| Сторінки (3/249): | « | 1 2 3 | » |
Я намалюю світ лише для тебе.
Нехай там будуть гарні кольори.
Спочатку, звісно, буде клаптик неба
Думок твоїх польоту висоти.
Яскраве сонце, жовте, променисте,
Що обігріє кожен закуток.
А далі – поле – вільне, чисте,
Там лише декілька твоїх стежок.
А збоку – ліс. Там затишок і тиша,
Там чути мелодійний спів птахів.
А вітер іноді зриває стиха
З дерев листки уже прожитих снів.
Я намалюю річку, як ти любиш:
Гірська, невтримна, сильна течія.
І ще будинок, де ти жити будеш.
Ти запитаєш, де тут буду я?
А я тобі малюнок подарую,
Побачу ніжний подив у очах.
Я посміхнусь, легенько поцілую.
«Не знаю, милий. Все в твоїх руках».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2010
В твоїх очах уже немає болю,
А на губах – лиш посмішка свята.
Тобі вже досить. Ти не прагнеш волі,
І вже забула сказані слова.
А ти ж була нестримна, наче вітер,
А ти була незламна, запальна.
Та хто посмів зламати твої квіти,
Що ти плекала у саду одна?
Чиї то руки золоте волосся
Зібрали у тугий високий хвіст?
Ти вже забула, як колись жилося.
Твої слова уже втрачають зміст.
І ти здалась, знесилена до краю.
Ти впала, наче перший білий сніг.
Ти ще прийдеш до мене, я це знаю.
Ти прийдеш знову й станеш на поріг.
Тоді на мить зародиться надія,
Тоді в очах відновиться іскра.
Тоді згадається давно забута мрія.
Ти зміниш все. Уже прийшла пора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165319
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2010
Ще спалах. Знову. Містика загадки.
В душі – вогонь, а на обличчі – лід.
Хтось запитає, скажу: «Все в порядку».
А у думках лиш полум’яний слід.
Розмова. Погляд. Марні сподівання.
Моє мовчання збільшує азарт.
Ти вже не знаєш: гра це чи кохання.
Ти ризикуєш. Просто йдеш «на фарт».
Навколо тихо. Порожньо в кімнатах.
Тебе тримає невідомий страх.
Лиш крихітні безкрилі ангелята
Тихенько заховались по кутах.
І знову спалах. Падає комета.
Загадуєш бажання у думках.
Я – наче не відкрита ще планета.
Ти губишся у моїх міражах.
Ще слово. Подих. Пауза раптова.
Я вловлюю несказані бажання.
Для тебе я – таємна, загадкова.
Яка ж прекрасна містика кохання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165135
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.01.2010
Вона любила його світлі мрії,
Його волосся і веселий сміх.
Але вулкан кохання та надії
Лиш народився та відразу стих.
Його слова порушили мовчання.
Він так байдуже й тихо говорив,
Що це от вперше і уже востаннє
Він заспокоює її душі порив.
Він усміхався, а вона мовчала,
І сльози падали уже йому до ніг.
Вона не вірила, що легко так кохання
За мить розтане, наче перший сніг.
Його слова їй душу розривали,
Вплітаючись у черешневий цвіт.
Її любов так тихо помирала…
А він це бачив і сміявся вслід.
Вона ішла, не знаючи дороги
До здійснення конкретної мети.
Вона до крові позбивала ноги,
А серце скам’яніло від туги.
Вона вернулась, загубивши мрії,
Забувши массу «золотих» ідей.
Вона порожня і не має цілі.
Чи варто так калічити людей?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165103
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.01.2010
Коли слова тримаєш у собі,
Й твоя душа кричить, неначе звір,
Тоді зриваються усі замки,
Й вірші самі лягають на папір.
Тобі здається, наче ти чужа,
А вже за мить – учасниця життів.
Душа, немов натягнута струна
Між спалахами дивних почуттів.
То наче роздирає на шматки,
І створює ідилію прекрасну.
Ти бачиш квітів білі пелюстки,
А потім – даму, а на ній прикрасу.
Тебе чарує посмішка дитяча.
Ти бачиш тіні спалених лісів.
Ти уже втомлена і навіть вдячна.
Невже… невже тобі забракло слів?
Здається, все. І ти вже на межі.
А у вухах мелодія стихає.
Тобі знайомий такий стан душі,
Коли натхнення душу розриває?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126104
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.04.2009
Вода – як дзеркало, що відбиває мрії,
Коли у них уже нема мети.
Коли у стомленому пошуку й надії
Ти спалюєш написані вірші.
Коли забута іграшка дитяча
Нагадують про безтурботний вік.
А ти так по-дорослому невдячно
Її жбурляєш миттю у смітник.
Коли знадвору сонячне проміння
Тихенько заглядає у вікно,
Ти посміхаєшся неначе вільно,
Та закриваєш штори все одно.
Коли щаслива посмішка незвична
Невпевнено прокинеться в тобі,
Ти у приглушеній ранковій тиші
Почуєш відгуки забутої душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125979
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.04.2009
Забутий спогад – сльози на асфальті.
Розбите скло – у візерунках снів.
Забута мрія згадана невчасно.
Забула все. А ти цього хотів?
Глибокий погляд, сповнений печалі
І відблисків вечірніх ліхтарів.
Можливо, скажеш, чи змовчиш і далі.
А слів немає. Ти цього хотів.
Забутий спогад – поламали крила
У метушні несправжніх почуттів.
Розбиті на уламки твої мрії.
Це вибір твій. Ти не цього хотів?
Твої бажання викривлені часом,
Розтанув попіл спалених мостів.
З’явилися слова твоєї казки.
Запізно вже. Але ж ти так хотів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125975
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.04.2009
Чи може бути так, що ти в раю́
Опинишся за сімома замка́ми?
Забруднена гріховними думками,
Ти долю проклинатимеш свою́.
Ти чистою народжена з любові,
У тебе за спиною – два крила.
Проте земна одвічна боротьба
Їх розділила порівно надвоє.
Тебе підняли ангели на небо,
І загасили спалені мости.
І бачиш з неземної висоти,
Що там – життя, але уже без тебе.
Ти була ангелом, але в земних оковах
Ти крилами заплуталась в брехні,
І, скрикнувши беззвучно в тишині,
Зав’язла у обмежених просто́рах.
Твоя душа окрилена і досі,
А грішне тіло сховане в землі.
Чи виживають ангели в вогні
Мінливих спалахів людських відносин?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106137
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.12.2008
Завіса впала. Шум аплодисментів.
Довкола феєрверки з конфетті.
Із залу чуєш зливу компліментів.
Ти посміхнешся – гірко на душі.
Здивовані актори, режисери,
І порваний сценарій на столі.
Твої слова – не ті, що на папері.
Це те, що наболіло лиш тобі.
Це те, що ти безсонними ноча́ми
Розповідала лиш сама собі.
Те, що так вірно берегла рока́ми,
Те, що боліло. І лише тобі.
Сценарій переписано тобою,
І витерті прожиті почуття.
Ти посміхнешся, звільнена від бо́лю.
Так починається новий етап життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=105487
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.11.2008
Закутана в колюче покривало,
Стою одна над прірвою думок.
Мене щось тягне в глибину провалу,
Але боюсь розтанути, ступивши крок.
Чорніють унизу думки мої печальні,
Рожевим вітром віє подих мрій,
Лютує сірий буревій реальності
І плаче дощ краплинками надій.
Так виглядає моя одинокість,
Так виглядає моє сіре „Я”...
Його знебарвлює людська жорстокість,
А безтурботність повертає до життя.
Протягне дощ до мене руки золоті –
А в мене на душі все та ж посу́ха.
Бо моє сіре „Я” цвіте лише тоді,
Коли поезія торкається до вуха.
Old
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104569
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.11.2008
Знову це нестерпне відчуття,
Наче тисяча голок вчепилось в тіло.
Забирають по краплі в мене життя,
І згасає надія що ще ледь жевріла.
Чому я повинна знову страждати?
Чому його поруч зі мною нема?
Чому не можна почуття віддати?
Я б не сиділа під зорями одна.
Чому завжди оці непорозуміння
Не дають на проблеми заплющити очі?
Чому в горло вгризається знову сумління,
І не стає сил просто крикнути: „Хочу!”
Хочу жити у рідній співочій країні.
Хочу вірити в щастя, кохання і сни.
Хочу просто відкритися коханій людині,
І дожити із ним до нової весни.
Old
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104568
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.11.2008
Просто слово, яке так приємне на слух,
Просто декілька літер ну і звук,
Просто віра, надія і любов,
Просто хочеш почути це знов і знов.
Просто небо яке ледь-ледь голубе,
Просто щастя, яке ще таке молоде.
Просто усмішка знов від вуха до вуха,
Просто голос, який цілий день тільки й слухав.
Просто два білих голуба на небосхилі,
Просто перша зірка на небі: так мило.
Просто квітка розпускається на очах,
Просто рука в руці і щастя в серцях.
Old
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104450
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.11.2008
Я малюю в повітрі
Букви імені твого.
Я знаходжу у вітрі
Що шукала так давно.
Я не бачу у небі
Відблиску твоїх очей.
Я знаходжусь в потребі
Безкінечності ночей.
Я народжена жити
У мріях і снах.
Я так звикла любити
Ангела в небесах.
Моя тінь вже сумує
За тінню твого плаща.
Мені все ж бракує
Твого надійного плеча.
Я прошу небагато:
Лиш твого розуміння.
Бо тебе вже чекати
Не знаходжу терпіння.
Old
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104449
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.11.2008
Я знову танцюю під дощем сама.
Теплий дощ поливає мою спраглу душу.
Я б не змогла стояти біля вікна
В той час, як вода заливає сушу.
Я обожнюю це неймовірне відчуття
Коли крапля вологи торкається тіла
І зникають всі вчорашні почуття,
Забуваєш все, чого тоді хотіла.
Забуваєш вечір, проведений на самоті,
Ті моменти, коли була лише з коханим.
Дощ замінить те, що не було в тобі
І лише він стане в ту мить бажаним.
Злива змиє останні спогади про тебе.
Вітер забере усі розчарування.
Я забуду все, що пам’ятати вже не треба
І згине в серці крихта нашого кохання.
Old
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104434
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.11.2008
Любов – це дар, який не кожен має.
Його спочатку треба заслужи́ть.
Любов на крилах щастя підіймає,
Закине в хмари й змусить полюби́ть.
Любов не дасть зачахнути від смутку,
Розвіє лихо на легких вітрах,
Любов не дасть ніякого прибутку,
Зате дозволить політать у снах.
Любов – це ніжність, ласка і тепло,
Це заздрість, горе і розчарування,
Життя таке п’янке, немов вино:
Це все об’єднується словом лиш: кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104433
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.11.2008
Дощ зігріває мене своїм теплом,
Дощ завжди поруч, коли в душі́ розлом.
Дощ дав мені те, чого в тобі нема:
Тієї ніжності, любові і тепла.
Ти йдеш, а я не плачу за тобою,
І лиш дощ закутує мене журбою.
Не відчуваю твоїх слів: „Прости...”,
Іду з дощем кудись в обійми самоти.
Я не чую по кімнаті твоїх кроків,
Вперше бачу твої сльози за стільки років.
Та дощ ховає мене від твоїх почуттів,
Адже лиш він мене по-справжньому зігрів.
Я вже не згадую тебе щодня,
Не плаче серце і душа моя,
Та плачу я разом з дощем,
Що накриває мене вітряним плащем.
Дощ приніс мені мої надії.
Дощ... він оживив всі мої мрії.
Теплий літній дощ відкрив мені
Очі на життя й минулі дні.
Дощ – це тепер моє нове життя,
Дощ розуміє мої почуття.
Мені не треба більш нікого, тільки він
Я дівчина дощу, я буду вічно з ним.
Old
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104407
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.11.2008
Прости мене за мої почуття
Прости за те, що я тебе кохаю
Прости, бо ти і є моє життя
Й без тебе я себе не уявляю.
Прости, що я щодня співаю
Про велич мрій, які у небуття
Полинули із пекла і до раю
Покинувши мізерне це життя.
Прости мене за мої почуття
Бо я тебе безмежно так кохаю.
Прости, бо я втікаю від життя
Від тебе я тікати не бажаю.
Old
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104406
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.11.2008
Щоразу як дивлюся я через вікно
Я бачу лише тінь вчорашніх злив.
Чому не можу знов відчути те тепло
Яке ти вміло вплів у свій мотив?
Чому ти знову сумно так прощаєшся
Ніби вже йдеш і не збираєшся прийти?
На що ти цього разу сподіваєшся?
Що змусиш мене щось в тобі знайти?
Ти ж знаєш що любов для мене – сон.
Ти знаєш, що не звикла я чекати.
Тоді що за слова і що за тон?
Чому я маю знов тебе прощати?
А я дивлюсь на тебе байдужими очима
Та бачу порожнечу втрачених років.
Ти йдеш від мене, грюкнувши дверима
А я не чую і не хочу чути твоїх кроків.
І хочеться крикнути слідом за тобою
Що не зможу жити без твого кохання.
Але чую як вертаєшся тихою ходою,
В тіні вчорашніх злив залишивши страждання.
Old
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104177
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.11.2008
Коли прийде ота любов?!!
Коли я буду уже вільна
Від тих думок, що знов і знов
Приходять завжди так сваві́льно?...
І мучать ті думки мене
Думки про щастя, вітер, волю.
Так і юнацтво промине
Й не буде мрій при ніжних зорях...
Кудись би вирватись отак
На волю: з вітром в чисте поле.
Полинути у небо, наче птах
І скинути тягар життя додолу...
Як часто заздрю я птахам:
І вільні від проблем життя земного
І можуть заспівати небесам
Про те, як добре дихати без цього...
Хотіла б бути я гірською річкою,
Щоб вирватися із виру життя
Й між кігтями землі тонкою стрічкою
Податися кудись у небуття...
Так!.. Саме в небуття!..
Де буду я сама, і більш нікого.
Я майже втратила вже сенс життя.
Скажіть, чи жити є для кого?!...
P.S. Це мій перший віршик був... у 16 років... після тривалої паузи....
не судіть строго... і ще наступні вірші будуть з позначкою Old.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104176
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.11.2008
Все забудеться, минеться і пройде
Ми забудем все, чого колись бажали
Юність золотая промине
Забудемо, кого любили, що прощали.
Пройдуть літа, покличуть журавлі.
Нас із тобою в довге, тепле літо.
Ми підемо за ними й наші дні
Захочемо вернуть несамовито.
Сьогодні любимося, завтра покида́єм
Адже життя – це лиш прекрасна мить,
Яка яскравим променем засяє,
А потім раз – і наче жар згорить.
Кохання, радість, ніжність прикрашають
Сірість і буденність прожиття́.
Люди кохають, зраджують, прощають,
Шукають завжди віри й почуття.
Ми жили і живем, і знову будем жити,
І будемо кохати світ без вороття,
Адже це сенс життя – прощати і любити,
І світу дарувати свої почуття.
Життя, життя... невпинно плине час,
А нам його все мало, мало, мало...
Минуле вже не ве́рнеться до нас,
І не згадаєм, як життя ми починали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104139
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.11.2008
Як боляче почути ті слова,
Які відразу перекреслюють минуле,
Які так просто розбивають почуття,
Й нагадують про те, що вже забули.
Лиш декілька недбало кинутих,
Бездумно випущених на свободу фраз
Можуть додати сотню вимушених,
Нікому не потрібних геть образ.
Навіщо позбавляти вітра крил,
Перекривати шлях потоку щастя?
Ми вимовляємо цих пару слів,
І цим даруємо самим собі нещастя.
Без роздумів, сказати це чи ні,
Говориш… і ця фраза вже банальна;
Але вловивши його погляд на собі,
Ти розумієш, що ця помилка – фатальна.
І ти руйнуєш ваші почуття,
А заразом і те, що було так важливо.
Як боляче почути ті слова…
Але і жити лиш брехнею неможливо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104138
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.11.2008
Моє кохання переливає через край
Срібної чаші наших почуттів,
І погляд десь летить за небокрай,
Стараючись спіймати кінчик снів.
Моє кохання заливає сни водою
Солодкою, неначе лимонад,
Сповнює ще більш їх насоло́дою
І робить схожими на райський сад.
Моє кохання не дає мені
Навіть дихнути вільно, без жалю́,
Я можу лиш наповнити легені
Повітрям і сказати: «Я люблю».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104074
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.11.2008
Осінь…
рожева, безбарвна і сіра.
Осінь…
мрійлива, кохана, щаслива.
Осінь…
без мрій, почуттів і води.
Осінь…
розкидала лист навкруги.
Осінь…
без права на ще одне слово.
Осінь…
надворі усе кольорово.
Тиша…
порушує звичний вже крик.
Місяць…
зійшов, усміхнувся і зник.
Світло…
на твоїй усмі́шці відбилось.
Думка…
зі словом «люблю» забарилась.
Вітер…
з’єднав у повітрі два слова:
Осінь Самотня.
оце й вся розмова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104073
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.11.2008
Я розгойдалася до краю на невагомих нитках тиші,
Я розучила пісню вітру й сльозливо-синьої весни.
Гойдалася й співала знову під стукіт клавіш піаністки;
Гойдалася і розмовляла, вникаючи в її думки́:
-Ти ще не кинула, ти знову…ти знову палиш?! – Так, авжеж.
-Чи ти не бачиш: весь цей попіл – це залишки моїх пожеж.
-Та ти… Як можеш ти палити все те, що дороге мені?!!
-А я не все… Я лише квіти, і спогади, й минулі дні…
-Це неймовірно! А в цей список не хочеш вкинути й мене?!!
-Я зараз зайнята, голубко. Захочеш – ти й сама стрибне́ш.
Я більш не буду підставляти своє натруджене плече.
-Але ж там гаряче…Ой, що це?! Усюди полум’я…Пече́!!...
Ось так горіла я в вогні, що зітканий із почуттів,
Під стукіт клавіш піаністки, яка, не глянувши довкола,
Спалила все, що було спогадом раніш щасливих днів.
Вона не вміла оглядатись. Це – доля: тиха і сувора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103954
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.11.2008
Твої слова уже давно покрились цвіллю
По закутках моєї вбогої квартири.
Підлога вся ще досі вкрита сіллю,
Розсипаної в сварці без причини.
Я ще тоді, у перший день розлуки,
Зібрала і спалила твої речі,
Занурила у теплий попіл руки,
Та спокій всеодно не ліг на плечі.
Я усвідомила твоє прощальне слово
І відступила вбік, звільняючи прохід…
А там, надворі, все так кольорово.
А в мене в серці лише сум та лід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103948
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.11.2008
Я співчуваю тим, хто за своє життя
Ні разу ще весною не бував у горах
І не стояв в воді, що хлине з гір рікою,
Вбираючи у себе кожен шелест, шорох.
Я співчуваю тим, в яких одна мета:
Лиш жити, щоб вирішувати долю їх народу,
Адже вони не зможуть, покинувши усе,
Забутися й відчути себе часткою природи.
Я співчуваю тим, хто до цих пір іще
Не повернувся до поезії обличчям,
Бо лиш людина з віршами в душі
Може стати у природи гостем звичним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103925
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.11.2008
Чи знаєш ти, що ця сльоза –
Хранителька всіх тайн сердечних,
Думок щасливих й недоречних.
Усе стерпить лише вона.
Коли ти плачеш – море сліз
Зринає хвилями сумними
В душі твоїй морські глибини
Малюють розпачу ескіз.
Та лиш одна сльоза гірка:
Та, що ховалася ночами,
Збираючи твій біль роками,
Коли зі сліз текла ріка.
Вона раптово так зірветься,
Обпалить полум’ям щоку,
Спіймає погляд на льоту
І об підлогу розіб’ється.
Ще мить – і висохла вона.
Я ще раз вимию підлогу,
Та не відмиється ніколи
З віршів моїх гірка сльоза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103924
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.11.2008
А я росту за ґратами неволі,
А я росту, як квітка в бур’янах.
Збираючи з роси краплинки долі,
Іду у світ на ледь живих ногах.
Встаю і падаю, і знову на коліна
Життя мене, безсилу, покладе.
Там, де хтось інший поламає крила,
Моя душа ще жити сенс знайде.
Отак, виборюючи в долі рік за роком,
Я виросту, як квітка в бур’янах,
Ітиму по життю широким кроком,
Жагу до щастя поселяючи в серцях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103700
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.11.2008
Хвилини мрії, хвилини кохання,
Хвилини крику до болю в вухах,
Хвилини вічно сумного чекання,
Що так потрібне в людських почуттях.
Мовчить годинник, який одиноко
Щоночі цокав в прийдешній пітьмі.
І з ним теж час повівся жорстоко.
Покоїть мить циферблат на стіні.
А що ж казати нам, просто людям,
Які зав’яли в мирській суєті,
Які віддали себе сірим будням,
Побачивши всі прикрості в житті.
Хвилини вільного, безкрайого чекання,
Хвилини, втрачені у запалі мовця,
Який уміло передасть усі страждання,
Пробуджуючи жаль і співчуття.
Хвилини снів уже дорослої дитини,
Хвилини мук старої, що іще дитя.
Такі миттєві, невловимі ті хвилини,
Хвилини вільного, натхненного життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103699
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.11.2008
Ти сьогодні прийшов так незграбно, немов
Ніколи ще досі не чув про любов,
І слів не знаходиш сказати мені
Про те, що так мучить тебе уві сні.
Ти хворий на те, що зовуть параноя,
Боїшся, що більше не буду з тобою.
Вночі не заснути, мій вірш цитувати…
Чи можна ж отак безпросвітно кохати?
Ти знову прийшов під мої жовті двері,
В руках в тебе квітка, сім слів на папері.
Кладеш, оглядаючись, в двері признання
Й троянду червону в знак свого кохання.
Ти зникнеш раптово, як тінь уночі
З широкою посмішкою на лиці.
Для мене залишиш у дверях сім слів,
Які мені скажуть все, що ти хотів.
Я ніжно візьму записку до рук,
Розкрию і стану читати вслух,
І в серце ввірветься знайома вже фраза:
«Я все ще закохуюсь в тебе щоразу…»
А далі продовження знову нема.
Якщо так захочеш – придумай сама.
Але мені далі нічого не треба –
Я також не зможу жити без тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103645
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.11.2008
Кусочок скла, якому вмілі руки
Придали форму кілька літ назад,
У ньому гранями покриті боки.
Це вже Кристал. І він не має вад.
Він симетричний, та якщо вглядітись,
То в нього безліч граней, а не шість.
А й справді, та куди їм дітись.
Їх безліч (математикам на злість).
Він і глибокий, і неправильний водночас.
Він викривляє все, що є за ним.
Він і комічні створює, і в той час
Немов страшні – пейзажі для картин.
Він безколірний, та якщо поглянеш
На нього ти із декількох боків,
Ти навіть невідомі барви знайдеш.
У ньому сотні різних кольорів.
Він досконалий, але все ж у нього
Одна є вада – він не знає слів.
Але, відкривши двері серця свого,
Побачиш, що сказати він хотів.
Він одинокий, але ця нестача
Лише доповнює у ньому ідеал.
Оригінальний, в нього дивна вдача.
Єдиний. Неповторний. Це – Кристал.
Якщо поглянути йому у центр точно,
То ніби дзеркало, розбите не друзки.
І аж торкатися стає до нього лячно:
А як поріжуть гострі часточки?
Кристал нагадує моє життя мені:
Хоч і надламане, але багатогранне;
Воно прозоре, та бувають дні,
Коли воно яскраве й різнобарвне.
Про нього можна без кінця писати,
Але йому не вистачає слів.
У ньому завжди посмішок багато,
Та інколи – нестримні ріки сліз.
Воно мистецьке й сповнене красою,
Воно бурхливе і завжди невтомне.
Воно розбите, але зібране вже мною.
Воно моє. Єдине. Неповторне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103644
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.11.2008
Він був лише знаком, який відбивався
У тіні вечірніх сумних ліхтарів.
Він знову уваги її добивався,
Він знову із нею поруч летів.
Він душу її підносив на крилах
Кохання, яке ще лише підвелося.
Він знову топився в її чорних хвилях
Такого чарівного завжди волосся.
Він з кожним гарячим новим поцілунком
Старався хоч трохи той лід розтопити.
Він мрії її вишивав візерунком,
Під ноги щоразу кидав живі квіти.
Він кожного разу, коли її бачив,
Кричав на все місто про своє кохання.
Але він для неї нічого не значив,
Від неї отримував тільки страждання.
Він був лише вітром, який розгулявся
По сірих, замурзаних вулицях міста.
У дівчину вітер палкий закохався
І волю згубив у сутінках літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103632
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.11.2008
Ти можеш, я знаю, ти сильна,
Я вірю у тебе, лети.
Лети, моя думко невпинна,
І ти доб’єшся мети.
Лети через бурю і зливу,
Прорвись через білий туман,
Знайди ту єдину людину,
Яка мене ввела в обман.
Донеси до нього мій «Привіт»,
Вилий в душу теплі слова,
Тоді переверни весь світ,
Щоб кругом пішла голова.
Двері в його серце відчини,
Впусти з його ока сльозу,
На вухо йому прошепчи,
Як сильно його я люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103631
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.11.2008
Присвячується братові,
грою на гітарі якого
я завжди захоплювалася.
З любов’ю. Альбіна
Забута гітара у парку на мокрому листі,
Прикрита сорочкою з запахом теплого диму.
Гітара, залишена в сонному, темному місті
Ще може приносити радість, бажання і стимул.
Вона не бездарна, у неї треновані струни,
Вона романтична, обожнює ніжні сонати.
У неї бездонні, розбавлені тишею думи,
Але лише дехто на ній так зуміє зіграти.
Вона приховала від інших десятки мелодій,
М’яких, неповторних, глибоких, чаруючих звуків.
Вона розказала б ще тисячу дивних історій,
Якби доторкнулись до неї твої теплі руки.
Вона відчуває, як ти біля неї проходиш,
На мить завмирає, присипана ковдрою снігу,
Але ти не бачиш, ти навіть очей не підводиш,
Її оминаєш, залишивши в погляді кригу.
Вона неприступна для доторків рук невідомих;
Гітара, залишена в парку на темній алеї,
Довіку чекатиме кроків, до болю знайомих.
Чи зможеш ти ще раз пройти так байдуже повз неї?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103591
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.11.2008
Врочиста мить, лунає гімн святковою,
Панує тиша у рядах випускників,
І лише стукіт сліз, що падають додолу,
Виказує печаль вчорашніх школярів.
Стою, а спогади зринають знову:
Ще перший дзвоник, перші вчителі,
І перше покарання за розмови,
Уроки, списування, перші помилки.
Сусід по парті, ручка із чорнилом,
Ще перші погляди, симпатія, любов.
Ще сотні зошитів, диктантів і помилок,
Дзвінки й уроки, що повторюються знов.
А зараз – знову, наче першачки,
У білих бантиках і фартухах,
Колись усміхнені, сьогодні ми
Вже розтираєм сльози по щоках.
Востаннє сумно так лунає дзвоник,
Довкола плачуть друзі, вчителі;
І розумію я, що не верну ніколи
Уже прожиті золоті шкільні роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103589
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.11.2008
Як шкода, що ти не вмієш кохати,
Як шкода що в тебе немає душі.
А я не навчилась тебе зневажати
І повертати назад, дійшовши межі.
Невже я не варта твоєї уваги?
Невже тобі шкода приємних слів?
Невже заслужила стільки зневаги
За всі ті страждання і ріки сліз?
Невже можна легко отак забути
Усе те хороше, що у нас було?
Як міг ти усе отак повернути,
Що зникло вмить твоє тепло?
Як стало тобі наглості зізнатись,
Що ти лиш грався з моїм життям?
І чи не боляче було топтатись
По моїм пристрастям, бажанням, почуттям?
Як шкода, що ти не вмієш кохати.
Мабуть, в тебе серця і зовсім нема.
Як можна мене і не помічати?
А ти не помітив. Я знову одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103565
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.11.2008
Ти знову вносиш корективи
У нашу п’єсу про любов.
І я викрикую щосили,
Що ти усе руйнуєш знов.
Ти уже вкотре не чекаєш
На мою наступну фразу,
І ти мене не помічаєш,
А все разом говориш зразу.
Ти знов не чуєш мого ритму
У звичних віршах про любов.
А я беру тоненьку бритву
І руки заливає кров.
А ти не бачиш навіть цього.
Уже летить овацій лава.
А все ж було так загадково…
Ну звісно, це лише вистава.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103564
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.11.2008
Посміхнись, бо життя прекрасне:
Теплий дощ і холодний вітер.
Посміхнися, бо сонце ясне
Огортає промінням квіти.
Посміхнись, бо довкола люди
Не байдужі до тебе зовсім.
Обернися, тут радість всюди!
А у тебе – лиш смуток досі.
А навколо холодні будні
Не дають розігнати спокій.
Посміхнися, бо все ще буде,
І розвіється сон глибокий.
Посміхнись, бо у цьому втіха,
Ще не раз тобі сумно буде.
А як знов засумуєш стиха –
Посміхнися – і все забудеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103447
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.11.2008
Коли важким на груди каменем лягає
Сірість буднів, звичні крики, суєта,
Коли нічого більш тебе не утішає, -
Ти просто усміхнися і повір в життя.
Коли, щоранку прокидаючись, ти бачиш
Вже такий знайомий розпорядок дня,
Коли щовечора в подушку знову плачеш, -
Замислись, витри сльози і повір в життя.
Коли тебе кругом втішають люди,
Бо ти лиш викликаєш жаль і співчуття,
Коли навколо безліч плям і бруду, -
Звільнися від думок і знов повір в життя.
Коли в легенях вже давно нема повітря
Й здаєшся сам собі проблемою буття,
Коли шукаєш віри у пориві вітру, -
Зловись за соломинку і повір в життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103446
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.11.2008
А моя муза знову п’яна
Прийшла у пошуках вина.
Така тендітна і духмяна,
А вже зіпсована вона.
Така смілива і водночас
Тремтить, як тінь від світла,
Пройшов відведений вже час,
А вона ще не розквітла.
А моя муза знову п’яна.
Сп’яніла від людський проблем,
Адже вона ж не дерев’яна,
Вона лиш тінь моїх дилем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103427
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.11.2008
А я прийшла із вітром на розмову
На рідне поле, сповнене думок.
Він тут співає пісню колискову
Для трав і квітів, їхніх пелюсток.
Я заплела ромашки у волосся
І сіла в полі посеред трави.
Він запитав: «А як тобі жилося?
Чомусь так рідко вже приходиш ти».
Я промовчала, опустила очі,
А він сів поруч, обійняв крилом,
Так ніжно й тихо обійняв за плечі,
Наповнив душу спокоєм, теплом.
Він розказав мені про буйні трави,
Про те, як квіти розпускають цвіт,
Про бистру річку, про свої забави,
Про вільну птаху та її політ.
Ми розмовляли з вітром до світанку.
Я піднялася знову йти в життя.
«Ти прийдеш ще?» - сказав він наостанку.
«Я прийду знову. Так. Мені пора».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103425
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.11.2008
Десь-інколи душа замре на злеті
І, ніби птах з підрізаним крилом,
Закрутиться із вітром в піруеті,
А в тебе в серці все догори дном.
А птах-душа все квилить, наче просить,
Щоб ти лиш простягнув долоню їй,
Але тобі уже, мабуть, по горло досить,
Забрав останні сили буревій.
А вітер твою душу знов кидає,
Безжально так об скали розбива;
Та співчуття в тобі уже немає,
Тому й втекла твоя замучена душа
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103249
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.11.2008
Ще тихо так, навколо ані звуку,
По вулицях твоїх бреду одна,
Тримаючи твій дух тонкий за руку,
Що навіває в серці почуття.
Я відчуваю шепіт твоїх звуків,
А інколи – політ думок твоїх.
Я бачу сльози після днів розлуки,
І розділяю сльози на двоїх.
Нога у ногу йдемо по асфальту,
Лиш ти і я і більше ні душі.
І в наших почуттях немає фальшу,
І в них немає місця для брехні.
Нам не потрібні пафосні тиради
У звичних буднях нашого життя.
У наших почуттях немає зради,
Тому у них немає й каяття.
Франкове місто, сповнене красою!
У дні печалі й роки забуття
Ми крокували порівно з тобою,
Вливаючись у стомлене життя.
Тобі я свою душу присвятила,
Тобі єдиному я серце віддала.
Так я, мабуть, ніколи не любила.
Франківськ, тобі присвячені слова!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103248
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.11.2008
В моїх словах багато граней,
А у мовчанні – глибина
Тих мрій і прагнень, що не стануть
Мені складатися в слова.
Моє життя – це дивна повість,
Яка розважить читача.
Та чи комусь порадить совість
Вчитатися в мої слова?
Для когось слово – кілька літер.
Для мене слово – цілий світ.
Для мене слово, наче вітер,
Що підіймає у політ.
Є слово вільне, наче пташка,
Є слово, замкнене на ключ.
Можливо, скаже хтось: «Не важко?
Ти вибрала тернисту путь».
Можливо, скаже хтось: «Це просто,
Слова складати у рядки».
Знайти слова – оце непросто,
Щоб передати стан душі.
Шукати слово можна вічно,
А можна віднайти за мить.
Для мене пошук – це вже звично.
Знайду, запишу – не болить.
Для когось слово – безнадія,
Для мене слово – це життя.
Я буду в пошуку і мріях
Допоки гріють почуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103124
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.11.2008
Ти знаєш, як народжується вірш?
Ти ловиш мить, коли приходить муза?
І саме в той час, коли ти мовчиш,
В думках вірша малюються ескізи.
Тоненькі нитки звуків, потім слів
Сплітаються в єдину павутинку;
Відбитки мрій, прожитих почуттів
Живуть в думках і не дають спочинку.
А це так солодко: лиш вірити й мовчати
І про душевну зраду й про любов.
Це завжди ново й звично: відчувати,
Як розтікається по всьому тілу знов
Незрима течія прозорих фраз.
Вона проходить, наче жар, крізь тебе,
І так з вогню народжується враз
Легкий і чистий вірш, неначе небо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103123
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.11.2008
Странная любовь,
когда тебя вокруг никто не понимает,
Странная любовь,
когда на сердце лёд, который не растает,
Странные мечты,
мечты, которые тебя уносят в небо,
Но и с высоты
ты не увидишь те места, в которых не был.
Родилась любовь,
и ты уж, словно ангел, обретаешь крылья.
Ты взлетаешь вновь,
и все обиды в прошлом покрывает пылью
Госпожа времен,
хозяйка дня и утра, вечера и ночи,
Окружит теплом,
и ты забудешь все печали, если хочешь.
Первые шаги –
это так просто, если у тебя есть крылья;
Вместе две руки,
и все преграды снова остаются былью.
«Вместе навсегда!»
и эта фраза разбивается о скалы,
А ведь иногда
мы не находим то, чего давно искали.
Лучшие часы,
которые мы проводили только вместе,
По ковру листвы
мы снова бегали и вспоминали детство.
Но пришла зима,
и две дороги наши разделило лето,
Ты ушел туда,
где никогда не будет ни зимы, ни снега.
Странная любовь
между тобой и мной тогда происходи́ла,
Разжигала кровь,
но лишь при виде снега снова уходила.
Ты ушел туда,
где нет меня, но есть тепло, уют и лето.
«Вместе навсегда…»
так одиноко эхо улетает где-то.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103094
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 16.11.2008
Прикриті вії, змочені холодною росою
І тьмяний приморозок на тонких губах,
Щемливий дух вина, що ще витає над тобою
І полохлива тінь життя в твоїх очах.
Нахабний вітер змішує з пилюкою
І мрій, і снів твоїх рукопис на папері,
Розносить по землі, вкриває знов багнюкою
Лиш їй одній присвячені поезії.
Останні спогади з життя біжать перед тобою,
Останній день такого молодого ще життя…
… Знайоме місце зустрічі і квіти за спиною,
Її чарівна, мила посмішка, її краса…
А потім сльози, крик, образливі слова
І біль, що залишив на серці тільки рани.
Холодна лавка, пляшка доброго вина
Й остання пісня під мелодію гітари.
Залитий кров’ю не розтоплений ще сніг
І дзенькіт скла розбитого завмер в вухах.
А в пам’яті зостались тільки кроки її ніг
Й останній поцілунок на твоїх губах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103093
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.11.2008
Його історія почалася весною,
Коли лиш розпускався перший цвіт
І почуття бурхливою рікою
Зривалися у вже новий політ.
Він народився, а усі байду́же
Проходили повз нього навпростець,
І не сказав ніхто: «Послухай, друже,
Я радий, що створив тебе Творець».
Й не дивлячись на те, що біля нього
Мільйони ще таких, як він, росли,
Він прагнув мати клаптик неба сво́го.
Він жив і набирався висоти.
Він розумів, наскільки швидко лине
Таке красиве і незнане ще життя.
Пройде тепло і пісня в серці згине,
Заступить літо осінь золота.
Прийде та мить, коли холодний вітер
Його безжально вирве із життя.
Але нічого, ще настане квітень,
Й новий листок знайде його душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103070
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.11.2008
́Він – і чаруючий, безкраїй і безмежний,
Він – безтурботний, сильний і палкий,
Але водночас – скромний і безпечний,
Він непостійний, тихий та скупий.
Одної ночі – лагідний і теплий,
А іншої – морозний, крижани́́́й.
До нього відстань – безліч кілометрів,
А інколи здається – він близький.
У ньому – містика й колекції зага́док,
У ньому – безліч мрій і помило́к,
Він повен міфів, повістей, вига́док,
Давно забутих і нових казок.
Він – завжди в центрі зоряної ночі,
Він – там, де є надія і печаль.
Він свого пилу трішки всипав в мої очі;
Він – місяць, а вже я – його вуаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103069
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.11.2008