побажаннями  які  завжди  починаються  словами:«  А  щоб  Вам,  кляті  щури  та  й  …»

На  другий  день  хвороби,  заражені  просто  маніакально  ненавидять  владу,  а  при  наближенні  до  її  представників,  регочачи,  кидають  їм  під  ноги  маски,  шмаркають  і  плюють  прямо  у  обличчя  нардепам,  -  причому,  якимось  дивним  зеленим  слизом  усе  заляпують!  Також,  хворі  складають  живі  ланцюги  країною,  вимагають  вакцинації  українською  піснею,  українською  культурою  єднаються  у  ватаги  й,  беручи  у  руки  вила,  тухлі  яйця,  жваво  поспішають  до  Києва.  

Головний  лікар  країни,  Степашкін,  дуже  занепокоєний  ситуацією,  вважає,  що  це  справжній  «Зомбіапокаліпсис»,  а  розповсюдником  хвороби  є  українське  сало,  його  хворі  навіжено  поїдають,  іменуючи  зарізану  свиню  не  інакше  як  «пане  головнокомандуючий».
«Дуже  прошу  при  найменших  ознаках  хвороби,  а  саме:  неповага  до  влади,  любов  до  українського  фольклору,  і  блювота  від  новин,  ні  у  якому  разі  не  усамітнюватися…  Бо  такі  випадки  хвороби  відзначаються  особливою  гостротою  –  люди  починають  складати  план  Нової  Коліївщини,  відчувають  у  собі  дух  Богдана  Хмельницького,  чекають  на  нового  Олексу  Довбуша  і  готуються  до  Державного  Перевороту,  під  гаслом  «УКРАЇНА  –  ЗЕМЛЯ  лише  для  УКРАЇНЦІВ!»

Тож  отакі  справи…  Відомі  Інфекціоністи  Світу  вивчили  ситуацію  та  розводять  руками,  вважаючи  стан  безнадійним  не  тільки  для  влади  України,  а  й  Світу…

Предстаники  ВООЗ  –  загалом  не  наважується  щось  коментувати.  Та  й  вони  нині  заняті  іншими,  більш  важливими  питаннями  –  готуються  у  Марсіанську  експедицію  з  метою  «Вилікувати  марсіанське  населення  від  Холерної  свинки…».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2021

Для чого воля Вам, німі, Німі заляканії люди?

Для  чого  воля  Вам,  німі,  Німі  заляканії  люди?  
Дітей  хаваєте.  
В  ярмі..  Вам  добре  ,  далі  жити    буде?
Так.  Добре,  бо  думок  нема  і  серце  як  трава  билина.
Була  собі...  та  й  понесло,  кудися  вітром,  
Сиротино!  ти  Українцю  у  віках!  
Аби  стояти  на  колінах,  перебувати  в  байстрюках,
То  звично.  
Так?  Собачий  сину!
Колися  був  ти  мужній  Скіф,  
Сарматів  хист  мав  соколиний,  
Козацьку  душу  колись  мав,  
І  серце  правди,  
та...  загинув.
Забув  хто  ти,  поплазував,
Ще  й  досі  десь  в  багні  плазуєш
В  Світах  безмежних,  
Ти  не  птах,  й  не  черев..
Бо  землі  не  чуєш,  своєї,  
у  свої  ногах.  
Себе  призирливо  питаєш,  
-  Чи  батько  мій  не  той  жебрак,
Ще  й  свині  спину  підставляєш...
Той..  той...як  швикдо  ти  пізнав..
Якого  роду  та  коліна.
Але  ж  твій  батько  якось  встав
Та  й  заколов  оту  тварину!
Чи  зможеш  ти  оце  зробить?
А  чи    знімів,  як  пень,  навіки?  
Вакцина  від  брехні  одна  -
Ти  знаєш  добре  оті  ліки!
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2021

Ой у ярі, там криниця

У  ярі  криниця  
Ой  у  ярі,  там  криниця,
З  вітром  розмовляє,
Ще  й  джерельна  водиця,
Швидко  поспішає.

Там  нам  хороше  було,
Серцю  ясно,  мило
Там  тебе  моя  душа
На  шляху  зустріла

А  тепер  у  серці  сум  —
Стежки  замітає,
І  криниці  в  заметіль
Ніби  вже  й  немає.

Та  мене  ота  криниця
Знову  заманила,
Ой  криниця,  ой  красуне,
Чарівниця  мила!

Чи  сховалася  ти  де
У  ярах,  долинах?
Може,  ходжу  та  шукаю,
Не  по  тих  стежинах?

Ой  кринице,  ворожила
Нам  квітками  м’яти,
Що  все  забудеться
Але,  скільки  ж  ще  чекати?

Шляхи  снігом  замело,
Серце  розгубилось
А  якби  ж  ота  криниця,
Мені  знов  зустрілась!

Ходить  можна  поруч  неї,
Та  її  не  взнати,
Жити  можна  все  життя.
Щастя  лиш  не  мати.

Де  криниця  чарівна,
Журчить,  промовляє?
Де  рідна  мені  душа,
На  мене  чекає?

А  як  весна  знов  прийде
У  ліси,  долини,
То  знайду  оту  криницю,
До  душі  єдину.
2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2021

Конвалії зустрілись у старому саді

Конвалії  зустрілись  у  старому  саді.
 Таємничі  феї,  мавки  лісові!  
Дівоча  ніжність  і  весни  зізнання  
 Але  схилились  ніби  у  журбі.
 Чи  Ви  від  сонця  красеня  сховались?  
Чи  давні  згадки  в  квіті  ожили?
Знов  ті  конвалії  тобі  й  мені  всміхались.
 Тебе  й  мене  додому  привели!
Як  ті  конвалії  тобі  й  мені  всміхались
Твоє  й  моє  дитинство  берігли...

музика  -  Олександра  Соколова
слова  -  Анфіси  Букреєвої  -  Стефко
виконує  -  О.  Соколов

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2021

Птахи над дзвонами кружляють. Птахи у небі мов пливуть

Птахи  над  дзвонами  кружляють.
Птахи  у  небі  мов  пливуть
Бо  дзвони  до  душі  благають
І  дзвони  правду  в  серце  звуть
А  правда  та,  де  ті  могили,  
А  правда  та,  де  в  полину,
Лежить  дитина,  що  любила
Життя!  Не  зраду,  не  війну!
Героєм  стати  не  бажала
Але  так  мати  сповила,
Коли  синочка  ще  чекала  -
Козацьку  душеньку  дала
Ой  мамо,  мамо!
 Дзвін  лунає...
Ним  птаха-Слава  заклика
Підняти  меч  за  щастя  в  Раї
Де  крила  зрада  обпіка
Де  у  закличнім  передзвоні
Ще  чутно  клекіт  вороння,
Де  знов  заплакала  ікона,
Почувши  гетьманів  ім’я.
Почувши  мову  соколину,  
Розпяття  зникне  на  віки,
На  крилах  волі  Україні
Повернуть  Славу  козаки
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2021

ВСТАВАЙ, УКРАЇНО, ЗАГАРБАНА КАТАМИ!

ВСТАВАЙ,  УКРАЇНО,  ЗАГАРБАНА  КАТАМИ!
ВСТАНЬ,  ВЕЛИКА  МАТИ!
БО  З  ТОБОЮ  БОГ  ЗАПЛАКАВ,
БІЛЯ  ТОЇ  ХАТИ..
БО  З  ТОБОЮ  ПРАВДА  Й  ВОЛЯ,
ХОЧ  І  У  КАЙДАНАХ
БО  З  ТОБОЮ  ДУША  МОЯ,
СИНИ-ОТАМАНИ...
ВСТАВАЙ  МАТИ!  
ДОСИТЬ  СПИНУ  ГНУТИ
ПІД  КАТАМИ,.
ДОСИТЬ  СИНІВ  ВЖЕ  ХОВАТИ
ТЕМНИМИ  СТЕПАМИ
ЗЕМЛЮ  ТВОЮ,  ТВОЮ  ВОЛЮ
ЗА  ГРОШІ  ПРИДБАЛИ
ТА  Й  ВОГОНЬ  ХВОРОБ,  ПЕКЕЛЬНИЙ
В  ХАТИ  ЗАКЛИКАЛИ..
ТІЛЬКИ..  ВАТРА  ОБПІКАЄ
НЕ  СВІЧКИ  -  А  СПИНИ,,
ЗНІМЕ  МЕЧ  ..УСІ  ШАПКИ..
ЧОРНІ..  З  УКРАЇНИ!
нащадок  Б  -З  А  .  Бук-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2021

Ходить мати в степ за хати, Ходить де могили,

Ходить  мати  в  степ  за  хати,
Ходить  де  могили,
Чом  не  спиш,  матусю  сива?
Спи.  Вже  все  пропили!
Все  програли,  прогуляли,
Вже  й  душу  змінили
На  корито,  а  колися  —
Ворога  ми  били!
Були  крила.  Та  бач,  трохи
Пір’я  наростало,
На  крилечках,  тож  для  злету  —
Міці  все  не  мали.
Час  вже  тобі,  сива  мати,
Проклинати  діти
Пропили  усе  що  мають
Та  й  пустили  Світом.
А  паскуди  Світові
Дурнів  з  дурнів  взяли
Та  й  поставили  в  верхи
Щоб  ті  керували.
Залякали,  щоб  в  хворобах
Тебе,  Україно!
Плаче  мати,  плаче  душа,
Бо  ховає  Сина!
Бо  вже  скоро  голод  новий
Принесуть,  паскуди.
Чуєш,  чуєш..  вже  ідуть  снігами
Іуди!
До  твоєї,  Нене  хати,
До  тої  могили,
Де  ще  квітне  по  весні
Червона  Калина!
А  як  квітне,  так  і  родить.
Щедрі  має  грона!
От  тобі  малюй,  Малюй!
Боже,  як  –  ікона:
Мати  плаче  над  могилою,
Де  ховає  сина
Мов  зі  сліз  отих  зродилась
Нова  калина!
Сів  на  неї  сокіл  гордо,
Та  й  стріпнув  крилами
Оце  Вам  і  Нова  Трійця!
Ставай,  Брате,  з  нами!  2020р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2021

Серед степу широкого на горі ‒ могила, Не така вже і висока, ‒ доля підкорила.

МОГИЛА
Серед  степу  широкого  на  горі  ‒  могила,
Не  така  вже  і  висока,  ‒  доля  підкорила.
Тая  Доленька,  що  віками  волю  ламає.
Тож,  чи  встане  той  козак,  що  там  спочиває?
Ой  чи  встане,  та  й  чи  гляне,  на  степ,  на  долину,
На  те  сонце,  та  на  любу,  рідну  Україну
А  якби  ж  він  встав,  чи  радий  був  би  той  козаче,
Подивитись,  як  старенька,  у  хатині  плаче?
Глянув  в  небо,  на  ті  хмари,  що  пливуть  високо,
Та  здригнувся  козаченко:  щось  Дніпро  широкий,
Як  раніше  не  гуде,  до  степів  здалека,
Тихо  плинуть  його  води,  десь  пропав  лелека.
Канув,  наче  все  минуло,  все  пішло  за  хмари.
-Ой,  де  ж  Ви  мої,  брати-козаченьки,  пани-отамани!
Чи  не  кличе  Вас  матуся,  що  в  тяжкую  днину,
У  сучасній  Україні  ‒  помина  дитину?
Замерзає,  голодує,  у  рідній  країні,
Лише  місяць  їй  цілує  руки  лебедині.
Скільки  зморшок  на  «отих»,  що  світ  годували!
Що  у  молоді  літа  зерна  підіймати!
Ой  ти,  Мати,  чому  плачеш,  що  ‒  негожі  діти
Твою  душу,  твоє  серце  нині  захистити?
Прости  сина,  пробач  доньці!
Слабкі  та  ледачі!
Клич  отого,  що  лежить  у  степу,
—  Гей,  душе,  козаче!
Вставай,  серце,  що  ти  спиш!  Досить,  Батько,  спати!
Вже  шакали  чужорідні  нищать  твою  мати!
Пройди  степом:  он  хрести  ‒  Діти  молодії!
А  здаля  ‒  ростіть  хороми,  чекають  Месію.
Довго  тільки  щось  чекають.  Не  приходять  Боги
Та  й  до  храмів  де  з  костей,  виклали  дороги!
Та  де  золото  панує  замість  правди  й  волі,
Де  розп’яттям  віковим  розпинають  долі.
-  Розпинайте,  ми  вже  звичні!
От  тільки  могили,  б’ють  крилами
Бо  там  душі,  що  ще  мають  крила!
Поле  –  чорне,  степи  –  море,
Трави,  як  ті  хвилі.  І  стоїть  немов  на  чайці,
Козак  на  могилі.
Озирається  навкруги,  ще  й  пісню  співає:
-  Ой  кружляє  орел  над  степом,  гніздечка  шукає,
Ой  на  коні  вороному  ‒  козак  вільно  скаче,
А  дівчина  молоденька,  за  ним  в  гаї  плаче…
Вітер  хилить  сиві  трави,  поле  почорніло,
Іде  мати  та  без  стежки,  де  стара  могила.
Ой  той  вітер,  край  дороги,  дуби  вириває!
Немов  Доля,  що  віками  Воленьку  ламає.
Непорушна  серед  степу,  «Висока  могила».
Наче  чайка  серед  виру,  розправляє  крила.
Розправляє,  озирається,  до  Душі  –  шепоче.
І  почув  Козак  молитву,  розкрив  Орел  очі!
1998  -  2021  р.(вірш  Анфіси  Букреєвої  -Стефко)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021

Мов прокидаюсь серед ночі І бачу батьковії очі

Мов  прокидаюсь  серед  ночі
І  бачу  батьковії  очі
В  вікні,  де  знов  свіча  горить
Кричу,  стучу..  а  він  мовчить.
Не  чує.  Ніби  у  задумі  ,  
Чи  уві  сні,  у  мареві  доріг.

Років,  дощів,  
А  може,  у  пустелі  душ  людських?
У  безвісті  пустих  сердець
О  тато,  тато…  я  вернувсь..
До  тебе  вітром  доторкнувсь..
Дощем  грози  сльозу  пролив.
На  руки  твої.  Як  ти  вчив,  
До  серця  серцем  притулюсь.
Я  птах.
Та  скоро  повернусь,  людною.
Аби  діждався.  Того,  
Хто  сподівався  тобі  і  мамі  дарувати
Чарівну  квітку  в  Божім  раї.
На  Україні..  Та  немає.  Нема  тут  раю.
Бачу  я,  як  і  тепер  давить  змія  
На  серце  тих,  кого  кохаю.
Чи  Бог  там  є?  А  чи  немає  його  у  Раї  на  землі…
А  може  Бог,  як  ми  ..  Малі..
Малі  й  залякані  в  неволі.
О  тато..  тато..Я  ще  тут.
Перед  тобою  на  колінах.
Та  час  ізнов  летіти  в  путь.
Піднять  на  крилах  Україну.
Дивацький  сон.
Бо  він  не  мій.
Він  того  сина,  що  загинув.
Ота..  скривавлена  дитина  
У  нім  озвалась  до  батьків.
До  душ  людських,  почуте  спів!
Відчуйте  душу,  серце,  слово.
А  то  загарлися  у  змову.  Та  зраду  
Й  думаєте  знов,  що  то  вода,  тече..  не  кров.
Дітей  святих..  

В  вікні,  де  знов  свіча  горить
Кричу,  стучу..  а  він  мовчить.
Не  чує.  Ніби  у  задумі  ,  
Чи  уві  сні,  у  мареві  доріг.

Років,  дощів,  
А  може,  у  пустелі  душ  людських?
У  безвісті  пустих  сердець
О  тато,  тато…  я  вернувсь..
До  тебе  вітром  доторкнувсь..
Дощем  грози  сльозу  пролив.
На  руки  твої.  Як  ти  вчив,  
До  серця  серцем  притулюсь.
Я  птах.
Та  скоро  повернусь,  людною.
Аби  діждався.  Того,  
Хто  сподівався  тобі  і  мамі  дарувати
Чарівну  квітку  в  Божім  раї.
На  Україні..  Та  немає.  Нема  тут  раю.
Бачу  я,  як  і  тепер  давить  змія  
На  серце  тих,  кого  кохаю.
Чи  Бог  там  є?  А  чи  немає  його  у  Раї  на  землі…
А  може  Бог,  як  ми  ..  Малі..
Малі  й  залякані  в  неволі.
О  тато..  тато..Я  ще  тут.
Перед  тобою  на  колінах.
Та  час  ізнов  летіти  в  путь.
Піднять  на  крилах  Україну.
Дивацький  сон.
Бо  він  не  мій.
Він  того  сина,  що  загинув.
Ота..  скривавлена  дитина  
У  нім  озвалась  до  батьків.
До  душ  людських,  почуте  спів!
Відчуйте  душу,  серце,  слово.
А  то  загарлися  у  змову.  Та  зраду  
Й  думаєте  знов,  що  то  вода,  тече..  не  кров.
Дітей  святих..  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2021

#ЗІСТАРИХЗАПИСІВ 2014 року 22 січня була в Києві. Приїхала ранком, о 6. 20…

#ЗІСТАРИХЗАПИСІВ  2014  року
22  січня  була  в  Києві.  Приїхала  ранком,  о  6.20…  Зустрів  щедрий  сніг  і  ще  -    страшна  звістка  про  першу  криваву  жертву  Майдану  –  дніпропетровського  хлопця,  .  З  тим  прийшла  у  серце  зима,  яка  панує  досі.
Ще  Перед  очима:  чорні  клуби  диму  з  вул..Грушевського,  -  пливуть  вони  величезною  хмарою  над  центром  столиці  вільної  України,  аж  до  статуї  архангела  Михайла    …  А  той  святий  воїн-  захисник  Київу  ніби  бється  над  майданом  з  нечестю…
Та  й  він,нажаль,    не  здатен    захистити  юних  та  чистих  серцем  українських  хлопчиків  та  дівчаток,  мужніх  жінок  та  чоловіків,  що  там,  внизу  дихають  пилом  і  зневагою  української  еліти.  Тяжко.  Київ  вже  не  той:  натхнений  та  творчий,  духовний  та  велично-пихатий  центр,  яким  бачився  мені  ще  пів  року  тому…
вже  по-обіді,
ще  дужче  Йде  сніг  і  …  здається  :  статуя  Володимира  у  мареві  заметілі  повертає  обличчя  у  бік  пожежі  народної,  що  там…..на  вул..  Грушевського.  «Кривавий  Володимире»…  «Хрестителе  Русі»  …!!!  –  кричать  голосно  з  верхівок  дерев  чорнії  ворони,  літають  над  статуєю,  ніби  знущаються,  намагаються  зачепити  крилом...    І    сніг  раптом  стікає  з  обличчя  велетня…мов  сльози.  Невже…Навіть  колись  проклятий  народом,    величний  та  пихатий,  звеличений  літописцями  у  віках,    князь  гірко  плаче?
Та  що  до  його  сліз  тим  дівчаткам  і  хлопчикам  на  Мадані,  на  грушевського,  тим  козакам…Наразі  над  Україною  височіє  не  владне  обличчя  князя,  а  клуби  диму,  кров,  що  застеляє  милі  дитячі  очі…очі,  що  вже  стали  серйозні,  завчасно  подорослішали    та  навіки  набралися  суму….
Хто  бачив  хоч  раз  ,  як  твій  товариш  за  хвилину    вмирає  від  кулі  –  того  назавжди  лишить  молодість!  Того  усмішка  стане  суворою..
Як  же    помиляються  ті  ,  хто  своєю  зрадою  та  неповагою  до  народу  роздмухав  вогонь  революції  на  нашій  землі…
Ті,    хто    доклав  у  українське  вогнище  дрова,  бажаючи  на  цьому  «заробити»….
Панове!  Отямтеся!  Україна  змінюється,  росте,  набирає  сили,  вже  Змінилася!  Вже  виросла!    -  бо  має  патріотів,  що  заставлять  змінитися  й  владу  і  устрій  ,  закони,,  що  повернуть  владу  у  трудящу,  правдиву  руку!.  Обличчя  гідне  славетному  князю  повернуть!    Заставлять  поважати  себе  у  власні  країні!
От  і  на  барикадах-  бачили?  Працюють  як  одна  родина!  Душа  радіє!  А  який  вогонь  у  цих  мужніх  ,  вірних  рідній  землі  серцях?  Прислухайтеся!  Бо  втратите  багато…  передусім  повагу  від  своїх  нащадків!
Поважайте  свій  народ!
Час  прийшов  вклонитися  своєму  народові,  замислитися  на  тим,  чи  не  з  своєю  совістю  розпочатий  кривавий  бій,  чи  не  в  свою  дитину  стрілятиме  завтра    снайпер,  не  свою  матусю  поб’є  до  смерті  палею  хлопець-Беркутовець…    «Ой  беркути  кружать  країною.  Бідні  діти!»-  промовляє  старенька    бабуся  на  майдані,  страждально  дослухаючись    вибухів  на  Грушевського…
«  Та  що  тих  хлопців  жаліти!…  -Хай  ,  вони  повиздихають  …Бо  ж  вони  -  з  Галичини,  не  наші..»-  відмахується  від  неї  якийсь  дід.
«За  ці  слова  хочеться  плюнути  старому  у  обличчя!  Як  так  можна  казати?  Це  ж  усе  -  Україна,  наші,  Українці!  Чому  така  зневага,  зловісність?  Не  буває  біди  на  пустому  місці!
Та  добре,  що  не  у  кожній  душі  подібне,  більшість  Киян    –  підтримуюють.    На  барикадах  ввечері  бум  –  кияни,  разом  з  приїжджими  носять  у  мішках  сніг,    кригу  …  Та  натхненно  співають  гімн,  патріотичні  пісні…
Так,  сьогодні  майдан  з’єднав  народ!  І  мабуть  час  зрозуміти  це.
Час!Почути  голос  свого  народу  тим,  хто  мітить  на  п’єдестал  Володимира..  Не  можна  кривавою  хвилею  панувати  над  нащадками  козаків  та  славетного  Довбушу,  не  можна  знущатися  владі  над  мужніми  шахтарями,  які  кожен  день  йдуть  на  роботу  у  забій,  мов  на  смерть,  а  отримують  за  це  -  копійки  .
Час  вклонитися  власному  народу  та  спинити  криваву  бійню  ,  яка  може  перетворити  Україну  у  пекельну  браму  не  на  одне  століття…  Досить  страт!  Досить  зради!  Досить  беззаконня!  Досить  брехні  та  набивання  кишень!
Думайте  не  про  себе,  а  про  Свою  Україну  ,  Свій  народ!  А  вже  потім  –  складайте  власні  статки…  Бо  будете  прокляті  у  віках.  Закликаю  нашу  владу  до  миру!  Закликаю  народ  до  єдання!  Землі  Українські  нікому  не  віддамо!  Ані  ближньому  бртику,  ані  Китаю,  якому  нас  бажають  підкласти  у  дарунок,  ані  ще  кому…Хай  навіть  ціною  власних  портфелів…Складіть  свої  повноваження!  Змініть  себе  !  Спасіть  Україну!
22.01.14…  вже  біля  16.00…  на  Грушевського,  майдані  чекають  на  штурм…  чути  вибухи,  …  дим  виїдає  очі…  Та  на  хвилину  панує  тиша.  І  ось  як  диво  якесь  -    у  Михайлівському  зриваються    дзвони…      там,  під  куполом  ,  серед  темряви  ,  таємничого  сяйва    свічок,    до  українців  ,  української  влади  священик  промовляє    незвичну  молитву…  ,  закликає  до  захисту  України,  припинення  кровопролиття  та  просить  Бога  не  дати  зруйнувати  нашу  волю  народну,  Державність,  захистити  українських  патріотів.  ….дякую,  святий  отче,  за  ці  правдиві  ,  гідні  слова!  Може  вони  будуть  нарешті  почуті…  Прошу  за  це  на  колінах!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2021

Вже снігами замітає Гори і долини

Вже  снігами  замітає
Гори    і  долини
А  я  все  не  відшукаю  
Милую    дівчину

А  я  все  та  й  не  знайду
Рідні  ніжні  руки
Ще  й  сопілку  чарівну,
Що  дарує  звуки

Ой  сопілочка  заграй!
Серце  заспіває..
Бо  мене  у  рідний  край  
пісня  повертає

Ще,    кохання  таїна
І  зіронька  рання
Що  зійшла  поруч  хатини...
Де  живе  кохання..

Вже  снігами  замітає
Гори    і  долини
А  я  квіти  чарівні  
Несу  для  дівчини

І  Чугайстер  з  Чорногори
Нам  веслу  грає
У  хатині  рідне  серце
На  мене  чекає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2021

Вже снігами замітає Гори і долини

Вже  снігами  замітає
Гори    і  долини
А  я  все  не  відшукаю  
Милую    дівчину

А  я  все  та  й  не  знайду
Рідні  ніжні  руки
Ще  й  сопілку  чарівну,
Що  дарує  звуки

Ой  сопілочка  заграй!
Серце  заспіває..
Бо  мене  у  рідний  край  
пісня  повертає

Ще,    кохання  таїна
І  зіронька  рання
Що  зійшла  поруч  хатини...
Де  живе  кохання..

Вже  снігами  замітає
Гори    і  долини
А  я  квіти  чарівні  
Несу  для  дівчини

І  Чугайстер  з  Чорногори
Нам  веслу  грає
У  хатині  рідне  серце
На  мене  чекає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2021

Прокинься месник України!

Прокинься  месник  України!
Луна  вже  спить,  пора  нічная,
Туман  повзе,  рай  засинає,  
І  мов  життя  нема,  -  спинить
Так  хочеться  отую  мить,
Коли  ще  вірили  у  долю.  
Коли  були  ми  молоді.
Та  на  крилах  у  рай  літали  
Й  ходили  босі  по  воді.
А  ніч  зірками  вже  ридає.
І  пес  завив  як  вовк  у  раї.
І  цвинтар  січовий  мовчить.
Там  отаман  старезний  спить.
Птахи  кричать,  немов  з  хмарини
Прокинься  месник  України!
Прокинься,  козаків  збуди  
Та  рай  святий  знов  захисти!
А.  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2021

*ВОГНЕННИЙ КІНЬ*

*ВОГНЕННИЙ  КІНЬ*
Проміння  сонця  у  степах  блукає
Вогненну  гриву  ‒  вітер  упіймай!
Спіши,  мій  коню,  де  брехні  немає
Лети  ж  мій  коню,  там,  де  волі  рай!
Старих  дубів-дідів  чарівна  сила,  
Схитнулась  вітру-брату  недарма
Вже  кінь  козацький  відчуває  крила
Рука  знов  шаблю  батьківську  трима
Тобі  зірковий  шлях  мов  другу  підкориться!
Разом  по  ньому  доля  нас  вела
У  ті  степи,  де  дихають  могили  
У  ті  степи  де  правдонька  жила
Де  браття  брата  зустрічали  щиро
Де  Сили  ‒  «Пробудити  час»,  давно!
Спинись  отут,  мій  коню,  де  могилу
Вколисує  зірковоє  вікно!
Спинись,  
Скупайся  у  Чумацькім,  яснім  світі!
Намрій  щось,  думи  в  серці  пробуди!
Тоді  прокинуться  ті  воїни  столітні  
До  них  озвуться  весняні  сади.
Лети  мій  коню,  чистим  білим  степом
Копитом  бий  душі  холодне  скло!
Не  час  руїни  величі  будити
Збуди,  що  вольного  у  них  жило!
Прокинуться  і  вийдуть  подивитись
На  той  курган:  Великі  та  Прості
Борці  за  Правду,  Воленьку  народу
І  Збудяться  Пророцтва  на  Житті
2020  січень  .Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2021

Ой у полі холодна завіса…

Ой  у  полі  холодна  завіса…
То  хурделиця  йшла  погуляти  
І  луна,  нахилилась  до  ліса,  
Заходилась  собі  спочивати

Замітає  задумливі  віти,  
Пориваючи  тугою  дні…
І  неначе  веселії  діти  в  небі  
зірки  гойдають  сумні..

Підпалили  вогняні  кресала,  
Заходилися  світ  дивувать…
Та...  дорога  снігами  припала…
Вже  й  санчата  здалека  дзвенять

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2020

Задзвеніли дзвони! Задзвеніли дзвони! Чуєте, ізнов – Здаля!

Задзвеніли  дзвони!
Задзвеніли  дзвони!
Чуєте,  ізнов  –  Здаля!
У  полоні  білім,
Мовби  на  свічу
На  луну,
Задивиться  земля.

У  гріхів  спокуті,
у  душевній  скруті,
У  полоні  почуттів!
Діва  зашарілась,
Серцем  заяснілась,
Бо  Різдво  -  то  диво  з  див!

Задзвеніли  дзвони,
І  немов  ікони  усміхнулися,  здаля
Бо  перша  ікона  -  там  де  біла  хата
Там  де  рідна  є  земля!

Там  де:  ночі  чари,
Де  гортають  хмари
Волоси  дівча-верби,
Де  калини  грона,
Де  старі  могили,
Огортають  мрій  сніги

Ой  землице-діво..
Сотвори  нам  диво
Чом  задумана  стоїш?
На  оту  ікону,
На  луну  холодну,
Дивишся,  усе  мовчиш?

Не  ламай  знов  руки,
Не  чекай  розлуки  -
Піднімай  у  Бій  синів!
Най  Різдвяні  дзвони,
Визволять  з  полону
Душу  українську  -диво  з  див!
Ан.  букреєва-Стефжко  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2020

Задзвеніли дзвони! Задзвеніли дзвони! Чуєте, ізнов – Здаля!

Задзвеніли  дзвони!    
Задзвеніли  дзвони!
Чуєте,  ізнов  –  Здаля!  
У  полоні  білім,  
Мовби  на  свічу  
На  луну,  
Задивиться  земля.

У  гріхів  спокуті,  
у  душевній  скруті,
У  полоні  почуттів!  
Діва  зашарілась,
Серцем  заяснілась,  
Бо  Різдво  -  то  диво  з  див!

Задзвеніли  дзвони,  
І  немов  ікони  усміхнулися,  здаля
Бо  перша  ікона  -  там  де  біла  хата
Там  де  рідна  є    земля!

Там  де:  ночі  чари,  
Де  гортають  хмари
Волоси  дівча-верби,  
Де  калини  грона,
Де  старі  могили,  
Огортають  мрій  сніги

Ой  землице-діво..  
Сотвори  нам  диво
Чом  задумана  стоїш?
На  оту  ікону,  
На  луну  холодну,
Дивишся,  усе    мовчиш?

Не  ламай  знов  руки,  
Не  чекай  розлуки  -
Піднімай  у  Бій  синів!
Най    Різдвяні  дзвони,  
Визволять  з  полону  
Душу  українську    -  диво  з  див!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2020

Мені здається, все брехня. Оббрехані тим блудом люди. Схиляють голови чумі,

Мені  здається,  все  брехня.
Оббрехані  тим  блудом  люди.
Схиляють  голови  чумі,
Яку  готують  нам  іуди.
Таке  неначе  вже  й  нема,
Нема  моєї  України.
Пітьма  в  душі,  в  житті  пітьма.
І  стіни,  стіни…  стіни…стіни…
Отої  страшної  тюрми.
В  яку  вмирати  посадили.
Сади  неначе  десь  вродили,
чи  зацвіли.Та  не  мені!
Ні  не  мені.
Бо  знов  кадило  кидають  в  очі..
Як  пече!
Аж  серце  від  його  палає.
Мовчить  народ.
та  на  плече
Недоля  руки  простягає.
За  горло  душить  німота.
Бо  знов  зігнута  на  коліно
Ота  проклята  і  свята  ,
Могила  моя,  Україна.
Чи  тобі  стане  сил  повстать?
Бо  час  прийшов  -  брехні  година!
Вже  кодло  те...  cлід  розкидають
І  розтоптати,
Україно...!
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2020

ПОВІє ВОГОНЬ З ХОЛОДНОГО ЯРУ… І знов тебе, мій світлий раю,

ПОВІє  ВОГОНЬ  З  ХОЛОДНОГО  ЯРУ...
І  знов  тебе,  мій  світлий  раю,
Душа  моя  з  пітьми  впізнає
Не  мала  спокою  ніде,
А  тут  на  сповідь  знов  іде
Оголена..
Як  народилась.
Мов  до  матусі  прихилюся,
До  тебе,  білена  хатина.
Прийми  ж  мене!
я  мов  дитина,
На  руки  голову  кладу,
І  душу  свою  і  мету
І  правду–все  у  тім  раю
Я  тобі,  нене  ,  віддаю,
Складу  стиха,  на  той  вівтар..
Святий  вівтар!
Бо  в  вирі  мар
Над  ним  хтось  плаче  і  сміється.
-Хто  тут?
Та  він  не  зізнається.
Не  хоче  мені  розказати
За  що  отут  щомить  розп’ятий..
Святий  народ,  що  жив  й  співав
Бо  птах  під  серцем  вільних  мав.
ТА  триста  років  вже  не  має…
За  що  його  на  суд  страшний,
Веде  обідраний,  сумний
Сліпий  й  старий  бідака-  чорт?
Чому  та  біла  хата  і  земля…
оТ  -ОТ  ВЖЕ  буде  не  моя?
І  не  твоя,  мій  світлий  Раю..
ЗРАДЛИВІ  душі  народжaє
Свиня  стара
Не  дивно  ж  Рай  -
В  пітьмі  .
Дніпро-…  У  забудовах  та
в  кайданах..
Тяженько  спить.
Ой  отамани...  Ні  я  не  смію  вас  згадать...
Хай  сплять,  хай  міцно,  діти  сплять!
Вже  й  місяць  кволо  світить  там,
Де  був  душі  величний  храм..
Та  що  це  я  ?  Уже  світає.
І  соловейко  знов  співає.
Так  хороше,  немов  давно.
То  може  вернем  що  було?
І  заживем  у  волі  знову?
І  дітям  рідну  колискову
Будем  співати,  не  чужинську..
А  вільну,  нашу,  українську?(А.  Букреєва-Стефко)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2020

СОТВОРЕНЕ ЖАБАМИ . . У БОЛОТО Й МЛИКНЕ. .

СОТВОРЕНЕ  ЖАБАМИ  ..  У  БОЛОТО  Й  МЛИКНЕ...
Панують  всюди  жаби  ті.
Ганебні  жаби.На  Хресті  
Вони  Свободу  розпинають
І  рабські    маски  одягають
Аби  як  вівці  всі  були.
Аби  вже  волі  не  знайшли  шляху.
І  пекло  породжають
У  світ  Великий..Бо  гріхи  
То  гроші  на  крові  затяті..
І  в  пеклі  душі  не  багатті  
Їх  не  горять,  бо  душ  нема
Щось  там  було  та  пшик  лишили.
Безладдя  сіяли  й  ярмо  
Та  й  втім  ярмі  самі  душили
Своє  ж  дитя..  Їмо..  їмо...  
Та  й  здохли...  
От  біда  велика!  
Яка  біда..  бо  від  свині  
Єдина  користь  -  добра  пика..
Та  сало,  смажить  на  вогні
 нащадок  Гетьмана  Богдана,  Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020

Припадає падолистом,

Припадає  падолистом,  
Падолистом,  падолистом
Та  дорога,  що  йде  містом,  
Наче  кличе  у  віки
Ой  гуляє  козак  містом,  
Розбишака-  вітер,  містом,
І  рахує  жовте  листя,  
І  гортає  він  квітки

Хмари  -  думи  розмітає,  
Квіт  осінній  обіймає
Сипле  листя  мов  на  душі.  
Ясне  листя,  запальне
І  старим  чарівним  містом  
Хтось  танцює  танго  бистре
Зачарований  тим  танцем
Лист  у  вікна  зазирне

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2020

Співай, тихо Вітре, Співай під віконцем,

Співай,  тихо  Вітре,  
Співай  під  віконцем,
Приходять  мій  миленький  
Як  вже  сяде  сонце..
Бо  як  сонце  сяде,
Мати  засинає,
Бо  як  вітер  стихне,
Серце  завмирає  
А  я  ж  тебе  ждала,
З  ніченьки    до  ранку..
Ой  де  ти  подівся,  
Любчику    Іванку..
А  чи    не  звернув
До  чужої  хати
Вітер  тужно  плаче,
Кличе  доню  мати
анфіса  букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020

Ой вронило та й відерце. У криницю, моє серце

Ой  вронило  та  й  відерце.
У  криницю,  моє  серце
Ой  вронило  ще  й  ту  душу
Що  робити  тепер  мушу?
Гілля  гуси..  пролітайте
Ту  криницю  окликайте
Під  калиною  криниця.
Там  холодна  водиця…  
Ой  та  вода  як  сльозина
А  калина  як  дівчина…
Гілля  гілля..  гусенята..
Час  на  весноньку  чекати.
Бо  як  весна  та  й  вернеться,
Та    дівчина  усміхнеться..
В  серця  весна  повертає,
Як    Калина  розцвітає....
Анфіса  букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020

Червона Шапка// тяжко хекаючи, човгала лісом у волохатвій від часу медичній масці

В  ГОСТЯХ  у  #ZZАРАЗКИ
Червона  Шапка//  тяжко  хекаючи,  човгала  лісом  у  волохатвій  від  часу  медичній  масці  старої  бабусі..  та  червоних(  для  чистки  вбиральні)  маминих  рукивичках...Від  побаченого  Сірого  вовка  схопив  інсульт.  Медики  записали  -  загинув  "Від  ZZАРАЗКИ".  Добре  хоч  до  пенсії  не  дожив,невдаха,  бо  усі  роки  офіційної  не  мав  зарплати.  Тож  став  би  Вовчисько  жебраком  у  колись  Казковому,  своєму  лісі..  Тож..  ZZАРАЗКА  -  ДІЄ..
переказано  казкаркою  АнХРИСТЕЮ)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2020

#ЗГУМОРОМДІДОВАСИЛЬ… "ВСМІХАЮСЯ 44 ЗУБАМИ

#ЗГУМОРОМДІДОВАСИЛЬ...  "ВСМІХАЮСЯ  44  ЗУБАМИ
Зуби    випали..  Один  лишився.!  Вставляти  нема  за  що,  усі  гроші  віддаю  двом  бабам  –  аптеці  та  комуналці.    Та  знайшов  вихід…Одягнув  маску  ,  дякую  «Короні»  та  щедрій  владній  рекламі  оцього  вірусу..Тож,..  вдягнув  маску,  та  не  просту  -.  з  малюнком  зубів  -  44  х  у  один  ряд.  Онук,    рокер  подарував.  Каже,  «діду..  тепер  ти  будеш  у  дівок  популярний…»  Не  знаю  як  щодо  дівок..  А  от  поліціяни  мене  побачили.
Стали  спиняти.  Кажуть...  «-Чого  це  діду..  Ви  там  всміхаєтеся,  так  дивно  аж  на  44  зуби…..  наче  щось  надумали  недобре!"
.  А  я  кажу...  
-«То  ще  я  дідки,  це  добре  всміхаюся,  бо  як  відкрию  маску  та  всміхнуся  насправді,  тим  що  лишилося  від  чесно  прожитого  життя..То  тоді    Ви  ..  щонайменше  -  заховаєтеся  й  у  машині."
 Так  що  краще  не  доводити  людину..  пенсійного  віку  до  короно  вірусного  сказу.  Бо  хоч  і  останній  та  один  зуб  та  у    мене  є.  Можу  й  вкусити…  Дістало  оце  усе..  що  у  Світі  діється...
спілкувалася  з  дідом  А.  Букреєва.-Стефко
ще  буде

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020

#ЗГУМОРОМДІДОВАСИЛЬ… АМЕРИКА: ВИБОРИ КАНДИДАТА НА ВОЗНЕСІННЯ?

#ЗГУМОРОМДІДОВАСИЛЬ...  АМЕРИКА:  ВИБОРИ  КАНДИДАТА  НА  ВОЗНЕСІННЯ?
"Ой..  кажете..  пенсія..  пенсія..  Але  ж  скільки  ще  зробити  можна!
Он...В  Америці  ділять  владу  між  двома  пенсіонерами.  Той,  що  виграв  -  майже  однією  ногою..  Короче..  Вибори  претендента  на  Вознесіння..  Колися  у  СРСР  теж  так  було..  То.  Андропов,  то  Черненко..  один  за  одним  йшли  у  Світ...  А  замість  мультиків  -  концерти  класичні  та  Лебедині  озера..  Не  дивно,  що  Діти  тоді  хотіли  стати  музикантами.  усе  через  політичні  витрибеньки!  А  ще  багато  хто  пішов  працювати  у  Ритуалку.  Зрозуміли  -  у  цьому  є  добрий  заробіток.  Ти  завжди  у  напрямку  з  владою"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020

Знов додому повертаюсь,

Знов  додому  повертаюсь,

Знов  додому  повертаюсь,  
Де  мене  вже  не  чекають,
Хоч  пройдуся  ріднім  гаєм,
У  якому  не  пізнають.
Ще  душею  прихилюся,  
Де  ота,  моя  земля,  
І  заплаче,  засміється
Серце..
серце  щире,  скрипаля.
Той  скрипаль  -  ізнову  грає,
Там,  на  вулиці  рідній,  
Де  в  травневому  розмаї,  
Залишилось  стільки  мрій.  
Має  він  чарівні  ноти,
Має  скрипку  чарівну.
Як  заграє  –  враз  поверне  
Сад  батьківський  і  весну.  
Зазивай  у  рідну  хату,  
Знов  скрипалику,  гостей.
Щоби  додому  вернути
Українських,  Всіх  ,  дітей.

Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020

Тобі й мені наснилася блакить

Тобі  й  мені  наснилася  блакить.
Дніпрова.  В  Світі  ...-чарівна,  єдина.
В  ній  казкою,  озвалася  на  мить,
І  задзвеніла  птахами,  країна.

Те  диво  я  не  знаю  як  назвать  -
Немов  розмова  серця  з  серцем  в  Раю,
І  я  блакить  очей  іду  шукать
В  яких  мов  сонце  хвилі  зігріває.

Тобі  й  мені  наснилася  блакить.
І  чайка  що  над  хвилями  літає
Мов  пароплав  рікою  все  спішить.
Веселкою  у  мандри  закликає.

Ті  мандри,  наче  стежка  у  Раю,
Та  згадка  серцю  –  мов  стара  билина.
Бо  очі  ті,  мов  води  чисті  п’ю,
В  часи  коли  гірчить  душа  полином.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020

За старовинним Звичаєм, у ніч Велесову, на Україні дівчата

ВЕЛЕСОВА  НІЧ!
Хто  там  ходить  за  стіною?
Лячно  виє  у  дворі?
У  осінньому  садочку,
Та  в  нічній  тяжкій  імлі?
Ой  скоріш  тікай  на  піч...
Бо  то  Велесова  ніЧ!
(А.  бук)


За  старовинним  Звичаєм,у  ніч  Велесову,  на  Україні  дівчата  та  жінки  (й  чоловіки)  співали  пісні  про  зірки  та  про  Велеса.

Йшли  гуртом  до  перехрестя  доріг  й  закликали  щастя  та  волю.  Хода  складалися  з  окремих  груп  (  зазвичай  трьох)  ,  що  йшли  окремо  й  сходилися  у  перехресті  села  чи  то  на  розі  доріг.  Мали  зійтися  разом  ,у  один  час!  Бо  то  означало  Єднання  людей  та  стихій!  По-переду  кожного  з  переважно  жіночих  гуртів  йшов  переодягнений  у  Велеса  чоловік(  у  кожуху,  з  рогами),  що  ніс  символ  Велеса:  його  роги,  булаву,  топірець,  посох  тощо.  Коли  ж  три  групи,  співаючи  ,  сходилися  разом  на  перехресті  чи  то  на  майдані  у  селі,  то  вони  піднімали  на  високому  гаку(до  зірок)  атрибути  Велеса  й  неподалік  розпалювали  багаття.  танцювали  та  розважалися  усю  ніч.  Не  можна  було  аби  вогнище  те  затухало  а  веселість  вщухала!  Тож  вогонь  тримали  до  ранку  .  А  від  нього  брали  й  собі  вогню  -  запалювали  печі  та  свічки  у  хатах  люди.  Той  вогонь  вважався  особливим,  таким,  що  зігріватиме  усю  зиму  до  весни.  Цікаво,  що  у  цих  святах  та  у  ході  зі  піснями  брали  участь  й  домашні  та  навіть  дикі  тварини,  яких  приручили  господарі.  Вважалося,  що  оці  всі  дійства(  три  групи  людей,  що  єднаються  на  перехресті)  є  символом  трьох  стихій.  То  символізувало  єднання  людини  й  природи,  та  Землі  й  Всесвіту.  (Під  час  співу  використовувалися  дзвоники  -  аби  Добро  панувало)
Бути  жорстоким  на  Велеса  не  дозволялося.  Бо  тоді  людина  була  б  покарана  Долею.  Також  насилля  та  агресія  були  неприпустимі.  «На  Велеса  визначалося:  чи  ти  людина  чи  ти  тварина  ..."
МОЛОДА,  ЗІРОНЬКА,  ЯСНА.
Та  й  НАД  УКРАЇНОЮ  ЗІЙШЛА,
РАДІСТЬ,  ЩАСТЯ  Й  ВОЛЮ  
ПРИНЕСЛА!"
Le  Demon  du  Bien
ДЕМОН  ДОБРА.
підготувала  Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020

В травах прокинулась неба блакить, ЗГАДУЙ МЕНЕ!

В  травах  прокинулась  неба  блакить,

В  травах  прокинулась  неба  блакить,
Травами  дихає  сонце  ясне,  
Річечка  бистра  у  бескид  біжить
Згадуй  мене,  згадуй  мене!

Я  тебе  теж  пригадаю,  в  ці  дні,
Коли  в  травневому  квіті  зоря,
Знову  всміхається  ясно  весні
Тоді  згадаю  тебе  серцем  я!

Ранком  зчаровані  ліс  і  блакить
Мовби  приходиш  у  спогадах  сна,
Казкою  з  гір  у  очах  чарівних,  
Серця  торкнеться  квіткова  весняна.

Папороть  лісом  у  мандри  спішить.
Може  живу  у  чарівному  сні?
Тільки  чому  знову  вітер  мовчить
Ще  заспівай..  і  заграй  ти  мені!

Заколисую  я  мрію  між  хмар
Ще  й  зачаклую  неба  блакить
Тільки  б  зустрілося  серце  рідне
Тільки  б  вернулася  зустрічі  мить.

Чується  серцю,  як  серце  болить.
Вільна  душа,  знов  у  бескиди  зве
Хочу  у  мандрах  вернути  ту  мить,
Де  твоє  серце  зігріло  мене.
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020

КВІТКОВІ ЗАМЕТІЛІ (музика, виконує О. Соколов)

КВІТКОВІ  ЗАМЕТІЛІ
Немов  мені  здалося
Чи  то  усе  було?
Як  трав  гірських  волосся,
У  серці  залягло.
Лилося,  наче  води,
Ясніло  на  Зорі,
Рідне  Душі  не  вроду
Всміхалося  Весні.
А  та  Весна  –  чаклунка,
Сестра  мені  була.
Душі  всміхнулась  лунко,
Додому  позвала.
Задумою  легкою
Поглинула  в  той  день,
Де  тужно,  неспокійно
Без  Весни  і  пісень
Лісів  таємна  змова  
Мов  казки  дивна  мить
Як  серце  заспокоїть,
Як  Душу  не  згубить?
А  та  Весна  –  чаклунка,
Сестра  мені  була.
Душі  всміхнулась  лунко,
Додому  позвала.
Ой  та  Весна,  сміється..
Ще  й  травами  дзвінка
В  квіткові  заметілі  
Дорога  заклика.
Травень  2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020

Спить Дніпро. тихенько спить.

Спить  Дніпро.  тихенько  спить.  
Коли  ж  пробудиться?  
Завирує,  зареве,  боротись  навчиться?  
Поки  ж  -  спить,  як  те  дитя.  
Снить  йому  билина  .  
Так  і  душі  наші  сплять  у  тяжку  годину.
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2020

У РАЙ ВЕРНУТИСЬ - ЦЕ ДИВО!

У  РАЙ  ВЕРНУТИСЬ  -  ОЦЕ  ДИВО!
У  рай  вернутись  -  оце  диво.  
Та  що  там  ,  браття,  в  тім  раю?  
Тут  свою  душу-сиротину  
За  п’ять  копійок  продаю.
Аби  прожити...  заробляю.
Аби  не  здохнути,живу.
А  вас  на  волю  закликаю.  
Та  то  брешу.  собі  …
не  знаю.
Куди  ж  то  вас  оце  зову?  
Куди???  
Куди  йдемо  ?  Ведуть  як  вівці.
Яка  мета  у  тій  ході?  
Коли  вмирають  молоді  .
А  там  жиріють  їх    убивці.  
І  німби  їм  уже  чіпляють
Та  дурнів  в  раї  народжають
Та  несвідомих  вчать  мичати.
Та  гроші,  гроші  заробляти.
Аби  вже  вдосталь  заробили
Аби  вже  душу    пропили
Таке  от  в  раї  нині
 заправляє.
Он...Бог  ,  бідка,  все  шукає
"Кого  б  як  сина  та  розп’ять…"
Аби  ж  тім  вівцям  бога  дать,  
розп’ятого..
Та  все  немає…  
Того  хто  буде  їх  навчать
На  кому  будуть  зароблять  
в  віках.  
І  кого...  в  тому  раї  
Матуся  сивая  чекає
І  тая  любая  дівчина.
Що  зваеться  досі  -  УкРай-  іна.
Яку  бажають  у  могилу  
В  раю…у  Божім,  заховати
Тож  час  архангелам  вставати  
Та  йти  з  мечами  виручать!
Та  й  Вам  вже  ДОСИТЬ.  Досить  спати.
Та  в  ярмах  голови  тримать.
анфіса  букреєва  -стефко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2020

ПТАХА СЛАВА Як ти живеш, мій давній друже?

ПТАХА  СЛАВА
Як  ти  живеш,  мій  давній  друже?  
У  тій  пустельній  чужині,
Чи  не  болить  серденько  дуже,
Як  Рай  згадаєш  у  вісні...
Та  ні.  той  рай  тобі  не  милий  
То  все  чуже,  було  давно
Але  ти  мав  співочі  крила.
Влетів  на  них,  в  чуже  вікно.
Там  тепло,  солодко  спалося.  
там  є  клітина  золота.
Та  сиве  стало  враз  волосся.
Бо  птах  без  волі  не  літа.
Старий  ти  став  мій  давній  друже
Тобі  крила  вже  не  піднять.
А  я  оце  у  квіті  новім  
У  раї  прагну  ще  літать.
Той  рай  розтоптано  катами
Їм  пекло  ближче  до  душі
І  мов  пустеля  Божі  храми
І  ніж  між  крила  ...  ой  ножі...
як  боляче.  рідна  могила...
Ота    батьківська  земля.
та  я  співаю  там,  мій  друже.
Бо  доля  то  моя  й  твоя...
Літать  й  співать..  
І  волю  кликать.
Ще  й  душі  молоді  ятрить.
А  у  клітині  тісно  дуже  .
То  не  життя,  то  вічна  мить
Страшної  кари!
Даруй  же  сили,  Величні  сили  
Для  крила!
Щоб  Українські  вільні  душі
Додому  Слава  привела!
А,  бук-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2020

залипла муха у тому що їла… Та. . почувалася … неначе на Державнім троні міцно сіла. .

МУХА  ТА  СВИНЯ(басня)
Залипла  муха  у  тому  що  їла...
Та..  почувалася  ...  неначе
на  Державнім  троні  міцно  сіла..
Та  врешті  здохла  -
мликнула  у  те  що  шанувала...
Боготворила...  чим  Світу  очі  заліпляла..
Таке  бува..  із  тими,  хто  в  Гім-і
Шукає  щось  велике...
У  тому  муха  схожа  до  Свині...
...Та  теж  лежить  як  пані  в  гидотному  багні!
Тяжка  "Державна  доля"  в  мухи  і  свині!
тяжка...  однак  народ  наш  сало  полюбля
Бо  не  воня..лиш.  Смажена  свиня...!
Анфіса  Букреєва-Стефко,  нащадок  Б_З  Х.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2020

Кроки…твоєї легкої ходи.

Кроки…твоєї  легкої  ходи.  
Серцем  почую,  серцем  пізнаю
Не  поспішай,  мов  у  казку  іди
Мрію  про  тебе  і  тебе  кохаю.

Ніч  як  та  птаха  торкає  крилом
Серце  нервово  секунди  рахує
Ніжно  тримаю  троянду  в  руках.
Палко  її  мов  тебе  поцілую.

Кроки  твоєї  легкої  ходи  
В  листі  осіннім  знов  заблукали
Не  поспішай,  мов  у  казку  іди.
Де  мої  руки  тебе  обіймали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2020

Вже снігами замітає Гори і долини ( чоловіч варіант)

щастя  пізнала,  як  тебе    покохала.  
Як  зустріла  в  Карпатах  ,  рідну  душу  свою..
Най  же  усюди,  знають  добрії  люди..
Що  тебе  не  забуду  і  тебе  я  люблю.


Вже  снігами  замітає
Гори    і  долини
А  я  все  не  відшукаю  
Милую    дівчину

А  я  все  та  й  не  знайду
Рідні  ніжні  руки
Ще  й  сопілку  чарівну,
Що  дарує  звуки

Ой  сопілочка  заграй!
Серце  заспіває..
Бо  мене  у  рідний  край  
пісня  повертає

Ще,    кохання  таїна
І  зіронька  рання
Що  зійшла  поруч  хатини...
Де  живе  кохання..

Вже  снігами  замітає
Гори    і  долини
А  я  квіти  чарівні  
Несу  для  дівчини

І  Чугайстер  з  Чорногори
Нам  веслу  грає
У  хатині  рідне  серце
На  мене  чекає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2020

Ніч прийшла, зірковим світлом Пробудилися дива

Ніч  прийшла,  зірковим  світлом
Пробудилися  дива
Я  приніс  осінні  квіти
Та  тебе  усе  нема..
Пелюстки  зриває  вітер
У  холодному  вогні…
Ти  в  вікно  зіркам  всміхнулась  
Не  мені,  знов  не  мені.
Чарівна  осіння  мара,
Міцно  душу  обняла
Певно  я  тобі  не  пара?
Але  серце  забрала.
Заридав  осінній  вітер
Мов  відчув  на  серці  щем
Під  вікном  лишив  я  квіти(під  вікном  чекають  квіти)…
Під  зірок  рясним  дощем


або..  
Під  вікном  лишив  я  квіти..  
Від  зірок...  рясним  дощем

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2020

Ти. Україно

Ти  щирістю  своєю  і  душею
Незрозумла  блазням,  ворогам.
Собою  будь,  а  не  комуюсь  "своєю"
Бо  й  українська  мова  -  вороженькам  жах!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2020

Ой там зоря ясна, на шлях задивилась,

Ой  там  зоря  ясна,  на  шлях  задивилась,
Дніпром  милувалася.
Ой  там  дівчинонька,  дівчина  молода
З  козаченьком  обіймалася

Ой  там  де  та  верба,  верба  молоденька
З  дубом  шепотіла
Питала  дівчина,  питала  милого..
Що  душа  хотіла

А  ти  козаченько,  розкажи  серденько,
Де  рік  пробував?
А  ще  козаченько,  розкажи,  мій  орле,
Чи  мене  коли  згадав?

-Ой  згадав,  дівчино..  та  раз  в  ту  годину
Як  лилася  кров  молода
А  ще  як  побачив:  білая  калина
Серед  степу  розцвіла

То  зірвав,  дівчино,  квіт  я  та  й  з  калини
Та  й  пустив  його  за  водою.
Аби  та  й  засватати  тую  дівчиноньку  
Що  із  русою  косою.
А.  Бук  -Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2020

В КОЛИСЦІ ГІр.

В  КОЛИСЦІ  ГІр.  
Поснуло  сонце  край  дороги
Поснула  річки  течія.
Знов  замочили  в  росах  ноги  
мов  ті  ромашки,Ти  і  я...
Агов,  сушиться  треба,  друже.
Палити  ватру,  до  зорі...
Зігріє  вона  мрійні  душі
Яким  так  тужно  в  тім  вікні  
Міське  життя  тримає  міцно
Та  вирвалися  знов  птахи!
В  вогненнім  сяйві  гори  близько-
Батьківські  рідні  дві  руки
Обійми  гір,  колиска  пісні
Пробудить  річкеньку  зоря
Торкнеться  батько-Прут  колиски
Де  спочивали  ти  і  я.
Анфіса  букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020

ВЕЧІР ЗОЛОТИЙ

ВЕЧІР  ЗОЛОТИЙ
Осіннє  диво…  вечір  золотий!
Сад  засина,  у  чарах  оповитий,
І  музика  торкнеться  ніжних  вій
Дощ  розсипає  сльози  через  сито!
Задивиться  на  руки  за  вікном
Які  в  задумі  клавіші  гортають
І  з  вітром  увірветься  в  теплий  дім
Мов  демони  там  листя  розсипають
Осіннє  диво..  Вальсом  закружля
Рояль  замок,  та  музика  лунала
Запрошує  до  танцю  ту,  яка,  
В  задумі,  самоті  кімнати  грала.
Тепер  вона  вже  й  не  така  сумна
Здивована,  від  танця  зашаріла
Всміхаючись  збирає  листя  те,
Яке  життєве  сонце  опалило
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2020

СМЕРДИТЬ! гумореска

СМЕРДИТЬ!  гумореска
У  маршрутці  дихать  нічим..
Ледь  стоїть  дід  Гнат
-А  де  маска  ?
Дід  не  чує  .  Сісти  б  він  був  рад.
-Гей  де  маска...  клятий  діду...
-Гарла  знов  водій.
Лице  потне,  червонюче
Тож,  як  навіжний.
-Яка  маска...  Боже  правий..
Дихать  чим  -нема..-
Дідо  слабо  промовляє:
Що  отут  -  тюрма?
Я,  таке  було  колися.
Мав  у  таборах:
Вортухай  хапав  за  горло…
Задихавсь  я..  жах!
Тепер  знову  дихать  нічим.
Світові  кати!
Невже  Берія  вернувся?
Боже..  захисти!.
-Чому  Берія?
-  Регоче  хлопець  із  кутку.
-  Щось  Ви,  діду,  несучасні.
Розуму  нема...
-  Носить  маски..  То  -  корисно!
-  Яка  Ви  «пітьма..»
-  Можна:
-  Лице  –  не  вмивати
-  Бороди  не  брити
-  Зуби  –  не  чистити
-  Шію  –ще  не  мити…
-  Економія  на  всьому!
-  Ще  й  –  «крутий  прикид»!
-Ото  точно…  -  засміявся  й  собі
Старий  дід.
-Бач.  То  й  і  пес  у  мене  -  модний..
Кудлатий  Лапко
Але  його  у  намордник
Впхати  ой…  тяжко:
Ричить,  кидається,  Лютує!
Може  й  покусати…
Та…
Смердить  від  нього  -  так  же
Як  від  тебе,  брате!
автор  Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2020

СМЕРДИТЬ!  гумореска
У  маршрутці  дихать  нічим..
Ледь  стоїть  дід  Гнат
-А  де  маска  ?
Дід  не  чує  .  Сісти  б  він  був  рад.
-Гей  де  маска...  клятий  діду...
-Гарла  знов  водій.
Лице  потне,  червонюче
Тож,  як  навісний.
-Яка  маска...  Боже  правий..
Дихать  чим  -нема..-
Дідо  слабо  промовляє:
Що  отут  -  тюрма?
Я,  таке  було  колися.
Мав  у  таборах:
Вортухай  хапав  за  горло…
Задихавсь  я..  жах!
Тепер  знову  дихать  нічим.
Світові  кати!
Невже  Берія  вернувся?
Боже..  захисти!.
-Чому  Берія?
-  Регоче  хлопець  із  кутку.
-  Щось  Ви,  діду,  несучасні.
Розуму  нема...
-  Носить  маски..  То  -  корисно!
-  Яка  Ви  «пітьма..»
-  Можна:
-  Лице  –  не  вмивати
-  Бороди  не  брити
-  Зуби  –  не  чистити
-  Шію  –ще  не  мити…
-  Економія  на  всьому!
-  Ще  й  –  «крутий  прикид»!
-Ото  точно…  -  засміявся  й  собі
Старий  дід.
-Бач.  То  й  і  пес  у  мене  -  модний..
Кудлатий  Лапко
Але  його  у  намордник
Впхати  ой…  тяжко:
Ричить,  кидається,  Лютує!
Може  й  покусати…
Та…
Смердить  від  нього  -  так  же
Як  від  тебе,  брате!
автор  Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2020

Які там , Боже , сидять пики

Які  там  ,  Боже  ,  сидять  пики:
За  ці  роки  такі  страшні..Аж  репають,
Які  ж  величні  стають  в  політиці  мужі!
Коли  лишень  пропхавсь  до  влади.
Таке,  згадайте  щось  було:
Худеньке..  лякане,  булькате.
Та  рік  минув  –  й  де  натягло
Того  жирка!  Як  ті  свинята…
Ще  рік  –  очей  вже  й  не  знайти
За  тою  величчю  святою..
Приємно.
що  вже  тут  казати
Бо  ж  буловою  почесати
Ви  трохи  можете  спини..
Та  певно,  досить  вже  смоктати
Оту  худеньку  бідну  мати,
Пикаті  владнії  сини?!  анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2020

В світанкове перевесло Осінь квітку заплела

Осіння  квітка
В  світанкове  перевесло
Осінь  квітку  заплела
І  немов  весна  воскресла,
І  коханням  ожила

І  розкрили  очі  гори,
Здивувалися  на  мить.
Бо  почули:  ніби  море
Полониною  шумить.

То  не  море  -  квіт  осінній
Ще  й  туману  сивина
Там  веселка  водограю,
В  ній  твоя  й  моя  весна

Як  торкнеться  серце  серця
В  цю  хвилину,  що  близька
У  осіннім  перевеслі
Загуде  швидка  ріка

Певно,  древня  то  трембіта
Сповіщає  звіддаля:
Буде  пісня  й  весна  жити
Там,  де  батьківська  земля!
А.  Бук-Стефко,  музика  ,  виконує  -  О.  Соколов

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2020

ZРАДА, УЛІТАЙ!

ZРАДА,  УЛІТАЙ!
Вона  улітала...  як  осінь  птахами,
Вона  опадала  на  землю,  гнила.
І  мрієй  під  ноги  у  трави  посохлі
Аби  вже  не  вирости,  тяжко  лягла...
Осіння  влада,  зелене  абищо..
За  що  тебе  вибрали  злидні  людські
надію  плекали,  "аби  щось  та  вийшло"
Та  тільки  ізнову  прийшли  бандюки
Осіння  влада...  ти  чорна,  як  пашня,
Яку  продавали  під  кулю  і  кров.
Вкраїнськая  Земле,  душа  роботяща..
Та  твій  господар  -  не  потрібен  тут  знов...
Осіння  влада,  усе  розтоптала:
Омріяну  волю,  дітей  боротьбу..
Майдани  під  пузо  пихате  поклала..
Усюди  посіяла  в  хатах  журбу
Та  сталося  диво,  злетіла  за  хмари
Понесло  до  Бога  ту  "гниль  золоту"?
Лети  ж…  та  й  подалі  бо  й  сила  реклами
не  здатна  прикрити  тих  пик  пустоту
Лети  ж,  та  й  до  бісу,  осіннє  абищо...
Трикляття  матуся  тобі  посила.
Отая  матуся,  що  біла  як  вишня,
Весняная  вишня,  де  сина  ждала.

А.  бук-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2020

Ой ізрання козаченьки на чаєчку сіли

Ой  ізрання  козаченьки  на  чаєчку  сіли,
Бо,  ще  вчора  козаченьки  шабельки  гострили
То  засяй  же,  Мати-шабля,  Не  сумуй  дівчино.
Бо  іти  в  похід  прийшла  Велика  година!
Розправ  крила,  вільна  воле,  розірви  кайдани
Душі  пращурів  повстаньте,  славні  отамани!
З  нами  буде  Сірко  Йван,  Гордієнко  брате,
Хмель  ,  Мазепа  ще  й  Богун
Щоб  збудити  Мати
ЩОб  баригам  не  було  спокою  й  уночі
Щоби  мами  не  ридали,  щоб  очі  дівочі
Заясніли.
.
Ой  летіла  зрання  чайка,  чаєчка  Дніпрова
А  над  нею  птаха  Слава  ще  й  Тараса  слово
Вирував  Дніпро,  ревів,  рвав  хрести-кайдани
На  могилах  у  степу  встали  отамани.
Встали..  страшно  аж  було  від  того  що  встало
Бо  то  військо  відчайдухів,  кажете  їх  мало?
Кажете  ,  що  не  верне  Славу  Україна?
Що  кайдани  одягли  на  неньку  і  сина?
Що  кохання  сплюндрували  під  свою  халяву?
Та  ще  буде  Вам  наука,  а  Вкраїні  -Слава!
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2020

ДУПИ НА СВЯТКОВОМУ МАЙДАНІ (на день Незалежності)

ДУПИ  НА  МАЙДАНІ

Танцювали  ще  й  стрибали  ,
Дупи  на  Майдані,
Ревло  Шоу  дешевеньке.
На  зомбоекрані
ТА  в  той  час,  коли  ридала
Україна-ненька
Коли  Земля  -  в  продаж  йшла
Та  що  земля  українська
-  вона  їм  не  рідненька..
Тим,  що  правлять  високо...
А  якби  ж  Вони..  та  й  впали..
З  РАЮ  свого…на  той  Майдан...
добре  б  загурчали
З  отією  домовиною..
Що  Ненці  готують!
Та  куди  синів  ховають,
Тих,  що  ще...  воюють
За  Державність...
Рідну  землю..
Що  свині  продали

Мріється  тим  кабанам:
"Дітей-Соколів  -  постріляли.
А  які  живі  лишилися  -
Дурні  та  щасливі
Чи  то  пиють,  чи  то  курять...
Аби  не  вередливі
Нидять  собі  та  рахують
копійку  в  зарплату…"
Невелика  бо  ж  та  плата..
Як  зраджуєш  мати
Коли  в  шлеї  віддаєш
Вільну  колись  спину.
-Гей,  бидлото….
А  чи  є  козаки,  серд  Вас,  дитино…
Чи  ще  є  тут  козаки?

Тихо…  нема  наче!
Добе,  коли  тихо,  добре...
Хоч  ніхто  не  плаче.
За  волею...
Тоді
вільно  заливати  в  душі
Й  серця  лихо.
Розлилося  Україною,
Поки  люди  тихо...  спали...

На  Майдані  –гейпаради.
Владі  й  того  мало.
Хотять  ще...
Аби  невчені  були
Наші  діти..
Аби  ми  були  нужденні,
Тинялися  світом!

Гилля..  Гилля…  хлопець  гуси
Гоне  бережечком…
Та  не  хлопець  то…
Ви  що…  Не  можа  так  казати..
Бо  у  нас  діти  –  ВОНО...
Так  бажає  влада!
Не  родяться  козаки,
Не  виросуть  ніжним  квітом.
Дівчата…
Як  виховувати  будуть  "гендерно"
українські  діти...

як  у  школі  не  вкраїнське
Традиційне  буде..,
А  Якесь  тупе,  чужинське..
Отак  от…  люди…  люди…
Вас  бидлота  зхопила
Аби  знищить  знову.
нашу  пісню,  нашу  волю,  наше  горде  слово!
нашу  душу  соколину...
Правду  розтаптати...
Європейське  –  то  є  добре.
Та  й  ми  ж  -  не  телята...!

Прокидайся,  Рід  великий,
ЩЕ...Єднайся  Світом,
Вертайтеся  додому,
України  діти!
Та  беріте  міцно  в  руки
Меча  Святослава!
Вороженькам  щоб  -  наука,
А  нам  -  в  ВІКАХ  СЛАВА!
Щоб  повстала  Україна,
Над  Світом  з"ясніла
А  ота  бидлота  владна
Трястя  підхопила.
Коронований  той  вірус,
Ще:
холєру
свинку...
А  як  ні  -  то  маємо  в  карпатах
ми  для  них  ЯЛИНКУ....
не  ялинку  ,  а  смереку...
Чи  берізку  в  Гаї...
Вже  дістала  ота  влада..
Гіршої  не  знаю.
.
Нащадок  Гетьмана  Богдана-Зиновія,
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2020

ХТО, УКРАЇНЦЮ, ТИ В ВІКАХ?

ХТО,  УКРАЇНЦЮ,  ТИ  В  ВІКАХ?
Мов  марення,  таке  життя.
Мина  воно  чи  ще  триває,  
Але  розради  щось  немає  ,
Бо  волі  серце  не  знайде
У  цьому  закутку  ідеї.
Та  й  поруч  бродять  Моісеї  
І  водять  паству  у  степах
хТо,  українцю…  Ти  в  віках?  
Тебе  ніхто  вже  не  пізнає,
Народе  ,  той,  що  жив  у  раї,
Та  Рай  пропив  і  кров  свою
І  я  ту  кров  добряче  п’ю.
Бо  не  роблю,  що  в  Заповіді  
Мені    прописано  у  житті.
І  знов  іуди  ,  правлять  ті...
Які  народ  отой  топтали  
Та  його  душу  спопеляли  
А  тіло  брехнями  пекли
Вони  ізнов  тут...!  прийшли  
Довершить  справу.
Ой..  як  гоже  ,  вона  душі  їх,
Підлі  рожі...  такі  ж,  як  і  були  -  тупі.  
Середньовічні  Ви  каліки
В  історії  бридкі  й  безликі.
Хто  Вас  згадає  -  плюнуть  має
І  буде  так  не  раз,  не  раз...!
Ви  мислите  ...  «скували  нас»?
Але  насправді  все  іначе!
Не  може  стерво  бо,  собаче...
Тривати  вовка  у  кутку.
Ще  буде  сила  на  Віку,  Вкраїнському..!!
Бо  в  нашім  Раї  Вам  місця  не  було  й  не  має!
Анфіса  Букреєва-Стефко,  нашадок  Гетьмана  Б.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2020

Дивний сон наснився раз Вагомій персоні

Дивний  сон  наснився  раз
Вагомій  персоні
Наче  він  -  найбільший  жаб,
що  сидить  на  троні.
Ого…  який  я  став!
Оце  пощастило…
-  дума  собі  наш  квагтун
Аж  глядь  –  якесь  сите  рило
Лізе  в  його  жабій  рай.
Хоче  там  влягтися.
Серед  зелені,  вогкої…
Гей,  куди…  спинися!
-кваче  собі  Перший  жаб,
З  центру  аж  болта…
Та  тобі  оце  ,  Кабан,
Нащо  лізть  охота  в  саме  пекло..
У  багно…  у  Козячі  топі!
ТА…  Кабан  все  пхає  рило…
-«От  бидло  хлолоп'є…
Скаламутив  все  болото,
Що  так  зеленіло..»
Але,  хряче  сите  рило..
Злізти  закортіло  на  трон!
Бо  ж  під  ним  -  тверда  земля…
Вільно  можна  спати.
Хряк  на  трон  із  жабом  всівся
Трон  став  потопати..
Мликнув  швидко  у  болото,
Лиш  пузир  піднявся..
А  здаля  на  це  Пугач
Де  й  взявся  -  сміявся.

Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2020

Жаба кваче, ворон кряче.

Жаба  кваче,  ворон  кряче.

А  матуся  в  хаті  плаче.

-Сину...  сину..  гей,  дитино,

Я  в  країні  рідній  гину.

Бо  усюди  лиш  іуди.

Бо  керують  там  паскуди...

Зрада  серце  спопелила.

Мати  сину  говорила...

А  той  син  не  чує  неньку.

Спить,  герой,  ой  спи,  серденько..

Спи...  бо  мати  породила  на  нещастя.

І  могилу  сама  тобі  застеляла

А  тепер  от..  горювала...

Як  та  чайка...

Не  плач  ,  мати...

Бо  тобі  ж...час  воювати...  за  синів.

Та  ту  могилу  розірвати

А  ту  милу,  ту  дитину  відкопати.

А  в  могилі  поховати  оту  зраду

Ті  іуди,  ті  паскуди  ...

Так-то  мамо,.  сльози  сушать

Твою  душу,  вільну  душу.

А  ти  встань  та  усміхнися  та

і  від  зрадоньки  звільнися.

Розірви  її  руками

Та  розвій  отам,  степами.

затопчи,  спали  зрадливе..

Владне,  підле  та  брехливе.

А  потому  змий  сльозами

І  розвій  в  віках  вітрами.  Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020

ВАТРА ПАЛАЄ

ВАТРА  ПАЛАЄ
Де  ватра  палає  у  Чорному  лісі.
Гортає  туманами  мару  нічну
Там  чутна  сопілка,  душею  іскриста
Вона  будить  гори  від  давнього  сну.

І  мовить  до  неба,  зірки  закликає
Забарвлює  казку  у  сяйво  зорі
І  шляхом  Чумацьким  додому  вертає
Вкраїнськії  душі  -  священні  вогні

Підемо  тим  шляхом.  Вертаємо  в  казку
Де  лісу  навкруги  дзвенить  таїна.
Де  ватра  горить,  промовляє  сопілка:
У  гори,  у  гори,
там  воля  ясна!

Знайдемо  ту  ватру,  що  нас  поєднала,
Знайдемо  сопілку,  оту,  чарівну.
Зустрінемо  душу,  що  вірно  кохає
Яка  закликає  на  землю  весну.

А  ватра  палає,  осяює  душі
І  гори  зітхають  у  сяйві  зорі.
Вертайся  до  себе  скоріше  мій  друже,
В  серцях  пробуди  українські  вогні!

Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020

Знов меч хазарів буде бити

НАЩАДКАМ  КОЗАКІВ.
Знов  меч  хазарів  буде  бити
і  правду  до  душі  шукать
І  вітер  з  степом  гомоніти
Та  волю  в  серце  закликать
Бо  ота  воля  -  незборима,
Її  оспівують  віки,
І  запануть  на  Вкраїні
Не  кляті  свині  -  КОЗАКИ!
А.  букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2020

Янголи вміють літати (ЯБЛУНЕВИЙ ГРІХ)

ЯБЛУНЕВИЙ  ГРІХ
Янголи  вміють  літати
Але  ти  про  це  не  знала
Забралася  в  Райський  сад
Ще  й  нахабно  яблука  крала

Янголи  вміють  літати,
Але  ти  про  це  не  знала
Бо  на  яблуні  сиділа
Та  до  Змія  все  моргала.

А  той  Змій  -  Козак  бувалий:
Чорні  вуса  шапка-бирка,
Запалив  він  носогрійку
Яблуневу  пив  горілку

Ніч  зірками  вкрила  небо
В  вирій  думка  закликає
А  тобі  того  і  треба  -
Серце  зустрічі  чекає

Янголи  вміють  літати,
Але  ти  про  це  не  знала
Віта  яблуні  зламала
Та  й  під  ноги  Богу  впала

Темна  ніч  зірки  гойдає
В  таємничому  серпанку
Де  дівчина  молоденька
Була  в  Раї  та  й  до  ранку
авт  -Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2020

Сліпий музика

Сліпий  музика
музика,  виконує  -  Олександр  Соколов
слова  -  Анфіси  Букреєвої-Стефко

Мелодія  заграє  й  раптом,  мов  заплаче.

У  ній  душа  живе,  якій  болить.

Ти  чуєш  сміх,  але  дівча  не  бачиш

Сліпий  музика  -  одинока  мить.

Стоїш  в  вітрах  замислений  про  долю.

Хоча  тій  долі  ти  є  поводир.

Ти  маєш  в  серці  музику  і  волю

Із  скрипкою  у  Світі  не  один!

Стихає  голос  вулиць,  одиноко

Вдаряє  дзвін  до  серця  ідучи.

Не  дивишся  ти  на  нічну  дорогу

Летиш  над  нею,  крилами  душі.

Мелодія  заграє  й  раптом,  знов  заплаче.

Душа  твоя  в  зажурі,  молода.

Якби  ж  почути  сміх  її,  якби  ж,  побачить.

Дівча,  в  якої  є  дзвінка  хода

Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2020

Бузковеє намисто

Бузковеє  намисто

Бузковеє  намисто

Розсипалось  на  місто

То  дощ  гуляв  уночі,  

Мов  лив  на  землю  очі.

А  те  ніжне  намисто

Квітками  вкрило  місто

І  ти  ідеш  між  квіти

З  весни  у  ясне  літо

І  те  намисто  біле,

Тебе  немов  зігріло

Здавалося  що  нині,

Ти  десь  на  полонині.

Ідеш  поміж  квітками

Зеленими  стежками

І  вирами  гірськими  

І  мріями  ясними.

Бузковеє  намисто

Розсипалось  на  місто

То  дощ  чекав  уночі,

Побачить  рідні  очі.

Ті  очі,  що  ясніють,  

Як  про  Карпати  мріють,

Ті  очі:  мрійні,  сині,

Мов  небо  в  полонині
А.  Бук-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2020

Чуєш, янголи шепочуть,

Чуєш,  янголи  шепочуть,

Соловейком  Гай  співа?

Бо  в  травневих  барвах  ночі,

Хтось  розлив  зірок  дива

Їх  Русалонька  зібрала,

Душу  й  серце  обпекла

Щиро  хлопця  покохала,

І  забути  не  змогла

А  як  хлопець  гаєм  ходив

На  сопілці  вигравав.

На  серденьку  русалоньки

Наче  соловей  співав.

То  співай  же,  Соловейко,

Ще  й  сопілочка  заграй,

Як  луна  та  й  височенько  -

Вийди,  серце,  в  Зелен  гай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2020

Сумні Верби над водою

Сумні  верби

Сумні  Верби  над  водою

Голови  схилили,

Бо,  душа  моя,  з  тобою

Ми  не  говорили

Певно  то  старая  відьма,

Місяць  заховала

Бо  стежкою  чужою

Кохання  блукало

Як  останній  сніг  зійшов,

Роки  проминули

Ми  на  стежечку  одну

Разом  повернули.

Там  де  верби  над  водою,

Вітер  обіймають

Задивились  двоє  в  очі.

Що  сказать  не  знають

А  ті  верби  над  водою,

Дві  долі  питають

Чому  стільки  довгих  років

Зустрічі  не  мають

Нащо  сумно  над  водою

Голови  схилили,

Бо,  кохання  справжнє  своє

Пізно  ми  зустріли

Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2020