| Сторінки (8/775): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 | » |
До Дня Незалежності України
Ах, країно моя люба!
Вибачай, що в серці сум,
Та палають в моїх грудях
Полум'ям невинних дум
Найщиріші побажання, -
Мав сказати їх тобі
Ще в серпневому вітанні.
У щоденному труді
День-у-день немає свята,
Звуки вибухів, сирен
І таки війна триклята
Пише свій сумний катрен...
33 - років суцвіття,
Хоч і доля не проста,
Але маєш «повноліття» -
Вік біблійного Христа!
Символічно? Й трохи сумно,
Бо ненависний сусід,
Розіп'яв усе бездумно
І у варварський похід
Знову сунеться ордою...
Земле, 21-й вік!
Майже правою ногою
Ми на Марсі за поріг?..
33 - років дрімання,
Хтось історію не вчив,
Лиш на власнім сподіванні
Й льохи краденим набив,
Хтіли жити євро-кльово,
Східний кинувши кордон...
Льоні й Віті, Петі й Вови, -
Наче злий пророчий сон
Заморили Україну,
Правди нуль і чим радіти?
Моно-зрада - то вершина
Трускавецької освіти!
33 - років надбання,
Піднімались, як могли,
І на всіх людських Майданах
Ми свідомість здобули!
Хай не все вдалось зробити
Й тяжко від щоденних втрат,
Треба чітко зрозуміти,
Що життя без стін і грат -
Не монарша милість-цяця,
І не пільговий кредит,
А важка щоденна праця,
Щоб повага на весь світ!
33 - років чекання
Віри в справжнього Христа,
Тут замало лиш бажання, -
В руки треба взять хлиста
Й гнати геть за межі брами
Кадебешників-попів,
Щоб очистилися храми,
Щоби кожен мав і хтів
Віру і святу Надію,
На довершення - Любов,
Щоб святі збувались мрії
Й мир прийшов в домівки знов!
33 - років зізнання,
Перш за все самім собі,
Що до стану виживання
Довели себе самі.
Самі крали й продавали,
Вражу слухали попсу,
За безцінок зброю здали,
Слава Богу, що не всю...
Та жива вода в криницях
І святий козацький дух,
«Нептуни» і «Паляниці»
Й разом весь всесвітній рух
Мусим орків зупинити,
Дати Путлєру відсіч,
Власне Его відновити
Й жити! Ось у чому річ!
Ах, країно моя люба!
Вибачай за сльози й сум,
Давить біль із моїх грудей
Полум'ям ліричних дум
За усіх хто тут загинув,
Страшні наслідки війни,
Хто і як усе це спинить?
Боже, душі їх прийми!
Кожен день пузаті й ситі
У достатку і теплі
Гарно вдягнені й побриті
Нам розказують казки,
Та чомусь немає свята,
Звуки вибухів, сирен,
І таки війна триклята
Пише свій сумний катрен...
09.11.2024
Картина: «Велика битва України з Мордором» Автор Шупляк Олег
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2024
«Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... А до того
Я не знаю Бога.»
Тарас Шевченко*
Нема натхнення,
Наче в душу
Осів тяжкий зимовий сум
Й скував морозом...
Але ж мушу
Із розмаїття власних дум
Впустити в світ хоча б Надію,
Бодай не хибне відчуття,
Бо й в тому стані тихо мрію...
Тарасе! Все своє життя
Я йшов до тебе,
Не фізично,
Чи з віником троянд в руках,
А, наче птахою із неба,
Здолавши боязкість і страх,
Десь поруч на граніт присісти
І подивитись на цей світ...
Чому ж той шлях такий тернистий?
Невже пророчий «Заповіт»
Ворожу кров несе у море
Й від обстрілів реве Дніпро,
І знову лихо й знову горе...
Та де ж той Бог?
За що!? За що!?
Чому, щоб жити вільно й ново,
Потрібно жах цей пережить?..
Чому снаряди а не Слово
Керують світом?
Дивна мить,
Немов Тарас відчув мій сумнів
Й в обличчя дощиком плеснув, -
Не має бути сірих буднів,
Ти, хлопче, мало не заснув!
Кайдани кат вовік не зніме,
Їх треба рвати власноруч
І підніматись із коліна,
Щоби краса Дніпрових круч
Була Вкраїною навічно!
А розмаїття власних дум,
Хай навіть трохи алогічне,
Не викликало більше сум!
09.03.2024р.
*Тарас Шевченко «Як умру, то поховайте …» (Заповіт)
Зібрання творів: У 6т.—К., 2003.—Т.1:
Поезія 1837-1847.—С.371;С.750-752.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2024
До Дня Незалежності.
І радість і смуток печалі
В цей день мене просто розносять,
А думка, сповита вуаллю
Щоденних новин, так і просить:
- Не треба, залиш це на потім,
Не час про проблеми кричати,
Шукай у щоденній роботі
Свій сенс,
Щоб бодай не втрачати...
Щодня ми збираєм доляри
Й донатим на дрони для фронту,
А влада - мільйон в тротуари
Закатує просто й без понту...
Щоденно старенькі бабусі
Приносять бійцям теплі речі,
А влада - купила в спокусі
Такі, що не лізуть на плечі...
Патрони везем з-за кордону,
Три роки, неначе химера,
Будують в сусіднім районі
«Патронний завод» на папері...
Судити тих злодіїв треба,
Та судді - найперші злочинці,
Нема бомбосховищ, а з неба
Летять у домівки «гостинці»...
І як же про те не кричати,
Ну як не волати про те!?
Не хочу безглуздо вмирати...
Нове покоління росте!
Воно, як і Ти, дуже гарне,
Хоч трохи і вітер в думках,
Мої сподівання не марні,
В очах не побачите страх.
Там сльози за тих хто загинув,
Там сповідь за душі святі,
Ніхто мою думку не спинить,
Дві дати на кожнім хресті...
То ж мушу тебе привітати,
Народе мій, Боже/чи/Вільний/,
Про мрію Шевченка співати
Так хочеться разом і сильно,
Щоб Віра, що трохи гуляє
По різним канонам й церквам,
Надію на успіх все ж має...
Любов - своїм вірним синам!
24.08.2023
Картина: «Боги» Автор Шупляк Олег
https://shupliak.art/uk/gallery/2022/the-gods
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023
«У всякого своя доля
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,—
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.»
Т.Шевченко*
Час невпинно дійсність точить
Й в роздумах спадає,
Хтось у підсумку регоче,
Хтось плаче й ридає,
А хтось думає, що вічний,
Як ота царина,
Мало, мало, аж у відчай,
Бісова тварина!
І дарма, що думка квола,
Аби до корита,
Жерти кров людську і волю,
Наче оковиту...
Скільки треба ще історій
Вправно написати?
Не змінились в небі зорі
Крізь вікно у хаті,
Що біленька так і стоїть,
Соняхи вздовж тину...
То Тараса слово гоїть
В цю страшну годину,
Піднімає дух і волю,
Не дає зів'яти!
Чи побореш страшну долю,
Україно-Мати!?.
Захищати кому буде
Від орди й зневаги?
Але навчені вже люде,
Маєм переваги:
Світ навколишній за нами,
І Правда і Воля!
Лишень сльози за синами,
І хрести край поля
Серце з грудей аж виймають,
Денно і щоночі...
Так, Тарасе, час минає
Й сили вправно точить,
Та не згасне наша Слава,
Як цвіт на калині,
Бо Герої - не вмирають!
Слава Україні!
09.03.2023
* Тарас Шевченко "СОН (Комедія)"
Зібрання творів: У 6т.-К.,2003.
-Т.1:Поезія 1837-1847.-С.265-278; С.699-706
Картина: «Поборемо! 09.03.2022»
Автор Шупляк Олег
https://shupliak.art/uk/gallery/2022/poboremo-09032022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2023
Асоціативне до
Шон Маклех: «Вода і повітря»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945593
«І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.»
Т.Г.Шевченко.
Ледь на хвильку у роздуми часу
Я заглибився в стані прийдешнім:
Наче з казки чарівні прикраси,
Мов з дитинства солодкі черешні,
Прямо в осінь пожовклого листя
Десь у зошитах точних наук,
Через хвилі тернистого хисту
Поміж формули вічних сполук...
Може й справді це було зі мною?
Ці стихії у серці моїм
Й досі плещуться надновиною
Про Евклідовий вічності дім?..
Езотеріку власних досягнень,
Наче праведний істини дзвін,
Я сповідую болістю вражень
Над сучасністю повних руїн!
Де мислителі вічного світла?
Чом хранителі слів з під пера
Догоріли й тихенько поникли
У торфовищах правди й добра?
А блискучі, лускаті й зубаті
Заповняють приречений світ...
Навіть стіни в таємній кімнаті
Декламують святий Заповіт,
Щоб піддатлива пам'яті видра
Не шукала спокусу в вині,
Не лизала вершки і повидло,
А знаходила суть в глибині:
Надпрозорих, як кисень, стосунків,
Неосяжних, мов вічність, думок,
Неймовірних, як радість, малюнків,
Найсвітліших коханням зірок...
Ледь на хвильку у роздумах часу
Намагався збагнути магічне,
Таки правда: єдина прикраса -
Це Людиною бути! Велично!
06.03.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023
Асоціативне до
Шон Маклех: «Всесвіт-яблуко»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952440
«Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання...»
В.Сосюра
Я летів у майбутнє з надій...
Та затримався трохи в пізнанні
Поетичного світу із мрій
Й дивовижних моментів Кохання...
Кострубаті верлібри часів
Білим цвітом мене огорнули
І дитинством церковних псалмів
Десь у серці моїм промайнули.
Навіть зорі - таємні світи,
Наче промінь елегії-думки, -
Лиш освітлення квітки-мети!
Може мальви?
Найкращі малюнки
Намагався я скласти із слів,
Щоб у Небо мовчання спалити,
І у місті над річкою сліз
З глини сенсу бодай щось зліпити.
Одкровеннями м'яти думок
Розчинявся в вишневім цвітінні.
Доки хтось не нажав на курок...
Наче спалах в Ночі...
І прозріння...
Так ніхто не кохав!
Незабутньо!
Знову тупіт ординських копит...
Через тисячі літ,
Десь в майбутнім,
Ти почуєш ще мій оксамит.
07.02.2023
Картина: «Український космос» Автор Шупляк Олег
https://shupliak.art/uk/gallery/2022/ukrainian-space
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2023
Я не знаю про що написати,
Кожна тема - як виклик душі,
Може й далі...
Нестерпно мовчати...
І стук серця у зошит сховати,
Щоб не чутно як гупа в тиші?
Бо війна, як потворне графіті,
Розколола й рознесла ущент
Все, що мали у цім грішнім світі,
Навіть власний війні монумент...
Вкотре сів, намагаюсь відчути
Кожне слово - як промінь вночі,
Не виходить...
Не можу збагнути...
Наче думку скували в редути
І залили у сповідь свічі!
Бо не стало не світла чи газу,
І не сала чи хліба шматок, -
Зникла людяність, вся і одразу,
Лиш Надії жевріє ковток...
Як могли ми таке допустити?
Кожен раз - монументів творці
Нам брехали...
Щоб смерть воскресити...
Вже водою вогонь не згасити,
Бо свободи не вмерли борці!
Буде бій, неодмінно кривавий,
Зло аж стогне відчувши кінець,
То ж помолимось свято і право
За Вкраїни щасливий вінець!
Я не знаю про що написати,
Інші теми - не крають душі,
Мушу й далі
Як можу, кричати!!!
І стук серця свого не ховати, -
Хай почують й свої і чужі!
Бо війна - то потворне багаття,
І тому хто його надиха
Буде вічне й народне прокляття...
По-людськи: ПТН ПНХ!
05.02.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2023
до Дня Незалежності
СЛАВА УКРАЇНІ!
31! Це багато чи мало?
З огляду на стародавнє письмо -
Просто абзац, чи сторінка шершава,
Декілька кадрів з німого кіно...
Майже третина людського сторіччя
Подихом в спину нових поколінь
Вщент розриває усі протиріччя,
Що накопились і тягнуть у тінь.
31! Ми хотіли як швидше
Встигнути в рай неозорих думок,
Де Конституція сама найліпша
І не шансон, а пронизливий рок.
Майже дійшли, та про мову забули,
Віру скували в дешевий ланцюг...
Тільки Майдани нам мізки розкули
Й не злили країну до рук волоцюг.
31! А так хочеться жити,
Мати добробут і власну сім'ю,
Улюблену справу, до церкви ходити,
Скільки для цього потрібно IQ?
Натомість раби на полях олігархів,
Право єдине - відсутність всіх прав,
Може хай знову панують монархи?
Нащо й кого я тоді обирав?
31! Ти зростала й не знала -
Волю й свободу життям дістають,
Зрадників прямо з руки годувала,
Нишком сховав розпорошену лють…
«Братья и сёстры» з «рассейскаго мира»
Того й чекали з десяток років,
Знову до рук треба брати сокири
І відбиватися з різних боків.
31! Але ж дівка красива!
Трохи засмучена, в оці сльоза,
Наша історія давня і сива
Мусить пекти, як ранкова роса...
Майже третина людського сторіччя
Подихом в спину героїв-синів
Змушує гордо тримати обличчя
Й день починати з відомих всім слів:
"СЛАВА УКРАЇНІ"!
24.08.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022
Асоціативне до
Шон Маклех: «Споглядання шпаків»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948445
«Бо хто за що, а ми за незалежність.
Отож нам так і важко через те.»
Л.Костенко
Душа моя Весни благає...
А думка - важча за той день,
Коли у сіру тінь зникає
Простріляна...
Мов та мішень
Й висить зім'ятим божевіллям
У здичавіле небуття...
Невже усе оце свавілля,
Що лізе в нас без каяття
Зі сходу цегляних галактик,
Бажає власником тут буть?
О, ні! Мій власний клаптик
Сталевим кулям не хитнуть!
Бо жовті квіти героїзму
Навік поринула блакить
Вже Української харизми!
Вогонь у баштах мерехтить
Ірландським духом непокори,
Можливо то і є Весна?..
Муруймо стіни!
Смерть потворам!
Й бджолина свічка не згаса!
22.05.2022
фото: Саша Самсонова "Любовне послання до України"
https://news.obozrevatel.com/ukr/show/zakrivavleni-kviti-i-vidirvani-pelyustki-ukrainska-fotografinya-kardashyan-pokazala-bil-vijni-v-ukraini.htm
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2022
Написав ще в 2016...
Актуально і нині:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637399
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2022
Асоціативне до
Шон Маклех : «Тим, хто лишився в небі»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512256
«Героїзмом можна назвати
тільки таке діло,
де мука і терпіння одного
здобуває добро цілого народу.»
І. Франко
Дивна тиша
Спустилась блаженно,
Наче небо думки оповило...
Все, що було - в землі поіменно...
Що зосталось - сльозами здавило...
Те, що буде - пророче каліцтво...
Тут, на цій божевільній Землі...
Тож тримайтеся виживші міцно...
Де поділись життя ковалі?..
Бо істоти, що ходять між нами,
Зруйнували і мрію і храм...
А герої - були нам синами...
Навіть ті, що іще немовлям...
Як усе це під сонцем терпіти...
Де той шлях, що вертає назад?..
Я не можу за них дорадіти
Й доспівати величних балад...
А негідникам всім - гільйотина,
Вовкулакам - осиновий кіл!..
Ось така в моїм серці картина,
Дивна тиша...
І сповідь крізь біль...
12.03.2022
Картина:
«Requiem» Автор Шупляк Олег
https://shupliak.art/uk/gallery/hidden-images/rekviiem
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2022
Привіт, мій Кобзаре!
Сьогодні до тебе
Не можу прийти,
Навіть квітів нема...
Літають у нашому мирному небі
Ракети і гради,
Знов суне чума!
Це «братья» і «сёстры»
З «рассейскаго міра»,
«Пращённые» словом Іуди МП*,
Захтіли в Європу на танках рознести
Порядок ординський...
Яке ж та тупе!
Давно вже чекають їх воїни Світла,
«Привиди» неба стали у стрій,
Путінська кліка підступна і хитра,
Та Світ об'єднався
На праведний бій!
Сьогодні, Тарасе,
Ми інші, ми сильні,
Неньку зборонимо, як не крути,
Ліворуч й праворуч Дніпра неподільно
Всі українці - неначе брати!
Хтось там казав, що немає ідеї?
Ось вам ідея, що волю несе,
Хай добре засвоять московські лакеї:
Смерть ворогам,
Україна - понад усе!
09.03.2022
День народження Великого Кобзаря
* МП - Московський патріархат
Картина:
«Святослав і вороги» Автор Шупляк Олег
https://shupliak.art/uk/gallery/humor/svyatoslav-and-enemies
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2022
Щоночі досвіткову каву
Варю на двох...
Солодко-теплих снів
Я не сприймаю, мов нічну забаву,
Бо гіркість ранку позбавляє слів,
А присмак відчаю і болю
За все, що коїться навкруг,
Заполонив думки в неволю,
Бажає, щоб узяв до рук
Не інструмент життя ладнати,
Деревини чи глини шмат...
Шукайте кулі і гранати,
Потрібен справжній автомат,
Щоб цю навалу зупинити!!!
Хай Бог мене за те простить...
Ще буде свято й будуть квіти
І перемоги славна мить!
Щоб в тім вишневім ароматі,
Неначе винних рим зображення душі,
Щоразу думку смакувати кляту,
Про долю України!
У тиші
Яскравих неповторних оксамитів
До гіркості полину,
Cерця щем,
Щодня,
щоночі,
щогодини
і щомиті
В коханні роздиратися віршем...
08.03.2022
*Картина:
«Блокпост» Автор Шупляк Олег
https://shupliak.art/uk/gallery/2015-2016/blockpost
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2022
Репост вірша:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555065
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2022
Репост вірша за посиланням:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540604
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2022
«Прощай, немытая Россия,
Страна рабов, страна господ,
И вы, мундиры голубые,
И ты, им преданный народ.»
М.Лермонтов, 1841г.*
Быть может, за стеной маразма
И гнилью путинских идей,
В погоне дикого оргазма
От стонов русских матерей
Ты оценить уже не в силах
Свою убогость и удел
Лечь в рукотворную могилу,
Или кремлевский беспредел
Тебе так нравится в облоге
Дешевой нефти и лесов,
Что ты забыла и о Боге?
Иль «не сдаемся до трусов»?..
Смотри, история упряма
И очень четко говорит:
- Кто роет для соседа яму,
Сам в эту яму угодит!
А где же Вы, интеллигенты -
Рассейской прочности умы,
Что воспевали постаменты
Культурных ценностей страны?
И вы туда? Толпой у трона
Халявной милости прося
Под звуки танго от кобздона
И чушь про «русский мир» неся?
А нет такого мира в мире!
И Бог - один у всех! Читай:
- Не создавай себе кумира,
- Не укради,
- Не убивай,
- Отца и мать храни учтиво,
- В субботний день лишь отдыхай,
- Не говори свидетельств лживых
- И дома ближних не желай...
Так в чем нехватка, россияне?
Иль слава на крови першит?
Пока царек ваш на диване,
Китаец за Урал спешит!
Что кушать будете? Капусту
И «киселёвскую» стряпню?
Ведь нефте-долларов негусто
В казне осталось на весну?
А может, хватит слепо-тупо
Кричать царям своим «хвала!»,
Проснись, Россия!
....
просто глупо
жить под прицелом у х*йла...
*
«Прощай, немытая Россия», Лермонтов М.Ю.
Полное собрание стихотворений: В 2 т., 1989 (Т.2)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941355
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.02.2022
До 30-ї річниці незалежності.
Ну ось ти й доросла!
Як всі моЇ діти, -
З тобою, неначе з сестрою, зросли...
То кажеш вже тридцять?
І вільно летіти
Бажаєш сама крізь поля із імли?
Чи вистачить розуму, сил і наснаги?
Давай-но згадаємо всі ці роки,
Як тяжко долали відверту зневагу
Й підступні удари від «братской руки»...
Як зброю здавали за лжеобіцянки,
І різали майже новісінькі ТУ*...
Привабливе західне слово «панянка»
Потроху злизало яскраву мету,
А все, що було ніби спільне й народне,
Ураз перейшло у здобуток «сімей»,
І вже не залишилось сумнівів жодних
Для кого процес той ввійшов в апогей...
Та ні! Конституція наша найкраща,
Там слово у слово - усе для людей,
Бо навіть оті «комуняки пропащі»
Писали і вірили в чудо ідей.
Реалії значно простіші настали:
Не маєш «зелених» - терпи і мовчи...
Два рази уже на Майданах стояли!
Гадаєш останній?
Хоч плач хоч кричи,
Та знову до влади злодюжки дорвались,
На сході і півдні - щоденно війна,
І навіть земельки для нас не зосталось, -
Моя ти Вкраїно!?
Чи вже чужина???
Не в силах здолати свідому жалобу
Щоб квіти Шевченку принести в руці,
Бо навіть і тут бачу тільки стидобу, -
У натовпі клоунів псевдотворці...
Як жити і вірити в те про що мріяв?
Можливо хоч діти щось змінять,
А я?..
Молюся за тих, хто без сумнівів міряв
В щоденнім двобої власне життя...
Давай, Україно,
Нехай вже здійсниться
Завітна мета всіх часів і батьків...
Кажеш здолаю?
Тобі уже тридцять!?
Відповідь інша - 15 віків!
24.08.2021
*- в 482-му році
Кий, Щек, Хорив і Либідь
заснували Київ (1539 років тому).
*- Ту-160 (за кодифікацією НАТО: Blackjack) -
надзвуковий стратегічний бомбардувальник-ракетоносець
із змінною стрілоподібністю крила. Зараз є найпотужнішим
надзвуковим бойовим літаком у світі.
Перебував на озброєнні СРСР (у РРФСР та УРСР).
В 1999 році 8 літаків «Ту-160» віддали росіянам «за газ».
Ще 9 літаків було утилізовано, один літак «Ту-160»
залишився в місті Полтаві в музеї Дальньої авіації.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2021
«Повік братерства не зламати.
Не затемнити нашу муть:
З Росією Вкраїна-мати
До сонця комунізму йдуть"
(М.Рильський, Сад.., 1955, 21.)
Братерство народів
В «савьєтських» розкладах -
Майже оспівана муть!
То була класика, навіть бравада,
Партійного напрямку суть...
Більш півстоліття по тому минуло
Й зміна пройшла поколінь,
Імперські амбіції знов спалахнули,
Мізки посунувши в тінь.
Замість бажання життя прикрашати,
Науку штовхати вперед,
Нові планети й світи відкривати
Мусимо слухати «брєд».
Знову за мову, знову за віру,
Так було майже завжди.
Як вгамувати нещадного звіра,
Що робить криваві сліди?
Все починається з думки і слова, -
Як, на якій і кому...
Віра ж - єдина! То піп безголовий
Церкву зміняв на корчму
Й служить погонам, під рясою скритим...
Де ж те: «не вбий», «не вкради»?
А хлопцям, щодня безневинно убитим,
Душі подіти куди?..
Мова «людська» всім давно зрозуміла,
Хай там який алфавіт,
Декому просто «язик» закортіло
Цькувати навколишній світ.
Ця метушня вже набила оскому,
Як не кажи й не пиши,
Справжня позиція чітко свідома -
Просто живи - не бреши!
От було б добре на нашій планеті:
Браття усі і кругом?
Північ і південь, церкви і мечеті,
З лівим і правим хрестом,
Мова одна, колір шкіри і очі,
Навіть єднання ідей!?.
Як тоді ті, що до влади охочі,
Будуть «ділити» людей?..
Братство єдине на світі існує -
Пам'ять у наших серцях,
Кожен до нього потроху крокує,
Свій прокладаючи шлях.
27.07.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021
«Якби ви знали, паничі,
Де люде плачуть живучи,
То ви б елегій не творили
Та марне бога б не хвалили,
На наші сльози сміючись.»
Тарас Шевченко. *
Якби ж ти знав, панич сучасний,
Чому так тяжко нині всім,
Чом вірус зради так невчасно
Спустошує наш рідний дім!?
Чи, може, ти сховатись хочеш
В маєтках, нажитих на злі,
І нишком там собі регочеш?
Прийде спокута і тобі!
Це не епоха фаталізму,
Народ не буде, так і знай,
Терпіти верх твого цинізму!
Давай-но, маски одягай,
Закачуй рукава по лікті
І без надій на МВФ
Із власним его у конфлікті
Зроби хоч щось!..
То мабуть блеф
Й моя лірична надуява,
Що в римах стерла мозолі, -
Бо під покровом ночі вдало
Не стало нашої землі!..
Продали(сь) «служеньки» нікчемні
За новий n-мільярдний транш,
І сподівання вже даремні,
Бо знову втратили ми шанс
Свій власний напрямок обрати,
В нім Воля - як найвища ціль,
Для цього треба Гідність мати!
Пече у грудях моїх біль
А роздуми сумні, мов проза...
Виходьте люди на Майдан,
Щоб владі муляла заноза,
Щоб перестав отой бур'ян,
Що зеленіє геть усюди,
Корінням зради проростать...
Пенсіонери, ФОПи, Люди!
Чи будем й далі все прощать?
Кобзар Великий разом з нами,
Він жде не квіти і вінки,
А спільно, селами й містами,
За правду битись на віки!..
Ось так, гадаю, треба діять,
Вже відчуваю на плечі
Я руку брата...
Досить мріять!
Ой, начувайтесь, паничі!!!
09.03.2021
*
Тарас Шевченко.
Зібрання творів: У6т.-К.,2003.-Т.2:
Поезія 1847-1861.-С.222-223; 683-684.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2021
Асоціативне до
Шон Маклех : «Ковток синяви»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676748
«Сила розвіється, а правда ніколи.»
О.Гончар
Кожному й разом по чарці!
Мало? Хай буде по дві,
А наливали щоб старці
Мудрості рими живі...
Аж сивиною по вінця
Терпкого терену смак,
Рідному брату й чужинцю,
Зневаги розвіявши знак.
Спогади хочуть кричати
Тінями низьких октав,
Але ми будем мовчати,
Мрії із серця дістав.
Досить троянд скам'янілих
І дерев’яних хрестів,
В царстві «занадто сміливих»
Душі не мають сортів...
Сім кольорів веселкових,
Сім білих праведних нот,
Навіть Сім таїнств церковних
Й Сім християнських чеснот
В битві із часом нестримним
Мають Сім смертних гріхів...
Вічна лиш правда й незмінна,
В чарку розлита з віків!
11.03.2020
Картина: «Чаша»
Автор Шупляк Олег
Картини з подвійним змістом
https://arts.in.ua/artists/MrOlik/w/460304/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867694
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2020
Заради кохання й весняної втіхи
Вітаю жінок від душі,
Хоча і отримав я знов «на горіхи», -
Бо мав не букет а вірші...
Сьогодні я лину до тебе у римі,
Мій мудрий і милий Тарас,
9 березня зримо й незримо,
Така вже традиція в нас!
Життя протікає, мов води Дніпрові,
Ти бачиш ці хвилі живі,
Чому ж аж занадто вони пурпурові,
Неначе на нашій крові?
Щоденно війна поглинає найкращих,
І смуток мій схожий на твій,
Бо десь на печерських горбах, не інакше,
Жирує правителів рій.
Щодня і щоночі ці слуги народні
Мільйони спускають в пусте,
Країна одною ногою в безодні,
Із мізків зникає святе!..
Все більші й дорожчі в домівках екрани,
Сучасні і модні авто....
А там де щодня тіло рветься на рани
Зникає надія! АТО –
Давно не АТО, не ООС і не стрічка
В щоденних новинах про смерть,
Це вирок для влади! Бо пам'яті свічка
Горить, як життя круговерть...
Ніякі досягнення ваші не варті
Загибелі справжніх синів,
«Розведений мир» малювати на карті
Простіш ніж не бачити снів
Про мирне й щасливе дитинство нащадків,
Де добре псарю і царю,
А той хто працює - живе у достатку
І квіти несе Кобзарю!..
Так, саме до тебе, мій милий Тарасе,
Щоб вірш - як трояндовий шип,
Колов аж до крові, звучав кращим гаслом
Й палав, наче той смолоскип,
Який на Майданах іскрив нам Надію,
Під кулі у зріст підніма!
Пробач нас, Тарасе.
Одні лицедії...
А гетьманів й досі нема...
09.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867396
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2020
Прийшла Весна, - «пора саджати»!..
Узяв лопату я до рук,
Щоб, як завжди, перекопати
Свою ділянку біля лук.
Ростуть тут овочі і квіти,
Вже перейшов через струмок,
Ну як від того не радіти?
Врожай майбутній із думок!
Привітно сонце зігріває,
Пташки цвірінькають навкруг,
Хто до землі бажання має
Оцінить сенс моїх потуг!
Аж раптом бачу безпорадно:
Немає клаптика землі,
Який щороку так нещадно
Втирав у пальці мозолі...
Та скільки ж часу промайнуло?
Ще вчора тут були лани,
Усе довкола затягнули
«Зелені слуги» - бур'яни!!!
Турбо-режими увімкнули,
Літають нишком у Оман,
З «розмов таємних» ми почули,
Що заправляє всім «Профан»?!.
Оце сучасна режисура,
Кого в нас тільки не було:
«бджоляр», «барига», «праффєсура»,
Й такі, що мріють про «х*йло»...
«уМєлий Ван» - навчає лохов,
«Єрмак» веде всіх у Сибір,
Безпеку рулить «Сєвий Оха»,
А «Яшка-тисяча» - банкір…
Нема земельки! Все про*рали!
Топлю платіжками знов піч,
Бур'ян з комічного «кварталу» -
Моїм культурам параліч!
Ну як тут вголос не кричати?
Вже кожен перший - казнокрад...
САДЖАТИ - то не сценки грати,
А краще - гідних ОБИРАТИ,
Тоді в країні буде лад!
02.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866649
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2020
Ось бачиш, Тарасе,
Зустрілись
Дев’ятого березня знов,
Як завжди, твій погляд -
Мов стріли,
Він вище і краще промов
Отих недолугих «нащадків»,
Що «віник» принесли тобі.
Пробач, не такі ми порядки
Вбачали, коли у юрбі
Стояли морозним майданом,
Подалі від теплих трибун.
І, ніби, прогнали тирана,
Та враження, наче чаклун
Усім тим завзятим до влади
«Безмізковий страх» зворожив,
Не можуть засвоїти, гади:
Народ не простить грабежів!
Боролись ми зовсім за інше,
За правду і волю людей,
Щоб дихалось глибше і ліпше,
За щастя майбутніх дітей...
Пройдисвітів завжди достатньо,
А влада - ярмо і брехня,
І досі там «орків» занадто,
Хоч б'ємо їх майже щодня.
Свободи процес незворотній,
Бо то є природній процес,
І рожі провладні й мерзотні
Не змінять бажання небес:
Ми будемо вільні й заможні,
Щасливі на власній землі!..
Хай знає на банковій кожний
І скаже х*йлу у Кремлі.
09.03.2019р.
*Картина: «Біль»
Автор Шупляк Олег Картини з подвійним змістом
https://shupliak.art/uk/gallery/hidden-images/pain
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2019
Асоціативне до
Шон Маклех: «Двері важкі відчинені»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828144
«Од звичайного погляду скрите
відкривається лиш дивакам.
Прочитай золоті манускрипти,
подивися у вічі вікам.»
(Л. Костенко)
Вже давно відчинив би я двері
Й проспівав би молитву просту...
Та чи вистачить в світі паперу
Змалювати завітну мету
Де пророслими в мудрість словами,
Наче чистої думки рілля,
На торфовищах, вкритих братами,
Проростають новітні поля?..
Зіржавіли серця, не рушниці,
Копачі лиш чекають момент,
Коли куля - спокуси дурниця
Перетворить життя у фрагмент.
Відчиняю...
Й нічого не бачу.
Відчуття неймовірне якесь,
Одночасно сміюся і плачу
Та палаю, як свічка увесь.
І у тім недогарку спокути,
Ніби погляд-промінчик,
А то!,
Визирає з душі
Ризикнути,
Щоб його не побачив ніхто...
08.03.2019р.
Картина: «Той, що стукає» Автор Шупляк Олег
http://mrolik.arts.in.ua/gallery/w/415153/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828306
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.03.2019
Темно й затишно знадвору,
Сплять дружина, діти й кіт,
Я ж на кухні у цю пору, -
Час «халтур» - мій звичний світ.
Бо не можна тут прожити
На зарплату, хоч куди.
Як про це сказати дітям?
«Не убий»... «Не укради»?..
Бо давно вже нероздільним
Стало явище життя:
Ніби всі розумні, вільні,
Мають «вищі» почуття
Й одночасно наче в рабстві
Намальованих ідей,
Вимагаючи багатства.
А щодень - то колізей
Псевдодумки, псевдорими,
Псевдосправ і псевдовір...
Де сучасні Пілігрими?
Застарий? Чи втратив зір?
Треба чітко відчувати
Хід спотворених новин:
«Кандидатів» - забагато?,
«Президент» - лише один?
Що ЩЕ треба в нас украсти?
Навіть совість не в ціні,
Але ж наймані фантасти,
Що нажились на війні,
Вас усіх давно вже «мають»,
Суд КС - найкращий суд!
У офшорах осідають
Статки «пэтиных» приблуд.
Трутні владу захопили,
Україно, не терпи!
Ми в часи і важчі жили,
Але гниди щоб свої?
Як прибрати рідну хату?
Відлік йде, годин, хвилин.
Кандидатів - забагато,
Злодій серед них - один!
03.03.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827789
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.03.2019
До дня незалежності.
Я прокинувся якось в щасливій країні,
А точніше від думки, що ми стали кращі!
Все погане й химерне зникало, мов тіні,
А багаття майдану розчистило хащі.
І від свіжого вітру із присмаком волі
Закортіло кричати на повну горлянку:
- Подивіться, зробили, ми власники долі,
Що всміхається кожному сонячним ранком!..
Змалювати не просто усю ту картину,
Хтось щодуху кричав заготовки прості,
А я мовчки стояв, зрозумів на хвилину,
Що герої у натовпу зовсім не ті.
Звідкіля ось ці юні дівчатка й хлоп'ята,
Десь 16-ть, не більше, з народження літ,
Знають щось про життя, іронічно розп'яте
На одвічне питання: Кохання чи гніт?
Запитання такі виглядають скептично,
Переповнюють душу і бродять, як квас,
Але ж, як не шукай, все доволі класично,
Бо ще більш дивовижне чекало на нас.
Час розбірок минув прозаїчно і швидко,
Хто там ближче хто далі від центру стояв,
Вже на «нові порядки» дивитися гидко,
Бо народ, як і досі – «не має й не мав»...
Люди звикли давно до безкарності влади,
Та чи є у чинуши свідома межа?
Дуже гарно з екранів лунають поради,
Як прожити на мінімум краще бомжа.
Ось тарілку з кістками поставлять подалі,
Мабуть треба задешево телеефір,
І загавкали пси у звіринім запалі,
Ланцюгами від будки зриваючи двір.
Цей давно не дитячий пронизливий запах
Душить горло, а серце стискає в кулак,
Опускає все нижче і нижче - на лапи,
Обертаючи в назву: «сучасний кріпак».
Урни надто прозорі зробили,
Від їх блиску запінило декому рот,
Є підозра, - на всіх нас свідомо забили,
Чи на вибори ходить не справжній народ?
Подивіться уважно на ляльки і нитки,
Ляльководи відомі, сховалися в тінь,
Всі досягнення їх за кордоном у злитках,
У численних маєтках своїх володінь.
Про історію згадувать нам недоречно,
Хай нащадки розкажуть, як виживуть тут,
Ну а ми, - як завжди, будем справно і гречно
Бюлетенів папером живити цей спрут.
Я обітницю дав не писати похвали
На сучасні проблеми, великі й прості,
Лиш Кохання - усе, що у мене зосталось,
В моїм грішнім та трохи щасливім житті.
Ну а ви (тут з маленької не випадково) -
Біло-синьо-червоно-оранжеві пси,
Начувайтесь, бо кожне промовлене слово
Розчиняється сіллю людської сльози!
24.08.2018
Версія на російській мові:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131787
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804225
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2018
Асоціативне до
Шон Маклех: «Де і коли»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426868
«Життя не кінчається смертю,
якщо залишається сад»
(В. Терен)
Відчиніть свої душі!
Зимові
Відпустіть сутінкові думки,
Й разом з ними
Усі пурпурові
Змили б плями весняні струмки...
Але ж як відновити
Ту втрату,
Що роками не пахне трава,
Бо у ній людська кров,
Як розплата,
Лиш торкнися -
Немов кропива...
А залізо й вода - побратими,
Поєднали геройство і страх...
Та не всі, що живуть,
Є живими...
Не усі, що померли -
Лиш прах!
Зупинився годинник,
Нівроку,
Бо минуле - то справжній урок…
Літній дощ
У озера глибокі
Хай змиває сльозу з сторінок.
11.03.18
* Картина:
Жанна Петренко
«Дякуємо за чисте небо!!!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2018
Скажи мені, друже, навіщо
Й куди летимо ми щодня
За вітром життя?
А він свище
І силою нас підганя
До стану, що просто мерзотний,
Неначе здавило гортань,
Й вмикає всім відлік зворотній
Без зайвих на те запитань.
Невже більш ніколи не буду
Гасати цвітінням полів
Без думки по завтра?
А люди,
Яких неодмінно зустрів,
Привітливо вам посміхались...
Прекрасне й щасливе життя
Десь там, у дитинстві, зосталось
Й не хоче, щоб разом і я?
Чому в розмаїтті бажання
Втрачаємо найголовне,
Що є у людини -
Кохання!
Таке все навкруг бунтівне,
А люди забули про сутність,
Любуючись селфі на склі,
І мріють лише про могутність...
Однаково ж всім - до землі...
Можливо та крихта Любові,
Що й досі ще ледве жива,
Примножена римою слова
Побачить майбутні дива?
І кожен,
Прокинувшись вранці,
Одразу не кинеться в бій,
А в кавових мрій філіжанці
Побачить хід інших подій!
10.03.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781490
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2018
Так тяжко... писати...
Думки - наче тісто:
Давно вже зійшло, та не хоче у піч,
Блукають замерзлими венами міста
Й шукають притулок у римах сторіч...
Давно все відомо,
Всі - надто розумні,
Цитують «крилаті» слова Кобзаря,
Та чутно лише політичне відлуння
Дешевих утіх для царя й шинкаря...
От бачиш, Тарасе,
Чи прагнув ти цього?
Найвищої шани у колі...злодюг...
А що їм?
Вони навіть в церкву, до Бога,
На шию вдягають блискучий ланцюг...
Так хрестяться слушно і руки цілують
Таким же «партійно-церковним братам»,
А ті неодмінно усе їм прощають
І знову йдуть красти по нашим хатам...
Так тяжко... свідомо...
Та мусите знати,
Скажу Вам про істину сенсу буття:
Немає митець свого власного дому,
У мріях про справжню палітру життя
Він буде весь час неймовірно уперто
Крізь прозу і бруд непокірно іти
До самих найвищих вершин,
Щоб відверто
Поринути в римах святої мети!..
Така його доля,
Хай хто там у зраді,
Відсутня різниця: чи Він, чи Вона...
Грабує і бреше завжди люба влада, -
Сучасна реалія й трохи сумна!
Митець - відображення свого народу,
Картини і вірші - до серця стежки,
Він не сприймає на дух нагороди
Й усякі там з лаврами квіти й вінки,
Він в опозиції завжди й по суті!
Немає ж бо раю на грішній землі...
Лиш думки нічим і ніколи не скуті!
А вади шукайте напроти у склі.
09.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781095
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2018
«Треба збирати каміння, які в вас кидають.
Це основа майбутнього п'єдесталу.»
Гектор Берліоз
Збирайте каміння,
Воно знадобиться
У базис майбутніх років,
Не треба чекати з небес провидіння,
Мов дощ серед вічних пісків,
А впевнено мрію свою здобувати
В щоденнім двобої світів,
Щоб діти й онуки могли шанувати
Зусилля сьогоднішніх днів...
Збирайте каміння,
Іще знадобиться
Можливо на третій Майдан,
Бо влада знов втратила порозуміння
З думками своїх громадян,
Бездарність й безкарність дійшли фаталізму
В той час, як на сході війна,
А псевдореформи - вершина цинізму
З рошеновським смаком лайна...
Збирайте каміння,
Завжди знадобиться
На власний фундамент і дім
З великими вікнами без павутиння
Де тепло і радісно всім.
Ми довго його розкидали без міри,
Так дивно марнуючи час,
Можливо під звук поетичної ліри
Почнемо свій шлях на Парнас!
30.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752959
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.09.2017
Надворі - літо, в серці - осінь,
Моя оспівана печаль,
Журбу несе і тихо просить
Сумну накинути вуаль,
А сірі хмари давлять в груди,
Хміліє вечір, наче сон,
Химера блискавки причудно
Малює образ за вікном...
Навіщо вітер свище в полі
Й гне цвіт кохання до землі?
Чому?, - питаю я у долі,
Така незвична біль мені?..
А думка римою співає
Без зайвих хитрощів й потуг
І знов лірично осідає
На білий світ із рівних смуг...
Невже ця мить в мені настала, -
Кохання й вічної журби?
Не розчинилась, не пропала
У повсякденності юрби?
І надихає відчувати
Прекрасних дум величну суть,
Щоб мати право написати
Картини, що в мені живуть...
Так хочу вірити у чудо,
Не можу серце зупинить,
Кохає, вилітає з грудей
Бажає птахою злетіть!
Та я давно вже це умію...
Скидаю сумніви у піч...
Хай Віра наші душі гріє
І в світлий день і в темну ніч!
31.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748520
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2017
Асоціативне до
Шон Маклех: «Час зневіри»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721309
«Щоб людина зрозуміла,
що їй є для чого жити,
у неї має бути те,
за що варто померти.»
Карлос Кастанеда
Зневіри час - людського страху тінь
Засів в серцях геройських і звичайних
І не дає прозрінню поколінь
Вознестися над грішністю примарних
Й таких неістин...
Та хоча б туди -
У Небо, де вже сотні наших,
Залишивши фарбовані сліди,
Горіли, а не тліли, колом ставши...
Не задарма!
А може серед слів
Філософів і грішників сучасних
Не розрубати нам Гордієвих вузлів?
І весь здобуток - мрія передчасна?
О, ні!
Не згине Пілігрим,
Бруківки вдосталь і завчасно назбирали,
Щоб прихисток сумних осінніх рим
Ні пан Ніхто, ні Страх не подолали!
А люди бавляться,
Таке у них Життя,
Хай двірник замітає весь непотріб,
Щоб в завтра без вчорашнього сміття
Ми гордо йшли
Й Зеленим був наш острів!
26.08.2017
Картина: «Журба» Автор Шупляк Олег
http://mrolik.arts.in.ua/gallery/w/464587/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747828
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.08.2017
До Дня Незалежності України
Знову на свято? Парад-показуха?
Меншає кількість щороку людей,
Яким при Андропові була «житуха»,
Бо на паради водили дітей...
В країні війна зачепила мільйони!
Сталін так само у розпач війни
Всіх шикував у помпезні колони,
Сам заховавшись за муром в кремлі...
Ніби на крок стали ближчі Європі,
Начебто праведну битву ведем,
Зранку до ночі у калейдоскопі
Свіжих новин нам будують едем!
Ген на полицях у маркетах тісно,
Що заманеться - купуй у кредит,
Гляньте на вулиці рідного міста:
Аптеки, ломбарди й реклам колорит...
Нові тарифи? Субсидія буде!
Кожній родині на шию зашморг,
І пам'ятайте: «па-новаму» всюди
«Царская миласть» щомісяця в борг...
Скоро земельку прикуплять у неньки,
Ріки й водойми давно вже «в руках»,
І прощавай незалежність тихенько
По депутато-князівських кутках...
Запорошило тебе, Україно,
Зневіри туман вільну думку накрив,
Хочуть, щоб знову народ на колінах
Милість прохав у провладних катів.
Загройсманіла іржа точить душі,
Що там «донецкие»? Так, сухостій!
Вінницькі хлопці залізли на грушу
Й трусять зелені в кишеню мерщій...
Той, що на трактор вилазив класично,
Трохи забув про що в натовп кричав,
Але ж історія вчить методично:
Тяжко тікати, як рило напхав...
Знову на свято? Шануймо Вкраїну!
Й разом героїв, що гинуть щодня...
Коли вже по тєліку скажуть в новинах:
- Немає царя, закінчилась брехня!
24.08.2017
Картина: «ДНК» Автор Шупляк Олег
https://arts.in.ua/artists/MrOlik/w/469175/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747567
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2017
Кажуть, затемнення - дуже погано,
Буде війна, чи всесвітній потоп,
Може від засухи голод настане
Й не буде америк, австралій, європ...
Я тим базікалам дав би пораду:
Взяти до рук хоч який інструмент
Й добре скопати город біля саду, -
Буде весною приємний презент.
Потім криницю закласти знадвору,
Поруч фундамент на дім для дітей...
Часу не буде дивитись угору,
Що там на сонці й у інших людей!
Кажуть, що вісь у Землі похитнулась,
Вліво чи вправо - ніхто не верзе,
Поле магнітне в екватор прогнулось
І непомітно нам розум гризе...
Я тим розумникам дав би підказку:
Зранку, як тільки-но сонце в красі,
Взяти косу й накосити у в'язку
Свіжих барвінків в ранковій росі,
Потім у річці, що поруч хлюпоче,
Змити непотріб життєвих дрібниць,
Й поле Землі вітерцем прошепоче,
Як треба жити без зайвих дурниць!
Кажуть, що людство свій вік доживає,
Вісім мільярдів не скормить Земля,
NASA на Марсі таємно саджає
Біо-сучасні пшеничні поля...
Я б тим дослідникам дав теорему,
Як міліарди потрачених сум
Вкласти в пустуючі тут чорноземи,
А з переробки ще й був біо-струм!
Бездарність правителів гнилістю мліє,
Наслідки ж тягне на шиї народ,
Ситий голодного не розуміє,
Так і живем: від пригод до негод…
22.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747565
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.08.2017
Сім'я вже ж вільна і нова.
Та тільки мати ледь жива.
Вона була б і вмерла вже не раз,
Та все питає, і на смертнім ложі, —
а де ж те Слово, що його Тарас
коло людей поставив на сторожі?!.
Л. Костенко
Ах, слово!
Могутнєє слово Тараса!
З ним треба хоч трішки життям перейти,
Щоб то не була на полиці окраса,
А велич свідомих думок чистоти,
Які:
Щонайменше - пробуджують гідність,
Дають розуміння до сенсу життя,
Вертають,
А краще - збагачують плідність
У вчинках, без сумнівів на сприйняття...
Ах, мово Тараса!
Лірична і сильна,
Можливо, вразлива, тендітна й струнка,
Вже стільки віків ти крокуєш настирно
У Лесиних піснях й казками Франка,
Які:
Найточніше зображують сутність
Народної мрії про «вольну сім'ю»,
Відновлюють,
Радше - тримають могутність
Країни, де добре псарю і царю...
Ах, матінко рідна!
Моя Україно!
Ну скільки ти будеш знущання терпіть?
Свої ж олігархи ножа прямо в спину
Встромили і хочуть тебе розділить.
Відставка? - не буде.
На вибори? - смішно.
Імпічмент? - пусті закордонні слова.
Ці бездарі влади грабують цинічно,
Відомо ж: у риби гниє голова...
05.04.2017
*Картина:
«Наша дума, наша пісня...»
Автор Шупляк Олег
Картини з подвійним змістом
https://shupliak.art/uk/gallery/hidden-images/our-thought-our-song-
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2017
Асоціативне до
Шон Маклех: «Людські слова»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648465
«Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос - більш нічого.
А серце б'ється - ожива,
Як їх почує!»
Т. Шевченко*
Людські слова...
Прості й величні,
З трибун, чи в тихому кутку,
Сміливі, радісні, скептичні,
Юнацькі й з віком ексцентричні,
Терпкі і з присмаком медку, -
Усі вони - багатство мови,
Велике дзеркало віків
Із відображенням здоровим
Товстих тлумачних словників...
Та хочу чути не окремі
Веселки кольору слова,
Хай навіть у гучній поемі,
А думку зрілу!
От дива,
Усі навчились говорити
Й писати рівно у рядки
Чому ж так тяжко в світі жити
Й нема думок-волошок в житі?
На жаль,
Полова й будяки...
Одні і ті ж слова повсюди
Використовують повсяк,
Одні і ті ж навчені люди
Щодня в макулатури груди
Складають пошесті мертвяк,
Усі вони - то брак освіти,
Що викликає співчуття
Із неможливістю терпіти
Провладний суржик, як сміття...
Та маю щире побажання
Ту ахіллесову п'яту
Перетворити на Кохання
У римах душ людських!
Просту
Ідею чути гумор клена
Й старого явора слова
І мрії ясена зелені,
По-філософськи десь шалені!
На жаль,
Я вірю у дива...
11.03.2017
*«НУ ЩО Б, ЗДАВАЛОСЯ, СЛОВА...»
Тарас Шевченко. Зібрання творів:
У 6 т.-К., 2003. - Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 94-95; 605-606
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722786
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2017
«Ви — розбойники неситі,
Голодні ворони.
По якому правдивому,
Святому закону
І землею, всім даною,
І сердешним людом
Торгуєте? Стережіться ж,
Бо лихо вам буде,
Тяжке лихо!..»
Тарас Шевченко, «Холодний яр»*
200 років промайнуло
Із часів Тараса...
Може бачив хтось,
Чи чули
Про життя окрасу?
Ніби рай на цьому світі
Наступив повсюди
І достатком оповиті
Всі на світі люди!
Щастя й радість скрізь панують
І не плачуть діти,
А найліпші подарунки -
Посмішки і квіти!?.
От таке, бува, насниться,
Грішному поету,
Загалом, - зовсім не спиться
І нема сюжету,
Нових рим і слів добірних,
Щоб вірші складати...
Але ж думка неймовірно
Прагне відшукати
Відповідь
На всі питання,
Краще б і не знати...
Бо терпіння вже останнє,
Україно-мати!
Перевертнів згодувала,
Та й ярмом на шию
Дала сісти.
Чи не знала?
Всі ці «моралісти»
Гарно брешуть і грабують
З ранку і до ночі.
Цар Петро про те не чує,
Чи слабий на очі?
Беня Вінницький завзято
До керма дорвався:
8-е Березня - не свято?
І не переймайся,
Що зростають знов тарифи
Ген у їхні статки,
В міністерствах рулять фіфи
За людські податки...
Що ж це коїться, Тарасе!?
Ми ж не те хотіли,
Бунт народний не на часі?
А куди могили
Наших хлопців заховати
І чи буде втіха?
Владо, досить торгувати!
Бо нагониш лихо...
09.03.2017
*Зібрання творів:
У 6т.-К.,2003.-Т. 1:Поезія 1837-1847.-С.355-357;С.740-742
Картина: «На чатах»
Автор Шупляк Олег Картини з подвійним змістом
https://shupliak.art/uk/gallery/hidden-images/in-chats
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2017
Рік промайнув ненаситним безсонням,
Здається вже три?
Тягне на ювілей!
Життя, наче квітка душі міжсезоння, -
Бажає вологи,
Та скрізь один глей...
По самії вуха провладне болото
Скувало усе і усіх, мов цемент.
Щодня гинуть хлопці,
«Така в них робота», -
По-новому брешуть прем’єр й президент,
І навіть нікого уже й не дивують
Їх статки й маєтки,
Авто і церкви, -
До рук все прибрали
І далі грабують,
Хто проти - кремлівські агенти Москви...
Навіщо мені ваш безвіз поза очі?
Я хочу тут жити й ростити дітей!
Давно вже на заході
Всі, хто охочі
До праці щоденної різних мастей...
Та влада не здатна просте зрозуміти:
Майдан - то не партія,
Навіть не рух,
Майдан - це свідомість!
Бажання творити
І вільно плекати у тілі свій дух!
Ніякі царі нам того не завадять,
Ні Вова, ні Петя,
Аж смішно до сліз...
Пройдисвітам влади дам файну пораду:
Придбати з десяток великих валіз
Й швиденько збиратись
На рейс до Сибіру,
А може в Північну Корею піде?..
Бо вже остаточно ви втратили міру,
Знов сотня героїв
Вогонь розведе!..
30.11.2016
Картина: «Каменяр»
Автор Шупляк Олег Картини з подвійним змістом
http://arts.in.ua/artists/MrOlik/w/454816/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703982
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.12.2016
Свідомо не хочу нічого писати
Про цілі земного життя,
Давно все відомо: творити й кохати
Й радіти, неначе дитя,
Щоб світ цей прекрасний й такий неповторний
Пізнати і впевнено йти
До втілення мрій, часом найілюзорних,
Будуючи диво-мости...
На жаль, ми живемо в нестерпному світі
Людської жаги до щедрот,
Чим далі, тим важче стає зрозуміти,
Що рівень усіх нечистот
Давно перевищив критичну відмітку,
А протяг скалічених душ -
Мов сморід із золотом вкритої клітки
Під оплески бравих чинуш...
Отак і живемо: усім все відомо,
І кожен, як може... краде...
Ой, вибачте грішного, «тягне додому»,
Воно ж нічиє й пропаде!
Й нікому не диво, сам цар пропонує -
«По-новому» в краще життя:
- Накрали? Чудово! - тепер декларуєм.
Без клопоту на каяття...
А клятий годинник роки відбиває
Й веде у прийомну Творця,
Хтось впевнено істини шлях здобуває,
Не втративши гідність лиця;
Хтось тяжко камінням дорогу встилає
І зубрить молитви ченця;
Хтось легко й відверто над світом злітає
Без зайвої думки кінця;
Хтось вічність, відведену на цьому світі,
Лише у скарби перевів;
А хтось у римованих слів оксамиті
Життя перетворював в спів....
07.11.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699166
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.11.2016
«Не віриш? Я тобі кажу. Прийдеш до мене…»
із виступу Порошенко комусь в залі,
хто сидів навпроти нього.*
- Не віриш? Я тобі скажу,
Як здобував великі статки,
І де здолав оту межу
«Останніх центів» на податки,
Чому так весело мені
У час, коли країні важко,
Й коли кінець отій війні...
Давно відома нам ця казка,
Хоча й міняли казкарів?!
Мабуть не всіх,
Чи не одразу?
Вогонь майданів відгорів,
Та чую знов солодкі фрази
Про шоколадне майбуття
Й здобутки влади неймовірні...
Чому ж злиденніше життя
А пики слуг такі добірні?
Декларування провели, -
Відоме стало більш відомим?
Чи ті «Гордієві вузли» -
Стара хвороба, не симптоми?
То ж певно так.
Не переймайся,
Живи і далі, як ти жив,
Та тільки потім не лякайся,
Що місце вчасно не купив
На кладовищі...
Треба жити!
І гнати звідси сволоцюг,
Що звикли тільки їсти й пити,
Інакше - шию під ланцюг,
Щоб знову: панство і холопи...
Вже навіть декларують храм!
А цар Петро вікно в Європу
Рубає нашим же життям...
31.10.2016
* http://newsonline24.com.ua/poroshenko-pro-pidvishhennya-minimalki-ne-virish-prijdesh-do-mene
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697884
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.11.2016
Асоціативне до
Шон Маклех: «Пагорб тихого вітру»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411868
«Народ, що не знає своєї історії,
є народ сліпців»
(О.Довженко)
Дорога стелиться думками,
А за вікном прозора ніч...
Уп'юся терпкими рядками
Про світ минулий,
Звісна річ,
Бо жага пристрасті до волі
Нестерпно й досі ще живе
Й Любов,
Прим'ята труднощами долі
Дніпром могутнім крізь віки пливе!
Та не зникає суть,
Лиш гинуть люди,
І вітер сльози витира,
Не все одно,
Коли стук серця в груди
Століттями кричить ура!
Слова пусті?..
Звичайна річ,
Стежками
Я хочу йти у пам'ять навпростець,
Та сивину мрій охопить руками,
Бо наш початок - там де їх кінець!
Наперекір примхливій долі,
Із ніжністю святою,
Ось в чім річ!
Назустріч сонечку і волі...
А за вікном прозора ніч!
30.04.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695124
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.10.2016
Может Вы слышали что-то про Совесть?
Слово такое, поросшее мхом,
Корни уходят в истории повесть,
Может и дальше?
Гусиным пером
Оды слагали былые пииты
О ценностях жизни на бренной земле,
Речи их пылью на полках укрыты
Иль под сукном в деревянном столе...
Совесть?
Да ты динозавр, мой дружище!
Где ты нашел это чудо среды
В мире господ?
Или, может, похлеще, -
Средь дерьмократии супер орды,
Что называется обществом ныне?..
Ах, безнадежный мой добрый поэт,
Чувства... эмоции... мозг тебе вынут,
Ляг и лежи, только выключи свет,
Чтобы не видеть и даже не слышать
Выстрелы рядом с закрытым окном,
Чувствуешь?
Даже не хочется кушать,
Дом - словно ящик,
А Совесть - как гном,
Спряталась в пятки, рассыпалась долом...
Кто там мешает, - тихонько стучит?
Может сосед, что пониже, под полом?
Вечно он строит и нервы мне злит!
Нет, не сосед. Где-то ближе и слева,
Прямо в груди, не лежит и не спит,
Сколько стерпело за жизнь твою гнева -
Сердце твое, мой прекрасный пиит?!
Так что вставай и раcшторивай окна,
Совесть - любитель поярче лучей,
Ты еще нужен, шагаем мы плотно
Прямо на свет откровенных речей!..
Филонить с тобою нам, брат, не пристало,
Пусть это знает тут всякий жилец, -
Синонимов Совести в рифме немало!
А все, что иначе -
Беcсовестный лжец!...
16.10.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694846
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.10.2016
Співзвучне до
Шон Маклех: "Коли свiчка гасне"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418273
«Націю не можна відродити,
якщо її правителі не мають високої моралі.»
(Г. Гейне)
Я живу там де сіль - на рану,
Замість хліба - печалі спів,
І щоранку я п'ю не каву, -
Баговиння безсонних снів...
Я хотів запалити свічку,
Не ліхтар і не смолоскип,
Й перейти цю безглузду річку,
Що змиває мій генотип,
Та глухі і сліпі тирани
Заховали надії пліт
І звели до небес паркани...
Серед душ я шукаю світ
Де без костура й не навмання
По дорозі у ясний день
Я би йшов до свого кохання
Поміж радість палких натхнень!
21.04.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686355
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.08.2016
Синий вечер-обманщик заглядывал в окна
И ласкал меня нежно своим ветерком,
Ну а месяц на неба чёрных волокнах
Разбросал свои звезды и кличет сверчком…
Я упал бы в твои да не скошены травы,
Растворил бы по ветру всю грусть и хандру,
Только знаю твои хитроумные нравы -
Ты решил заманить меня в ночь на грозу…
Не боюсь я тебя, это мне не впервое
Вместе с запахом ржи дожидаться рассвет
И смотреть на твое чёрно-сине-седое
Небо в звездах и слышать сверчковый ответ…
Я под ливнем твоим просто вытяну руки
Умываясь всем телом, сроднившись с землей,
И она заберет мои бренные муки,
Даст мне новые силы бороться с петлей…
Я тебе расскажу о том, что я слышал
Песнь ночного ручья у огромной вербы,
Его звуки по камушкам, - дальше - все тише,
Переливами плещут, как эхо трубы…
А потом напишу, что я видел минуткой
Первый луч на рассвете ногами в росе,
Ослепительно яркий, пронзительно жуткий
И до боли манящий в цветочной красе…
Возвратившись домой из ночного похода,
Еще долго я буду тебя вспоминать
Синий вечер всей жизни моей небосвода
Я тебе благодарен! Пойду сочинять…
16.02.2009
26.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685844
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.08.2016
До Дня Незалежності України
Занадто написано й сказано
Величних і пафосних слів,
Твій образ в картинах зображено
У золоті житніх полів,
Блакиттю небесної спілості
Устелений шлях здобуття
Крізь суть віковічної зрілості...
Чому ж таке бідне життя?
Чому побираєшся босою?
Багатства здаєш за дарма?
Коли вже Ти станеш дорослою
Й все будеш робити сама?
Бо братства нема у злиденності
І другом не є кредитор,
У власній духовній блаженності
Ти мусиш здолати терор!
Терор, що сусідами зрошений,
Терор своїх власних думок,
Ганьбою царів припорошений,
Скриваючи шлях до зірок...
Совковий терор меншуватості
У рясах церковних потвор
Найвищого ступеня святості -
Підступний свідомий терор!..
Тобі 25-ть?! Це достатній
Новітній період життя,
Щоб вголос сказати: - Я здатна
На праведний шлях відкриття!
І впевнено кроки робити
До втілення мрій Кобзаря, -
«Вставайте, кайдани порвіте»!
Зійшла Твого щастя зоря!..
Гони ненаситних правителів,
Що втратили міру щедрот,
Їх статки у пеклі горітимуть,
Надія лише на народ
І справжніх солдатів-героїв,
Під крила їх душі візьми,
Вони у щоденнім двобої
За Тебе лягають кістьми...
Я вірю - все буде добре,
Ти справишся!..
Сяйвом зорі
Палають серця їх хоробрі
І хвилями плинуть в Дніпрі...
24.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685449
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2016
Кожна ера, чи століття, мали «йовбаків»*...
Почалися ці маневри ще з більшовиків,
Коли люмпени ділили все, що хтось украв,
Потім їх «главарь» вусатий всіх пересаджав,
Лисий гопник кукурузний те «ізоблічіл»,
Ну а Льоня-целувальник - тушка-старожил.
Трішки щось там виступали Чорний і Андроп,
Але віку їм не стало танцювати «гоп»,
Цю партійну «шайку-лєйку» розвалив Горбач,
Й почалася нова ера - нових розкрадач:
Перший Льоня - перевертень, другий - кучмовоз,
І бжоляр усім відомий... і апофеоз
Всіх віків і всіх народів - Вітя-шапкокрад...
Скільки будемо терпіти ми оцей безлад?
Геть до ниточки обдерли цінами на газ,
А з трибун лунають перли про зростання в нас,
Ворогів усіх розбили на папері вщент,
Друзям роздає медалі Петя-презідєнт...
Руки, що зовсім «не крали» ні вночі ні вдень,
І (ж)лоби, що підставлялись кулям, мов мішень,
Геть усі, які «не мали» і «не мають» нас
Знайте: божий суд настане, він без зайвих фраз
Все оцінить! Сповідь прийме виключно народ…
І нарешті запанує мікс людських свобод!
Думка є, що Порох в бочках мокрий і гнилий,
Як країну захищати? Висновок сумний:
Доки будем обирати владу «йовбаків»,
Доти нам не оминути стану кріпаків...
07.04.2016
*
Інтернет-мем «йовбак» (рідше «йовбик»)
з'явився після стрілянини в Мукачевому у 2015 році.
Він означає збірну назву озброєних найманців,
які взаємодіють з українською міліцією
під час масових заворушень.
Вважається, що мем «йовбак» став еволюцією «тітушки» —
основною зовнішньою відмінністю «йовбака»
від «тітушки» є наявність вогнепальної зброї:
«йовбаки — це озброєні тітушки»
https://uk.wikipedia.org/wiki/Йовбак
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657777
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.04.2016
«Мій Боже милий, знову лихо!..
Було так любо, було тихо;
Ми заходились розкувать
Своїм невольникам кайдани.
Аж гульк!.. Ізнову потекла
Мужицька кров! Кати вінчанні,
Мов пси голодні за маслак,
Гризуться знову.»
Т.Г.Шевченко, 1853-1859.
Гризуться знову «пси голодні»,
За владу билися завжди,
Та вовчий оскал, що сьогодні,
Занадто дикий! Жди біди...
Режим безвізовий про*рали,
Бюджет - тарифний вітерець,
Зате корупцію сховали
У електронний папірець,
Чи декларацію? Не знаю
Як «диво» те уже й назвать...
Тарасе, знов тебе читаю,
Та що там я! Царі не вчать,
Свою ж історію не знають,
Або не хочуть? Брехуни,
А тіньовий достаток шкалить!
За що ж Ви билися, сини
Мого народу на майданах?
Чи, помираючи від куль,
Ви про таке собі гадали?
Щоби отой морквяний сруль
І чоколадний діабетик
Забули все, що тут було?
Та навіть впевнений єретик
Не йде у церкву наголо,
А королі сучасні голі!
Такі голісінькі, аж сміх,
І прірва більшає поволі...
Молюсь, щоб розум переміг,
Мій Боже милий! Знову лихо,
Якої треба ще ціни,
Щоб було любо й було тихо?..
Катів
приставить
до стіни...
09.03.2016
Картина: «Коліївщина»
Автор Шупляк Олег
Картини з подвійним змістом
https://shupliak.art/uk/gallery/hidden-images/koliivshchyna
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2016
«Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись. —
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.»
Шевченко Т.Г. *
Молюся щиро за Вкраїну!
Бо не однаково мені,
Нехай в полоні вражім згину,
Та на холодній цій стіні
Своєю кров'ю накарбую:
Люблю тебе!
Без зайвих слів,
Всім серцем, як ніколи, чую
Єднання рідних кольорів,
Й останні врізані події
Мого життя, - переплелись
У вибір долі...
Є Надія!
І сили є! Тільки не злись,
Почуй тремтіння свого серця,
Полинь думками у моє,
Воно з судилища сміється
І Віру в краще роздає
Усім навкруг!
І навіть диким
Отим пройдисвітам-катам,
Що переплутали сенс світу
І лижуть зад брудний царям...
Не переймайся, справжня воля -
Людське незаймане життя,
Кому які роздали ролі
Напрочуд видно! Але ж я
Так сильно і ласкаво прошу:
- Не здай своєї голови,
Неси Кохання тяжку ношу,
Й живи!
Усім на зло, живи!
29.02.2016
*Повне зібрання творів у 12-и томах.
–К.:Наукова думка, 2003р., т.2, с.13
Картина Запорізького художника Михайло Дяченко
https://www.behance.net/gallery/22979303/Free-Savchenko-Global-Day
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647862
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.02.2016
Хрущев: «Солнце коммунизма на горизонте, подойдите и увидите...»
Обещал Никита всюду
Кукурузы насадить,
Чтоб куда простому люду
Было до-ветру ходить,
Эх, забыл он постулаты
Коммунизма применить:
Био-будки - депутатам,
Люди ж - будут ямки рыть...
Брежнев: «Каждая пятилетка - это шаг к коммунизму.
Так давайте же, товарищи, соберемся с силами
и пройдем эти последние 5 тысяч шагов...»
Леня Брежнев, Бога ради, -
Врал и глазом не моргал,
Поцелуи и награды
Влево-вправо раздавал,
Но динамика сырая, -
Три шага всего прошел,
Глядь - а нету вовсе Рая,
«Целину» пахал(писал) осел...
Горбачев: «У нас плюрализм!
И двух мнений на этот счет быть не может...»
Плюрализм, борьба со «Змеем»,
Разных вольностей порок,
«Мишка меченый» умело
Развалил державу в срок,
И за то почетных званий
У него хоть пруд-пруди,
Он от пятен несмываем
И на лбу и позади...
Ельцин: «100 грамм - и ты играешь на ложках.
Еще 100 - секретарь горкома.
Еще 100 - президент!
Еще 100... И ты опять играешь на ложках»
Не понять рассейску душу,
Тут аршином не возьмешь...
Клятву клоуна нарушу,
Как поймать ядрену вошь:
Накатить с утра по сотке,
Двести - на обед принять,
Золотая вошь от водки
Станет ножками(ложками) играть...
Кравчук: «Що не мали, - те й не маємо...»
Що? Будиночок у Альпах?
Україну Кучмі здав?
Присягаюся Вам скальпом,
Що не маю і не мав!
За народ я вболіваю,
Українською кажу:
- Маю тільки те, що маю,
І надійно бережу!..
Кучма: «Украина с Кучмой, эт Вам, так сказать, не Россия с Путиным...»
Я - не Брежнев, не мессия,
Но книжонку написал:
«Украина - не Россия»,
Где подробно намекал,
Мол, хотите-не-хотите -
Будет Витя управлять!
И, убрав другого Витю,
Юлю в камеру сажать...
Мороз: «У супереч усім морозам «кравчучка» стала «кучмовозом»...»
У морозну ніч лютневу
Саша віршик написав:
- Слово Вам даю сталеве,
Я Майдану не здавав!
Соц-ідеї не для слабих,
Треба купу грошей мать,
Щоб з донецьким кучмовозом
Знову депутатом стать!
Ющенко: «Ложка дьогтю сидить на Грушевського, тому - мед гірчить...»
Новий вид бджолярства в моді:
Мед їсть пасічник один...
Годі вже брехати, годі,
Там ще кум, і сват і син!
Разом на «медок» присіли,
Мов наркоші на «траву»,
Трутні бочку обліпили -
Ген усі на Банкову!
Литвин: «Я над процесом! І хай там, внизу, все... згниє»
Я літаю вище хмари
Й бачу зверху весь процес,
А партійні бійки й чвари -
Не «народний» то ексцес...
Людям не потрібно знати,
Як шикує депутат,
Знову й знову обирати,
Ось такий я демократ!
Тимошенко: «Я взяла його за руку, хотіла направити на шлях істини.
Та раптом вбіг Петя і все навкруг залипло від цукру...»
Я взяла Його за руку,
Праведний вказати шлях,
Та відчула запах цукру, -
У розчинених дверях,
Захлинаючись словами,
Пэтя-кум уже стояв,
Грюкнув голосно ногами
Й медом мене обілляв...
Азаров: «Капуста нынче дешевая.
Запасайтесь, пока курс не подскочил...»
Дорогый народ Украйны!
Обращаюсь тока к Вам:
Не выдкрыю сыльной тайны
Речь моя - велыкий срам,
В руки нада брать лопаты,
Землю чтобы обраблять,
А радные депутаты
Курс капусты удержать...
Янукович: «Все дороги ведут в... тюрьму, даже если Вас пытаются
остановить сырыми яйцами...»
Тяжелое детство, нехватка игрушек,
А, может, и ласки родительских рук...
Тюрьма и чума... Зарекайтесь титушки,
Теперь Вами правит донецкий байстрюк!
Но, самое страшное даже не это,
Я слышал, закон подготовлен уже,
Мол, яйца сырые - запрет для студентов
И будем на встречи ходить в неглиже...
Яценюк: «Я з ганьбою жити не буду. Завтра підемо разом вперед.
Якщо куля в лоб, - то куля в лоб...»
Ох, люблю величні фрази,
Навіть хлібом не годуй...
І скажу тобі одразу:
Кожну кулю в лоб цінуй!
Для реформ потрібен спокій
Й тиша, мов попав у морг,
Буде вам паркан високий
І мільярд новий у борг.
А якщо хтось того проти,
Чи тарифи - наче гніт,
Камікадзе щосуботи
Буде Вам співати хіт!
Кличко: «А сегодня в завтрашний день не все могут смотреть.
Вернее смотреть могут не только лишь все,
мало кто может это делать.»
Политический я лидер!..
Тренируюсь над собой,
Чтоб грядущий день увидеть:
Снова ринг и снова бой.
Пусть смеются громко люди,
Пусть в нокауте «Удар»,
Президентом все же буду,
Даже если очень стар!
В крайнем случае, брательник
Отомстит за мой провал,
Как-никак он не бездельник -
Кандидатскую сдавал…
Порошенко: «Почніть з того, що посадіть трьох своїх друзів.
Ви точно знаєте за що, вони знають за що –
і народ вам повірить»
Починав завжди я з друзів,
Й ліпше друзям віддавав,
Шоколадний світ ілюзій
Кращий в світі збудував.
Там заводи і майстерні,
Телебачення канал,
Банки, фабрики модерні
Гарний роблять капітал...
Маю вже й секрет відкрити:
Як то кажуть, в чому гріх?,
Чом не можу посадити
Ні одного із своїх?
Бо найкращі мої друзі -
Гроші, золото й вино
І ходжу по цьому крузі,
Друзі, я уже давно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646012
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 22.02.2016
Вокзалы, перроны, вагоны, -
Ну, где еще можно понять,
Как жизнь загибает уклоны
И что с нее хочешь ты взять?
А можешь ли?
Мало хотенья,
Гляди-ка, вот общий вагон,
Совсем не по-детски стремленья
Сквозь запахи высмеял он.
На верхнюю полочку прыгай
И пой свой надуманный «фолк»
Да соплями сильно не брызгай,
Коль жизни не понял ты толк!
А рядом накатанным маршем,
И вроде бы - пару шагов,
Немножечко классом постарше
Вдаль мчится плацкартный вагон.
Жизнь стала чуть-чуть веселее,
Коль место купил - не скучай
И можешь кричать там смелее:
- А ну-ка, подайте мне чай!
И вроде белье не сырое
И даже не пьян проводник
И место попало блатное,
Сосед - молчаливый старик...
Конечно, забавного мало,
Чем дальше по жизни идешь
Становится ясно: не стало
Счастливей...
Куда же ты прёшь?
Совсем обнаглел, это ж надо,
Закройся в СВ на замок
И ешь там свое авокадо,
Пока не покинешь «совок»!
Желаешь в Париж? Ох и важный!
На лайнер хватает «бабла»?
Отрезок довольно отважный
Прошел ты, и он не «халва»...
А жизнь так и просится в дали,
Писклявым зовет голоском
И хочет, чтоб вновь на педали
Все также давил!
В горле ком,
А время наивною стрелкой
Пускает обратный отсчет,
Ну, сколько еще, словно белка,
Ты будешь сдавать свой «зачет»?..
О, хитрая жизнь, подлизаться
Ты хочешь ко мне?
Не сойду!
Решила - смогу я обняться
С тобою на полном ходу?
Цветами, духами победу
Желаешь мою отобрать?
Я вижу, идешь ты по следу,
Плутовка!
Хотел бы я знать,
Как долго планируешь ехать,
Куда прикупила билет?
Могу тебе сразу заметить:
Давай только честный ответ!
Коль спрыгнешь за тем поворотом,-
То лучше уж сразу уйди,
С таким твоим жизни ответом
Встречался не раз на пути,
А если планируешь в паре
Со мной до конца моих дней,-
Давай, доставай-ка гитару
Да вместе споем про коней,
Что так привередливо скачут
И вдаль нас с тобою несут,
Зачем же глаза мои плачут
Когда рядом песни поют?..
Я мыслями в детство вернулся,
По юности вновь проскакал,
И в 40 на ней не споткнулся...
Дай Бог, не конечный вокзал!
26.09.2009
09.02.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642378
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 09.02.2016
Это так просто - кого-то любить,
жить нелюбимыми млосно,
обиды прощать и «люблю» говорить
сложно... и всё-таки просто!
это так сложно - кого-то понять,
в душу залезть невозможно,
можно лишь рядышком тихо рыдать
просто... и бешено сложно!
это так просто - кому-то помочь,
в радости или со злости,
мысли порочные выкинув прочь,
сложно... и в общем-то просто!
это так сложно - творить чудеса,
страстно и неосторожно,
чтобы тельняшкой души полоса
просто... и чуточку сложно!
это так просто - кого-то винить,
мудрости много не надо,
вместе с толпою до финиша плыть
сложно... и очень досадно!
это так сложно - по правилам жить,
споры о смысле ничтожны,
главное правило: просто любить, -
и все в этой жизни возможно!
07.02.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642128
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 08.02.2016
Сколько лет и веков
Надо жить, чтоб понять -
Не бывает бесплатного сыра,
Все, что хочешь и можешь
От жизни ты взять, -
Должен сам заработать у мира?
Сколько нужно еще
Людских душ потерять,
Презирая Любви откровенность,
Чтобы раз на всегда
Беззаветно познать
Красоту, как душевную ценность?
Сколько горечных слез
Нужно выплакать нам,
Чтоб сравниться на капельку Веры
И, отбросивши груз
Всех сомнений к ногам,
Вдруг понять, что мы люди - не звери?
Сколько таинств Надежд
Воплотить наяву,
Словно звезд на ночном покрывале,
Мы должны, вопреки
Смеху диких невежд,
Чтобы в сердце добро расцветало?
Сколько призрачных сил
Тратим, чтоб довести
Превосходство души, а не тела,
Но все также не слышно
Простого «Прости»…
Не прощенные врем снова смело?
Сколько, сколько еще
Это все повторять
Безуспешно по новому кругу,
Чтобы, выйдя на улицу,
В снег растворять
Леденящей бездушности вьюгу…
25.01.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638780
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.01.2016
В якості епіграфу
до збірки «СПОЛОХ»
автор Мирослав Вересюк
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553149
Бийте на сполох! Кричіть у весь голос,
Мають почути ще ті, хто глухі,
Щоби розвіяти мізковий хаос
І пережити години лихі!
Бийте на сполох! Не можна мовчати,
Воля - це думка промовлена в слух,
Щоб Батьківщина назавжди - як мати,
Стань на коліно й зніми капелюх!
Бийте на сполох! Щоб знали усюди:
Синій - то небо, а жовтий - жита,
Справжні слов'яни - завжди правдолюби,
Київська Русь - наша правда свята!
Бийте на сполох! Хай будуть не вірші,
Серце й душа - то Кохання і храм,
Ми - Українці, найкращі, найбільші,
Чужого не треба, своє не віддам!
21.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637399
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.01.2016
В зимовий спокій відійшли
Веселощі Різдва,
Та знову рима на душі
Про 242...
Гадаєш то просте число
Народ підрахував?
А героїчне ремесло
Він «Кіборгом»* назвав...
Хай буде так!
Ніхто тоді
Не думав й не гадав,
Звичайні хлопці молоді,
У руки зброю взяв,
За кожен клаптичок землі
Стояли до кінця,
Щоб кляті гобліни в кремлі
Відчули біль свинця!
Палає вежа, термінал
Зруйновано ущент,
Щодня й щоночі тут фінал
Та істини момент...
Хтось скаже голосно:
- Дива!
Бувають на війні…
Тримались 242
Ви героїчні дні!!!
18.01.2016
*- Кіборги
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541984
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636656
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.01.2016
Прекрасній поетесі
Оксані Халаган (Корозлик)
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=5559
До Дня народження
Я мав би писати:
- Вітаю стократно!
Хай будуть зізнаннями
Рими мої...
А сніг, мов почув,
Й притрусив делікатно
Усі сподівання й надії живі,
Що пролісок ніжний
Стук серця почує,
Чи зможу донести тепла свого суть?..
То, мабуть,
Життя нас постійно гартує
Й бажає рознести
На відстаней лють...
Я мав би читати
Найкращії вірші,
Написані цвітом пелюсток
Весни...
Й щоразу на краплю
Ставати щирішим
І навіть світлішим,
Як всі мої сни,
Де тільки в Коханні можливе єднання
Безмежності думки
І жаги життя...
То, мабуть,
Мої неземні сподівання,
Чи миті вагання
В обіймах тепла...
Я мав би сказати:
- Велике спасибі!
Та ні, не велике -
Безмежне, як рай...
А сніг помаленьку розтанув, -
Відлига?
І серденько скаче у грудях:
- Співай!
Усі відчуття поглинаються в рими
В бажанні створити
Щось світле, мов храм...
То, мабуть,
Такі поетичні екстрими!
Чи проліска чари?
Не знаю вже й сам...
17.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636399
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.01.2016
вже скільки раз
читав ці дивні вірші,
казковий світ любові і добра,
немає меж, і люди ніби інші,
а все погане - лиш дитяча гра...
вже котру ніч
злітаю поміж зорі,
а на світанку падаю в росу
в надії, що потраплю в чисте море
кохання і розплетену косу...
вже котрий день
живу одним бажанням -
утриматись від звичних слів
й щоразу забуваюсь в намаганні
спіймати думку у ліричний спів...
а потім -
ці чудові сновидіння,
немов напився я чар-зілля поміж рим,
біжу стежками у дитинство моє дивне
й прокинутись не можу разом з ним...
19.02.2011
23.12.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630802
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2015
до Дня весілля
двох закоханих людей…
Розкажу я вам казочку дивну
Про щасливе подружнє життя,
Хоч думки мої трохи нестримні, -
Але ж то і мої почуття...
Бо Кохання
Не знає кордонів
І долає і відстань і вік,
Щоб колись сивиною на скронях
Розчинити життєвий потік
Лиш в Коханні
Можливо пізнати
Дивовижні пейзажі душі
І ще більше від того кохати,
Малювати й писати вірші
Про Кохання,
Як внутрішню силу,
Що підносить у небо без крил,
Наче білі пухнасті вітрила
Розтинають життя небосхил
У Коханні
Співають два серця
Неймовірну мелодію літ
Десь в будиночку біля озерця
Лиш про їх зачарований світ
Де Кохання
Від ранку до ночі
Світлим променем сяйва зорі
Заплітає у рими співочі
Блиск очей під вікном у дворі
Від Кохання
До щастя земного
Й незвичайного стану думок,
Коли прагнеш щоденно одного, -
Щоб і далі життєвий струмок
У Коханні,
Дай Боже нівроку,
Вже дитячим дзвінким голоском
Розплескався у річку широку,
Витяг мудрість з землі колоском
І Кохання,
Всі сумніви стерши,
Хай у грудях нестримно бринить,
Та бажає щоразу, як вперше,
Зачаровує й знову п'янить
Мить Кохання,
А краще - хай вічність
Буде Ваше життя молоде,
Бо ця казочка має магічність:
Хто кохає - той вічно живе!
23.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2015
Ти гадаєш, що все уже сталось?
Революція вдало була?
Пригадаймо ті дні, як хиталась
Наша віра у справжні діла,
Як стріляли у нас на Майдані
Й на оголене селфі вели,
Мокрий сніг нам притрушував рани
Й накривав з льодяної імли.
Хтось зі сцени кричав ексцентрично
Й кулю в лоб, як відзнаку, прохав,
Хтось на трактор вилазив класично
І руками так звично махав.
Та загинули справжні герої,
Ні, не ті, що співали байки,
Від їх крові сліди пурпурові
На бруківці
і досі
стійкі...
Вже два роки минуло потому,
Що змінилося? Легше життя?
Обіцянки набили оскому,
Жодних шансів до їх сприйняття.
Тіньовий оборот просто шкалить,
Гривня знову пішла на поклон,
А об(зас)ранці ніяк не ухвалять
Корупційний, чи анти? закон...
Ми на голку субсидій підсіли
Замість чесних тарифів й зарплат,
Знову вибори? Де взяти сили?
Кожен другий там дегенерат...
Балачки й телешоу - вчорашнє,
Всюди править «мєнтовський синдром»,
Ось єдине - навчилися краще
Виживати...
В окопах...
Гуртом...
Хтось у спину вже дивиться лячно:
«Як ти можеш? Навколо війна,
Твоя думка зрадлива й невдячна,
То «рассєйского міра» вина!»
Так, «нєнашего» й досі багато,
Навіть більше, ніж я уявляв,
Бо правителі й далі завзято
Багатіють з «на(е)рідних халяв».
Ось такі мої думи невтішні,
Чи змінився навколишній світ?
Залишились Надія й Всевишній,
Як лелеки величний політ...
02.12.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625544
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.12.2015
Дощить ця ніч у завіконні,
Неначе матінка-земля
Ридає в місячнім безсонні,
Думками грішними кружля...
Усі печалі і тривоги
Бокалом терпкого вина
Хотів змочити враз, -
Знемога!
Війною зірвана струна
Людських надій і сподівання
Звисає мовчки,
Не бринить,
Є тільки сповідь,
Як бажання
Крізь поетичну риму-мить...
Бо сенс буття у зраді винний,
А кулі прямо в серце б'ють
Підступно, боляче й невпинно,
Мішень одна -
Кохання суть...
Дощить цей день у завіконні,
Не менш дощить й моя душа,
А римо-птАхи міжсезоння
У вирій-думку вируша...
Сумні тривоги і печалі
За долю нашої землі
Хотів закинути подалі, -
Не можу!
Наче кораблі,
Усі мої живі надії
Й найкращі помисли душі
Летять над світом,
Де події
Війною в серце увійшли...
Й така та істина вже винна,
Чи десь на дні мого вина,
Що знов летять слова нестримні,
Бо смерть - давно не новина...
Лишень у вогнику Любові
І жАги волі пізнання,
У незвичайнім римо-слові
Вбачаю Вас!
Десь поруч я......
24.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623530
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.11.2015
«Доборолась Україна до самого краю.
Гірше ляха свої діти її розпинають.»
Т.Г.Шевченко
«І мертвим, і живим…» 14.XII.1845
Десь, у тридев'ятім царстві,
Занапащеним недбальством,
Жив відомий цар Петро-н.
Снився йому дивний сон,
Що сусідам раз-у-раз
З нетерпінням до образ
Наче майстер вищих справ
Відсіч впевнено давав.
А життя, немов ріка,
До солодощів звика,
Вже пішло б на відпочинок,
Та сусід на поєдинок
Кличе битися царя,
Не читавши Кобзаря...
Щоб себе оборонити
Й вражі наміри відбити
Цар зібрав чимале військо,
Генерали в ньому свійські,
Рапортують ген щодня,
Мов міцна його броня,
Але ворог, що за горе,
Захопив південне море,
Східний перейшов кордон!
Став молитися Петро-н,
Щоб розвіяти тривогу
Кличе старця на підмогу.
Мудрий старець довго слухав,
Ущіпнув себе за вухо,
У торбиночці порився,
Аж в руках його з'явився
Шоколадний диво-півник.
Каже:
- Пташка ця - чарівник,
Посади його на спицю
До найвищої дзвіниці,
Як почує він облогу,
То збере на допомогу
Сотні тисяч громадян,
Городян, селян, мирян,
Землю власну боронити,
Щоб щасливо разом жити!
Але пташка хоч і диво,
До корупції вразлива,
Доки будеш, царю, спати
Можуть півника злизати
Всі відомі прокурори,
Депутати і мажори,
Шоколадний бізнес в моді?!
Міру знай!
Сказав, та й годі
І пішов собі в поклоні...
Другий рік Петро-н на троні,
Півник вчасно реагує,
Світ навколишній дивує, -
Добровольці й волонтери
Від ворожої химери
Бережуть свою країну,
Заплатив найвищу ціну,
Хто життям, а хто в полон...
Що ж там робить цар Петро-н?
Де палкі його промови,
Про реформи і основи
Європейського завзяття?
Жити важче й гинуть браття
У щоденному двобої,
Цар не бачить, чи в запої?
Може честь продав за квіти
В обіцянках посадити
Кращих друзів-бізнесменів?
Чи змарнів від шоко-генів?
Півник ледве ку-ку-ріка,
Бо у владі знову кліка
Мародерів, шарлатанів
Й брехунів з телеекранів...
Може досить з нас митарства?
До річниці свого царства
Цар Петро-н наказ готує -
Всіх негідників таврує
Й напускає свіжий дим
Про безвізовий режим.
Півник тільки те почув,
Ледве крильцями махнув
Щось тихенько прокричав,
Й на царя з дзвіниці впав.
От тобі й фінал-розруха:
В шоколаді ніс і вуха,
Навіть совість в шоколаді,
Бо не стала на заваді
Власній жадібності влади...
Прийде час, старий поверне,
Щоб побачити мізерне
Десь у тлі коментарів,
Може то святі Надії,
Може шоколадні мрії
Про країну без царів!
21.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622704
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.11.2015
До Дня Незалежності України
Розкажи мені казочку дивну,
Пригорни й поцілуй, як дитя,
Твою мову, з дитинства чарівну,
Я смакую свідоме життя
Я не можу тебе не кохати,
Твої пісні у серці моїм,
Хочу вірші про тебе писати,
Ти мій рідний і батьківський дім
Твої прадіди були й моїми,
Я їх бачу у райдужних снах,
Дай же, Боже, нам стати такими
І любов пронести у віках
Ти така молода і красива,
Трохи вітер, та все це пройде,
Бо стремління до волі, мов злива,
Кожну краплю до суті веде
Я кохаю й завжди в тебе вірю
І то віра прекрасних ідей,
Скільки там мені Боже відміряв?..
Буду мужнім заради дітей
Щоб вони були кращі й сильніші,
Щоб прожили щасливе життя,
Щоб воно їх зробило мудріше,
Щоб кохали тебе як і я
Бо колись, немов зірка небесна,
Я до тебе в ночі прилечу
Й розповім тобі казку чудесну
Про країну, де все досхочу!
24.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601690
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2015
Мы все - заложники дьявольской дозы,
По расписанию, словно в тюрьме,
В страшном потоке обыденной прозы
Жизнь свою топим в ментальном дерьме.
И даже проблески тайной Надежды,
Веры и просто Любви наконец,
Не пробивают глухие одежды,
Прочно сковавшие ритмы сердец.
Люди зависли в извечном желании
Райского блага вокруг шалаша,
Тупо забыв о простом толковании
Счастья, как зеркала слова «Душа»...
Что не хватает? Пожрать, развлечений?
Могут ли шмотки заставить любить?
Так, чтобы 10 библейских значений
Не исковеркать и не истребить?!.
Тут, безусловно, нужно отступление,
Чтобы поведать о лирике душ,
Только поэт в мимолетном стремлении
Брызжет на белое чувств своих тушь,
Влечению этому нету предела!
Кто-то заметит: да нам все равно, -
Не повторяйтесь, о чем уже пели
Те, кому было от Бога дано...
Неблагодарное дело - скитаться
С Музой, залапанной рифмой «светил»,
Но откровенно хочу Вам признаться:
Лирика - прелесть, когда разделил
Все свои чувства с навеки единой,
Только Любовь - словно ливень из душ!
Это уж точно, безальтернативно,
Все остальное - полова и чушь!
Тыкая пальцем в прекрасную Музу,
Ты, несомненно - номер 1!!!
Но забываешь смысл конфуза:
У лирики - бедный поэт господин.
Пусть на бобах и дырявый бумажник,
Сытому это никак не понять,
Лучше у Музы ночами, как стражник,
Куплеты о Вечной Любви сочинять!
Ну так о чем там сначала мы пели?
Ах, о прозрении! Или о том,
Чтобы не только все пили и ели,
Жили в достатке, имели свой дом,
А иногда, ну хотя бы немного!!!
Мы вспоминали о грешной душе,
Смело прощали, судили нестрого
И избавлялись от вредных клише...
Может когда-нибудь, я в это верю,
Люди вернут первозданную роль
Быть не подобием страшного зверя
С реакцией лишь на инстинкты и боль,
А в рассуждениях, мыслях, поступках,
В добрых словах, ну а лучше - делах,
День ото дня, каждый час и минутку
Только Любовь их по жизни вела!
22.04.2015
Картина: «Про зрение»
Автор Шупляк Олег
Картини з подвійним змістом
http://arts.in.ua/artists/MrOlik/w/299325/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576291
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.04.2015
«Над Трахтемировим високо
На кручі, ніби сирота
Прийшла топитися... в глибокім,
В Дніпрі широкому... отак
Стоїть одним-одна хатина...
З хатини видно Україну
І всю Гетьманщину кругом.
Під хатою дідусь сивенький
Сидить, а сонечко низенько
Уже спустилось над Дніпром.
Сидить, і дивиться, і дума,
А сльози капають... «Гай-гай!.. —
Старий промовив. — Недоуми!
Занапастили Божий рай!..»
Тарас Шевченко. *
Не вчать історію, не хочуть
Здобути правду над усе,
А тільки пальцями тріпочуть,
Мовляв круті... Не пронесе!
Бо ворог топче рідну землю,
А ще й «свої» є вороги,
Вони не сплять вночі, таємно
Кують підступно ланцюги
На молоду твою невинність,
Країно люба, досить спать!
Згадай у чому вища цінність, -
Свободу треба здобувать
Щоденним дійством... хай болюче,
Та мусиш через це пройти,
Щоб був онукам шлях квітучий,
А не роздовбані хрести
Вздовж тину «міжусобних княжеств»...
Найбільший ворог - олігарх,
За гроші він на матір вкаже
Й піде у рабство... А монарх,
Отой, що з півночі постійно
Війною проти нас іде
Й мораль орди несе подвійну,
Слабини тої тільки й жде!
Не піддавайся на спокусу,
Бо справжня Русь - це наш поріг,
Це тут прийняли ми Ісуса
І Київ - центр всіх доріг!..
За нами правда, хто не згоден -
Збирай манатки й можеш йти
В «рассєйский рай», та тільки жоден
Щоб не вертав сюди!.. Прости
Мене за злість таку, а сльози
З очей вже капають.. «Гай-гай!..»
Не буде тут «кремльовской» прози,
А поетичний Божий рай!..
24.03.2015
*
Тарас Шевченко. СОН («Гори мої високії...»)
Зібрання творів: У6т.-К.,2003.-Т.2: Поезія 1847-1861.-С.39-43;575-577.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569066
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.03.2015
Відповідь на
корозлик: дай долоні твої
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551712
серед вічних степів, що безмежжям панують,
де з туману в росі промінь сонця встає,
дивним цвітом зізнань твої вірші чарують
поцілунками рим прямо в серце моє...
а, буває, вони розчиняють світанки
романтичним сплетінням омріяних снів,
де цвітуть рубаї із душі вишиванки,
наче стигле колосся дарованих слів...
я в долоні візьму ту краплинку озерця
серед пишних смерек десь в гірській висоті,
щоб відлуння твого поетичного серця
затремтіло в мені у святій чистоті...
щоби мрії твої, як тепло сподівання,
назавжди проросли в чорнобривцях думок
і диханням краси неземного Кохання
життєдайно співав поетичний струмок!!!
24.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2015
Неожиданно мы повстречались
Ближе к полночи,
Били часы...
И, как в жизни бывает, сорвались,
Нрав и суть положа на весы.
Ты хотела быть первой, -
Отменно!
Я ведь тоже давно не простак
И поэзии тайны вселенной
Изучаю давно...
- Ах, чудак!, -
Вновь ответила лаской безбрежной,
Прямо в сердце сверкнула из глаз
Свежих рифм...
Это чувство и прежде
Я испытывал тысячу раз!
И всегда неустанно пытался
Уловить аромат чистоты
И невинностью фраз обжигался,
И сгорал до конца...
Ну а Ты -
Словно искры, полет междометий,
Разбросала эмоции...
Факт,
Что Любовь - это чудо столетий,
Стихотворная страсть прямо в такт!
И о равенстве мыслей фривольно
Просто некогда тут рассуждать,
В нежных чувствах сгораю...
Довольно!
Я желаю стихи написать!
Так, чтоб вспышкой глаза заблестели,
Чтоб открылись другие миры,
И друг-другу на строчках-постели
Мы дарили куплеты-дары...
А сейчас, утомленная страстью,
Отдохни, засыпай на руках,
Я воспользуюсь паузы властью -
Изложу свои чувства в стихах...
21.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568252
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.03.2015
«І досі сниться: під горою,
Між вербами та над водою,
Біленька хаточка. Сидить
Неначе й досі сивий дід
Коло хатиночки і бавить
Хорошеє та кучеряве
Своє маленькеє внуча.
І досі сниться: вийшла з хати
Веселая, сміючись, мати,
Цілує діда, і дитя
Аж тричі весело цілує,
Прийма на руки, і годує,
І спать несе. А дід сидить,
І усміхається, і стиха
Промовить нишком: — Де ж те лихо?
Печалі тії, вороги? —
І нищечком старий читає,
Перехрестившись, «отче наш».
Крізь верби сонечко сіяє
І тихо гасне. День погас,
І все почило. Сивий в хату
Й собі пішов опочивати.»
Т.Шевченко *
Вже з двадцять літ потім минуло,
Зросло маленькеє внуча
І вже б у світ життя майнуло,
Та лихо знову! Де свіча,
Що сивий дід на день останній
Ладнав, готуючись до сну?
Згоріла враз, бо на світанні
Отримав вісточку сумну...
Печалі тії, гнів і смуток
Принесли «браття» - вороги,
Що нищечком у надприбуток,
Закувши совість в ланцюги,
Продались в рабство, поіменно...
За що такії муки нам,
Щоб діти гинули щоденно
І сльози сивим матерям?
Він тричі з нею попрощався
І тричі «отче наш» читав,
Коли у бій щодня здіймався,
Бо дідом навчений, Він знав:
Там в ріднім краю, під горою,
Між вербами та над водою,
Біленька хаточка стоїть
І сива матінка не спить.
Вона його завжди чекає,
Своє маленьке дитинча...
Хай знову ластівка співає,
Весняне сонце зустріча, -
Хоча б така, єдина втіха,
Й велична внутрішня краса:
Він врятував усіх від лиха
Й пішов собі на небеса!
27.02.2015
* Тарас Шевченко. «І досі сниться: під горою...»
Зібрання творів: У 6 т.-К.,2003.-Т.2:Поезія 1847-1861.-С.233; 688.
Картина: «В очікуванні»
Автор Шупляк Олег
Картини з подвійним змістом
https://shupliak.art/uk/gallery/hidden-images/waiting-for-
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2015
Співзвучне до
Шон Маклех: «Країна білого неба»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487738
«Господи, пробач мені моє зухвальство,
що я сподіваюсь бути почутою!»
Ліна Костенко.
В мою країну прийшла війна.
І, як не парадоксально,
Спочатку вона була без кольору,
Тому що про неї 24 години щодня
Базікали на всіх телешоу,
Забовтуючи прості і зрозумілі речі.
Але це вже була війна...
Потім вона стала кольору
5-гривневих SMS-ок,
Пакувальних стрічок і
Картонних коробок,
В яких волонтери доставляють їжу
І все необхідне туди,
Де ніби все це і так є,
Але лише на папері чиновників.
І це також була війна...
Раптом «всі і ніхто»
Задля «все і нічого»
У розпал бойових дій
Закортіли парад перемоги,
Який став червоного кольору
Від Іловайської крові...
Це вже була справжня війна...
Навіть вересневе небо білого дня
Стало якесь сіре і похмуре,
З присмаком мінської порожнечи.
Здавалося - це неможливо,
Невже оті люди
«В брудних чоботях з сліпої країни
Та з іржавими душами без облич»
Ще вчора називалися братами!?
Ми помилялися, -
Це з ними прийшла війна...
Випав білий сніг,
Але країна, в яку прийшла війна,
Майже позеленіла,
Бо на вулицях міст
Стали помітними тисячі людей
З втомленими очима,
У формі кольору хакі...
І тільки, пробігаючи щодня
Повз місцеву церквушку,
Перехожий із заклопотаного натовпу
Зупиняється,
Щоб відчути колір вогню від лампадок,
Які сумлінно запалюють небайдужі
Біля стіни з портретами загиблих...
Країна, в яку прийшла війна,
Ще має надію...
21.02.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561242
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.02.2015
Відповідь на
Любов Ігнатова: «Камея…»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560568
Коли у ніч спадає гомін денний,
А зорі вказують чумацький шлях,
Я спробую створити незбагненний
Любові дивний образ у думках...
Він оживає в римах чудодійних!..
Мов різьблення у праведних руках,
Бо я - Адам? Це вже хрестоматійно, -
Ліплю з ребра на совість, не на страх!
Творю щосили! Поєднавши долі:
І воїна, і скульптора душі...
Ще трішки... Силует у ореолі...
Як складно дописати ці вірші!
)))
Зима морозить, снігом засипає,
Та не скує думок магічних злет:
Сердечний ритм Любові оживає,
Хай навіть з каменю кресав її поет!
18.02.2015
* Каме́я - вирізьблене з каменю рельєфне зображення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560751
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2015
Відповідь на
Альбина: «Не вперше вірш, присвячений тобі…»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560532
Не вперше я присвячений тобі,
Цей вірш читаю, як і сотні інших.
Я з одиниць таких же й так же грішних, -
Не можу заховатись у юрбі.
Нехай ідуть. Десь далі й назавжди,
В незвичну нам реальність антиподів,
А ми знайдем сердечних зореходів
Чудові заримовані сліди.
Не в тому річ, що сльози із вином,
Й у кожнім слові у чорнилах сльози,
А в тім, що вся буденність прози
Давно змістовність підмінила дном.
Та байдуже. Бо кожна із ночей
Мене годує полум'ям казковим,
Це дійство вже таке обов'язкове,
Неначе погляд зачарованих очей.
То щастя? Так, воно там є!
Закуте у Поезію рядками,
Нехай воно залишиться між нами,
Бо інший ненароком зіпсує...
Там суть у серці кішкою шкребе,
Та значно більша за тривке терпіння...
Щоразу неодмінно і сумлінно,
Як вперше я читатиму тебе.
То ж знай, що я давно знайшов
Чуттєву нитку, радше волосину,
Та краще весь піду під гільйотину,
Ніж зраджу до Поезії любов!
18.02.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2015
Асоціативне до
Шон Маклех: «Зелений капелюх»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409940
«І гнів, і муку неозору
Співаю я в ці дні журби,
Коли лакеї йдуть угору
Й мовчать раби…»
(В.Сосюра)*
У нас Масляна**.
Це таке слов'янське народне гуляння,
Коли проводжають Зиму
І зустрічають Весну...
Іноді мені здається,
Що це свято люди вигадали
Для душі,
Бо зовсім неважливо
Що на дворі,
Хочеться прокинутись,
Звичайнісінького тепла,
Сонячних променів,
Приємних посмішок,
Впевненості в тому,
Що завтра настане Літо...
Я йшов брудним містом
І думав про сьогодення,
Мороз і вітер заганяли
Думки до кав'ярні,
І в цій негоді
Було щось символічне,
А радше трагічне -
Невже не буде Весни?
Весни моїх сподівань,
Коли незалежно від погоди
Життя навкруг веселиться,
А вулицями серця
Блукають не примари,
А мої мрії
Про зелений острів,
На якому бурлить
Мирне і щасливе життя,
Запашне і розділене
На три частки буття:
Сон, реальність і потойбіччя...
Але все таки...
Я вірю...
16.02.2015
*Сосюра, Володимир. Мазепа: Поема; Лiрика
/Ред.П.Ромко.-К.:Днiпро, 2001.-221 с.
** В 2015 році Масляна припадає на 16 лютого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560530
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.02.2015
Під враженням від
Шон Маклех: «Біле і чорне»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398601
«І щастя всіх прийде по наших аж кістках.»
(Іван ФРАНКО, «Каменярі», 1878)
Нудьгу й самотність вигнали у світ, -
На білий лист чорнилами надвечір
Думки мої - сумний пророчий кіт,
Що ходить Всесвітом по колу, і доречі,
Шукає совісті людської слід,
Десь загубилася на камені дольмена*,
А світ мовчить, зніяковів і зблід,
Побачивши загарбницькі знамена...
Де королі народів? Ватажки,
Що поведуть свої дружини за свободу?
Щоб літера до літери в книжки
Зливалися у вищу нагороду!
Невже нема? Нащадок збанкрутів,
Попса й шансон зрівняли сірі мізки...
Лиш вітер мокрим листям притрусив
Нові могили й свіжі обеліски...
09.02.2015
*
Дольмен - доісторична споруда у вигляді двох
або більше величезних брил, поставлених вертикально
й перекритих зверху кам'яною плитою.
Найчастіше ці споруди використовували
як місце поховання.
**
Картина: «Захист сторожової вежі»
Автор Шупляк Олег
http://arts.in.ua/artists/MrOlik/w/369525/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558323
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.02.2015
«Прощай, немытая Россия,
Страна рабов, страна господ,
И вы, мундиры голубые,
И ты, им преданный народ.»
М.Лермонтов, 1841г.*
Быть может, за стеной маразма
И гнилью путинских идей,
В погоне дикого оргазма
От стонов русских матерей
Ты оценить уже не в силах
Свою убогость и удел
Лечь в рукотворную могилу,
Или кремлевский беспредел
Тебе так нравится в облоге
Дешевой нефти и лесов,
Что ты забыла и о Боге?
Иль «не сдаемся до трусов»?..
Смотри, история упряма
И очень четко говорит:
- Кто роет для соседа яму,
Сам в эту яму угодит!
А где же Вы, интеллигенты -
Рассейской прочности умы,
Что воспевали постаменты
Культурных ценностей страны?
И вы туда? Толпой у трона
Халявной милости прося
Под звуки танго от кобздона
И чушь про «русский мир» неся?
А нет такого мира в мире!
И Бог - один у всех! Читай:
- Не создавай себе кумира,
- Не укради,
- Не убивай,
- Отца и мать храни учтиво,
- В субботний день лишь отдыхай,
- Не говори свидетельств лживых
- И дома ближних не желай...
Так в чем нехватка, россияне?
Иль слава на крови першит?
Пока царек ваш на диване,
Китаец за Урал спешит!
Что кушать будете? Капусту
И «киселёвскую» стряпню?
Ведь нефте-долларов негусто
В казне осталось на весну?
А может, хватит слепо-тупо
Кричать царям своим «хвала!»,
Проснись, Россия!
....
просто глупо
жить под прицелом у х*йла...
04.02.2015
*
«Прощай, немытая Россия», Лермонтов М.Ю.
Полное собрание стихотворений: В 2 т., 1989 (Т.2
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557044
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 04.02.2015
Тихесенько сяду
В найдальшім кутку
(Давно вже сповідатись мушу)
Розкласти у дивнім
Та сльознім рядку
Старим фотографіям душу...
Ось молодість наша -
Юнацька пора,
(Усі ми співали «під вікна»),
Та тільки в тобі
Запалала зоря
І в серце народне проникла...
Ти навіть у ті
«Домайданні» часи
В житті і на сцені був щирий,
Хоча звідусіль
Чули ми голоси,
Мовляв «українське» в ефірі...
Настав той омріяний
Піснями стан,
Ми знову пишаємось рідним!..
Чому ж ти пішов
У ранковий туман?
Чи доля така очевидна?..
Найкращі завжди
Залишають цей світ,
За ними сади, а не хащі,
Життя - дивовижний
Пісенний політ!!!
Прощай, наш Кузьма,
Ти був кращий!!!
02.02.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556890
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2015
Щось не пишеться так як раніше,
Десь поділися рими гучні,
Заховались у роздумів тишу,
Розповзлися в нічному вікні,
Наче хвилі,
Душевний неспокій
Розриває логічності ряд
Про мораль і змістовність глибоку...
Скільки ще необхідно нам втрат,
Щоби людство могло зрозуміти:
Переможців нема на війні
Там де гинуть невинні і діти,
А солдати вертають в труні!?.
Задля чого ці танки і «гради»?
Сенс життя підмінили сміттям!
Хто дає безпорадні поради
Недолугим на розум царям?
Може саме у тому й причина,
Що ще й досі існують царі?
Й допоможе лише гільйотина
Від пройдисвітів, що «угорі»?..
Але ж треба зізнатися чесно -
Ми самі обираємо їх,
У долоні їм стоячи плещем,
Дозволяємо коїти гріх,
А коли той процес незворотній,
Боїмося зізнатись собі,
Що у дзеркалі вигляд мерзотний,
Він примушує жити в ганьбі...
Але в світі давно вже існує
Зовсім інший життєвий уклад,
Він Кохання і мир пропагує,
Починається з волі громад,
Не ціна там керує а цінність,
Сила слова міцніш за кулак,
А найвища й найкраща відмінність -
Там відсутні і цар і батрак!..
Задля того, щоб в світі тім жити,
Однієї замало мети,
Треба щиро й відверто любити
І щодня в тому напрямку йти,
Схаменіться, я прошу Вас,
Люди!!!
Всі дороги вертають назад...
Вороття лиш одному не буде:
ПТН ПНХ - прямо в ад!
26.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2015
Прекрасній поетесі
Оксані Халаган (Корозлик)
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=5559
До Дня народження
Давно спитати я хотів:
Чому так довго ти ховалась?
Де дивовижна сила слів,
Що в серце віршами ввірвалась
Коли ще юності зерно
Ледь зеленіло в ореолі?..
Ах, молодість...
Яка там доля,
Лише Кохання чудо-спів
І неймовірна сила волі
Дали піднятися у полі
Буденних прозою років...
Це неймовірно!
Попри гнів
Й буденну силу снігопадів
Він вистояв,
Не скам'янів
Й Коханню першому не зрадив!
Чому такий він білосніжний?
Навіщо краєш серце ним?
З під снігу чую дивовижний
І ніжний подих чудо-рим,
Що надихає на чутливість
І неймовірні почуття!
Нема такого каяття
У цілім всесвіті Кохання,
Щоб хоч на краплю сподівання
Зрівнятись з образом простим...
Я намагався
Бути поруч
Ліричним хлопчиком малим...
За що душа, як свічка тане
Та горобиною горить...
Святе Кохання
Не зів'яне
І буде в римах вічно жить!!!
17.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552236
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.01.2015
Вот снова пришел
Долгожданный момент,
(Так хочется рифмой раздеться)
Мечты, как озвученный вслух комплимент,
Вернулись в наивное детство...
И, быстро подбивши учтивый итог,
Мол, это и это случилось,
Опять Рождество,
И конечно же... Бог!
Мы верим в халявную милость...
Но будет же финиш?
У каждого - свой!
Без красочной радуги книжной
И каждый ответит своей головой
(не здесь? значит чуточку ниже)...
Быть может,
Недаром все это зимой?
Когда в чистоте снегопадов
Так искренне хочется просто домой,
В уютную полночь нарядов,
Бокалы искрятся,
Сверкают огни,
(вот так бы всю жизнь веселится)
Зачем же все ближе и ярче они?
И хочется просто напиться...
Без финиша?
Можно конечно и так, -
Стихам неизвестен предел...
Но, скажут тогда:
- Ты, парниша - чудак,
Над финишем взял и взлетел!
Быть может, в том близком и дальнем году
Не будет Зимы, вот так да!
Я к финишу этому первым приду...
А в сердце - Весна навсегда!
06.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549184
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.01.2015
Посмотри на себя, можно в зеркало,
Ну а лучше - начни с фотографии,
Но не с той, что года исковеркали,
А когда ты ребенком у матери,
Где улыбка еще не ухмылочка,
Где твой взгляд не усилием пружится,
А невинностью каждой прожилочки
И в наивности песенной кружится...
Даже позже немного - задумчивый,
Это школьные мысли-фантазии,
Ты к обидам уже восприимчивый,
Апеллируешь громкими фразами,
Где-то книжными, где с подворотни,
Все в критериях юной отважности,
Появились инстинкты животные,
Это первые - признаки жадности...
Может все же дурное пророчество?
Или путь твой - изломами истины?
Но зачем тебе знания общества?
Чтобы быть от него независимым?
Ты стремишься стать кем-то, не зная,
Что главнее быть просто собою,
Постоянно в себе развивая
Лишь инстинкт думать не головою
А съедобно-жевательным трактом,
Механизмом устойчивой взрослости,
Апеллируешь вроде бы фактами,
Только фразы - синонимы пошлости...
Вот нашел! Без везения скучно ведь,
Что там предки про чувства нам пели?
Это ж просто - любовь будет впредь
Описанием сцены в постели...
И фигня, что от этого дети
Могут быть, продолжая порочность,
Малость мат проскользнул... Ты заметил?
Загоняешь, старик, - это точность!
Жизнь как будто мелькает моментами
Вперемешку, по буднях и праздниках,
Апеллируешь лже-сантиментами,
Видел фотки твои в «одноклассниках»...
Все, что «можно-не можно» достиг,
Может это такой нынче век?
Помнишь песню, где жизнь - это миг?
Где же твой, покажи, ч-е-л-о-в-е-к?
Ах, не путать с героями-мерками
С именами заглавными буквами,
Посмотри на себя, можно в зеркало,
Согласись, а картинка то жуткая...
25.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546281
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.12.2014
Відповідь на
НАДЕЖДА М.: Коли нудьга вповзе зрадливо в душу…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545784
Коли нудьга аж крає душу
А світ навколишній - туман,
Лише тобі зізнатись мушу,
Що то найкращий співу стан,
Бо можу плакать,
Як дитина,
У ніч летять думки-птахи,
А на листок сльозами рима
Скидає всі мої страхи...
Можливо,
Ми удвох в той вечір
Мовчали віршами в вікно,
Бо, ніби ковдрою на плечі
Твої зізнання,
Мов вино,
Що у бокалі сподівання
З'єднало всю мою печаль,
Й рядками щирого зізнання
Злетіло у зіркову даль...
І навіть дощик, що знадвору
Тихенько нам співає в лад,
Додав співочого мінору,
Створив чарівний перепад,
А, може, відновив розмову
Про те,
Що в кожного болить?..
Тебе я радий
Чути знову,
І хай ця музика звучить!!!
23.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2014
«Нехай і так! Я радо йду
На чесне, праве діло!
За нього радо в горі вмру
І аж до гробу додержу
Свій прапор ціло.»
І.Франко, 31.05.1880
- Намалюємо прапор,
На цілий листок,
Ми його віддамо для солдата, -
Мій малеча,
Що ходить лише в дитсадок,
Олівці позбирав по кімнаті...
І від того прохання
Умить на душі
Мені стало так тепло й приємно,
Закортіло бігом
Написати вірші,
Адже думка й малюнок взаємні...
- Ось поглянь, -
То розкинулись житні поля,
А над ними блакить аж до неба,
То і є
Наша рідна і мирна земля.
- Сонце також?
- І сонечко треба!
Хай метелики
Вільно по небу летять,
Наче символ козацької волі,
І матуся,
Що вийшла тебе зустрічать,
По доріжці вдовж рідного поля...
- Тато, тато,
Це трохи не те,
Має ж бути зображений прапор!?
- Ах, малеча моя,
Це завдання просте, -
Наш малюнок у стилі метафор...
Якщо хочеш,
То прапор сюди домалюй,
Навіть два, як у матері сина,
А в довершеність думки словами даруй,
Що навік:
«Україна єдина!»
Ось такі ми художники,
Може й слабкі,
Той малюнок летить до солдата...
Хай минають скоріше
Тривоги тяжкі,
Повертайтесь до рідної хати!
17.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544448
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.12.2014
Ответ для:
Янна: «когда ОЧЕНЬ ХОЧЕТСЯ»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429744
Табу и Запреты
для тех существуют,
кто собственно их и создал,
а мы,
(тут рифмуется слово «поэты»),
не ищем земной пьедестал,
а, просто всегда
(тут без «хочется», «нужно»)
блуждаем душою в миры,
в которых Любовь
(в крайнем случае Дружба)
главней чем любые дары...
и там, в неземных,
(даже может быть вечных)
скитаниях наших сердец,
средь фраз,
только рифмой стихов безупречных,
мы страсти находим венец...
о, да!
насладиться огнем откровений,
(пусть даже мгновений) души
всегда любопытных хватало,
сомнений
не может быть!
как не пиши, -
«по капле друг в друга»,
«в едином ли слиться»
(тут рифму вселенной лови):
все это приятные мысли-потуги
о вечной
прекрасной
Любви!!!
10.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542807
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.12.2014
Навіяне
Тамара Шкіндер: Квиток у один кінець…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402278
Час не лікує, -
Дає зрозуміти,
Де і чому ти отримав рубець,
Щоб помилок своїх не повторити...
Ой, як все просто!
А як же Творець?
Кажеш, що Він написав і для мене
Тернами встелений з каменю шлях?
Зернятка свят я збираю у жменю,
Полову буденну скидаю, мов жах!
Щастя моє,
Хай і дуже маленьке,
Навіть дарований біллю рубець,
В кожній зернині душею чистеньке,
Тому не боюся
Квитка у кінець!
Кажеш, що він вже давно у кишені?
Так, але відповідь дам без ниття:
- Жалю нема, бо на повні легені
Дихав Коханням до цього життя!
10.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542779
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.12.2014
Історія наша,
Славетна і давня,
Хранить надзвичайні дива,
Про успіхи й злети,
Падіння й страждання,
Про Віру й Надію...
Жива
І ніколи ніким нездоланна,
Бо змалку у душах свята,
Така своєрідна
Й така притаманна
Свободи найвища мета!
Де взялися
Ці дивовижні сміливці?
З яких стародавніх казок?
Вже знають про них
Чи не в кожній домівці,
І в кожній чекають...
Зразок
Непохитної сили і волі,
Можливо, то просто людське?
І наше,
Таке українське до болю,
Й до кожного серця близьке!
Здобувши в двобої
Заслужену назву,
Наводять на ворога жах,
Їх «Кіборги» кличуть,
Бо кожного разу
Вони переможці...
Мов птах,
Я подумки з Вами,
Тримайтесь, рідненькі,
Момент історичний настав,
Хай карлик московський
Засвоїть гарненько:
Почавши війну, він програв!
06.12.2014
*
Картина:
«Кіборги - залізні Укри»
Автор Шупляк Олег
Картини з подвійним змістом
http://arts.in.ua/artists/MrOlik/w/414544/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541984
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.12.2014
Таке страшне життя навколо,
Можливо збіг?,
Та ні, - вона...
Як сніг зненацька впав до долу,
Прийшла до кожного війна
Й гадає, що усе забуду,
Усе, в що вірив я і мав...
Навіщо робите це,
Люди?!
Невже немає інших справ?
Так хочу бачить трохи далі,
Не помічати чорноти,
Тривог своїх, думок в печалі,
Брехні і очі з пустоти...
Я так бажаю вознесіння
Над диким світом цим страшним,
Що вийти з стану потрясіння
Уже й не хочу...
Жити в нім
Давно і залюбки навчився,
Там підлабузництва нема,
Лише поезія! В ній злився
В Коханні вічнім...
Крадькома,
А може вже й на повні груди
Я поглинаю Божий дар...
Невже усі на світі люди
Не можуть жити так?
Без чвар,
Усе сприймати, ніби казку,
Любити ближнього,
Навзнак
Взаємно дарувати ласку,
І не сваритись за п'ятак...
Це може бути все, буквально!!!
Не тільки в мріях і віршах,
Щоб весь наш всесвіт
Ірреальний,
Поринув в римах-пестощах...
Оце фінал!
Проснися хлопче,
Від кулі рима не спасе,
І поки варвар землю топче
Ти мусиш бути над усе
І толерантним і красивим,
А краще - сильним і міцним,
Щоб дати відсіч тим фальшивим
Нікчемам й гоблінам страшним...
Народе мій, вставай до бою,
У кожнім місті і селі!
Нема гвинтівки? Коцюбою
Женіть їх з нашої землі!
Така сумна припала доля,
Злий карлик суне із Москви,
Знов на кону життя і воля
....
Іду на Ви!
01.12.2014
*
Картина:
"Іду на ВИ!" Святослав Хоробрий
Автор Шупляк Олег
Картини з подвійним змістом
http://arts.in.ua/artists/MrOlik/w/412728/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2014
Минулий день цілує ніч,
В обіймах лагідних зникає,
Як білий цукор в чорній каві,
Й не розуміє в чому річ
А вечір, добрий чарівник,
Перину ніжності готує
Й вустами зір вуста цілує,
Неначе до інтиму звик
Вони кохаються отак,
І прагнуть тільки очі-в очі,
Щоб розчинитись днем у ночі
Й пізнати дивовижний смак
Лиш ранок нагадає їм,
Що ніч із днем вже попрощались,
Хоча б ще мить, не накохались!
Знов будуть роздуми для рим...
Мов сяйво місячних думок
Кохання ми своє сприймаєм,
Та суть життя не забуваєм:
Занадто цукру в каві - рок!
01.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2014
Асоціативне до:
Шон Маклех "Мох - кроків не чути"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409273
“Чого варті наші тамерлани та наполеони без коня?”
(Олесь Гончар)
Наша країна -
Це чорний острів,
Обнесений колючим дротом,
Всередині якого
Гарні люди
Співають чудові сумні пісні
Про кохання й розлуку.
І вже багато столітть
Цей острів
А ні на краплинку не побілів,
Бо тут чорнозем,
Тяжкий, просочений людською кров'ю
Чорнозем,
Як чай в заварнику
Дивака Богдана,
Який гадав,
Що сусіди - то брати...
Від безглуздя власної історії
Той чорнозем ще чорніший,
А вишні, які тут рясно родять,
Не червоні, а пурпурні,
Наїстися їми неможливо,
Особливо з медовухою.
Танцюймо гопак!
Танцюймо...
30.11.2014
Шоне!
Я горджуся тим, що маю можливість
читати і відчувати Ваші думки...
*
Картина:
"Остання скиба"
Автор Шупляк Олег
Картини з подвійним змістом
http://arts.in.ua/artists/MrOlik/w/477724/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540354
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.11.2014
У мого брата хобі – малювати…
І йому це вдається!
Завдяки деяким з його робіт ( і, звичайно, Коханню)
я тут дещо навигадував…
Пам'ятаєш?
Як ти цілувала
В першу ніч мої юні вуста...
Ти так сильно мене покохала!?
Чудеса?
Чи дарунок Христа,
Бо ніколи й ніде більш не бачив
Я такої краси, як твоя,
І усім своїм серцем гарячим
Буду ніжно любити, бо я
Безумовно прийняв цей дарунок,
Він солодкий і трохи терпкий
І нагадує дивний малюнок:
Ми і всесвіт...
Великий такий...
Пам'ятаєш?
Як ми обіцяли
Бути разом у щасті й біді...
Мабуть ти мене й досі кохаєш!?
Чудеса?
Чи у нашім гнізді
Всі моменти акцентами сталі,
На вікні завжди квіти стоять,
Прозаїчні життєві печалі
Розчиняються в римах, горять
У вогні нескінченної ласки,
Кожен подих зізнанням палкий
І бажає продовження казки...
Час чекання, як вперше, -
Тремкий...
Пам'ятаєш?
Ти якось казала,
Що немає в цім світі чудес...
Але ж ти мене й досі кохаєш!?
Чудеса?
Чи звичайний процес,
Невідомі в якому відомі,
А доданки у суму злились,
Почуття - вже давно аксіома,
Суть якої злітає у вись,
Наче пензлем ідилія щастя,
Поцілунок настільки тривкий,
Що бажає подвійне причастя,
Навіть погляд, як вперше, -
П'янкий...
15.10.2014
Картини:
Андрій Клим'юк
1. «Хвиля кохання», 2012р.
2. «Чекання», 2013р.
3. «Ідилія», 2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2014
Терпів і мовчав надто болісно й гірко,
Неначе століття твої пережив
Знущань від криваво-червоної зірки,
Народе мій любий, невже ти прозрів?
Й нарешті побачив де істина божа,
(чи тяжко сприймати свідомість таку?)
Що Воля насправді - не милість ворожа,
Й не квітка за тином високим в садку...
За неї полки Володимира бились,
Навіки звеличивши Київську Русь,
Пізніше в козацтві вона відродилась
На схилах Дніпрових, -
Казав мій дідусь,
Що справжні герої у війську служили,
Ніхто і ніколи б їм ради не дав...
Читаю Шевченка «Розриту могилу»*:
«Богдане, Богданочку» -
Волю продав!..
Минули століття, а втіха єдина -
Піднятись з колін, обладнати свій дім,
Щоб жити й кохати свою Україну,
Щоб небо блакитне і сонечко всім!
Та видно комусь ця мета наче кістка
У горлі імперських амбіцій кремля,
Знов брешуть паршиві пропутінські псиськи,
Знов чобіт чужинців відчула земля...
А ми...
Надто довго до цього дрімали,
Ніяк не второпавши зрадницьку суть,
В 2010-ім свободу програли,
А Вітя(1-й) і досі не може збагнуть,
Що чвари постійні й медові кумівства
Країну до прірви тоді підвели,
Хотіли царя? Та нема королівства!
Бо Русь - це не Мокша**!
Ми - не москалі!
Свідоме стремління до честі і волі -
То генна основа будови слов'ян,
І Вітя(2-й), вже другий, став схожим на троля,
В однім поєднавши «бандюк» і «тиран»...
Ой, хочеться вірити, щиро бажаю,
Що новий, отой «шоколадний барон»,
Не стане Петром(1-им) Українського краю,
А буде сповідувать тільки ЗАКОН!!!
І ми відсвяткуєм свою перемогу,
Інакше не жди ПТН ПНХ,
Суши сухарі і молися до Бога,
Бо люди не простять твойого гріха...
28.09.2014
*
«Розрита могила»
Тарас Шевченко. Зібрання творів:
У 6 т. — К., 2003. — Т. 1: Поезія 1837-1847. — С. 252-253; С. 691-694.
**
«Империя. Собирание земель руських»
Голденков Михаил
Часть первая. Раздел 18.
Мокша, она же Моски, или Моксель
http://www.e-reading.me/book.php?book=1021404
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526354
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.09.2014
навіяне віршем
Любов Ігнатова: Моєму другу –художнику
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505687
художники... поети... музиканти...
прості й звичайні люди на землі, -
усі вони приховані таланти,
бо мріє кожен, десь у голові...
роки дитячі - самі найсвітліші,
юнацькі - фантастичний океан,
а далі...
вир життя в маленькій ніші
і битва за посаду, чин чи сан?
художники...поети...музиканти...
й всі інші просто люди на землі, -
бо втратили закладені таланти
в гонитві за зображенням у склі...
поїсти добре, випити, поспати,
кришталь, цяцянки й дорогі авто,
а далі...
вже нездатність відчувати
в чім істина буття і хто є хто!
художники...поети...музиканти...
сім кольорів, сім нот, відмінків сім,
та кожен твір у справжнього таланту -
то унікальна сповідь, виставлена всім...
відкритість, щирість, істинність, Кохання!!!,
наївний шарм - його товариші,
а далі...
ви побачите зізнання
великої й чудової душі!
27.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519780
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2014
відповідь на
Любов Ігнатова: Поговори зі мною…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513611
не в планах моїх потонути в промовах,
не в силах моїх світ ілюзій змінить,
я хтів би лишень доторкнутися словом
до квітки твоєї душі хоч на мить...
не в чарах мої визначаються твори
про місяць і зорі й польоти без крил,
про самі найвищі, до сонця аж, гори,
то, мабуть, кохання омріяний вир...
скуштуємо разом солодкої вати,
а краще - сп'яніти від серцебиття,
бо тільки крізь біль достеменно пізнати
всю значимість рими і прозу життя...
не можна сховатись в несказанім слові,
зректися поезії навіть не смій!
ти ж знаєш: сильніше моєї Любові
лиш тільки Любов до віршованих мрій!!!
25.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2014
До Дня Незалежності України
У світі великім і гарнім,
Де люди щасливо живуть
А небо блакитне й безхмарне
І квіти повсюди цвітуть, -
Колись там і я народився
І зріс у коханні святім,
Ще в юному віці гордився
Безмежністю думки і тим,
Що тільки краса неймовірна
Крізь щирість божественних мрій
У римах душі ювелірних
Впливає на сутність подій.
В тім світі дитинства й уяви,
Солодкої вати бажань
Були лише добрії справи
Без краплі тяжких зазіхань...
Це ж треба? Видіння під ранок:
Щасливе і світле життя,
Виходжу на сонячний ганок
І знов відчуваю злиття
Сердечного ритму і волі
У вищім стремлінні про те,
Що хочеться кращої долі,
Що стигле зерно проросте
Й з'єднається нива з блакиттю
Чарівних моїх сподівань
Струмочком дзвінким розмаїття,
Плекаючи силу зізнань,
Де Віра єдина а Мова
Навколо вустами звучить
Красою величного слова
Й веселкою в небо летить...
Скажіть, що потрібно Вам, люди?
Що мушу зробити за те,
Щоб сумнівів чорнії груди
Полишили зовсім!.. Святе
Стародавнє писання
Тлумачити можна повсяк,
Та Віри нема без єднання
Роз'єднаних храмів! Не дяк,
Не в рясі попівській духовність,
А в душах простих прихожан,
Будівлі й хрести - то умовність,
Як, власне, й прикуплений сан.
Сказати Вам хочу і мушу:
Щасливе життя - то не блат,
Сповідуйте грішнії душі,
І слухайте серця набат...
Ми люди прості та звичайні
І Мова з дитинства - ЛЮДСЬКА,
Нам все зрозуміло, принаймні
До серця вона нам близька,
У когось вона Українська,
Англійською «чеше» мій сват,
Говорить сусід на Російській, -
І перший і другий - мій брат!
Істерику нам роздувають
Політики наші дурні,
Та самі з дитинства не можуть
Два слова промовить! Сумні
Тут висновки, як не сказати,
Якою їм мовою враз?
Потрібно думки поміняти,
(А може ту владу прогнати)
Щоб з мовою був лиш гаразд...
Можливо, мені то наснилось,
Занадто мрійлива душа
На грішную землю спустилась,
Пізнавши спокусу гроша,
Де вчинки - не міра, а сила,
Де сила - не дух, а кулак,
Знаряддя - не сапа чи вила,
А кожен з нас - влади кріпак!
Невже це і є оте справжнє
Щасливе життя на землі?
Що так резонансно й поважно
Розводить бажання в вині
І б'є нас по лівій і правій,
Не можеш? Підстав ще й живіт,
Щоб зовсім загинути в лаві
Брехні, що скувала політ...
Країно моя дивовижна!
Давай-но вставай вже з колін,
Щоб сила ідей центробіжних
Вела нас до звершень і змін,
Щоб кожен тобою гордився,
Й, віддавши частинку навік,
У полум'ї нації злився
В єдиний щасливий потік!
Поборемо труднощі й злидні,
Усіх ворогів проженем,
І західні землі і східні,
Окроплені сльозним дощем
Й тілами героїв майданів,
Нарешті проникли у суть:
Кохання не знає кайданів!
Свободу життям дістають!
Можливо, це щире бажання
Те замкнуте коло змести
Сердечної рими старанням,
Щоб вільними далі іти,
Й щодня у собі відчувати:
Я справжній і відданий син,
Свою Батьківщину кохати
І знати, що ти не один!
24.08.2014
* (лат. hibernatio- зимівля, зимова сплячка, від hi-bernus - зимовий) - 1) Г. природна - те саме, що й сплячка. 2) Г. штучна - глибока блокада реакцій вегетативної і гормональної систем організму людини чи тварин за допомогою комплексного застосування фармакологічних засобів. Віддалено нагадує стан зимової сплячки тварин. Створюється на допомогу організму в його боротьбі із загрозливими для життя діяннями зовн. і внутр. середовища. Призводить до уповільнення життєвих процесів, що знижує гол. чин. потребу організму в кисні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519212
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2014
То ось яке ти чудернацьке,
На вигляд наче б то й просте,
Та вже з років моїх юнацьких
Складаю іспити на те,
Чи зможу, власне, підкорити
Твої бажання, силу й лють,
Щоб до останнього радіти,
Пізнавши хвиль чарівну суть!
Всі звинувачення зарання
Я відкидаю геть убік,
Бо вірю тільки у Кохання,
Неначе ліпших рим потік...
Хіба я ввів тебе в оману?
Давно ходжу у апогеї
Душі закоханого стану,
Та не шукаю привілеї
В суспільних ритмах «свій-не свій»...
Давно вже звик в щоденній праці
Не куштувати спілість мрій
Чи велич бездоганних грацій
Усіх думок, надій, подій,
Я - просто, щиро і відкрито
Саме обожнюю життя,
Бо тільки так я можу жити...
Й тебе кохати!
Певно я -
Складний і трохи недотепний,
І всі процеси на Землі
Були б невинні і коректні,
Неначе думи-кришталі,
Якби не сила поцілунка
Коріння істини знайти...
Є олівець,
Та є і гумка!
Хто з них сильніший?
Я? Чи ти!?
Не намагайся заважати,
Як бути, краще підкажи,
Куди думки подіти кляті
І як здолати віражі,
Що заміновані класично
Усім непотрібом буття?
А, може, тільки прагматично
І без краплинки каяття
Щодня людську долати спрагу,
Без прізвищ жодних та імен,
З облич здираючи наснагу
У колір зрадницьких знамен?
О, ні!
Давай я краще буду
Щоразу, мов мале дитя,
Щоб не торкатись твого бруду,
Лише поезія-життя?.
Таке мені ти не потрібне!
Усе й до дна,
Щоб біль відчув,
Поразки і знущання дрібні,
Ніде й ніколи не забув
Хто є і ким у світ з'явився,
В чім суть свята й душі протест...
Лишень тоді з тобою злився
В Коханні вічному на хрест!
10.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510415
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.07.2014
«Кроха сын к отцу пришел»*...
(Без переполоха!
Рифму сам свою нашел,
Думаю – неплохо).
А сынишка вдруг сказал:
- Папа, ты все знаешь, -
Янукович убежал?
Ты его поймаешь?
Призадумался отец,
Вот так жизнь-эпоха,
Был царем один подлец,
Что за суматоха?
- Как сказать тебе, сынок,
Убежал и ладно...
А вернется - будет срок
Вновь мотать изрядный!
Посему как много он
Сделал всем плохого
И нарушил наш закон,
А за это - строго!
Что такое «хорошо»,
Знает, вроде, каждый,
Даже крохе-малышу
Мне не нужно дважды
Повторять слова о том,
Где и в чем подвохи,
Так откуда же симптом?
Где берется «плохо»?
Может это детский сад
Портит нам детишек?
Или школа невпопад
Учит не по книжке?
Как, скажите, завелось
Это все, что «плохо»?
И людей пускает вкось,
Превращая в «лохов»?
Может это вирус масс
«Плохоэндокринный»?
Поражает прямо в глаз
Признаком старинным:
Чем повыше чин и сан
Властьимущей хрюшки,
Тем сомнительней дурман
И манер «титушки»...
Размышлял отец о том…
А сынуля-кроха
Наблюдал с открытым ртом
Как "кисель-пройдоха"
Из экрана врал и врал...
Нужно ли уменья!
...
Что хотел - Вам рассказал,
Счастья и терпенья!
16.05.2014
*
В.В.Маяковский
«Что такое хорошо и что такое плохо»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499286
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 16.05.2014
Відповідь на
Любов Ігнатова: Болючий вірш
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490974
Пісенна мить... Чудова мить...
Із серця голосно у скроні стука...
Воно живе! То ж правильно болить...
І незамінна для поета мука!
Гроза... Всім бажана гроза -
Із сліз гірких пронизала старанно...
А колір рим - чудова бірюза,
Що світить небесами невблаганно...
Вірша!.. Бажає знов вірша...
Щоденні прози смутку вже дістали...
Спів серця - не сполохане пташа,
А одкровення у натхненні стале!..
Світи... Незаймані світи
Чекають в неземному ореолі...
Чи хочу разом і свідомо йти?
Та ні, - летіти у обіймах волі!
Глибин... Душевності глибин,
Без сумнівів колючих і трагічних,
Бажаю, щоб весь час - мов клин,
Що журавлями плине десь у вічність...
...на перехресті душ нема падінь,
Зректися суті просто неможливо...
Вона і є найвища височінь!
Можливо мить? Та мить така щаслива!
15.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499115
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2014
Я хочу крикнути що дужче
На всю Вкраїну сивого Дніпра,
Щоб стали ми серцями ближче
І жили так, неначе брат й сестра!
Я можу крикнути щосили
На висоту Карпатських гір,
Щоб ми боролися до самої могили
За вільну думку і стремління вир!
Я вже кричу щодня: - Не забувайте
Своє коріння й паростки ростіть,
Та у свідомості своїй плекайте
Слова святі безгрішно жить!
Я буду голосно невпинно Вам кричати
Про дивовижну й незабутню суть:
- Кохання істинне Ви хочете пізнати?
Назавжди приберіть із серця лють!
Не буду я ніколи, навіть тихо,
Мовчати і не думати про те,
Що найстрашніше Українцю лихо -
Мовчазна згода в небуття просте!
Я хочу, можу і навіки буду
Бажати жити Вам сто літ без бід...
Бо серед безлічі римованого блуду
Хтось має те кричати Вам у слід!
15.02.2010
*
Картина: «Борімося - поборемо!»
Автор Шупляк Олег
Картини з подвійним змістом
http://arts.in.ua/artists/MrOlik/w/382521/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497992
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.05.2014
«Ці руки нічого й ніколи не крали»...
Ніяк не второпаю слів отих зміст,
Невтішними віршами роздуми стали,
Чи то вже такий сатиричний мій хист?
Якщо вже ті руки по лікті чистенькі,
То мали б сказати нам правду про те,
Чому ж тоді пенсії наші маленькі?
Життя до зарплати неначе святе!
На хліб та на воду якраз вистачає,
Сплативши оброк й комунальницький рай...
А влада лиш руки весь час умиває
Й щоразу кричить: - Ти мене обирай!
І якось вже звично, бо знову ж ті самі,
Чистенькі до зРади дві ліві руки,
Й дві праві, що витерли дещо Обамі...
Ну просто якісь ненаситні круки!
Був Вітя, ну той, що отримав довіру,
Так гарно з трибуни руками махав,
Неначе бажав тільки щастя і миру,
І де він тепер? Знов на пасіку став?
А меду немало попив із бюджету,
Сімейка бджолина - сімнадцять кумів,
Прогавили шанс України до злету,
І руки помити свої не зумів...
Та саме страшне, що привів він у вулик
Ще більш ненаситних, їх трутнями звуть,
Знов Вітя? Показує пальцями нулик?
А хвилі Дніпрові ще дужче ревуть,
Бо мити в них руки давно недоречно, -
Там сльози народні й по горличко кров,
У владі ж до бійок ідуть суперечки,
Хто палець покаже з трибуни нам знов?
Оті недолугі «праф-фес-сіонали»?
Чи, може, повернемо вік комуняк?
Та ні, хай керують усім маргінали!
Яка вже різниця? Закінчився ляк
І досить над бідністю нишком ридати,
Минає життя й відлітають роки,
Потрібно ту владу примусити взяти
Лопату в обидві біленькі руки
Й почати з домівок л..йно вичищати,
А хто не бажає - у митний союз...
Цих трутнів давно вже потрібно прогнати
І жити щасливо не дуючи в вус!
24.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489165
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.03.2014
«Але найбільше змінилися люди.
Зверха глянувши, то немовби змоглася між ними «культура»,
але на ділі виходить, що змоглося тільки їх число.»
І.Франко: «ЗАХАР БЕРКУТ»
Серед квітів людського терпіння
А частенько букетів із сліз,
Десь у тінях духовного тління,
Крізь щоденний порок й фаталізм
Я зростав, наче зерна Кохання,
Навіть більше, я вірив у те...
Що тепер? І чому це питання
Надскладне і водночас просте?
А, можливо, так завжди і було?
Й світ Кохання лише для зірок?
Почуття, як дитинство, минули
Й викликають у пам'яті шок,
Бо навколишнє дійство невпинно
Б'є прямісінько в серце моє
І щоразу ще більше злочинно
Все, що мав, ненаситно псує...
Що потрібно людині для щастя?
Чи можливо пізнати цей світ
Без знущань і слідів на зап'ястях?
І чому тільки чорний граніт
Розмежовує правильність дії
Від дикунства і хибних утіх?
Крок вперед не змінив ейфорії
Від бажання здолати свій гріх...
Надто мало пролили ми крові?
Скільки ще? Хто наступний із нас?..
Задля чого?.. Щоб знов безголові
Й неспроможні віддати наказ
Залицялись війною до смерті,
Самі ж нишком усе поділив,
Знову брешуть цинічно й відверто
Навіть погляд убік не схилив...
То ж і далі ми мусимо жити
І кохати вітчизну свою!
Сльози відчаю досить вже лити,
Треба всіх, хто в "наземнім раю"
Рано-вранці на ганок вигнать,
Взяти різку міцну до рук
Й показати як сонце сходить,
В перших росах змочить падлюк,
Щоби марилось ситим рожам,
Щоб почали хоч щось робить...
Піп Іван хай співає "Боже",
А ми будем в Європі жить!
27.03.2014
*
Картина: «Захар та беркут»
Автор Шупляк Олег
Картини з подвійним змістом
http://arts.in.ua/artists/MrOlik/w/255518/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488432
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.03.2014
Мій любий і мудрий Кобзаре,
Тривожні настали часи,
Знов чорні згустилися хмари
Над нашою Ненькою,
Пси
Голодні й такі ненависні
Відкрито у наступ ідуть
І всі твої мрії небесні
Ось-ось на очах розірвуть...
Невже ми скотилися в прірву
І втратили сенс відчуття
За що так боролись настирно
Й свої віддавали життя?
Невже лиш слова, а не вчинки,
Так гарно з екранів звучать?
Ще теплі з Майдану жаринки, -
То душі Небесні кричать
Рядками твого Заповіту:
Кайдани порвіте навік
І кров'ю тих псів окропіте
Святу нашу землю!
Убік
Відкинути сумніви зайві,
Ніхто це не зробить за нас,
Або ми народ одностайний,
Або продаємось за газ,
Щоб знову роками блукати
В надії на кращі часи
Вдовж тину від "крайньої хати"
Без власної мрії-краси...
Мій любий і мудрий Кобзаре,
Які ще потрібні слова?
Негайно відкласти всі чвари
І битись за Неньку!
Жива
Поезія в серці людському
Дві сотні нелегких років,
Тому не здолати нікому
Свободу і дух козаків!
09.03.2014
*
Картина: "Дух свободи"
Автор Шупляк Олег
Картини з подвійним змістом
https://shupliak.art/uk/gallery/hidden-images/spirit-of-freedom
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2014
Взяв ручку до рук і листочок паперу,
Хотів написати про все і для всіх,
Про те, як здолали страшенну химеру,
Чи радість завчасна у віршах моїх?..
Бо біль від утрат незворотньо-вразлива
Й сльозами стікає у роздумах рим,
Велика ціна! Неймовірно жахлива!!!
А розвиток дій аж занадто стрімким...
Байдужим до всього і просто цинічним
Одразу скажу: не чіпайте мене,
Бо всі ваші фрази лайн*м утопічні,
Свідомість людська їх завжди омине,
А справжня (читай християнська) натура,
Коханням та Вірою сильна душа -
То нації суть, як міцна арматура,
І завжди країну свою прикраша...
Народ неможливо ярмом підкорити,
Історія надто і гарно нас вчить,
Та злодій захтів ту могилу розрити*,
Вже матінка мудра, не дасть обдурить!
Ні час ні спокута катам не зарадять,
Країну до прірви царьки довели...
Палає та міцно стоїть барикада, -
То Сотня Героїв вогонь розвели...
Кому прислужилися ви, беркутята?
Стріляєш з рушниці у власний народ!
Не чує. Бо розум грошима відтятий,
Чи, може, змарнів від бляшок-нагород?..
Та ні, ті злочинці стріляли свідомо,
Вести перемовини з ними дарма...
Чекає дружина і діточки дома...
Не буде вам прощення! Суд і тюрма!
Фінальні реалії значно складніші,
Чи доля така, чи трагічні всі дні,
Та мушу крізь біль дописати ці вірші,
Хоч рими, мов рани - тяжкі і складні,
Бо тільки на крилах свідомості й правди
Летіти можливо з підбитим крилом,
Складати Героям чудові балади
Й крізь прірву на світло іти напролом...
Звичайно, у когось є думка інакша,
Лиш вчинки і дії - моє реноме...
Вітчизно моя, ти моя і найкраща!
Все інше - не суть, і воно промайне.
А Сотня Небесна загиблих героїв
Довічно на варті твоїх сподівань,
Щоб кожен чинуша назавжди засвоїв:
Спокута настане без зайвих вагань!
23.02.2014
* «Розрита могила»
Тарас Шевченко. Зібрання творів:
У6т.—К.,2003.—Т.1:Поезія 1837-1847.— С.252-253;С.691-694.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481513
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.02.2014
Країно мрій святих моя!
В журбі давно вже ходжу я,
Бо прагну щирого зізнання,
А не зіркового змагання...
Вечірній час не тішить, ні,
Скидаю сум свій у вині
І стріли вже давно зламались...
Надії лиш одні зостались,
Що справжня Ліра й певний хист
Чорнилами захоплять лист
І сповідь чиcтотою думки
Переживе старання гумки
У мудрість вишуканих літ,
Привіт, Народе мій, привіт!
...
Слова, печаллю оповиті,
Чи мають право в світі жити?
А жар розстріляних сердець
Палає й зводить нанівець
Усі папери і печатки...
Бо хлопці ті й не мали гадки
Про кулуари і підвали,
А просто йшли і помирали
Від куль паскудних яничар...
Можливо, в спину то «удар»?
Чи совість - вже не «батьківщина»?
«свобода», ти ж моя дитина!?.
Налий-но знову... За братів...
Нове збіговисько катів
Сьогодні в Харкові... Ти чуєш?
Чи заспокоївся й мандруєш
У нереальний чудо-світ,
Де не стікає з лоба піт
А прокурори - любі браття?..
Агов, запалюй-но багаття,
До перемир'я ще далеко,
Гадаю, знову буде спека,
Щурі так справно повтікали,
Ще вчора снайпери стріляли
І ми не маєм права, ні!
Топити гнів свій у вині,
А крок за кроком кожну «тушку»
Знайти і випустити юшку,
Щоб знав іуда: правда є
І справедливість теж існує,
А той, що ними ще керує,
Вже доживає свої дні...
О, Господи, пробач мені,
Думки, печаллю оповиті,
Все ж мають право в світі жити,
То жар розстріляних сердець...
Вітьок, прийшов тобі кінець!
...
Пробач, Країно мрій моя!
Давно в журбі знаходжусь я,
Й не прагну щирого зізнання,
Втішаюсь римами навмання,
Ні день ні ніч не тішать, ні,
Такі реалії сумні,
Бо стріли - мов словесні кулі...
Надія є, що не поснули
Бажання жити й певний хист
В чорнилах змалювати лист
У сповідь чиcтотою думки,
Що краща за старанність гумки...
Ось мудрість вишуканих літ,
Привіт, Народе мій, привіт!
22.02.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481059
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2014
Я не чудо ищу в интернете,
Не лекарство от боли в груди,
И уж точно не прозу в ответах,
Вновь конфетки?..
Когда ж впереди
Будет роща прекрасных признаний
С белизною березовых глаз,
Чтобы слезы души покаяний
Обнажали до боли!
Я Вас
Неустанно, от песни до песни,
Подвожу к той заветной черте,
За которой возможно лишь честно
Жить на свете!
Наверно не те
Мысли лезут, как свежее тесто,
Написал
И отнюдь не вспотел...
Как же много подвохов и лести,
Ах, как важно увидеть предел...
Не свободу ищу я в куплетах,
Не известную правду, не ложь,
И совсем уж не смайлы-приветы,
Вновь цветочки?..
Желаю, чтоб дрожь
Выступала по телу нежданно
Красотою невиданных фраз,
Кипятком обдавали спонтанно
Мысли-рифмы!
В сиянии глаз
От начала души раздраженья
До момента «убил наповал»,
Чтоб и буковки малой сомненья
Не возникло!
Я Вам написал
В белых пятнах глазищ монитора
О чем думал,
Отнюдь не вспотел...
Как же много здесь всякого вздора,
Ах, я Вас удивить не сумел...
07.02.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477728
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 07.02.2014