| Сторінки (2/120): | « | 1 2 | » |
Сьогодні день такий прекрасний,
І щастя в ньому лиш одне.
ми горимо, ..ми не погасли,
як зірка, що на вік цвіте..
гроза гримуча не хвилює
те море, що в душі шумить.
і все щасливе, все радіє
і знову оживає Мить.
та мить якої ми чекали,
мить щастя незабутого.
ту мить якої ми прохали
у неба нашого гримучого.
Ту мить якою ми жили
Ту мить не ангельського сміху
Життя як нитка рветься,
Та не жить…без неї, наче, без утіхи.
В ту мить ми зрозуміли все,
А може не знайшли й нічого.
Та мить коротка, наче, нить,
що рветься, як люд́и до Бога..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165380
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2010
Пусто. Вхід закритий. Штори на вікні.
Я пишу записку, жаль що не тобі.
Я тебе кохала, та ти не любив.
Я тебе просила, ти не зрозумів.
Пусто. Вхід закритий. Виходу нема.
Я тепер назнаю чия це вина.
Все було красиво, все було чудово.
Закінчилась, жаль, чарівна розмова.
Пусто. Вхід закритий. Тиша усердині.
Ми зробили хід, та не в тій хвилині.
Думали, що будем завжди жити разом.
Задихнулись ми нездійсненним «газом».
Пусто. Вхід закритий. Це не наш вже дім.
Ми вже поодинці, не живем у нім.
Зовсім ми, не ми, зовсім, не тепер.
Наш будинок мрій вже давно помер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165343
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2010
Третій день поспіль я не живу.
Не п’ю і не їм, не відчуваю.
Не йди, не тікай тебе я прошу.
Та знаю, що марно, тебе я втрачаю.
Ця біль у душі така нетерпима.
Цей страх не за тебе , за себе.
Яка ж я все таки самолюбива.
Щоб дальше прожити, ти мені треба.
Щоб дальше прожити, потрібна любов.
Щоб їсти, пити, відчувати.
І щоби утіху відчути немов,
Потрібно мені покохати.
Потрібно брехати, кричати, казати.
Що люблю тебе до безтями.
За руку тремтячу потрібно тримати,
Здурити тебе до обману.
А як я не хочу, а як не бажаю.
Та знаю, без тебе ніяк.
Усім, що є в мене тебе я тримаю.
Щоб жити життям, а не просто так.
І варто померти за цю свою ваду,
І варто тікати від себе.
І варто лишити усю свою владу,
Та серце кричить, що не треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165194
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.01.2010
Смішно. Ти знову заглядаєш у мої очі.
Ти мов дитина дивишся і хочеш зрозуміти.
Як довго будемо сидіти так ? Що аж до ночі?
Я знаю можеш, якщо хочеш захотіти.
І що ти бачиш в них таких брехливо-карих?
І що ти зрозуміти хочеш ось уже годину?
Мені б уже примарились страшні примари.
А може ти загладити хочеш якусь провину??
Не можу я, ще довго оце буде?..
Не можу я вже бачити зелений гай.
Оці твої зелено-карі очі
Бажаю я роздерти, будь добрий , знай.
І що мовчиш? І що так пристрасно ти розглядаєш?
Вони ж прості, вони ж брехливі.
Невже так сильно, ніжно ти мене кохаєш?
Не бачиш, що вони такі зрадливі?
Все.. до побачення, я йду, прощай.
Ти відпусти мене , бо хочу я свободи.
Я так любила, та зрадила ..ти знай.
Тепер чекають іншії мене пригоди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164955
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.01.2010
Бувай – сказала я,
І ти сказав - прощай.
Тепер я не твоя
І ти не мій – це знай.
Так сталося в житті,
Кохання вже пройшло.
Ти обіцяв мені,
Та цього не було.
Я мріяла тоді,
Що будеш назавжди,
І в щасті і в біді,
Та я змогла піти.
Бо ти цього хотів.
Бо ти цього бажав.
Прошу тебе не стій,
Якщо сказав - прощай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164952
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.01.2010
Комусь ти щастя віддаєш,
Комусь усмішку свою милу.
Але навіщо ти, чому,
Своє серце ховаєш в могилу?
Я не можу нічого судити,
Але й мовчати я теж не у змозі.
Чому, чому боїшся жити?
Хто тобі став на дорозі?
Навіщо мовчиш щогодини?
За що ти любов проклинаєш?
У чому моя є провина?
Навіщо безвільно згасаєш?
Я знаю ,мабудь, ти все чуєш,
Вдаєш що ти ,мовби, оглух.
Та не можу я уже чути
Безмовний тишини , немовби, звук.
Усе було добре ,ти знаєш
І все буде добре ,повір..
Лиш вітер тихенько співає..
"Не має вона уже сил..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164674
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.01.2010
Ким я хочу бути? Ким я хочу стати?
як життя прожити, щоб не змарнувати?
Що потрібно вміти? Що потрібно знати,
Щоб життя прожити й гідно цінувати?
Чим потрібно жити? За що піклуватись,
Щоб життя прожити й життям милуватись?
Що нам говорити, робити, хотіти,
Щоби від життя свого тільки позитив ловити?
Куди нам ходити, куди не ходити?
Куди поспішати, а чи треба спішити?
За що нам прощати, а за що проганяти?
Кого зненавидіть, а кого покохати?
Треба просто прощати,
В серці любов відчувати.
В ньому біль не тримати
Й все життя покохати.
Ось тоді буде щастя.
Ось тоді буде свято.
Треба просто любити.
Треба просто кохати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164672
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.01.2010
Прозора павутинка павука
Висвітлює все те, що зберігає.
Там спить неначе нежива,
Та муха, бо вже сил немає.
Вона немов мала людинка.
Людина – в якої сили вже нема.
Яка з усяких сил старалась знайти вихід,
Знайшла лиш темряву, й помчала мов сліпа.
Заплуталась в своїх думках,
Без сили щось вже виправляти.
Змирилась «Таке життя.
Така вже доля, що ще тут сказати».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164570
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.01.2010
Що таке життя? Яке вона смак?
Усмішки шалених розбіяк.
Радість і сміх. Подвиг, іноді і гріх.
Сльози, що падуть з обличчя аж до ніг.
Друзі, вороги, знайомі та прохожі.
Дуже кльові дні, звичайно, ще й негожі.
Сонце. Дощ. Гроза. Блискавка страшна.
Біль у голові. На фронті «л» війна.
Це для мене щастя.
Для мене це життя..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164569
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.01.2010
Руки тремтять, вони хочуть крові.
Руки тремтять, бо бояться убити.
Руки тремтять від злої любові.
Руки тремтять, не перестануть тремтіти.
Серце мовчить, бо не вивчило мову.
Серце мовчить, бо не чує нічого.
Серце мовчить, бо немає промови.
Серце мовчить , бо не мало любові.
Очі не бачать, бо вимкнули світло.
Очі не бачать, бо світла нема.
Очі не бачать, бо їх не помітно.
Очі не бачать, бо всюд́и темнота.
Лиш губи цілують так легко, так щиро
Лиш губи говорять на мові сердець.
Лиш губи тремтять, тремтять трепетливо.
Лиш губи все бачать, та не бачать кінець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164492
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.01.2010
ЛЮБЛЮ, ЛЮБЛЮ, ЛЮБЛЮ кричала я тобі.
Не знала я , що щиро помилялась.
Так світло-світло було на душі тоді.
І навіть у собі я не вагалась.
Цілуй, цілуй, цілуй мене просила я тебе.
Так ніжно, солодко, так щиро.
Я вірила душею , що все нас омине,
А ти дививсь на мене оченятами так мило-мило.
Нас було двоє, і не було по одинці.
Ми так раділи за НАШЕ щастя.
Нам залишалося до нього по сходинці..
Але на зміну щастю, як завжди, прийшло нещастя..
Якась там темна смуга вкрала твоє серце.
Забрала разом з ним твою любов.
Підсунула вона мені пусте відерце.
Щоб я дивилась в нього й сльози лила мов.
Так мало і так недовго лишалось нам до раю.
Ти так хотів і я бажала.
Кричала я у слід тобі –БЛАГАЮ.. ,
Та ти.. та серце твоє промовчало..
Люблю, люблю, люблю кричала я колись,
Бо вірила, що щиро я кохаю.
І смішно мені зараз, бо прохала я – вернись..
Тепер уже нікого не тримаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164481
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.01.2010
Хочу любити, хочу кричати !!
Ти дозволяєш тільки мовчати.
Хочу всміхатись, хочу любові,
Мушу терпіти страшенні я болі.
Хочу тремтіти від почуття.
Мушу терпіти я побиття.
Хочу, так хочу побачити світ.
Мушу коритись тобі я до ніг.
Все натерпілася йду я від тебе,
В слід лишень чую тихеньке – не треба.
Як же люблю я гидкого тебе,
Знаю я знаю, що все промине.
Хочу піти я, не хочу чекати.
Не можу від тебе очей відірвати..
Як же люблю, як же люблю..
Знаєш ти знаєш , що все я прощу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164451
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.01.2010
Музика змішалася із димом,
Слова звучать так чітко і все в ритм ритм.
Мої бажання, не пролітаюсь мимо,
Замішують усе в єдиний колорит..
Стою на сцені дивлячись на нього,
І розумію, що все правильно було.
Всміхаюся , і знаю, виглядяю не убого,
І сцена, пісня , знаю, що моє воно.
Я створена для того, щоб творити.
Я знаю – це моє життя .
Піснями і віршами завжди буду жити,
А голосом доповнювати навмання.
Я знаю, що доб’юся ще вершин.
Що мрії збуться усі ще з часом.
Навчусь літати я красиво вже без крил.
І буду я піснями всім добра бажати.
Це все буде, і нічого втрачати.
І буду жити я, немов в раю.
Та треба ще хоть трішки зачекати.
І виграю дуель у вічному бою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164385
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.01.2010
Інколи, так хочеться свободи,
Полинути без крил у висоту.
А інколи, замкнутися у собі.
Прожити все життя у сні, не наяву.
І хочеться летіти вище й вище.
І хочеться почути щастя звук.
Почути як у голові невпинно вітер свище.
Почути як у серце стукають «тук, тук».
А інколи так хочеться спокою,
Побути сам на сам у тишині.
І в ті моменти добре, що ти не зі мною.
Не поряд, бо ти у душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164383
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.01.2010
Так тяжко буває, коли ти одна,
Коли ти одна на цім світі.
Блукаєш усюди завжди навмання,
Немає куди себе діти.
Немаєш кому розказати про все,
І знаєш, ніхто не поможе.
Ти можеш надіятись лиш на одне,
Що горе обійде негоже.
Так боляче бачить успішних , багатих,
І знати, такого не будеш.
Та щастя свого не потрібно чекати,
Бо згаявши час, і його ти погубиш.
Так тяжко буває коли, ти одна,
Коли ти одна на цім світі.
Та це у житті є так не з проста.
Ти мусиш життя своє гідно прожити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164274
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.01.2010
Cиджу у безлюдній кафешці,
Дивлюсь в запотіле вікно.
Малюю очима я серце,
Та мертве у мене воно.
Ковтаю ковтки гіркої кави,
Скривляюсь від гіркості в душі.
Один ковток, - і кави вже нестане.
Залишуся із чашкою у пустоті.
Із кожним ковтком забуваю,
Як солодко було тоді.
Вже щастя я не відчуваю,
І знаю, що ще гірш буде мені.
Я знаю – це веде до божевілля.
Я знаю – ще ковток, тоді кінець.
І після цього – незабутнєє похмілля, -
Це потім буде, а зараз стоп! Кінець!
Так гірко на душі від кави,
Чи не від кави зовсім, а від злих сердець?
Що завели мене в полон жорстокої обмани,
І увірвався у душі моїй терпець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164272
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.01.2010
Повірила у себе, повірила собі.
Подумала, що зможу я любити.
Повірила у щастя, та не дали його мені.
Незнала, що я зможу все згубити.
Повірила у мрію, повірила навсліп.
Подумала, що зможу все здійснити.
Повірила, та д́арма, нічого ти не зміг,
Нічого ти не зміг із мрією зробити.
Повірила тобі я, повірила дарма.
Подумала, що зможеш полюбити.
Ні віри та ні мрії зараз вже нема.
Ти допоміг усе в мені змінити.
Ти обіцяв, що будем ми разом.
Я вірила тобі, але дарма.
Ти заманив мене в брехливий свій полон.
І залишилась я отам одна.
І були сльози, була біль і пустота.
Душа моя змінилась назважди.
Тепер я буду з́авжди лиш одна.
І в цьому винний тільки один ти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164247
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.01.2010
У коридорі темно, в кімнаті тишина.
А вийду я на вулицю - одна лиш пустота.
Немає світла, і вимкнули тепло,
Залишили самотність. Отак і живемо.
Прошу я вас, бездушні,
Покличте свою душу,
Бо через грішні душі,
Я мучитися мушу.
Не вимикайте світло
І поверніть тепло,
Бо це Всевишнім Богом
Давно вже нам дано.
Гудок… Гудок… Я чую лиш гудки,
І холод в венах швидко застигає.
Я від самотності пишу оці рядки,
Щоб знав хоч хтось,
Як у житті несолодко буває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164246
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.01.2010
Віолончелі старих домів
Мов струни тихо затихають.
Провіяло вже 7 вітрів
Протягнувши думки,
Й думки зникають.
Навчились мріяти, але
Усе проміряне не здійсниш.
Навчилися згадати те,
Але для цього зміст не дійсний.
Ті старості пройдешніх літ,
Давно вже мохом проростають.
Той очерет, забутий сміх
Ті зорі що на небесах згасають.
І тії сни, нестерпний біль
Пронизує пекучим ядом.
Віолончелі старих домів,
Прокинулися мертвим садом. . .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103102
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.11.2008
Дякую Тобі за те, що Ти нас любиш.
Дякую Тобі, що все прощаєш нам.
Дякую Тобі, о любий Ти мій Боже,
Бо за цю подяку, побачу тебе там.
Ти прости нам винним, людям на землі,
Ті гріхи й провини, що накоїли вже ми.
Бо нема безгрішних, на землі святій.
Тільки Ти пройшов, несучи хрест тяжкий.
Дай любові нам, щоб любить змогли,
Друзів, ворогів, і прохожих всіх.
Бо єси Ти всюди, у кожній людині.
Не полюбивши їх, маєм вже провину.
Поможи нам Боже, всі гріхи змолити.
Всі обіди свої, миттю всім простити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103101
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.11.2008